Третє дитинча за чотири місяці — і це не випадковість, а рідкісний привід для радості. У зоопарку Канзасу (США) повідомили про народження ще одного жирафеня виду, який перебуває під загрозою зникнення.
7 лютого у родині жирафів народилася самка на ім’я Нора. Її мама — Макалі, батько — Айдан. Малеча вже знайомиться та налагоджує зв’язок зі своїми старшими “однолітками” — Бені та Аспен.
Нора стала третім дитинчам жирафа масаї, яке з’явилося у зоопарку менш ніж за чотири місяці. У закладі це назвали справжнім бебі-бумом.
Стадо також складають Ченді, Аліка та Віллоу. Наразі всі жирафи перебувають за лаштунками — триває будівництво нового комплексу для них, відкриття якого заплановане на початок літа.
Жирафи масаї занесені до переліку видів, що перебувають під загрозою зникнення, за класифікацією Міжнародного союзу охорони природи (International Union for Conservation of Nature). Саме тому кожне новонароджене дитинча — це не лише зворушлива подія, а й внесок у збереження виду.
Як розповідало BitukMedia, нове дослідження показало, що жирафи набагато розумніші, ніж вважалося раніше. Виявилось, що африканські парнокопитні, як і люди, можуть робити вибір, ґрунтуючись на статистиці.
15 м завдовжки, десятки метрів тканини та тижні роботи — студентка мистецтва з Великої Британії замахнулася на проєкт, який буквально змусив дорослих знову відчути себе дітьми. Її гігантська мавпочка зі шкарпетки стала найбільшою у світі.
22-річна Емілія Еванс-Мантон, студентка Школи мистецтв у Глазго, створила найбільшу у світі скульптуру мавпочки зі шкарпетки. Її робота сягає 15,10 м завдовжки — приблизно як вантажівка з напівпричепом.
Для створення гігантської іграшки Емілія використала 60 метрів вельветової тканини, якою обтягнула конструкцію, а також 40 тюків соломи для формування об’єму. Очі — це перероблені дошки зі старих будівельних риштувань. Кожна зіниця-ґудзик має 1,5 м в діаметрі.
Спочатку студентка працювала над проєктом як над особистою творчою ідеєю і не планувала встановлювати рекорд. Її мистецька практика зосереджена на грі з масштабом: Емілія прагне, щоб доросла аудиторія почувалася маленькою поруч із величезним об’єктом і знову відкривала в собі дитяче захоплення.
Саме батько звернув її увагу на те, що це може бути найбільша така скульптура у світі, і порадив звернутися до Книги рекордів Гіннеса. Отримання титулу стало приємним бонусом, але для художниці важливішим є сенс роботи.
Скульптура — це присвята іграшкам, які залишаються в минулому, і болісному відчуттю втрати улюбленої речі з дитинства. Ідея виникла після того, як Емілія знайшла стару мавпочку зі шкарпетки, яку колись створила разом із мамою та бабусею. Тоді вони організували своєрідну “виробничу лінію” і пошили таких мавпочок для всіх дівчат у її класі як прощальний подарунок у початковій школі. З роками вона почала замислюватися, де тепер ті іграшки.
На відміну від більшості музейних експонатів, цю скульптуру можна торкатися. Емілія переконана: чим більш зім’ята і “побита” м’яка іграшка, тим більше її любили. Взаємодія глядачів із гігантською мавпочкою дозволяла їм знову відчути любов до своїх дитячих скарбів — і водночас “обійняти” нову іграшку.
Скульптуру встановили на фестивалі Field Manoeuvres Festival у Норфолку, щоб відвідувачі могли з нею взаємодіяти. На пошиття мавпочки пішов тиждень, ще тиждень — на зведення конструкції, і додатковий тиждень — на демонтаж після завершення події. У цьому допомагали ентузіасти-волонтери.
Після розбирання інсталяції постало питання зберігання. Мавпочку розпакували, випрали в пральні, скрутили й поклали на горищі в будинку бабусі художниці — що, за її словами, іронічно перегукується з ідеєю роботи. Водночас вона запевняє: іграшку не забуто. А з огляду на 60 м тканини, загубитися на тому горищі їй навряд чи вдасться.
Як розповідало BitukMedia, американські зірки мистецтва “оживили” світ Марії Примаченко у Києві.
У Харкові запустили 5G — і символічно першими можливості нового покоління зв’язку протестували молодята. Місто стало третім в Україні, де масштабують пілотний проєкт 5G. Запуск мережі нового покоління відбувся у День закоханих.
Про це повідомили в Міністерстві цифрової трансформації.
У День закоханих 14-го лютого Владислав і Катерина сказали своє Так!” онлайн — через сервіс у застосунку Дія, використовуючи 5G-з’єднання.
Так Харків отримав не лише нову технологію, а й перше “весілля на швидкості 5G”. Пару вже називають найінноваційнішою родиною України.
Ініціативу реалізують за підтримки Президента, підкреслюючи: навіть там, де ворог намагається зупинити життя, країна продовжує рухатися вперед і впроваджувати інновації.
Запуск нового покоління зв’язку у Харкові дозволить протестувати роботу мережі в умовах відновленої телеком-інфраструктури. Це є важливим етапом підготовки до повноцінного масштабування технології по всій країні після завершення воєнного стану.
Наступними містами, де впровадять 5G, стануть Київ та Одеса. Зараз технологія вже працює у Львові та Бородянці.
До Дня святого Валентина різні підрозділи Сил оборони підготували тематичні листівки, переосмисливши любов крізь призму війни. За основу військові взяли впізнавану стилістику наліпок “Love is…”, але наповнили її власними сенсами — про підтримку, побратимство і силу триматися разом навіть у найважчі часи.
Світлини з валентинками оприлюднили на сторінці Генерального штабу у Facebook.
До ініціативи долучилися:
42-га окрема механізована бригада імені Героя України Валерія Гудзя,
412-та бригада Nemesis Сил безпілотних систем,
121-ша окрема бригада територіальної оборони,
61-ша окрема механізована Степова бригада,
151-ша окрема механізована бригада,
78-ма окрема десантно-штурмова бригада,
44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола.
Так військові нагадали: навіть у час війни є місце для тепла — просто воно звучить і виглядає по-іншому.
“Ми віримо, що найвищий прояв любові — це не обійми, хоча ми за ними дуже сумуємо, а здатність взяти на себе відповідальність за безпеку рідних. Кожен наш постріл, кожна уражена ціль, кожне успішно виконане завдання — це наше “кохаю”, адресоване вам”, – йдеться у дописі 37 окремої бригади морської піхоти.
“Любов — це не лише про квіти й романтику. Вона — у підтримці. У довірі. У вірності.
Любов — це чекати й знати, що дочекаєшся. Це тримати стрій і водночас тримати одне одного в серці.
Це писати “я поруч”, навіть якщо між вами сотні кілометрів.
Любов — у родині, в побратимстві, у дружбі.У тих, хто боронить. І в тих, хто чекає.
Нехай сьогодні кожен відчує: його люблять, у нього вірять, на нього чекають.Бо саме любов робить нас сильними — і як людей, і як націю”, — написали в 42-й ОМБр.
“Укрпошта” презентувала нову поштову марку, присвячену українському скелетоністу Владислав Гераскевич, якого раніше дискваліфікував Міжнародний олімпійський комітет через так званий “шолом пам’яті”.
Про випуск повідомили на офіційному сайті компанії.
“Сильні вчинки не завжди приносять медалі. А спорт іноді стає більшим за просто спорт. Сьогодні Укрпошта випускає марку із Владиславом Гераскевичем. Як знак підтримки та поваги. Як фіксація моменту, коли спортсмен став голосом усієї країни. Є речі, які неможливо дискваліфікувати. Гідність. Памʼять. Вірність Батьківщині. І саме вони важать більше за будь-яке золото світу”, — йдеться у повідомленні.
У компанії зазначили, що вражені сміливістю та принциповістю спортсмена і передають йому 50 унікальних номерних марок. Водночас зробити випуск благодійним юридично неможливо.
“Зробити цю марку благодійною, на жаль, ми не можемо з юридичних причин. Але Владислав зможе підписати ці марки й розіграти їх на аукціонах, щоб зібрати кошти на добру справу”, — пояснили в “Укрпошті”.
Вартість аркуш з 9 марок “Коли ти з Україною — ти перемагаєш!” – 700 гривень.
Решту тиражу відсьогодні можна придбати на сайті компанії. Також передбачена можливість надсилати марку за кордон. Про це повідомив у Facebook генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілянський.
Як розповідало BitukMedia, до 30-річчя антарктичної станції “Академік Вернадський” “Укрпошта” презентує нову поштову марку — про людей, науку і країну, яка присутня в Антарктиці вже три десятиліття.
7 лютого в Офтальмологічному центрі Дмитра Горячева відбулася подія, яка стала знаковою для української офтальмології. Це перша в Україні жива хірургія із застосуванням технології 27G. Йдеться про мікроінвазивну вітректомію з використанням інструмента діаметром лише 0,4 мм.
0,4 мм – cьогодні це найменший калібр у світі, який забезпечує надзвичайно делікатний доступ до внутрішніх структур ока. Робота з таким інструментом вимагає максимальної точності, значного хірургічного досвіду та повного контролю кожного руху, тому технологію застосовують фахівці з глибокою спеціалізацією у вітреоретинальній хірургії.
Мікродоступ дозволяє мінімізувати травматизацію тканин, сприяє швидшому післяопераційному відновленню та забезпечує високий рівень комфорту для пацієнта. Саме ці переваги роблять 27G перспективним стандартом у лікуванні складних патологій сітківки та склоподібного тіла.
Пряма трансляція оперативних втручань відбувалася одночасно з двох операційних — із центру, де оперував Дмитро Сергійович Горячев, та з клініки в Києві. У режимі реального часу колеги-офтальмологи спостерігали за перебігом складних вітреоретинальних операцій, аналізували технічні нюанси виконання, показання до застосування методики, її обмеження та прогноз функціонального результату.
Такий формат роботи демонструє професійну відкритість, високий рівень експертності хірурга, сучасне технічне оснащення закладу та злагоджену командну взаємодію. Проведення першої в Україні живої хірургії 27G підтверджує, що інноваційні підходи у сфері офтальмохірургії активно впроваджуються в медичну практику країни, а центр є одним із осередків розвитку сучасної вітреоретинальної допомоги.
Як розповідало BitukMedia, у Львові лікарі знищують пухлини з міліметровою точністю завдяки навігації та ШІ.
Зникали рушники, кросівки, окуляри для плавання й навіть білизна. Понад рік у новозеландській школі не могли зрозуміти, хто стоїть за дивною серією крадіжок. Коли ж камери нарешті зафіксували злодія, історія з детективної миттєво перетворилася на комедію.
Усе відбувалося в школі Apanui School у місті Факатане (Whakatāne). Директорка навчального закладу Марама Стюарт розповіла, що речі почали загадково зникати понад рік тому — особливо в сезон, коли учні активно користувалися басейном.
Спершу на стежці до школи знаходили поодинокі черевики, окуляри для плавання, спідню білизну й рушники. “Ми помічали один черевик, окуляри, білизну та рушники, залишені вздовж доріжки до школи”, — пояснила Стюарт у коментарі місцевому виданню.
Розв’язка настала, коли зникли плавки та рушник. Працівниця офісу перевірила записи з камер відеоспостереження — і “нашого маленького правопорушника” зафіксували на відео. На кадрах чорний кіт тягне великий рушник через шкільний майданчик.
Після цього неподалік спортзалу, за приміщенням для фізкультури, знайшли справжній “сховок” поцуплених речей.
Шкільний доглядач зв’язався з власником кота, і той підтвердив: його улюбленець має славу відомого злодюжки. Ім’я тварини офіційно не розголошують. За словами директорки, господар просить зберегти анонімність. Втім, у школі пухнастого жартома назвали його Slinky Malinki — на честь персонажа з дитячих книжок про кота-крадія.
Попри курйозність ситуації, у школі сприйняли її як можливість для навчання. Директорка каже, що учні вже готуються писати власні історії про “шкільного Slinky Malinki”. А заодно — краще пам’ятатимуть про необхідність складати свої речі до сумки, щоб не спокушати хвостатого рецидивіста.
Як розповідало BitukMedia, чорний кіт Клео з міста Кейті, штат Техас, краде речі у сусідів і приносить їх до будинку своєї господині Жанни Віт. Жінка виявила котячу схованку і тепер намагається повернути награбоване власникам.
Коли в дитячому садку на південному заході Японії почало зникати взуття, занепокоєні вихователі звернулись до правоохоронців. Останні встановили камери і таки знайшли злодія. В поліції інцидент назвали єдиним у своєму роді. Підказка – це не кіт.
“Пам’ять не є порушенням” — під таким гаслом вчитель фізики Руслан Циганков створив свій “щоденник пам’яті”. У ньому — імена українських освітян, яких забрала війна. Це не просто список, а спроба вберегти від забуття тих, хто навчав, підтримував, виховував. І під цими дописами українці вже додають нові імена — щоб пам’ять трималася разом.
Фотографію щоденника Руслан Циганков виклав на своїй сторінці в Instagram.
Чорною ручкою від руки вчитель написав імена педагогів, які загинули на фронті. Згадав і тих, хто став жертвами російських ударів у мирних містах через російські ракети.
“Всі вони несли світло знань, будуючи по цеглинках наше майбутнє. Усі вони мали місію – зробити цей світ трохи кращим, дарувати дітям мудрість, але ворог забрав їхні життя. Ми маємо нести пам’ять про них і продовжувати справу їхнього життя. Адже поки ми пам’ятаємо – людина живе”, – написав Циганков.
Як автор ініціативи він зауважує, що цей список не є вичерпним — у ньому лише ті прізвища, які йому вдалося знайти.
У коментарях люди масово стали на бік учителя й почали згадувати своїх наставників, які загинули через війну, додаючи їхні імена до цього символічного переліку.
Сам вислів “Пам’ять не є порушенням” перегукується з історією українського скелетоніста Владислава Гераскевича на зимовій Олімпіаді-2026. Спортсмен з’являвся на тренуваннях у так званому “шоломі пам’яті” — з фотографіями загиблих українських атлетів. Але під час офіційного заїзду Міжнародний олімпійський комітет заборонив йому використовувати цей шолом. Українець публічно заявив, що не відмовиться від своєї позиції.
Як розповідало BitukMedia, 12 лютого Гераскевича дискваліфікували зі змагань. Це рішення спричинило широкий резонанс як в українських, так і в міжнародних медіа. Український скелетоніст повідомив про свій намір виставити “шоломі пам’яті” на благодійний аукціон.
Ще до того, як офіцер зробить крок у темний провулок чи закинуту будівлю, туди зайде “пес”. Чотириногий, металевий, із нічним баченням і гучномовцем. Під час чемпіонату світу з футболу 2026 року поліція мексиканського муніципалітету Гвадалупе залучить робособак для ранньої перевірки загроз і захисту правоохоронців.
Напередодні Чемпіонату світу з футболу 2026, який пройде з 11 червня до 19 липня і стане найбільшим турніром, організованим одразу трьома країнами – США, Канадою та Мексикою, влада мексиканського муніципалітету Гуадалупе прийняла незвичайне безпекове рішення.
Передмістя Монтеррея, Гвадалупе, сформувало спеціальний підрозділ під назвою K9-X, який допомагатиме поліції оцінювати загрози та первинно реагувати на інциденти у потенційно небезпечних ситуаціях. Четверо робопсів стануть підрозділом K9-X: зможуть заходити у замкнені або небезпечні простори, транслювати відео в реальному часі та через гучномовець віддавати команди підозрюваним. Ідея проста — мінімізувати ризик для людей у перші хвилини інциденту.
Міська рада витратила на цих “правоохоронців” близько 2,5 млн песо — приблизно $145 тис. Кожен робот оснащений камерами, лінзами нічного бачення та посиленим корпусом, що дозволяє рухатися нерівною місцевістю, підійматися сходами й працювати за слабкої видимості.
Під час публічної демонстрації один з роботів зайшов у покинуту будівлю та передавав відео офіцерам, які перебували позаду. За сценарієм, він “зіткнувся” з озброєним чоловіком і через гучномовець наказав йому кинути зброю.
Мер Гвадалупе Ектор Гарсія наголосив: головна мета — захист фізичної безпеки поліцейських під час початкового втручання. Роботи застосовуватимуть “у разі будь-яких сутичок”, зокрема під час бійок, інцидентів за участі нетверезих осіб або в складнодоступних зонах поблизу арен.
Влада окремо підкреслює: роботи не оснащені зброєю. Їхня функція — спостереження, комунікація та оцінка ризиків. Тобто це “очі й вуха” поліції, а не інструмент силового впливу.
Фото – AFP
Стадіон BBVA, який на час турніру перейменують на Estadio Monterrey, прийме чотири матчі чемпіонату світу. Очікується, що тисячі вболівальників рухатимуться прилеглими районами, тому акцент робиться на ранньому виявленні загроз, а не лише на реагуванні постфактум.
Робопси — лише частина ширшого безпекового оновлення. У Гвадалупе збільшили кількість патрулів та інвестували в системи повітряного спостереження, зокрема дрони й технології протидії безпілотникам.
Мексика готується прийняти мільйони міжнародних гостей, а разом із ними — виклики контролю натовпу, несанкціоновані польоти дронів і потребу в оперативному реагуванні на інциденти. Подібні роботизовані системи вже тестували поліція та військові в різних країнах для знешкодження вибухівки, розвідки й роботи в умовах надзвичайних ситуацій.
Тепер Гвадалупе робить ставку на те, що автоматизовані “розвідники” зменшать ризики й підвищать ситуаційну обізнаність під час однієї з наймасштабніших спортивних подій світу.
Як розповідало BitukMedia, у мексиканському місті Монтеррей на вулицях працює “Валдог” – робот-собака зі штучним інтелектом, який розмовляє з людьми про права тварин і вчить доброму ставленню до них. Проєкт місцевого сенатора має також практичну мету — допомагати місту фіксувати сміття, вибоїни на дорогах і безпритульних тварин.
Його викопали з могили, обезголовили й поховали обличчям донизу під важкими каменями. Понад чотири століття потому науковці вперше показали, як виглядав чоловік з хорватської фортеці Рачеса, якого сучасники, ймовірно, вважали вампіром — і боялися настільки, що вдалися до “антивампірських” ритуалів.
Тіло чоловіка виявили у фортеці Рачеса на сході Хорватії — приблизно за 70 миль на південний схід від Загреба. Його могилу знайшли у 2023 році серед понад 180 поховань на території укріплення, яке в різні періоди вважали своїми тамплієри, лицарі-госпітальєри, а згодом місцева знать.
Чоловіка спершу поховали, а згодом ексгумували, відтяли голову й знову поховали — цього разу обличчям донизу та під важкими каменями. Слідів різання на шиї, черепі чи плечах не виявлено, тож дослідники припускають, що голову буквально відірвали від тіла. Оскільки наруга не може бути пояснена природними чинниками, археологи вважають, що це був навмисний ритуал, покликаний не допустити “повернення” небіжчика.
На фото зображено череп «вампіра» на місці “поховання”. Фото – Natasa SarkicСмертельна рана голови, яка вбила “вампіра” з Рачеса. Фото – Natasa Sarkic
Археологиня Наташа Саркіч, учасниця розкопок, зазначає: страх перед цим чоловіком після смерті міг мати коріння ще в його житті. Біоархеологічний аналіз показав, що він неодноразово брав участь у жорстоких конфліктах і загинув насильницькою смертю. За життя він пережив щонайменше три серйозні епізоди міжособистісного насильства. Один із нападів залишив на його обличчі помітний слід — огидний шрам, який міг викликати страх та призвести до соціальної ізоляції. Не встигнувши повністю відновитися після передостанньої травми, він зазнав фатального нападу.
За словами Саркіч, у слов’янській традиції вважалося, що душа залишається прив’язаною до тіла приблизно 40 днів після смерті. У цей період застосовувалися різні запобіжні заходи: тіло могли проштрикнути кілком, спалити або обезголовити, поховати обличчям донизу, притиснути камінням чи зв’язати кінцівки. Саме такі практики характерні для “антивампірських” ритуалів того часу.
Зображення – Cicero Moraes
І от тепер науковці відтворили обличчя чоловіка на основі його черепа. Фахівець з комп’ютерної графіки Сісеро Мораес почав з віртуальної реконструкції черепа за даними комп’ютерної томографії. Хоча кістки були частково фрагментовані, їх вдалося оцифрувати й зібрати у цифровій формі. Далі дослідники використали дані від живих донорів, щоб визначити ймовірне розташування рис обличчя та товщину м’яких тканин у різних ділянках.
Також застосували метод анатомічної деформації: віртуальну модель голови донора поступово змінювали, поки вона не відповідала формі черепа досліджуваного.
У результаті з’явилося дві версії реконструкції. Перша — максимально об’єктивна, створена виключно на основі форми черепа, без суб’єктивних елементів на кшталт кольору шкіри чи зачіски.
Друга — більш художня, з додаванням імовірних деталей для більш реалістичного вигляду.
Зображення – Cicero Moraes
За словами Мораеса, відтворене обличчя має “ворожий і загрозливий” вираз. Шрам і численні травми свідчать про бурхливе та небезпечне життя людини з минулого.
Чоловік жив у XV або XVI столітті, мав зріст приблизно 162 см і помер у віці від 40 до 50 років. З огляду на характер травм, він міг бути солдатом або людиною, звичною до насильницьких сутичок. Поховали його, ймовірно, всередині церкви, однак могила розташовувалася в “найменш почесному” місці — біля стіни.
Схожі знахідки робили й в інших в інших частинах Європи. Як розповідало BitukMedia, у польському селищі П’єн знайшли незвичайне поховання дитини віком 5-7 років. Тіло помістили в могилу долілиць, а також розмістили на ньому навісний замок. Поховання знайшли лише за кілька метрів від могили “вампірки” XVII століття, яку польські археологи знайшли за рік до того.
А 2022 року вчені відтворили обличчя чоловіка, якого стратили у XVIII столітті у штаті Коннектикут, США. Його стегнові кістки були розташовані навхрест – така позиція вказує на те, що місцеві жителі вважали його вампіром. Понад 200 років потому технології дозволили побачити, як він міг виглядати.
Цей папуга — справжній міленіал! Він пережив дев’ять президентських виборів у США, 17 Олімпіад, бум інтернету та ковідну пандемію. І при цьому залишається веселим, співучим і товариським. Корела на ім’я Сонні офіційно став найстарішим папугою цього виду у світі.
Сонні — сірий корела (Nymphicus hollandicus) з жовтим “ірокезом” і яскраво-помаранчевими щічками. Він улюбленець родини Райхерів з Нортбруку, штат Іллінойс, США. 29 жовтня представники Реєстру рекордів Гіннеса підтвердили: у віці 32 років і 292 днів він став найстарішим живим корелою у світі. А вже 10 січня родина відсвяткувала його 33-й день народження.
З огляду на те, що середня тривалість життя корели становить приблизно 10–15 років, Сонні більш ніж удвічі перевищив звичайний вік для свого виду.
Родина Райхерів доглядає за птахом із 1993 року — тоді він був лише кількатижневим пташеням. З часом Сонні проявив неабиякі здібності: навчився насвистувати мелодії з фільму “Міст через річку Квай” та тему сіткому “Шоу Енді Гріффіта”. Щоправда, нині іноді трохи плутає мотиви.
“Ми раніше співали дуетом, коли я приймала душ, а він сидів на столику у ванній”, — розповідає господарка птаха Джанет Райхер. — “У нього був великий словниковий запас, а зараз лишилося кілька слів і багато “дитячого белькотіння””.
За словами Джанет, Сонні — надзвичайно товариський. “Він чудовий компаньйон. Спілкується з кожним, хто звертає на нього увагу. Коли мій чоловік часто подорожував, Сонні складав мені компанію і завжди змушував сміятися”.
Родина переконана, що секрет довгого і щасливого життя їхнього улюбленця — у правильному харчуванні, чистоті та постійній соціалізації. Птах отримує не лише насіння, а й людську їжу: Джанет пече для нього мафіни, дає овочі, курятину, яйця, хліб, пасту та картоплю.
Сонні у віці 6 місяців. З архіву родиниСонні – 11, Сему – 5Сонні – 30, Сему – 24
Більшу частину дня Сонні проводить поза кліткою. Він сидить на різних жердинках у домі, гуляє кімнатами в пошуках затишного місця для відпочинку, а вечорами часто влаштовується на коліні господині під час перегляду телевізора.
У клітку папуга заходить лише поїсти насіння, попити води або трохи подрімати. Завдяки тому, що він привчений до туалету на папірцях поза кліткою, у побуті поводиться майже як звичайний домашній улюбленець — тільки, як жартують господарі, співає краще.
Попереду — 34-й день народження. І, схоже, родина Райхерів планує ще чимало дуетів зі своїм рекордсменом.
Як розповідало BitukMedia, Книга рекордів Гіннеса знайшла найстарішу курку в світі.
Йому лише 13 років, але його темп витримають не всі дорослі атлети. Дніпрянин Андрій Бірців встановив новий рекорд України, продемонструвавши вибухову силу, витривалість і бездоганну техніку. Підліток виконав на швидкість 100 поштовхів 16-кілограмової гирі.
Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.
Новий рекорд України зафіксовано у вправі на мінімальний час поштовхів гирі вагою 16 кг двома руками почергово.
13-рфчний дніпрянин Андрій Бірців підняв 16-кілограмову гирю 100 разів за 4 хвилини 28 секунд.
Це означає приблизно один поштовх кожні 2,6 секунди — спринтерська швидкість, яка перевищує середній темп навіть дорослих спортсменів. Андрій витримав безперервний силовий марафон до останньої секунди, не знижуючи темпу.
“Андрій витримав цей безперервний марафон до останньої секунди. Така рекордна вибухова сила, концентрація та темп свідчать про Андрія як про дуже перспективного атлета у силових видах спорту”, – написала Вєтрова.
Підготовкою спортсмена займається тренер Антон Білодід зі спортивного клубу Street Feet. Саме під його керівництвом Андрій встановив уже два рекорди України.
Перший рекорд дніпрянина було зафіксовано рік тому у номінації “Максимальна кількість поштовхів двох гирь вагою 8 кг за 1 хвилину” — тоді хлопець виконав 41 повтор.
З кожним новим досягненням Андрій Бірців дедалі впевненіше заявляє про себе у дитячому силовому спорті України. І, схоже, має значний запас для майбутньої професійної кар’єри.
Як розповідало BitukMedia, 12-річний Василь Маєвський із Мукачева встановив новий світовий рекорд, виконавши 16 поштовхів гирі вагою 32 кг.
Владислав Гераскевич із шоломом пам'яті на Олімпіаді-2026. Фото - Getty Images/Robert Michael
Український скелетоніст Владислав Гераскевичвиставить свій “шолом пам’яті”, на якому зображені загиблі внаслідок російських атак українські спортсмени, на благодійний аукціон.12 лютого спортсмена офіційно дискваліфікували в день першого старту на Олімпіаді-2026.
Рішення про дискваліфікацію ухвалило жюрі Міжнародної федерації бобслею та скелетону (IBSF) на основі того факту, що шолом, який Гараскевич мав намір носити, не відповідав правилам.
Натомість українець наголосив, що попри втрату шансу поборотися за олімпійські нагороди, він не шкодує про свою позицію.
“Чи виконав шолом місію? Сподіваюся, виконає місію. Ми його виставимо на аукціон і таким чином зможемо зібрати якусь допомогу Україні. Гадаю, цим він допоможе Україні та врятує багато життів”, — заявив Владислав Гераскевич.
Нагадаємо, у 2022 році на Олімпіаді в Пекіні Гераскевич вже висловлював свою громадянську позицію – тоді він вийшов на змагання з плакатом No war in Ukraine. Попри загрозу дискваліфікації МОК навпаки підтримав українського скелетоніста.
“Ми пройшли дуже довгий шлях до цих Олімпійських ігор. Але для мене теж дуже знаково у цей день я підняв табличку No war in Ukraine і вважаю, що це послання досить актуальне. Сьогодні ми заплатили ціну за нашу гідність. Вважаю, що не порушив жодних правил, відстоював інтереси країни — не стільки країни, як пам’ять про цих спортсменів. Вони цього заслуговують. На жаль, МОК думає інакше, але у причинах будемо розбиратися далі”.
Спортсмен додав, що для нього існують речі, важливіші за медалі: “Звичайно, шкода, я не хотів мати цей скандал. Хотів бути частиною цього спортивного свята, яке у мене теж забрали. Хотів бути частиною цих Олімпійських ігор у дружній атмосфері з багатьма спортсменами, з якими я у хороших, дружніх стосунках. У нас були чудові тренування, чудові результати. Чітко бачили, що можемо боротися за медалі на цих Олімпійських іграх. Я не жалкую, як і 4 роки тому. Є речі важливіші за медалі. Відстоював у те, у що я вірю”.
Напередодні вранці Гераскевич мав зустріч із представницею МОК Кірсті Ковентрі. Йому пропонували компроміси: вийти на старт у чорній пов’язці і продемонструвати шолом лише у мікс-зоні після заїзду. Українець не погодився, наполягаючи на своєму праві вшанувати пам’ять колег безпосередньо на трасі.
Владислав Гераскевич назвав рішення МОК про дискваліфікацію несправедливим, вказавши на подвійні стандарти. Він зауважив, що інші спортсмени мали змогу виступати з посланнями на честь померлих партнерів по команді, а питання щодо російської символіки часто ігноруються.
Команда Гераскевича не планує здаватися і вже готує позов до Спортивного арбітражного суду (CAS), щоб оскаржити дискваліфікацію та захистити свої права.
Книга без жодного рядка тексту про війну в Україні здобула міжнародне визнання. Українська художниця Маргарита Вінклер стала переможницею 67-го щорічного Annual Illustration Competition — одного з найпрестижніших конкурсів у сфері візуальних комунікацій, який проводить американське видання Communication Arts.
Перемогу Маргариті Вінклер приніс цикл ілюстрацій до книги Homebound (“Повернення додому”). Це візуальна історія про війну в Україні, втрату і надію на повернення.
Книга не містить тексту — її наратив повністю побудований на зображеннях. Свідком подій стає лелека, який навесні повертається до свого зруйнованого дому. Через цей образ художниця передає наслідки повномасштабного російського вторгнення та створює емоційний візуальний простір про дім, пам’ять і руйнування.
Всі ілюстрації – Маргарита Вінклер
Homebound вперше вийшла друком в Італії у листопаді 2025 року у видавництві Orecchio Acerbo під назвою Tornando a casa. Це дебютна друкована книга Маргарити Вінклер.
Перемога в Annual Illustration Competition означає, що її роботи увійдуть до друкованої та цифрової версії Communication Arts Illustration Annual — щорічного видання, яке презентує найкращі зразки світової ілюстрації та візуального дизайну.
Маргарита Вінклер — українська художниця, дизайнерка обкладинок і анімації, яка працює у сфері візуальних комунікацій понад десять років. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну теми дому, війни та повернення стали центральними в її творчості.
Її історія — ще одне підтвердження того, що український досвід війни звучить у світі не лише словами, а й образами.
Як розповідало BitukMedia, у виданнi The New York Times опублікували комікс української ілюстраторки Жені Олійник What We Had To Lose (“Що нам довелося втратити”). В ньому вона розповідає історію свого партнера, який пішов на війну, але не зміг повернутися до цивільного життя. Зрештою, їм довелося розійтися, і чоловік загинув.
Парасолі, гучні гіди й натовпи по 50 тисяч людей щодня — так виглядає Капрі в розпал сезону. Але цього літа італійський острів вирішив змінити правила гри: туристичні групи скоротять, гучномовці вимкнуть, а яскраві “маячки” для екскурсантів зникнуть з вузьких вуличок. Що стало останньою краплею для легендарного курорту?
Колись Капрі асоціювався з тишею, елегантністю та неспішними прогулянками вузькими вуличками. Тепер — із багатолюдними групами, гідами з парасолями та гучномовцями. Італійський острів, який у пік сезону приймає до 50 тисяч відвідувачів на день (при тому, що постійне населення становить лише близько 13–15 тис. людей) оголосив нові туристичні правила, які набудуть чинності вже цього літа.
Місцева влада заявляє: організовані тури перевантажують вузькі вулички та оглядові майданчики, створюють шум і заважають як мешканцям, так і іншим мандрівникам. Нові регуляції покликані зменшити тиск на інфраструктуру та повернути острову атмосферу спокою.
Відтепер на Капрі зможуть висаджуватися лише туристичні групи чисельністю до 40 осіб. Якщо група перевищує 20 учасників, гідам заборонено використовувати гучномовці — туристам мають видати навушники або спеціальні аудіопристрої для прослуховування екскурсії.
Також гідам і лідерам груп дозволено мати лише невелику, непомітну табличку або регламентовану “лопатку” для ідентифікації. Використання яскравих парасоль, прапорів чи інших помітних предметів відтепер під забороною.
Крім того, групи зобов’язані триматися компактно, не створювати перешкод для інших туристів і не займати надмірний простір. Гіди мають стежити за тим, аби пересування екскурсій не впливало на безпеку та комфорт інших відвідувачів.
Боротьба з овертуризмом для Капрі — не новина. Ще у 1950-х роках острів запровадив правила етикету для гостей: заборонялося носити дерев’яні черевики та голосно вмикати радіо. Сьогодні ж головною загрозою ексклюзивній атмосфері стали масові організовані тури.
Нововведення отримали підтримку серед місцевих мешканців і представників туристичного бізнесу. Президент асоціації готельєрів Капрі Лоренцо Коппола назвав рішення “актом відповідальності”, що відображає бачення острова як більш придатного для життя простору.
Власник відомої таверни Anema e Core Джанлуїджі Лембо, де свого часу відпочивали Дженніфер Лопес, Мерая Кері та Леонардо Ді Капріо, наголосив, що обмеження спрямовані не лише на захист VIP-туризму.
“Туристи? Різні — так, але не всі одночасно. Я не за відвідувачів першого чи другого класу, і нікого не слід виключати. Але має бути межа для груп, бо простір острова обмежений. Я підтримую цей ліміт — він для всіх”, — сказав він в інтерв’ю Corriere del Mezzogiorno.
Мер Капрі Паоло Фалько також повідомив, що міська рада працює над додатковими заходами для контролю морського трафіку в порту Марина-Гранде — головній точці прибуття туристів, звідки вони вирушають фунікулером або автобусами до центру Капрі чи більш спокійного Анакапрі, що в західній частині острова.
За словами мера, розглядається можливість обмеження висадки пасажирів у певні години. “Ми детально вивчаємо це питання разом із питаннями портової безпеки і зможемо вирішити його задовго до літа”, — заявив він італійським медіа.
Капрі дає чіткий сигнал: острів відкритий для всіх, але масовість більше не має диктувати правила.
Як розповідало BitukMedia, церква, яку роками фотографували для заставок смартфонів і TikTok-роликів, стала надто популярною для власного добробуту. В італійському селі Санта-Маддалена в Доломітових Альпах місцева влада вирішила обмежити доступ туристів до інстаграмної локації — маленької гірської каплиці, що стала жертвою власної впізнаваності.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
