Вівторок, 2 Червня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 28

Дві операційні — один ефір: українські хірурги показали складні втручання наживо (ВІДЕО)

0
Фото - Офтальмологія Дмитра Горячева у Львові

7 лютого в Офтальмологічному центрі Дмитра Горячева відбулася подія, яка стала знаковою для української офтальмології. Це перша в Україні жива хірургія із застосуванням технології 27G. Йдеться про мікроінвазивну вітректомію з використанням інструмента діаметром лише 0,4 мм.

Про це повідомили в центрі.

0,4 мм – cьогодні це найменший калібр у світі, який забезпечує надзвичайно делікатний доступ до внутрішніх структур ока. Робота з таким інструментом вимагає максимальної точності, значного хірургічного досвіду та повного контролю кожного руху, тому технологію застосовують фахівці з глибокою спеціалізацією у вітреоретинальній хірургії.

Мікродоступ дозволяє мінімізувати травматизацію тканин, сприяє швидшому післяопераційному відновленню та забезпечує високий рівень комфорту для пацієнта. Саме ці переваги роблять 27G перспективним стандартом у лікуванні складних патологій сітківки та склоподібного тіла.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Офтальмологічний центр Д. Горячева Львів (@goriachev_centrlviv)

Пряма трансляція оперативних втручань відбувалася одночасно з двох операційних — із центру, де оперував Дмитро Сергійович Горячев, та з клініки в Києві. У режимі реального часу колеги-офтальмологи спостерігали за перебігом складних вітреоретинальних операцій, аналізували технічні нюанси виконання, показання до застосування методики, її обмеження та прогноз функціонального результату.

Такий формат роботи демонструє професійну відкритість, високий рівень експертності хірурга, сучасне технічне оснащення закладу та злагоджену командну взаємодію. Проведення першої в Україні живої хірургії 27G підтверджує, що інноваційні підходи у сфері офтальмохірургії активно впроваджуються в медичну практику країни, а центр є одним із осередків розвитку сучасної вітреоретинальної допомоги.

Як розповідало BitukMedia, у Львові лікарі знищують пухлини з міліметровою точністю завдяки навігації та ШІ.

Понад рік школа шукала серійного крадія — правда виявилась пухнастою (ВІДЕО)

0
Зображення - Chat GPT

Зникали рушники, кросівки, окуляри для плавання й навіть білизна. Понад рік у новозеландській школі не могли зрозуміти, хто стоїть за дивною серією крадіжок. Коли ж камери нарешті зафіксували злодія, історія з детективної миттєво перетворилася на комедію.

Про це розповідає портал UPI.

Усе відбувалося в школі Apanui School у місті Факатане (Whakatāne). Директорка навчального закладу Марама Стюарт розповіла, що речі почали загадково зникати понад рік тому — особливо в сезон, коли учні активно користувалися басейном.

Спершу на стежці до школи знаходили поодинокі черевики, окуляри для плавання, спідню білизну й рушники. “Ми помічали один черевик, окуляри, білизну та рушники, залишені вздовж доріжки до школи”, — пояснила Стюарт у коментарі місцевому виданню.

Розв’язка настала, коли зникли плавки та рушник. Працівниця офісу перевірила записи з камер відеоспостереження — і “нашого маленького правопорушника” зафіксували на відео. На кадрах чорний кіт тягне великий рушник через шкільний майданчик.

Після цього неподалік спортзалу, за приміщенням для фізкультури, знайшли справжній “сховок” поцуплених речей.

Шкільний доглядач зв’язався з власником кота, і той підтвердив: його улюбленець має славу відомого злодюжки. Ім’я тварини офіційно не розголошують. За словами директорки, господар просить зберегти анонімність. Втім, у школі пухнастого жартома назвали його Slinky Malinki — на честь персонажа з дитячих книжок про кота-крадія.

Попри курйозність ситуації, у школі сприйняли її як можливість для навчання. Директорка каже, що учні вже готуються писати власні історії про “шкільного Slinky Malinki”. А заодно — краще пам’ятатимуть про необхідність складати свої речі до сумки, щоб не спокушати хвостатого рецидивіста.

Як розповідало BitukMedia, чорний кіт Клео з міста Кейті, штат Техас, краде речі у сусідів і приносить їх до будинку своєї господині Жанни Віт. Жінка виявила котячу схованку і тепер намагається повернути награбоване власникам.

Коли в дитячому садку на південному заході Японії почало зникати взуття, занепокоєні вихователі звернулись до правоохоронців. Останні встановили камери і таки знайшли злодія. В поліції інцидент назвали єдиним у своєму роді. Підказка – це не кіт.

Згадати загиблих освітян: вчитель Руслан Циганков створив власний “щоденник пам’яті”

0
Фото - ruslan.tsyhankov

“Пам’ять не є порушенням” — під таким гаслом вчитель фізики Руслан Циганков створив свій “щоденник пам’яті”. У ньому — імена українських освітян, яких забрала війна. Це не просто список, а спроба вберегти від забуття тих, хто навчав, підтримував, виховував. І під цими дописами українці вже додають нові імена — щоб пам’ять трималася разом.

Фотографію щоденника Руслан Циганков виклав на своїй сторінці в Instagram. 

Чорною ручкою від руки вчитель написав імена педагогів, які загинули на фронті. Згадав і тих, хто став жертвами російських ударів у мирних містах через російські ракети.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Руслан Ігорович👨‍🏫 (@ruslan.tsyhankov)

“Всі вони несли світло знань, будуючи по цеглинках наше майбутнє.
Усі вони мали місію – зробити цей світ трохи кращим, дарувати дітям мудрість, але ворог забрав їхні життя.
Ми маємо нести пам’ять про них і продовжувати справу їхнього життя.
Адже поки ми пам’ятаємо – людина живе”, – написав Циганков.

Як автор ініціативи він зауважує, що цей список не є вичерпним — у ньому лише ті прізвища, які йому вдалося знайти.

У коментарях люди масово стали на бік учителя й почали згадувати своїх наставників, які загинули через війну, додаючи їхні імена до цього символічного переліку.

Сам вислів “Пам’ять не є порушенням” перегукується з історією українського скелетоніста Владислава Гераскевича на зимовій Олімпіаді-2026. Спортсмен з’являвся на тренуваннях у так званому “шоломі пам’яті” — з фотографіями загиблих українських атлетів. Але під час офіційного заїзду Міжнародний олімпійський комітет заборонив йому використовувати цей шолом. Українець публічно заявив, що не відмовиться від своєї позиції.

Як розповідало BitukMedia, 12 лютого Гераскевича дискваліфікували зі змагань. Це рішення спричинило широкий резонанс як в українських, так і в міжнародних медіа. Український скелетоніст повідомив про свій намір виставити “шоломі пам’яті” на благодійний аукціон.

Робопси виходять на патрулювання: Мексика готує технощит до ЧС-2026

0
Фото - Municipality of Guadalupe

Ще до того, як офіцер зробить крок у темний провулок чи закинуту будівлю, туди зайде “пес”. Чотириногий, металевий, із нічним баченням і гучномовцем. Під час чемпіонату світу з футболу 2026 року поліція мексиканського муніципалітету Гвадалупе залучить робособак для ранньої перевірки загроз і захисту правоохоронців.

Про це розповідає Interesting Engineering.

Напередодні Чемпіонату світу з футболу 2026, який пройде з 11 червня до 19 липня і стане найбільшим турніром, організованим одразу трьома країнами – США, Канадою та Мексикою, влада мексиканського муніципалітету Гуадалупе прийняла незвичайне безпекове рішення.

Передмістя Монтеррея, Гвадалупе, сформувало спеціальний підрозділ під назвою K9-X, який допомагатиме поліції оцінювати загрози та первинно реагувати на інциденти у потенційно небезпечних ситуаціях. Четверо робопсів стануть підрозділом K9-X: зможуть заходити у замкнені або небезпечні простори, транслювати відео в реальному часі та через гучномовець віддавати команди підозрюваним. Ідея проста — мінімізувати ризик для людей у перші хвилини інциденту.

Міська рада витратила на цих “правоохоронців” близько 2,5 млн песо — приблизно $145 тис. Кожен робот оснащений камерами, лінзами нічного бачення та посиленим корпусом, що дозволяє рухатися нерівною місцевістю, підійматися сходами й працювати за слабкої видимості.

Під час публічної демонстрації один з роботів зайшов у покинуту будівлю та передавав відео офіцерам, які перебували позаду. За сценарієм, він “зіткнувся” з озброєним чоловіком і через гучномовець наказав йому кинути зброю.

Мер Гвадалупе Ектор Гарсія наголосив: головна мета — захист фізичної безпеки поліцейських під час початкового втручання. Роботи застосовуватимуть “у разі будь-яких сутичок”, зокрема під час бійок, інцидентів за участі нетверезих осіб або в складнодоступних зонах поблизу арен.

Влада окремо підкреслює: роботи не оснащені зброєю. Їхня функція — спостереження, комунікація та оцінка ризиків. Тобто це “очі й вуха” поліції, а не інструмент силового впливу.

Фото – AFP

Стадіон BBVA, який на час турніру перейменують на Estadio Monterrey, прийме чотири матчі чемпіонату світу. Очікується, що тисячі вболівальників рухатимуться прилеглими районами, тому акцент робиться на ранньому виявленні загроз, а не лише на реагуванні постфактум.

Робопси — лише частина ширшого безпекового оновлення. У Гвадалупе збільшили кількість патрулів та інвестували в системи повітряного спостереження, зокрема дрони й технології протидії безпілотникам.

Мексика готується прийняти мільйони міжнародних гостей, а разом із ними — виклики контролю натовпу, несанкціоновані польоти дронів і потребу в оперативному реагуванні на інциденти. Подібні роботизовані системи вже тестували поліція та військові в різних країнах для знешкодження вибухівки, розвідки й роботи в умовах надзвичайних ситуацій.

Тепер Гвадалупе робить ставку на те, що автоматизовані “розвідники” зменшать ризики й підвищать ситуаційну обізнаність під час однієї з наймасштабніших спортивних подій світу.

Як розповідало BitukMedia, у мексиканському місті Монтеррей на вулицях працює “Валдог” – робот-собака зі штучним інтелектом, який розмовляє з людьми про права тварин і вчить доброму ставленню до них. Проєкт місцевого сенатора має також практичну мету — допомагати місту фіксувати сміття, вибоїни на дорогах і безпритульних тварин.

Страх сильніший за смерть: як виглядав чоловік, похований як вампір (ВІДЕО)

0
Фото - Milica Nikolić

Його викопали з могили, обезголовили й поховали обличчям донизу під важкими каменями. Понад чотири століття потому науковці вперше показали, як виглядав чоловік з хорватської фортеці Рачеса, якого сучасники, ймовірно, вважали вампіром — і боялися настільки, що вдалися до “антивампірських” ритуалів.

Про це розповідає Sky News

Тіло чоловіка виявили у фортеці Рачеса на сході Хорватії — приблизно за 70 миль на південний схід від Загреба. Його могилу знайшли у 2023 році серед понад 180 поховань на території укріплення, яке в різні періоди вважали своїми тамплієри, лицарі-госпітальєри, а згодом місцева знать.

Чоловіка спершу поховали, а згодом ексгумували, відтяли голову й знову поховали — цього разу обличчям донизу та під важкими каменями. Слідів різання на шиї, черепі чи плечах не виявлено, тож дослідники припускають, що голову буквально відірвали від тіла. Оскільки наруга не може бути пояснена природними чинниками, археологи вважають, що це був навмисний ритуал, покликаний не допустити “повернення” небіжчика.

На фото зображено череп «вампіра» на місці “поховання”. Фото – Natasa Sarkic
Смертельна рана голови, яка вбила “вампіра” з Рачеса. Фото – Natasa Sarkic

Археологиня Наташа Саркіч, учасниця розкопок, зазначає: страх перед цим чоловіком після смерті міг мати коріння ще в його житті. Біоархеологічний аналіз показав, що він неодноразово брав участь у жорстоких конфліктах і загинув насильницькою смертю. За життя він пережив щонайменше три серйозні епізоди міжособистісного насильства. Один із нападів залишив на його обличчі помітний слід — огидний шрам, який міг викликати страх та призвести до соціальної ізоляції. Не встигнувши повністю відновитися після передостанньої травми, він зазнав фатального нападу.

За словами Саркіч, у слов’янській традиції вважалося, що душа залишається прив’язаною до тіла приблизно 40 днів після смерті. У цей період застосовувалися різні запобіжні заходи: тіло могли проштрикнути кілком, спалити або обезголовити, поховати обличчям донизу, притиснути камінням чи зв’язати кінцівки. Саме такі практики характерні для “антивампірських” ритуалів того часу.

Зображення – Cicero Moraes

І от тепер науковці відтворили обличчя чоловіка на основі його черепа. Фахівець з комп’ютерної графіки Сісеро Мораес почав з віртуальної реконструкції черепа за даними комп’ютерної томографії. Хоча кістки були частково фрагментовані, їх вдалося оцифрувати й зібрати у цифровій формі. Далі дослідники використали дані від живих донорів, щоб визначити ймовірне розташування рис обличчя та товщину м’яких тканин у різних ділянках.

Також застосували метод анатомічної деформації: віртуальну модель голови донора поступово змінювали, поки вона не відповідала формі черепа досліджуваного.

У результаті з’явилося дві версії реконструкції. Перша — максимально об’єктивна, створена виключно на основі форми черепа, без суб’єктивних елементів на кшталт кольору шкіри чи зачіски.

Друга — більш художня, з додаванням імовірних деталей для більш реалістичного вигляду.

Зображення – Cicero Moraes

За словами Мораеса, відтворене обличчя має “ворожий і загрозливий” вираз. Шрам і численні травми свідчать про бурхливе та небезпечне життя людини з минулого.

Чоловік жив у XV або XVI столітті, мав зріст приблизно 162 см і помер у віці від 40 до 50 років. З огляду на характер травм, він міг бути солдатом або людиною, звичною до насильницьких сутичок. Поховали його, ймовірно, всередині церкви, однак могила розташовувалася в “найменш почесному” місці — біля стіни.

Схожі знахідки робили й в інших в інших частинах Європи. Як розповідало BitukMedia, у польському селищі П’єн знайшли незвичайне поховання дитини віком 5-7 років. Тіло помістили в могилу долілиць, а також розмістили на ньому навісний замок. Поховання знайшли лише за кілька метрів від могили “вампірки” XVII століття, яку польські археологи знайшли за рік до того.

А 2022 року вчені відтворили обличчя чоловіка, якого стратили у XVIII столітті у штаті Коннектикут, США. Його стегнові кістки були розташовані навхрест – така позиція вказує на те, що місцеві жителі вважали його вампіром. Понад 200 років потому технології дозволили побачити, як він міг виглядати.

33 роки співів: як домашній папуга став найстарішим у світі

0
Фото - соцмережі

Цей папуга — справжній міленіал! Він пережив дев’ять президентських виборів у США, 17 Олімпіад, бум інтернету та ковідну пандемію. І при цьому залишається веселим, співучим і товариським. Корела на ім’я Сонні офіційно став найстарішим папугою цього виду у світі.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Сонні — сірий корела (Nymphicus hollandicus) з жовтим “ірокезом” і яскраво-помаранчевими щічками. Він улюбленець родини Райхерів з Нортбруку, штат Іллінойс, США. 29 жовтня представники Реєстру рекордів Гіннеса підтвердили: у віці 32 років і 292 днів він став найстарішим живим корелою у світі. А вже 10 січня родина відсвяткувала його 33-й день народження.

З огляду на те, що середня тривалість життя корели становить приблизно 10–15 років, Сонні більш ніж удвічі перевищив звичайний вік для свого виду.

Родина Райхерів доглядає за птахом із 1993 року — тоді він був лише кількатижневим пташеням. З часом Сонні проявив неабиякі здібності: навчився насвистувати мелодії з фільму “Міст через річку Квай” та тему сіткому “Шоу Енді Гріффіта”. Щоправда, нині іноді трохи плутає мотиви.

@sonnythecockatiel #cockatiel #cockatiels #cockatielsofinstagram #bird #cockatiellovers #cockatiellove #birdsofinstagram #birds #parrot #parrots #parrotlover #parrotsofig #birdstagram #petbird #petparrot #cockatielsworldwide #talkingbird #cockatiellife #petsofinstagram #cuteanimals #cutebird#pet #birdlovers #funny #talkingparrot #tiktok #fyp #reels #viral ♬ original sound – Sonny 🐦

“Ми раніше співали дуетом, коли я приймала душ, а він сидів на столику у ванній”, — розповідає господарка птаха Джанет Райхер. — “У нього був великий словниковий запас, а зараз лишилося кілька слів і багато “дитячого белькотіння””.

За словами Джанет, Сонні — надзвичайно товариський. “Він чудовий компаньйон. Спілкується з кожним, хто звертає на нього увагу. Коли мій чоловік часто подорожував, Сонні складав мені компанію і завжди змушував сміятися”.

Родина переконана, що секрет довгого і щасливого життя їхнього улюбленця — у правильному харчуванні, чистоті та постійній соціалізації. Птах отримує не лише насіння, а й людську їжу: Джанет пече для нього мафіни, дає овочі, курятину, яйця, хліб, пасту та картоплю.

Сонні у віці 6 місяців. З архіву родини
Сонні – 11, Сему – 5
Сонні – 30, Сему – 24

Більшу частину дня Сонні проводить поза кліткою. Він сидить на різних жердинках у домі, гуляє кімнатами в пошуках затишного місця для відпочинку, а вечорами часто влаштовується на коліні господині під час перегляду телевізора.

У клітку папуга заходить лише поїсти насіння, попити води або трохи подрімати. Завдяки тому, що він привчений до туалету на папірцях поза кліткою, у побуті поводиться майже як звичайний домашній улюбленець — тільки, як жартують господарі, співає краще.

Попереду — 34-й день народження. І, схоже, родина Райхерів планує ще чимало дуетів зі своїм рекордсменом.

Як розповідало BitukMedia, Книга рекордів Гіннеса знайшла найстарішу курку в світі.

13-річний школяр з Дніпра перевершив дорослих спортсменів — встановив новий рекорд України

0
Фото - Лана Вєтрова/ Facebook

Йому лише 13 років, але його темп витримають не всі дорослі атлети. Дніпрянин Андрій Бірців встановив новий рекорд України, продемонструвавши вибухову силу, витривалість і бездоганну техніку. Підліток виконав на швидкість 100 поштовхів 16-кілограмової гирі.

Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.

Новий рекорд України зафіксовано у вправі на мінімальний час поштовхів гирі вагою 16 кг двома руками почергово.

13-рфчний дніпрянин Андрій Бірців підняв 16-кілограмову гирю 100 разів за 4 хвилини 28 секунд.

Це означає приблизно один поштовх кожні 2,6 секунди — спринтерська швидкість, яка перевищує середній темп навіть дорослих спортсменів. Андрій витримав безперервний силовий марафон до останньої секунди, не знижуючи темпу.

“Андрій витримав цей безперервний марафон до останньої секунди. Така рекордна вибухова сила, концентрація та темп свідчать про Андрія як про дуже перспективного атлета у силових видах спорту”, – написала Вєтрова.

Підготовкою спортсмена займається тренер Антон Білодід зі спортивного клубу Street Feet. Саме під його керівництвом Андрій встановив уже два рекорди України.

Перший рекорд дніпрянина було зафіксовано рік тому у номінації “Максимальна кількість поштовхів двох гирь вагою 8 кг за 1 хвилину” — тоді хлопець виконав 41 повтор.

З кожним новим досягненням Андрій Бірців дедалі впевненіше заявляє про себе у дитячому силовому спорті України. І, схоже, має значний запас для майбутньої професійної кар’єри.

Як розповідало BitukMedia, 12-річний Василь Маєвський із Мукачева встановив новий світовий рекорд, виконавши 16 поштовхів гирі вагою 32 кг.

“Відстоював те, у що вірю”: Владислав Гераскевич виставить “шолом пам’яті” на аукціон

0
Владислав Гераскевич із шоломом пам'яті на Олімпіаді-2026. Фото - Getty Images/Robert Michael

Український скелетоніст Владислав Гераскевич виставить свій “шолом пам’яті”, на якому зображені загиблі внаслідок російських атак українські спортсмени, на благодійний аукціон. 12 лютого спортсмена офіційно дискваліфікували в день першого старту на Олімпіаді-2026.

Про це розповідає “Суспільне Спорт”.

Рішення про дискваліфікацію ухвалило жюрі Міжнародної федерації бобслею та скелетону (IBSF) на основі того факту, що шолом, який Гараскевич мав намір носити, не відповідав правилам.

Натомість українець наголосив, що попри втрату шансу поборотися за олімпійські нагороди, він не шкодує про свою позицію.

“Чи виконав шолом місію? Сподіваюся, виконає місію. Ми його виставимо на аукціон і таким чином зможемо зібрати якусь допомогу Україні. Гадаю, цим він допоможе Україні та врятує багато життів”, — заявив Владислав Гераскевич.

Нагадаємо, у 2022 році на Олімпіаді в Пекіні Гераскевич вже висловлював свою громадянську позицію – тоді він вийшов на змагання з плакатом No war in Ukraine. Попри загрозу дискваліфікації МОК навпаки підтримав українського скелетоніста.

Ми пройшли дуже довгий шлях до цих Олімпійських ігор. Але для мене теж дуже знаково у цей день я підняв табличку No war in Ukraine і вважаю, що це послання досить актуальне. Сьогодні ми заплатили ціну за нашу гідність. Вважаю, що не порушив жодних правил, відстоював інтереси країни — не стільки країни, як пам’ять про цих спортсменів. Вони цього заслуговують. На жаль, МОК думає інакше, але у причинах будемо розбиратися далі”.

Спортсмен додав, що для нього існують речі, важливіші за медалі: “Звичайно, шкода, я не хотів мати цей скандал. Хотів бути частиною цього спортивного свята, яке у мене теж забрали. Хотів бути частиною цих Олімпійських ігор у дружній атмосфері з багатьма спортсменами, з якими я у хороших, дружніх стосунках. У нас були чудові тренування, чудові результати. Чітко бачили, що можемо боротися за медалі на цих Олімпійських іграх. Я не жалкую, як і 4 роки тому. Є речі важливіші за медалі. Відстоював у те, у що я вірю”.

Напередодні вранці Гераскевич мав зустріч із представницею МОК Кірсті Ковентрі. Йому пропонували компроміси: вийти на старт у чорній пов’язці і продемонструвати шолом лише у мікс-зоні після заїзду. Українець не погодився, наполягаючи на своєму праві вшанувати пам’ять колег безпосередньо на трасі.

Владислав Гераскевич назвав рішення МОК про дискваліфікацію несправедливим, вказавши на подвійні стандарти. Він зауважив, що інші спортсмени мали змогу виступати з посланнями на честь померлих партнерів по команді, а питання щодо російської символіки часто ігноруються.

Команда Гераскевича не планує здаватися і вже готує позов до Спортивного арбітражного суду (CAS), щоб оскаржити дискваліфікацію та захистити свої права.

Українська ілюстраторка без слів розповіла про війну — і перемогла у США

0
Зображення - Маргарита Вінклер/ margarytawinkler

Книга без жодного рядка тексту про війну в Україні здобула міжнародне визнання. Українська художниця Маргарита Вінклер стала переможницею 67-го щорічного Annual Illustration Competition — одного з найпрестижніших конкурсів у сфері візуальних комунікацій, який проводить американське видання Communication Arts.

Про це розповідає “УП. Життя”

Перемогу Маргариті Вінклер приніс цикл ілюстрацій до книги Homebound (“Повернення додому”). Це візуальна історія про війну в Україні, втрату і надію на повернення.

Книга не містить тексту — її наратив повністю побудований на зображеннях. Свідком подій стає лелека, який навесні повертається до свого зруйнованого дому. Через цей образ художниця передає наслідки повномасштабного російського вторгнення та створює емоційний візуальний простір про дім, пам’ять і руйнування.

Всі ілюстрації – Маргарита Вінклер

Homebound вперше вийшла друком в Італії у листопаді 2025 року у видавництві Orecchio Acerbo під назвою Tornando a casa. Це дебютна друкована книга Маргарити Вінклер.

Перемога в Annual Illustration Competition означає, що її роботи увійдуть до друкованої та цифрової версії Communication Arts Illustration Annual — щорічного видання, яке презентує найкращі зразки світової ілюстрації та візуального дизайну.

Маргарита Вінклер — українська художниця, дизайнерка обкладинок і анімації, яка працює у сфері візуальних комунікацій понад десять років. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну теми дому, війни та повернення стали центральними в її творчості.

Її історія — ще одне підтвердження того, що український досвід війни звучить у світі не лише словами, а й образами.

Як розповідало BitukMedia, у виданнi The New York Times опублікували комікс української ілюстраторки Жені Олійник What We Had To Lose (“Що нам довелося втратити”). В ньому вона розповідає історію свого партнера, який пішов на війну, але не зміг повернутися до цивільного життя. Зрештою, їм довелося розійтися, і чоловік загинув.

Менше людей — більше повітря: Капрі обмежує масовий туризм

0

Парасолі, гучні гіди й натовпи по 50 тисяч людей щодня — так виглядає Капрі в розпал сезону. Але цього літа італійський острів вирішив змінити правила гри: туристичні групи скоротять, гучномовці вимкнуть, а яскраві “маячки” для екскурсантів зникнуть з вузьких вуличок. Що стало останньою краплею для легендарного курорту?

Про це розповідає EuroNews.

Колись Капрі асоціювався з тишею, елегантністю та неспішними прогулянками вузькими вуличками. Тепер — із багатолюдними групами, гідами з парасолями та гучномовцями. Італійський острів, який у пік сезону приймає до 50 тисяч відвідувачів на день (при тому, що постійне населення становить лише близько 13–15 тис. людей) оголосив нові туристичні правила, які набудуть чинності вже цього літа.

Місцева влада заявляє: організовані тури перевантажують вузькі вулички та оглядові майданчики, створюють шум і заважають як мешканцям, так і іншим мандрівникам. Нові регуляції покликані зменшити тиск на інфраструктуру та повернути острову атмосферу спокою.

Відтепер на Капрі зможуть висаджуватися лише туристичні групи чисельністю до 40 осіб. Якщо група перевищує 20 учасників, гідам заборонено використовувати гучномовці — туристам мають видати навушники або спеціальні аудіопристрої для прослуховування екскурсії.

Також гідам і лідерам груп дозволено мати лише невелику, непомітну табличку або регламентовану “лопатку” для ідентифікації. Використання яскравих парасоль, прапорів чи інших помітних предметів відтепер під забороною.

Крім того, групи зобов’язані триматися компактно, не створювати перешкод для інших туристів і не займати надмірний простір. Гіди мають стежити за тим, аби пересування екскурсій не впливало на безпеку та комфорт інших відвідувачів.

Боротьба з овертуризмом для Капрі — не новина. Ще у 1950-х роках острів запровадив правила етикету для гостей: заборонялося носити дерев’яні черевики та голосно вмикати радіо. Сьогодні ж головною загрозою ексклюзивній атмосфері стали масові організовані тури.

Нововведення отримали підтримку серед місцевих мешканців і представників туристичного бізнесу. Президент асоціації готельєрів Капрі Лоренцо Коппола назвав рішення “актом відповідальності”, що відображає бачення острова як більш придатного для життя простору.

Власник відомої таверни Anema e Core Джанлуїджі Лембо, де свого часу відпочивали Дженніфер Лопес, Мерая Кері та Леонардо Ді Капріо, наголосив, що обмеження спрямовані не лише на захист VIP-туризму.

“Туристи? Різні — так, але не всі одночасно. Я не за відвідувачів першого чи другого класу, і нікого не слід виключати. Але має бути межа для груп, бо простір острова обмежений. Я підтримую цей ліміт — він для всіх”, — сказав він в інтерв’ю Corriere del Mezzogiorno.

Мер Капрі Паоло Фалько також повідомив, що міська рада працює над додатковими заходами для контролю морського трафіку в порту Марина-Гранде — головній точці прибуття туристів, звідки вони вирушають фунікулером або автобусами до центру Капрі чи більш спокійного Анакапрі, що в західній частині острова.

За словами мера, розглядається можливість обмеження висадки пасажирів у певні години. “Ми детально вивчаємо це питання разом із питаннями портової безпеки і зможемо вирішити його задовго до літа”, — заявив він італійським медіа.

Капрі дає чіткий сигнал: острів відкритий для всіх, але масовість більше не має диктувати правила.

Як розповідало BitukMedia, церква, яку роками фотографували для заставок смартфонів і TikTok-роликів, стала надто популярною для власного добробуту. В італійському селі Санта-Маддалена в Доломітових Альпах місцева влада вирішила обмежити доступ туристів до інстаграмної локації — маленької гірської каплиці, що стала жертвою власної впізнаваності.

Майже 7 тис. метрів і синьо-жовтий прапор: полтавка підкорила найвищий вулкан світу

0
Фото - Полтавський державний медичний університет

Охос-дель-Саладо — одна з найскладніших вершин для сходження. 28 січня її підкорила доцентка кафедри терапевтичної стоматології ПДМУ у складі української команди висотників. На найвищій точці українка з Полтави розгорнула український прапор.

Про це повідомила пресслужба Полтавського державного медичного університету.

28 січня 2026 року доцентка кафедри терапевтичної стоматології Полтавського державного медичного університету Наталія Іленко-Лобач у складі української команди здійснила сходження на Охос-дель-Саладо — найвищий вулкан планети (6891 м). Вершину, що височіє в Андах на кордоні Чилі та Аргентини, вона підкорила разом із групою українських альпіністів.

Сходження відбулося з чилійської сторони — через пустелю Атакама, яку вважають найсухішою у світі. Експедицію очолював відомий український альпініст Валентин Сипавін (“Альпоманія”).

Охос-дель-Саладо — не просто рекордсмен за висотою серед вулканів. Це одна з найскладніших вершин для сходження. Підйом вимагає серйозної фізичної підготовки, значного досвіду та обов’язкового тривалого періоду акліматизації. В умовах високогір’я організм працює при зниженому парціальному тиску кисню, що створює додаткове навантаження на всі системи.

Попри складність маршруту, більшість учасників експедиції успішно досягли вершини. На найвищій точці вулкану українські альпіністи підняли Державний прапор України — як символ незламності, сили духу та волі, що передаються з покоління в покоління.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Новини Полтави та області🇺🇦 (@u_poltavi)

Сходження Наталії Іленко-Лобач стало прикладом того, що представники медичної спільноти ПДМУ поєднують високий професіоналізм, витривалість і здатність долати виклики не лише в медицині, а й далеко за її межами.

“Досягнення Наталії Іленко-Лобач – приклад для усіх здобувачів освіти ПДМУ: вчитися й рости, долати виклики та підкорювати свої “висоти” як у професії, так і в житті”, – зазначають у пресслужбі.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений PEREGANYA MIKE (@perehania_mike)

Раніше BitukMedia розповідало про закарпатського альпініста Михайла Переганя. Чоловік також піднявся на найвищий вулкан планети Охос-дель-Саладо і розгорнув на його вершині прапор України.

Кава проти деменції: вчені назвали безпечну і “корисну” дозу

0
Фото - Yuliia Riabchuk

Щоденна кава або чай можуть працювати не лише як ранковий ритуал, а й як захист для мозку. Нове масштабне дослідження показало: помірне споживання кофеїну пов’язане зі зниженням ризику деменції та повільнішим спадом розумової активності.

Про це розповідає EuroNews.

Йдеться про дві–три філіжанки кави з кофеїном або одну–дві чашки чаю щодня. Саме така кількість, за даними науковців, асоціюється з нижчим ризиком розвитку деменції, збереженням когнітивних функцій та їхнім повільнішим погіршенням з віком.

“Коли ми шукали можливі інструменти профілактики деменції, то подумали, що щось настільки поширене, як кава, може стати перспективним дієтичним втручанням”, — зазначив старший автор дослідження Даніель Ванг, науковий співробітник Mass General Brigham Department of Medicine та асистент професора Гарвардської медичної школи.

Результати, опубліковані в журналі JAMA, показали: помірне споживання кофеїну пов’язане зі зниженням ризику деменції до 18%. Найбільш виражений ефект спостерігався саме у тих, хто вживав кофеїн у помірних кількостях. Водночас вищий рівень споживання не продемонстрував негативного впливу та, схоже, забезпечував подібний нейропротекторний ефект.

Кава і чай містять біоактивні сполуки — зокрема поліфеноли та кофеїн. Вони можуть діяти як нейропротекторні фактори: зменшувати запалення, обмежувати клітинні пошкодження та підтримувати здоров’я мозку.

У дослідженні взяли участь понад 130 тис. людей. Усі вони проходили оцінку раціону харчування, когнітивного стану та скринінг на деменцію. Спостереження тривало 43 роки — це дозволило науковцям простежити, як вживання кави з кофеїном, чаю та навіть декафу впливає на ризик розвитку деменції з часом.

За період спостереження деменцію діагностували у 11 033 учасників. І серед чоловіків, і серед жінок найвищий рівень споживання кофеїну був пов’язаний зі зниженням ризику деменції на 18% порівняно з тими, хто пив мало або не пив взагалі.

Окрім цього, кавомани рідше повідомляли про симптоми суб’єктивного когнітивного спаду — тобто самовідчуття погіршення пам’яті чи сплутаності. Такі скарги зафіксували у 7,8% тих, хто пив каву, проти 9,5% серед тих, хто майже її не вживав.

Попередні дослідження вже пов’язували кофеїн із покращенням чутливості до інсуліну та функції судин — факторів, які також можуть відігравати роль у захисті від когнітивного спаду.

Водночас автори наголошують: дослідження має спостережний характер, а отже не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Також у роботі не враховувалися типи чаю чи кави, рівень обсмаження, походження продукту або спосіб приготування.

Науковці підкреслюють, що рання профілактика залишається ключовою, адже сучасні методи лікування деменції мають обмежений ефект після появи симптомів. Саме тому дедалі більше уваги приділяють ролі способу життя, зокрема харчування, у розвитку захворювання.

Деменція зазвичай розвивається поступово — від суб’єктивного когнітивного спаду до легких когнітивних порушень, а згодом і до клінічної форми хвороби.

Дослідники додають: хоча результати обнадійливі, розмір ефекту є відносно невеликим, а способів підтримати когнітивне здоров’я з віком — багато.

“Наше дослідження показує, що вживання кави або чаю з кофеїном може бути лише однією з частин цього пазла”, — підсумував Даніель Ванг.

Як розповідало BitukMedia, зайва вага може шкодити мозку так само непомітно, як і судинам. Нове генетичне дослідження показало, що ожиріння у середньому віці суттєво підвищує ризик розвитку судинної деменції в майбутньому.

15 місяців на волі: рептилія-утікачка вижила і знайшлась завдяки соцмережам

0
Фото - Emma Dormer/ Facebook

Вона зникла понад рік тому — без сліду і майже без надії на повернення. Через понад рік її несподівано знайшли під компостовою купою у британському селі — лише за одне поле від її домівки. Між іншим, йдеться про домашню змію.

Про це розповідає BBC.

Молочну змію виявили в саду в Донінгтоні, графство Лінкольншир (Велика Британія). Рептилія перебувала під компостною купою — приблизно за одне поле від місця, звідки вона втекла ще 15 місяців тому.

Змію знайшов чоловік місцевої жительки Емми Дормер під час роботи в саду.

“Я була нажахана”, — зізналася вона. Жінка одразу написала у місцеву Facebook-спільноту, і вже за кілька хвилин користувачі допомогли встановити контакт із власником тварини.

Господар змії Марк Гордон-Гілл побачив допис у соцмережі та впізнав на фото знайомі “риси”. “У мене було таке передчуття. Я подумав: це ж точно та сама змія, яка зникла рік тому”, — розповів він. А остаточно переконався, коли побачив її особисто.

Фото – Emma Dormer/ Facebook

Впізнати улюбленицю допомогли характерні відмітини та невелика деформація на хвості. За словами Марка, тварина перебуває у хорошому стані. Ймовірно, увесь цей час вона виживала, харчуючись місцевою живністю.

“Це дуже зворушливо. Є надія для кожного, хто втратив тварину. Приємно знати, що вона вижила і повернулася додому”, — сказав власник.

Емма Дормер з полегшенням додала: “Сподіваюся, це був останній раз, коли ми її бачили”.

Молочна змія (Lampropeltis triangulum)  — неотруйний вид родини вужевих, який походить з Північної та Центральної Америки. Вона популярна як домашній улюбленець завдяки яскравому червоно-чорно-білому (або жовтуватому) забарвленню та відносно спокійному характеру. Попри схожість із отруйними кораловими зміями, молочні змії безпечні для людини. У неволі вони зазвичай живляться гризунами, а в дикій природі — дрібними ссавцями, ящірками та іншими зміями, що й могло допомогти цій особині понад рік вижити поза тераріумом.

Як розповідало BitukMedia, двометрова змія вкусила чоловіка — і загинула. Ні, це не байка, а справжня історія з хорватського села Донє Віньяне, де отрута виявилася слабшою за… алкоголь у крові туриста. 

Після чотирьох років війни — обійми на Олімпіаді: фігурист зі США зустрів рідних з Харкова

0
Фото - АР

Чотири роки він бачив рідних лише через екран — під звуки вибухів у Харкові. І ось тепер, на зимовій Олімпіаді в Мілані-Кортіні, американський фігурист українського походження Вадим Колесник нарешті зміг обійняти сім’ю. Зустріч організували завдяки збору на платформі GoFundMe. 

Про це пише Associated Press.

“Здається, ніби минуло ціле життя”, — каже 24-річний спортсмен. Поки він готувався до головного старту кар’єри, російські бомби руйнували його рідне місто. Бізнес батька з продажу побутової техніки та освітлення було знищено. Старший брат Ігор після повномасштабного вторгнення 2022 року вступив до лав ЗСУ.

7 лютого, коли рф здійснила чергову масштабну атаку на місто, дві родички спортсмена, Снежана Колесник та Ірина Кобченко, прилетіли до Північної Італії, щоб підтримати його на Іграх.

Це стало можливим завдяки збору коштів на GoFundMe, який запустили в січні — одразу після того, як Вадим Колесник разом із партнеркою з танців на льоду Емілеєю Зінгас кваліфікувалися на Олімпіаду. Початкова мета становила $25 тисяч, але її швидко перевищили. Залишок коштів спортсмен планує спрямувати на оплату тренувань і роботи тренерів після Ігор. “Ми ніколи не очікували такої підтримки”, — зізнається Зінгас.

А от історія самого фігуриста. Вадим Колесник переїхав до США у 2016 році — на перегляд до відомого тренера Ігоря Шпільбанда. Після короткого повернення в Україну йому відмовили у повторному в’їзді до Штатів. Згодом він отримав довгострокову візу й продовжив тренування, фактично сам.

Лише близько трьох років тому до нього приєдналася мама Світлана. Батько залишився в Україні доглядати за бабусею, а старший брат вирушив на фронт.

Минулого літа Колесник отримав громадянство США. Поза тренуваннями він працює на ковзанці Novi Ice Arena в передмісті Детройта.

З огляду на пережите родиною, позиція спортсмена щодо участі росіян на Іграх жорстка. Деяких спортсменів із рф допустили до змагань у статусі “нейтральних”, зокрема фігуристів Аделію Петросян та Петра Гуменника.

“Для мене вони — терористична країна. Вони щодня вбивають українців. Поки війна не закінчиться, їм тут не місце”, — заявив Колесник.

Він зізнається: на початку повномасштабної війни це кардинально вплинуло на його життя і спорт. “Я намагався виливати всі емоції у катання. Але це не найкращий спосіб тренуватися. Усе, що відбувалося поза ковзанкою, тиснуло на мене”, — каже спортсмен.

Згодом завдяки спортивній психології він навчився розмежовувати особистий біль і роботу. “Я маю вийти й зробити свою справу. Усе інше — поза межами льоду”.

Його партнерка додає: “Щодня він отримує відео й повідомлення про загиблих або поранених друзів. Це величезний тягар”.

Попри довгоочікувану зустріч, не всі члени родини змогли бути присутніми. Мама спортсмена вирішила залишитися в Мічигані. Хоча вона має чинну візу до 2027 року, існували ризики проблем із повторним в’їздом до США. “Наш юрист порадив не ризикувати. Навіть із усіма документами бувають випадки відмови”, — пояснила Зінгас.

Вадим Колесник сподівається отримати для матері грін-карту, щоб вона могла залишатися в країні без обмежень.

Спортсмен зізнається: батько був його головною підтримкою. “Мама хотіла, щоб я обрав безпечніший шлях. А тато знав: я все одно піду на лід”.

Тепер він виступає на найбільшій сцені світового спорту. І цього разу — з рідними на трибунах.

У 12 років — ядерний синтез: школяр претендує на рекорд Гіннеса (ВІДЕО)

0
Фото - NBC

Поки одні семикласники готують презентації з природознавства, інші — запускають ядерний синтез. Учень з Далласа Айден Макміллан успішно створив установку для ядерного синтезу. Тепер підліток претендує на звання наймолодшої людини у світі, якій вдалося досягти цього результату.

Про це розповідає NBC.

Проєкт, який уже привернув увагу на національному рівні, може принести хлопцю рекорд Гіннеса.

Айден почав працювати над установкою у віці восьми років. Перш ніж зібрати перші прототипи, він два роки вивчав основи ядерної фізики. Далі — ще роки випробувань, помилок і наполегливої роботи. “Мені подобався цей проєкт, але я його й трохи ненавидів”, — зізнається Айден.

За його словами, мотивацією була не слава і не вигода. “Це не змушує мене стрибати вище чи писати швидше. Це нічого не дає мені особисто. Якщо чесно, це просто проєкт із цікавості. Але якщо дивитися ширше — на мій погляд, синтез є енергією майбутнього”, — каже школяр.

Робота над установкою тривала чотири роки. І, звісно, викликала занепокоєння вдома. “У мами були тривожні думки. Вона казала: “Стоп-стоп-стоп, поясни мені детально, що може піти не так і як зробити, щоб цього не сталося””, — розповідає хлопець.

Попри побоювання, проєкт завершився успіхом. У 12 років Айден досяг того, що вдається одиницям — зафіксував утворення нейтронів, ключовий показник здійснення ядерного синтезу.

“Ми отримали нейтрони! — згадує він. — Я навіть трохи плакав. Це важко описати. Наче кінець дуже довгої подорожі”.

Проєкт Айдена також став натхненням для створення Launchpad — некомерційного простору для юних винахідників у Західному Далласі. Makerspace розташований у звичайній цегляній будівлі й покликаний підтримувати саме такі амбітні наукові ініціативи.

Для самого Айдена цей успіх — не фінал, а старт.

Його шлях до потенційного рекорду Гіннеса може стати лише першим кроком у великій науковій кар’єрі.

Макміллан зараз подає заявку до Книги рекордів Гіннеса, щоб бути визнаним наймолодшою людиною, яка досягла ядерного синтезу. Поки рекорд належить Джексону Освальту з Теннессі, який успішно досяг ядерного синтезу лише за кілька годин до свого 13-річчя в 2018 році.

Як розповідало BitukMedia, 16-річна Катерина з Києва встановила вражаючий рекорд — вона стала наймолодшою ученицею, яка коли-небудь завершила спеціалізоване стажування в Університеті Свонсі в Уельсі. Юна дослідниця працює над технологіями, що вже сьогодні називаються майбутнім енергетики.