Український прапор із закликом рятувати тварин, які страждають від війни, підняли на одну з вершин Гімалаїв. Це ініціатива та заслуга українських альпіністок.
Акцію організувала волонтерка Іра Каліна, яка вирушила у сходження на Айленд-пік у Непалі.
Подорож почалася в середині квітня. Іра несла із собою прапор із нагадуванням про те, що через війну, розв’язану Росією, в Україні страждають не лише люди, а й тварини та довкілля.
Втім, за 500 метрів до вершини сходження довелося зупинити — через погіршення самопочуття. Але акція не зірвалася.
Прапор Іра передала іншим учасницям групи — Наталі та Оксані. Вони завершили підйом і винесли його на висоту 6 189 метрів, розгорнувши просто на вершині.
Таким чином меседж про необхідність допомоги тваринам з України прозвучав буквально “на даху світу”.
Ініціатором акції виступила організація UAnimals. Там наголошують: хоча сходження вже завершене, збір коштів на порятунок тварин триває.
Волонтери закликають підтримати ініціативу та допомогти тим, хто не може подбати про себе сам.
Як розповідало BitukMedia, на висоті майже шість тисяч метрів, де кожен крок дається з надзусиллям, українець розгорнув прапор, який побачив увесь світ. У лютому 2026 року на “даху Африки” зафіксували новий національний рекорд.
Іноді речі з минулого повертаються буквально з горища. У Британії пенсіонер повернув історичні артефакти, які забрав ще дитиною — і зберігав майже 60 років у коробці з-під цукерок. То чому ж так зраділи історики?
Йдеться про три фрагменти середньовічної підлогової плитки з монастиря Венлок (Wenlock Priory) в англійському графстві Шропшир. Їх ще у 1960-х роках узяв дев’ятирічний хлопчик під час сімейної поїздки.
Цим хлопчиком був Саймон Вайт. Сьогодні йому 68 років, він на пенсії — і саме під час переїзду випадково натрапив на стару бляшанку з-під ірисок, в якій і лежали плитки. “Я пам’ятаю той день. Батько стояв на варті. Хто знає, що було б, якби нас спіймали”, — згадує Вайт, додаючи, що все життя відчував через це легкий неспокій.
Саймон з батьком у 1967 році. Фото – Simon White
З роками плитки пережили кілька переїздів і сімейних змін, але зрештою “спливли” на горищі. Вайт вирішив розібратися, звідки вони — допомогли старі сімейні записи. Зрозумівши, що це саме Wenlock Priory, він звернувся до організації English Heritage. Ця благодійна організація у Великій Британії управляє понад 400 історичними пам’ятками, будівлями та місцями. Вона зберігає культурну спадщину Англії, роблячи її доступною для громадськості через музеї, реконструкції та освітні програми.
Фахівці підтвердили: плитки справді походять звідти. Подібні візерунки виявляли лише у трьох місцях регіону, але саме цей монастир найбільше відповідає походженню артефактів.
Повернення артефактів стало справжнім святом для істориків. Помічник куратора Метті Кембридж зазначила, що ці фрагменти відносяться до кінця XIII — початку XIV століття. Серед знахідок — особливо цінний фрагмент із зображенням дракона, який раніше не був відомий дослідникам цього об’єкта. Інший шматок, ймовірно, зображає лева або гримасу обличчя.
Фото – English Heritage/theguardian.com
Вайт особисто приїхав до монастиря, щоб повернути плитки. В English Heritage кажуть: жодних образ — лише вдячність. “Йому було дев’ять років, і тоді це сприймалося як сувенір. Ми дуже вдячні, що він вирішив повернути їх”, — зазначають представники організації.
Тепер плитки не повертатимуть на підлогу — їх передадуть до археологічного фонду для дослідження.
Сам Вайт каже: після виходу на пенсію зацікавився археологією і зрозумів, що зробив неправильно.
В English Heritage сподіваються: ця історія нагадає іншим, що навіть дитячі “сувеніри” мають справжню цінність — і їм місце там, де їхня історія почалася.
Як розповідало BitukMedia, до Ліверпулю через 47 років повернулася табличка з Пенні-Лейн — вулиці, що згадується в пісні The Beatles. У 1970-х роках знаменитий вуличний знак викрали. А тепер він дивним чином з’явився знов і буде виставлений у музеї The Beatles Story.
У Сан-Франциско (США) нова туристична атракція — і це не музей чи виставка. На знаменитому Пірсі 39 оселився гігантський морський лев, якого вже назвали “Чонкерсом”. І він буквально збирає навколо себе натовпи.
Тварина належить до виду cивуч або стелерів морський лев(Eumetopias). Це найбільші морські леви у світі. Вони значно більші за каліфорнійських морських левів, які зазвичай мешкають у затоці і давно стали символом цього місця.
За словами керівниці гавані Шейли Чандлер, дорослі особини цього виду можуть сягати понад 3 м завдовжки і важити до 1100 кг. “Вони такі великі, бо пірнають на значну глибину і живуть у холодніших водах. Для цього їм потрібен товстий шар жиру”, — пояснює вона.
Попри свій розмір, Чонкерс поводиться напрочуд спокійно. Він не конфліктує з іншими тваринами, які відпочивають на доках, і не намагається демонструвати домінування.
“Він просто величезний — удвічі більший за найбільших каліфорнійських морських левів. Але дуже спокійний і навіть не надто гучний”, — каже Чандлер.
Зазвичай сивучі мешкають у значно холодніших водах Тихого океану — від Японії до Аляски і вздовж узбережжя Північної Америки. Вони здатні долати великі відстані і швидко плавати, хоча на суші здаються незграбними.
Поява такого гостя у затоці — рідкісне явище. Саме тому новина про Чонкерса швидко розлетілася соцмережами, і люди почали спеціально приходити на набережну, щоб побачити велетня на власні очі.
За останніми спостереженнями, морського лева бачили зранку, але він періодично повертається протягом дня — тож шанс зустріти його досі є.
А для тих, хто не може приїхати, місцеві ЗМІ навіть запустили онлайн-трансляцію з камер на пірсі — щоб кожен міг перевірити, чи Чонкерс знову на місці.
Як розповідало BitukMedia, 15-річна морська левиця Ронан з Каліфорнії знову вразила вчених: попри роки перерви, вона впевнено рухає головою в такт музиці — і навіть краща за людей у збереженні ритму. Її талант руйнує давні уявлення про винятковість музичних здібностей людини.
Історія, яка могла закінчитися трагедією, завершилася порятунком одразу трьох життів. У Львові зоозахисники виходили козулю, що постраждала в ДТП, і випустили її назад у дику природу — разом із ще ненародженими малятами.
Козуля потрапила під колеса на Тернопільщині. Після удару вона була дезорієнтована і не могла підвестися. У такому стані тварину доправили до зоозахиників з “Домівки врятованих тварин” у Львові.
Під час обстеження ветеринари з’ясували: переломів немає, але є черепно-мозкова травма. Втім, найбільшою несподіванкою стали результати додаткових досліджень — козуля виявилася вагітною і чекала одразу двох малят.
Зоозахисники кажуть: такі випадки надзвичайно складні. Козулі — дуже чутливі до стресу, і після ДТП чи транспортування часто не витримують, навіть якщо травми не виглядають критичними.
Попри це, цього разу все склалося інакше. Тварина поступово почала відновлюватися: стала їсти, реагувати на людей і навколишнє середовище. Коли стало зрозуміло, що її стан стабільний і вона зможе вижити в природі, козулю (або сарну) випустили на волю.
“Це рідкісний випадок, коли після всього пережитого історія має щасливий фінал. Ми врятували не одне життя, а одразу три”, — зазначив керівник притулку Орест Залипський.
Як розповідало BitukMedia, у передмісті Парижа рятують диких тварин так, щоб вони… не звикали до людей.
У самому центрі Лондона за одну ніч з’явилася загадкова скульптура — і вже за кілька годин місто почало здогадуватись, чия це робота. Згодом інтрига зникла: авторство підтвердив Бенксі.
Інсталяцію встановили у районі площі Ватерлоо по сусідству з пам’ятниками королю Едуарду VII та сестрі милосердя Флоренс Найтінгейл. І лише за кількасот метрів від Даунінг-стріт. Вона одразу привернула увагу перехожих і туристів.
Скульптура зображує чоловіка у діловому костюмі, який сходить з постаменту просто у порожнечу. В руках він тримає прапор, тканина якого повністю закриває йому обличчя — ніби засліплює.
Seems unlikely this work of a blinded (with a flag) apparent politician stepping off a new temp plinth that has appeared on Waterloo Place is a #Banksy though it is signed that way, but does he do sculpture & sign them? Something different by Athena & the Duke of York anyway. pic.twitter.com/o4Y5tgLHRf
Спершу навколо роботи виникла хвиля припущень. На постаменті помітили підпис, схожий на стиль Бенксі, але сам художник традиційно підтверджує авторство через соцмережі — і певний час мовчав. Це лише підігрівало інтерес.
Коли ж підтвердження з’явилося, стало зрозуміло: нова інсталяція продовжує характерну лінію митця — гострі політичні та соціальні висловлювання.
Образ чоловіка, який не бачить дороги через прапор, багато хто трактує як метафору сліпого патріотизму або рішень, ухвалених без огляду на наслідки. А розташування поруч із урядовими будівлями лише підсилює цей меседж.
Бенксі відомий тим, що працює анонімно і часто з’являється “з нізвідки” — його роботи виникають у містах світу без попередження і миттєво стають темою для обговорень.
Останнім часом ім’я художника знову активно згадують у медіа — після розслідувань, які намагаються розкрити його особу. За однією з версій, за псевдонімом стоїть британець Робін Ганнінгем, хоча сам митець ніколи цього не підтверджував.
Та незалежно від того, ким він є насправді, його роботи продовжують говорити голосніше за будь-які імена — і нова статуя в Лондоні лише додає ще один гучний акцент.
Іноді достатньо одного символу — прапора, що закриває очі, — щоб поставити питання, на які не завжди готові відповідати навіть цілі уряди.
Раніше BitukMedia розповідало про два майже ідентичні мурали, авторство яких пов’язують із вуличним художником Бенксі. Один із них митець уже підтвердив офіційно, інший, за даними BBC, також належить його авторству.
Кіт Гоша на місці касира у магазині. Фото -
СУСПІЛЬНЕ КРОПИВНИЦЬКИЙ
У Кропивницькому з’явився незвичний “співробітник” магазину — кіт Гоша. Вже понад рік пухнастий щодня приходить на роботу раніше за всіх. Його обов’язки — покращувати настрій працівникам та відвідувачам. Кажуть, добре справляється.
За словами керуючої Ольги Магасенко, пухнастий “працівник” має чіткий графік: уже о сьомій ранку він сидить під дверима і чекає, поки відкриють магазин. “Коли дивлюся записи з камер, бачу, що він приходить першим. А потім займає своє місце — або біля каси, або у фотозоні”, — розповідає вона.
Гоша швидко став улюбленцем і колективу, і відвідувачів. Його навіть інколи можна побачити “на зміні” за касою — щоправда, без доступу до грошей. Працівники жартують: головне завдання кота — піднімати настрій.
Історія його “кар’єри” почалася випадково. Спершу кіт просто заходив до магазину, а працівники почали його підгодовувати. З часом він зрозумів, що тут йому раді, і став з’являтися все частіше — аж поки не перетворився на постійного “співробітника”.
“Він дуже любить поспати, але це складно — бо всі хочуть його погладити. Тільки засне, як уже хтось поруч”, — каже працівниця магазину Оксана Горіна.
Покупці не заперечують проти такої самозайнятості кота Навпаки — сприймають його з посмішкою. “Бачу, як він спить на столику — і це нормально. Він же м’який, пухнастий”, — ділиться відвідувачка Тетяна.
Згодом з’ясувалося, що Гоша не безхатько. У нього є господарка — Ірена Арвеладзе. За її словами, кіт з’явився у дворі півтора року тому серед інших тварин, про яких вона дбає. “Ми його обробили, вакцинували, кастрували, дали нашийник. Він живе у дворі, але на ніч приходить додому. А вдень іде на свою “роботу” — сам собі її знайшов”, — розповідає вона.
Гоша дуже товариський і обожнює увагу людей. А ще — добре поїсти. “Гоша — кіт роботящий: знайшов собі “роботу” в магазині й щодня вранці ходить туди, ніби заробляє на корм. Дуже любить поїсти. У кожному відділі для нього тримають смаколики, тому я інколи заходжу й питаю: “Гоша на роботі?” Він любить працювати, мандрувати, дуже тягнеться до людей і обожнює, коли його гладять”, – розповідає господарка.
Втім, у таких історіях є і практичний бік. У Держпродспоживслужбі нагадують: магазини повинні дотримуватися санітарних норм і захищати продукти від будь-якого забруднення. Заклад сам визначає, де тваринам дозволено перебувати, і контролює це.
У магазині запевняють: Гошу до харчових продуктів не допускають, а його присутність не порушує правил.
Як розповідало BitukMedia, ще до того, як інтернет заполонили меми з котиками, був Волтер Чандоха (Walter Chandoha) — фотограф, який перетворив звичайних домашніх котів на справжніх зірок. З друку виходить нова книга, яка вшановує легендарного котофотографа.
Звичайна риболовля на Львівщині ледь не закінчилася трагедією: 12-річний хлопець загнав рибальський гачок просто в око. Врятувати зір вдалося завдяки швидкій реакції дорослих і професійності медиків.
Про це розповідає пресслужба Львівської міської ради.
Інцидент стався у селі Замок 24 квітня. Дмитро разом із друзями пішов на ставок, узяв у товариша вудку і спробував закинути. Та щось пішло не так.
“Жилка вся замоталася, почала крутитися — і гачок влетів мені в око”, — згадує хлопець.
Діти розгубилися: частина побігла шукати допомогу, інші залишилися поруч і викликали швидку та батьків. Першою на місце прибігла продавчиня місцевого магазину — саме її дії допомогли уникнути гірших наслідків. Жінка обережно перерізала волосінь, щоб не було натягу і додаткового травмування.
Медики прибули дуже швидко — подолали близько 70 км за пів години. Після огляду хлопця одразу повезли до Першого медичного об’єднання Львова, у Лікарню святого Миколая.
Лікарі з’ясували: гачок пройшов через повіку та хрящ і пошкодив кон’юнктиву ока у внутрішньому куті. Ситуація була складною, але контрольованою.
“Зазвичай такі втручання проводимо під загальним наркозом. Але Дмитро витримав усе під місцевою анестезією — 15 хвилин не рухався”, — розповіла офтальмологиня Анна Шпичак.
За словами лікарів, хлопцеві дуже пощастило: гачок не зачепив саме очне яблуко. Це дозволило уникнути серйозних ускладнень, зокрема втрати зору чи розвитку катаракти.
Завдяки швидкій допомозі та точним діям медиків Дмитро зберіг 100% зір.
У Першому медичному об’єднанні Львова зазначають: в їхніх закладах виконують найскладніші операції та рятують пацієнтів після важких травм. До об’єднання входять лікарні святого Пантелеймона, святого Луки та святого Миколая, а також реабілітаційний центр UNBROKEN.
Як розповідало BitukMedia, звичайна велопрогулянка ледь не стала фатальною для 10-річного Тараса з Рівненщини. Падіння на кермо розірвало йому печінку майже навпіл. Хлопчик втратив до шести літрів крові — це два власних об’єми циркулюючої крові. Дитину врятували медики трьох міст.
Звичайно зібрати кубик Рубіка — вже виклик. А тепер уявіть: ви летите до землі зі швидкістю понад понад 160 км/год і намагаєтесь зробити те саме. Саме це вдалося 23-річному ютуберу з Німеччини. Так Том Копке встановив свій світовий рекорд.
У лютому під час стрибка над Моссел-Бей у Південній Африці хлопець зібрав обертову головоломку за 23,333 секунди у вільному падінні. Так він перевершив попередній результат — 28,250 секунди, встановлений у 2023 році австралійцем Семом Сєрацьким.
Сам Том каже: про такий трюк мріяв давно. Кубик Рубіка він навчився складати ще у 18 років і тоді ж пообіцяв собі, що колись зробить це під час стрибка з парашутом. Але на той момент не вистачало ні часу, ні грошей на навчання.
Зате він тренувався іншими способами: наприклад, складав кубики під водою і навіть повторив один із рекордів. Сьогодні ж рекорд із підводного складання належить Даріл Тан Хонг Ан — 16 кубиків.
Втім, справжній прорив Копке стався саме в небі. На землі він може скласти кубик приблизно за 9 секунд, у середньому — за 15. Але у повітрі все значно складніше: сильний потік повітря буквально вириває головоломку з рук.
Спершу він пробував складати кубик у стандартній позиції — обличчям донизу. Але швидко зрозумів: це майже неможливо через опір вітру. Рішення підказав інструктор Арнольд ван Дейк — перейти у положення “на спині”.
Це виглядає ще екстремальніше: ти не бачиш, як наближається земля, зате потік повітря менший. Саме це і дало шанс на рекорд.
Початок тренувань був, за словами Тома, “цілковитою катастрофою”. Він лише кілька тижнів як почав займатися скайдайвінгом — і одразу намагався одночасно контролювати тіло у повітрі та складати кубик. Але кілька днів інтенсивної практики дали результат.
Окремий виклик — не впустити кубик. Найризикованішим моментом він називає передачу головоломки перед початком спроби — як естафетну паличку у спорті.
До рекорду було ще ближче: в одній зі спроб він ішов на результат близько 18 секунд, але передчасно зрадів і припустився помилки в останньому русі.
Коли ж рекорд таки вдалося встановити, сам Том спершу не повірив. “Мені здавалося, що я був у повітрі цілу хвилину. Не вірилось, що це рекорд”, — зізнається він.
І на цьому німець не зупиняється. Серед наступних ідей — ще один екстремальний виклик: спробувати встановити рекорд зі складання кубиків… під час марафону.
Як розповідало BitukMedia, Брати з Великої Британії створили робота, який встановив новий рекорд швидкості розв’язання головоломки 4×4×4. Їхня машина впоралася із завданням лише за 45,30 секунди.
Чи може звичайне фото обличчя підказати лікарю, наскільки ефективним буде лікування раку? Вчені кажуть — так. У США розробили інструмент штучного інтелекту, який аналізує зовнішність людини і допомагає прогнозувати її шанси на виживання.
Йдеться про систему FaceAge, створену дослідниками з Mass General Brigham. Вона оцінює так званий біологічний вік — тобто реальний стан організму, який не завжди збігається з цифрами в паспорті.
Річ у тім, що хвороби, стрес і спосіб життя залишають сліди на обличчі. Саме ці зміни і зчитує штучний інтелект. Раніше вчені вже помітили: пацієнти з раком часто виглядають у середньому на п’ять років старшими за свій реальний вік — і це пов’язано з гіршими результатами лікування.
У новому дослідженні пішли далі. Вони ввели показник Face Aging Rate (FAR) — швидкість старіння обличчя з часом. Виявилось, що це може бути своєрідним “маркером” стану здоров’я.
Дослідники проаналізували 2276 пацієнтів із різними видами раку, які проходили променеву терапію в 2012–2023 роках. Фото робили під час звичайних медичних процедур — без додаткових втручань.
Результати виявилися показовими: обличчя пацієнтів старіло в середньому на 40% швидше, ніж їхній реальний вік. І що вищою була ця швидкість, то нижчими — шанси на виживання. Особливо чітко це проявлялося, коли порівнювали фото, зроблені з інтервалом понад два роки.
За словами одного з авторів дослідження, онколога Реймонд Мак, такий підхід дозволяє майже в реальному часі відстежувати зміни стану здоров’я пацієнта.
Крім того, вчені використали ще один показник — FaceAge Deviation (FAD), який показує, наскільки “старшою” або “молодшою” виглядає людина на одному фото. Але саме динаміка змін (FAR), а не разове вимірювання, виявилася більш точною для прогнозів.
Дослідники вважають, що поєднання обох показників допоможе лікарям краще підбирати лікування, частіше чи рідше призначати обстеження і точніше пояснювати пацієнтам їхній стан.
Один із авторів роботи, Гуго Ертс, додає: така технологія може стати простим і доступним способом оцінки здоров’я не лише для онкопацієнтів, а й для людей із хронічними хворобами або навіть здорових.
Ба більше — команда вже запустила відкритий онлайн-сервіс, де кожен охочий може завантажити своє фото, отримати оцінку FaceAge і водночас допомогти науці.
Як розповідало BitukMedia, звичайна зубна щітка може рятувати життя. Нове дослідження показало: проста гігієна ротової порожнини здатна суттєво знизити ризик небезпечної лікарняної пневмонії.
Один з найвідоміших образів поп-арту картина Anxious Girl невдовзі може змінити власника за десятки мільйонів доларів. Роботу американського художника Роя Ліхтенштейна виставлять на торги у Нью-Йорку. Йдеться про картину, яку не бачили понад 30 років.
Експерти аукціонного дому Christie’s оцінюють вартість картини до $60 млн (приблизно €51 млн).
Полотно створене у 1964 році — в період, коли Ліхтенштейн уже був на піку кар’єри. Картина входить до його знаменитої серії Girls, де художник зображавав жінок у стані емоційної напруги. Anxious Girl (“Тривожна дівчина”) — молода блондинка з блакитними очима, яка виглядає стривоженою, ніби опинилася перед складним вибором.
Ця робота має непросту історію. Спочатку вона належала колекціонерам Горасу Соломону і Голлі Соломон — ключовим фігурам поп-арту 1960-х. Згодом картина опинилася в приватній колекції і на понад 30 років фактично зникла з публічного простору. Тепер її повернення на ринок називають рідкісною можливістю для колекціонерів.
У Christie’s підкреслюють: це один із найвпізнаваніших образів мистецтва ХХ століття. За словами представниці аукціонного дому Сари Фрідлендер, картина демонструє унікальний стиль художника — здатність передати складні емоції через мінімум засобів: лінію, колір і форму.
Ліхтенштейн прославився завдяки роботам, натхненним коміксами. Він використовував характерні крапки Бен-Дея — техніку друку, яку застосовували в масових виданнях. Саме цей підхід зробив його знаменитим, але водночас і скандальним: художника часто звинувачували у копіюванні чужих зображень і сперечалися, де проходить межа між запозиченням і мистецтвом.
Образ “Тривожної дівчини” також має коміксове коріння — він походить із серії DC Comics “Girls’ Romances”, зокрема історії Too Much to Ask!. В оригіналі героїня розривається між двома чоловіками, хоча у версії Ліхтенштейна її емоція передана інакше — без характерної зморшки на лобі.
Серія Girls вважається найвідомішою у творчості художника. І такі роботи з’являються на аукціонах нечасто. Востаннє подібне полотно Nurse продали у 2015 році за $95 млн.
Загалом роботи Ліхтенштейна стабільно входять до числа найдорожчих у світі. Наприклад, його картина Masterpiece у 2017 році пішла з молотка за рекордні $165 млн.
Тож нові торги можуть стати ще однією гучною подією арт-ринку — і, цілком ймовірно, встановити нову планку для культових образів поп-арту.
Як розповідало BitukMedia, “Портрет принцеси Діани” авторства Енді Ворхола продали на британському аукціоні Phillip’s за £2,4 млн. Фінальна вартість картини майже вдвічі перевищила ціновий діапазон, з яким лот виставлявся у каталозі. Американський художник написав картину 1982 року — за рік після весілля 19-річної Діани та принца Чарльза.
Фото - Департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА
Український стронгмен Павло Кордіяка зупинився за крок від медалі на найпрестижнішому турнірі планети — World’s Strongest Man 2026. Представник Львівщини увійшов до п’ятірки найсильніших людей планети.
Про це повідомили в Департаменті спорту, молоді та туризму Львівської ОВА.
Змагання відбулися у США й зібрали 25 найсильніших атлетів світу. Українець впевнено пройшов кваліфікацію і пробився до фіналу, де змагався з елітою світового стронгмену.
У вирішальних дисциплінах Кордіяка показав стабільно високі результати:
Log Lift (підйом колоди) — 191 кг
Atlas Stones (камені Атласа) — 4 камені за 32,70 с
Flip & Carry — 33,80 с
За сумою вправ українець набрав 31,5 бала й розділив четверте місце з чеським спортсменом Ондрей Фойту. При цьому він випередив низку титулованих суперників, зокрема й колишнього чемпіона світу Мартінса Ліціса.
Перемогу на турнірі здобув канадець Мітчелл Хупер. Друге місце посів Райно Нел із ПАР, третім став американець Трей Мітчелл.
У департаменті спорту, молоді та туризму Львівської ОДА відзначають: результат Кордіяки — це потужна заявка України на світовій арені стронгмену та підтвердження того, що українські атлети стабільно входять до числа найсильніших у світі.
Фото – Департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА
Як розповідало BitukMedia, юний пауерліфтер з Сум Артем Бакляк не просто виграв чемпіонат України, а встановив одразу дев’ять рекордів і перевершив норматив міжнародного класу.
Анатолій Прохоренко разом зі своїми братами та сестрами.
Фото - скрін СУСПІЛЬНЕ ЧЕРНІГІВ
На прикордонні Чернігівщини 12-річний школяр врятував шістьох дітей від атаки російського FPV-дрона.18 квітня він самотужки порвав оптоволокно й у такий спосіб урятував своїх братів і сестер.
У місті Семенівка 12-річний Анатолій Прохоренко помітив безпілотник, який різко змінив траєкторію і почав наближатися до місця, де гралися його молодші брати та сестри. Хлопець зрозумів: часу майже немає. “Я бачив, як він повертає. Думаю — все, ще секунд 15. І вирішив рвати”, — згадує Анатолій.
Він підбіг до оптоволоконного кабелю, який керує дроном, і розірвав його. У цей момент поруч вибіг родич і закричав: “Рви!”. Після цього безпілотник втратив керування, різко пішов угору, а потім почав падати. Діти вже готувалися до вибуху, але дрон упав за 100–150 метрів від них — у кущі.
Як саме знешкоджувати такі дрони, хлопець дізнався раніше від знайомих військових. За його словами, вони випадково натрапили на оптоволокно в лісі, коли разом заготовляли дрова, і тоді один із військових пояснив: у крайніх випадках його можна перерізати.
“Я такого раніше не робив. Було страшно. Але коли там свої — троє моїх і ще троє менших — страх відходить”, — каже він. Тепер, зізнається підліток, страху майже не залишилося. Хіба що іноді лякають “шахеди”, які регулярно пролітають над містом.
Батько хлопця Володимир Полторацький каже: спершу навіть не зрозумів, що сталося. “Перелякав усіх — і маму, і мене. Але витримав психологічно. Росте справжній чоловік”, — говорить він.
Втім, фахівці застерігають: такі дії надзвичайно небезпечні. Операційний директор центру підготовки операторів БпЛА “Крук” Микита Гавриленко пояснює, що FPV-дрони зазвичай працюють у зв’язці з іншим безпілотником-розвідником, який перебуває на висоті та передає координати. “Якщо оператор бачить людину, яка намагається знешкодити дрон, вона може стати пріоритетною ціллю”, — зазначає він.
Після інциденту родина переїхала до Чернігова через безпекову ситуацію та планує оформити статус внутрішньо переміщених осіб. У сім’ї п’ятеро дітей, і Анатолій — найстарший. Батько каже: на нього можна покластися навіть у складних ситуаціях — хлопець часто залишається з молодшими.
Зараз семикласник захоплюється механікою: допомагає батькові ремонтувати техніку і цікавиться, як влаштовані різні пристрої. Після пережитого він задумався про військову службу і роботу з дронами. “Хочу зрозуміти, як вони працюють. І як їх зупиняти”, — каже Анатолій.
Як розповідало BitukMedia, підліток з Сум Назар Манжара врятував поранену пасажирку маршрутки після російської атаки.
Те, що починалося як екзотична примха наркобарона, перетворилося на багаторічну екологічну проблему. І тепер її намагаються вирішити… через інший континент.
Син індійського мільярдера запропонував забрати до себе стадо гіпопотамів, яке колись належало Павло Ескобару — одному з найвідоміших наркобаронів світу.
Йдеться про тварин, яких називають “кокаїновими бегемотами”. У 1980-х Ескобар незаконно завіз до Колумбії пару цих тварин і поселив їх у своєму розкішному маєтку Hacienda Nápoles, приблизно за 250 км від столиці – Боготи.
Після загибелі Ескобара у 1993 році тварин залишили напризволяще. Вони почали активно розмножуватися й розселилися вздовж річки Магдалена. Без природних хижаків і в ідеальних умовах популяція швидко зросла — сьогодні це найбільше стадо гіпопотамів за межами Африки.
Втім, для Колумбії це не екзотика, а проблема. Екологи називають їх інвазивним видом, який витісняє місцевих тварин. А місцеві рибалки скаржаться на напади: — дорослі самці можуть важити до трьох тонн і вважаються одними з найнебезпечніших наземних тварин.
Влада країни вже багато років намагається стримати зростання популяції — зокрема через стерилізацію. Але це не дало очікуваного результату. Нещодавно було ухвалено рішення знищити близько 80 тварин.
І саме тут надійшла несподівана пропозиція.
Анант Амбані, син одного з найбагатших людей Азії Мукеша Аммані, заявив, що готовий прийняти гіпопотамів у своєму приватному зоопарку Вантара у штаті Гуджарат.
У листі до міністра довкілля Колумбії представники зоопарку пообіцяли забезпечити тваринам “довічний догляд”. За їхніми словами, головна ідея — врятувати життя: “Кожне життя має значення, і ми всі несемо спільну відповідальність за його збереження”.
Поки що колумбійська влада офіційно не відреагувала на цю ініціативу.
Зоопарк Вантара — великий приватний комплекс площею понад 1400 гектарів у місті Джамнагар. Там утримують понад 2000 видів тварин, зокрема слонів і тигрів. Локація також відома тим, що саме там проходили гучні передвесільні святкування Ананта Амбані у 2024 році.
Втім, не всі в захваті від цієї ідеї. Захисники тварин вже критикували зоопарк — зокрема через клімат регіону, який може бути надто спекотним і сухим для деяких видів.
Історія гіпопотамів Ескобара — це дивний післясмак епохи насильства і розкоші. Сам Павло Ескобар, відомий як “кокаїновий король”, побудував імперію на наркотрафіку, заробивши десятки мільярдів доларів і залишивши по собі кривавий слід із викрадень, вибухів і сотень убивств. Але навіть через десятиліття після його смерті його “екзотична спадщина” продовжує впливати на життя цілої країни.
І тепер питання відкрите: чи вирушать ці гіпопотами в подорож до Індії — чи їхня історія завершиться зовсім інакше.
Як розповідало BitukMedia, бегемоти, які біжать на достатньо великій швидкості, можуть повністю відірватися від землі. Такого висновку дійшли британські науковці, які досліджували біг 32 гіпопотамів.
Колись її називали складною і “високою”, сьогодні — дедалі зрозумілішою. Але чи справді музика спрощується? Нове дослідження дає відповідь, яка може здивувати.
Італійські вчені проаналізували близько 20 тисяч музичних творів від 1600 року до наших днів і дійшли висновку: такі традиційно складні жанри, як класична музика та джаз, з часом стали менш заплутаними за своєю структурою.
Дослідження провели за участі науковців з Університету Тушіа (місто Вітербо, Італія). Його результати опублікували в журналі Nature.
Щоб зрозуміти, як змінювалася музика, дослідники використали цифрові записи — так звані MIDI-файли, які дозволяють аналізувати композиції як набір нот і переходів між ними. У підсумку вони оцінили, як змінюється “складність” музики — приблизно так само, як аналізують тексти.
Результати показали чітку тенденцію: сучасні твори класики та джазу дедалі більше нагадують за структурою простіші жанри. Менше складних переходів, більше повторів і зрозумілих мелодій.
Схожі висновки з’являлися і раніше. Наприклад, дослідження Лондонського Університету королеви Мері у 2024 році також виявило: популярні хіти стають простішими.
Втім, автори роботи не поспішають бити на сполох. За словами дослідника Ніколло Ді Марко, справа не в деградації музики, а в її трансформації. Складність нікуди не зникла — вона просто змінила форму. Якщо раніше вона ховалася у складних гармоніях і мелодіях, то тепер може проявлятися інакше — у звучанні, ритмі чи подачі.
На зміни вплинули і культурні фактори. У XX–XXI століттях музика стала більш різноманітною, а аудиторія — ширшою. Тому багато композиторів почали обирати ясність, повторюваність і доступність замість складних конструкцій.
Крім того, дослідження є частиною ширшого проєкту, який вивчає, як змінюється людська поведінка в епоху інтернету. І тут теж є паралелі: попередні висновки показали, що навіть наше онлайн-спілкування стає простішим.
Та це не обов’язково погано. У більш пов’язаному світі простіші музичні структури можуть означати одне — музику стає легше зрозуміти і відчути більшій кількості людей. Тож, можливо, справа не в тому, що “раніше було краще”. А в тому, що музика, як і ми самі, просто змінюється.
Як розповідало BitukMedia, австрійська науковиця Єва Цанґерле із Інсбруцького університету та її команда європейських науковців дослідили близько 12 тис. пісень англійською мовою абсолютно різних жанрів. Охопили період із 1980 до 2020 років. І довели, що якість текстів дійсно гіршає із літературної точки зору. Тож раніше дійсно “було краще”. Принаймні, у сенсі західної музики.
Ще до того, як інтернет заполонили меми з котиками, був Волтер Чандоха (Walter Chandoha) — фотограф, який перетворив звичайних домашніх котів на справжніх зірок. Нова книга вшановує легендарного котофотографа.
Ранні роботи Волтера Чандохи тепер зібрані в новій книзі “Сімейні коти: з архіву 1949–1968” (Family Cats: From the Archive 1949-1968), яка відкриває архівні знімки, частина з яких публікується вперше.
Історія почалася майже як легенда. У 1949 році, після служби військовим фотографом під час Другої світової війни, Чандоха повернувся до США і навчався маркетингу в Нью-Йоркському Університеті. Одного морозного вечора дорогою додому він натрапив на маленьке сіре кошеня, яке тремтіло просто під снігопадом.
Чоловік забрав його додому, і разом із дружиною Марією вони швидко зрозуміли: це не просто кіт, а справжній пухнастий ураган. Коли тварина почала носитися квартирою під звук заводського гудка, Марія вигукнула: “Цей кіт — loco (“божевільний”)!. Так і з’явилося його ім’я.
Саме Локо став першою і головною музою Чандохи. Фотограф ловив його у стрибках, у кумедних позах, за розгляданням власного відображення — і ці, здавалося б, випадкові кадри передавали щось більше: характер, гумор і дивну магію котів.
Ці фото швидко привернули увагу журналів по всьому світу — фактично “завірусилися” ще задовго до цифрової епохи. Відтоді Чандоха присвятив свою кар’єру зйомці котів (а згодом і собак), ставши одним із найвідоміших фотографів тварин у світі.
Нова книга видавництва Damiani Books відрізняється від попередніх збірок особливою інтимністю. Чорно-білі знімки показують не просто котів, а життя родини, в якому вони були не лише улюбленцями, а й повноцінними “співучасниками” творчості.
Фото – Walter Chandoha Archive
Усі ці коти, як і Локо, були врятованими. Вони жили поруч із фотографом щодня, довіряли йому і ставали його натхненням.
З роками коти стали невід’ємною частиною інтернет-культури — від Keyboard Cat до Grumpy Cat. Але задовго до цього Чандоха вже вмів передавати їхню дивакувату природу і майже людські риси.
Фото – Walter Chandoha Archive
Його стиль вирізнявся уважністю до деталей, терпінням і щирою любов’ю до тварин. Він умів показати унікальність кожного кота, створюючи живі й близькі глядачу образи.
Фотограф також переосмислив сам підхід до портрету: його роботи часто нагадували людські портрети, змінюючи уявлення про те, як можна зображати домашніх тварин.
За свою кар’єру Чандоха досяг вражаючого комерційного успіху: його фото з’являлися у сотнях реклам, на понад 300 обкладинках журналів, упаковках кормів, пазлах і календарях. Вони вплинули на ціле покоління митців, зокрема на Енді Ворхола, який створив книгу Holy Cats.
І все ж найбільше дивує інше: як йому взагалі вдавалося працювати з котами. Адже, як знає кожен власник, вони не дуже люблять виконувати команди. Навіть відомий тренер тварин Рей Бервік називав роботу з котами однією з найскладніших — зокрема під час зйомок фільму жахів 1969 року “Котяче око” (Eye of the Cat).
Секрет Чандохи був у довірі. Він міг годинами чекати ідеального кадру, вибудовуючи з тваринами майже партнерські стосунки.
Його роботи й сьогодні не втрачають актуальності. Нещодавно їх навіть показували на Тижні моди у Мілані в колаборації з креативною студією TOILETPAPER — там персидські коти дивилися на глядачів із тортів і дизайнерських меблів.
Ця позачасовість — головне, що, за словами родини фотографа, вони хочуть передати через нову книгу: світ змінюється, але любов до котів — ні.
Як розповідало BitukMedia, у Львові з’явився новий шанс на порятунок для чотирилапих пацієнтів. У ЛКП “Лев” у тестовому режимі запрацював банк крові для котів — і вже є перші донори. Хоча стати таким може далеко не кожен пухнастий.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
