Вівторок, 19 Травня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 53

У Львові вперше на заході України видалили тромби з легеневої артерії без операції

0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова

Вперше в західних областях України пацієнту видалили тромби з легеневої артерії без відкритої операції. Новий метод, який називається ендоваскулярна тромбаспірація, застосували у Лікарні Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова. І саме він врятував життя 70-річному львів’янину.

Про це повідомили у соцмережах медоб’єднання.

Пацієнт – пан Тарас, колишній спортсмен, який після інсульту знову повернувся до активного життя. Нещодавно чоловік відчув раптову задишку. “Я бігав, займався спортивною ходьбою — по кілька кілометрів щодня. Аж раптом два тижні тому почав задихатися. Не міг зрозуміти, що сталося”, — згадує він.

Сімейна лікарка запідозрила тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА) – закупорку судин легень тромбами, яка часто призводить до миттєвої смерті.
Швидка доправила пацієнта до Лікарні Святого Пантелеймона, де комп’ютерна томографія підтвердила небезпечний діагноз. “У пана Тараса був блискавичний розвиток патології, що у багатьох випадках закінчується смертю за лічені хвилини”, – кажуть у лікарні.

Єдиним шансом на порятунок стало ендоваскулярне втручання — через судину під контролем рентгену. Команда інтервенційних кардіологів, анестезіологів і реаніматологів виконала тромбаспірацію. Це сучасне малоінвазивне втручання, яке дозволяє механічно видалити тромб без відкритої операції. Цей метод лікарі Першого медичного об’єднання Львова опанували під час міжнародного конгресу інтервенційних радіологів у Барселоні і застосовували вперше.

“Перше, що я запитав під час операції: “А чи буду я жити?” Лікарі відповіли: “Будете!” І вже на столі я відчув неймовірне полегшення — вперше за багато днів вдихнув на повні груди. Мене буквально дістали з того світу”, — каже пан Тарас.

Через кілька днів після процедури чоловіка виписали додому — без жодних скарг. І він уже планує повернутися до занять спортом.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Тим часом у Львові, крім пана Тараса, є вже другий рятований методом тромбаспірації пацієнт. Ним став військовий із мінно-вибуховою травмою, в якого тромбоемболія виникла просто під час лікування у відділенні. Тож потрібну допомогу він отримав миттєво.

“Це перші успішні тромбаспірації при ТЕЛА, виконані у нашому медоб’єднанні. Ми довели, що Львів має не лише серце, яке допомагає, але й серця, які рятують”, — наголошує завідувач відділення кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин Лікарні Святого Пантелеймона Василь Процько.

Як розповідало BitukMedia, львівські хірурги врятували 63-річного азербайджанця від ампутації ноги.

Збирався рибалити і знайшов “середньовічний джекпот”: як натрапити на скарб

0
Фото - The Stockholm County Administrative Board

Шукав наживку для риболовлі, а натрапив на скарб, який здивував навіть археологів. Просто на дачі неподалік Стокгольма чоловік випадково викопав мідний казан із десятками тисяч срібних монет, перлів і прикрас, захованих ще за часів, коли самої столиці Швеції… ще не існувало. Хто і чому закопав це багатство понад 800 років тому?

Про це розповідає Live Science.

На околиці Стокгольма — справжня сенсація. Чоловік, який просто копав землю у пошуках дощових черв’яків для риболовлі, натрапив на один із найбільших середньовічних скарбів у Швеції.

У ґрунті біля його літнього будиночка зберігались до 20 тис. срібних монет, перемішаних із перлами, кулонами та срібними перснями. Усе це колись зберігалося в мідному казані, який за століття майже повністю зруйнувався.

“Це, ймовірно, один із найбільших срібних скарбів раннього Середньовіччя, знайдених у Швеції”, – радіє Софія Андерссон, антикварка Стокгольмської адміністративної ради.

Попередній аналіз показав, що більшість монет датуються XII століттям, часом правління короля Кнута Ерікссона (1173–1195). Частину монет прикрашає напис KANUTUS — ім’я короля латиною.

Серед знахідок і справжні артефакти: так звані “єпископські монети”, карбовані не монархом, а впливовими церковними діячами. На них зображено єпископа з посохом — символом духовної влади.

Фото – The Stockholm County Administrative Board

“Це унікальна знахідка — у нас немає жодного іншого середньовічного скарбу, знайденого у межах сучасного Стокгольма. І він, схоже, ще й гігантський!”, — розповіла лін Аннербек, директорка Музею Середньовіччя.

Цікаво, що на момент, коли ці монети карбувалися, Стокгольм ще не існував. Його офіційне заснування відбулося лише у 1252 році.

Історики припускають, що скарб заховали у буремний період кінця XII століття, коли шведи почали освоювати землі Фінляндії. “Це були неспокійні часи, і багато людей ховали своє майно, щоб зберегти його для родини”, — пояснює Аннербек. — “Те, що серед срібла є перли й прикраси, свідчить: це був не просто запас грошей, а чиясь родинна скриня з багатством”.

Тепер скарб досліджують археологи, а про знахідку офіційно повідомили Національну раду спадщини Швеції. Відповідно до закону, держава може викупити скарб у того, хто її знайшов, за винагороду.

Як розповідало BitukMedia, біля берегів Колумбії знайшли скарби корабля, що затонув понад 300 років тому. Вони належать іспанському галеону “Сан-Хосе”. Судно перевозило до 200 тонн золота, срібла та обробленого дорогоцінного каміння. Колумбія мріє перетворити знахідку на музей, але Іспанія вже висуває свої претензії.

Доведеться потіснитися: до “Вернадського” повертаються “аборигени” 🐧

0
Фото - Зоя Швидка/ НАНЦ

Українські полярники радіють товариству. До “Вернадського” повертаються субантарктичні пінгвіни. На острові Галіндез, де розташована станція, їх уже майже 7 тисяч!

Про це НАНЦ розповідає на своїй сторінці у Facebook.

Пінгвіни збираються тут на шлюбний сезон, що триває з антарктичної весни до осені.

“Перші великі групи почали приходити ще в серпні, але коли нас “запаковувало” льодом, то острів порожнів. У вересні присутність пінгвінів була більшою, їхня кількість сягала 5,5 тисяч, однак двічі за місяць вони знову зникали. А от жовтневі обліки свідчать про стабільну наявність цих птахів на Галіндезі. Навіть коли велика частина йде в океан харчуватися – все одно багато лишається на острові. Тож нарешті можемо говорити про повернення”, — зазначила біологиня 30-ї експедиції Зоя Швидка.

За її словами, близько 4 тис. пінгвінів скупчились на дальньому кінці Галіндеза, а ще до 3 тис. розмістилися вузькою смугою вздовж берега від миса Пінгвін-Пойнт аж до будівлі станції. Полярники нагадують, що площа острова приблизно 1 км кв.

Пінгвінам є чим зайнятися на острові. Зараз вони паруються та будують гнізда там, де це вже можливо. За найкращі місця та камінці, звичайно, точаться бійки, – пишуть в НАНЦ.

Всі фото – Зоя Швидка

“Частина гнізд ще під снігом, і їхні власники смішно так дзьобом обскубують сніг довкола в пошуках камінців”, — ділиться Зоя Швидка.

Вже невдовзі пінгвіни відкладатимуть яйця та виводитимуть малят. Українські зимівники обіцяють ділитися своїми спостереженнями і підрахунками з українцями.

Як розповідало BitukMedia, на початку жовтня під час морського виходу біологи 30-ї антарктичної експедиції помітили на крижині… імператорського пінгвіна. Такі гості відвідують острів Галіндез вкрай рідко.

Таких не їдять! Океан подарував світу найрідкіснішого лобстера. Навіть двох

0
Фото - Northeastern University’s Marine Science Center

Помаранчева, чорна й крапчаста, мов триколірна черепахова кішка, — ця лобстерка чимось нагадує гелловінський ліхтар. Її звуть Джекі, і вона – одна на тридцять мільйонів! Невже її рідкісне забарвлення – просто везіння?

Про це розповідає портал UPI.

Нову мешканку Морського наукового центру Північно-Східного університету (Northeastern University) у Наганті (США) назвали Джекі — скорочено від Jack O’Lantern (“Джекі-ліхтар”). Її унікальне забарвлення — суміш яскравого помаранчевого, чорного, жовтого та навіть синього біля суглобів.

За словами координаторки освітніх програм Сьєрри Муньйос, це справжня природна загадка: таке поєднання пігментів трапляється в однієї з 30 мільйонів особин!

“Одного дня рибалка Майк Тафтс із Глостера надіслав мені фото цієї дивовижної каліко і запитав, чи є у нас місце для ще однієї рідкісної красуні. Я відповіла: “Авжеж!” – розповідає Муньйос. – Це надзвичайно зворушливий і цінний подарунок для нашої наукової програми”.

Фото – Alyssa Stone/Northeastern University

За словами фахівців, зазвичай лобстери мають зеленувато-коричневе або червонувате забарвлення. Але у каліко хімічна сполука астаксантин, що надає червоного кольору, поєднується з іншими пігментами й білками особливим чином, утворюючи строкатий, “веснянкуватий” малюнок. Додатковий білок крастазіанін, що відповідає за синій відтінок у панцирі, додає Джекі легких блакитних відблисків — саме він робить її сусіда по лабораторії, блакитного лобстера Нептуна, таким кобальтовим.

А це Нептун. Фото – Matthew Modoono/Northeastern University

Ймовірність зустріти Нептуна — лише одна на два мільйони, але Джекі — ще рідкісніша. Тому дослідники жартома називають її “морською суперзіркою”.

Щороку Морський центр, де тепер проживають химерні лобстери, приймає близько 5 тис. відвідувачів — школярів, студентів і учасників наукових програм. Нептун уже має власний контейнер і подорожує на уроки до місцевих шкіл, де діти з захопленням дізнаються про дивовижних морських істот.

“Діти запитують, чи матимуть дитинчата Джекі таке ж забарвлення, — усміхається Муньйос. — Ми поки що не знаємо, адже таких лобстерів надто мало, але колір має генетичну складову — тож можливо”.

Водночас у науковців є гіпотеза, що більшість каліко не доживають до дорослого віку: їхнє яскраве забарвлення може зробити їх надто помітними для хижаків.

Джекі та Нептун живуть у різних акваріумах, адже лобстери схильні відстоювати свою територію від інших особин свого виду. Тому ці двоє ділять простір із іншими морськими істотами, зокрема камбалами та місячними равликами.

А ще ці яскраві мешканці океану можуть виявитися довгожителями. Якщо їм пощастить уникнути хвороб, лобстери можуть доживати до 100 років.

“Наші акваріуми допомагають зробити морський світ ближчим і зрозумілішим для дітей, – каже Муньйос. – Вони пробуджують цікавість і дають змогу торкнутися справжніх наукових відкриттів”.

Як розповідало BitukMedia, у 2024 році надзвичайно рідкісного помаранчевого лобстера помітили у акваріумі одного із супермаркетів в американському місті Нью-Йорк. Йому дали ім’я Клементина та відпустили в океан.

А за рік до цього в американському штаті Мен виловили рідкісного омара, який має подвійний колір та ознаки самця і самки. Його жартома назвали на честь музиканта Девіда Бові, який має андрогінний стиль та очі різного кольору.

Гарбузова лихоманка: овоч вагою понад тонну переміг на світовому чемпіонаті (ВІДЕО)

0
Фото - Safeway World Championship Pumpkin Weigh-Off

Чи може гарбуз важити більше за автомобіль, нехай і маленький? Так! І новий чемпіон світу з вирощування гарбузів цьогоріч це довів.

Про це розповідає портал UPI.

У Каліфорнії (США) відбулося одне з найочікуваніших осінніх змагань — світовий чемпіонат із зважування гарбузів Safeway World Championship Pumpkin Weigh-off, що традиційно проходить у прибережному містечку Хаф Мун Бей (Half Moon Bay).

Переможцем 2025 року став Брендон Доусон із міста Санта-Роза, чий гігантський гарбуз потягнув на 2 346 фунтів (це понад 1064 кг!). Минулого року фермер посів друге місце, тож цьогорічна перемога стала для нього особливою.

Фото – Safeway World Championship Pumpkin Weigh-Off

“Це результат року наполегливої праці й любові до землі”, — сказав Доусон після зважування, отримавши гучні оплески глядачів.

За свій овочевий рекорд аграрій отримав $21 114 призових — по $9 за кожен фунт гарбуза.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Coastside News (@coastside_news)

Організатори чемпіонату також пропонують додатковий бонус у $30 000 тому, хто зможе побити світовий рекорд, встановлений у 2023 році фермером Тревісом Гінгером — його гарбуз тоді важив 2 749 фунтів (понад 1,24 тонни).

Цього разу Гінгер також був на чемпіонаті — але вже як глядач “просто повболівати за друзів”. Його цьогорічний гарбуз, який міг би скласти конкуренцію, тріснув ще до фінального зважування.

Традиція зважування гігантських гарбузів у Half Moon Bay бере початок ще з 1974 року. Спершу це була невелика фермерська забава: місцеві жителі змагалися, у кого врожай більший. Але вже за кілька десятиліть чемпіонат Safeway World Championship Pumpkin Weigh-off перетворився на світову подію, куди з’їжджаються учасники з усіх куточків США, Канади та Європи.

Half Moon Bay навіть отримало неофіційне звання “гарбузової столиці світу”. Щороку після зважування тут проходить Pumpkin Festival — вулиці прикрашають гарбузами, місцеві пекарі готують сотні пирогів, а туристи фотографуються з “овочевими велетнями”.

Фермери, які мріють про перемогу, починають підготовку ще з весни: підбирають спеціальне насіння, розраховують температуру ґрунту й навіть контролюють рівень вологості за допомогою сенсорів. Найуспішніші гарбузи можуть рости на десятки кілограмів за день!

У Каліфорнії вирощування гігантських гарбузів стало частиною місцевої культури — символом працьовитості, терпіння й, звісно, здорового фермерського азарту.

Як розповідало BitukMedia, щороку у вересні британські фермери вимірюють свої овочі-велетні. Цьогоріч на чемпіонаті в Молверні встановили одразу сім світових рекордів!

Човник до неба: на Волині збудували найвищу гойдалку в Україні

0
Фото - Волинська служба новин

14 м 10 см! На Волині встановили найвищу гойдалку в Україні — справжній витвір народної інженерії та любові до життя. За висотою рекордна волинська атракція перевершила усіх своїх попередників.

Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова на своїй сторінці у Facebook.

Автори цього дивовижного проєкту — подружжя Юрій та Катерина Веремчуки. Вони збудували гойдалку на території свого сімейного екопарку Persha Hata, що розташований у селі Селець Володимирського району Волинської області.

Висота волинської гойдалки — 14 м 10 см, а зроблена вона цілком із масивних дерев’яних колод. Замість звичайної лави — човник, в якому можна летіти просто у небо.

Фото – Лана Вєтрова

“На цій гойдалці, якщо чимдуж розгойдатися, мабуть, можна торкнутися ногами неба. А руками поколошматити хмаринки”, – пише Лана Вєтрова.

Поруч у контактному зоопарку бігають і пасуться  віслюки, поні, вівці, єноти, різні кролики, гуси і ще багато тваринок. Багатьох з них Веремчуки врятували, давши їм другий шанс на життя у затишному екопарку.

Нову волинську гойдалку вже визнано найвищою в Україні — вона обійшла:

  • гойдалку в етнопарку Гуцул Ленд у Буковелі (8 м 88 см),
  • у комплексі відпочинку Vdoma на Ужгородщині (9 м 45 см),
  • та гойдалку в Білоцерківському районі під Києвом (12 м 30 см).

Як розповідало BitukMedia, сім годин, сім хвилин, п’ять кілометрів і понад 2700 повторів однієї з найвиснажливіших вправ у світі – бурпі. Хто з нас міг би витримати таке випробування? Харків’янин Сергій Прескорник — зміг. І встановив два нові рекорди України.

На морду його подивись: відкрили невідомий вид іхтіозавра

0
Фото - Dr Dean Lomax - Palaeontologist/ Facebook

Палеонтологи оголосили про відкриття нового виду іхтіозавра — доісторичної морської рептилії, яка панувала в океанах мільйони років тому. Майже повний кістяк, знайдений на знаменитому Юрському узбережжі Великої Британії, належав істоті розміром із дельфіна. Вчені назвали його “Мечехвіст з Дорсета”.

Про це розповідає BBC.

Дослідження британських учених, опубліковане в журналі Papers in Palaeontology, підтвердило: цей давній хижак розміром із дельфіна заповнює важливу прогалину в еволюційній історії морських ящерів.

Через свою довгу, вузьку, мечоподібну морду новий вид отримав назву Xiphodracon goldencapensis, або мечоподібний дракон Голден-Капа. Xipho в латинській назві виду походить від грецького xiphos – “меч”. Як пояснив один із авторів статті, Дін Ломакс із Бристольського університету, іхтіозаврів вже понад 200 років називають “морськими драконами”, а Голден-Кап — прибережна скеля, біля підніжжя якої знайшли скелет стародавньої рептилії.

Практично ідеально збережений тривимірний скелет виявили ще у 2001 році, проте лише тепер вчені змогли його докладно дослідити. Експонат зберігався у колекції Королівського музею Онтаріо в Канаді.

Фото – Dr Dean Lomax – Palaeontologist

Скелет містить череп із гігантською очницею та довгою, немов меч, мордою.
За оцінками фахівців, рептилія сягала трьох метрів у довжину і харчувалася рибою та кальмарами.

Аналіз показав, що життя мечеподібного дракона було сповнене небезпек.
На його кістках і зубах збереглися сліди старих травм, а на черепі — відбиток потужного укусу, ймовірно, від ще більшого морського хижака. Саме цей напад, вважають палеонтологи, і став фатальним.

Скам’янілість датується ранньою юрою (190–184 млн років тому) — періодом, який лишається малодослідженим. Саме тоді відбулася зміна видового складу іхтіозаврів: старі роди вимерли, поступившись місцем новим.
Тепер Xiphodracon goldencapensis допомагає зрозуміти, як саме відбувалася ця еволюційна ротація.

Науковців особливо здивувала незвична слізна кістка — зубчаста структура біля ніздрів, якої раніше не виявляли ні в одного відомого іхтіозавра. Ця анатомічна особливість може свідчити про нові адаптації до полювання у відкритому морі.

“Цей мечеподібний дракон — справжній елемент пазла, якого бракувало в історії іхтіозаврів. Він нагадує, скільки ще таємниць ховає Юрське узбережжя”, — зазначає Дін Ломакс.

Юрським узбережжям Великої Британії називають ділянку скелястого берега протоки Ла-Манш, що простяглася на 154 км територією графств Дорсет і Девоншир. Морські хвилі руйнують скелі і на поверхні виявляються скам’янілості тріасового, юрського та крейдяного періодів. За останні двісті років тут було виявлено тисячі скам’янілостей іхтіозаврів, але Xiphodracon — перший описаний новий вид, знайдений у цьому регіоні за століття.

Після всіх досліджень, унікальний скелет виставлять для загального огляду в Королівському музеї Онтаріо в Торонто (Канада).

Як розповідало BitukMedia, динозавра з кісткою крокодила в пащі визнали новим видом рапторів.

Рідкісна квітка з трупним запахом стала жертвою злочину. Кому знадобився Девід?

0
Фото - RTL WEST/ Facebook

Унікальна, смердюча й водночас прекрасна. Рідкісна квітка з трупним запахом, яка розквітає лише раз на кілька років, зникла просто з ботанічного саду в Дортмунді (Німеччина). Хто й навіщо викрав 30-кілограмову красуню-монстра?

Про це розповідає Spiegel.

У ботанічному саду Ромбергпарк у німецькому місті Дортмунд сталося незвичайне пограбування — зникла титан-арума, або Amorphophallus titanum, одна з найрідкісніших і найвеличніших рослин на планеті. Її цибулину вагою від 20 до 30 кг викопали просто з горщика вночі.

Представники міської влади підтвердили: ботсад звернувся до поліції, адже йдеться не просто про цінну рослину — це була справжня гордість міста. “Девід”, так називали екземпляр титан-аруми, славився своїми вражаючими цвітіннями у 2018 і 2021 роках. Тоді до Ботсаду завітали тисячі людей, щоб побачити його гігантське суцвіття і відчути легендарний запах гнилого м’яса.

Фото – Ralf Rottmann / Funke Foto Services / IMAGO

Цей сморід, утім, має природне призначення — саме він приваблює комах, які шукають трупи для відкладання яєць і, таким чином, запилюють квітку. У природі титан-арума росте лише на острові Суматра в Індонезії, а цвітіння триває всього кілька днів раз на кілька років.

Після останнього циклу рослина перейшла у фазу спокою — утворила листя, яке наприкінці вересня всохло, і садівники знову засипали цибулину землею. Під час чергової перевірки з’ясувалося: місце порожнє, а сам “Девід” безслідно зник.

“Це справжній удар для нас, — кажуть у ботсаду. — Багато мешканців Дортмунда чекали наступного цвітіння. Ми щиро сподіваємося, що злодії розкаються й повернуть Девіда”.

За словами працівників, оцінити матеріальну вартість титан-аруми складно, але її наукова та емоційна цінність — безцінна. Адже для Дортмунда ця квітка була не просто експонатом, а частиною історії міста.

Попри розчарування і злість, у ботанічному саду не втрачають надії. Працівники звернулися до громади й колекціонерів із проханням допомогти знайти “Девіда” — і, можливо, навіть повернути його анонімно. “Якщо рослина потрапить у неправильні руки, вона може загинути. А це — втрата не тільки для нашого саду, а й для всієї ботанічної спільноти”, — кажуть у Rombergpark.

Як розповідало BitukMedia, науковці стверджують, що нарешті розгадали молекулярну таємницю цієї незвичайної рослини, що тхне смертю.

У львівській лікарні з’явився перший пес-терапевт

0
Фото ілюстративне

У Дитячій лікарні Святого Миколая у Львові з’явився новий співробітник — золотистий ретривер на ім’я Альто. Його завдання — допомагати дітям одужувати, долати страх і тривогу.

Про це повідомила лікарня на своїй сторінці у Facebook.

Альто — 1,4 роки. Він доброзичливий та розумний пес породи золотистий ретривер. Поруч із Альто завжди працює його наставниця — Інна Доронюк, педагогиня, фахівчиня з раннього розвитку та зооволонтерка. Разом вони проводять заняття з дітьми, де головну роль відіграє саме чотирилапий терапевт.

Собаки-терапевти — це не просто домашні улюбленці. Вони проходять спеціальне навчання, аби спілкування з ними сприяло емоційному та фізичному відновленню.

Альто, наприклад, успішно склав поведінковий тест і отримав сертифікат пса-терапевта. Його місія – допомагати дітям у психотерапевтичному відновленні,
сприяти фізичній реабілітації, заспокоювати у стресових ситуаціях, долати соціальну ізоляцію, розраджувати у складні моменти.

Присутність Альто у лікарні — це не просто приємна розвага для дітей, а частина комплексної програми психоемоційної підтримки. Діти відкриваються набагато швидше, коли поруч пес. Вони забувають про страх, біль і починають усміхатися.

“Я працюю зі своїми собаками-партнерами як терапевтична команда. Дитяча Лікарня Святого Миколая відкрила для нас двері, для мене і для мого чудового партнера Альто. Альто — сертифікована собака-терапевт, і він неймовірний”, – зазначила Інна Доронюк.

Проєкт реалізовано за підтримки благодійної організації The Bridge of Life, яка допомогла львівській лікарні отримати такого неймовірного друга-терапевта.

“Терапія з собаками успішна у лікарнях у всьому світі. Ми відчули, що це те, чого бракує в Україні для комплексного підходу. Тож ми дуже раді, що у нас є сертифіковані Інна та Альто у цьому проєкті спільно з нами. Сподіваюся, що багато років він буде нести задоволення, комфорт не лише для дітей, а й для батьків та медичних працівників”, — розповів засновник The Bridge of Life Едвард Вейн.

У світі чотирилапі терапевти давно стали частиною медичної команди. У клініках США, Канади, Британії й більшості країн Європи собаки допомагають там, де іноді ліки безсилі — заспокоюють, повертають віру, знімають біль і страх. Доведено: кілька хвилин спілкування з пухнастим другом знижують рівень гормону стресу кортизолу і підвищують рівень окситоцину, гормону радості. Тож не дивно, що терапія з тваринами дедалі частіше стає частиною сучасної медицини.

Як розповідало BitukMedia, іспанська лікарня Hospital del Mar у Барселоні та центр із адопції безпритульних тварин та пет-терапії Affinity Foundation створили спільний проєкт. Вони допускають у палати реанімації собак, аби ті морально підтримували пацієнтів.

Віджет і Прінгл, два пінгвіни Гумбольта, відвідали будинок для людей похилого віку Cedar Mews у Бірстоллі, Лестершир, Велика Британія. Така пет-терапія дуже сподобалась мешканцям закладу та його працівникам.

Сніданок на конверті: з’явилася поштова марка з ароматом круасана (ВІДЕО)

0
Зображення - ToutSurLeTimbre/ X

Франція знову здивувала світ — тепер круасанами там пахнуть… навіть листи. Чи може бути щось більш французьке, ніж аромат свіжої випічки на поштовій марці?

Про це розповідає Le Figaro.

Національна поштова служба Франції випустила у продаж унікальну поштову марку, яка пахне… круасаном. Цей ароматний сувенір створили, щоб віддати шану “емблемі французької гастрономії” — випічці, без якої неможливо уявити жоден сніданок у Парижі.

“Марка присвячена улюбленій французькій слойці — її ніжній повітряній текстурі, золотистій хрусткій скоринці та тонкому вершковому смаку”, – йдеться в офіційному повідомленні La Poste.

Випуск обмежений — 594 тис. примірників. Але кожен із них має особливу властивість: аромат круасана проявляється, якщо легенько потерти поверхню марки.

Першими аромат новинки змогли відчути відвідувачі Valence-Herriot, поштового відділення міста Валанс у департаменті Дром. Там запах свіжої випічки розливається просто біля віконця видачі — саме там зберігають нові марки. “Я дуже гордий, що саме наш офіс обрали для старту продажу”, – розповів директор відділення Антоні Ріше в коментарі для AFP.

Valence-Herriot став одним із трьох відділень, що отримали пріоритет у продажу olfactive (ароматних) марок. І не випадково, що саме тепер — у місті якраз триває національний конкурс на найкращий круасан із маслом, головний трофей якого вручать тут же, у Дромі.

Фото – Confédération Nationale de la Boulangerie Pâtisserie Française CNBPF

Інтерес до марки виявився величезним: тільки за перший день у Валансі продали понад 400 із 1000 наявних примірників. Серед покупців було близько п’ятдесяти колекціонерів, дехто приїхав спеціально з Ліона. Вони також отримали спеціальний штемпель “першого дня”, що робить їхні екземпляри ще ціннішими.

Марка номіналом 2,10 євро призначена для міжнародних відправлень і супроводжується пам’ятним відбитком. “Це справжній символ французького шарму та гастрономічного впливу у світі”, — з гордістю додає Ріше.

Це не перша спроба Національної поштової служби Франції La Poste залучити запахи до своєї філателії: навесні 2024 року пошта вже випускала марку з ароматом багета. Тоді, як і тепер, аромат з’являвся після легкого тертя по поверхні.

Французи жартують, що тепер їхні листи пахнуть не чорнилом, а маслом і ранковим щастям.

Як це працює: технологія ароматизованих марок

La Poste використовує мікрокапсульовані ароматичні олії, які вбудовують у верхній шар фарби під час друку. Коли поверхню марки легенько потерти, мікрокапсули лопаються, і вивільняється запах — у цьому випадку аромат вершкового круасана.

Кожна така марка проходить сувору перевірку: аромат має бути стійким, але ненав’язливим, не псувати папір і не заважати під час пересилання.

Схожі технології застосовують у виробництві журналів, парфумерних пробників та подарункових листівок. А у філателії це справжній витвір мистецтва: такі марки не лише передають символіку країни, а й апелюють до емоцій — через запахи, знайомі з дитинства.

Як розповідало BitukMedia, Укрпошта випустила марку з частинками “Азовсталі”.

О це так знайда! На Київщині у лісі виявили пітона і передали його зооволонтерам

0
Фото - Kyiv Animal Rescue Group

У лісосмузі поблизу Броварів, що на Київщині, поліція виявила пітона. Плазуна передали під опіку ветеринарів та зооволонтерів.

Про це команда порятунку тварин міста Києва (KARG) повідомляє на своїй сторінці у Facebook.

“Госпіталізували на кураторство команди пітона, знайденого поліцейськими у лісі близ Броварів”, – йдеться в повідомленні. Знайдений пітон має довжину понад один метр.

Подібна знахідка викликає занепокоєння з кількох причин:

Пітони — тропічні або субтропічні плазуни, яким потрібні висока вологість і тепло. Київщина не відповідає таким умовам, особливо взимку. Тому виживання пітона тут або тимчасове, або дуже складне

Якщо змія зможе вижити, вона може стати інвазійним видом — поїдати місцеву фауну, завдавати шкоди екосистемі. Це особливо небезпечно для дрібних звірів, птахів, плазунів.

Фото – Kyiv Animal Rescue Group

Щодо цього знайди волонтери припускають: тварину, швидше за все, викинув колишній власник. Можливо, пітон виріс і перестав вміщатися в тераріумі, або ж догляд за ним виявився надто складним. Також пітон міг втекти – такі випадки вже не раз траплялися.

А отже ця історія порушує питання про відповідальність власників тварин і регулювання законів щодо утримання екзотичних видів.

Як розповідало BitukMedia, на невеличкому озері у Фастові, що на Київщині, звичайна риболовля для групи школярів обернулася справжньою історією порятунку. Діти натрапили на молодого бобра, який потрапив у жорстокі силки, виставлені просто на вході до його нори.

Кроком руш! Вчені розкрили таємницю камʼяних статуй острова Пасхи (ВІДЕО)

0
Фото - easterisland.travel

Вони важать десятки тонн і століттями мовчки дивляться на океан. Як мешканці віддаленого острова Пасхи змогли пересунути цих кам’яних велетнів? Нарешті науковці розгадали одну з найбільших археологічних загадок світу. Стародавні рапануйці просто змусили величезних бовванів крокувати.

Про це розповідає Daily Mail.

Враховуючи, що 900 років тому не було таких технологій, які б допомогли без проблем пересунути кам’яні статуї, моаї, вагою від 12 до 80 тонн, вчені вважали своїм обов’язком з’ясувати, як моаї зайняли свої місця і як давня цивілізація взагалі спромоглася на таке. Дискусії були тривалими. Доки дослідники не здогадалися використовувати 3D-моделювання разом із експериментами на місцевості.

Антропологи Карл Ліпо з Бінггемтонського університету та Террі Хант з Університету Аризони проаналізували близько тисячі статуй і відкинули попередню гіпотезу, за якою моаї транспортували лежачи на дерев’яних санях чи платформах.

Вчені створили 3D-модель моаї, яка враховувала конструктивні особливості — широкі основи й легкий нахил уперед. Моделювання показало, що найефективніше пересувати статуї саме у вертикальному положенні, зигзагоподібно розгойдуючи їх.

Аби підтвердити теорію, команда дослідників виготовила четиритонну копію моаї. Під час експерименту 18 людей змогли пересунути боввана на 100 метрів за 40 хвилин, використовуючи лише канати.

“Щойно ви приведете моаї в рух, це виявиться зовсім нескладно – можна буде тягнути його однією рукою. Найскладніше — змусити статую розгойдуватися”, = розповів антрополог Карл Ліпо.

На малюнку показано, як мотузками статуя утримується від падіння, розгойдується з боку в бік і прямує вперед: в результаті виникає рух, схожий на кроки.

Дослідники також звернули увагу, що дороги острова Пасхи, завширшки близько 4,5 метра й з характерним траншейним профілем, ідеально відповідають такому способу транспортування.

Інша група вчених на чолі з Робертом ді Наполі з Університету Орегону довела, що будівництво моаї тривало до середини XVIII століття, а не зупинилося у XVII, як вважалося раніше. Це підтвердили радіовуглецеві тести та аналіз історичних джерел.

Генетичне дослідження під керівництвом Віктора Морено-Майара з Копенгагенського університету виявило стабільне зростання населення з XIII століття до контакту з європейцями. Екологічні дослідження Ділана Дейвіса з Колумбійського університету виявили, що система кам’янистих садів займала лише 0,76 кв. км. Цього достатньо для забезпечення 2000 мешканців, що відповідає даним перших європейських мандрівників.

Європейці, які прибули на острів у XVIII столітті, побачили занедбані поселення і повалені моаї. Довгий час вважали, що мешканці знищили себе, вирубавши всі дерева, і через це цивілізація загинула. Але сучасні дослідження доводять інше: рапануйці адаптувалися, створивши систему кам’яних садів, які утримували вологу й дозволяли вирощувати їжу навіть у виснажених ґрунтах. Їхня спільнота існувала стабільно до приходу європейців, коли почалися хвороби, работоргівля та колонізація.

“Рапануйцям вдалося вижити в одному з найвіддаленіших місць на Землі. Ми можемо дечому в них повчитися принаймні щодо управління обмеженими ресурсами”, – підсумував Девіс.

Рапануйці — це корінні жителі острова Пасхи (Рапануї), який розташований у південній частині Тихого океану і належить Чилі. Назва “Рапануї” — це власне полінезійська назва острова та його народу. Європейці назвали його “островом Пасхи” (Easter Island), бо відкрили його на Великдень 1722 року.

Рапануйці – полінезійці за етнічним походженням. Їхні предки прибули на острів приблизно у XIII столітті з інших островів Полінезії. Саме вони створили легендарні каменні статуї моаї — символ острова Пасхи. Вони вірили, що ці гіганти уособлюють духів предків, які захищають громаду.

Фото – Robert Harding

На острові нині живе близько 7 тис. людей, з яких частина — нащадки давніх рапануйців. Вони зберігають традиції, фольклор, танці, орнаменти, свято Tapati Rapa Nui, і водночас беруть участь у сучасному житті Чилі.

Як розповідало BitukMedia, раніше невідому статую моаї виявили археологи на дні висохлого озера острова Рапа-Нуї. Весь світ знає його як острів Пасхи. Дослідники припускають, що таких знахідок може бути більше – треба дослідити дно озера.

Нобелівську премію з економіки присудили за пояснення сталого розвитку через інновації

0
Зображення - Nobel Prize/ Facebook


Джоель Мокір, Філіп Агіон та Пітер Ховітт стали лауреатами Нобелівської премії з економіки у 2025 році. Ці троє вчених показали, як нові технології можуть сприяти сталому зростанню.

Про це повідомляє Нобелівський комітет.

Нобелівську премію 2025 року з економіки отримають Джоел Мокір з Нідерландів, Філіп Агіон з Франції та Пітер Ховітт з Канади. Як повідомляється на сайті Нобелівського комітету, вся ця трійця пояснює, “як інновації є стимулом для подальшого прогресу”.

Економісти зробили фундаментальний внесок у розуміння механізмів економічного розвитку. Їхні дослідження пролили світло на те, як інновації стають двигуном сталого зростання та знижують рівень бідності у світі.

“Лауреати навчили нас, що стійке зростання не можна сприймати як належне, — зазначає Комітет. — Економічна стагнація, а не зростання, була нормою протягом більшої частини історії людства. Їхня робота показує, що ми повинні усвідомлювати загрози безперервному зростанню та протидіяти їм”.

У комітеті також звернули увагу на те, що зараз світ спостерігає стійке економічне зростання вперше за останні дві сотні років, а Мокір, Агіон і Ховітт саме пояснюють, яким чином цьому сприяють інновації і як вони служать стимулом для подальшого прогресу.

Нагадаємо, минулого року Нобелівську премію з економіки присудили за дослідження громадських інституцій. Дарон Аджемоглу, Саймон Джонсон та Джеймс Робінсон пояснили, як формуються інститути та як вони впливають на процвітання країн.

Як розповідало BitukMedia, Нобелівський комітет оголосив лауреата премії миру 2025. Нею стала Марія Коріна Мачадо з Венесуели.

Найгарячіший календар світу: пожежники з Австралії знову позують з пухнастими друзями (ВІДЕО)

0
Фото - Australian Firefighters Calendar

У формі і без неї, але з тваринами. Австралійські пожежники знову випустили свій культовий календар. Але за глянцем стоїть значно більше, ніж просто ефектні фото. Хто ж насправді отримує користь від найгарячішого календаря світу?

Про це розповідає People.

Australian Firefighters Calendar офіційно повернувся — і став ще милішим, ніж будь-коли. Австралійські пожежники знову підкорили інтернет, випустивши одразу п’ять версій знаменитого благодійного календаря на 2026 рік.

Цьогоріч покупці можуть обрати з п’яти версій: Dog Edition (пожежники з собаками), Cat Edition (з котами), Horse Edition (з кіньми), Mixed Animal Edition (з різними тваринами) і Hero Edition — серія з портретами пожежників без жодних тварин, але з великою порцією харизми і мʼязів.

Фото – Australian Firefighters Calendar

У кожному з варіантів календаря є не лише постановочні фотографії, а й закулісні кадри зі зйомок, які демонструють будні справжніх рятувальників.

За понад 30-річну історію календар став не лише символом мужності, а й однією з найуспішніших благодійних ініціатив Австралії. Усі кошти з продажів спрямовують на підтримку захисту тварин, дитячих лікарень, програм із психічного здоров’я рятувальників та ліквідацію наслідків стихійних лих — не лише в Австралії, а й за її межами.

Минулого року зібрані кошти допомогли тваринам, які постраждали від масштабних пожеж у Каліфорнії (США). “Щороку ми приїжджаємо до Пасадени на найбільший американський фестиваль котів CatCon. І коли ці райони почали горіти, нам було боляче дивитися на знайомі місця, що перетворюються на попіл”, – розповів директор проєкту Девід Роджерс.

Команда терміново видала спеціальний випуск календаря, кошти від продажу якого повністю передали Pasadena Humane Society.

Представник притулку Кевін МакМанус подякував австралійським рятувальникам: “Для них це теж було особисто. Австралійці звикли до стихійних пожеж, і їхня допомога нам була неоціненна. Завдяки цьому внеску ми врятували десятки тварин після пожежі Eaton Fire”.

У липні пожежники також переказали гроші фонду допомоги після повені в окрузі Керр (Техас). Кошти пішли на відновлення житла, психологічну підтримку мешканців і відбудову громади.

Кожне фото у календарі супроводжується щирими моментами зі зйомок — без фільтрів, із тваринами, які часто рятувалися тими ж героями, що тепер позують поруч із ними.

Календар з австралійськими пожежниками на 2026 рік вже доступний у магазинах, на офіційному сайті проєкту та на Amazon.

Як розповідало BitukMedia, в австралійському штаті Новий Південний Уельс студенти-ветеринари роздяглися та сфотографувалися з тваринами для благодійного календаря, щоб зібрати гроші для Австралійського Червоного Хреста.

Шестирічна львівянка встановила рекорд Гіннеса з підйомів-переворотів

0
Фото - regina__abramova/ Instagram

Шестирічна гімнастка з Львівщини Регіна Абрамова встановила новий світовий рекорд Гіннеса, виконавши 223 підйоми з переворотом на перекладині. Це вже четвертий рекорд маленької українки!

Про це повідомила Львівська обласна військова адміністрація.

Шестирічна гімнастка з Львівщини Регіна Абрамова увійшла до Книги рекордів Гіннеса, виконавши 223 підйоми з переворотом на перекладині.

Попередній світовий рекорд належав також українці — Ніколь Князевій, яка у 2017 році, у віці семи років, зробила 80 таких підйомів. Абрамова перевершила її результат понад у 2,5 раза, довівши, що спортивний дух українців не знає віку.

Це вже четвертий рекорд Регіни. У пʼятирічному віці вона встановила три національні досягнення, зокрема у категорії “Найтриваліше утримання тіла дитиною у позиції прямий перевернутий вис на кільцях” — протрималася 5 хвилин 52 секунди.

Крім того, дівчинка стала наймолодшою українкою, яка самостійно піднялася на Говерлу, подолавши маршрут за 2 години 29 хвилин без сторонньої допомоги.

Регіна займається спортивною гімнастикою у Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі під керівництвом Оксани Хандоги. За словами директора департаменту спорту, молоді та туризму Львівської ОВА Романа Хім’яка, юна спортсменка тренується по 6–7 годин на день.

“Вона неймовірно працьовита і цілеспрямована. Регіна – приклад для всієї молоді”, – зазначив Хімʼяк.

Фото – Дарія Абрамова

Маленька рекордсменка мріє стати олімпійською чемпіонкою, а свої досягнення присвячує Україні та нашим захисникам і захисницям.

Як розповідало BitukMedia, 12-річний силач з Дніпра Андрій Бірців встановив рекорд з гирями та готується до нового.