Четвер, 7 Серпня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 3

Формула прохолоди: штучний інтелект допоміг створити фарбу, що охолоджує будівлі до -20°C

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення ілюстративне. Створене Chat GPT.

Вчені з чотирьох країн створили фарбу нового покоління, яка здатна знижувати температуру поверхонь у спеку на 5–20°C. Її розробили за допомогою штучного інтелекту. Новинка може суттєво зменшити потребу в кондиціонуванні в умовах глобального потепління.

Про це розповідає The Guardian.

Штучний інтелект вже змінює хід кліматичної боротьби: міжнародна команда вчених використала ШІ, щоб створити нову фарбу, яка ефективно відбиває сонячні промені та випромінює тепло. У спекотних регіонах на зразок Ріо-де-Жанейро чи Бангкока така фарба може охолоджувати будівлі на 5–20°C у порівнянні зі звичайною.

Дослідження, опубліковане у журналі Nature, демонструє: якщо нанести ШІ-фарбу на дах лише одного чотириповерхового будинку, це дозволить заощадити до 15 800 кВт*год на рік — приблизно стільки ж, скільки споживає кондиціонер за увесь сезон.

А якщо пофарбувати тисячу таких будівель? Можна забезпечити електроенергією понад 10 тис. кондиціонерів протягом року.

Унікальність винаходу — у використанні машинного навчання. Дослідники з Університету Техасу в Остіні, Шанхайського університету Цзяотун, Національного університету Сінгапуру та шведського Умео розробили десятки формул фарби. Алгоритми враховували здатність матеріалів до відбиття світла та теплового випромінювання та обрали найефективніші варіанти.

“Ми можемо створювати матеріали з характеристиками, які раніше були неможливими, — каже професор Юебін Чжен з Техаського університету. — ШІ скорочує місяці ручної роботи до кількох днів”.

Інноваційна фарба не обмежується дахами будівель. Її можна наносити на автомобілі, потяги, технічне обладнання — будь-яку поверхню, яка перегрівається.

Це ще один приклад того, як генеративний ШІ трансформує матеріалознавство. У Британії компанія MatNex вже створила за допомогою ШІ новий тип постійного магніту для електродвигунів без рідкоземельних металів. Microsoft розробила ШІ-інструменти для прискореного проєктування неорганічних матеріалів для сонячних панелей і медичних імплантів.

“Стає можливим сказати ШІ, якими мають бути властивості матеріалу — і отримати рішення без традиційного методу проб і помилок”, — пояснює д-р Алекс Ганоз із Імперського коледжу Лондона.

На тлі зростання температур, дорожчання енергії та потреби в екологічних рішеннях — це не просто науковий прорив. Це стратегічний інструмент у боротьбі за майбутнє планети.

Як розповідало BitukMedia, вчений із США створив ШІ-інструмент для реставрації старих картин. Новітній метод може змінити світ мистецтва — і зробити доступними тисячі полотен, які роками лежали покинутими і безнадійними в музейних архівах.

Мелодії крилець: композиторка написала твір, в якому музику створюють метелики (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Victor Frankowski taken at New Music Biennial, Loading Bay Theatre, Bradford, Saturday 7 June 2025

Британська скрипалька та композиторка Еллі Вілсон захотіла привернути увагу до проблеми стрімкого зникнення деяких видів метеликів. Для цього вона створила унікальну композицію “Метелик та людина”. Музика народжується з мелодії, яку разом із нею “вигадали” представники 80 видів місцевих метеликів.

Про це розповідає The Guardian.

У захищеній природній зоні Парсонедж-Даун у Солсбері (графство Вілтшир, Велика Британія) музикантка Еллі Вілсон створила оригінальну музичну композицію Moth x Human (“Метелик і людина”). В основі твору — реальні дані про рухи метеликів.

Кожному з 80 видів, які мешкають у цьому природному середовищі, Вілсон присвоїла окремий звук. Коли метелик сідав на спеціальний монітор, система фіксувала його рух і запускала відповідний звук — це створювало випадкову мелодію, яку композиторка доповнила партіями для скрипки, віолончелі, тромбона, фортепіано та синтезатора.

Еллі Вілсон. Фото – Victor Frankowski

“Я хотіла, щоб комахи стали співавторами твору. Вони створювали крихітні мотиви, з яких я вибудовувала всю композицію, — розповіла Еллі Вілсон. — Навіть стукіт по корпусу віолончелі імітує звук метелика, що потрапив у лампу”.

Кульмінація твору — різке зменшення кількості звуків, що ілюструє ситуацію в іншій місцевості — сільськогосподарській монокультурі, де зафіксовано лише 19 видів метеликів. За словами авторки, слухач має не просто почути, а відчути масштаб біорізноманіття… або його втрату.

Отже, мета британки – привернути увагу до стрімкого зникнення видів, про яке наука попереджає, але не завжди може “донести до серця”.

Метелики є не лише важливою ланкою в харчовому ланцюгу для кажанів, сов та птахів, а й нічними запилювачами. Але через зміну клімату, використання пестицидів і втрату середовища проживання їхні популяції стрімко скорочуються.

Проєкт підтримали Oxford Contemporary Music і вчені з Центру екології та гідрології Великої Британії. Вілсон зазначила, що саме музика дозволила наочно (чи радше — “на слух”) донести важливість проблеми: “Науковці роками намагаються пояснити, наскільки критичне зменшення популяцій метеликів, але сухі цифри не чіпляють. А музика — може”.

Як розповідало BitukMedia, 28-річний американець Ной Джоллі із Нью-Йорка зміг створити музику за допомогою кімнатної рослини. Він підключив рослину до машини, яка реагувала на електричні імпульси, що випромінює листя та стебло.

Лівою малюєш — геній? Не факт, каже наука

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне, Shutterstock

Міф про те, що шульги — природжені митці та винахідники, отримав черговий удар. Нове дослідження американських науковців не знайшло доказів особливої творчої переваги ліворуких. Причини стійкості легенди вони бачать у збігах та стереотипах.

Про це розповідає Phys.

Що спільного між Леонардо да Вінчі, М.К. Ешером і Джимі Гендріксом? Всі троє — творчі особи, які послуговувались лівою рукою. Цей факт роками підживлював популярний міф: шульги — більш креативні. Однак, як виявили дослідники з Корнельського університету (США), цей зв’язок — не більше, ніж приваблива вигадка.

Команда психологів проаналізувала понад століття досліджень на тему зв’язку між ліворукістю і творчим мисленням. У підсумку з’ясувалося: шульги не мають переваг у креативності порівняно з праворукими. Навпаки, у деяких лабораторних тестах правші демонстрували навіть кращі результати.

“Дані не підтверджують перевагу шульг у творчому мисленні”, — заявив професор психології Даніел Касасанто.

У дослідженні враховувалися дані майже 12 тис. людей понад 770 професій. Науковці проаналізували ступінь оригінальності та логічного мислення, які потребують ці професії. Найвищі бали креативності отримали фізики, математики, а також митці. І хоч серед художників і музикантів шульги таки трапляються частіше, в інших творчих галузях — таких як архітектура чи інженерія — ліворукі представлені значно менше.

Можлива причина міфу — рідкість самого явища: лише близько 10% населення є шульгами. Коли рідкісні випадки перетинаються з відомими іменами, наш мозок схильний узагальнювати. Дослідники вважають, що саме завдяки цим кільком прикладам і зберігалася роками “легенда про креативних шульг”.

Ще одна гіпотеза — стереотип “мученика-митця”: шульги частіше мають психологічні труднощі, зокрема депресію та шизофренію, а ці стани теж часто пов’язують із творчістю.

“Коли дивитися на всі професії, а не лише на митців і музикантів, перевага шульг у креативності зникає”, — підсумував Касасанто.

Науковці наголошують: хоч шульги мають особливості мозкової організації, це не робить їх автоматично більш творчими. Творчість — складне явище, яке залежить від багатьох чинників, і рука, що переважає, — лише один із них, та й то не найважливіший.

Отже, шульгами можуть бути як генії, так і звичайні люди — так само, як і правші. І головне джерело творчості — це не рука, якою ми пишемо, а наш мозок, досвід та уява.

Як розповідало BitukMedia, у новому дослідженні вчені розвіяли популярний міф про те, що для формування нової звички потрібно повторювати ті самі дії 21 день поспіль.

Равлики у стресі: вчені довели, що безхребетні теж можуть тривожитися

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ставковий равлик (Lymnaea stagnalis)

Тривожність — не винятково людська емоція. Равлики теж знають, що це таке — такого несподіваного висновку дійшли італійські науковці. Нове дослідження підтверджує: навіть безхребетні, зокрема ставковики, виявляють поведінку, схожу на тривожну, і реагують на неї як ссавці — аж до впливу заспокійливих препаратів.

Про це розповідає Phys.

Дослідники з Університету Модени та Реджо-Емілії разом із колегами вперше підтвердили, що звичайний ставковик або ставковий равлик (Lymnaea stagnalis) здатен відчувати тривожність — емоційний стан, що раніше вважався властивим лише для хребетних.

Фахівці провели кілька експериментів, в ході яких поміщали черевоногих молюсків у воду, де раніше плавали хижі риби (природні вороги равликів). Вони спостерігали за змінами у поведінці равликів та навіть намагалися “заспокоїти” їх ліками від тривожності.

Науковці побачили, що ставковики демонстрували стійкі поведінкові реакції: частіше спливали на поверхню по повітря і, схоже, їм знадобилося більше часу, щоб перевернутися у вертикальне положення. Це свідчить про те, що вони передбачали загрозу, пов’язану з рибою, навіть якщо риби насправді не було. Навіть після того, як “загрозу” було усунуто, тривожні реакції зберігалися, що, на думку авторів, свідчить не про умовний рефлекс, а про стан, подібний до тривожного.

Цікаво, що у “стресовому” стані равлики краще засвоювали нову інформацію. Зокрема, після експозиції до води з хижаком вони краще запам’ятовували, як дихати, використовуючи поверхневе повітря. Ще більше — у поєднанні з приємним стимулом (наприклад, шматочком моркви) ті самі “стресовані” равлики починали асоціювати приємне з небезпекою, тобто демонстрували складніший тип навчання — конфігуративний.

Далі дослідники вирішили випробувати на тривожних ставковиках відомий препарат — алпразолам (відомий як діюча речовина препарату “Ксанакс”).
Після 15-хвилинного впливу препарату в концентрації 0,1 мікромоль рівень тривожної поведінки знизився. Водночас спостерігалася знайома побічна дія: втрата здатності до запам’ятовування нової інформації на кілька годин після прийому препарату — ефект, раніше виявлений у хребетних.

Чому це важливо. Вперше в історії побачили, що навіть прості молюски мають поведінкові прояви тривожності, а також схожі з хребетними біологічні механізми її регуляції. Це означає, що основи тривожності могли сформуватися значно раніше в ході еволюції, ніж вважалося раніше.

“Наше дослідження відкриває нові горизонти для фармакології тривожних розладів, — йдеться у висновках авторів. — Простий організм, як-от ставковик, може стати надійною моделлю для вивчення тривожних станів та тестування нових ліків”.

Як розповідало BitukMedia, нове дослідження свідчить про наявність у кішок 276 різних виразів їхніх котячих морд. Серед них навіть “усмішка Чеширського кота” знайшлася і не одна. Протягом року дослідники спостерігали за 53 котами у тематичному кафе Лос-Анджелеса.

Джеррі проти кришечок: такса йде на рекорд (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Чотирилапий Джеррі зі США довів: аби надихати світ, не обов’язково вміти говорити. Маленький такса перетворив гру з пластиковими пляшками на унікальну суперсилу – і став рекордсменом Гіннеса.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

У штаті Техас з’явився новий зірковий пес — чотирирічний “сосисочка” на ім’я Джеррі. Його пристрасть до відкручування кришечок із пластикових пляшок не лише здивувала господарів, а й принесла йому офіційне визнання. Джеррі встановив світовий рекорд Гіннеса, відкрутивши 11 кришечок за одну хвилину — і зробив це на власний день народження, 22 червня.

“Ми не проводили жодних тренувань. Це просто його вроджений талант — він обожнює відкручувати пляшки щоразу, як ми їх йому даємо”, — розповідає господиня песика Сатья Прія Ісваран . За її словами, усе почалося як звичайна гра, але швидко перетворилося на улюблену розвагу Джеррі. Із кожною новою пляшкою він ставав усе вправнішим.

У родині навіть почали збирати пластикові пляшки спеціально для Джеррі, щоб той мав більше “завдань”. Бо ж для нього це – не просто гра, а справжнє досягнення. “Йому потрібні виклики. Він дуже зосереджений і завжди старається на всі сто”, — додає Сатья.

Відео з рекордною спробою, де Джеррі активно працює хвостиком під оплески глядачів, швидко стало популярним. Його власниця зізнається: завжди мріяла мати пса, і Джеррі став для родини справжнім щастям. А момент встановлення рекорду – емоційною вершиною їхньої історії.

“Це навіть більше, ніж здійснення мрії. Ми щасливі, що змогли поділитися цим із усім світом. Кожен з нас має щось унікальне, чим може надихати інших”, — каже американка.

В Книзі рекордів є ще один хвостатий “екоактивіст”: пес на ім’я Таббі прославився як найзавзятіший утилізатор пластикових пляшок. Схоже, якби Джеррі й Таббі зустрілися — стали б друзями на все життя.

Мораль історії? Навіть найкоротші лапки здатні на великі вчинки.

Як розповідало BitukMedia, у німецькому Дортмунді зібралися понад сотня пухнастих учасників, аби довести: собаки не лише найкращі друзі людини, а й чемпіони з дисципліни! Під час веселого ярмарку Dogs and Fun Fair одразу 122 собаки сіли за командою одночасно — і потрапили до Книги рекордів Гіннеса.

Жінка народила доньку просто в авто дорогою до пологового, а патрульні стали її охоронцями (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Просто посеред ночі в Києві одна українська родина стала більшою на ще одне серденько. Пологи в жінки почалися просто в салоні автомобіля Skoda, яким керував її чоловік. Розгублений, але рішучий майбутній тато звернувся до патрульної поліції з проханням супроводити їх до найближчого пологового.

Про це повідомили в Патрульній поліції.

Інспектори Ярослав Костик та Юрій Максименко миттєво відреагували, увімкнули проблискові маячки й супроводили сім’ю.

Але доля вирішила додати цій історії особливого драматизму: дівчинка з’явилася на світ просто в дорозі.

Патрульні допомогли безпечно доправити породіллю з немовлям до медзакладу. Жінку з дитиною передали медикам пологового будинку. 

“Дякуємо інспекторам за своєчасну допомогу. Вітаємо щасливу родину з поповненням! Бажаємо матусі й донечці міцного здоров’я та мирного неба”‚ — написали в Патрульній поліції.

Як розповідало BitukMedia, співробітнику Патрульної поліції у Сумах Дмитру Зуєнку довелося асестувати під час пологів. 33-річна місцева породілля не підпускала до себе лікарів. Тож коп посприяв народженню здорової дівчинки.

Культовий кінореквізит — за ціною витвору мистецтва: санчата підкорюють аукціон

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фрагмент зі стрічки "Громадянин Кейн" (1941). Фото - Getty Images

Знаковий реквізит в історії в історії Голлівуду, дерев’яні санчата Rosebud з фільму Орсона Веллса “Громадянин Кейн”, пішов з молотка за рекордні $14,75 млн. Це — друга за вартістю кінореліквія, коли-небудь продана з аукціону.

Про це повідомляє портал UPI з посиланням на сайт американського аукціонного дому Heritage Auctions.

Йдеться про санчата, які стали ключовим символом загадковості та ностальгії у стрічці 1941 року.

Санчата, одні з трьох, що збереглися, вважалися втраченими, поки у 1984 році їх не врятував від знищення режисер “Ґремлінів” Джо Данте. Під час зйомок фільму “Дослідники” (Explorers) на території старої студії RKO Pictures (саме там свого часу створили “Громадянина Кейна”), працівник студії, знаючи про любов Данте до класичного кіно, запропонував йому забрати реквізит.

“Я був приголомшений… Оскільки я — великий фанат фільму, то відповів: “Так, із радістю їх візьму””, — розповів Данте. У подальших своїх стрічках, зокрема в “Ґремліни-2”, він використав “Роузбад” як “великодку” (“прихованку”) для уважних глядачів.

“”Громадянин Кейн” – можливо, найвидатніший фільм усіх часів, а “Роузбад” — його сюжетне серце. Для режисера володіти таким предметом — це щось особливе”, — зізнався він.

Понад 40 років Данте зберігав знахідку як цінний кінематографічний артефакт. “Я мав за честь оберігати цю частинку кіноісторії десятиліттями. Побачити, як “Роузбад” знаходить новий дім і водночас входить в історію — це водночас сюрреалістично й глибоко зворушливо”, — прокоментував Данте.

Загалом було зроблено кілька копій санчат: їхня точна кількість невідома. Відомо лише, що одні з саней 1982 року за 60,5 тис. доларів придбав режисер Стівен Спілберг, а другі 1996-го за 230 тис. доларів купив анонім. Хто придбав лот зараз – не повідомляють.

Теперішній аукціон відбувся через Heritage Auctions. $14,75 млн – друга за вартістю кінореліквія, коли-небудь продана з аукціону. Вищу ціну за кінореліквію зафіксували лише у 2024 році, коли легендарні рубінові черевички Дороті з “Чарівника країни Оз” були продані за $32,5 млн.

Санчата “Роузбад” стали не лише предметом колекціонування, а й символом впливу кінематографа на культуру та пам’ять поколінь.

Як розповідало BitukMedia, легендарний музичний інструмент з фільму Джеймса Кемерона “Титанік” знайшов нового власника. Скрипка, що звучала у драматичних сценах стрічки, була продана на аукціоні за £54 тис. Її історія тісно переплелася як з кінематографом, так і з реальною трагедією 1912 року.

Попри війну — нове життя: у КиївЗоо народилися пташенята королівського фазана

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення

Навіть під обстрілами українська природа не припиняє творити дива. У Київському зоопарку радісна звістка — у родині королівських фазанів народились пухнасті пташенята.

Про це повідомляє Київський зоологічний парк загальнодержавного значення на своїй сторінці у Facebook.

Протягом 24 діб полохлива мати мужньо висиджувала свою кладку, незважаючи на гуркіт війни.

Малюкам лише 2 тижні, але вони вже жваво досліджують вольєр. Тепер щасливі батьки разом навчають малюків усіх премудростей пташиного життя.

Аби підтримати здоровий розвиток пташенят, орнітологи КиївЗоо розробили для них спеціальний вітамінний корм із натуральних інгредієнтів — і малеча росте просто на очах.

Незабаром очікують і нове поповнення – ще одна самка висиджує яйця.

Сімейство оселилося у Фруктовому саду зоопарку, і за новим життєвим циклом пернатих можна спостерігати наживо. Кияни та гості міста можуть завітати до зоопарку й познайомитись із чарівною фазанячою родиною.

Як розповідало BitukMedia, косар, священний ібіс, чорний лелека та вінценосний журавель переселились у нову домівку — просторий авіарій, який максимально імітує природні умови проживання птахів. Відтепер гості Київського зоопарку можуть побачити цих пернатих серед зелені, струмків і променів сонця.

Оберіг сімейного щастя: весільний обряд внесли до Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - МКСК

Міністерство культури та інформаційної політики України включило весільний обряд “заплітання долі” до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Цей давній обряд, який зберігся переважно у Стрийському районі Львівської області, є символом родинної єдності, поваги до предків і побажання щасливої долі молодятам.

Про це повідомили в МКСК.

Обряд, відомий також як “завивання віночка”, проводиться у передвесільні дні — традиційно в четвер або п’ятницю. У його центрі — магічне плетіння “барвінкової долі” з символічних рослин, пісень і обрядових дій, що мають сакральне значення для майбутнього подружжя. Вважається, що якщо віночок та “доля” будуть зшиті суцільною ниткою без вузлів, шлюб буде спокійним і безконфліктним. Вінок та “долю” плетуть тільки тим, хто вступає у шлюб уперше. 

Ритуал починається зі збирання барвінку — наречена з дружками та наречений з дружбами вирушають у ліс чи на луг, співаючи обрядових пісень. Зібраний барвінок миють (“купають”), сушать, освячують у церкві, а згодом вносять у хату разом з іншими обрядовими символами — весільним короваєм, “колачами”, зерном, медом і солодом.

Ключова роль у церемонії належить батькам нареченої: саме вони розплітають її косу, розчісують волосся, а тоді заплітають наново — вже як дружині, прикрашаючи голову барвінковим віночком. Це символ переходу дівчини до нового соціального статусу.

Кульмінаційним моментом є ритуал “посаду”, що символізує остаточне поєднання двох родів. Він включає викуп “барвінкової долі”, виголошення “прощі” молодими, батьківське благословення та громадське схвалення шлюбу з частуванням гостей (обряд “дарин”).

Нарешті батьки нареченої передають молодим “барвінкову долю” — велику квіткову гірлянду, яку кладуть під іконами або на стіл перед молодятами. До весілля її ховають від чужого ока, а після — зберігають як родинний оберіг на все життя.

У деяких селах вінки для нареченої й нареченого плетуть окремо, у їхніх родинних домівках, після чого об’єднують у спільну “барвінкову долю” — символ єдності двох родів.

За традицією після весілля вінки та барвінкову долю подружжя зберігало все життя як оберіг сімейного щастя.

Внесення цього обряду до Національного переліку — це не лише визнання його унікальної культурної цінності, а й крок до збереження глибоких весільних традицій українського народу для майбутніх поколінь.

Як розповідало BitukMedia, Сокальську сорочку додали до списку нематеріальної культурної спадщини України.

“Нарешті надія”: у Британії народилися перші діти з ДНК трьох батьків

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Newcastle Fertility Centre

Вісім здорових дітей з’явилися на світ у Великій Британії завдяки новаторській методиці, яка використовує ДНК трьох людей. Матері з рідкісними генетичними хворобами отримали шанс на здорову дитину — без страху втратити її через невиліковну спадкову недугу. Це ще один прорив у галузі репродуктивної медицини.

Про це розповідає CNN.

Зазвичай наша ДНК зберігається в ядрі клітини. Це саме той спадковий матеріал, який ми отримуємо від матері й батька. Але є й інша частина ДНК — у мітохондріях, органелах, що відповідають за енергозабезпечення клітини. Саме мутації в мітохондріях можуть спричинити важкі захворювання, пов’язані зі слабкістю м’язів, судомами, затримками розвитку, ураженням органів і навіть смертю у дитячому віці.

У звичайних випадках перевірка під час ЕКЗ дозволяє виявити ці мутації. Але в окремих випадках вони можуть бути приховані. Саме тоді на допомогу приходить експериментальна методика, яка вже приносить результати.

Науковці виділяють ядерну ДНК з яйцеклітини чи ембріона матері та переносять її до донорської яйцеклітини зі здоровими мітохондріями, попередньо видаливши з неї власне ядро. Таким чином майбутня дитина отримує ДНК від трьох осіб — матері, батька та донора.

У новому дослідженні вчені з Університету Ньюкасла (Велика Британія) та університету Монаша (Австралія) повідомили, що з 22-х пацієнток вісім народили здорових дітей без ознак мітохондріальних хвороб. Ще одна жінка перебуває на пізньому терміні вагітності. В одного новонародженого зафіксували трохи вищий рівень мутованих мітохондрій, ніж очікувалося, але, за словами науковців, він не загрожує здоров’ю, хоча й потребує спостереження.

“Це важливий етап для репродуктивної медицини. Методика надає шанс парам, яким не допомагає традиційне тестування ембріонів”, — прокоментував д-р Зев Вільямс, керівник Центру фертильності Колумбійського університету.

Втім, експерти наголошують, що дитина не матиме жодних зовнішніх ознак донора. Адже ДНК з донорської яйцеклітини становить менше 1% генетичного коду малюка. “Після пересадки кісткового мозку в організмі лишається набагато більше чужої ДНК, ніж у цьому випадку”, — пояснив д-р Робін Ловелл-Бедж, генетик із Франсіс Крік Інституту.

До слова, першою країною, де народилася дитина з ДНК трьох людей, була Мексика.  У 2016 роц американські лікарі (з Нью-Йорка) виконали процедуру в цій латиноамериканській країні, щоб обійти юридичні обмеження у США. Жорсткі обмеження на втручання у спадковий геном діють у США й досі.

Тим часом Велика Британія стала першою країною, яка офіційно легалізувала цю методику того ж 2016 року. Народження вісьмох здорових дітей стало першою підтвердженою серією народжень у межах легального клінічного протоколу, схваленого британськими регуляторами.

У Великій Британії кожна пара, яка хоче народити дитину за допомогою донорських мітохондрій, повинна отримати дозвіл на це від національного регулятора у сфері фертильності. Станом на липень 2025 року, 35 пацієнтам було офіційно дозволено скористатися цією методикою.

Попри науковий прогрес, деякі критики попереджають: невідомо, який вплив ці технології матимуть на майбутні покоління, адже йдеться про зміну ДНК, що може передаватися спадково.

Для Ліз Кертіс, мами, яка втратила доньку Лілі від мітохондріального захворювання у 2006 році, це питання глибоко особисте. Вона заснувала благодійний фонд The Lily Foundation, який підтримує такі дослідження. “Нам сказали, що лікування не існує, і Лілі помре… Це знищило наш світ. Сьогоднішні новини — це промінь надії для родин, які живуть у постійному страху”, — говорить Кертіс.

Як розповідало BitukMedia, у світі народилася перша дитина за новою процедурою Fertilo, коли яйцеклітини дозрівають поза тілом. На думку авторів технології стовбурових клітин, вона випереджає звичне ЕКЗ за кількома параметрами та знаменує поворотний момент у сфері репродуктивного здоров’я жінок.


Важче за кулю для боулінгу: приготували найбільше яйце по-шотландськи (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Британські фуд-блогери встановили світовий рекорд, приготувавши гігантське яйце по-шотландськи вагою майже 8 кілограмів. І це – справжній гастро-фурор!

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Кулінари Фенікс Росс і Олі Патерсон з британського Енфілду (Велика Британія) не просто приготували улюблену класичну страву національної кухні — вони зробили її найбільшою у світі. 

Їхній варіант яйця по-шотландські важить 7,81 кг, що перевищує вагу кулі для боулінгу (близько 7,25 кг). Рекорд зафіксовано 17 червня 2024 року, й це перевершило попереднє досягнення, яке трималося майже 20 років — 6,2 кг.

“О боже, це прекрасно!” — раділи хлопці, загортаючи яйце у мʼясний фарш.

Щоб рекорд зарахували, страва мала бути приготована за класичним рецептом: варене яйце (у цьому випадку — страусине, єдине достатньо велике), обгорнене м’ясним, обкачане у сухарях і смажене у фритюрі. Окрім того, жовток мав залишитися цілим і неушкодженим після розрізання.

Процес приготування гігантського рекордного яйця виявився не лише видовищним, а й доволі складним. Фуд-блогери, які спеціалізуються на кулінарному контенті у соцмережах, зіткнулися з труднощами ще на першому етапі — їхня перша спроба буквально розпалася, коли вони намагалися витягнути велетенське яйце з фритюру.

Однак хлопці не здалися. Вони переглянули свою тактику і взялися за другу спробу. За всіма класичними правилами приготування шотландського яйця вони:

  • використали страусине яйце — єдине, яке мало відповідні розміри. Його спочатку зварили вкруту.
  • Щоб розбити варене яйце, довелося скористатися молотком — настільки міцна у нього шкаралупа.
  • Потім яйце обгорнули шаром фаршу, як це роблять із класичними яйцями по-шотландськи.
  • Наступний крок — панірування у сухарях.
  • І нарешті — глибоке смаження у фритюрі, що стало справжнім викликом, враховуючи розміри конструкції.

Поки велетенське яйце смажилося, творці з гумором готували звичайні — “на гарнір” і для порівняння. А коли гігант охолов, розрізали його… мечем! Бо ж де знайдеш ніж такого розміру?

Результати фіксувала офіційна представниця Книги рекордів Ґіннеса Емма Солт. За її даними:

  • діаметр яйця — 11,5 см,
  • товщина м’ясного шару — 6 см,
  • загальний обхват — 79,5 см.

Після рекордного заміру страву розділили , згорнули залишки у буріто й заморозили для подальшого вживання — але спершу добряче наїлися самі.

Цікаво, що страусине яйце — не тільки найбільше серед усіх птахів, а й найміцніше. Воно витримує вагу до 115 кг! У середньому має 15–20 см у довжину і важить понад 1,7 кг — це як два десятки курячих яєць. Водночас, попри розмір, це найменше яйце відносно маси тіла серед птахів — усього 1,5% ваги страуса.

Як розповідало BitukMedia, у місті Чорноморськ до дня міста встановили кулінарний рекорд України. На центральній площі міста зварили більш ніж півтори тонни зеленого борщу, використавши сотню страусиних яєць.

Йди на спів: у Новій Зеландії знайшли ківі, який вважався зниклим пів століття (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Lucy Holyoake/DOC


Найменшого представника ківі, який раніше вважався вимерлим, помітили на Південному острові Нової Зеландії. Птаха знайшов рейнджер департаменту охорони природи країни. Рідкісного малого плямистого ківі не зустрічали у дикій природі майже 50 років.

Про це повідомила радіостанція RNZ з посиланням на відомство.

У дикій глушині Західного узбережжя Нової Зеландії знайшли те, що вважалося втраченим на пів століття. Малий плямистий ківі (kiwi pukupuku), найменший представник виду, знову з’явився на материку. І це справжня сенсація для біологів.

На птаха натрапив мисливець з Департаменту охорони природи (DOC) в одному з найвіддаленіших регіонів країни – у дикій місцевості Адамса. Виявивши підозрілий звук ківі, він повідомив команду фахівців. На місце терміново вилетіли рейнджер зі збереження біорізноманіття Іан Ґрем та його собака Брю, натренований на пошук ківі.

“Першої ж ночі я почув спів двох ківі. І одразу зрозумів — це не ті звуки, які видають інші види. Я був схвильований, але пошуки виявилися складнішими, ніж очікувалось”, – розповідає Ґрем.

Пошуки тривали кілька днів і були описані Ґремом як “американські гірки”. Протягом кількох днів команда блукала у складних умовах: дощі, вогкість, круті схили. Пес Брю знаходив нори, але дістатися до самих птахів було складно. І лише в останню ніч, перед евакуацією, їм нарешті вдалося впіймати самку малого плямистого ківі.

Зібрані пір’їни підтвердили: це справді pukupuku, найдрібніший серед усіх ківі. Його особливість — вразливість до хижаків, завезених людиною. До сьогодні вважалося, що на материку птах не вижив: популяція збереглася лише на віддалених островах або в спеціальних ізольованих резерваціях.

Зараз у дикій природі залишилося приблизно 2000 особин, повідомляє Департаменту охорони природи Нової Зеландії. І хоча загроза знищення нікуди не зникла, завдяки зусиллям природоохоронних організацій, місцевих спільнот і маорі (tangata whenua), популяція поступово зростає.

Після того, як знайшла самку, команда повернулася в регіон ще раз — і цього разу натрапила на самця. Його параметри також відповідають малому плямистому ківі. Остаточне підтвердження має дати генетичний аналіз.

“Ми вже випустили обох птахів назад у дику природу, встановивши на них трекери”, — повідомила очільниця Kiwi Recovery Group Емілі Кінг. “Це – прорив. Ми також розмістили акустичні сенсори, які вловлюють звуки ківі. Якщо нам пощастить, ми виявимо ще більше особин”.

Для представників народу маорі з хапу Kāti Māhaki ki Makaawhio ця новина стала особливою. Вони називають pukupuku “втраченим таонґа” — безцінним культурним і природним скарбом.

Ківі плямистий малий. Фото – Judi Lapsley Miller/ Wikipedia

“Уявити, що ківі весь цей час виживали на нашій землі — неймовірно. Ми дуже раді й хочемо разом з DOC працювати над збереженням цих птахів”, — сказала представниця хапу Кара Едвардс.

Востаннє ківі малого (Apteryx owenii) бачили на материку у 1978 році. І тепер, через 46 років, ці птахи знову подають голос і дарують надію.

Як розповідало BitukMedia, у Новій Зеландії з’явилася перша спеціалізована ветеринарна клініка, призначена винятково для ківі – рідкісних птахів, що не літають. Зараз чисельність цих вразливих птахів вдалося збільшити, але вони все ще потерпають від співжиття з людиною.

“Жарт” ціною в свободу: чоловіків засудили за спиляне “дерево Робіна Гуда”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - northumberlandnationalpark.org.uk

Британців, які спиляли “дерево Робіна Гуда”, засудили до чотирьох років ув’язнення. Історичний платан простояв майже 200 років біля валу Адріана, знімався у кіно й був символом цілої місцевості. Але у вересні 2023 року двоє чоловіків зрізали його бензопилою “заради жарту”.

Про це розповідає CBS News.

Суд у Ньюкаслі (Велика Британія) виніс вирок двом британцям — Деніелу Грему та Адаму Карразерсу, які отримали по 4 роки і 3 місяці ув’язнення за знищення знаменитого дерева Sycamore Gap.

Платан Сікамор-Геп, спиляний біля валу Адріана, об’єкта культурної спадщини ЮНЕСКО, вважався важливою визначною пам’яткою для британців через його столітню історію та величний зовнішній вигляд.

Суддя Крістіна Ламберт назвала вчинок обвинувачених “свідомим і безглуздим”, а британські прокурори підкреслили, що шкода від дій чоловіків оцінюється у понад £622 тис. (понад $830 тис.). Ще понад тисячу фунтів — збитки, завдані самому Адріановому валу, який колись простягався через усю країну від північного заходу до північно-східної Англії.

Платан, відомий як Sycamore Gap Tree, ріс у мальовничій долині на півночі Англії близько 200 років. Місце, де ще нещодавно росло дерево, отримало назву Платанова западина (Sycamore Gap). Воно перебувало під опікою як Національного парку Нортумберленда, так і Національного фонду. 2016 року платан навіть отримав нагороду “Дерево року” у Великій Британії.

Платан став широко відомим після того, як “знявся” у фільмі “Робін Гуд: Принц злодіїв” 1991 року з Кевіном Костнером в головній ролі. За легендою, лігво Робіна Гуда знаходилося в одному з дубів у Шервудському лісі, проте режисер вирішив задіяти у натурних зйомках платан з нацпарку на півночі Англії. 

Для місцевих жителів дерево мало емоційне значення — як місце спогадів, зустрічей, фото й весільних прогулянок. “Це місце було символом регіону, і його безглузде знищення обурило людей не лише в Британії, а й за кордоном”, — прокоментували в організації National Trust, що опікується природною спадщиною.

У ніч проти 27 вересня 2023 року Деніел Грем та Адам Карразерс прибули на місце на позашляховику Range Rover, який належав одному з них, і протягом кількох хвилин бензопилою зрізали дерево. Камери зафіксували, як опісля вони сідають в авто й прямують назад до міста Карлайл, де мешкали.

Фото – JEFF MITCHELL/GETTY

Суд присяжних визнав їх винними за двома пунктами статті про злочинне пошкодження майна. Максимальне покарання могло сягати 10 років.

Попри безповоротну втрату, надія на відродження дерева все ж є. National Trust повідомив, що зібрано й пророщено 49 саджанців зі старого насіння клена, і цієї зими їх висадять у різних куточках Великої Британії.

Частину зрізаного стовбура дерева (завдовжки понад 2 м) перетворили на мистецьку інсталяцію, яку тепер можна побачити у центрі для відвідувачів поблизу місця, де стояло дерево. Люди можуть торкнутися його, посидіти поруч — і знову згадати.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Northumberland National Park (@northumberlandnationalpark)

Як розповідало BitukMedia, унікальну рослину можна побачити в Бразилії. Найбільше у світі дерево кеш’ю росте в містечку Піранжі штату Ріу-Гранді-ду-Норті. Дерево має в окружності близько 500 метрів і займає площу у 8400 кв. м.

Хижака та жертва: незвичне партнерство з Амазонки здивувало науку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Fortunato Rayan

Хижак і потенційна жертва — однією стежкою у нічних джунглях. Кілька відео з перуанської частини Амазонії зафіксували те, чого ніхто не очікував: опосум і оцелот не переслідують один одного, а… гуляють разом. Науковці гадають, що це може бути ще один приклад дивовижної взаємодії у дикій природі — і в неї точно є причина.

Про це розповідає New York Times.

Камери спостереження, встановлені на біологічній станції Cocha Cashu в південно-східному Перу для вивчення поведінки птахів, випадково зафільмували рідкісний момент. На відео — оцелот (невеликий дикий кіт) повільно йде за опосумом. І не нападає! А за кілька хвилин обидві тварини повертаються тією ж стежкою – все ще разом! Відео тут.

“Це було схоже на двох старих друзів, які повертаються додому з бару”, — жартує Ісабель Дамас-Морейра, поведінкова екологиня з Університету Білефельда в Німеччині.

Спочатку дослідники припускали, що оцелот просто переслідує свою здобич, вивчаючи її поведінку. Але спокійна поведінка опосума зруйнувала цю гіпотезу . Тим більше, що аналогічні відео згодом знайшли ще в трьох інших частинах Амазонії, зняті в різні роки.

Вчені вирішили перевірити, чи справді між тваринами існує особливий зв’язок. Вони розмістили перед камерами шматини тканини з ароматами оцелота, пуми та контрольним (нейтральним) запахом.

Результат здивував: опосуми підходили до запаху оцелота 12 разів, обнюхували, терлись і навіть покусували тканину. А от запах пуми привабив лише одну тварину – і то на кілька секунд.

Чому опосум шукає сусідства з хижаком? Поки чіткої відповіді немає. Але є кілька гіпотез:

  • Хімічне маскування: різкий запах опосума може маскувати запах оцелота від його жертв. І навпаки — близькість оцелота може приховати опосума від більших хижаків.
  • Взаємовигідне полювання: опосуми витривалі до отрути місцевих змій, а оцелоти — ні. Спільне пересування може бути тактикою виживання.
  • Поділ ресурсів: опосум може допомагати виявляти здобич, а згодом доїдати залишки після полювання оцелота. Такий тип співпраці вже зафіксований у Північній Америці між койотами й борсуками.

Без відеопасток, кажуть науковці, такого відкриття могло б не бути зовсім. Адже і оцелоти, і опосуми — нічні потайливі тварини. Фото без контексту сприйняли б як сцену переслідування, а не співіснування.

“Наука часто так і працює: шукаєш одне – знаходиш інше. І воно виявляється навіть цікавішим, ніж очікувалось”, — зазначає співавтор дослідження Етторе Камерленгі з ETH Цюрих.

Дослідження опубліковано в журналі Ecosphere і вже викликає нову хвилю зацікавлення вивченням опосумів – тварин, поведінку яких ще тільки починають по-справжньому досліджувати. І хто знає — можливо, у джунглях ще чимало незвичних “дружб”, які ми просто ще не встигли піддивитись.

Як розповідало BitukMedia, вчені-натуралісти розкрили таємний союз медоїдів та воскоїдів. Виявляється, птахи та куницеві кооперуються, щоб разом грабувати диких бджіл. Автори масштабного дослідження схиляються до того, що така змова справді відбувається, щоправда, лише на території Танзанії.

“Годинник мозку”: новий аналіз передбачає деменцію за 10 років до симптомів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - iStock

Два масштабні дослідження з США і Нової Зеландії відкривають нову еру в діагностиці старіння: тепер вік мозку можна оцінити за допомогою звичайного МРТ або аналізу крові. І це має величезне значення, адже “старий” мозок – це не лише про пам’ять, а й про ризик деменції та навіть передчасної смерті.

Про це розповідає National Geographic.

Нове дослідження Стенфордського університету, опубліковане 9 липня 2025 року в Nature Medicine, виявило: люди з біологічно старішим мозком мають на 182% вищий ризик смерті протягом 15 років, ніж ті, чий мозок старіє в межах норми. А ймовірність розвитку деменції зростає в тричі.

Команда дослідників проаналізувала понад 45 тис. зразків крові і за допомогою машинного навчання створила так званий “годинник органів” — алгоритми, які визначають біологічний вік мозку, серця, нирок та інших систем. Саме мозок виявився найбільш вразливим: якщо він “старіє” швидше за решту тіла, ймовірність розвитку хвороби Альцгеймера зростає в 12 разів.

“Мозок – це воротар довголіття. Якщо у вас старий мозок, у вас підвищена ймовірність смертності. Якщо у вас молодий мозок, ви, напевно, проживете довше”, – зазначає Тоні Віс-Корай, професор неврології та автор дослідження.

За його словами, науковці хочуть змінити підхід у медицині: не лікувати окремі хвороби постфактум, а виявляти загрозу ще до появи симптомів і втручатися завчасно.

Друге дослідження, проведене на базі університетів Дюка (США) та Отаго (Нова Зеландія), підтвердило висновки колег зі Стенфорда. Вчені розробили алгоритм DunedinPACNI, який визначає швидкість старіння мозку на основі МРТ-сканування — технології, доступної майже в кожній лікарні.

За єдиним знімком мозку метод фіксує ознаки вікової атрофії: витончення кори, зменшення гіпокампу та інші зміни, що асоціюються з втратою пам’яті. Завдяки спостереженням за понад тисячею людей з 1970-х років команда виявила: ці зміни можна виявити задовго до появи перших симптомів. “Це як знати не лише, скільки років має автомобіль, а й яка його реальна зношеність. Два однакові авто можуть мати дуже різний стан двигуна”, — порівнює професор психології Ахмад Харірі з Дюка.

Дослідження демонструють: біологічний вік органів – це не просто цікава цифра. Він дає змогу передбачити ризики хвороб серця, мозку, легень, нирок, а також відкоригувати спосіб життя чи підібрати ліки, які можуть уповільнити або зупинити старіння.

Наразі тест зі Стенфорда запатентовано і передано біотехнологічній компанії для розробки комерційного продукту. Але МРТ-методика вже може бути впроваджена у клінічні дослідження, а згодом й у звичайні діагностичні пакети.

“Жоден метод не розкаже всю історію старіння. Але разом вони можуть допомогти лікарям побачити, що саме “ламається” швидше, і втрутитися вчасно”, — пояснює співавтор дослідження Ітан Вітмен.

Що це означає для кожного з нас:

  • Мозок, що старіє швидше за паспортний вік – потенційний маркер хвороби Альцгеймера, інсульту або когнітивних порушень,
  • Біологічно молодий мозок — це до 40% менший ризик передчасної смерті,
  • Можливість дізнатися стан органів через аналіз крові або МРТ – новий інструмент у персоналізованій медицині,
  • У майбутньому – перспективи індивідуальної профілактики для кожного: від дієти й фізичних вправ до таргетованих препаратів.

Вчені наголошують: головне не в тому, щоб знати свій “вік мозку”, а в тому, щоб успішно впливати на нього— своєчасно, розумно і персоналізовано.

Як розповідало BitukMedia, у Сполучених Штатах схвалено перший аналіз крові, здатний виявити ранні ознаки хвороби Альцгеймера. Це може змінити підхід до діагностики недуги, що вражає мільйони людей у світі, зокрема й українців похилого віку.

1234...514Page 3 of 514

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання