Ще недавно він зовсім не міг спиратися на травмовану ногу. А тепер робить свої перші невпевнені, але такі важливі кроки. У Центрі порятунку диких тварин поділилися радісною новиною про оленя Бориса, який поступово відновлюється після важкої травми.
За словами фахівців, після аварії Борис отримав перелом ноги. Загоєння тривало довго, а через те, що тварина не могла користуватися травмованою кінцівкою, м’язи почали атрофуватися.
Ситуацію ускладнював і загальний стан оленя. Після травми він був виснаженим, що також впливало на процес відновлення.
Однак тривале лікування, посилене харчування та постійний догляд дали результат. У центрі повідомили, що Борис нарешті почав наступати на травмовану ногу та робити перші кроки, спираючись на неї.
Особливу роль у його відновленні працівники центру відводять догляду, який забезпечувала пані Наталя. Саме завдяки цілодобовій турботі та наполегливій роботі вдалося досягти перших помітних успіхів.
Тепер на Бориса чекає наступний етап реабілітації. Працівники центру сподіваються, що перебування у відкритому вольєрі допоможе тварині швидше набратися сил. Сонячне світло, свіже повітря та більше простору для руху мають сприяти поступовому відновленню ослаблених м’язів.
У Центрі порятунку диких тварин не приховують емоцій і зізнаються, що радіють кожному новому досягненню свого підопічного.
“Неймовірно радіємо кожному успіху нашого оленя та продовжуємо крок за кроком рухатися до його відновлення”, — повідомили у центрі.
Як розповідало BitukMedia, на Тернопільщині поліцейські кінологи врятували травмовану косулю, яку випадково помітили просто посеред поля під час тренувань зі службовими собаками. Тварина була настільки знесилена, що не могла самостійно рухатися.
Ще до початку торгів експерти давали картині цілком оптимістичний прогноз. Але фінальна ставка перевершила очікування. Роботу одного з найвідоміших українських художників сучасності Івана Марчука продали на аукціоні Sotheby’s за 96 тисяч євро — майже 5 млн гривень за нинішнім курсом.
Про успішний продаж повідомили на офіційній сторінці митця у Facebook. Інформація також з’явилася на сайті аукціонного дому Sotheby’s.
“Щойно лот пішов з молотка за 96 000 євро. Особистий аукціонний рекорд на Sotheby’s! Твір перебував у приватній колекції у США. Вітаю нового власника!” — написав Іван Марчук.
Йдеться про картину “Щедра планета”, яку художник створив у 1994 році під час свого перебування у США. За словами митця, натюрморт був написаний у Нью-Йорку в період його еміграції.
Фото – Sotheby’s
Перед аукціоном експерти Sotheby’s оцінювали роботу у 40–60 тис. євро. Втім, під час торгів фінальна ціна піднялася до 96 тис. євро, суттєво перевищивши верхню межу прогнозу.
Полотно виконане олією та має розмір 91 на 91 см. До продажу картина перебувала у приватній американській колекції.
“Sotheby’s, лот №19. Сьогодні завершуються торги на платформі найвідомішого аукціону світу, і мій твір здобуде нову оселю. У кожної картини, як і у кожної людини, своя доля… Саме “Щедра планета” могла б багато розповісти про своє кольорове заокеанське життя. Створена у серці Нью Йорку, вона 32 роки когось втішала й надихала, пробуджувала спогади і мрії. Таке покликання мистецтва”, – написав художник напередодні торгів.
Іван Марчук є одним із найвідоміших українських художників у світі. Його творчий доробок налічує тисячі робіт, а сам митець став автором унікальної техніки “пльонтанізм”. Ця назва походить від західноукраїнського діалектизму “пльонтати” (плести, плутати). Картини, створені в цьому стилі, складаються з густого переплетення найтонших кольорових ліній, створюючи ефект мережива, об’ємності та сяйва. Завдяки цій техніці роботи художника здаються живими і наповненими внутрішнім світлом.
Новий результат став особистим рекордом художника на торгах Sotheby’s. Водночас це ще одне свідчення зростаючого інтересу міжнародного артринку до українського мистецтва.
Як розповідало BitukMedia, у 2024 році картину Марчука “Зійшов місяць над Дніпром” продали на Goldens за рекордну для українських художників суму в 300 тис. доларів.
Щоб потрапити до Книги рекордів Гіннеса, іноді не потрібно ані бігти марафон, ані будувати гігантські конструкції. Достатньо мати правильне прізвище. Саме так вчинили сотні людей в Ірландії, які довели: родинні зв’язки можуть бути рекордними.Недарма їхнє прізвище пов’язують із “очима яструба”.
У портовому містечку Каслтаунбер (графство Корк) на південному заході Ірландії встановили новий світовий рекорд з найбільшої кількості людей з однаковим прізвищем, які одночасно зібралися в одному місці.
Переможцями стали носії прізвищ О’Салліван (O’Sullivan) та Салліван (Sullivan). Загалом на рекордну зустріч прибули 1848 людей, що дозволило перевершити попереднє досягнення та офіційно потрапити до Книги рекордів Гіннеса.
До цього рекорд належав родині Галлагерів (Gallaghers). У 2007 році в ірландському місті Леттеркенні зібралися 1488 людей з прізвищем Галлагер, і це досягнення трималося майже 19 років.
Організатори заходу повідомляли, що на зустріч попередньо зареєструвалися понад 3350 однофамільців з прізвищами О’Салліван або Салліван. Тому ще до початку події шанси на новий рекорд були великі. “Навіть якщо прийде половина зареєстрованих, ми все одно будемо у виграші”, — говорив організатор зібрання Джим О’Салліван.
У підсумку на території місцевої початкової школи зібралося достатньо учасників, щоб перевершити результат Галлагерів.
Для офіційного підтвердження рекорду представники Книши рекордів Гіннеса проводили ретельну перевірку. Учасників перераховували, а також перевіряли їхні документи, щоб переконатися, що всі справді мають необхідне прізвище.
На святкування прибули люди не лише з різних куточків Ірландії. Частина учасників подолала тисячі кілометрів, прилетівши з Нової Зеландії, Австралії, Канади та США.
Господинею урочистостей стала очільниця клану Салліванів — Келлі Салліван. Вона отримала символічний ланцюг влади під час церемонії в Бостоні у 2023 році. Звертаючись до присутніх, Келлі Салліван сказала, що почувається щасливою бути частиною великої родини Салліванів та О’Салліванів, яку назвала командою, “яку неможливо перемогти”.
За даними генеалогічної бази Forebears, у світі налічується понад пів мільйона людей із прізвищами Салліван та О’Салліван. Найбільше їх проживає на південному заході Ірландії та серед ірландської діаспори в Північній Америці.
Саме прізвище походить від давньогельського слова Ó Súileabháin. Його приблизно перекладають як “той, хто має очі яструба” або “гострозорий”.
Факт залишається фактом: рекорд уже офіційно зафіксований представниками Гіннеса. А ось чи захочуть тепер Галлагери повернути собі титул та організувати ще масштабнішу зустріч — поки що лише припущення. Втім, в Ірландії вже жартують, що м’яч тепер на їхньому полі.
Як розповідало BitukMedia, в Японії діє закон, який зобов’язує подружжя мати однакові прізвища. Саме він, як вказують вчені з Токійського університету, може спричинити зникнення більшості з них. А тому до 2351 року всі японці матимуть прізвище Сато.
Ще недавно така подорож вимагала кількох пересадок і ретельного планування. Вже цього літа дістатися від українського кордону до одного з найбільших авіаційних вузлів Європи можна буде одним потягом. Один із найдовших прямих залізничних маршрутів в Європі запустять між українським кордоном і німецьким Франкфуртом вже 25 червня.
25 червня приватний міжнародний перевізник Leo Express запускає новий залізничний маршрут завдовжки понад 1300 км. Він з’єднає Польщу, Чехію та Німеччину і стане одним із найдовших прямих пасажирських залізничних маршрутів в Європі.
Особливий інтерес новий рейс може викликати в українців, адже початковою та кінцевою станцією стане прикордонне польське місто Перемишль. Саме через нього проходить значна частина пасажирського сполучення між Україною та країнами Європейського Союзу.
Маршрут пролягатиме через Краків, Остраву, Прагу, Дрезден, Лейпциг та Ерфурт, після чого прибуватиме до Франкфурта-на-Майні та аеропорту Франкфурта.
Поїзд курсуватиме щодня в обох напрямках. У західному напрямку відправлення з Перемишля заплановане на 13:31, а прибуття до аеропорту Франкфурта — о 07:53 наступного дня. У зворотному напрямку поїзд вирушатиме з аеропорту Франкфурта о 08:27 та прибуватиме до Перемишля о 02:23 наступної ночі.
Генеральний директор Leo Express Петер Келер заявив, що новий маршрут має не лише транспортне, а й символічне значення. За його словами, рейс допоможе ще тісніше поєднати Західну та Східну Європу та забезпечить зручніший доступ до України через прикордонний Перемишль.
Фото – Leo Express
Особливо важливою може стати зупинка безпосередньо в аеропорту Франкфурта — одному з найбільших авіаційних хабів Європи. Пасажири зможуть пересідати на рейси до десятків європейських міст, а також на міжконтинентальні маршрути до Північної Америки, Азії, Африки та Близького Сходу.
Для українців це може стати ще одним зручним способом дістатися міжнародних рейсів, особливо з огляду на обмеження цивільного авіасполучення в Україні.
Квитки на окремих ділянках маршруту стартуватимуть приблизно від 10 євро. Вартість повної подорожі залежатиме від напрямку, дати та завантаженості поїзда.
Під час поїздки пасажирам обіцяють безкоштовний Wi-Fi, розетки для заряджання гаджетів, кондиціонування повітря та можливість придбати напої й закуски.
Факт залишається фактом: новий маршрут не проходитиме територією України. Однак завдяки старту в Перемишлі він фактично стане ще одним транспортним мостом між Україною та Західною Європою.
Якщо проєкт виявиться успішним, він може суттєво спростити подорожі для тисяч українців, які регулярно користуються польськими прикордонними станціями для поїздок до Німеччини та інших країн ЄС.
Водночас це припущення. Наразі перевізник оголосив лише про запуск маршруту та графік руху. Даних про очікуваний пасажиропотік або можливе розширення сполучення поки що не оприлюднено.
Що робити, коли рак повертається, а стандартні методи лікування вже не працюють? Для сотні пацієнтів із таким діагнозом відповіддю стала експериментальна ін’єкція, яка в окремих випадках змусила пухлини повністю зникнути. Лікарі називають отримані результати одними з найобнадійливіших за останні роки.
Йдеться про препарат амівантамаб (amivantamab), який випробували в міжнародному клінічному дослідженні за участю пацієнтів із раком голови та шиї. Усі вони вже пройшли стандартне лікування, однак їхня хвороба або повернулася, або перестала реагувати на хіміотерапію та імунотерапію.
У випробуванні взяли участь 102 людини з однією з найпоширеніших форм онкології у світі — раком голови та шиї. Результати виявилися несподівано ефективними.
У 43 пацієнтів пухлини зменшилися або зникли повністю. У 28 випадках лікарі зафіксували значне скорочення новоутворень, а ще у 15 пацієнтів пухлини взагалі перестали визначатися під час обстежень.
Важливо зазначити: йдеться про результати клінічного випробування, а не про повне вилікування всіх пацієнтів. Дослідження триває, а препарат поки що не став універсальним засобом від раку.
Професор біологічної онкотерапії Інституту дослідження раку в Лондоні Кевін Гаррінгтон назвав отримані результати “безпрецедентно сильними”. За його словами, особливо важливо те, що позитивну відповідь на лікування отримали пацієнти, для яких інші варіанти терапії практично вичерпалися.
Амівантамаб атакує пухлину одразу кількома способами. Препарат блокує білок EGFR, який сприяє росту ракових клітин, перекриває інший механізм виживання пухлини — так званий шлях MET — та одночасно допомагає імунній системі розпізнавати й атакувати рак.
Ще одна особливість нового лікування — спосіб введення. На відміну від багатьох сучасних онкопрепаратів, які потребують багатогодинних внутрішньовенних вливань, амівантамаб вводять під шкіру у вигляді невеликої ін’єкції раз на три тижні. Це значно спрощує процедуру для пацієнтів і медичних закладів.
Карл Волш. Фото – Handout
Серед перших учасників дослідження був 56-річний Карл Волш із Бірмінгема. У 2024 році йому діагностували рак язика. Хіміотерапія та імунотерапія не дали бажаного результату, після чого чоловік долучився до клінічного випробування. За словами пацієнта, до початку нового лікування він майже не міг нормально говорити та їсти через біль і набряк. “Після початку лікування набряк значно зменшився, а біль став набагато слабшим”, — розповів він.
Карл згадує, що певний час харчувався переважно супами, рисовим пудингом, консервованими макаронами та омлетами, а також спеціальними поживними напоями. Через хворобу він суттєво схуд. Однак уже після двох циклів лікування його стан почав покращуватися. Через пів року він повернувся до звичайного раціону. “Найбільше задоволення мені приніс перший великий стейк”, — зізнався чоловік.
Дослідники також звертають увагу на ще один важливий факт. Учасники випробування мали форму раку голови та шиї, яка не пов’язана з вірусом папіломи людини (ВПЛ). Саме такі пухлини зазвичай лікуються складніше і мають гірші прогнози, тому позитивні результати в цій групі пацієнтів викликають особливий інтерес.
Загалом після початку лікування пацієнти жили в середньому 12,5 місяця. Для людей із запущеним раком, який перестав реагувати на стандартну терапію, це вважається обнадійливим показником.
Наразі амівантамаб проходить приблизно 60 клінічних досліджень у різних країнах. Його вивчають не лише для лікування раку голови та шиї, а й при раку легень, товстої кишки, шлунка та деяких пухлинах головного мозку.
Втім, попри оптимістичні результати, говорити про революцію в лікуванні раку поки що зарано. Дослідження ще тривають, а науковцям належить підтвердити ефективність і безпечність препарату на більшій кількості пацієнтів.
Факт залишається фактом: для людей, які майже втратили варіанти лікування, нова ін’єкція вже дала результат, на який ще недавно мало хто наважився б сподіватися.
Як розповідало BitukMedia, прорив у боротьбі з раком прийшов звідти, звідки не чекали. Генетика домашніх котів може підказати нові методи лікування онкології у людей. Рак не обирає вид, але наука може об’єднати зусилля.
Коли вона вперше вийшла на борт літака як стюардеса, люди ще не висадилися на Місяць, а легендарний Boeing 747 навіть не здійснив свого першого польоту. Тепер, через понад 66 років роботи в авіації, Джоан Принс Крендалл готується завершити кар’єру, яку її роботодавець вважає найдовшою серед чинних бортпровідників у світі.
Сьогодні Джоан працює в авіакомпанії Delta Air Lines, але свій шлях у небі розпочала ще у 1959 році в Pacific Airlines. Її першим робочим місцем став літак Douglas DC-3, розрахований лише на 24 пасажирів. У ті часи авіаперельоти виглядали зовсім інакше: гвинтові літаки, елегантна форма, високі підбори та особлива увага до зовнішнього вигляду персоналу. “Авіакомпанії хотіли бачити молодих жінок із гламурною зовнішністю”, — згадує Джоан.
За десятиліття її кар’єри авіація змінилася кардинально. Гвинтові літаки поступилися місцем реактивним лайнерам, а професія стюардеси перетворилася на професію бортпровідника, де головним завданням стала не лише турбота про комфорт пасажирів, а й забезпечення їхньої безпеки.
Коли Джоан починала працювати, одна бортпровідниця могла обслуговувати кілька десятків людей. Сьогодні вона літає на сучасних Airbus A350-900, які перевозять понад 300 пасажирів — майже у вісім разів більше, ніж літаки її молодості.
За роки роботи вона пережила низку злиттів авіакомпаній. Після Pacific Airlines були Air West, Hughes Airwest, Republic Airways, NorthWest, а з 2008 року — Delta.
Втім, не лише технології змінилися за цей час. У 1950-х і 1960-х роках професія стюардеси супроводжувалася для жінок жорсткими обмеженнями. Деякі авіакомпанії контролювали вагу працівниць, висували вимоги до зовнішності, забороняли одружуватися і змушували залишати роботу після досягнення певного віку. Джоан добре пам’ятає ті правила. “У наш час таке було б неможливим”, — говорить вона.
Справжнім переломним моментом став Закон про громадянські права США 1964 року, який заборонив дискримінацію за статтю. Саме після цього жінки отримали можливість будувати кар’єру в авіації, не боячись втратити роботу через шлюб чи народження дітей. За словами Джоан, цей закон змінив життя мільйонів американок, а для бортпровідниць став справжньою революцією.
Вона також із захопленням згадує перехід від гвинтових літаків до реактивних.”Вище, швидше, плавніше, більше місць”, — каже вона, описуючи свої враження від появи нових авіалайнерів.
За роки її роботи світ пережив колосальні зміни: люди висадилися на Місяць, з’явилися широкофюзеляжні літаки, цифрові технології та глобальні авіамережі. Але дещо залишилося незмінним. “Робота стала складнішою і довшою, але головне не змінилося”, — говорить вона, маючи на увазі безпеку пасажирів і можливість допомагати людям відкривати світ.
Сьогодні Джоан часто працює старшою бортпровідницею, координуючи роботу всього екіпажу під час рейсів. Однак тепер настав час передати естафету молодшому поколінню.
Після виходу на пенсію жінка не планує сидіти вдома. У її планах — написати книгу про життя в небі та продовжити подорожувати вже як пасажирка.
Серед її улюблених напрямків — Париж, Мумбаї та Гонконг. “Мені пощастило. Я досі маю гарне здоров’я, і це все ще приносить задоволення”, — каже Джоан.
Тільки тепер під час польотів вона вже не розноситиме напої та не проводитиме інструктаж із безпеки. Попереду на неї чекає інша роль — просто насолоджуватися подорожами та світом, який вона допомагала відкривати пасажирам понад шістдесят років.
Як розповідало BitukMedia, 92-річний американець Росс Палермо встановив світовий рекорд, ставши найстарішим діючим сантехніком у світі. У свої роки він продовжує встановлювати бойлери, ремонтувати системи водопостачання і приходити на виклики до давніх клієнтів — просто тому, що не уявляє свого життя без роботи.
Що потрібно, аби на один день перетворити ціле місто на сцену з голлівудського фільму? Достатньо тисячі людей у білих сукнях, білявих перуках і з яскраво-червоною помадою. Саме так виглядав центр міста Палм-Спрінгс у Каліфорнії, де шанувальники Мерилін Монро спробували встановити новий світовий рекорд за кількістю її двійників, зібраних в одному місці.
Акцію провели напередодні 100-річчя від дня народження легендарної акторки. За оцінками організаторів, у заході взяли участь понад тисяча людей. Якщо ці цифри підтвердять офіційні представники Книги рекордів Гіннеса, попередній рекорд буде перевершено з величезним відривом.
Наразі чинний рекорд належить групі з Австралії, яка у 2020 році зібрала 254 двійників Мерилін Монро. Саме цю позначку й прагнули подолати організатори події під назвою “Велика спроба рекорду Мерилін” (The Great Marilyn Record Attempt).
Учасники заповнили центральну частину Палм-Спрінгс, створивши справжнє “море білих суконь і світлих локонів”. Більшість одягнули копії знаменитої білої сукні акторки з фільму “Сверблячка сьомого року” (The Seven Year Itch) 1955 року.
Саме в цій стрічці з’явилася одна з найвідоміших сцен в історії кіно: героїня Монро стоїть над вентиляційною решіткою метро в Нью-Йорку, а потік повітря піднімає її спідницю. Цей образ давно став одним із найвпізнаваніших символів Голлівуду.
Фото – 20th Century Fox Licensing/Merch
Для участі охочі сплачували внесок у розмірі 75 доларів. За це вони отримували комплект для перевтілення: знамениту білу сукню, світлу перуку, сонцезахисні окуляри в стилі “котяче око” та келих для мартіні. Організатори також вимагали обов’язкового дотримання образу — зокрема червоної помади та характерного вбрання Монро.
На захід прийшли як жінки, так і чоловіки. Дехто фарбував волосся у платиновий блонд, інші використовували великі світлі перуки, намагаючись максимально точно відтворити образ знаменитої кінозірки.
Подія відбулася поруч з 8-метровою скульптурою Forever Marilyn, створеною американським скульптором Сьюардом Джонсоном. Монумент відтворює ту саму культову сцену з розвіяною сукнею та давно став однією з головних туристичних принад Палм-Спрінгса.
Організатори наголошують, що для встановлення рекорду недостатньо просто зібрати велику кількість людей. Для фіксації результату використовували сучасні технології: кожен учасник мав відсканувати QR-код, який підтверджував його фізичну присутність на локації.
Офіційне підтвердження нового світового рекорду на момент проведення заходу ще не було оголошене. Тому інформація про його встановлення поки що залишається попередньою і потребує перевірки представниками Книги рекордів Гіннеса.
Рекордна спроба стала частиною триденного святкування сторіччя Мерилін Монро. Програма включала концерти, тематичні виставки, гастрономічні локації, спеціальні фотозони та кінопокази, присвячені спадщині акторки.
Мерилін Монро, яка народилася 1 червня 1926 року в Лос-Анджелесі під ім’ям Норма Джин Мортенсон, пройшла складний шлях від дитинства в прийомних родинах до статусу однієї з найвідоміших жінок ХХ століття. Попри те, що акторка померла у 1962 році у віці 36 років, її образ і сьогодні залишається одним із найвпізнаваніших у світовій попкультурі.
Як розповідало BitukMedia, члени міської ради Лос-Анджелеса одностайно визнали будинок Мерилін Монро місцевою історичною пам’яткою. Так його врятували від руйнування. Теперішні власники єдиного будинку, що належав зірці, мали намір його знести, щоб розширити ділянку.
Що, якби для боротьби із зайвим жиром не потрібно було знаходити час на тренування кілька разів на тиждень? Нове дослідження вчених з Гонконгу показало: одна інтенсивна сесія фізичної активності може дати майже такий самий ефект, як три тренування. Але є важлива умова.
Науковці зі Школи громадського здоров’я при Університеті Гонконгу дійшли висновку, що для зменшення жирових відкладень у ділянці живота та покращення роботи серця й легень не обов’язково тренуватися кілька разів на тиждень. Результати дослідження опублікували в науковому журналі Nature Communications.
Водночас автори наголошують: дослідження виявило зв’язок між таким режимом фізичної активності та позитивними змінами у здоров’ї, але не доводить, що він підходить абсолютно всім людям.
У центрі уваги дослідників була так звана абдомінальна, або черевна, форма ожиріння. Саме жир навколо внутрішніх органів вважається одним із найнебезпечніших, адже пов’язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, порушенням обміну речовин та іншими проблемами зі здоров’ям.
У дослідженні взяли участь 315 дорослих жителів Гонконгу з абдомінальним ожирінням. Спостереження тривало з 2021 до 2024 року.
Учасників поділили на три групи. Перша виконувала 75 хвилин інтервального тренування один раз на тиждень. Друга розподіляла ті ж 75 хвилин на три тренування по 25 хвилин. Третя група не займалася спортом у рамках експерименту та отримувала лише рекомендації щодо здорового способу життя.
Через 16 тижнів обидві групи, які тренувалися, продемонстрували дуже схожі результати. У людей зменшилася загальна кількість жиру в організмі, знизився його відсоток, а також зменшилася окружність талії. Покращилися й показники фізичної витривалості.
Ключем до успіху стала не кількість тренувань, а їхня інтенсивність та загальна тривалість за тиждень.
Інтервальне тренування, яке вивчали науковці, складалося з чергування дуже швидкої ходьби та повільного кроку для відновлення. Такий підхід давно вважають ефективним для спалювання внутрішнього жиру.
Керівник дослідження професор Парко Сіу Мін-Фай зазначив, що багатьом людям заважає регулярно займатися спортом саме брак часу. “Наші результати свідчать, що одне тренування на тиждень може стати практичною альтернативою для людей, які не можуть виділити кілька днів для занять”, — пояснив науковець.
Дослідження також підтримує концепцію так званих “воїнів вихідного дня” — людей, які концентрують більшу частину фізичної активності на один або два вільні дні.
Втім, дослідники застерігають від надто спрощених висновків. Робота не означає, що будь-яка коротка прогулянка раз на тиждень автоматично допоможе схуднути. Йдеться саме про достатньо інтенсивне навантаження із збереженням загального обсягу фізичної активності.
Тож головний висновок вчених звучить доволі оптимістично: якщо щільний графік не дозволяє тренуватися часто, це ще не привід відмовлятися від спорту. За умови правильно організованого навантаження навіть одна активна сесія на тиждень може принести відчутну користь здоров’ю.
Як розповідало BitukMedia, вчені знайшли несподіваний зв’язок між режимом харчування і депресією. Те, що багато хто вважає дрібницею — кава замість сніданку, вечеря опівночі чи хаотичні перекуси, — може впливати не лише на шлунок, а й на психіку. Чому деякі харчові звички буквально “збивають” емоційний стан людини?
Фінський підприємець вирішив дати друге життя уламкам російської військової техніки. Результатом стали ексклюзивні годинники, які не лише привернули увагу колекціонерів, а й допомогли зібрати значну суму на підтримку постраждалих від війни українців.
Про це розповіли в Товаристві Червоного Хреста України.
Фін Лео Вінтер передав майже 64 тис. євро Українському Червоному Хресту. Ці кошти вдалося зібрати завдяки продажу лімітованої серії годинників, виготовлених із металу знищеного російського танка.
Історія проєкту почалася в лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За словами Вінтера, він хотів “створити щось хороше з чогось поганого». Так народилася компанія The Rebuild Watch Company та перша колекція годинників під назвою Ctrl-Z.
Назва відсилає до відомої комбінації клавіш, яка скасовує останню дію. Для автора проєкту вона символізує бажання “скасувати війну”. Водночас це іронічна гра зі знаком Z, який російська армія використовувала як один із символів вторгнення в Україну.
Для виготовлення корпусів використали метал російського танка Т-90, знищеного українськими військовими на Донеччині.
Загалом було створено 55 годинників. Вартість кожного становила 7 500 євро. Частину прибутку від продажів компанія спрямувала на гуманітарні програми Українського Червоного Хреста. Загальна сума пожертви склала майже 64 тис. євро.
На цьому проєкт не завершується. Лео Вінтер вже відкрив передзамовлення на нову серію під назвою Ctrl-SHIFT-Z. Як і в попередній колекції, частина коштів від продажів буде передана Українському Червоному Хресту для підтримки людей, які постраждали від війни.
У компанії зазначають, що прагнуть не лише створювати унікальні речі, а й нагадувати світу про війну в Україні та необхідність допомоги тим, хто її потребує.
Як розповідало BitukMedia, 15 473 долари для медичної допомоги Україні зібрав латвійський військовослужбовець та альпініст Юріс Улманіс під час своєї антарктичної експедиції. Чоловік пройшов 120 км на лижах у 40-градусний мороз і розгорнув прапор України на Південному полюсі.
Його вже купили для святкового жертвоприношення. Але за кілька годин до забою раптом втрутилася владакраїни. Гроші покупцю повернули, а тварину перевезли до зоопарку. Причина — незвичайна зовнішність буйвола та справжній ажіотаж навколо нього.
У Бангладеш рідкісного білого буйвола на прізвисько Дональд Трамп врятували від жертвоприношення під час мусульманського свята Курбан-байрам.
Майже 700-кілограмову тварину вже продали для ритуального забою, однак уряд несподівано втрутився в останній момент. За словами представника міністерства внутрішніх справ, рішення ухвалили через “надзвичайний суспільний інтерес” і побоювання щодо безпеки.
Буйвола наказали не чіпати, покупцю повернули гроші, а саму тварину перевезли до національного зоопарку в місті Дакка.
Історія почалася як звичайний продаж худоби до свята, але швидко перетворилася на вірусну сенсацію. Відео з буйволом масово поширилися соцмережами, а люди почали приїжджати на ферму з різних куточків країни.
Причиною популярності стала незвична зовнішність тварини: буйвол має світле хутро й характерний світлий чубчик, через який його й прозвали «Дональдом Трампом» — на честь президента США.
За словами власника ферми Зіауддіна Мрідхи, таке прізвисько придумав його молодший брат, коли помітив схожість зачіски буйвола з відомою укладкою американського політика.
Фермер каже, що тварина має дуже спокійний характер і потребує особливого догляду: її часто годують і регулярно купають.
Білі або альбіносні буйволи в Бангладеш трапляються дуже рідко. Більшість худоби там темного кольору, тому незвичний вигляд тварини одразу привернув увагу.
Утім журналісти зазначають: можливо, життя буйволу врятував не лише рідкісний окрас, а саме його гучне прізвисько та популярність у соцмережах. Прямих доказів цього немає, однак саме після вірусного розголосу влада вирішила втрутитися.
Тепер замість ритуального забою двійник і тезка Дональда Трампа житиме у столичному зоопарку — як одна з найвідоміших тварин країни.
Фото - СКРИНОШОТ З ПРЯМОЇ ТРАНСЛЯЦЇ ЦЕРЕМОНІЇ НАГОРОДЖЕННЯ
Документальний фільм “2000 метрів до Андріївки” українського режисера Мстислав Чернов здобув престижну телевізійну премію “Еммі”. Стрічка перемогла у номінації “Видатна режисерська робота”. Загалом фільм був представлений одразу в шести номінаціях.
Церемонія нагородження відбулася 27 та 28 травня. На сцену за нагородою вийшли співоператор фільму Олександр Бабенко та продюсерка Мішель Мізнер.
Під час виступу Мізнер зачитала звернення від імені Мстислава Чернова, який не зміг приїхати через сімейні обставини.
“Щодня українські міста зазнають нападів, а мирні жителі гинуть від ракет і бомб. Вони ховаються, прикривають своїх дітей, гасять пожежі та дають відсіч. Саме про це наш фільм. Про те, як, незважаючи на напади, незважаючи на зраду, українці вижили і більше не є жертвами. Вони мають свободу дій, мають голос. Причиною цього є люди у наших фільмах. Завдяки їм усе це не розвалилося,” – — сказала вона, повідомляє “УП.Життя“.
Фільм розповідає про бої за село Андріївка поблизу Бахмута. У центрі сюжету — українські військові, які мають пройти близько двох кілометрів через укріплений лісовий масив, аби повернути контроль над населеним пунктом.
Разом із бійцями на передовій працювали сам Чернов та фотограф Олександр Бабенко. Вони документували просування військових під постійними обстрілами.
Стрічка загалом була представлена у шести номінаціях: “Найкращий документальний фільм”, “Найкращий фільм про сучасні події”,”Найкращий сценарій”, “Режисура”, “Операторська робота” та “Монтаж”.
Зйомки стартували у вересні 2023 року і тривали майже півтора року. Над стрічкою також працювали продюсерки Рейні Аронсон-Рат і Мішель Мізнер. Музику написав дворазовий лауреат Grammy Awards Сем Слейтер.
Премія News & Documentary Emmy Awards вручається з 1980 року за досягнення у телевізійній документалістиці та новинному мовленні. Цьогоріч журі обирало переможців серед понад двох тисяч заявок.
Для Мстислава Чернова це вже не перше велике міжнародне визнання. Раніше його документальна стрічка “20 днів у Маріуполі” отримала “Оскар” як найкращий документальний фільм.
Перемогу в категорії “Найкращий документальний фільм” отримала картина про колишню прем’єр-міністерку Нової Зеландії Джасінду Ардерн – Prime Minister (“Прем’єр-міністерка”).
Його видно здалеку вже сотні років — і тепер він під загрозою. Один із найвідоміших символів Великої Британії, гігантська крейдяна фігура оголеного чоловіка на схилі пагорба, почав буквально розмиватися через дощі та спеку. Щоб урятувати легендарного велетня, волонтерам довелося нести на гору 17 тонн крейди.
У Великій Британії розпочали масштабне оновлення знаменитого “Велетня з Серн-Еббас” (Cerne Abbas Giant), висіченого на схилі пагорба.
55-метровий велетень із палицею, якого часто називають “найвульгарнішим символом Британії” через його відверто анатомічне зображення, століттями залишається однією з найвідоміших історичних пам’яток країни. Йдеться про крейдяну фігуру голого чоловіка з ерегованим пенісом.
Але тепер фігура почала втрачати чіткість.
В організації National Trust пояснюють: сильні зимові дощі швидше змивають крейду зі схилу, а теплі й вологі періоди сприяють росту мохів. Через це контури велетня стають зеленішими та менш помітними.
Втім важливо уточнити: працівники фонду не стверджують прямо, що проблема викликана саме зміною клімату. За словами рейнджера Люка Доусона, це радше спостереження за погодними змінами останніх років, а не науково доведений факт конкретно для цього місця.
Щоб повернути геогліфу його знаменитий яскраво-білий вигляд, близько 300 працівників і волонтерів вручну заповнюють контури новою крейдою. Загалом на пагорб доведеться підняти приблизно 17 тонн матеріалу.
Робота дуже виснажлива: схил подекуди має нахил один до трьох, а сам процес майже не змінився за століття. Стару крейду спершу обережно вичищають, а потім вручну втрамбовують нову. “В такий спосіб ми підтримували його видимим протягом століть”, — каже рейнджер Люк Доусон.
Зазвичай таке “оновлення” проводили приблизно раз на десять років. Але цього разу велетня довелося рятувати вже через сім років після попереднього “ремонту”.
Додаткову проблему створює погода: після сильних зимових дощів у Британії часто настають посушливі періоди, через які трава на пагорбі росте повільніше, а краї крейдяних ліній стають більш вразливими до ерозії.
Окрім самої фігури, фонд нещодавно викупив ще 138 га землі навколо пагорба. Гроші на це зібрали через пожертви. На новій території є рідкісні рослини, археологічні пам’ятки та середовище існування зникаючого метелика люцина (Hamearis lucina).
Не менш загадковою залишається й історія самого велетня. Століттями люди сперечалися, кого саме зображає фігура. Одні вважали її давнім символом родючості, інші — римським героєм Геркулесом або навіть політичною сатирою.
У 2021 році дослідження Оксфордського університету та National Trust показало: найімовірніше, фігуру створили між 700 та 1100 роками нашої ери — значно пізніше, ніж припускали раніше.
Тож поки вчені сперечаються про походження загадкового велетня, волонтери продовжують буквально рятувати його від дощів, спеки та часу — по жмені крейди за раз.
Як розповідало BitukMedia, вчені вважають, що розкрили походження загадкового велетня з Серн-Еббас. Тепер фахівці припускають, геогліф зображає грецького героя Геркулеса, а пагорб, на якому він розташований, колись міг бути місцем збору англосаксонських військ проти вікінгів.
Український борщ — у меню ресторану, який тепер рекомендує Michelin. Заклад, створений українцями у Варшаві (Польща), увійшов до одного з найвідоміших гастрономічних гідів світу. І це ще одна історія про те, як українська кухня дедалі впевненіше заявляє про себе в Європі.
До престижного гастрономічного гіда Michelin Guide увійшов варшавський ресторан Willa Biała, заснований українцями.
Заклад спеціалізується на сучасній центрально- та східноєвропейській кухні. Його створило подружжя Сергія та Ірини Слободянюків із Луцька. Директорка ресторану Віра Шпортак родом із Чернівців, а шеф-кухар Ростислав Томилін — з Бердянська.
Однією з найвідоміших страв у меню став український борщ. У команді ресторану кажуть, що він уже перетворився на важливу частину гастрономічної ідентичності закладу.
“У нашому ресторані український борщ подають у найбільш традиційному вигляді, з додаванням пампушки з часниковим соусом та копченим та свіжим салом”, – йдеться на сторінці закладу.
Окрім борщу, у ресторані подають й інші страви української кухні, а також переосмислюють традиційні рецепти Східної Європи у сучасному стилі.
На сайті Michelin окремо згадали сезонну страву — пельмені з кроликом.
Ресторан працює в історичній віллі XX століття у варшавському районі Mokotów. Раніше заклад уже отримував відзнаки іншого відомого гастрономічного гіда — Gault&Millau.
Варто уточнити: потрапляння до Michelin Guide не означає автоматичне отримання зірки Michelin. Гід рекомендує ресторани, які вирізняються якісною кухнею та заслуговують уваги відвідувачів. Лише частина з них отримує знамениті зірки або спеціальну відзнаку Bib Gourmand.
Втім сама поява українського ресторану у Michelin Guide — вже велике міжнародне визнання. І ще один доказ того, що українська кухня дедалі впевненіше займає місце на гастрономічній мапі світу.
Як розповідало BitukMedia, український ресторан у Лондоні зробив перший крок до гастрономічного “Оскара”. У березні 2026 року до гіда Michelin потрапив “Татар Бунар”. А в листопаді 2025-го сувору та анонімну оцінку інспекторів Michelin пройшов інший лондонський ресторан – Sino.
Вони щойно почали визирати зі своєї нори — і вже стали улюбленцями відвідувачів. У сафарі-парку Сан-Дієго (США) народилися троє незвичайних лисенят із гігантськими вухами, які більше нагадують персонажів мультфільму, ніж диких хижаків. А їхній батько, який уперше став татом, несподівано виявився зразковим сім’янином.
У сафарі-парку зоопарку Сан-Дієго повідомили про народження трьох дитинчат вухатої лисиці (Otocyon megalotis) — рідкісного виду, який мешкає у східній та південній Африці. Малюки з’явилися у пари на ім’я Вінтер і Тедді та вже почали виходити зі своєї нори назустріч публіці.
Працівники парку кажуть: дитинчата починають досліджувати світ дуже рано. Вже за кілька місяців вони проводитимуть більшість часу надворі та вчитимуться шукати їжу разом із батьками.
Поки що стать малюків ще не визначили.
Вухаті лисиці — один з найбільш упізнаваних видів лисиць у світі. Їх легко впізнати за непропорційно великими вухами, які можуть сягати понад 13 см заввишки. Саме завдяки цим “локаторам” тварини чудово чують комах під землею та можуть полювати навіть уночі.
Попри кумедний вигляд, ці лисиці — вправні мисливці. Основу їхнього раціону складають терміти та інші комахи.
У зоопарку також розповіли, що батьки дуже дбайливо ставляться до потомства. Особливу увагу працівників привернув саме Тедді — для нього це перший досвід батьківства.
“Тато Тедді чудово захищає свою сім’ю”, — зазначили у службі догляду за тваринами.
На відміну від багатьох інших хижаків, вухаті лисиці після народження дитинчат залишаються парою та разом доглядають за малечею. Самці часто беруть на себе не менше обов’язків, ніж самки: охороняють нору, граються з малюками та допомагають їх годувати.
Сафарі-парк, розташований приблизно за пів години їзди від зоопарку Саг-Дієго, відомий програмами збереження рідкісних видів тварин. Народження дитинчат тут часто стає важливою подією для природоохоронців.
І хоча ці малюки поки лише вчаться виходити з нори, у відвідувачів вони вже викликають справжній ажіотаж. Бо важко залишитися байдужим, коли на тебе дивляться пара величезних вух і три маленькі допитливі носи.
Як розповідало BitukMedia, у зоопарку зʼявилося на світ незвичайне маля з довгими вухами й кігтями – трубкозуб.
Мачу-Пікчу давно стало мрією мандрівників з усього світу. Але тепер туристи дедалі частіше повертаються звідти не із захопленням, а з розчаруванням. Черги, натовпи, транспортний хаос і проблеми з доступом до легендарного міста інків настільки загострилися, що міжнародна організація вже б’є на сполох. Чому одне з найвідоміших місць планети ризикує втратити свою магію?
Одна з найвідоміших туристичних пам’яток світу — Мачу-Пікчу — опинилася у центрі нової хвилі критики через надмірний туризм. Відвідувачі скаржаться на переповнені маршрути, величезні черги та проблеми з транспортом, а міжнародна фундація New7Wonders заявила, що ситуація лише погіршується.
Саме ця організація у 2007 році включила Мачу-Пікчу до списку “Нових семи чудес світу”. Тепер її представники попереджають: туристичний досвід у знаменитому місті інків дедалі більше нагадує не омріяну подорож, а виснажливе випробування.
Директор фонду Жан-Поль Де ла Фуенте заявив, що після попередження, яке організація зробила ще минулого року, “жодного прогресу” не відбулося. “Люди їдуть до Мачу-Пікчу, думаючи, що побачать диво світу. Але для багатьох ця мрія перетворюється на кошмар”, — сказав він.
За словами представників фонду, проблема не лише у кількості туристів. Йдеться також про погану організацію потоків людей, труднощі з транспортом та сервісами, які не встигають за різким зростанням популярності пам’ятки.
Мачу-Пікчу — стародавнє місто інків XV століття, розташоване високо в Андах у Перу. У 1983 році його внесли до списку Світової спадщини UNESCO, а після титулу одного з “нових чудес світу” туристичний потік різко зріс.
У фонді New7Wonders вважають, що влада Перу не встигла адаптувати інфраструктуру до такої популярності.
Водночас важливо зазначити: наразі не йдеться про позбавлення Мачу-Пікчу статусу одного з “нових чудес світу”. Представники організації лише закликають владу Перу до змін і пропонують співпрацю для покращення ситуації.
За словами де ла Фуенте, фонд готовий працювати вже з новим урядом Перу після президентських виборів.
Тут варто відокремити факти від оцінок. Факт: туристи справді дедалі частіше скаржаться на перевантаження маршруту та складну логістику. Факт: міжнародний фонд офіційно заявив про занепокоєння ситуацією.
А ось твердження про “політичний параліч” у Перу — це оцінка представника організації, а не офіційно підтверджений висновок.
Перу нині переживає період політичної нестабільності: за останнє десятиліття країна змінила вже дев’ятьох президентів. Саме тому представники New7Wonders сподіваються, що нова влада зверне увагу на проблему.
Мачу-Пікчу щороку приваблює сотні тисяч туристів. Іронія в тому, що саме світова популярність, яка зробила це місце легендою, тепер може стати головною загрозою для нього.
Представники фонду кажуть: вони хочуть не покарати Перу, а навпаки — допомогти зробити Мачу-Пікчу прикладом того, як світові пам’ятки можуть зберігати баланс між туризмом і збереженням спадщини.
Як розповідало BitukMedia, парасолі, гучні гіди й натовпи по 50 тисяч людей щодня — так виглядає Капрі в розпал сезону. Але цього літа італійський острів вирішив змінити правила гри: туристичні групи скоротять, гучномовці вимкнуть, а яскраві “маячки” для екскурсантів зникнуть з вузьких вуличок.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
