Середа, 14 Травня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 5

Кінематографічна реліквія: скрипка з “Титаніка” змінила власника

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Джонатан Еванс-Джонс у ролі Воллеса Гартлі. Зображення - CBS Photo Archive/CBS/Getty Images

Легендарний музичний інструмент з фільму Джеймса Кемерона “Титанік” знайшов нового власника. Скрипка, що звучала у драматичних сценах стрічки, була продана на аукціоні за £54 тис. Її історія тісно переплелася як з кінематографом, так і з реальною трагедією 1912 року.

Про це розповідає The Guardian.

Скрипку, що з’являлася у фільмі Джеймса Кемерона “Титанік” (1997), продали за £54 тис. (72 тис. доларів або 3 млн гривень) на аукціоні пам’яток, пов’язаних із катастрофою однойменного лайнера. Торги відбулися в графстві Вілтшир, Велика Британія.

Інструмент використовував музикант та актор Джонатан Еванс-Джонс, який у стрічці виконав роль керівника оркестру Воллеса Гартлі. Скрипка звучить у декількох важливих сценах фільму, зокрема під час виконання гімну Nearer My God to Thee, коли музиканти намагаються заспокоїти пасажирів на тлі неминучої катастрофи.

Після фінальної композиції у фільмі Хартлі говорить своїм товаришам: “Панове, для мене було честю грати з вами сьогодні ввечері”. У реальному житті всі музиканти, які були на борту “Титаніка”, загинули разом із понад 1 500 іншими пасажирами та членами екіпажу.

У 2013 році Еванс-Джонс продав цю скрипку приватному колекціонеру, який тепер виставив її на продаж через аукціонний дім Henry Aldridge & Son.

Серед інших лотів, проданих на події, – лист, написаний одним з найвідоміших вцілілих у катастрофі “Титаніка”, полковником Арчибальдом Грейсі, який був проданий за Серед інших лотів аукціону були лист, написаний одним із найвідоміших уцілілих під час катастрофи, полковником Арчибальдом Грейсі, який продали за £300 тис., а також рідкісна вантажна накладна і картка огляду пасажирів

Раніше із молотка на аукціоні пішов футляр від оригінальної скрипки, що належала Воллесу Гартлі – керівникові оркестру з корабля. Ціна артефакту склала £366 тис. включно із податками та зборами.

Одним з найдорожчих артефактів “Титаніка” став золотий кишеньковий годинник, який зняли з тіла найбагатшого пасажира “Титаніка” – бізнесмена Джона Джейкоба Астора – продали за майже £1,2 млн фунтів стерлінгів. Це вшестеро дорожче за початкову суму.

Фільм Кемерона, що здобув безліч премій “Оскар”, розповідає історію кохання героїв Кейт Вінслет і Леонардо ДіКапріо на тлі соціальної нерівності.

Минулого року, під час виступу на шоу Грема Нортона, Кейт Вінслет згадала кумедну зустріч із Евансом-Джонсом: коли під час запису саундтреку до фільму вона побачила серед оркестрантів знайоме обличчя. Спочатку вона не могла згадати, де його бачила, а потім зрозуміла: це саме той скрипаль, який у фільмі залишався грати до останнього моменту. “Це був він! Це було неймовірно”, – розповіла акторка.

Окрім участі у “Титаніку”, Джонатан Еванс-Джонс працював над такими проєктами, як “007: Не час помирати”, “Кунг фу панда 4” і “Чародійка” (2024).

Як розповідало BitukMedia, годинник капітана пароплава “Карпатія”, який врятував 705 пасажирів “Титаніка”, продано з торгів за £1,56 млн.

Як виграти в лотерею, тільки навпаки: чоловік став жертвою неймовірної автопригоди

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - ewan_valentine/ Instagram

Після крадіжки свого автомобіля британець Еван Валентайн вирішив придбати майже ідентичну машину. Він віддав за неї понад 26 тис. доларів і вже вдома почав помічати дивні дрібниці. Те, що чоловік дізнався згодом, шокувало його не менше, ніж сама крадіжка.

Про це розповідає портал UPI.

36-річний Еван Валентайн із Соліхалла, Англія, 28 лютого виявив, що його чорна Honda Civic Type-R 2016 року зникла з місця нічного паркування. Чоловік був пригнічений втратою і вирішив знайти майже ідентичний автомобіль на заміну.

“Я швидко знайшов машину для покупки: той самий колір, той самий рік, та ж нестандартна вихлопна система”, — написав Валентайн у соцмережах.

Номерні знаки та VIN-код машини були іншими, тому спочатку він не запідозрив нічого дивного й заплатив понад 26 тис. доларів за покупку.

Але після того, як привіз авто додому, британець почав помічати дивні збіги: у багажнику лежали кілочок від намету та гілочки від ялинки, а блокувальний ключ був захований у пакетику з-під сендвіча Tesco. У центральній консолі Валентайн знайшов знайомі обгортки.

Підозрюючи недобре, він перевірив вбудовану GPS-навігацію автомобіля — і з’ясував, що машина раніше вже бувала біля його будинку, біля будинку його батьків та навіть у родичів його партнерки.

“Спершу я відчув тріумф, а потім зрозумів, що це зовсім не героїчна історія: я просто випадково купив свою ж викрадену машину”, — розповів Валентайн у коментарі BBC.

Щоб упевнитися, він відігнав авто до сервісу Honda. Там фахівці підтвердили: VIN-код підроблений, а сам автомобіль — це саме той, що був викрадений у Валентайна. “Технік просто вставив фізичний ключ у дверцята, відкрив замок і сказав: ‘Так, це ваша машина'”, — додав він.

Фото – Ewan Valentine

Чоловік зазначив, що не вірить, ніби автомайстерня, яка продала йому машину, знала, що її викрали. “І в поліції, і в автомайстерні Honda сказали, що це був один з найкращих випадків “клону” автомобіля, який вони коли-небудь бачили. Тому, якби не ці маленькі підказки, ніхто б ніколи не дізнався”, – сказав він.

Наразі машину досліджують для збору судових доказів. Потім її передадуть страховій компанії Валентайна, яка або відремонтує авто для повторного страхування за старим полісом, або виплатить компенсацію.

Якщо говорити про загальну ймовірність: в середньому шанси стати жертвою викрадення автомобіля і ще й купити його назад — десь у межах статистичної похибки. Це майже як виграти в лотерею, тільки навпаки.

Як розповідало BitukMedia, американець зі штату Меріленд, ім’я якого не називають, виграв $50 тис. Чоловік позначив у лотерейному квитку числа із автомобільного номера своєї Tesla.

Ворог із задзеркалля: агресивний дятел лютує на парковках (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - ChatGPT

У містечку Рокпорт, штат Массачусетс, мешканці зіткнулися з незвичайною проблемою: агресивний дятел пошкодив понад два десятки автівок. Птаху не подобається власне віддзеркалення. Науковці мають пояснення такій поведінці.

Про це розповідає портал UPI.

У Рокпорті, США, мешканці б’ють на сполох через дятла, який вже пошкодив щонайменше 25 автомобілів. Птаха заскочили “на гарячому” — він дзьобав дзеркала заднього виду та вікна машин.

Місцева жителька Жанель Фавалоро навіть сфотографувала “вандала” в момент атаки. “У нас у районі завівся вандал”, — пожартувала вона у соцмережах. — “Зростом 45–60 см, у чорно-білому вбранні й червоній шапочці”.

Фавалоро розповіла, що дятел зазвичай атакує бічні дзеркала та вікна. Одного разу птаха помітили на двірниках кемпера, припаркованого у дворі. Він довго вдивлявся у скло, що дозволяє припустити: саме власне відображення й провокує його на агресію.

Щоб убезпечити автівки, деякі місцеві почали обгортати дзеркала плівкою або надягати на них светри, коли машини залишаються без нагляду.

Мешканець Майк Фостер розповів, що сидів у своєму пікапі, коли дятел раптово тріснув дзьобом пасажирське вікно. “Я подумав, що це моя дівчина стукає у скло”, — зізнався він журналістам. — “Але ні — секунд тридцять просто в очі мені дивився птах”.

Науковці пояснюють поведінку дятла шлюбним сезоном. Меттью Фукс’яґер, співдиректор програми екології та еволюційної біології Університету Брауна, пояснив: у цей період самці охороняють свою територію й у віддзеркаленні можуть побачити суперника.

“Вони справді сильні та агресивні, особливо зараз”, — каже Фукс’яґер. — “Це біомеханічний еквівалент справжнього молота”.

Подібної думки дотримується і Рон Магілл із зоопарку Маямі. Він наголошує: дятли не усвідомлюють, що бачать власне відображення — для них це ворог, якого потрібно витурити.

Як розповідало BitukMedia, у Бостоні (США) дикий індик подряпав чорний автомобіль Audi. Власниця легковика дізналася про це від очевидиці, яка зафільмувала інцидент. Відео одностороннього протистояння завірусилося у мережі.

“Добрий та несе людям користь”: синій кіт Херсон став частиною психологічної підтримки військових

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - 151 окрема механізована бригада

Синій іграшковий кіт на ім’я Херсон став частиною психологічної підтримки військових 151-ї окремої механізованої бригади. Іграшка допомагає новоприбулим з адаптацією та згуртованістю під час психологічних тренінгів.

Про це повідомили на сторінці 151-ї бригади у Facebook.

Синій кіт Херсон став справжнім символом підтримки в 151-й бригаді Збройних сил України. Як розповіли у підрозділі, зараз кіт виконує дуже важливу місію — разом із психологами допомагає новоприбулим військовим швидше адаптуватися та відчути себе частиною бойового братерства.

“Можна сказати, зустрічаю нових бійців нашого підрозділу”, — ділиться Херсон від свого імені. Під час психологічних адаптаційних тренінгів військовослужбовці тримають у руках синього іграшкового кота. Це допомагає їм розслабитись, знизити хвилювання та легше налагодити контакт один з одним.

Психологи зазначають, що тримати щось у руках під час розмови допомагає зосередитись і набути впевненості. А такий милий “предмет”, як Херсон, перетворює офіційне знайомство на теплу і щиру розмову.

“Як кажуть мої побратими та посестри із групи контролю бойового стресу, під час психологічних тренінгів людині, до якої доходить слово, краще тримати щось в руках. Це допомагає виділитись серед інших та додає впевненості. Але навіщо ж тримати в руках “щось”, коли є такий симпатичний котик, як я?” — написали в бригаді від імені Херсона.

Бійці, передаючи кота з рук у руки, розповідають про себе, свої позивні, особливості та мрії. І, як зізнається Херсон, мрія в усіх одна — перемога України.

“В ЗСУ — суцільні котики, кицьки, леви та тигриці. Ми, котячі, один одного точно розуміємо!” — жартує синій кіт.

Фото – 151 окрема механізована бригада

Як розповідало BitukMedia, у “Сталевій Сотці” третій рік поспіль служить волинянка Людмила. Жінка долучилася до війська разом зі своїм котом, адже улюбленця ні з ким було залишити вдома. Тепер пухнастий красень Ґріджьо – один із найдосвідченіших і найвідоміших бойових котів ЗСУ.

Гурт Within Temptation створив документальний фільм про стійкість українців (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Within Temptation

Нідерландський гурт Within Temptation анонсував прем’єру документального фільму Within Temptation: The Invisible Force, яка відбудеться 6 травня на їхньому офіційному ютуб-каналі. З початку повномасштабної війни проти України рокери підкреслюють єдність та солідарність з українцями.

Про це повідомили на сторінці гурту у Facebook.

Музиканти Within Temptation анонсували вихід документальної стрічки “про стійкість, завзятість та силу музики в найпохмуріші часи”. В основі сюжету — особиста історія учасників гурту Шарон ден Адель і Роберта Вестергольта.

“Документальний фільм розповідає, як війна не лише впливає на тих, хто живе в Україні, але й змінює творчий та моральний компас митців у всьому світі. Як далеко може зайти гурт, живучи відповідно до своїх ідеалів? І що відбувається, коли музика займає активну позицію?”, – йдеться у дописі під трейлером стрічки.

Переглянути документальний фільм Within Temptation: The Invisible Force можна буде безплатно на ютуб-каналі музикантів від 6 травня.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року Within Temptation відкрито висловлюють підтримку українському народові. Гурт публічно засудив агресію рф, закликаючи світову спільноту підтримувати Україну.

У 2022 році вони випустили пісню A Fool’s Parade, присвячену темі війни та пропаганди, а доходи з її продажу направили на гуманітарну допомогу українцям. A Fool’s Parade є потужним музичним висловом солідарності з Україною. Ця композиція стала результатом співпраці з українським музикантом та продюсером Олександром Ярмаком (Alex Yarmak).​

Музичне відео, зняте в Києві режисером Інді Хайтом, показує вокалістку Шарон ден Адель на знакових локаціях української столиці, підкреслюючи глибоку повагу гурту до українського народу та його боротьби.

Пісня A Fool’s Parade увійшла до сет-листу туру Bleed Out Tour 2024–2025. Під час концертів в Європі та Латинській Америці Alex Yarmak приєднувався до гурту на сцені, виконуючи цю композицію разом із Шарон ден Адель.

Також симфо-метал гурту Within Temptation став першим іноземним гуртом, який виступив в Україні після 24 лютого 2022 року. Музиканти у 2024 році взяли участь у фестивалі Atlas United як хедлайнери.

В інтерв’ю учасники неодноразово підкреслювали важливість свободи, права на самовизначення та необхідність захисту демократичних цінностей. Також гурт закликав бойкотувати російських артистів, які підтримують війну або замовчують її злочини.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Atlas Festival (@atlasweekend)

Within Temptation продовжують використовувати свою популярність для привернення уваги до війни в Україні на міжнародному рівні.

Фото – Within Temptation

Раніше цього року Шарон ден Адель закликала своїх слухачів донатити двом перевіреним українським фондам – Ukraine Aid Operations та UNITED24. Заклик пролунав на тлі новин про припинення американської військової допомоги.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Within Temptation (@wtofficial)

Як розповідало BitukMedia, американський режисер Семюел Баєр, відомий кліпами для Nirvana, Metallica, Девіда Бові та інших світових зірок, відвідав Україну на запрошення “Культурних сил”. Під час поїздки до прифронтових регіонів він, разом з Шоном Пенном, фільмував історії боротьби та стійкості українців під час війни.

Акули – не собаки: вчені шоковані тим, що мусять це пояснювати

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Дослідники виявили, що багато нападів пов'язані з діями туристів, а не агресією з боку хижаків. Фото - Kletr - stock.adobe

Акули кусаються не просто так. Нове дослідження французьких вчених виявило: до зростання кількості нападів цих морських хижаків призводить не їхня природна кровожерливість, а люди з камерами, які прагнуть “контенту” за будь-яку ціну. Селфі, відео з погладжуванням плавників та спроби влаштувати обійми з акулами – усе це має наслідки. І не завжди вподобайки.

Про це розповідає The New York Post.

Французькі науковці з Університету PSL у Парижі оприлюднили результати дослідження, яке пов’язує зростання нападів акул з поведінкою туристів та блогерів, які заради ефектних відео свідомо йдуть на контакт з хижаками.

У статті в журналі Frontiers in Conservation вчені пояснюють: більшість так званих “атак акул” насправді є захисною реакцією тварин. Інакше кажучи — вони кусають у відповідь на дотики, провокації й небажане вторгнення в особистий простір.

“Я не раджу, як це роблять багато інфлюенсерів, хапатися за спинні плавники акул чи гладити їх, намагаючись показати, що вони нешкідливі”, — каже професор Ерік Клюа, провідний автор дослідження.

У мережі дедалі більше відео, де контентмейкери плавають поруч із акулами, торкаються їх чи намагаються фотографувати максимально близько. Так, популярна в Instagram підводна фотографиня з Гаваїв Тайлор Каннінґем торкається носа тигрової акули, коментуючи це словами: “Акули тут — наче родина”.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Taylor Cunningham | Sharks & Freediving (@taylork.sea)

Але не всі зустрічі закінчуються хепі-ендом. Два місяці тому канадська туристка втратила обидві руки після того, як спробувала сфотографуватися з шестифутовою акулою на карибських островах Теркс і Кайкос. А зовсім недавно, в Ізраїлі, під час зйомки з акулами загинув 40-річний батько чотирьох дітей Барак Цах. “Він пішов у воду пірнати та фотографувати акул, а не годувати їх чи гратися з ними”, – пояснила пізніше родина Цаха.

Професор Клюа та його команда дослідили 74 випадки укусів у Французькій Полінезії за 2009–2023 роки. Переважно йшлося про менших і середніх акул. Близько 5% інцидентів були захисними укусами, зазвичай — без попередження, з кількома поверхневими пораненнями.

Додатковий аналіз глобальної бази Shark Attack Files показав понад 300 схожих випадків — і вчені припускають, що таких інцидентів більше, ніж вважалося.

Частина проблеми — в нерозумінні різниці між видами акул. “Люди розрізняють йоркширського тер’єра й пітбуля, але не бачать відмінностей між рифовою акулою й акулою-биком. Хоча для моря це — аналогія саме така”, — зауважує Клюа.

Морський біолог Девід Шіффман у коментарі The Washington Post сказав, що вченим доводиться всерйоз просити людей не чіпати шестиметрових хижаків – настільки абсурдною стала ситуація.

Цікаво, що за статистикою більше людей гине щороку, роблячи селфі, ніж від нападів акул. І хоча інфлюенсери — головні герої таких історій, серед “відважних плавців” також є зірки шоу-бізнесу: співачка Сіара, Белла Торн, актори Зак Ефрон і Вілл Сміт.

Навіть деякі науковці підігрівають інтерес. У 2019 році морська біологиня Оушен Ремсі стала вірусною після того, як плавала з велетенською білою акулою на прізвисько Deep Blue — ймовірно, найбільшою у світі. Її відео викликало критику з боку інших дослідників.

Професор Ерік Клуа зазначив, що через акул щороку гине не більше 10 людей. Для порівняння, собаки вбивають понад 10 тис. Незважаючи на це, ставлення до акул залишається переважно негативним.

Науковець сподівається, що його дослідження допоможе зменшити кількість укусів, а журналісти почнуть точніше пояснювати, чому виникають напади. Адже винна зазвичай — людина, а не тварина.

“Милуйтеся акулою, але не забувайте, що це дика тварина. Хижак. І вона може діяти як хижак”, — підсумовує вчений. “Це не лише питання безпеки, а й поваги”.

Як розповідало BitukMedia, знайшовся щасливчик, який провів майже добу у воді з хижаками на північному узбережжі Австралії – і вижив! Чоловіка, чий човен перекинувся у бурхливому морі, врятували після того, як він витримав майже 24 години у воді, що кишить акулами та крокодилами. Він буквально чіплявся за шматок дерева.

Наче з фантастичного фільму: бойовий робот зі штучним інтелектом посилить військових

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - DevDroid/ Facebook

Міністерство оборони представило чергову розробку українських виробників, яка повинна посилити ЗСУ на фронті. Це наземний роботизований комплекс Droid TW. Він був спроєктований і створений для виконання розвідувальних та ударних місій.

Про це повідомляє пресслужба Міноборони.

Розробку наземного роботизованого бойового комплексу на гусеничній платформі Droid TW ініціювали самі військові. Вони потребували зменшення ризиків для особового складу з одночасним забезпеченням точного та автономного ведення бою.

Як розповів DevDroid, Droid TW – це високоточний бойовий модуль, розроблений для дистанційної підтримки вогнем на передовій. Забезпечує оператору можливість безпечного управління з укриття, мінімізуючи ризик для життя.

“Основна відмінність Droid TW від багатьох інших наземних платформ – те, що комплекс одразу був спроєктований та створений для виконання розвідувальних та ударних місій. До того ж, в його системи інтегровано штучний інтелект для розпізнавання живої сили противника. Він дозволяє підвищити ефективність вогневої підтримки та спостереження завдяки дистанційному керуванню й автономності у складних бойових умовах. Завдяки цьому суттєво знижуються ризики для життя та здоров’я військовослужбовців”, – зазначили у Міноборони.

Перші моделі Droid TW були створені на базі кулемета Browning калібром 12.7 мм. Сьогодні модельну лінійку розширили за рахунок кулемета калібром 7.62 мм. Залежно від модифікації боєкомплект може складати 480 або 1 000 набоїв.

Фото – Міноборони

Технології штучного інтелекту дозволяють Droid TW не лише виявляти й супроводжувати цілі, а й ефективно діяти автономно без управління оператором. Droid TW здатен розпізнавати живу силу противника, а його оптика з тепловізором забезпечує роботу як вдень, так і вночі. У денний час платформа фіксує цілі на відстані до 1,5 км, у нічний — до 1 км.

Робот підтримує сучасні системи зв’язку, зокрема Starlink, LTE та військові канали. Завдяки компактним розмірам Droid TW можна легко транспортувати пікапом або на причепі, а розгортання у бойовий стан відбувається буквально за 5 хвилин. Після чого, завдяки дистанційному керуванню через планшет або геймпад, Droid TW готовий нищити ворога.

Робот вже пройшов серію випробувань, зокрема польових, і його кодифікували для використання у війську в грудні 2024 року.

Фактично, цей робот-кулемет з функціями ШІ є зразком майбутніх бойових систем. В іноземних ЗМІ Droid TW навіть порівняли з роботом із фантастичного фільму “Термінатор”.

Як розповідало BitukMedia, українські військові на Покровському напрямку провели успішну операцію із використанням наземного роботизованого комплексу “Гієна”. Робота створили фахівці UGV Laboratory — учасника оборонної платформи Brave1.

Крики, послід і пончики: кайраки не поділили місто з людьми

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - The Times

Мешканці британського міста Лоустофт більше не можуть спокійно гуляти центром. Усе через мартинів — рідкісних морських птахів, які буквально обсіли центр міста, лишаючи після себе шум, сморід і сюрпризи з неба. Людям уривається терпець, а екологи закликають не нервувати — птахи під загрозою зникнення і потребують нашого розуміння.

Про це розповідає BBC.

У містечку Лоустофт на сході Англії мешканці дедалі частіше уникають прогулянок центральними вулицями — і все через рідкісних птахів, кайраків (kittiwakes). Ці ендемічні мартиноподібні птахи вперше з’явилися на місцевих пірсах ще у 1950-х роках. І відтоді стали звичним явищем для прибережної зони. Але останнім часом їхня чисельність і присутність у самому центрі міста викликає дедалі більше скарг.

Оголошення: “Будь ласка, майте на увазі, що мартини какають не випадково. Вони допомагають дотримуватися соціальної дистанції”. Фото – martingoodman.com

“Куди не глянь — пташиний послід. Воно смердить, вони кричать, і я просто втомилася бути об’єктом для бомбардувань із неба”, — каже місцева мешканка Кріссі Хетчер. Її підтримують й інші жителі, які скаржаться на шум, забруднені тротуари і те, що птахи навіть виривають їжу з рук.

Та не всі налаштовані критично. 83-річна Джекі Даудінг згадує, як птах ледь не влетів її онуці в обличчя за пончиком, але додає: “У Лондоні — суцільний голубиний безлад, а в нас — просто інші птахи”. Місцевий активіст Річард Хоутон пояснює: агресивна поведінка більше властива сріблястим мартинам, які також мешкають у Лоустофті, а не самим кайракам, які є трипалими мартинами (Rissa).

“Пташиний готель”

Щоби врегулювати ситуацію, два роки тому компанії Vattenfall і Scottish Power збудували спеціальні “пташині готелі” — штучні платформи для гніздування на морі. Ці споруди мають відволікти птахів від центру міста й убезпечити їх від хижаків. За словами місцевої влади, Лоустофт тепер має одну з найуспішніших колоній кайраків у міських умовах у всій Великій Британії.

У місті діє й ініціатива Lowestoft Kittiwake Partnership, яка намагається знайти баланс між потребами птахів та інтересами бізнесу. Представник ініціативи, депутат міської ради Енді Пірс, зазначає: “Це виклик — жити поруч із шумом, запахом і безладом, але ці птахи — важлива частина нашої природи”.

Водночас влада Лоустофта вживає заходів: вулиці регулярно миють, особливо у сезон гніздування. Але підкреслюють: штучні гніздові платформи не змушують птахів переселитися — мартини завжди повертаються до рідного гнізда.

“Птахи пристосовуються до нової реальності. Настав час і нам навчитися жити з ними поруч”, — підсумовує 65-річний турист Боб Вебб.

До речі, у цьому місті, Лоустофті, свого часу була ще одна знакова пташина поява — мурал Бенксі. У 2021 році на стіні будинку в портовій зоні з’явився стріт-арт від відомого анонімного художника: величезна чайка, що нависає над купою сміття, яке імітувало залишки їжі. Мурал став частиною серії робіт Great British Spraycation, в якій Бенксі осмислював повсякденність британських прибережних міст.

Фото – Justin Tallis / AFP via Getty Images

Проте згодом зображення було прибрано місцевою владою — через побоювання, що стара будівля, на якій воно було намальоване, може обвалитися. Відтак мурал проіснував недовго, але встиг стати символом іронічного погляду на людсько-пташині стосунки.

Як розповідало BitukMedia, у Великій Британії колишній театральний лялькар Метт Тревелян на Великдень здійснив незвичний 85-кілометровий похід у костюмі… птаха. Це був його спосіб привернути увагу до тривожного скорочення популяції кульона великого, одного з найбільш вразливих видів в Європі.

“Мураха з пекла” вийшла з тіні динозаврів — і здивувала вчених

By
Riabchuk Yuliia
-
0
113-мільйонна скам'янілість пекельної мурахи зберігає крихітні деталі крил комахи. Фото - Anderson Lepeco

У колекції бразильського музею знайшли викопну мураху віком 113 млн років. Виявлена комаха жила за часів динозаврів і полювала завдяки унікальним щелепам у формі серпа. Vulcanidris cratensis став не тільки найдавнішим пекельним мурахою, а й взагалі найдавнішим мурахою, відомим науці.

Про це розповідає CNN.

Майже непомітна серед сотень інших зразків, скам’яніла мураха з геологічного формування Крато на північному сході Бразилії стала великою науковою сенсацією. Її виявив у вересні 2024 року дослідник Андерсон Лепеко з Зоологічного музею Університету Сан-Паулу під час перегляду музейної колекції.

Мураха належить до вимерлої підродини Haidomyrmecinae, відомої як “мурахи з пекла”, які населяли планету в Крейдовий період. Вид отримав назву Vulcanidris cratensis. За словами Лепеко, її серпоподібні щелепи, що виступали вперед біля очей, були пристосовані для захоплення або проколювання здобичі — справжній “вилковий механізм”.

Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, зазначає, що ця мураха жила приблизно 113 млн років тому — на 10 мільйонів років раніше за попередні найдавніші зразки. Інших “мурах з пекла” раніше знаходили лише в бурштині з Франції та М’янми, і їхній вік не перевищував 99 млн років.

Нове відкриття не лише розширює часові межі еволюції мурах, а й свідчить про те, що вони вже були широко поширені на планеті ще до масового вимирання динозаврів. Дослідники також помітили у викопному зразку ознаки спільного предка мурах і ос — наприклад, складне жилкування крил, типове для перших перетинчастокрилих.

За словами Лепеко, знайдена мураха демонструє вражаючий рівень еволюційної спеціалізації — навіть на ранньому етапі свого існування мурахи вже мали складні хижі адаптації, суттєво відмінні від сучасних представників виду.

“Це справді важлива знахідка”, — прокоментував Філ Барден, професор Нью-Джерсійського технологічного інституту, який досліджує еволюцію комах. — “Цей зразок продовжує відомий викопний слід мурах ще на 10 млн років у минуле”.

Науковці наголошують: знахідка стала можливою завдяки унікальному стану збереження скам’янілості у вапняку — подібні відкриття в осадових породах, а не в бурштині, трапляються надзвичайно рідко.

Як розповідало BitukMedia, вчені вперше дали суворо обґрунтовану оцінку числа та маси мурах, що живуть на нашій планеті. Цифри вийшли астрономічні.

“Прибрали” Ворхола: цінний принт і ще 45 творів зникли під час ремонту

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Принцеса Беатрікс стоїть перед гравюрою Енді Воргола в палаці Хет-Лоо в Апелдорні. Фото - Patrick van Katwijk/Getty Images

У місті Маашорст, що в Нідерландах, зізналися: один із шовкографічних принтів американського художника Енді Ворхола, найімовірніше, потрапив на смітник. Це сталось під час реконструкції міської ратуші. Йдеться про зображення королеви Беатрикс, створене у 1985 році в межах серії Reigning Queens.

Про це розповідає The Guardian.

Міська рада повідомила, що разом із роботою Ворхола безслідно зникли ще 45 цінних мистецьких об’єктів, які раніше належали муніципалітету Уден. Саме він у 2022 році об’єднався з іншими громадами в нову адміністративну одиницю — Маашорст.

“Так не поводяться з цінним майном. Це серйозне питання — коли публічне майно, особливо твори мистецтва з культурною й історичною цінністю, втрачаються через недбалість”, — прокоментував ситуацію мер Ганс ван дер Пас.

За словами представників міста, після об’єднання муніципалітетів відбувся облік художньої колекції. Частину передали в місцевий музей, іншу розмістили в новій ратуші або повернули авторам. Але 46 робіт виявилися зниклими. Незалежне розслідування, замовлене міською радою, з’ясувало: найімовірніше, їх просто викинули разом із будівельним сміттям.

У звіті розслідування вказується на повну відсутність політик або процедур щодо реєстрації, зберігання, консервації та охорони творів мистецтва. Більшість із них перебували у підвальному приміщенні ратуші під час ремонтних робіт і, як зазначається, зберігалися “без належної обережності”. Останній раз їх бачили у 2023 році — вже з ознаками пошкоджень від води та інших факторів.

Принт королеви Беатрикс належав до серії Воргола Reigning Queens, яка включала 16 кольорових шовкографій чотирьох монархинь: Єлизавети ІІ (Велика Британія), Беатрикс (Нідерланди), Маргрете ІІ (Данія) та Нтомбі Твали (Есватіні, колишній Свазіленд). В основі цих зображень лежали офіційні державні портрети, які сам Ворхол називав “масовим продуктом”, адже вони часто з’являлися на поштових марках і банкнотах.

У Маашорсті визнають, що шансів повернути втрачені твори — майже немає. Іронічно, що в творчості Ворхола саме мотлох часто ставав мистецтвом. Цього разу, схоже, мистецтво стало мотлохом.

Як розповідало BitukMedia, голландський музей ледь не втратив свій цінний експонат. А все тому, що працівник музею переплутав арт-об’єкт зі сміттям та викинув його. Здається, хтось обрав для нього не те місце, якщо вже йдеться про порожні бляшанки з-під пива.

Режисер кліпів Nirvana та Metallica відвідав Україну, аби створити фільм про боротьбу українців

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого/ Facebook

Американський режисер Семюел Баєр, відомий кліпами для Nirvana, Metallica, Девіда Бові та інших світових зірок, відвідав Україну на запрошення “Культурних сил”. Під час поїздки до прифронтових регіонів він фільмував історії боротьби та стійкості українців під час війни.

Про це повідомляє “ШоТам” з посиланням на “Культурні сили”.

17 квітня Баєр зустрівся зі студентами Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Майбутні режисери мали змогу обговорити з ним особливості американського кіновиробництва, візуальну мову музичних кліпів і виклики професії.

Семюел Баєр в КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого. Фото – Станислав Потанин/ Facebook

Після зустрічі він разом із командою платформи “Культурні сили” вирушив на схід України — у прифронтові та деокуповані громади, аби зафільмувати наслідки російської агресії. Насамперед його цікавили люди, які пережили окупацію або були змушені покинути свої домівки через війну, зокрема діти. 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Samuel Bayer (@samuel__bayer)

“Слава Україні – 🇺🇦 – Щойно повернувся з цієї прекрасної країни, де знайшов нових друзів та познайомився з неймовірними людьми. Моє серце розривається, коли я чую про ракети та дрони, спрямовані на невинне цивільне населення. Це тероризм, а не війна”, – написав Семюел Баєр у дописі від 24 квітня.

Фото – Instagram/samuel__bayer

Баєр прагне не просто зафіксувати руйнування, а передати глядачам за кордоном справжню Україну — через персональні історії, біль і витривалість. До знімального процесу також приєднався американський актор і друг України Шон Пенн.

Голлівудський актор і режисер Шон Пенн разом із Семюелом Баєром — автором кліпів Nirvana та Green Day — побували у Дніпрі.
Фото – Andriy Zdesenko/Facebook

Семюел Баєр приїхав до України після знайомства з капітаном ЗСУ та очільником “Культурних сил” Миколаєм Сєргою у Лос-Анджелесі. Саме під час “Туру вдячності” “Культурного десанту” він вирішив, що має розповісти історію українського спротиву світові. Тоді він сказав:

“Я маю приїхати до України. Я маю розказати вашу історію боротьби. Я маю розказати історію ваших людей. Показати ваших фантастичних музикантів і розповісти про їхній шлях. Всього не розкажеш, але кожна історія — це дощ сліз. Я хочу зробити щось дуже просте, як мої музичні кліпи. Я сподіваюся, що ці історії побачать у Штатах, побачать у світі. Що це вразить. Я хочу, щоб вони думали про Україну. Я хочу, щоб люди пам’ятали Україну”. 

Фото – Культурні сили

Цього тижня сторінка “Культурного десанту” у соцмережах була перейменована на “Культурні сили”. “Найважливіше – Культурний Десант нікуди не зникає! Ця назва залишається за мобільними групами військових артистів, які підтримують бойовий дух побратимів на передовій, і ми продовжуємо висвітлювати їхню роботу.Поруч з тим, наша діяльність за останні роки значно масштабувалася, і зараз представлена не лише виступами Культурного Десанту. Наша робота включає культурну дипломатію з турами в США та країни Європи, освітні ініціативи, звукозапис військових треків, відеовиробництво, кіновиробництво, “Книгу на фронт”, “Оркестр 59”, “Фронтову студію” та Voice of War. І відтепер усі ці ініціативи об’єднані на єдиній платформі під назвою “Культурні сили”, повідомила пресслужба платформи.

Як розповідало BitukMedia, американський актор та режисер Шон Пенн приїхав до України та зустрівся з військовими. Він познайомився з бійцями 3-го полку Сил спеціальних операцій ЗСУ та записав відеозвернення на тлі мапи України з шевронами військових. Володар “Оскара” знов висловив свою підтримку українцям.

Танець на межі можливого: чоловік станцював із 468 келихами на голові (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Kkantis/Facebook

На Кіпрі можуть встановити новий рекорд Гіннеса – танцюрист з міста Арадіппу, Дінос Ккантіс, виконав традиційний танець із 468 келихами для вина. Всі ці склянки він балансував на голові. Танцюрист не лише перевершив попередній рекорд, але й вразив глядачів витонченістю, зібраністю й відданістю культурній традиції.

Про це розповідає портал UPI.

Виступ Ккантіса відбувся 23 квітня під час великоднього святкування, організованого муніципалітетом Арадіппу. Під овації місцевих жителів, гостей та культурних діячів, він виконав традиційний кіпрський “танець келихів” — Tis Tzatzas o Choros (грец. Ο χορός της τζάτζας).

Під час виступу на його голову поступово встановлювали все більше й більше таць із келихами — і зрештою їх кількість сягнула 468.

Це може перевершити попередній світовий рекорд у 319 келихів, який у травні 2023 року встановив інший кіпріот — Аристотеліс Валаорітіс.

Тепер відео та інші докази виступу Ккантіса мають пройти перевірку з боку представників Книги рекордів Гіннеса. Після цього результат визнають офіційно.

У разі підтвердження, це буде не просто рекорд, а приклад майстерності, витримки і глибокого вшанування традицій кіпрського танцю.

Народний танець Tis Tzatzas o Choros глибоко вкорінений у культурі Кіпру — його часто можна побачити на весіллях та святах. Виконання передбачає балансування стопок келихів, а подекуди — й тарілок або пляшок — на голові, руках чи плечах під музику традиційних інструментів, таких як бузукі, скрипка чи лютня. Танцівники, як Ккантіс, поєднують фізичну майстерність із глибоким зв’язком із музикою, глядачами й власним корінням.

Це вже не перше міжнародне визнання для Діноса Ккантіса — на острові та за його межами він відомий як досвідчений інтерпретатор кіпрських народних танців. Але цього разу він не просто підняв келихи — він підняв планку для всіх народних виконавців.

Ккантіс, який майстерно поєднав фізичну досконалість і глибоку повагу до спадщини свого народу, вкотре показав: традиції можуть не лише жити, а й бути частиною нової історії — навіть на висоті у сотні келихів.

Як розповідало BitukMedia, традицію виконання ритуального чоловічого танцю “Сербен” у селі Чортовець додали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Він об’єднує православних і греко-католицьких парафіян за допомогою ритуальної екскурсії по сільських храмах.

“Добра пані Шекспір”: нове відкриття розвінчує міф про шлюб драматурга

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - PA Media

Уявлення про нещасливий шлюб Вільяма Шекспіра може виявитись хибним. Фрагмент старовинного листа, знайдений у палітурці книжки, свідчить: великий драматург, імовірно, мешкав разом із дружиною Енн Гетевей у Лондоні — на відміну від усталеної думки про їхнє відчуження.

Про це розповідає BBC.

Протягом понад двох століть вважалося, що шлюб Вільяма Шекспіра був нещасливим, і подружжя проводило багато часу нарізно. Шекспір нібито покинув свою дружину Енн Гетевей у Стратфорді-на-Ейвоні, коли вирушив до Лондона будувати театральну кар’єру. Більше того, посилання в його заповіті, згідно з яким вона отримала лише “друге найкраще ліжко”, сприймалося як ознака образи чи байдужості.

Тепер біографи стикнулись з проблемою — усе, що вони знали про стосунки письменника з дружиною, могло бути вигадкою. А все через лист, адресованій “Добрій місіс Шекспір”…

Професор Метью Стеггл з факультету англійської мови Бристольського університету вивчив фрагмент листа, який випадково зберігся в палітурці книги в Херефорді. Послання адресоване “добрий місіс Шекспір”. Згідно з аналізом, лист свідчить, що Вільям та Енн жили разом у Лондоні в районі Trinity Lane приблизно між 1600 та 1610 роками. Раніше не було жодних письмових свідчень того, що Енн коли-небудь жила у столиці зі своїм чоловіком.

У записці згадується про смерть такого собі містера Баттса та його сина Джона, який залишився без батька. Судячи з усього, Шекспір ​​заборгував покійному, оскільки він благає Енн “сплатити борг вашого чоловіка”.

“Лист, вперше виявлений 1978 року, був відомий вже давно, але ніхто не міг ідентифікувати імена чи місця, про які в ньому йдеться. Не було жодних підстав вважати, що містер Шекспір ​​у листі — це обов’язково Вільям, а не хтось інший із таким самим ім’ям. Але насправді це історія про шлюб Шекспірів, а також про контакти Вільяма в Лондоні”, – стверджує Стеггл.

Як він дійшов такої думки? У листі йдеться про молодого підмайстра, який живе в лондонському районі Трініті-лейн. Стеггл шукав згадки про учня без батька з прізвищем Баттс і знайшов лише одного відповідного кандидата — хлопчика, який закінчив навчання на підмайстра приблизно 1607 року. Потім він склав список відомих подружніх пар з прізвищем “Шекспір”, зареєстрованих у Лондоні протягом 30 років до 1607-го. Дослідники знайшли лише чотири подружні пари з таким прізвищем у цьому місті у зазначений період. Однак лише подружжя Шекспірів могло жити на Трініті-лейн у цей період.

Стаггл зробив висновок, що дружина проводила багато часу зі своїм чоловіком-драматургом та брала активну участь в його фінансових справах. “Це не остаточний доказ, але це дуже переконлива версія, яку важко ігнорувати”, — каже Стеггл. — “Це також підштовхує до думки, що Енн Гетевей справді провела значну частину часу зі своїм чоловіком у Лондоні”.

Цікаво, що на зворотному боці листа можуть бути написані слова у відповідь. Якщо це справді так — то це може бути перший зразок почерку самої Енн Гетевей, що робить відкриття ще ціннішим.

Письменниця Меґґі О’Фаррелл, авторка роману “Гамнет”, в якому художньо інтерпретує життя Шекспірів після смерті їхнього сина, назвала відкриття “захопливим і чудовим”.

“Довгий час Енн Гетевей подавали як негарну, неосвідчену й обтяжливу для Шекспіра жінку — без жодних на те підстав”, — зазначила вона у коментарі BBC. — “А цей лист доводить, що вони, ймовірно, кохали одне одного й жили разом у Лондоні. І це неймовірно зворушливо”.

Як розповідало BitukMedia, дослідниця з Оксфорда виявила рідкісний рукописний примірник одного з найвідоміших сонетів Вільяма Шекспіра. Весь цей час артефакт лежав у збірці віршів XVII століття. Знайдений варіант “Сонета 116” містить додаткові рядки і, можливо, несе прихований політичний зміст.


Колір поза межами зору — тепер у банці: художник монетизує неможливе

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Стюарт Семпл змішав пігменти з флуоресцентними оптичними відбілювачами, щоб створити колір, який він назвав Yolo. Фото - Stuart Semple


Британський художник Стюарт Семпл створив фарбу у новому відтінку, відкритому науковцями завдяки експерименту з лазером і сітківкою ока. Вчені ж запевняють — цей колір не піддається відтворенню у фізичному світі. Тим не менш, митець її вже продає.

Про це розповідає The Guardian.

Британець Стюарт Семпл стверджує, що йому вдалося відтворити у фарбі новий синьо-зелений колір, про який нещодавно повідомили науковці з Каліфорнійського університету в Берклі. Цей колір вдалось вперше “побачити” під час експерименту, коли вчені за допомогою лазера стимулювали окремі клітини сітківки людського ока.

Новий відтінок отримав назву olo (від 010 — бінарного коду, що позначає стимуляцію лише середніх фоторецепторів у сітківці). Він не існує в природі та не може бути зафіксований або відображений жодним наявним способом. Семпл натомість створив свою власну версію, назвавши її yolo — з натяком на молодіжний слоган You only live once і жартівливим відсиланням до olo.

Свою фарбу Семпл продає на власному сайті: 150 мл коштують £10,000, або £29.99 для тих, хто вказує, що є художником. За його словами, він використовував пігменти й флуоресцентні оптичні відбілювачі, що поглинають ультрафіолетове світло й випромінюють синє, створюючи ефект яскравішого відтінку. Для точнішого підбору кольору він також скористався спектрометром.

“Я завжди вважав, що колір має бути доступний для всіх”, — говорить художник, відомий своєю боротьбою за демократизацію кольорів. Раніше Семпл створив власні версії найчорнішої та найрожевішої фарб у світі, а також ультрамарину, схожого на знаменитий колір Іва Кляйна.

Це не перший випадок, коли Семпл вступає в конфлікт із “монополією на колір”. Коли художник Аніш Капур придбав ексклюзивні права на найчорнішу фарбу Vantablack, Семпл створив свою — ще чорнішу, за його словами — і заборонив Капуру її використовувати.

Незважаючи на заяву Семпла, науковці наполягають: olo відтворити у фізичному світі неможливо. “Цей колір виходить за межі сприйняття, він створений винятково стимуляцією лише M-клітин сітківки. Жодна фарба, лазер чи зразок не зможуть точно його передати”, — каже професор Остін Рурда з Берклі. Він, утім, визнав, що таки купить фарбу Семпла, хоч і не за 10 тис. фунтів, і навіть планує замовити картину у свого кузена-художника.

Він також жартома поділився, що намагався відтворити olo шляхом змішування лікерів Midori та Blue Curaçao: “На смак — огидно. Але чим більше пʼєш, тим більше це схоже на olo“.

Це черговий випадок, коли мистецтво та наука зіштовхуються у пошуку нових форм вираження й сприйняття. Семпл наполягає, що його фарба — спроба матеріалізувати відчуття, викликане експериментом. Хоча точність викликає сумніви, для багатьох творчих людей навіть спроба осмислити “неможливе” може стати джерелом натхнення.

BitukMedia раніше докладно розповідало історію появи нового кольору olo.

На крилах турботи: чоловік у костюмі кульона пройшов 85 км заради птахів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Matt Trevelyan

У Великій Британії колишній театральний лялькар Метт Тревелян на Великдень здійснив незвичний 85-кілометровий похід у костюмі… птаха. Це був його спосіб привернути увагу до тривожного скорочення популяції кульона великого, одного з найбільш вразливих видів в Європі.

Про це розповідає The Independent.

53 милі (понад 85 км) Метт Тревелян подолав за два дні, прямуючи пішки мальовничим маршрутом Nidderdale Way в англійському Йоркширі — від містечка Пейтлі-Брідж до скель Брімгем. І все це — у саморобному костюмі довжиною понад 3 метри, який він змайстрував із бамбука та пінопласту. Свій похід чоловік приурочив до Всесвітнього дня ку́льона, або кроншне́па (World Curlew Day), який щороку відзначають 21 квітня.

Кульон великий (Numenius arquata) — найбільший прибережний птах Європи з довгим, зігнутим донизу дзьобом, коричневим оперенням і довгими ногами. Вид занесений до Червоного списку Великої Британії ще з 2015 року. Через втрату середовища проживання, зміни клімату та спосіб ведення сільського господарства чисельність цього птаха стрімко зменшується.

“Я справді занепокоєний. Кожне гніздо, кожне яйце, кожне пташеня — на вагу золота”, — каже Тревелян, який нині працює аграрним консультантом у природному парку Nidderdale National Landscape. За його словами, популяція кроншнепів у Великій Британії й особливо в Ірландії та Уельсі за останні роки “була буквально знищена”.

Фото – Nidderdale National Landscape

Щоб популяція стала сталою, потрібно щороку мати щонайменше 10 тис. нових птахів. Для цього кожна пара має вирощувати хоча б одного пташеня раз на два роки — але в реальності майже жодне з чотирьох яєць не доживає до стадії вильоту з гнізда.

Однією з причин проблем із виводком пташенят є сільськогосподарська діяльність — наприклад, косіння трави на сінаж у період гніздування. Метт Тревелян працює з місцевими фермерами, щоби ті відкладали заготівлю сіна та обходили місця гніздування. Однак ще одна загроза — це хижаки середнього рівня: ворони, лисиці та інші тварини, що поїдають яйця й пташенят.

Надзвичайно легкий костюм кулика, за словами Тревеляна, став вдалим поєднанням його творчого минулого і сучасної екологічної роботи. “Виготовлення було нескладним — форма в кроншнепа досить обтічна, а конструкція з бамбука й пінопласту виявилася зручною”, — ділиться він. Сам похід, втім, був “справжньою фізичною працею”.

“Великий кроншнеп — мій улюблений птах, і мені дуже сумно спостерігати, як його кількість різко скорочується по всій Великій Британії. У них дивовижний спів — він торкається до глибини душі. Було чудово чути його під час цього походу”, – зазначив Метт перед стартом.

У рамках своєї індивідуальної акції активіст пройшов 85 км. Маршрут зайняв у Метта дві доби, щодня він ходив по 12 годин.

У Національному парку в Ніддердейлі досі можна зустріти великих кроншнепів. За останні 20 років їхня кількість скоротилася вдвічі – до 58 тис. особин.

Активіст сподівається, що його акція надихне людей брати участь в охороні природи та “взаємодіяти” з довкіллям відповідально. “Якщо ми втратимо кроншнепа — ми втратимо важливу частину дикої природи та британської культури”, ― переконаний Метт Тревелян.

Як розповідало BitukMedia, марафонка в костюмі білого ведмедя встановила світовий рекорд.

1...456...495Page 5 of 495

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання