Вівторок, 2 Червня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 12

Артефакт катастрофи: вперше продають рятувальний жилет пасажирки, яка вижила

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Zachary Culpin/BNPS

Він бачив одну з найстрашніших морських катастроф в історії — і зберігся до наших днів. Рятувальний жилет з “Титаніка”, який допоміг вижити пасажирці, тепер виставляють на аукціон — і це без перебільшення унікальний лот.

Про це розповідає CNN.

У Великій Британії на аукціон виставили рідкісний і надзвичайно символічний предмет — рятувальний жилет із катастрофи “Титаніка”. Ця річ належала пасажирці, яка вижила.

За даними аукціонного дому Henry Aldridge and Son, це перший та єдиний випадок, коли на торги виставляють жилет, що використовувався безпосередньо під час трагедії.

Його власницею була Лора Мейбл Франкателлі — пасажирка першого класу. Вона подорожувала разом із відомою дизайнеркою Люсі Дафф Гордон та її чоловіком. Усі троє змогли врятуватися, сівши до шлюпки №1. Тих, хто вижив, зрештою забрав корабель RMS Carpathia, який прибув через кілька годин після затоплення “Титаніка” та врятував понад 700 пасажирів.

Пізніше Франкателлі повернулася до Британії та в 1913 році вийшла заміж за швейцарського менеджера готелю Максиміліана Херінга. Зрештою пара переїхала до Нью-Йорка, де вони разом працювали в готельній індустрії. Після смерті чоловіка вона повернулася до Сполученого Королівства, де провела решту життя до своєї смерті в 1967 році.

Сам жилет — бежевий, із 12 кишенями, наповненими корком, має плечові вставки та бокові ремені. Особливу цінність додають підписи Франкателлі та інших врятованих пасажирів, які перебували з нею в одній шлюпці.

Очікується, що лот продадуть за суму від 250 до 350 тис. фунтів стерлінгів.

“Титанік”

Лайнер “Титанік” вирушив у свій перший рейс 10 квітня 1912 року і вважався “непотоплюваним”. Але вже за чотири дні зіткнувся з айсбергом у Північній Атлантиці. Корабель затонув менш ніж за три години, забравши життя понад 1 500 людей. На борту було близько 2 200 осіб — і не вистачало рятувальних шлюпок для всіх.

Раніше цей артефакт виставляли у присвячених трагедії музеях Белфасту (Північна Ірландія) та Піджен-Фордж (США). Тепер же його власник вирішив продати річ іншому колекціонеру.

Фото – Henry Aldridge

Організатори аукціону називають цей жилет “одним із найзнаковіших предметів”, пов’язаних із трагедією. За їхніми словами, це шанс, який випадає “раз у покоління”. “Сьогодні існує лише кілька рятувальних жилетів, які носили ті, хто вижив”, – пояснив аукціоніст Ендрю Олдрідж виданню Cover Media, додавши, що більшість із них зберігаються в музеях і навряд чи будуть продані.

І хоча з моменту катастрофи минуло понад століття, інтерес до “Титаніка” не згасає. Адже за кожним таким предметом — не просто історія, а чиєсь врятоване життя.

Як розповідало BitukMedia, годинник капітана пароплава RMS Carpathia, який врятував 705 пасажирів “Титаніка”, продано з торгів за 1,56 млн фунтів стерлінгів.

Рідкісний випадок: у Львові малюку з дзеркальними органами полагодили серце

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая

Його серце було “не там” і працювало неправильно. Однорічний хлопчик із Закарпаття народився з рідкісною особливістю — дзеркальним розташуванням органів. Але справжня загроза ховалася глибше.

Про це повідомляє Львівська дитяча лікарня Святого Миколаю на своїй сторінці у Facebook.

У Львові лікарі врятували однорічного Дем’янчика із Закарпаття, який народився з рідкісною особливістю — дзеркальним розташуванням внутрішніх органів. Його серце, селезінка та підшлункова знаходилися праворуч, тоді як печінка й апендикс — ліворуч.

Такий стан називається “ситус інверсус” (situs inversus) і зустрічається в однієї людини на 8–20 тис. населення. “Абсолютно всі органи грудної клітки та черевної порожнини розташовані протилежно. Таке трапляється вкрай рідко, але при цьому вважається варіантом анатомічної норми”, – йдеться в повідомленні.

Але у випадку Дем’янчика проблема виявилася серйознішою. У дев’ять місяців під час планового огляду педіатр почув шуми в серці. Подальші обстеження показали складну вроджену ваду: дефект міжпередсердної перегородки та частковий аномальний дренаж легеневих вен. Це означало, що кров циркулювала неправильно: судини впадали не в те передсердя, куди мали.

Ситуацію ускладнювало дзеркальне розташування органів: анатомія була “перевернута”, тому стандартні підходи до операції не підходили.

Допомогу родина знайшла у Дитяча лікарня Святого Миколая, де працює єдине на заході України дитяче кардіохірургічне відділення. Оперувати взявся кардіохірург Олександр Ячнік. Попри складну анатомію, він обрав мініінвазивний метод — через невеликий розріз під пахвою. Такий підхід менш травматичний, але значно складніший у виконанні.

Під час операції лікарі закрили дефект міжпередсердної перегородки та “перенаправили” кровотік: легеневі вени під’єднали до правильного — лівого — передсердя. Втручання тривало близько двох годин і пройшло успішно.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая

Вже наступного дня після операції Дем’янчика перевели до палати разом із мамою, а на п’ятий — виписали додому. Зараз хлопчик почувається добре: активно росте, набирає вагу, спить і досліджує світ. Лікарі кажуть — він повністю здоровий. Надалі малюк приходитиме лише на планові огляди.

Як розповідало ВitukMedia, у Львові кардіохірурги провели 12-годинну надскладну операцію і фактично “перекроїли” серце восьмимісячного Іванка із Закарпаття.

Меню за вашим обличчям: як роботи вирішують, що вам їсти

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Перед тим як зробити замовлення, вас попросять… показати язик. У Китаї ресторани з роботами вже не лише готують їжу — вони “зчитують” клієнтів і вирішують, що їм корисно їсти.

Про це розповідає SCMP.

У китайських ресторанах з’явилася нова практика, яка більше нагадує медичний огляд, ніж звичайний похід на обід. Перед замовленням клієнтам пропонують пройти “аналіз”: роботи сканують обличчя та язик гостя, а також просять відповісти на кілька запитань.

Так працює один із закладів у Ханчжоу, де вже кілька місяців тестують ресторани з повністю автоматизованою кухнею. Зокрема, у закладі 24 Jieqi Robot Restaurant працюють одразу вісім роботів — вони приймають замовлення, готують, подають страви і навіть прибирають. За даними місцевих ЗМІ, машини вже перебрали на себе до 60% усієї роботи персоналу.

Після “обстеження” система створює короткий звіт про клієнта — враховує спосіб життя, емоційний стан і навіть роботу органів травлення. І вже на основі цього пропонує страви, які вважає найбільш корисними саме зараз.

Роботи можуть готувати понад 100 різних страв — від тушкованої курки з соусами до тофу з ікрою краба чи свинячих ніжок. Також вони справляються з місцевими спеціалітетами, як-от суп-лапша Pian Er Chuan.

Інженери пояснюють: машини “вчаться” у кухарів. Вони зберігають дані про температуру, рухи та техніки приготування, а потім відтворюють їх із високою точністю. Це дозволяє стандартизувати смак, а отже кожна страва виходить однаковою.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений CBS 8 San Diego (@cbs8)

Для кухарів це означає зміну ролі. Один із них розповів, що тепер витрачає вдвічі менше сил: замість постійного готування він контролює якість продуктів, експериментує з новими рецептами і керує процесом.

Виграли і клієнти. Відвідувачі кажуть, що ціни знизилися: якщо раніше обід коштував близько 18–20 юанів, то тепер — 15–18. А смак, за їхніми словами, не поступається “людській” кухні.

Втім, реакція суспільства неоднозначна. Частина користувачів у соцмережах захоплюється: мовляв, це майбутнє, яке економить час і гроші. Інші ж б’ють на сполох — бояться, що технології залишать людей без роботи.

Ринок кухонних роботів у Китаї стрімко зростає. За оцінками дослідників, уже найближчими роками він може збільшитися в кілька разів.

Поки що такі машини переважно готують прості або масові страви — фастфуд, обіди для великих груп чи гостру кухню. Але тенденція очевидна: роботи поступово заходять у сферу, яку довго вважали суто “людською”.

І тепер питання вже не лише в тому, чи смачно готує робот — а й у тому, чи готові люди довірити йому вибір того, що їсти.

Як розповідало BitukMedia, науковці з Університету Кіото (Японія) презентували гуманоїдного робота-монаха на ім’я Буддароїд (Buddharoid), створеного на основі штучного інтелекту.

Де жив геній: дослідники визначили адресу будинку Шекспіра

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - The London Archives, City of London Corporation via AP

П’єси Вільяма Шекспіра знає весь світ, але де саме він жив у Лондоні, століттями залишалося загадкою. Тепер одна випадкова знахідка в архівах змінила все.

Про це розповідає EuroNews.

Нові архівні документи допомогли розгадати одну з давніх загадок — де саме в Лондоні знаходився будинок Вільяма Шекспіра. Виявилося, що дослідники роками буквально “ходили поруч”, не знаючи точного місця.

Знахідку зробила професорка Люсі Манро з King’s College London. Вона натрапила на стару мапу XVII століття та кілька документів а архівах, коли шукала зовсім іншу інформацію.

У результаті вдалося не лише визначити точну локацію будинку, який Шекспір придбав у 1613 році, а й дізнатися його форму та розміри. Будівля була не надто великою, мала Г-подібну форму і розташовувалася в районі Блекфрайарс — історичній частині Лондон.

Сьогодні це територія поблизу Айрленд-Ярд, вулиці Бургон і Сент-Ендрюс-Гілл. І найцікавіше: пам’ятна табличка, яку раніше вважали встановленою “поблизу”, насправді стоїть точно на місці колишнього будинку драматурга.

Раніше було відомо, що Шекспір володів нерухомістю в Блекфрайарсі — районі, де колись знаходився домініканський монастир XIII століття. Але точне розташування залишалося невідомим.

Додаткові документи, знайдені дослідницею, стосуються продажу цього будинку у 1665 році — вже після смерті Шекспіра, його онукою.

Чи жив сам драматург у цьому будинку — питання відкрите. Але є деталі, які змушують переглянути уявлення про його життя. Наприклад, дім знаходився лише за п’ять хвилин ходьби від театру, де ставили його п’єси. Це може означати, що в останні роки життя Шекспір проводив у Лондоні більше часу, ніж вважалося раніше.

Саме тут, за припущеннями дослідників, він міг працювати над своїми пізніми творами — зокрема, “Генріхом VIII” і “Двома знатними родичами”, написаними у співавторстві з Джоном Флетчером.

Попри успіх у столиці, зароблені гроші Шекспір вкладав у сімейний будинок у Стратфорді-на-Ейвоні, де й провів останні роки життя. Там він і помер у 1616 році у віці 52 років.

Відкриття показує: навіть через чотири століття життя одного з найвідоміших письменників світу все ще приховує сюрпризи — варто лише уважніше подивитися на старі мапи.

Новий інтерес до постаті Шекспіра підігріває і сучасна попкультура. Зокрема, після виходу фільму “Гамнет”, екранізації роману про родину драматурга, увага до його особистого життя помітно зросла. Глядачів дедалі більше цікавить не лише творчість Шекспіра, а й те, де і як він жив, що робить такі архівні відкриття особливо резонансними.

Як розповідало BitukMedia, уявлення про нещасливий шлюб Вільяма Шекспіра може виявитись хибним. Фрагмент старовинного листа, знайдений у палітурці книжки, свідчить: великий драматург, імовірно, мешкав разом із дружиною Енн Гетевей у Лондоні — на відміну від усталеної думки про їхнє відчуження.

Суп розбрату: Греція і Туреччина посперечалися через “ліки від похмілля” (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ліворуч - пацас (Греція), праворуч - ішкембе (Туреччина)

Суп, який їдять ранком після бурхливої ночі, раптом став причиною міжнародної суперечки. Греція хоче визнати його частиною своєї культурної спадщини, але Туреччина різко проти. Хто ж “володіє” цією стравою — і чи можна поділити смак?

Про це розповідає AP.

У грецькому місті Салоніки розгорівся кулінарний скандал, який швидко вийшов за межі кухні. Власник місцевого ресторану Дімітріс Царухас вирішив домогтися визнання традиційного супу “паца/ пацас” частиною нематеріальної культурної спадщини в ЮНЕСКО.

Йдеться про традиційний, дуже густий і наваристий суп, що готується з тельбухів (зазвичай баранячих або свинячих), рубця, часто з додаванням ніжок. Цю калорійну зимову страву чимало греків вважають майже універсальним засобом — від похмілля до проблем зі шлунком. Особливо популярний цей суп рано-вранці: відвідувачі приходять одразу після нічних гулянь, щоб “поставити себе на ноги”.

Однак ініціатива греків одразу викликала обурення в Туреччині. Там переконані: суп, відомий як “ішкембе чорбаси”, є невід’ємною частиною саме турецької гастрокультури.

Суперечки між греками і турками через їжу — не новина. Кава, долма, баклава — ці страви вже давно стали предметом дискусій між двома країнами, які століттями мали спільну історію за часів Османської імперії. Тепер до цього списку додався і суп.

Царухас наполягає: “паца” має глибоке коріння в грецькій історії. Разом із дослідниками він підготував великий архів матеріалів, щоб довести це. За його словами, згадки про подібну страву можна знайти ще в “Одіссеї” Гомера — у сцені бенкету, який влаштувала дружина Одіссея Пенелопа у день повернення свого чоловіка з десятирічної подорожі. Царухас уточнює, що це стосується бичачих тельбухів, наповнених салом (тваринним жиром, який використовується в кулінарії) та кров’ю. “Якщо це не паца, то що ж це може бути?” – запитує він.

У ресторані Царухаса суп готують майже ритуально: годинами варять бульйон, нарізають інгредієнти за бажанням клієнта — дрібніше або грубіше. Кухарі переконані: головна “сила” страви — у колагені, який міститься в ніжках.

Втім, жодних наукових доказів лікувальних властивостей супу немає — це радше народне переконання, яка передається з покоління до покоління.

Тим часом у Туреччині аргументи не менш переконливі. Там нагадують: ще мандрівник XVII століття Евлія Челебі описував у своїх записах торговців супом із рубця в Стамбулі. Турецькі кухарі наголошують: їхній варіант страви має щонайменше 400-річну історію.

У Стамбул суп готують щодня з раннього ранку: варять рубець до дев’яти годин, додають часник і спеції. На відміну від грецького варіанту, тут використовують лише шлунок, без ніжок.

Місцеві відвідувачі не приховують емоцій. Дехто вважає, що Туреччина має “захистити” свою страву на міжнародному рівні. Інші впевнені: Греція даремно намагається привласнити те, що “завжди було турецьким”.

У Греції ж відповідають спокійніше. Постійні клієнти ресторану кажуть: виросли на цьому супі і не сумніваються в його “грецькості”, навіть якщо рецепти в обох країнах схожі.

Сам Царухас не драматизує конфлікт і навіть іронізує: мовляв, турки можуть подати власну заявку, якщо впевнені у своїй правоті.

Поки ж “похмільний суп” перетворився на ще один символ кулінарної боротьби між сусідами. І, схоже, ця історія — не лише про їжу, а й про пам’ять, ідентичність і право називати традиції своїми.

Українцям ця історія добре знайома. Як розповідало BitukMedia, у 2022 році ЮНЕСКО внесла культуру приготування українського борщу до списку нематеріальної спадщини, що потребує негайної охорони. Рішення ухвалили на тлі багаторічних спроб росії привласнити страву як “спільну”. Тоді питання кухні вийшло далеко за межі гастрономії — і стало частиною боротьби за культурну ідентичність.

“Не бійся мертвих”: як ШІ подарував “цифрове безсмертя” актору Велу Кілмеру

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Створена штучним інтелектом версія Вела Кілмера з'являється у трейлері фільму «Глибоко, як у могилі». Фото - First Line Films

Він не зміг зіграти цю роль за життя, але зробив це після смерті. Вел Кілмер “ожив” у новому фільмі завдяки технологіям. У мережі зʼявився трейлер фільму “Глибоко, як в могилі” (As Deep as the Grave). Та чи це ще данина пам’яті — чи вже підміна реальності?

Про це розповідає The Independent.

Штучний інтелект робить те, що ще донедавна здавалося неможливим: повертає акторів на екран після смерті.

У мережі з’явився перший трейлер фільму As Deep as the Grave, який одразу викликав резонанс. Причина — участь у стрічці Вела Кілмера, який пішов з життя у квітні 2025 року у віці 65 років. У новому фільмі актор “ожив” завдяки технологіям штучного інтелекту.

“Глибоко, як у могилі” — майбутній американський історичний пригодницький фільм режисера Коерте Воорхісса за його сценарієм. Головні ролі дістались Ебігейл Лоурі, Тому Фелтону, Велу Кілмеру, Ебігейл Бреслін та іншим. Стрічка заснована на реальних подіях і розповідає про археологів Енн та Ерла Моррісів, які вели розкопки в Каньйоні де Шейї (Аризона), намагаючись простежити історію народу навахо.

Коерте Воорхісс пообіцяв написати сценарій до нового проєкту у жовтні 2020 року і зробити це “спеціально під Кілмера”. Основні зйомки розпочалися у січні 2023 року – без участі Кілмера. Після діагнозу рак горла, який йому встановили у 2014 році, актор переніс трахеотомію і втратив голос. А 1 квітня 2025 року знаменитий актор помер уві сні у своєму будинку в Лос-Анджелесі.

Для ролі священника Фінтана, католицького пастора і духовного наставника корінних народів, був зрештою використаний цифровий двійник Кілмера.

У трейлері можна побачити Кілмера в різні періоди життя. В одній із сцен його герой говорить дитині: “Не бійся мертвих і не бійся мене”.

Реакція глядачів виявилася неоднозначною. Одні називають це “технологією, зробленою правильно”, інші критикують — мовляв, синхронізація губ виглядає неприродно.

Донька актора, Мерседес Кілмер, підтримала використання технологій. За її словами, батько був “глибоко духовною людиною” і захоплювався новими можливостями кіно.

Вона наголосила, що історія фільму — про відкриття і просвітлення — була близькою Кілмеру, а сам він завжди бачив у технологіях інструмент для розширення меж сторітелінгу.

Режисер звернувся до родини актора вже після його смерті, щоб отримати дозвіл на створення цифрової версії. У попередній версії фільму персонаж Кілмера взагалі був відсутній — і це, за словами творців, суттєво збіднювало історію.

Фільм мають випустити вже цього року.

До речі, технології вже допомагали повернути втрачений голос актора: у фільмі 2022 року “Топ Ґан: Меверік” його репліки також були відтворені за допомогою ШІ.

Втім, ця історія знову підняла дискусію про межі використання штучного інтелекту в кіно. У Голлівуді це питання стоїть особливо гостро. Під час страйку акторської профспілки SAG-AFTRA у 2023 році працівники індустрії відкрито протестували проти можливого заміщення людей цифровими клонами.

Між тим, подібні технології вже використовувалися раніше. Наприклад, у фільмі “Форсаж 7” сцени з Полом Вокером, який загинув під час зйомок, відтворили за допомогою комп’ютерної графіки та дублерів.

За останнє десятиліття штучний інтелект дедалі глибше проникає в кіноіндустрію — від “омолодження” акторів до аналізу поведінки глядачів і навіть створення трейлерів.

Історія з Велом Кілмером показує: технології вже дозволяють акторам буквально залишатися на екрані після смерті. Питання лише в тому, де проходить межа між даниною пам’яті — і новою реальністю кіно.

Як розповідало BitukMedia, американський серійний підприємець Рід Гоффман, співзасновник соцмережі LinkedIn, поговорив із власним цифровим клоном, створеним за допомогою штучного інтелекту (ШІ). Під час інтерв’ю нейромережа розмовляла з бізнесменом клінгонською мовою. Мільярдер впевнений, що його досконаліші цифрові версії зможуть перебрати на себе частину його рутинних завдань.

ШІ проти меланоми: як алгоритм виявляє ризик за 5 років наперед

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Pepermpron

Хвороба ще не з’явилася, але її вже можна “побачити”. Вчені заявляють: штучний інтелект здатен визначити ризик небезпечного раку шкіри за роки до того, як з’являться перші симптоми.

Про це розповідає EuroNews.

Штучний інтелект може визначити людей з високим ризиком розвитку меланоми ще до того, як хвороба дасть про себе знати. Такий висновок зробили дослідники з Гетеборзького університету у Швеції.

Вчені проаналізували медичні дані приблизно 6 млн дорослих шведів за період з 2005 до 2014 року. Були враховані не лише базові показники на кшталт віку та статі, а й історії хвороб, прийом ліків та соціально-демографічні фактори.

Саме ці розширені дані дозволили алгоритмам точніше визначати ризики. Найефективніша модель змогла відрізнити людей, у яких згодом розвинулася меланома, від тих, хто залишився здоровим, у приблизно 73% випадків. Для порівняння: якщо враховувати лише вік і стать, точність становила близько 64%.

Ще один важливий результат — можливість виокремити невеликі групи людей із дуже високим ризиком. За підрахунками дослідників, у деяких із них імовірність розвитку меланоми протягом п’яти років може сягати 33%.

Меланома — один із найнебезпечніших видів раку шкіри. Її головною причиною є ультрафіолетове випромінювання — як природне (сонце), так і штучне (солярії). Хвороба може швидко поширюватися на інші органи, і тоді шанси на виживання значно знижуються. Саме тому раннє виявлення критично важливе.

За даними Європейська комісія, у 2020 році меланома становила близько 4% усіх нових випадків раку в ЄС і 1,3% смертей від онкології. Це один із найпоширеніших і водночас найнебезпечніших видів раку.

Дослідники вважають, що новий підхід дозволить змінити саму логіку профілактики. Замість того щоб перевіряти всіх підряд, лікарі зможуть точково запрошувати на обстеження тих, хто має найвищий ризик — через повідомлення або електронні сервіси.

Утім, поки що технологія не готова до масового впровадження. Потрібні додаткові дослідження та рішення на рівні системи охорони здоров’я.

Але головний сигнал уже прозвучав: дані, які роками просто зберігалися в медичних базах, можуть стати ключем до раннього виявлення небезпечних хвороб ще до того, як вони почнуть загрожувати життю.

Як розповідало BitukMedia, дослідники з Медичного коледжу Університету Йонсей у Південній Кореї розробили метод для діагностики розладів аустичного спектру (РАС) на основі знімків сітківки. Тестування показало, що штучний інтелект (ШІ) завжди чітко визначає РАС і здебільшого передбачає тяжкість симптомів. Метод підійде для ранньої діагностики, особливо коли доступ до дитячого психіатра обмежений.

Штучний інтелект (ШІ) також можна використовувати для прогнозу ризику серцевого нападу. Технологія від британських вчених може оцінити загрозу здоров’ю на найближчі 10 років, а отже врятувати тисячі життів людей, в яких до фатального стану призводять непомітні для лікарів зміни у судинах.

Робот проти кабанів: гуманоїд влаштував несподіване “полювання” у середмісті (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - edwardwarchocki


Робот, який мав просто гуляти містом і спілкуватися з людьми, раптом узяв на себе нову роль. У Варшаві (Польща) гуманоїд погнав диких кабанів просто з парковки — і це відео вже облетіло мережу. Хто цей новий “герой” міських вулиць?

Про це розповідає The Standard.

У столиці Польщі з’явився гуманоїдний робот на ім’я Едвард Вархоцький. Цього разу він привернув увагу не розмовами з перехожими, а справжньою гонитвою за дикими кабанами.

Відео, зняте у Варшаві, швидко стало “вірусним”: на ньому видно, як робот переслідує групу тварин на порожній парковці. Кабани тікають кілька десятків метрів, поки не зникають на вулиці. У соцмережах Едварда жартома написали, що він “заганяє кабанів назад у ліс”.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Edward Warchocki (@edwardwarchocki)

Йдеться про модель Unitree G1, створену китайською компанією Unitree Robotics. Водночас “характер” робота — справа рук польських розробників, які й перетворили його на публічну особистість.

Це не перший вихід Едварда “в люди”. Він уже неодноразово з’являвся на вулицях Варшави, спілкувався з перехожими, брав участь у телешоу і навіть зустрічався з урядовцями. Завдяки цьому робот поступово здобув популярність і став своєрідною міською атракцією.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Edward Warchocki (@edwardwarchocki)

Дикі кабани для Польщі — звична картина, пише видання. Вони часто заходять у міста у пошуках їжі, іноді створюючи небезпеку для людей. Але цього разу несподіваним “відлякувачем” став саме робот.

Компанія Unitree Robotics, яка створила G1, входить до так званої групи “Шість маленьких драконів Ханчжоу” — технологічних компаній Китаю, що швидко зростають.

І хоча поява роботів на вулицях вже не дивина, історія з Едвардом показує: інколи вони можуть виконувати ролі, про які розробники навіть не здогадувалися.

Як розповідало BitukMedia, у Пекін готуються до незвичного півмарафону — цього разу дистанцію у 21 км долатимуть не люди, а гуманоїдні роботи. Участь у змаганні візьмуть понад 70 команд.

Просто в дорозі: у поїзді Івано-Франківськ — Черкаси народилася дитина

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - ілюстративне/ Укрзалізниця

Непередбачена зупинка, яка могла б налякати пасажирів, обернулася щасливою новиною. У поїзді просто під час руху народився новий українець — і його першою “станцією” став Фастів.

Про це пише Укрзалізниця.

Ранок для пасажирів поїзда №44 сполученням Івано-Франківськ — Черкаси почався з несподіваної зупинки у Фастові. В умовах постійної загрози дронів такі паузи вже не дивують, але цього разу причина була зовсім іншою — і значно радіснішою.

Як повідомили в “Укрзалізниці”, перед самим прибуттям до Фастова просто у вагоні народився хлопчик.

Події розгорталися стрімко. Начальник поїзда заздалегідь попередив медиків, і вже за три хвилини після зупинки на пероні чергували парамедики. Саме їм передали маму з новонародженим із 12-го вагона.

Пологи почалися ще до прибуття — тож допомогу довелося надавати прямо у дорозі. Поїзна бригада разом із пасажирами не розгубилися і забезпечили необхідну домедичну підтримку.

На момент висадки і мама, і немовля почувалися добре — їхній стан лікарі оцінили як задовільний.

“Прикмет на такий випадок багато, але ми просто побажаємо малюку рости здоровим і якнайшвидше повернутися до наших дитячих вагонів — зустрінемо вже як свого 😉”, – радісно додали в УЗ.

Як розповідало BitukMedia, переселенець з Донеччини, який віз усі свої пожитки в старому ВАЗі, отримав в подарунок від співвласника Monobank Олега Гороховського новий пікап.

“Матріарх” з курника: 15-річна Герті стала найстарішою куркою у світі

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Вона не несе яєць, майже нічого не бачить — і все ж б’є рекорди. Курка Герті прожила довше, ніж більшість собак і котів, пережила чотири “покоління” співмешканців і навіть напад у власному курнику. Тепер їй аплодує світ.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Американська курка на ім’я Герті офіційно стала найстарішою у світі — і це не перебільшення. У листопаді минулого року її внесли до Книги рекордів Гіннеса, коли їй виповнилося 15 років і 100 днів. Так вона обійшла попередню рекордсменку — курку Перл з Техасу — більш ніж на пів року.

Герті — породи сібрайт, невелика декоративна курка з коричнево-чорним візерунком на пір’ї. Вона з’явилася у житті свого господаря Френка Турека ще у 2010 році — разом із сімома іншими курчатами, яких він замовив онлайн. Щойно пташенята вилупилися, їх відправили поштою, і вже 27 липня чоловік забрав коробку з писклявими малюками.

З перших місяців Герті вирізнялася: була меншою за інших, але дуже фотогенічною та кмітливою. З роками вона пережила зміну чотирьох “поколінь” курей у господарстві. Деякі птахи помирали, інших віддавали через агресивність, але Герті залишалася — і фактично стала “матріархом” курника.

Господар жартує, що у неї навіть був “комплекс Наполеона”: маленька, але з характером. Одного літа вона навіть почала кукурікати, як півень — таке іноді трапляється у курниках без самців. А ще несла менші яйця, які, за словами Френка, мали насиченіший смак.

З віком здоров’я Герті погіршилося. Вона перестала нести яйця, почала гірше рухатися, а згодом — і втрачати зір. У 2024 році ситуація стала критичною: молодші та більші кури почали її клювати. На Різдво стався найгірший інцидент — птаха сильно травмували, фактично здерши частину шкіри з голови.

Френк врятував улюбленицю: заніс до будинку, обробив рани й облаштував їй нове житло — у великій клітці, яка раніше належала собаці. Відтоді Герті живе окремо, у безпеці та комфорті.

Тепер її дні проходять спокійно: вона відпочиває, слухає звуки міста і проводить час поруч із величезним догом на ім’я Мейзі. Герті любить людське товариство — відповідає на своє ім’я тихим “пуп-пуп-пуп” і навіть “розмовляє”, якщо з нею співати чи говорити. Часто засинає на руках у господаря, згорнувшись клубочком і сховавши голову під крило.

Попри сліпоту, курка продовжує дивувати. Нещодавно вона самостійно навчилася знову залазити на жердину — хоча раніше їй доводилося допомагати щовечора.

Френк переконаний: секрет довголіття Герті — у простих речах. Надійний курник, захист від хижаків, сухе і тепле місце без протягів. За його словами, більшість курей гине саме через напади або погані умови, але його господарство добре укріплене — навіть яструби не можуть дістатися всередину.

Цього липня Герті виповниться 16 років — і вона вже стала живою легендою.

Як розповідало BitukMedia, вчені з Бристольського університету (Велика Британія) з’ясували, що ніжний контакт із людиною може викликати позитивні емоції у курчат. Дослідження дає нове розуміння того, як ранній досвід взаємодії з людьми впливає на добробут сільськогосподарських тварин.

Олег Гороховський з Monobank подарував переселенцю з Донеччини нову автівку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Олег Гороховський

Іноді одна історія в центрі міста може змінити чиєсь життя — буквально за кілька днів. Переселенець з Донеччини, який віз усі свої пожитки в старому ВАЗі, отримав в подарунок новий пікап.

Завдяки співвласнику Monobank Олегу Гороховському 70-річний Микола Михайлович став володарем нового Peugeot Landtrek.

Історія Миколи Михайловича стала відомою після відео в соцмережах: чоловік їхав через Київ, коли його авто зламалося просто посеред дороги. У багажнику — не просто речі, а ціле життя: побутова техніка, особисті речі, 18 курей і собака.

Виявилось, це була вже не перша його втеча від війни. Спочатку чоловік із дружиною покинув Донеччину та оселився на Чернігівщині. Але й там їх наздогнали обстріли — дружина загинула. Після цього Микола Михайлович знову зібрав усе, що мав, і рушив у пошуках безпечнішого місця.

У Києві розгубленого чоловіка помітив перехожий і викликав патрульних. Поліцейські допомогли — відбуксирували машину до сервісу. Але на цьому історія не завершилась.

Відео з чоловіком побачив Олег Гороховський, пообіцяв нову автівку – і дотримав слова: Микола Михайлович отримав новенький пікап Peugeot Landtrek в комплектації “ЛЮТИЙ”.

За словами бізнесмена, авто має економний двигун — витрати пального приблизно такі ж, як у старого “Жигуля”. Тож нова машина стане не лише комфортнішою, а й практичною у використанні.

“Дякую Миколі за термосок з домашніми яйцями, тушонкою, медом та щучою ікрою, все зʼїм 😁 Неймовірно світла людина!”, – написав Гороховський.

Історія, яка почалася зі зламаного авто, закінчилась новим стартом — і доказом того, що іноді достатньо одного небайдужого погляду, щоб усе змінилося.

“Виграв у лотерею двічі”: як пересадка від брата допомогла позбутися ВІЛ

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Іноді наука працює як диво. Але цього разу — з подвійною удачею. У Норвегії зафіксували унікальний випадок одужання від ВІЛ.

Про це розповідає France24.

В столиці Норвегії лікарі заявили про унікальний випадок: 63-річний чоловік фактично позбувся ВІЛ після пересадки стовбурових клітин від власного брата. Про цей випадок повідомили медики з Лікарні Університету Осло.

Цей чоловік, відомий як “пацієнт з Осло”, жив із ВІЛ з 2006 року. А у 2017-му йому діагностували ще й смертельно небезпечне захворювання — мієлодиспластичний синдром. Саме для лікування раку крові лікарі й вирішили провести трансплантацію.

Проблема була в донорі: для успішного результату потрібна рідкісна мутація гена CCR5, яка блокує проникнення вірусу в клітини. Така особливість є лише приблизно у 1% жителів Північної Європи.

Донором мав стати той, хто міг допомогти з обома станами, але відповідного кандидата не знайшли — тож обрали старшого брата.

І саме тут сталося несподіване: вже в день операції лікарі дізналися, що донор має рідкісну генетичну мутацію CCR5, яка ускладнює вірусу імунодефіциту можливість проникати в клітини. “Ми не знали про це заздалегідь. Це було неймовірно”, — розповів лікар Андерс Ейвінд Майре.

Після трансплантації імунна система пацієнта фактично “перезапустилася” — її повністю замінили клітини донора. Через два роки чоловік припинив приймати антиретровірусні препарати, і з того часу вірус в його організмі не виявляють — ні в крові, ні в кістковому мозку, ні в кишківнику. За словами лікарів, “для всіх практичних цілей” пацієнт вважається вилікуваним. “Це було як виграти в лотерею двічі”, – згадує Майре слова норвежця,

Цей випадок став ще одним у низці подібних — після так званого “берлінського пацієнта” Тімоті Рея Брауна, якого оголосили вільним від вірусу ще у 2008 році. Згодом подібні історії фіксували у Лондоні, Нью-Йорку, Женеві та інших містах.

Втім, лікарі наголошують: такий метод не є універсальним лікуванням. Пересадка стовбурових клітин — складна і ризикована процедура, яку застосовують лише у випадках, коли пацієнт має також важкі онкологічні захворювання крові.

Попри це, кожен подібний випадок — важливий для науки. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Microbiology, може допомогти краще зрозуміти механізми ВІЛ і наблизити створення доступного лікування для мільйонів людей.

Сам пацієнт, ім’я якого не розголошують, почувається добре і, за словами лікарів, “має більше енергії, ніж знає, куди її подіти”. І, здається, вже не вважає себе пацієнтом.

Як розповідало BitukMedia, в Японії схвалили перші у світі методи лікування, що використовують індуковані стовбурові клітини (iPS) — технологію, яка дозволяє створювати нові клітини для відновлення пошкоджених органів. Йдеться про дві терапії: одну для пацієнтів із хворобою Паркінсона, іншу — для людей із тяжкою серцевою недостатністю.

Небо над “Вернадським” дивує: після білої веселки — місячний вінець

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Сергій Якущенко, НАНЦ

Над українською антарктичною станцією знову “розмалювало” небо — і цього разу це не веселка, а ще рідкісніше явище.

Про це розповідають у НАНЦ.

Українські дослідники зі станції “Академік Вернадський” зафіксували ще одне незвичайне атмосферне явище — вінець навколо Місяця.

Він виглядає як світлі або райдужні кільця, що розташовуються зовсім близько до місячного диска. І хоча на перший погляд може нагадувати гало, це зовсім інше явище.

Як пояснюють у Національному антарктичному науковому центрі, вінець утворюється тоді, коли світло проходить крізь тонкий шар хмар або туману з дуже дрібних крапель води чи крижаних кристалів. Світлові промені огинають ці частинки — відбувається дифракція, яка й створює характерні кольорові кільця.

Чим однорідніші ці мікрокраплі або кристали, тим чіткішими та яскравішими стають кольори. В ідеальних умовах вінець може повторювати всі відтінки веселки, а навколо джерела світла іноді формується кілька таких кілець — зазвичай до трьох.

Інколи форма вінця виглядає нерівною — це трапляється, коли частинки у хмарах мають різний розмір.

Полярники окремо наголошують: вінець не варто плутати з гало. Останнє виникає через заломлення світла у великих кристалах льоду та розташовується значно далі від джерела світла. У випадку вінця — навпаки: він компактніший і формується завдяки дифракції.

Фото – Сергій Якущенко/ НАНЦ

Це вже не перше атмосферне диво, яке останнім часом спостерігають біля станції. Як розповідало BitukMedia, минулого тижня тут фіксували рідкісну білу веселку — ще одне оптичне явище, пов’язане з мікроскопічними краплями вологи в повітрі.

Схоже, небо над “Вернадським” вирішило показати весь свій арсенал ефектів — і робить це максимально видовищно.

Муркотлива столиця: гігантські коти захопили місто на свята

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - SCMP

Цього року в одному мегаполісі світу вирішили: досить великодніх зайців — час для котів. І місто буквально замуркотіло.

Про це розповідає SCMP.

У Гонконгe цього Великодня головними зірками були не традиційні кролики, а коти. Місто прикрасили десятки інсталяцій і муралів із пухнастими героями — від гігантських фігур до артоб’єктів у стилі класичного живопису.

Найбільше уваги привертає восьмиметровий рудий кіт в Міжнародному аеропорту Гонконгу. Його вуха й хвіст рухаються, а поруч встановлений інтерактивний екран.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Little Miss Dynamite (@sza_shee)

Проєкт під назвою A Moment to Purr створений для створення затишної атмосфери для пасажирів. За задумом адміністрації аеропорту, об’єкт має дарувати мандрівникам відчуття тепла під час перебування в терміналі. Технічне рішення інсталяції дозволяє відвідувачам не лише спостерігати за об’єктом, а й взаємодіяти з ним.

Концепція проєкту базується на ідеї віртуального домашнього улюбленця. Пасажири можуть керувати діями цифрового кота за допомогою спеціально облаштованого кіоску. Мандрівники вишикуються в черги, щоб зробити фото або просто “погратися” після перельоту.

Тим часом у культурному серці міста West Kowloon Cultural District розляглися одразу три гігантські надувні коти. Інсталяція під назвою The Cats that Slept for a Thousand Years реагує на дотики: тварини “муркочуть” і рухаються, викликаючи захват у відвідувачів.

Фото – Dickson Lee

В районі Яу Ма Тей митці переосмислили класичний шедевр “Зоряна ніч” — але з котами. А в готелі Silvermine Bay з’явився гігантський 3D-мурал із котом, що спить догори черевом.

Чому саме коти? За словами психологів, це відображення стилю життя мешканців міста. На відміну від собак, коти менш вимогливі та краще “вписуються” у ритм перевантаженого мегаполіса. Вони ніби втілюють те, чого багатьом бракує — спокій і життя у власному темпі.

Фото – Sam Tsang

Крім естетики, є й економіка. Так звана “котяча індустрія” у Гонконзі вже перевищує 2,4 млрд гонконгських доларів на рік. У місті близько 100 тисяч власників котів, і кожен витрачає в середньому близько 2000 доларів щомісяця на свого улюбленця.

Популярність котів видно і в соцмережах: найбільші тематичні спільноти налічують сотні тисяч підписників — у рази більше, ніж у груп про собак чи птахів.

Тож цього року Великдень у Гонконзі був не про вухатого зайця. Це свято, яке м’яко ступає лапами і муркоче на кожному кроці.

Пізнє щастя: найстарший дідусь вперше взяв онуку на руки

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Чарльз з сином та онукою. Фото - Книга рекордів Гіннеса

Він став батьком у 55, а дідусем — тоді, коли інші вже давно бавлять правнуків. І тепер його історія — офіційний рекорд.

Про це розповідає сайт Книги Гіннеса.

Коли в родині народжується дитина — це завжди подія. Але для австралійця Чарльза Сміта це стало ще й світовим рекордом.

Його син Ешлі разом із дружиною Анною стали батьками маленької Айли 29 серпня 2025 року. У цей момент Чарльзу був 91 рік і 209 днів — і він офіційно став найстаршим у світі чоловіком, який вперше став дідусем, за даними Книги рекордів Гіннеса.

Сам Чарльз до цього звання ставиться спокійно. Каже, головне — не рекорд, а родина. Але емоції від першої зустрічі з онукою приховати не може.

“Я взяв її на руки і не хотів віддавати назад. Хіба що коли треба було міняти підгузки”, — жартує він.

Новоспечений дідусь обрав для себе не класичне “grandpa”, а більш тепле “Poppy”. І, схоже, це ім’я вже припало до душі маленькій Айлі — вона сміється, коли бачить його у фірмовому капелюсі.

Історія Чарльза — про пізні, але не менш сильні зв’язки. Він сам став батьком у 55 років, працював у сфері автоспорту, зокрема змагань на кшталт Гран-прі, а сьогодні веде активне життя: подорожує Австралією у кемпері та виходить у море.

Його син каже, що батько не просто енергійний — іноді навіть активніший за молодших. А невістка додає: коли вперше почула, що майбутній свекор “трохи старший”, навіть не повірила — настільки він жвавий.

У родині жартують: якби Айла народилася трохи раніше, рекорду могло б і не бути.

Але для самого Чарльза це не має значення. “Вона — моя онука. Рекорд чи ні — це моя сім’я”, — каже він.

Як розповідало BitukMedia, в США родина всиновила свого 74-річного друга — і встановила світовий рекорд.

1...111213...586Page 12 of 586

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання