“Укрпошта” анонсувала випуск нової марки під назвою “Русскій воєнний флот – до дна”. На ній зображені ті кораблі, що були знищені або пошкоджені ЗСУ, ВМС, ГУР та СБУ.Вона вже доступна до передзамовлення.
Про це повідомив генеральний директор Ігор Смілянський.
“Ми довго готували цю марку і довго вагались вночі, чи випускати її сьогодні, враховуючи події в Одесі. Але вирішили, що саме сьогодні (2 травня – ред.) важливо оголосити про її вихід. Марки, яка оголошується в “чистий четвер” і присвячена очищенню нашого Чорного моря від окупантів – “русскій воєнний флот – до дна!”. Звучить, як тост, і це правда”, – зазначив керівник “Укрпошти”.
На марці зображено ті ворожі кораблі, які Збройні та військово-морські сили, Головне управління розвідки та Служба безпеки України вже знищили.
Крім того, на новинці можна побачити корабель російських терористів “Адмірал Макаров”. “Так, поки що “Адмірал Макаров”, якого ми теж зобразили на марці, залишається не ушкодженим. Але за досвідом марки “Русскій воєнний корабль, іді… !” знаємо, що це – лише питання часу”, –розповіли в “Укрпошті”.
Автором марки є художник Віктор Грудаков, а шрифт спеціально для ЗСУ розробив Дмитро Растворцев.
Марку “Русскій воєнний флот – до дна” обіцяють запустяти в обіг 8 травня – в День пам’яті та перемоги над нацизмом. Новинку можна буде купити у відділеннях “Укрпошти”, філателістичних крамницях та онлайн.
Поштовий оператор також пропонує конверти з тематикою морського бою та листівки, присвячені зерновому коридору, відкритому завдяки морській перемозі. “Він має життєво важливе значення для Одеси та інших чорноморських портів”, – нагадує Смілянський.
Як розповідало раніше BitukMedia, “Укрпошта”випустила марки, присвячені українській зброї.
Валентина Коваленко із села Білозір’я на Черкащині купила хату в селі та почала відновлювати древні родини рецепти пасок. На це жінку надихнув сон про те, як прадід дав їй шматок тіста.
Валентина почала пекти паски 20 років тому. До цього спонукав сон. Їй наснився прадід, репресований за релігійні переконання.
“Він підійшов до мене: під рукою щось тримав та роззирався по сторонах. Сам невдоволений такий і каже: “Не вміють зараз паски пекти”. А тоді дав мені шматок східного дріжджового тіста”, — розповідає господиня.
Найбільше відтоді Валентина пече паски у поминальні дні – аби дісталося усім предкам. Свій рід жінка дослідила до 10 коліна.
Пече піски за рецептами бабусі. Але трохи осучаснила їх. Розповідає – раніше паски пекли дуже просто – на воді, вбивалося яйце, підсолювали, додавали трохи цукру – і все. Зараз же додає більше цукру та родзинок.
Спеціально аби випікати паски, придбала сільську хату із піччю. Каже – закохалася у неї із першого погляду.
П’ять років тому спробувала сама її розфарбувати. Зараз навчилася цьому більшої майстерності.
“У символічному сенсі піч — це місце для жінки, тому залишивши її, я собі ще намріяла, що розмалюю. Пʼять років тому були перші малюнки, а це вже я її трошки освіжила, оновила. Знаю, що символ вогню – це півень. І квітка Сварога — це наш давній український знак”.
У печі жінка топить дровами і дотримується правил:
“Сонце зʼявилося і якраз тісто зійшло. Його треба укутувати, як малу дитину. Коли стукаю по ньому, то має бути глухий звук, опісля беру та перемішую. Раніше пекли паски досить просто. У людей не було молока, тому пекли лише на воді та дріжджах”, — розповіла господиня.
Прикрашає паски за старим звичаєм:
“Моя бабка любила прикрашати колосками, квіточками, Тому і я роблю колоски, а вже з них — фігури”, – каже жінка.
Як повідомляло BitukMedia, yкраїнський шеф-кухар Євген Клопотенко, бренд “Духмяна хата” та пекарня Good Bread, де працюють люди із ментальною інвалідністю, створили благодійний проєкт. Вони пропонують “підвісити паску” – купити святкову випічку та задонатити її для українців із прифронтових територій.
Український бренд ювелірних прикрас karpenko jewelry представив обмежену колекцію прикрас під назвою “оМРІЯна помста”. Їх виготовили із фрагментів фюзеляжу літака “Мрія”, які зібрала учасниця боїв за Гостомель Галина Алмазова.
Прикраси були створені під надхненням від найбільшого літака у світі -“Мрія”, який росіяни знищили в лютому 2022 року.
Колекція складається із двох брошок “Літак” та “Турбіна”.
Перша випущена лише у кількості 225 штук, такий номер був на фюзеляжі “Мрії”. Друга із них нагадує про те, що “Мрія” мала шість турбін. Таких брошок випустили не більше 1 тис.
Кожна із прикрас містить частину фюзеляжу “Мрії”. Їх зібрала парамедикиня Галина Алмазова, яка брала участь в евакуації поранених із боїв за Гостомель.
Усі кошти від продажу прикрас підуть на купівлю обладнання для розвідників із ГУР.
Як повідомляло BitukMedia, український бренд Tycho (“Тихо”) випустив підвіски у вигляді традиційних сирних коників – карпатських автентичних фігурок. Прикраси виготовили зі срібла та презентували напередодні православного Великодня.
Раніше компанія Microsoft випустила доповнення до відеогри Flight Simulator. Тепер гравці можуть спробувати себе в ролі пілота цифрової копії українського супер-літака “Мрія”. Це детальна копія справжнього літака, з ідентичним дизайном і навіть звуками мотора.
Американка Ешлі Класс із Північної Кароліни пригадує, що її трирічна донька розповідала про монстрів у своїй спальні. Як з’ясувалося, у стіні у кімнаті дівчинки жив рій із 50 тис. бджіл.
Родина Ешлі та її доньки живе у старому 100-річному будинку.
Жінка пригадує, що одного разу навіть дала донці пляшку із водою і сказала, що то “спрей від монстрів”, аби дівчинка не боялася. Але одне дня побачила бджіл, що кружляли довкола димової труби і викликала дезінсекторів.
Ті виявили, що “монстром” був рій із 50 тис бджіл всередини стіни кімнати. Відео жінка опублікувала у TikTok. На відео видно зйомка через термокамеру, а потім через звичайну лінзу.
Як пояснили спеціалісти, бджоли жили у стіні будинку вісім місяців. Вага вощини разом із зібраним ними медом склала 45,3 кг.
Але це не все. Потім знайшли ще один рій у стіні – і там було ще 10 тис. комах.
Дезінсектор Кертіс Коллінз, який прибирає рої із будинків уже шість років, каже – бачить перший раз, щоб гніздо простягалося від підлоги до стелі.
Як повідомляло BitukMedia, американка, ім’я якої не називають, отримала 75 укусів від бджіл-убивць, намагаючись захистити своїх дітей. Родина зупинилася для фото і потривожили агресивних комах у містечку Бакай-Веллі у штаті Аризона.
У новому укритті помістяться лише два тигри та ягуар. Фото - Подільський зоопарк
У наймолодшому зоопарку країни, Подільському, що у Вінниці, з’явилося перше бомбосховище для тварин. Роботи з облаштування просторого приміщення, обладнаного вентиляцією, електрикою, водопостачанням та каналізацією, завершено. І дехто вже переїхав в сучасні “апартаменти”.
Свого “елітного” вольєра дочекався ягуар Джекі. Він, як й усурійська тигриця Ліза – переселенці з Одеської області. Тварини жили у приватному зоопарку, але на початку війни їх врятували з-під обстрілу і поселили у Вінниці – виснажених і наляканих. Через брак місця весь цей час звірі перебували у звичайних клітках – поки не знайшлися гроші на будівництво нових сучасних вольєрів з опаленням.
Тепер в зимівнику ягуара цілих три видів опалення, адже цей хижак полюбляє тепло. Також у нових “будиночках” є і басейни для новоселів, і затінені місця, де можна сховатися від палючого сонця. У зоопарку площею 8 га намагаються поступово відмовлятися від кліток із ґратами – замінюють їх на товсте скло.
Будівництво вольєрів зайняло півтора року. Крім усурійської тигриці, у звіринці живе ще один тигр – білий бенгальський. “Коли всі почали будувати бомбосховища для людей, я подумав, чому б не збудувати для тварин, – зазначає “Коротко про”директор Подільського зоопарку Євген Ткачик. – Це одне приміщення, куди помістяться лише два тигри та ягуар. Там забезпечені всі умови для їхнього проживання”.
Звіряче укриття знаходиться якраз під вольєрами з хижаками. Сюди під час тривоги їх заводять співробітники.
Про людей у зоопарку також подбали, причому примудрилися спрацювати на випередження – бомбосховища для співробітників та туристів закінчили ще до повномасштабного вторгнення. З грошима на будівництво та забезпечення комунікаціями бомбосховища для хижаків допомогла Вінницька облрада. Для решти тварин укриттів поки не будують – шукають кошти, зазначають у зоопарку.
Рись переїхала до Вінниці із Миколаївської області. Фото – vinnytsia.city
Із початком вторгнення рф у Подільському зоопарку поселили тварин-біженців з Одеської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Миколаївської та Київської областей, тож кількість вихованців значно збільшилася.
Як розповідало раніше BitukMedia, у Подільському зоопарку – справжній дитячий садок. Поповнення з’явилось в родинах гуцульських коней, лам, павіанів-гамадрилів, лемурів та інших.
Михайло Рафайлик тримає постер зі шрифтом Decutto. Фото - Цукр
Дизайнер з Сум Михайло Рафайлик переміг у 70-му міжнародному конкурсі шрифтів Type Directors Club. Його шрифт Decutto нагородили Сертифікатом типографічної майстерності.
Рафайлика нагородили Сертифікатом типографічної майстерності у підкатегорії Single Axis Type Family (“Шрифтова родина з однією віссю”) категорії Type Design (“Дизайн шрифтів”). Шрифт Decutto має одну вісь — Weight.
Type Directors Club — це міжнародна організація, яка займається типографікою та шрифтовим дизайном, заснована в 1946 році в Нью-Йорку. Участь у конкурсі платна, але для українських авторів на період війни зробили спеціальні умови та скасували платню. Конкурс складає з трьох дисциплін: дизайн шрифтів, типографіка та летеринг. Всі переможці отримають Сертифікат друкарської майстерності, який засвідчує, що їхня робота є однією з найкращих у світі цього року.
Суддями можуть стати експерти з усього світу. Як розповідає дизайнер, вони розглядають неідентифіковану роботу — тільки тексти, набрані конкретним шрифтом, але не знають ані імені автора, ні назви шрифту.
Шрифт дизайнера. Зображення – Michael Rafailyk Foundry / Sumy
Друковані постери зі шрифтами переможців показують на виставці в Нью-Йорку, також вона подорожує десятками міст США, Канади, Китаю, Франції, Німеччини, Японії, Нової Зеландії, Польщі, Південної Кореї, Іспанії, Тайваню тощо.
“Для мого шрифту це шанс бути побаченим. Водночас це й шанс розповісти про Україну та її культуру. Друкований плакат, що подорожуватиме міжнародними виставками, розповідає про життя українців, яке з 2022 року стало крихким через напад росіян і що через це відчуття українці загартовуються та стають сильнішими як нація”, — розповідає дизайнер.
Минулого року у цьому міжнародному конкурсі перемогла дизайнерка Олександра Корчевська з Рівного. Вона розробила шрифт “Rivne” на основі вивісок міста періоду 20-х років ХХ століття, розповідало “Суспільне”.
Як розповідало раніше BitukMedia, український бренд LITKOVSKA відкрив інсталяцію із соломи у японській столиці Токіо. Експонати у концепт-сторі Dover Street Market Ginza означають стійкість духу та переродження життя. Ідея інсталяції спирається на українські язичницькі традиції.
Документальна стрічка “20 днів у Маріуполі” очолила список найпопулярніших фільмів в Україні за останній тиждень квітня. Про це свідчить статистика стримінгової платформи Netflix. Оскароносну стрічку Мстислава Чернова додали на стримінг 21 квітня.
Документальний фільм розповідає про перші тижні бойових дій у Маріуполі Донецької області під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року.
Фото – скрін Netflix
Кіно стало найкасовішим документальним фільмом в Україні у 2023 році, зібравши 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату.
Стрічка перемогла у номінації “Найкращий документальний фільм” британської кінопремії BAFTA. А Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США (DGA Awards) за “видатні режисерські досягнення в документальному кіно”.
Крім того, “20 днів у Маріуполі” — перший український фільм, який отримав “Оскар”. У 2024 році стрічка здобула нагороду як найкращий документальний фільм. Після церемонії документальний фільм вийшов на українських стрімінгових платформах і за перший уїк-енд став рекордсменом з переглядів.
Як стало відомо, продюсерка оскароносної документалки, журналістка Василиса Степаненко знялася для обкладинки L’Officiel Україна. Про це повідомляється на сторінці видання в соцмережах.
У такий спосіб редакція вирішила віддати данину перемозі фільму на найпрестижнішій кінопремії року. На обкладинці видання розмістили портрет Степаненко, зроблений в інтер’єрах Національного художнього музею України.
Степаненко родом з Харкова, їй 24 роки. У 2021-му дівчина здобула ступінь бакалавра журналістики у Харківській державній академії культури. Раніше працювала в газеті Kharkiv Post, продюсером та ведучою на телеканалі Simon. З січня 2022 року почала співпрацювати з американським інформагентством Associated Press, – розповідає KP.ua. На початку повномасштабної війни Василиса разом з відеожурналістом Мстиславом Черновим та фотографом Євгеном Малоліткою опинилася в Маріуполі, де протягом 20 днів вони знімали обстріли російських окупантів, роботу лікарів та мирних жителів, які постраждали від вибухів. Їм вдалося залишити Маріуполь 15 березня 2022 року через гуманітарний коридор, вивізши зняті фото- та відеоматеріали, які й стали основою для фільму.
Чотирирічний гусак із кличкою Гусь із села Угрині на Тернопільщині ні на крок не відходить від свого господаря – 72-річного Володимира Опацького. Натомість птах діловито походжає слідом під час роботи по господарству.
Володимр каже, що Гусь – його друг. Птаха чоловікові подарував син.
“Він і пасти зі мною жене. Навіть бджоли дивиться разом зі мною”, – розповідає чоловік, який тримає ще й пасіку.
Гусь має ревнивий характер та не підпускає до Володимира інших тварин. Із дворовим собакою Дуською постійно нападають один на одного.
“Навіть жінку ревнує до мене”, – сміється господар.
А ось Володимиру дає себе гладити та брати на руки.
Різати птаха не планують.
“Ми будемо його тримати довічно, допоки він буде жити”, – каже Володимир.
Як повідомляло BitukMedia, американські зооволонтери із притулку West Place Animal Sanctuary зі штату Род-Айленд влаштували святкову вечірку на 17-річчя врятованої ними пекінської качки Ерни. Пташка сама “волонтерила” у притулку, вирощуючи чужих пташенят.
Мініатюрна конячка породи рисак Світі має найдовший хвіст серед своїх співродичів – більше 1,81 м. Її власниця, американка Ріса Формізано із Південної Кароліни, доглядає за хвостом та слідкує, аби не випала жодна волосинка. Але каже – тепер його доведеться підкоротити.
Точна довжина хвоста Світі – 181 см і 2 мм. При тому, що зріст конячки – лише 96 см.
Рісі купила Світі у 2012-му, аби розрадити двох своїх коней Ріккі і Оуклі після того, як раптово помер їх товариш кінь Стормі. Тож Світі має дуже важливу роль на фермі.
“Мої мерини роблять вигляд, що не помічають її, але коли я одного із них заберую із ферми із якоїсь причини, інший дуже цінує Світі за її присутність”, – каже жінка.
Хоча й відзначає, що Світі нормально себе почуває одиначкою.
У березні цього року Світі відзначила своє 36-річчя. Довжина її хвоста дуже незвична для породи. У 2012-му він ледь торкався землі, але з того часу значно виріс.
Ріса зазвичай зав’язує хвіст Світі, коли та гуляє, аби вона не наступила на нього випадково. Також власниця двічі на рік миє його шампунем, а також дуже делікатно розчісує, використовуючи гель для розплутування волосся та олії для волосся, аби жодна волосинка не випала.
Однак такий довгий хвіст не може виконувати для Світі задачу, для якої призначений – відлякувати надокучливих тварин. Тож Ріса планує його невдовзі підкоротити до нормальної довжини.
Як повідомляло BitukMedia, українка Алія Насирова стала володаркою титулу Книги рекордів Гіннеса. Її волосся має довжину 257,7 см і вважається найдовшим серед живих жінок світу.
МЗС України презентувало ШІ-аватар на імʼя Вікторія Ші. Вона озвучуватиме заяви щодо консульських питань для українців за кордоном. Цифровий аватар МЗС створили на основі учасниці шоу “Холостяк”.
“Моє імʼя символізує нашу головну мету – перемогу України, а прізвище – штучний інтелект, який мене створив”, – каже Вікторія Ші у першому відеозверненні.
Коментарі Вікторії Ші публікуватимуть на всіх офіційних ресурсах МЗС України, а також передаватимуть журналістам.
“Використання згенерованої штучним інтелектом цифрової особи для консульського коментування — це насамперед економія часу та ресурсів МЗС. Реальні дипломати зможуть бути більш ефективними та фокусуватися на інших завданнях з надання допомоги громадянам”, — заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба
Міністр також наголосив, що активне використання технологій штучного інтелекту в роботі МЗС — це не примха, а вимога воєнного часу. Адже для того, щоб досягати необхідних для країни результатів, потрібно пришвидшувати всі процеси та бути на крок попереду.
У МЗС кажуть, що передбачили кілька рівнів захисту Вікторї Ші від цифрових підробок. На кожному оригінальному відео буде QR-код з посиланням на текстову версію цього ж коментаря на офіційній сторінці МЗС. У разі відсутності такого QR-коду чи переходу на будь-який інший сайт, відео – підробка.
Консульська представниця Вікторія Ші не є заміною речника МЗС. Після завершення терміну перебування на цій посаді Олега Ніколенка міністерство вже провело конкурс на заміщення вакансії. Його переможець вже визначений і проходить необхідні процедури спецперевірок, повідомляє сайт МЗС .
Щодо цифрового аватару, його створили на основі реальної людини – української співачки й інфлюенсерки. Розалі Номбре погодилася стати прототипом для аватара на основі штучного інтелекту. Вона народилася в Донецьку, її батько із Кот-д’Івуара у Західній Африці. Дівчина була учасницею 11-го сезону шоу “Холостяк”.
Розробку аватара спонсорували партнери, а не держава. Forbes підрахував, що вартість такої інновації могла коштувати від 10 до 15 тис. доларів.
Як розповідало раніше BitukMedia, Національний музей Тараса Шевченка та вебсервіс цифрових аватарів Rаvatar створили в Instagram сторінку Тараса Шевченка. Соціальний проєкт присвячений популяризації багатогранного українського мистецтва.
Фото - Міністерство культури та інформаційної політики
В інноваційному парку UNIT.CITY в Києві відбувся Фестиваль української писанки. У межах події понад пів тисячі людей розписали 800 писанок, що є рекордом України.
Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.
Фестиваль зібрав майстрів зі всієї України, які провели майстер-класи з писанкарства для молоді. Впродовж п’яти годин 530 учасників виготовили 800 писанок.
Генеральний директор Книги світових рекордів Ганна Крисюк одразу оголосила про встановлення рекорду з наймасовішого розпису писанок майстрами з різних регіонів України.
Створені писанки передадуть захисникам на фронт за сприяння Міжнародного штабу допомоги українцям.
Під час заходу т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв нагадав, що Україна спільно з Естонією подала номінацію “Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць” для включення до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Він подякував уряду Естонії за підтримку, а також висловив сподівання, що незабаром організація визнає українську писанку спадщиною людства.
Також під час фестивалю український шеф-кухар Євген Клопотенко провів майстер-клас, де показав, як зібрати великодній кошик.
Як розповідало раніше BitukMedia, майстриня Галина Ковальська з Львівщини створила 10 вишитих писанок заввишки від 0,9 до 1,5 м. Всі роботи жінки були виставлені на центральній площі в Жовкві. Там же був зафіксований рекорд України.
У Китаї 86-річний чоловік одружився зі своїм першим коханням. З дівчиною він познайомився під час навчання в університеті. Весілля відбулося 60 років опісля.
Чжоу Гуйлінь був студентом юридичного факультету Пекінського університету. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ян Сюгуй. У них почалися стосунки. Попри глибокий зв’язок в молодості, після випуску вони розійшлися і провели десятиліття окремо.
Чжоу присвятив життя освіті: заснував школу у рідному місті Їян в центральному Китаї та багато років був її першим директором. І у нього, й в Ян Сюгуй з’явилися власні сім’ї.
Пара відновила звʼязок після того як обидва овдовіли. Зустріч через багато років надихнула їх, і колишні закохані вирішила провести решту років життя разом, оформивши свій союз весіллям.
За китайськими мірками, весілля вийшло скромним. На святковому бенкеті були присутні лише близькі друзі та родичі.
Всюди були розкидані листівки з проникливими віршами, наприклад: “Протягом шістдесяти років, ми немов ластівки, що розходяться в дорозі. Жодна парчова книга не могла передати глибини нашої туги. Століття щирих надій, і тепер в світлі червоних свічок ми наново пишемо історію нашого першого кохання”.
81-річна наречена танцювала та співала, а чоловік акомпанував їй на тангу — традиційному китайському барабані.
Весілля літньої пари викликало широкий інтерес, і молодята дістали щирі благословення від усієї китайської онлайн-спільноти.
“Це справжнє кохання. Навіть у своєму віці він намагався зустріти наречену жваво. Це не про просто тихо разом. Сьогодні багато хто з тих, хто одружується, не готові докладати таких зусиль”, — відгукнувся один з користувачів. “Це благословення. В такому віці здійснити мрію всього життя! Мої вітання!”, —написав другий. “Їхнє життя зробило повне коло – ось як виглядає справжня реалізація”, – написав третій.
Як розповідало раніше BitukMedia, 79-річний чоловік і 78-річна жінка знайшли один одного та одружилися через 60 років після розірваних заручин. Коли вони були молодими, проти їхнього союзу виступили батьки нареченої. Але від долі не втечеш.
Блакитна діра Таам Джа знаходиться під водою в затоці Четумаль, Мексика. Фото - Joan A. Sánchez-Sánchez
Блакитна діра Таам Джа біля Мексики є найглибшою підводною воронкою у світі, виявили дослідники. І вони ще навіть не досягли дна! Згідно з новими вимірюваннями, Таам Джа заглиблюється на щонайменше 420 метрів нижче рівня моря і може бути пов’язана лабіринтом підводних печер і тунелів.
Нові вимірювання демонструють, що блакитна діра Таам Джа (TJBH), яка знаходиться в затоці Четумаль біля південно-східного узбережжя півострова Юкатан, сягає щонайменше 420 м нижче рівня моря. Це на 119 м більше за попереднього рекордсмена – Синю діру Санша Йонле, також відому як Діра Дракона у Південнокитайському морі.
Блакитну діру Таам Джа (TJBH) біля Мексики вперше описали лише 2023 року. Тоді для оцінки її глибини науковці використовували технологію ехолокації – випускали у море звук і реєстрували швидкість його відбиття від дна. Вони визначили, що Таам Джа, оточена мілиною в лише 5 метрів глибиною, сягає принаймні 274,4 метра нижче рівня моря. Однак такі непрямі методи можуть давати похибку, наприклад, через зміну проходження звукових хвиль крізь шари води з різною щільністю чи наштовхування на перешкоди.
Аби уточнити глибину блакитної діри в затоці Четумаль, під час експедиції 6 грудня 2023 року вчені скористалися прямим методом вимірювання. Вони опустили з корабля CTD – пристрій з набором зондів, які зчитують і передають властивості води на поверхню в режимі реального часу через кабель. Він дозволяє оцінювати солоність, температуру та глибину. Так з’ясувалося, що дно сягає ще більшої глибини за первинні виміри – щонайменше на 146 метрів.
Зображення – Alcérreca-Huerta et al. Frontiers in Marine Science (2024)
Пристрій також виділив різні шари води всередині блакитної діри, включно з шаром нижче 400 м, де умови температури та солоності нагадували умови Карибського моря та прилеглих прибережних рифових лагун. Згідно з дослідженням, це свідчить про те, що TJBH може бути з’єднана з океаном через приховану мережу тунелів і печер. Точніше на це вкажуть наступні вивчення, як і про біорізноманіття Таам Джа.
Прилад CTD, використаний для недавньої роботи, також не знайшов дна блакитної діри, оскільки він міг працювати лише на глибині 500 м.
Далі вчені планують розшифрувати максимальну глибину TJBH. “У глибинах Таам Джа також може лежати біорізноманіття, яке потрібно досліджувати”, — додають вчені.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені з Австралії та Японії встановили новий рекорд — їм вдалося знайти та зняти на камеру найбільш глибоководну рибу з усіх коли-небудь знайдених. Риба належить до раніше невідомого виду та мешкає на глибині 8336 метрів.
У 2015 році Герте Пінінг виписали чималий штраф за публічне сечовипускання, що спонукало її розпочати кампанію за збільшення кількості туалетів, якими можуть користуватися всі. Фото - Roger Coulam/Alamy
В Амстердамі популярні вуличні відкриті пісуари. Проте ними можуть користуватися лише чоловіки. Куди ж ходити в туалет жінкам? Потрапивши в таку ситуацію, місцева жителька змінила стан справ у місті.Герте Пінінг, яку оштрафували на 140 євро за справляння потреби надворі, “вибила” у міста 4 млн євро на туалети.
Потреба в туалеті виникла в Герте Пінінг, коли вона поверталася додому з бару однієї ночі у 2015 році. Вона швидко зважила свої варіанти: у жвавому районі Амстердама Лейдсеплейн вже був час закриття, а це означало, що вона не могла забігти до бару, щоб скористатися їхніми зручностями, а найближчий громадський туалет був розташований за 2 км від неї.
Вона присіла навпочіпки в провулку, попросивши друзів прикрити її, поки вона це робила. Незабаром з’явилася поліція і виписала порушниці штраф у розмірі 140 євро – за публічне сечовипускання.
Мало хто міг передбачити, що буде далі. Після дев’ятирічної боротьби за “рівність сечовипускання”, в якій тисячі людей вийшли на вулиці Нідерландів, цього місяця Амстердам заявив, що в жовтні відкриє більше громадських туалетів.
Наступного дня після того, як Пінінг оштрафували, вона прокинулася люта від несправедливості. “Поруч було багато пісуарів для чоловіків, але я не могла нікуди піти попісяти. Я подумала: “Гаразд, це проблема””, — розповідає вона.
Пінінг, якій тоді був 21 рік, написала листа, в якому оскаржила штраф, зазначивши, що в Амстердамі є 35 громадських пісуарів для чоловіків і лише три громадські туалети для жінок. “Це стосується не лише жінок, а й людей на інвалідних візках. Дуже важливо, щоб були місця для всіх”, — сказала вона.
Після двох років, що минули без жодної офіційної відповіді, Пінінг несподівано отримала виклик до суду для розгляду справи про несплачений штраф. “Я подумала: “Що? Я маю йти до суду? Гаразд, дивно, але так, треба йти””, — згадує Пінінг.
Вона почала поширювати інформацію, ділитися своєю недовірою з приводу того, що її викликають до суду через питання паритету туалетів. Близько 20 представників ЗМІ з’явилися, щоб задокументувати її появу в суді, оскільки суддя відхилив її апеляцію, але зменшив штраф до 90 євро через те, що справа довго розглядалася в суді.
Суддя також висловив власну думку з цього приводу, сказавши Пінінг, що, попри відсутність жіночих туалетів, вона повинна була скористатися чоловічим пісуаром. “Це може бути неприємно, але це можливо”, — сказав він.
Так виглядає громадський пісуар для чоловіків в Амстердамі. Твердження голландського судді про те, що жінки можуть користуватися таким пісуаром, викликало глузування. Фото – David Gee 2/Alamy
Пізніше за кавою зі своїми близькими Пінінг обмірковувала пропозицію судді. “Ми всі сміялися з цього, тому що це було так смішно. Я думаю, що це точно неможливо”, — сказала вона.
По всій країні реакція була набагато гострішою. У містах по всій країні почали з’являтися акції протесту, які закликали жінок оскаржити рішення судді. “Жінки з усієї країни запрошуються продемонструвати (не)можливості сечовипускання в громадському пісуарі, побудованому для чоловіків”, — заявили організатори одного з протестів під назвою “Влада пісуару”.
Інші розмістили в Інтернеті фотографії, на яких вони скручуються у вузли і намагаються прийняти амбітні гімнастичні пози, щоб виконати наказ судді, а деякі підписали петицію, в якій закликали міністра освіти, культури і науки країни вирішити проблему “рівності сечовипускання”.
Серед тих, хто долучився до руху проти санітарного сексизму, була Ілана Рудеркерк, яка на той час була членом міської ради Амстердама. “Є речі, які одного разу побачивши, ви вже не зможете не помітити. І це прекрасний тому приклад — це несправедливо і незручно”, — сказала Рудеркерк, яка зараз є членом голландського парламенту.
Вона та Пінінг разом працювали над муніципальним законодавством, яке закликало Амстердам збільшити кількість доступних громадських туалетів. Реакція спочатку була неоднозначною. “Спочатку люди думали, що в цьому такого, або вважали, що про це трохи дивно говорити. Але я завжди наголошувала на тому, що коли йдеться про щось настільки елементарне, чому б нам просто не розібратися з цим? Особливо, коли це зрозуміло для половини населення міста, але не для іншої половини”, — каже вона.
Об’єднавшись з іншими жінками-членами ради, вона почала збирати громадську підтримку для вирішення цього питання. Поволі місто почало змінюватись, розміщуючи влітку мобільні туалети у великих парках і зелених зонах та інформуючи громадськість про те, що вони можуть користуватись такими об’єктами, як поліцейські дільниці та пожежні частини.
Але для остаточної перемоги знадобилися роки. Нарешті цього місяця в Амстердамі заявили, що нові громадські туалети, пристосовані для інвалідних візків, з’являться в жовтні. Точна кількість не була підтверджена, хоча місто заявило, що загальна сума інвестицій складе 4 млн євро.
“Як я почуваю з цього приводу? Дуже добре”, — сказала Пінінг. За її словами, останні дев’ять років були випробуванням терпіння, яке часом було непосильним.
Як розповідало раніше BitukMedia, перемога стрічки “Ідеальні дні” німецького режисера Віма Вендерса у номінації “Найкращий фільм іноземною мовою” на церемонії “Оскара” підказала японцям нову атракцію. Тепер туристів будуть водити 17 столичними громадськими вбиральнями у Токіо, які надихнули Вендерса на фільм.
Вчені змінили уявлення про анатомію древніх риб, які жили мільйони років тому на нашій планеті. Фото - Ray Troll, edited by IFLScience
Близько п’яти мільйонів років тому в річках Північної Америки плавав гігантський лосось. Припускають, що він виростав до 2,7 м завдовжки і мав неймовірно довгі ікла, як в шаблезубого тигра. Однак нові дослідження показали, що це не так. Цей “шаблезубий лосось” насправді мав шипоподібні бивні, схожі на бивні сучасного бородавочника.
Палеонтологи переглянули вигляд гігантського лосося Oncorhynchus rastrosus, який жив на півночі Тихого океану від дванадцяти до п’яти мільйонів років тому. Вперше гігантського лосося описали у 1970-х роках – цей вид вважався найбільшим представником сімейства Salmonidae, який коли-небудь жив на Землі. Ці рибини могли сягати 3 метрів завдовжки та важити понад 170 кг. Тоді дослідники припускали, що величезна істота мала два ікла шаблезубої форми, спрямованої в пащу. Її навіть називали “шаблезубим лососем”.
Однак у новому дослідженні, опублікованому в журналі PLOS ONE, вчені з Орегонського університету в США повторно проаналізували скам’янілості Oncorhynchus rastrosus, які були знайдені в 2014 році. Тепер вони припускають, що ці зуби більше нагадують бивні такого парнокопитного ссавця як бородавочник, і виступали не донизу, а вбік.
Той самий бородавочник. Зовні він схожий на кабана з дуже великою головою. На спині та потилиці тварини є невелика грива. Ікла дорослої особини можуть сягати 60 см.
Дослідники точно не знають, навіщо лососю були ці бивні. Є припущення, що ікла, що виходять назовні, допомагали рибам боротися з іншими лососями або хижаками. За словами вчених, бивні також могли використовуватися самками для копання гнізд під ікру або обома статями, коли ті пливли вгору на нерест.
Малоймовірно, що ікла потрібні були для полювання на здобич, оскільки Oncorhynchus rastrosus, на відміну від сучасного близького родича вимерлого виду – чавичі (Oncorhynchus tschawytscha), не харчувався іншими рибами, а був фільтратором, що поїдає планктон. Для полювання на крихітних істот потужні ікла без потреби.
Порівняння розмірів доісторичного лосося (А), найбільшого з лососів (В), що нині живуть, і людини-рибалки (С) Зображення – Ray Troll
Цікаво, що моторошні зуби були як у самок, так і у самців Oncorhynchus rastrosus. Передбачається, що O. rastrosus, подібно до багатьох сучасних лососів були анадромними, тобто проводили більшу частину життя в морях, а нерестилися в річках, після чого гинули.
Як розповідало раніше BitukMedia, на одній із шахт штату Ґуджарат у Індії розкопали 27 хребців доісторичної змії. Вона могла сягати в довжину до 15 м і важити тонну. Vasuki indicus, так назвали вид, – найбільша змія із нині відомих.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
