Субота, 31 Травня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 2

10 метрів витонченого мистецтва: зареєстрували рекорд України з найбільшої витинанки

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - КМДА

У Музеї історії міста Києва зафіксовано новий рекорд України — найбільшу витинанку, створену у стилі традиційної української вишивки. Її авторка — знана майстриня Тетяна Кузьмич (Кашуба), а сам артоб’єкт став центральним експонатом виставки “Червоне — то любов”, яка триває в музеї.

Про це повідомив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.

Довжина витинанки — 10 метрів. Вона виконана у червоному кольорі, що символізує любов, силу, кров і життя, та прикрашена автентичними українськими орнаментами, впізнаваними по всій Україні.

“Ця рекордна витинанка – символічний артоб’єкт, маніфест нашої незламності. Вона демонструє, як творчість, заснована на традиціях, може надихати, об’єднувати й додавати сил у часи випробувань. А сьогодні, як ніколи, важливо нагадувати світу про глибину й витонченість української культури”, – зазначив Валентин Мондриївський під час церемонії фіксації рекорду.

Майстриня Тетяна Кузьмич (Кашуба) стала володаркою рекорду України за найбільшу витинанку, створену у техніці “Паперової вишиванки”

Мистецький проєкт має на меті не лише зберегти й популяризувати українське народне мистецтво, а й показати його роль як важливого елементу національної ідентичності та спротиву. У складні часи саме культура здатна стати опорою — вона не дає нам забути, ким ми є, і за що боремось.

Виставка “Червоне — то любов” відкрита до відвідування у Музеї історії Києва. Рекордна витинанка вже стала популярною фотозоною та символом культурного опору.

Витинанка — це традиційне українське декоративне мистецтво вирізання орнаментів і сюжетних композицій з паперу. Назва походить від слова “витинати”, тобто “вирізати”.

Витинанки з’явилися в Україні ще в XIX столітті й були особливо популярними на Поліссі, Поділлі та в Центральній Україні. Їх використовували для оздоблення хат: чіпляли на вікна, печі, стіни, полиці.

Кожна витинанка несла в собі глибокий символічний зміст. Наприклад, дерево життя, птахи — це образи гармонії, родючості та духовного зв’язку з природою.

Сьогодні витинанка відроджується як елемент сучасного мистецтва та національної ідентичності. Вона використовується не тільки в інтер’єрах, а й у моді, дизайні, книжковій ілюстрації, артінсталяціях і навіть на поштових марках.

Отже, витинанка — це не просто прикраса, а форма візуального фольклору, що зберігає культурну пам’ять народу через просту, але вишукану мову паперу і ножиць.

Як розповідало BitukMedia, До Дня вишиванки в київському кінотеатрі “Жовтень” презентували унікальну вишиту сорочку під назвою “Оберіг”. Вона втілює сучасний символ боротьби — українську землю, розриту окопами.

“Сіль землі”: Укрпошта випустила благодійну марку на честь українських піхотинців

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Укрпошта

27 травня пройшло спецпогашення нової благодійної марки “Сіль землі” від “Укрпошти”. Художник Андрій Єрмоленко зобразив на марці українського військового, який берцями топче двоголового орла — символ імперської агресії. Новий поштовий випуск увічнює подвиги воїнів-піхотинців. 

Про це повідомляється на Facebook-сторінці поштового оператора. 

“Але ця марка важлива не лише тим, що візуалізує наше спільне прагнення до перемоги та вшановує тих, хто щодня утримує позиції, відбиває атаки й звільняє українські землі. Вона важлива й тим, що допоможе знову посміхатися тим, хто був поранений під час бойових дій”, – написав у Telegram гендиректор “Укрпошти” Ігор Смілянський.

Справа в тому, що 8 грн з кожної марки “Укрпошта” спрямує на реконструкцію облич українських захисників із мінно-вибуховими травмами. Такі поранення вважаються одними з найскладніших і потребують висококваліфікованого хірургічного втручання. Збір відбувається у співпраці з благодійним фондом YANKO.

Автор випуску — відомий український художник Андрій Єрмоленко, чия попередня робота “Вони вистояли! Не витримав бетон!” (2020) стала символом стійкості кіборгів — захисників Донецького аеропорту. Цього разу — це нова візуальна присвята воїнам.

“На честь піхотинців, чиї кроки вічно пам’ятатиме українська земля. На честь піхотинців, які щодня дивляться у вічі смерті, щоб інші могли жити”, – йдеться у дописі “Укрпошти”.

Тираж марки — 150 тис. примірників. Придбати марку вже можна на сайті postmark.ukrposhta.ua, у відділеннях Укрпошти та у філателістичних магазинах.

Як розповідало BitukMedia, 22 травня в продаж надійшов новий поштовий набір від “Укрпошти” під назвою “Героїчні професії. Місія: правда”. Це символічна подяка воєнним журналістам, які щодня ризикують життям, фіксуючи правду про російсько-українську війну.

Кохання сильніше за смерть: в Україні народився хлопчик, зачатий після загибелі тата-Героя

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Вперше в історії Рівненського обласного перинатального центру на світ з’явилася дитина, зачаття якої відбулося після смерті батька. Малюк Юрчик народився 20 травня 2025 року — рівно за рік після того, як його батько, військовий Юрій, загинув, захищаючи Україну.

Про це Центр розповів на своїй сторінці у Facebook.

Ця історія — не з кіно. Вона реальна, глибока і сповнена любові, що не вмирає. Історія Наталії та Юрія почалася ще за життя: попри труднощі зі здоров’ям, чоловік заздалегідь здав біологічний матеріал на зберігання в центрі репродукції “Благодар”. Подружжя мало надію на спільне батьківство, на продовження життя.

“Ми з чоловіком йшли до цієї вагітності понад рік. Боролися, здавали аналізи, поїхали в центр “Благодар”. Він здав біологічний матеріал – сказали через три дні прийти, скажуть результати. Це був березень. А він в березні вже поїхав на “нуль”. Все нормально було, поки той травень не прийшов”, – ділиться Наталія Гордійчук.

Коли 21 травня 2024 року Юрій загинув на фронті, Наталя зважилася на надзвичайно сміливий і глибоко особистий крок — подарувати життя їхньому спільному сину. А разом з тим – зберегти частинку Юрія поруч із собою. Жінка пройшла процедуру екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) із використанням замороженого біоматеріалу чоловіка.

44-річний Юрій Гордійчук служив на посаді стрільця у Національній гвардії України та загинув під час виконання бойового завдання у районі села Сокіл у Покровському районі Донеччини.

Юрій Гордійчук став батьком посмертно. Фото – Городоцька сільська рада

Медикиперепитували, чи дійсно Наталя готова до цього кроку, але жінка пригадала слова чоловіка: “Ти в мене сильна, ти справишся”.

За кілька місяців Наталі повідомили, що вона вагітна. “Як я плакала. Зразу поїхала до Юри на могилку, йому розказала”, – згадує вона мить, коли отримала радісну звістку.

Через рік після його загибелі, 20 травня 2025 року, Наталя народила сина — Юрчика. Хлопчик отримав ім’я на честь тата, і, кажуть, неймовірно схожий на нього — зовнішністю та поглядом.

“Це непроста історія та непростий клінічний випадок для лікарів. Бажання Юрія мати дитину було надто сильним. Тоді ми запропонували заморозити його біологічний матеріал. На етапі, коли ми чекали протоколу ЕКЗ і проводили обстеження, ми отримали сумну звістку. Це не зупинило Наталію, бо вона дала обіцянку своєму чоловікові, що він буде мати дитину. Насправді, герої не вмирають”, – каже лікарка акушерка-гінекологиня Ірина Царук.

У репродуктивному центрі зазначили, що це перший випадок запліднення із використанням біоматеріалу загиблого військовослужбовця у їхній практиці. Медики називають це не інакше, як дивом — історією “про про любов, яка сильніша за смерть, про материнство, натхненне пам’яттю, про життя, що народжується всупереч усьому”.

Юрчик — не лише символ пам’яті про Героя, а й надія, що кожна втрата може нести у собі новий початок. “Життя продовжується. І навіть після найгірших втрат — воно здатне починатися знову”, пишуть лікарі Центру, які пишаються тим, що стали частиною цієї унікальної історії.

Як розповідало BitukMedia, з лікарні виписали перших в Україні двійнят, які народилися завдяки державній програмі допоміжних репродуктивних технологій. Малюки Матвій та Юстина зʼявились на світ у Львівському обласному клінічному перинатальному центрі.

Розміром із кота: рідкісного пацюка зафільмували вперше за 30 років (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Цей відеозапис, на якому видно пацюка, що біжить по колоді над струмком, є першим доказом існування виду. Фото - František Vejmělka/Biology Centre CAS

Наукова сенсація в Папуа-Новій Гвінеї: чеський зоолог уперше за кілька десятиліть зафільмував одного з найрідкісніших гризунів планети — субальпійського волохатого пацюка Mallomys istapantap. Раніше науковці знали про існування цього велета лише завдяки поодиноким музейним зразкам.

Про це розповідає New Atlas.

Неймовірне відкриття сталося в горах Нової Гвінеї. Вперше за 30 років в об’єктив камери потрапив рідкісний субальпійський пацюк Mallomys istapantap. Цей гігантський гризун, про якого досі було відомо лише з кількох музейних зразків, з’явився на відео, знятому чеським біологом Франтішеком Веймелкою під час шестимісячної експедиції до малодоступних лісистих хребтів Папуа — Нової Гвінеї. “Вражає, що така велика й незвична тварина залишалася майже повністю невивченою”, — коментує відкриття дослідник.

Mallomys istapantap вражає своїми розмірами: довжина тіла разом із хвостом може сягати 85 см, а вага — до 2 кг. Це в 4–5 разів більше, ніж у звичайного пацюка, і зіставно з домашніми котами. Незважаючи на габарити, тварина харчується винятково рослинною їжею, що є рідкісною рисою для таких великих гризунів.

Середовище існування цього виду — високогірні альпійські луки, розташовані на висоті понад 3200 метрів над рівнем моря. Ймовірно, жорстка конкуренція за їжу на таких висотах спонукала пацюка зайняти вузьку екологічну нішу.

Цей мертвий волохатий пацюк дозволив вченим провести великий відбір зразків тканин для його вивчення. Фото – František Vejmělka/Biology Centre CAS

Чому пацюка так важко знайти? Цей нічний гризун майстерно уникає уваги. Вдень він ховається в норах або на деревах, що, разом з важкодоступністю його середовища, робить виявлення тварини надзвичайно складним. За останні десятиліття лише один відомий науці екземпляр знайшли мертвим — його загризла собака місцевого мисливця. Цей випадок дав змогу вченим вперше дослідити ДНК та анатомію тварини, але залишив багато відкритих запитань.

Mallomys istapantap є частиною унікальної фауни Нової Гвінеї, одного з біорізноманітніших регіонів планети. Виявлення та документування живого представника цього виду відкриває нові можливості для дослідження еволюції та адаптації гризунів до екстремальних умов.

Окрім того, це відкриття підкреслює важливість досліджень у маловивчених районах та нагадує, що природа зберігає ще чимало таємниць — навіть серед тварин, які здавалися давно втраченими для науки.

Як розповідало BitukMedia, вченим з Техаського університету в Ель-Пасо (США) вперше вдалося сфотографувати багадаїса жовтоголового (Prionops alberti). Цього птаха Американське відомство з охорони пернатих включило до списку “втрачених”, бо її ніхто не бачив вже два десятиліття.

Поцілунки під підозрою: вчені знайшли зв’язок між мікробами з рота та депресією

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Depositphotos

Дослідники з кількох країн дійшли висновку, що симптоми депресії та тривожності можуть передаватися від одного партнера до іншого… через рот. Точніше — через обмін бактеріями під час поцілунків. Така передача пов’язана зі змінами в оральному мікробіомі, які, виявляється, можуть впливати на психічне здоров’я.

Про це розповідає New Atlas.

Парам, які звикли демонструвати свою любов пристрасними поцілунками, можливо, варто зважити на нові наукові дані. Як з’ясували дослідники з Ірану, Індії, Італії та Великої Британії, тривожність і депресію можна передати партнеру через обмін бактеріями в роті, зокрема під час поцілунків.

Міжнародна команда вчених проаналізувала дані 268 пар, які нещодавно одружилися й жили разом не більше шести місяців. Одним із партнерів у кожній парі була людина з діагностованим безсонням, депресією та тривожністю, інший — здоровим контрольним учасником. Впродовж 180 днів дослідники відстежували склад орального мікробіому обох партнерів, а також рівень кортизолу в слині — гормону стресу.

Через пів року здорові учасники почали демонструвати ознаки, подібні до своїх партнерів: погіршення якості сну, підвищений рівень тривожності та депресії, зростання рівня кортизолу. Причому жінки виявилися більш уразливими до змін. Водночас мікрофлора їхньої ротової порожнини стала більш подібною до мікрофлори партнера з розладами.

Це, на думку вчених, свідчить про передачу орального мікробіому, яка потенційно може змінювати психічний стан людини. “Ми виявили, що зміни в складі бактерій у роті пов’язані з погіршенням сну, підвищенням рівня кортизолу та симптомами депресії й тривожності”, — зазначають автори дослідження.

До цього часу вплив мікробіому здебільшого вивчали в контексті кишківника. Та нині вчені дедалі частіше звертають увагу на мікробіом ротової порожнини, адже його порушення також пов’язують з аутизмом, деменцією, хворобою Паркінсона, шизофренією, тривожними та депресивними розладами.

Результати дослідження свідчать, що тісний фізичний контакт може призводити до бактеріальної синхронізації, яка, своєю чергою, впливає на фізіологічні та психічні реакції партнерів. Це відкриває перспективи для більш цілісного й персоналізованого підходу до лікування ментальних розладів.

Попри новаторські висновки, дослідження має кілька обмежень:оцінка психічного стану базувалась на самозвітах, а не клінічних діагнозах; аналізувався лише ранковий рівень кортизолу; спільні побутові звички, включно з харчуванням, не контролювались; бактеріальні зразки брали лише з мигдаликів та глотки, не охоплюючи всю порожнину рота.

Дослідники підкреслюють, що зв’язок між поцілунками та передачею тривожності ще потребує подальшого вивчення: “Це асоціативне дослідження, і потрібно довести причинність. Але якщо вона підтвердиться — наслідки будуть вагомими для сучасної науки”.

Вчені підкреслюють: це не означає, що тепер потрібно уникати близькості чи поцілунків. Але нові дані відкривають нові двері в розумінні того, як сильно мікробіом впливає на психіку, і як пари справді “ділять” не лише побут, а й біохімію.

Як розповідало BitukMedia, у США з’явилася програма, яка розпізнає депресію. Вона аналізує вираз обличчя і використовує для цього фотографії зі смартфона. Mood Capture може допомогти з ранньою діагностикою розладів психіки. Розробники вважають, що технологія стане загальнодоступною упродовж п’яти років.

На небі — три сонця! Українські полярники зняли унікальне гало біля Вернадського

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін НАНЦ

Небо над українською антарктичною станцією “Академік Вернадський” прикрасило дивовижне світлове явище. Полярникам вдалося зафільмувати рідкісні оптичні ефекти — два несправжні сонця та повне паргелічне коло, яке виникає завдяки сонячним променям і крижаним кристалам у повітрі.

Про це розповідають на сторінці НАНЦ у Facebook.

Українські дослідники, які нині працюють на антарктичній станції “Академік Вернадський”, стали авторами рідкісного метеорологічного відео. Над крижаним ландшафтом Антарктиди з’явилися одразу три “сонця” — центральне світило та два паргелії обабіч нього. Ба більше — у кадр потрапило і повне паргелічне коло — світлова смуга, що охоплює усе небо паралельно горизонту.

Ці атмосферні явища належать до сімейства гало — оптичного ефекту, який виникає, коли сонячне світло заломлюється й відбивається у крижаних кристалах. Такі кристали зазвичай утворюються у високих перистих хмарах або зависають у повітрі як алмазний пил.

“Неначе на небі лежить обручка з камінчиками,” – поділились враженням учасники експедиції. Адже паргелічне коло справді нагадує світлий обруч, що проходить через усі точки світіння — від справжнього сонця до його оптичних “двійників”.

Перед тим, як почали знімати, полярники також побачили 22-градусне сонячне гало, але воно зникло швидше, ніж встигли дістати камеру.

Унікальність повного паргелічного кола полягає в дуже складному механізмі його формування — світло не просто заломлюється, а іноді проходить до п’яти заломлень усередині кристала. Саме ця складність робить такі явища надзвичайно рідкісними — навіть для полярних широт.

До слова, найбільш поширені форми гало — кругові ореоли навколо сонця чи місяця, іноді — світлові стовпиа бо зенітні дуги. Проте справжні оптичні “перлини” — такі як повне паргелічне коло чи подвійні паргелії на відстані 44 градусів — зустрічаються надзвичайно рідко.

Відео унікального явища зняв учасник експедиції Сергій Якущенко, і тепер ми всі можемо подивитися, як сонце “малює” на небі химерні візерунки разом із кристалами льоду.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники показали “небесні гребінці” над “Вернадським”. Йдеться про особливе явище – хмари, які формою нагадують гребінці або морські хвилі.

Рожеве золото й міфічні герої: легендарна шабля Наполеона знайшла нового власника

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Drouot / Giquello

В Парижі за €4,7 млн було продано шаблю імператора Франції Наполеона I Бонапарта. Спочатку лот оцінили в суму від 700 тис. до 1 млн євро, що робить його одним із “найцінніших наполеонівських артефактів, які колись були продані з торгів”.

Про це повідомляє Le Figaro з посиланням на аукціонний майданчик Hôtel Drouot.

Аукціонний дім Giquello, який організував продаж у Drouot, назвав цю зброю “шедевром з бездоганною історією походження”.

Продана шабля була особистою зброєю Наполеона. Бонапарт замовив зброю 1803 року у директора Версальської мануфактури Ніколя Ноеля Буте. Ставши імператором, Наполеон I зберігав шаблю майже до кінця свого правління, після чого подарував її останньому маршалу Імперії Еммануелю де Груші. Предмет зберігався у родині нащадків воєначальника.

Шабля виконана в турецькому стилі, повністю із рожевого золота. Рукоятку прикрашають рельєфні зображення міфічних персонажів.

 

 
 
 
 
 
Voir cette publication sur Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Une publication partagée par giquello – Maison de ventes aux enchères (@_giquello_)

“Сума впритул наблизилася до світового рекорду €4,8 млн, встановленого в 2007 році його шаблею з битви при Маренго”, – додали представники Hôtel Drouot.

Речі Наполеона Бонапарта часто опиняються на торгах у Франції. Так у березні на аукціоні продали примірник Цивільного кодексу Франції від 1799 року, що належав імператору. Його підсумкова вартість становила 395 тис. євро. А у липні минулого року з молотка пішли два пістолі Наполеона. Їх придбали за 1,69 млн євро. Цю зброю державний діяч планував використати, щоб вкоротити собі віку після зречення від влади. Зараз це – національний скарб Франції

Також у 2023 році бікорн (це тип головного убору, який мав дві підняті гострі частини з боків, через що нагадував два роги, – ред.) Наполеона був проданий за 1,932 млн євро, встановивши новий рекорд для такого типу предметів. Цей капелюх, один із приблизно 120, які імператор носив протягом свого правління, був частиною колекції Жан-Луї Нуазьє. Він збирав наполеонівські реліквії понад пів століття.

Крім того, в червні цього року очікується аукціон 110 рідкісних наполеонівських артефактів з приватної колекції П’єра-Жана Шаленсона, відомого французького антиквара та ентузіаста Наполеона. Серед лотів — трон імператора, бікорн, який він носив під час битви при Асперн-Есслінгу, похідне ліжко та золота печатка, втрачена при Ватерлоо. Аукціон організовує Sotheby’s, і очікується, що колекція принесе близько 6 млн євро.

Ці продажі свідчать про незгасаючий інтерес до постаті Наполеона Бонапарта та його спадщини, а також про значну цінність пов’язаних з ним артефактів на світовому аукціонному ринку.

Як розповідало BitukMedia, у Чикаго на аукціоні виставили 144 історичні артефакти, пов’язані з 16-м президентом США Авраамом Лінкольном. Серед них – закривавлені шкіряні рукавички, що були в кишені політика в ніч його вбивства. Лоти пішли з молотка заради погашення 8-мільйонного боргу, який тягнувся за фондом майже два десятиліття.

105-річний атлет виграв чотири золоті медалі на Всесвітніх іграх майстрів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - I-HWA CHENG/AFP via Getty

105-річний Саванг Джанпрам довів, що вік — не перешкода для перемог. На Всесвітніх іграх майстрів на Тайвані він здобув чотири золоті медалі, змагаючись у віковій категорії 100+. В його активі — вже 60 нагород на цих змаганнях. І все це — завдяки дисципліні, щоденним пробіжкам і прикладові доньки.

Про це розповідає People.

Ніщо — навіть час — не стало на заваді Савангу Джанпраму. 105-річний спортсмен із Таїланду виборов одразу чотири золоті медалі на Всесвітніх іграх майстрів, які тривають у Тайбеї (Тайвань) з 17 до 30 травня 2025 року.

Найстарший учасник змагань, Джанпрам виступав у віковій категорії 100+, де він був єдиним конкурентом. Для перемоги чоловікові було достатньо лише фінішувати — і він це зробив. В його активі — “золото” в чотирьох дисциплінах: бігу на 100 метрів, метанні списа, диска та штовханні ядра. Останню медаль він отримав 22 травня — і святкував перемогу разом із 73-річною донькою, Сіріпан, яка на цих змаганнях також здобула три нагороди.

Фото –  I-HWA CHENG/AFP via Getty

“Я пишаюся тим, що батько приніс нашій родині таку честь”, — поділилася з журналістами Сіріпан.

Всесвітні ігри майстрів — це міжнародні мультиспортивні змагання для спортсменів віком від 30 років. Їх проводять раз на чотири роки за принципом Олімпійських ігор, але з поділом за віковими категоріями. Мета — підтримка здорового способу життя та популяризація активності серед людей середнього й старшого віку.

Примітно, що Джанпрам почав активно займатися спортом лише після 80-ти. До цього він працював директором початкової школи. Каже, поштовхом до змін стало те, що він бачив, як його однолітки ставали прикутими до ліжка через хвороби.

“Після 80-ти він почав тренуватися разом із донькою Сіріпан, яка займається легкою атлетикою, і вже після 90 років узяв участь у своїх перших змаганнях”, — повідомляють на сайті Всесвітніх ігор.

Сьогодні Саванг щодня гуляє пішки, тричі-чотири рази на тиждень бігає разом із донькою, рано лягає спати і рано прокидається. Він переконаний: основа довголіття — режим і рух.

“Якщо добре їсти, висипатися — настрій буде гарний, життя – впорядкованим, і здоров’я покращиться саме собою”, — каже Джанпрам. І додає: людям похилого віку вкрай важливо виходити з дому. “Це корисно для здоров’я, і це допомагає знайомитися з новими людьми.”

У 2025 році Ігри в Тайбеї зібрали майже 26 тис. спортсменів зі 107 країн. Джанпрам не виключає, що візьме участь і у наступних Іграх, які відбудуться у 2027 році в Японії — все залежатиме від стану його здоров’я.

Поки ж він продовжує свої щоденні прогулянки — чи то біля дому, чи до магазину з донькою. “Я дуже пишаюся татом. Він сильний, і люди захоплюються ним скрізь, куди б ми не йшли”, — з усмішкою розповідає Сіріпан.

Фото – I-HWA CHENG/AFP via Getty 

Як розповідало BitukMedia, у США 100-річна мешканка штату Кентуккі вирішила знову вийти на роботу. Жінка занудьгувала на пенсії без спілкування. “Я так втомилася від себе”, – каже Джоклета Вілсон.

Два коти, десять країн і тисячі доларів: пара з Чикаго подорожує світом з улюбленцями

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Британські блакитні коти Луї та Тодд стали справжніми мандрівниками: за два роки вони відвідали 10 країн світу. Їхній господар, 27-річний Лазар Йоксімович, витратив на авіаперельоти та ветеринарні документи понад $23 тис. Власник зізнається, що вже не уявляє мандрівок без хвостиків — каже, що його коти обожнюють подорожувати.

Про це розповідає New York Post.

Американець Лазар Йоксімович, контент-креатор із Чикаго, вирішив не розлучатися зі своїми котами навіть під час далеких мандрівок. З 2023 року разом зі своєю дружиною — студенткою медичного факультету Кетлін Ченг — він подорожує світом, не забуваючи про двох пухнастих супутників: британських короткошерстих Луї та Тодда.

Пара вже побувала з улюбленцями в десяти країнах, серед яких — Франція, Іспанія, Нідерланди, Угорщина, Мексика, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Румунія, Канада. За два роки подорожей Лазар витратив понад $23 тис. на квитки для тварин, ветеринарні довідки та спеціальні дозволи на вивезення.

“Я завжди любив подорожувати і не хотів залишати котів удома. Коли ми тільки взяли Луї та Тодда, я почав поступово знайомити їх з гучними звуками міста. Ми ходили до парків, торговельних центрів — усе, аби вони звикли до шуму”, — розповідає Йоксімович.

Першим у серпні 2023 року до пари приєднався Луї, а вже у вересні — Тодд. Обох котів почали адаптувати до активного життя майже одразу: вже через тиждень після появи вдома вони гуляли вулицями Чикаго.

Першою великою мандрівкою стала поїздка до Торонто (Канада), а вже у квітні 2024 року коти перетнули океан і опинилися у Мехіко. За словами Лазара, переліт тривав чотири години і пройшов без проблем.

“У Мехіко їм було спокійніше, ніж у Чикаго. Вони швидко адаптувалися. Секрет — у поступовому знайомстві з шумом і зміною обстановки”, — каже господар.

Після Мексики розпочалася європейська епопея: коти побували у Франції, Іспанії, Нідерландах, Угорщині, Чорногорії, Сербії, Румунії та Хорватії. Особливо їм сподобалися вузькі вулички Парижа та канали Амстердама.

“У Парижі їм подобались мости — видно було всю околицю, і це їх захоплювало. В Амстердамі вони з задоволенням вдихали повітря біля каналів і спостерігали за човнами”, — ділиться враженнями мандрівник.

Перевезення котів обходиться недешево: авіаквиток для кожного — близько $150 в один бік. У середньому одна поїздка з двома котами обходиться парі на $600 більше. Деякі країни також вимагають довідки про вакцинацію проти сказу та медичні сертифікати, що можуть коштувати до $500 і діють лише для однієї подорожі.

Не всі авіакомпанії дозволяють випускати тварин із переносок, що особливо дратує Луї — він не любить бути замкненим. “Ми намагаємося щодня виводити його на прогулянки, щоб він менше нервував. Але польоти в переносці — не його улюблена справа”, — каже Лазар.

Йоксімович переконаний: подорожі з тваринами — цілком можливі, якщо правильно підготувати улюбленців до нових умов. А ще — це робить поїздки значно теплішими та емоційнішими.

Коти-мандрівники мають свій Instagram-акаунт. За їхніми пригодами стежать понад пів мільйона підписників.

Як розповідало BitukMedia, на борту вітрильника посеред Тихого океану, в оточенні хвиль і вітру, Олівер Віджер живе своє найкраще життя — без офісу, без начальства, але з котом і свободою. Йому 29, і він залишив корпоративну посаду, щоб вирушити у плавання з Орегону до Гаваїв. Тепер його історія надихає мільйони підписників у соцмережах.

OnTheRecords: в Україні запустили першу студентську платформу проти фейків і маніпуляцій

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Twitch

Вперше в Україні студенти-журналісти запустили медіаплатформу OnTheRecords. Мета проєкту – “називати фейки — фейками, а маніпуляції — маніпуляціями, розбирати політичну риторику, деконструюють “новини дня” і щепити від інформаційної отрути”.

OnTheRecords створили студенти Київського фахового коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань” разом із викладачкою — Заслуженим журналістом України, кандидатом наук, засновницею BitukMedia Інною Битюк.

Перший ефір уже відбувся — і відразу дав зрозуміти: це не шоу. Це — справжня журналістика. Журналістика, яку давно чекали. Без компромісів. Без «джинси». Без прикрас.

Тема №1 — так звані “мирні переговори“

OnTheRecords зосередився на головному — кому вигідно нав’язувати Україні тему миру в умовах, коли жодних реальних передумов до нього не існує. У студії — фейкорозбір, аналіз наративів, викриття маніпуляцій.

Чому переговори в Стамбулі виглядали як спектакль? Чому за лаштунками проглядається силует Дональда Трампа? І чому ми маємо справу не з діалогом, а з добре зрежисованим інформаційним тиском?

Мир без миру: хто режисер вистави?

16 травня 2025 року відбулися перші за три роки переговори між Україною та росією — у Стамбулі. Але конструктиву не було. Україна запропонувала 30-денне перемир’я — росія відмовилася. Єдиний результат — обмін полоненими: по 1000 з кожного боку.

Усе це виглядало не як спроба досягти миру, а як вистава для одного глядача — Дональда Трампа. Ініціатива не виходила ані з Києва, ані з москви. Це була “спецоперація” з медійного оформлення.

Чому? Бо Трамп потребує “героїчних” дипломатичних перемог. І саме він постійно говорить про зняття санкцій з росії, повернення її до G7, про “неперешкоджання” мирним переговорам. Хоча за фактом — немає ні миру, ні плану, ні поступок з боку агресора.

Інформаційна війна: ми досі тільки захищаємося

На жаль, Україна й досі грає в оборонну. Ми реагуємо на наративи, що запускає росія — замість формувати свої. Поки світ розмірковує, чи давати нам зброю і які санкції запровадити, росія продовжує обстріли, наступи і дезінформаційні атаки.

У 2022 році президент Зеленський представив Формулу миру — 10 чітких пунктів, підтриманих НАТО, ЄС та США. Натомість росія у 2024-му висунула абсурдні ультиматуми: виведення ЗСУ з окупованих територій, визнання Криму частиною росії, відмова від НАТО. Це не переговори. Це шантаж.

Маніпуляція термінами: “мирна ініціатива” як прикриття капітуляції

росія уникає слова “війна” — натомість говорить про “спецоперацію”. Замість капітуляції — “мирна ініціатива”. Це — словесна зброя. Через мову ворог транслює нову реальність. І ми маємо навчитися її розпізнавати.

Маніпулювання емоціями — страхом, жалем, втомою — теж частина гри. На жаль, у світі дедалі більше тих, хто купується на цей сценарій. Тому нам критично важливо не лише оборонятися, а й атакувати інформаційно.

Інформаційна зброя має змінюватися так само, як і зброя на фронті

2014 року ми програли інформаційну війну. У 2022-му — почали відвойовувати позиції. Але зараз потрібні нові формати, нові меседжі, нова риторика. Нам потрібна гнучка, сучасна, атакуюча інформаційна стратегія. Без неї — навіть найкраща правда може загубитися в шумі чужих маніпуляцій.

Про мову — без істерик, але з повагою

Українська мова — основа державності. Всі офіційні установи, обслуговування, документи — мають бути українською. Це не обговорюється. Але мовне питання в побуті — складніше. Нав’язування тотального мовного контролю 24/7 — не працює. Це радше штовхає частину людей в обійми маніпуляторів. Мова — не привід для розколу. А засіб єдності.

OnTheRecords — це платформа, де речі називають своїми іменами.
Слідкуйте за анонсами наступних ефірів. Долучайтеся. Навіть якщо не встигли на прямий ефір — обов’язково подивіться запис. Бо саме тут ми вчимося бачити, розуміти — і не мовчати.

Перший ефір доступний у записі.

Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні теми — буде ще гостріше, ще глибше, ще чесніше.

Наступний ефір – 27 травня 2025 року о 19.30. 

 Долучайтесь до перегляду!

OnTheRecords — журналістика, яка має значення. Далі буде лише гучніше.

Автор – Аліна Петренко

Нові артефакти Пилипа Орлика та найдавніший козацький документ українською: що віднайшли історики у проєкті МЗС

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - ЗВО "ПДУ"

МЗС України спільно з істориками завершили перший етап безпрецедентного проєкту “Резиденція Пилипа Орлика. Віднайдення історії України в архівах світу”. Його результатом стали сенсаційні знахідки: унікальні історичні документи, які проливають світло на боротьбу за незалежність України у XVIII столітті та навіть раніше.

Про це повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

Серед віднайденого:

  • перше досьє Пилипа Орлика;
  • особисті листи українського гетьмана та його родини;
  • лист Орлика до султана Османської імперії Махмуда I із закликом звільнити Україну від Росії та проголосити її незалежною державою;
  • кореспонденція зі шведськими королями;
  • і що не менш вражаюче — найдавніший відомий козацький документ українською мовою, датований 1582 роком.

Ці знахідки вдалося отримати завдяки наполегливій роботі істориків Олександра Середи, Олега Однороженка, Марини Траттнер, Наталії Дробязко та Марини Хармак. Вчені опрацювали понад 5 тисяч документів з архівів Литви, Швеції, Туреччини та Болгарії.

У процесі були опрацьовані: 2500 справ з історичних архівів Литви, 600 архівних сторінок шістьма мовами зі Швеції, понад 2200 документів із Туреччини та Болгарії.

“Досліджуючи раніше невідомі сторінки нашої славетної історії, вчені «Резиденції Орлика» відновлюють справжню роль нашої держави у доленосних історичних процесах. Українці, світ та наші міжнародні партнери мають чути і знати про це, щоб розуміти справжній внесок нашої держави у спільну європейську історію. Адже Україна була вирішальним фактором багатьох перемог у захисті Європи. Мені дуже імпонує фраза, яка прозвучала під час нашого спілкування з фіналістами “Резиденції”: Пилипа Орлика мають почути сьогодні – як і правду про історію України”, – написав Андрій Сибіга.

Важливо, що діяльність Орлика — не лише політична, а й дипломатична. Його листи, звернення та зусилля зі створення міжнародної коаліції для визволення України від московського ярма — це приклад потужної геополітичної боротьби ще три століття тому.

Фото – Andrij Sybiha/ Facebook

За словами Андрія Сибіги, МЗС профінансує публікацію матеріалів, аби донести результати досліджень до міжнародної аудиторії.

Пилип Орлик (1672-1742) – гетьман України (1710-1742), наступний після Івана Мазепи, його найближчий соратник. Серед українських гетьманів він виокремлюється тим, що був першим великим українським політиком, змушеним діяти за межами України – в еміграції.

Пилип Орлик був українським державником, який ніколи не забував про справжню ціну москви, пишуть науковці “Подільського державного університету”.

“Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають московцям ніякого законного права на Україну“.

“московське жорстоке і в цілому світі небувале право – через нього часто багато невинних гинуть“.

“москва, узявши з вас присягу, як захоче, так і з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу, і Вітчизну в безодню кине, і вольности позбавить“.

“Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії; родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське?“

“Природнім правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано“.

“Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю границь“.

Як розповідало BitukMediа, за кордоном виявили невідомий автограф Шевченка. Йдеться про вірш “Мені однаково”, переписаний поетом власноруч у 1858 році.

Пахне охолодженням: врятувати планету від глобального потепління можуть … пінгвіни

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - travelhx.com

У той час як людство прискорює глобальне потепління, в Антарктиді виявили несподіваного природного союзника в боротьбі за охолодження континенту. Як показало нове дослідження, аміак із пінгвінячого посліду сприяє утворенню хмар, що своєю чергою можуть знижувати температуру над узбережжям Антарктиди.

Про це розповідає Science Alert.

Антарктида, яку стрімко змінює потепління клімату, може мати природного захисника — колонії пінгвінів. Нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, виявило, що послід цих морських птахів впливає на утворення хмар. Останні локують сонячне проміння й тим самим сприяють охолодженню атмосфери.

Ключову роль у цьому процесі відіграє аміак, який виділяється з посліду — суміші фекалій і сечі, що виводиться через клоаку. У поєднанні з сірковмісними газами, які продукують фітопланктон у довколишніх водах, цей аміак сприяє формуванню аерозолів — дрібних часток, що слугують “насінням” для хмар.

Фото – Олександр Богомаз/ НАНЦ

“Це справжня синергія між пінгвінами та фітопланктоном, яка підсилює утворення хмар в регіоні”, — каже провідний автор дослідження, науковець з Гельсінського університету Метью Бойє.

Щоб підтвердити гіпотезу в реальних умовах, команда вчених провела експерименти на аргентинській базі Марамбіо на острові Сеймур поблизу Антарктичного півострова. Протягом трьох літніх місяців — у розпал гніздування пінгвінів і фотосинтетичної активності фітопланктону — дослідники вимірювали напрям вітру, рівні аміаку та появу нових аерозольних часток.

Коли вітер дув з боку колонії з 60 тисячами пінгвінів Аделі, яка розташована за 8 км, концентрація аміаку зростала в тисячу разів — до 13,5 частин на мільярд. Ці показники залишалися високими ще понад місяць після того, як птахи вирушили в міграцію, адже послід, насичений аміаком, повільно виділяв газ і далі.

Підрахунок часток у повітрі підтвердив ту ж картину: коли потік повітря надходив із напрямку колонії, кількість аерозолів, що спричиняють утворення хмар, різко зростала — іноді до утворення густого туману. Хімічний аналіз цих часток підтвердив — джерелом був саме пінгвінячий аміак.

Фото – DreamPictures/DigitalVision/Getty Images

Цікаво, що Антарктида — ідеальне місце для подібних досліджень. Тут майже немає людського забруднення і рослинності, які могли б виступати альтернативними джерелами газів, що формують хмари. Саме тому вплив пінгвінів виявився таким помітним.

Однак популяціям птахів загрожує небезпека. Зменшення морського льоду ускладнює їхнє гніздування, пошук їжі та уникнення хижаків. Саме тому, як наголошують автори, важливо розуміти екологічну роль цих створінь ширше, ніж просто в рамках біорізноманіття.

“Ми доводимо, що скорочення чисельності пінгвінів може спричинити позитивний зворотний зв’язок для потепління в атмосфері Антарктики влітку”, — пишуть дослідники. Щоправда, це поки лише гіпотеза, а не доведений наслідок.

Глобально хмари зазвичай мають охолоджувальний ефект, відбиваючи сонячну радіацію назад у космос. Однак ефект залежить від того, над якою поверхнею ці хмари формуються: над снігом і льодовиками, які самі по собі добре відбивають світло, додаткова хмарність може навпаки затримувати інфрачервоне випромінювання, посилюючи потепління.

Та попри всі невизначеності, висновки команди Бойє нагадують: у природі все пов’язано — від фотосинтезуючих мікробів, що колись створили кисневу атмосферу, до колоній пінгвінів, які сьогодні впливають на хмарність. “Це ще один приклад того, наскільки тісно пов’язані екосистема і атмосфера — і чому збереження біорізноманіття має значення”, — підсумовує Бойє.

І поки одні вчені вивчають атмосферний ефект пінгвінячого посліду, інші завдяки ньому відкривають нові колонії. Як розповідало BitukMedia, раніше невідому популяцію імператорських пінгвінів виявив на супутникових знімках Пітер Фретвелл із Британської антарктичної служби. Вона розташована на заході Антарктиди й налічує близько тисячі дорослих птахів із пташенятами. Її вдалося знайти саме завдяки коричневим плямам посліду, які чітко виднілися на зображеннях з орбіти.

За кордоном виявили невідомий автограф Шевченка: вірш “Мені однаково” переписаний поетом власноруч у 1858 році

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Chytomo

Унікальну знахідку виявили за кордоном — власноручний автограф Тараса Шевченка одного з його найвідоміших віршів “Мені однаково, чи буду…”. Датований 22 січня 1858 року документ дослідили українські шевченкознавці й експерти з почерку.

Про це повідомили в Chytomo з посиланням на академічний журнал «Слово і Час» №2 (740) за 2025 рік.

В Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України провели експертизу невідомого раніше автографа вірша “Мені однаково, чи буду…”, який було виявлено за кордоном у виданні “Кобзаря” 1860 року. Висновок – знайдений автограф повністю написаний рукою Шевченка та містить характерні особливості його письма останніх років життя.

Історія почалася ще у 2022 році, коли до Інституту звернувся закордонний букініст із фотографіями книжки, що містила вставлені рукописні матеріали. Один з аркушів — з текстом вірша Шевченка — привернув увагу заступника директора з наукової роботи Інституту, члена-кореспондента НАН України Олександра Бороня. Експерт ідентифікував напис як повністю створений рукою поета.

“Збереглися три автографи цього вірша: чистовий автограф в окремому рукописі циклу “В казематі”, чистовий автограф у “Малій книжці”, чистовий автограф у “Більшій книжці”. Вони відображають три етапи редакційної роботи над текстом”, — пояснив Боронь.

Фото – Читомо

На звороті зафіксовано час і місце появи автографа з характерною для Шевченка заголовною літерою “Н” латинкою (відтворюємо буквально): “Нижній Новгородъ / 22. Генваря / 1858.”. “Це Шевченків почерк, написання літер і загальний вигляд рядків, що відповідають особливостям його письма останніх років життя”, – впевнені експерти.

Для підтвердження автентичності рукопису залучили фахівців ТОВ “Експертно-дослідна служба України”: кандидата юридичних наук Маргариту Бондар та експертку першого класу Тетяну Сукманову. Вони зіставили почерк автографа з копіями вірша з “Малої книжки” (1849–1850) та “Більшої книжки” (переписано 18 березня 1858 року). Результат експертизи підтвердив: автограф справжній.

Унікальний комплект, де зберігався цей документ, складається з:

  • видання “Кобзаря” 1860 року;
  • сторінок рубрики “Кобзарський гостинець” з альманаху “Хата”;
  • окремої публікації автобіографічного листа Шевченка з журналу “Народное чтение”;
  • рукописних сторінок з віршами поета невідомою рукою.

Цікаву гіпотезу щодо адресата вірша висунув Боронь: “Оскільки 22 січня 1858 р. поета проїздом у Нижньому Новгороді відвідав Яків Лазаревський, то обґрунтовано гіпотезу, що на окремий аркуш вірш було переписано саме для нього. Текст поезії лише з одним різночитанням збігається з редакцією в “Малій книжці”.

Як видання потрапило за кордон — досі загадка. Автори публікації в журналі висловлюють припущення, що книга могла залишити межі України ще в минулому столітті. Зараз вона перебуває у приватній колекції, а власник виявив бажання залишитися анонімним.

Як розповідало BitukMedia, у Києві серед макулатури знайшли рідкісне видання “Кобзаря” 1939 року.

Знаменитий лелека Грицик позбавився свого молодшого пташеня – його врятували люди

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Популярний в Україні лелека на ім’я Грицик, за родиною якого онлайн стежать тисячі глядачів, викинув наймолодше пташеня з гнізда – Катрусю. Пташеня вдалося врятувати, зараз його готують до передачі у реабілітаційний центр. Фахівці пояснюють: така поведінка лелек — частина природного відбору.

Про це повідомила орнітологиня “Пирятинського” Ірина Саражинська.

У селі Леляки на Полтавщині глядачі онлайн-стріму за родиною лелек стали свідками драматичної події. Лелека на ім’я Грицик, який разом із лелечкою Одаркою виховує п’ятеро пташенят, вирішив позбутися найслабшого з них — Катрусі, яка вилупилася останньою.

За словами Ірини Саражинської, птах-батько довго спостерігав за найменшим пташеням, яке здавалося йому надто кволим, і після майже 20 хвилин очікування виніс його за межі гнізда. Цікаво, що Грицик не скинув пташеня, а обережно переніс його за шийку вниз.

“Це типовий механізм виживання у птахів, коли батьки інстинктивно відбирають тих, у кого більше шансів вижити”, — пояснила Саражинська. Проте, за її словами, цього разу батько поспішив із вироком.

За ситуацією уважно стежив біолог і автор каналу “Лелека Грицько” Анатолій Подобайло. Він миттєво кинувся на допомогу і врятував маленьку Катрусю. До осені пташеня передали до спеціалізованого реабілітаційного центру під Києвом. Надія поставити її на крило є.

Нагадаємо, на початку травня в гнізді пари лелек з’явилися на світ п’ятеро пташенят. Однак не все в історії цієї родини було безхмарним: ще у березні до гнізда повернувся лелека, якого спершу прийняли за старого знайомого — Грицька. Згодом з’ясувалося, що це інший птах, якого глядачі нарекли Грициком. Доля першого “чоловіка” Одарки залишається невідомою.

Попри драму, яка розгорнулася в гнізді, історія лелечої родини не залишає байдужими українців. Вона нагадує: у природі діють жорсткі правила, але людська увага та турбота здатні змінити хід подій.

“Виявляю, знищую”: до Дня морської піхоти відкрили памʼятний знак і презентували пісню

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Генштаб ЗСУ

На Алеї Захисників у Києві встановили новий пам’ятний знак – на честь воїнів морської піхоти Збройних сил України. Окрім цього, до Дня морпіха “Культурні сили” ЗСУ презентували пісню “Виявляю, знищую”.

Про це повідомили “Суспільне. Київ” та платформа “Культурні сили”.

Відкриття приурочили до Дня морської піхоти, який відзначають щороку 23 травня.

На пам’ятному знаку у вигляді вмонтованої в землю таблички графічно зображено хвилі шторму, десантний катер морських піхотинців, спрямований до укріпленого ворожими позиціями берега, й напис “Морська піхота”.

Фото – КМВА/Facebook

“Цей знак графічно відображає хвилі шторму, які розбивають укріплення на березі, зайнятому противником. І саме це є символічним, тому що рідна стихія для морської піхоти – це якраз дії на морі. Україна була, є і буде морською державою, і надзвичайно важливо, що у нас в складі Збройних сил України є рід військ, який здатен захищати морські рубежі, захищати порти, відбивати будь-які загрози противника з моря”, – сказав начальник Генерального штабу ЗСУ генерал-майор Андрій Гнатов під час урочистого відкриття.

Фото – КМВА

На церемонії були присутні військовослужбовці, ветерани, родини загиблих та представники командування ВМС. На відкритті капелан Василь Вирозуб прочитав молитву за Україну та українських воїнів. Українська співачка Христина Соловій виконала пісню “Чорноморчик”.

Алея захисників України є спільною ініціативою ЗСУ, Сухопутних військ ЗСУ та обʼєднання “Культурні сили”. Першим елементом Алеї, закладеної біля Арки Свободи українського народу, 6 травня став памʼятний знак “Піхота”. На знаку вигравіювані відбитки черевиків піхотинця, направлених у бік сходу. Він стоїть “на нулі”, твердо впершись в землю, як символ опору ворожій навалі.

На знаку вигравіювані відбитки черевиків піхотинця. Фото – КМВА

Очільник платформи “Культурні сили”, капітан ЗСУ Микола Сєрга підкреслив важливість пам’яті про подвиг українських військових, зокрема морських піхотинців.

Цього ж дня “Культурні сили” презентували нову музичну композицію — пісню “Виявляю, знищую”, присвячену українським морпіхам.

Слова написав Ян Шипула — боєць 53-ї окремої механізованої бригади, актор, перекладач і репер, який створює музику між бойовими завданнями. Текст народився дорогою на завдання в Серебрянському лісі — як каже автор, це пісня про воїна, який прийняв війну, але не втратив здатність радіти життю. Музику створив Євген Зюзін.

“Морська піхота — моя спільнота. Брудна погода, крута пригода…” — звучить у приспіві.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Культурні сили (@culturalforces)

“Морська піхота на землі та в небі, у вогні та на воді – завжди демонструє результат, яким захоплюється та пишається вся країна. Як хвиля – вони змивають оборону супротивника. Як хвиля – очищують нашу землю від ворогів”, – пишуть “Культурні сили”.

Як розповідало BitukMedia, всесвітньовідомий вокаліст гурту U2 Боно подякував ЗСУ за захист. На червоному хіднику Каннського кінофестивалю його супроводжували українські військові-учасники платформи “Культурні сили”. Вони приїхали на запрошення Боно з нагоди прем’єри його документальної стрічки.

123...500Page 2 of 500

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання