2000-річну гробницю тричі запечатали від “невгамовного мерця”

Гробницю, “запечатану” одразу трьома способами захисту від мерців виявили дослідники античного міста Сагалассос на південному заході сучасної Туреччини. Усі методи відомі з римської традиції – це і гнуті цвяхи, й огородження плиткою, і кремація на місці похорону. Археологи вперше зіткнулись з таким поєднанням ритуалів і спробували з’ясувати історію поховання та похованої в ній людини.

Про це розповідає Live Science. 

Вчені можуть похвалитися численними знахідками та зразками архітектури часів римського правління на місці стародавнього Сагалассоса. А все тому, що місто було заселене з V століття до н. е. до XIII століття н. е. Вже покинуте місто швидко заросло рослинністю, яка й зберегла споруди. Нещодавно під час тамтешніх розкопок знайшли незвичайну могилу дорослого чоловіка першої половини II століття н. е. І це лише  за 100 кілометрів на північ від знаменитої Анталії!

У римську добу кремація відбувалась за певними правилами: похоронне багаття влаштовували в одному місці, а потім рештки і попіл збирали в урну і переносили в могилу або мавзолей. А от небіжчика з Салагассоса кремували в тому ж місці, де й поховали – на це вказує анатомічне розташування вцілілих кісток.

Могила була посипана загнутими  цвяхами – навколо похоронного багаття зібрали 41 такий предмет. Також, як показало дослідження, на вугілля, що ще тліло, ретельно поклали 24 цеглини, а зверху нанесли шар вапняної штукатурки — “запечатати” могилу.

“Поховання було „закрито“ не одним, не двома, а трьома різними способами, які можна трактувати як спроби убезпечити живих від мертвих. Кожна з практик відома за цвинтарями римської доби, але поєднання всіх трьох раніше не зустрічалось і має на увазі особливий страх перед “невгамовними мерцями”, – пояснив Йохан Клейс, перший автор дослідження, археолог з Католицького університету Левена у Бельгії.

Говорити про те, що покійний був ізгоєм, як ті, кого у ті часи вважали вампірами, не доводиться. Археологи також виявили у похованні традиційні похоронні предмети: залишки плетеного кошика та їжі, монету, кераміку, скляний посуд. Вони свідчать, що чоловік був похований з усіма почестями того часу, можливо, люблячими родичами. Експерти зазначають, що в ті часи родина кілька днів могла готуватись до таких церемоній.

Але очевидно й те, що це поховання незвичне. Вчені гадають, що у цієї людини могла бути незвичайна або неприродна смерть. ДНК зазвичай руйнується під впливом високої температури, тому знайти сліди травм або хвороб у негорілих частинах кісток не вдалось. 

Вчені припускають, що його загибель могла бути загадковою для сучасників. Можливо, чоловік помер внаслідок заразної хвороби або був страчений, і це змушувало живих боятися повстання мерця з могили.

Раніше BitukMedia розповідало, як в Італії намагалися запобігти повстанню мерців.