Середа, 27 Серпня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 2

Столітні батьки дали життя 16-ти черепашенятам рідкісного виду

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Philadelphia Zoo/ Facebook

У зоопарку Філадельфії (США) справжня сенсація – від пари західних черепах Санта-Крус, кожній з яких близько 100 років, народилося аж 16 малюків! Це перше потомство самки на прізвисько Моммі, яка мешкає в зоопарку з 1932 року.

Про це розповідає Phys.

Вперше за майже століття Моммі (“Матуся”) пізнала материнство. Черепаха оселилась в зоопарку 93 роки тому, але не приносила потомства, аж поки майже п’ять років тому із зоопарку та саду Рівербенкс, що у Колумбії, Південна Кароліна, не привезли Абраццо. Ці 16 черепашенят – їхні перші дітлахи.

Тепер діти столітніх батьків стали не лише гордістю Філадельфії, а й важливим внеском у збереження рідкісного виду.

Моммі (“Матуся”). Фото – AP Photo/Matt Rourke

“Ця тварина живе в нашому зоопарку з 1932 року, і тепер вона буде представлена тут, сподіваємося, ще сто років, адже її нащадки стали частиною нашої колекції”, – розповіла директорка відділу герпетології зоопарку Лорен Огастін.

Малюки з’являлися на світ поступово: чотири самички ще навесні, троє самців у квітні, потім друга кладка Моммі подарувала ще трьох самичок у червні й шістьох самців улітку. Для зручності догляду за кожним малюком використовують безпечний різнокольоровий лак для кігтів, аби відрізняти їх одне від одного.

Деякі черепашенята вже отримали імена: Зі, Джеймс, Колетт, Соледад, Ізабель, Роджер, Фаусто, Кальдеро, Лі, Маріґолд Падлфут і Келпі. Чотирьох самичок, які з’явилися першими, назвали на честь героїнь серіалу “Золоті дівчатка” – Дороті, Роуз, Бланш та Софія. А ще один самець отримає ім’я за результатами спеціального конкурсу для донорів.

Фото – Philadelphia Zoo/ Facebook

Малюки залишатимуться у Філадельфії щонайменше рік, після чого їх розподілять по різних зоопарках для посилення програми збереження виду. Повідомляється, що дитинчата добре їдять і ростуть.

Західні черепахи Санта-Крус — один із 13 живих видів галапагоських черепах, що мешкають на семи островах архіпелагу в Тихому океані біля берегів Еквадору. Це найбільші наземні черепахи у світі, що можуть жити до 200 років.

До речі, у зоопарку Філадельфії живуть і дві гігантські альдабрські черепахи Вільма та Бетті.

І, як розповідало BitukMedia, у зоопарку Маямі цього літа вперше став батьком 135-річний самець галапагоської черепахи Голіаф.

Французький легіонер возз’єднався зі своїм собакою, який загубився під Києвом

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Кінологічний центр поліції в Київській області/ Facebook

Історія зі щасливим фіналом: пес із Французького іноземного легіону, який втік під час переїзду, знайшовся у лісі біля Бородянки. Його власник – військовий із Франції – приїхав за чотирилапим другом, щойно отримав добру звістку.

Про це повідомляє Кінологічний центр поліції в Київській області.

У Київській області завершилася історія пошуків тактичного пса, який загубився під час війни. Собака родом з Франції, у шлеї та з чіпом, зник, коли його власник, боєць Французького легіону, перебував на лікуванні й доручив побратимам доглядати за улюбленцем. Під час переїзду тварина вирвалася та втекла.

Зник пес у столиці, а знайшовся за десятки кілометрів – у лісі біля Бородянки. Саме там його підібрали й передали до Кінологічного центру поліції Київщини.

Як тільки військовий упізнав свого чотирилапого напарника на відео з центру, він негайно приїхав, аби забрати собаку. Після звірки інформації, наданої власником, і даних із чіпа, знайда повернувся до свого господаря.

“Та добре все, що добре закінчується”, – підсумували у Кінологічному центрі поліції.

Як розповідало BitukMedia, у 65-й окремій механізованій бригаді “Великий Луг” з’явилась незвичайна військова – єнотиха на ім’я Моллі. Маленьке звірятко не лише підкорило серця бійців, а й отримала неофіційне звання “сержантки” за те, що забезпечує психологічне розвантаження бійців.

Тижнями наводив жах на округ: піймали велетенського пітона-втікача

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Lee Foster/ Facebook

Жовтий пітон завдовжки понад 3,5 м кілька тижнів блукав у Південній Кароліні (США). Змія-альбінос не є місцевим видом, тож її поява серед житлових кварталів викликала неабияку паніку. Зрештою гіганта вдалося зловити групі аматорів-змієловів.

Про це розповідає портал UPI.

У Новберрі-Каунті, штат Південна Кароліна, спіймали 12-футового (3,65 м) пітона, який кілька тижнів залишався на волі.

Мешканець містечка Просперіті Воррен Галлман разом із сином Джорданом та племінником Джейденом Атчисоном вирушили на пошуки після повідомлення місцевої родини про нову появу змії. До них приєднався сусід Еван Тернер. Лише за 15 хвилин пошуків Тернер помітив пітона у кущах, а Галлману вдалося схопити його за голову.

Попри кілька подряпин, яких чоловік зазнав, коли пітон намагався затягнути його в хащі, аматори-змієлови змогли безпечно впіймати рептилію.

Походження пітона залишається невідомим. Шериф округу Лі Фостер припускає, що змія була чиїмось домашнім улюбленцем, якого випустили на волю. “Цей вид не є місцевим. Найімовірніше, хтось придбав пітона як домашнього улюбленця, але не впорався з його утриманням”, – пояснив він.

Експерт-герпетолог з зоопарку Riverbanks Шон Фолі підтвердив, що проблема поширена: “Люди купують маленьких пітонів завдовжки 60–90 см і тримають їх у невеликих тераріумах. Але згодом вони виростають до 5 м і потребують зовсім інших умов. Тоді деякі господарі вирішують просто випустити їх. Це шкодить і довкіллю, і самим тваринам, адже вони не виживають у дикій природі”.

За словами Галлмана, його син має домашнього королівського пітона, тож сім’я тимчасово подбає і про нового “підопічного”, доки для нього не знайдуть постійний притулок.

Як розповідало BitukMedia,змієлови-аматори з американського штату Флорида упіймали бірманського пітона довжиною близько 5 м. Чоловіки збирались просто половити змій інвазивного виду та очистити місцеву екосистему.

102-річний японець став найстарішим чоловіком, який підкорив вершину Фудзі

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Він пережив серцеву недостатність, переніс оперізувальний лишай, а ще взимку цього року впав у горах. Та попри всі випробування 102-річний Кокічі Акузава став найстаршою у світі людиною, яка зійшла на вершину священної гори Фудзі.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

3 серпня він розпочав сходження Йошіда-маршрутом – найбільш доступним серед чотирьох шляхів до вершини, але все одно непростим навіть для молодших альпіністів. Щоб подолати 3 776 метрів, Кокічі розтягнув сходження на три дні, ночуючи в гірських хатинах. Дорогою його супроводжували крижані вітри та брак кисню. На дев’ятій станції він ледь не здався.

Саме тоді підтримала його 70-річна донька Мотое: “Йди далі, просто крок за кроком”. І 5 серпня о 11:00 ранку Кокічі вийшов на вершину Фудзіямі. Там він залишив підпис у книзі відвідувачів храму Фудзісан Сенген і став рекордсменом Книги Гіннеса.

“Це було важко, зовсім інакше, ніж у 96 років, коли я востаннє підкорював Фудзі. Я не вірю, що зміг. Без допомоги друзів і родини нічого б не вийшло”, – сказав він. І пожартував: “Більше ніколи. Ну, якщо тільки наступного року ви спитаєте знову”.

Акузава — почесний голова альпклубу у префектурі Ґумма. Майже щотижня він виходить у гори, а на 99-й день народження піднявся на Набеваріяму (1 272 м). Тепер же довів: справжня вершина — не висота, а сила духу.

Як розповідало BitukMedia, в Японії легендарний 90-річний альпініст Юітіро Міура здійснив сходження на гору Фудзі в інвалідному візку. Ще десять років тому цей чоловік став найстаршим підкорювачем Евересту.

У Києві з’явилася мініскульптурка “Крапля молока”: чому вона?

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Andrii Prots/Facebook

Бронзова “Крапля молока” з’явилася на фасаді Перинатального центру, що на Предславинській у Києві. Мініскульптурка в рамках історико-культурного проєкту проєкту “Шукай!” вшановує організацію, яка понад століття тому врятувала тисячі дитячих життів і заклала основу сучасної педіатричної служби.

Про це повідомила у соцмережах “Менеджерка Києва” Юлія Бевзенко.

Це вже 49-та скульптурка в рамках історико-культурного проєкту “Шукай!“. Автор роботи — скульптор Юрій Белявський, меценатка — Юлія Монастирюк.

Історія “Краплі молока” бере початок у 1906 році, коли професор Євген Скловський заснував у Києві перший такий центр. Там матері з бідних родин могли отримати молоко для немовлят, а згодом і ширшу підтримку: гроші, одяг, ліки, житло та навіть роботу.

Під час Першої світової війни організація відкривала ясла, пункти харчування для дітей військових, допомагала біженцям. Її фінансували меценати та громади: центр на Подолі утримувала гільдія купців, на Печерську – гарнізон і завод “Арсенал”, а на Предславинській – місцеві лікарі та юристи.

Хоч “Крапля молока” проіснувала близько двадцяти років, її внесок став фундаментальним: завдяки стерилізованим сумішам значно знизилася смертність дітей від кишкових інфекцій, а практика грудного вигодовування та гігієни догляду стала частиною культури. Організація фактично стала прообразом дитячих консультацій та інституцією соціального захисту, – розповіла Юлія Бевзенко.

Скульптуру встановили під електронним табло, яке показує кількість народжених у перинатальному центрі за добу. Автори задуму кажуть: кожен, хто знайде цю “Краплю молока”, отримає добру звістку — адже поруч з нею завжди світяться цифри нових українських життів.

Меценатка скульптури, Юлія Монастирук, зазначає, що обрала саме “краплю” як символ, щоб закликати до підтримки дітей та їхніх батьків. За її словами, без цього жодне місто не має майбутнього. А тому прикмета скульптурки: “До краплі доторкнись — підтримкою поділись”.

📍Адреса: вул. Предславинська, 9, Перинатальний центр, головний фасад.

Юлія Бевзенко. Фото – Andrii Prots/Facebook

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Менеджерка Києва Юлія Бевзенко (@yuliabevzenko)

Як розповідало BitukMedia, 48-ма мініскульптура проєкту “Шукай!” була присвячена Київським контрактам – легендарним ярмаркам на площі, що отримала назву Контрактова.

Crazy Challenge: перший масовий добовий заплив на відкритій воді закінчився трьома рекордами (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Лана Вєтрова/ Facebook

Вперше в історії України відбувся масовий добовий заплив на відкритій воді під назвою Crazy Challenge. 16–17 серпня на озері Блакитне у селі Підгірці на Київщині спортсмени долали дистанції до 74 км і за добу встановили одразу три національні рекорди.

Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова на своїй сторінці у Facebook.

Добові запливи – ультраспорт, на який у світі наважуються одиниці. Лише близько 200 людей на планеті колись пливли 24 години без зупинки. В Україні таких спортсменів було восьмеро, із них лише одна людина робила це на відкритій воді, – розповіла Лана Вєтрова. Crazy Challenge змінив цю статистику.

На старт вийшли 52 учасники: спортсмени з Києва, Львова, Хмельницького і навіть плавчиня з Абу-Дабі, яка спеціально прилетіла в Україну. Вони обирали дистанції на 3, 6, 12 і найекстремальніший формат — 24 години.

Результати вражають.

  • Найдовша дистанція масового запливу на 24 години у відкритій воді: 74 км — Ганна Пасічник, 72 км — Андрій Савицький, 63 км — Андрій Шимко, 59 км — Анастасія Степанчук, 53 км — Діна Немирович та Роман Волошенюк.
  • Найбільша дистанція серед жінок: рекорд Ганни Пасічник — 74 км.
  • Найбільша дистанція серед чоловіків: рекорд Андрія Савицького — 72 км.

“Під ранок стало холодно, в обід до холоду додався сильний біль у плечах, а усвідомлення, що залишилось ще десять годин, було просто нестерпним. Хотілося гарячого душу і даблчизбургера. Але я ніколи не сходила з дистанцій і знала, що цього разу теж не зійду — такої опції для мене просто не існує. Я хочу запам’ятати всі миті цього запливу, бо тут я прожила маленьке щасливе життя. Для мене цей виклик означає, що я можу все”, — поділилася враженнями Ганна Пасічник.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Крейзі Челендж (@crazy.challenge.swim)

Андрій Савицький зізнався: “Я наспівував пісеньки в голові, періодично думав про те, скільки проплив і скільки ще треба, думав, аби не змерза на березі моя команда підтримки, більше нічого не памʼятаю, бо думки були в моменті і одразу йшли далі. Це – вихід за рамки нормального і доступного. Я перевершив свої можливості. Певно я навіть зараз ще до кінця цього не зрозумів. Вірте в себе і в своїх людей”.

Національний Реєстр Рекордів зафіксував досягнення й подякував організаторам Crazy Challenge за високий рівень події, що формує нові стандарти ультраплавання в Україні.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Sport&Business Club Ukraine (@sport.businessclub)

Як розповідало BitukMedia, чотирирічна Емілія Цзю з Білої Церкви подолала 1500 метрів на спині без жодної зупинки і стала наймолодшою українською рекордсменкою у своєму виді! Дистанцію дівчинка здолала за 58 хвилин і 15 секунд.

Крихкий свідок імперії: виставили рідкісний римський капелюх з Єгипту

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Ian Trumble

Унікальний артефакт, якому майже дві тисячі років, вперше показали публіці у Великій Британії. У музеї Болтона виставили рідкісний вовняний капелюх римського солдата, який служив в Єгипті. Це лише один із трьох подібних у світі, що зберігся до наших днів.

Про це розповідає Arkeonews.

Болтонський музей представив сенсаційну знахідку. Це сонячний капелюх римського воїна, датований приблизно 200 роком нашої ери. Він пролежав у сховищі понад століття і вперше став доступним для відвідувачів.

Артефакт виготовлений із вовняного фетру й вражає рівнем збереження. Капелюх відрізняється широкими м’якими крисами та високою куполоподібною тулією: саме такий дизайн захищав від палючого сонця та піщаних бур Єгипту. Вчені вважають, що форма нагадує давньогрецький петасос, але з адаптаціями під суворий клімат.

Знахідка унікальна ще й тому, що це перший відомий випадок використання такого головного убору римським військовим в Єгипті після завоювання регіону Римом у 30 році до н. е. Поряд із типовими металевими шоломами, цей капелюх розповідає про те, як солдати пристосовувалися до умов місцевості.

Капелюх потрапив до колекції музею ще 1911 року. Його подарував один із найвідоміших єгиптологів світу – сер Вільям Метью Фліндерс Пітрі. Проте через крихкий стан артефакт понад століття зберігався у коробці, майже забутий. Вовняний матеріал постраждав від шкідників та умов зберігання, тож експонат не можна було виставляти.

В такому вигляді артефакт дістався реставраторам. Фото – Bolton Museum

Лише завдяки підтримці місцевої компанії Ritherdon & Co. Ltd. вдалося провести реставрацію. Текстильна спеціалістка Джекі Хайман відновила форму капелюха, використавши ручне фарбування тканини для компенсації втрачених частин. “Ми прагнули максимально дбайливо зберегти автентичність. І ось із плаского, пошкодженого предмета перед нами ожив справжній артефакт”, – розповіла Хайман.

Фото – Ian Trumble

Виставка має ще одну символічну деталь: Болтон був одним із центрів текстильного виробництва у XIX–XX століттях, і тепер у його музеї демонструють унікальний зразок давнього текстилю.

За допомогу у реставрації компанію Ritherdon & Co. Ltd. відзначили спеціальною нагородою Lotus Chalice Award, якою вшановують внесок у розвиток єгиптологічної колекції Болтона.

Нині унікальний капелюх можна побачити у вестибюлі єгипетської галереї музею. Експонат залишатиметься там до вересня 2025 року, після чого його перенесуть до постійної експозиції.

Як розповідало BitukMedia, найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання Туринської плащаниці. Цифрова правда, виявлена через століття, суперечить багатовіковій легенді.

Ветеран з протезами рук і ніг станцював із дружиною на її день народження (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - lviv.media

Олексій – ветеран, який пережив п’ять смертельних поранень і втратив усі кінцівки. Після протезування та реабілітації у центрі Superhumans чоловік виконав бажання своєї дружини – в день її народження запросив на перший спільний танець.

Про це повідомили в реабілітаційному центрі.

Ця історія, опублікована реабілітаційним центром Superhumans, свідчить про неймовірну силу духу та впертість.

Олексій до повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем в місті Мелітополь, що на Запоріжжі. На другий день вторгнення рідне місто Олексія окупували росіяни, тож він пішки вибрався з Мелітополя, щоб долучитися до українського війська. Каже, на передову потрапив через свою свою наполегливість, адже його одразу не хотіли відправляти через вік — тоді Олексію було 52 роки.

Чоловік воював, а згодом отримав важкі поранення на межі Луганської та Донецької областей у березні 2024 року, розповідає “Суспільне. Львів”.

Олексій з позивним “Козак” отримав поранення, які медики називають “п’ять смертельних в одному тілі”, та переніс тяжке обмороження. Він навіть памʼятає, як замерзало його око, яке він не міг закрити. Вижив Олексій завдяки роботі українських медиків, оскільки, окрім інших травм, мав поранення у голову. На межі свідомості та власних сил чоловік чекав на порятунок чотири доби.

Те, що він вижив, медики називають дивом. А працівники Superhumans – впертістю. Саме так про нього кажуть лікарі, фізичні терапевти й його дружина, яка з перших днів поруч. У центрі розповіли, що з Олексія беруть приклад й інші ветерани, які проходять реабілітацію, та надихаються ним.

У Львові Олексій пройшов інтенсивну фізичну реабілітацію. Захисник уже ходить на протезах з електронними колінами, які отримав у Superhumans, та опановує міоелектричні протези рук. Завдяки цій допомозі він зміг втілити свою мрію — подарувати дружині спільний танець.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Superhumans (@superhumans.center)

“Ця історія не просто про протези чи відновлення. Ця історія про любов, силу й неймовірну впертість”, – пишуть у Центрі.

На церемонії виписки пацієнтів із центру протезування та реабілітації Superhumans Олексію вручили орден “За мужність” ІІІ ступеня.

Раніше BitukMedia розповідало про 20-річного бійця Сергія Серпіянова, який втратив руку на війні, а тепер повертається у стрій з біонічним протезом.

Помаранчева акула-мутант приголомшила вчених. А ще в неї білі очі!

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Акула-нянька (Ginglymostoma cirratum). Фото - Raphael Oliveira / EyeEm / Getty Images

Помаранчева акула з білими очима – такої хижачки світ ще не бачив. У водах Карибського моря вчені вперше зафіксували акулу-няньку з рідкісною генетичною аномалією, яка може змінити уявлення про підводний світ.

Про це пише Otempo.

Біля карибського узбережжя Коста-Рики виловили незвичну двометрову акулу-няньку (Ginglymostoma cirratum), яка виявилася яскраво-жовтогарячою замість характерного для цього виду сіро-коричневого забарвлення. Дивовижний улов минулого року став науковою сенсацією.

Незвичайну акулу помітили під час експедиції біля Національного парку Тортугеро. Дослідження, присвячене відкриттю, було опубліковане на початку цього місяця.

Фото – Facebook/ Parismina Domus Dei

Зазвичай атлантичні акули-няньки мають шкіру від світло- до темно-коричневого кольору. Така маскувальна гамма допомагає їм ховатися серед рифів і кам’янистих ділянок морського дна, де вони полюють. Але ця особина разюче відрізнялась: її тіло було насиченого помаранчевого відтінку, а очі – білими.

Вчені пояснюють, що рідкісна комбінація забарвлення зумовлена одразу двома явищами: ксантизмом (надлишком жовтого чи золотистого пігменту в шкірі) та альбінізмом в очах. Це перший задокументований випадок ксантизму серед хрящових риб, до яких належать акули.

“Відкриття помаранчевої Ginglymostoma cirratum піднімає важливі питання щодо генетики та здатності цих тварин пристосовуватися. Це поодинокий випадок чи сигнал про нову генетичну тенденцію в популяції?” — зазначається у дослідженні.

Фахівці припускають, що незвичний окрас не завадив акулі дожити до дорослого віку, хоча зазвичай такі аномалії знижують шанси на виживання, роблячи тварину помітнішою для її ворогів.

Тепер науковці мають намір глибше вивчити генетичні та адаптивні наслідки цього явища. Чи може помаранчеве забарвлення давати якусь перевагу, чи ця акула стала винятком, якому пощастило вижити, — покаже подальше дослідження.

Як розповідало BitukMedia, в Таїланді групі туристів пощастило побачити рідкісного кита-альбіноса. Незвичайну зустріч, що відбулася приблизно за дев’ять кілометрів від острова Кох Хей, вдалося зафільмувати.

Швидше за всіх навкарачки: вчитель встановив світовий рекорд (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Не кожен світовий рекорд встановлюють у бігових кросівках. Шкільний учитель з Великої Британії довів це, подолавши стометрівку навкарачки швидше за всіх у світі.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

31-річний Том Далтон із Вустера (Вустершир, Велика Британія) встановив новий світовий рекорд у категорії “найшвидші 100 метрів навкарачки серед чоловіків”, подолавши дистанцію за 39,70 секунди. Це на цілих 16 секунд швидше за попереднє досягнення — 55,40 секунди, яке у 2019 році встановив ірландець Імон Хіксон.

Забіг відбувся 12 липня на легкоатлетичному стадіоні у Вустері. Підтримати Тома прийшли друзі, родина та навіть його учні. “Під час локдауну я раптово усвідомив, що можу досить швидко повзати. Тоді брат кинув мені виклик – побити рекорд. Я зробив це неофіційно… і вирішив оформити офіційно”, – розповів вчитель.

До цього Далтон уже долав ту саму дистанцію за 42,3 секунди, коли виконував серію з 35 викликів за 35 днів, аби зібрати кошти для благодійної організації MS Society. Тож він був упевнений, що зможе закріпити успіх у Книзі рекордів.

“Моя головна мета – показати дітям, яких я навчаю, що вони можуть зробити будь-що, якщо справді цього захочуть”, – наголосив Том.

Завдяки підтримці глядачів він перевершив власний результат і встановив омріяний рекорд. “Я з гордістю заявляю, що зробив це! І навіть швидше, ніж будь-коли до цього. Я суперщасливий і дуже пишаюся”, – поділився він емоціями після фінішу.

Як розповідало BitukMedia, 2025-й став тріумфальним для британця Ґрема Баррата з Глостерширу, який за одне літо зібрав чотири титули Книги рекордів Ґіннеса. Успіх городник пояснює вдалою погодою, правильним вибором насіння та пристрастю до експериментів.

Буде з чого здивуватись: для чого амстердамським каналам “котячі драбинки”?

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - AYLATA/GETTY IMAGES

Лякаються велосипедистів і собак, падають у воду й не мають шансів вибратися. Тільки за останні пів року в мальовничих каналах Амстердама потонули 19 котів. Тепер столиця Нідерландів вирішила зупинити цю трагічну статистику. Знайшлось просте, але геніальне рішення вартістю 100 тисяч євро.

Про це розповідає The New York Post.

В Амстердамі вирішили серйозно подбати про безпеку вусатих мешканців, адже за останні пів року в каналах Амстердама потонули 19 котів, шість з яких – просто у середмісті. Щоб запобігти новим трагедіям, місто виділить 100 тис. євро на встановлення спеціальних рятувальних драбинок.

Це європейське місто відоме своїми каналами, настільки унікальними, що вони включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Проте вузькі вулички й високі стіни вздовж води вже давно становлять небезпеку для чотирилапих улюбленців.

Щоб змінити ситуацію, міська рада підтримала ініціативу політичної партії Partij voor de Dieren (“Партія за тварин”). Її представниця Юдіт Кром наголосила, що сотні життів може врятувати просте рішення: “Одна нескладна міра здатна запобігти величезним стражданням тварин”.

Рішення дійсно виявилося напрочуд простим — спеціальні дерев’яні трапи, якими мокрий бідолаха зможе вибратися на сушу.

Зрештою 10 липня міська рада ухвалила рішення про фінансування ініціативи, виділивши 100 тис. євро. Вже до кінця року у “найбільш негодящих” місцях з’являться перші рятувальні трапи.

Амстердам не перший у цій справі. Сусідний Амерсфорт вже встановлює 300 таких конструкцій. Але столичний проєкт особливий: тут ретельно вивчать “гарячі точки” за сприяння зоозахисників.

“Драбинка справді може врятувати життя, якщо таких буде достатньо”, – сказала Маггі Рютенберг із центру інформації про котів Katten Kenniscentrum у коментарі виданню Volkskrant. За її словами, тварини можуть випадково опинитися у воді, злякавшись різких звуків чи рухів.

Тепер в амстердамських котів і кицьок з’явився шанс на порятунок. А у туристів ще один привід посміхнутися, помітивши вздовж каналів незвичайні дерев’яні “котячі драбинки”. Їх монтаж запланований на кінець цього року.

Як розповідало BitukMedia, кіт, що випадково опинився на вантажному судні, дивом залишився живим. Тварина провела у замкненому контейнері чотири тижні без їжі і води. Безбілетник здійснив подорож з Нідерландів до острова Кюрасао в Карибскому морі.

У світі гігантських овочів: городник-ентузіаст встановив одразу чотири світові рекорди

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Від гігантського горошку до рекордної люфи: 2025-й став тріумфальним для британця Ґрема Баррата з Глостерширу, який за одне літо зібрав чотири титули Книги рекордів Ґіннеса. Успіх городник пояснює вдалою погодою, правильним вибором насіння та пристрастю до експериментів.

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Британський садівник Ґрем Баррат здобув одразу чотири світові рекорди за вирощування гігантських овочів. Його досягнення вже офіційно підтверджені Книгою Ґіннеса.

Баррат вирощує овочі все життя, але змагальний дух прокинувся близько десяти років тому, коли він почав працювати на спільній фермі з професійною теплицею. “Спершу я просто хотів обігнати сусідів по ділянці. Виростив кілька величезних цибулин — і був захоплений цим назавжди”, – розповів він.

Його серія рекордів почалася 2 червня 2025 року. Тоді Ґрем продемонстрував найдовший у світі стручок горошку – він завдовжки 18 см. Для порівняння, це більше за iPhone 16. Насіння належить до рідкісного сорту JI2144, який ще у 1970-х роках був завезений з Іспанії й зберігався в колекції дослідного центру John Innes у Норфолку.

Наступним тріумфом став томатільо вагою 140 гр — у чотири рази більший за звичайний мексиканський овоч. Він перевершив попередній рекорд, встановлений німцем Патріком Тейхманом у 2024 році.

А 28 липня Баррат отримав подвійне визнання за люфи, вирощені в розсаднику Wargrave у графстві Беркшир. Його найдовша люфа сягнула 1,396 м, а найважча важила 2,82 кг. Цей овоч, відомий також як природна губка, зазвичай росте в тропіках, тож британський клімат для нього є нетиповим.

За словами Баррата, 2025-й рік став особливо вдалим завдяки м’якій весні та тривалому теплому літу. “Це дозволило виростити екзотичні овочі, хоча вони й дозріли занадто рано для шоу”, – пояснив він.

Попри конкуренцію, городник відомий гнучким підходом: щороку змінює культури, обираючи “своїх найкращих гравців” як футбольний тренер. “Деякі овочі для мене виявилися надто складними, я відмовився від них. А з іншими знайшов спільну мову й спеціалізуюся на них”, – каже він.

Минулого року Баррат втратив рекорд із вирощування найбільшої кореневої селери — його результат тримався лише тиждень. Проте цього літа він компенсував розчарування чотирма новими титулами.

До новачків у світі гігантських овочів він звернувся з порадою: “Це справді непередбачуваний спорт, у якому може піти не так дуже багато. Але винагорода — величезна: ви отримаєте підтримку від інших, а ще неймовірні емоції, коли бачите усмішки на обличчях людей на виставках”.

Як розповідало BitukMedia, незабаром на наших столах можуть з’явитися крупніші та смачніші помідори та баклажани. Команді вчених з Університету Джонса Хопкінса (США) вдалося знайти гени, які контролюють розмір плодів у рослин родини пасльонових.

“Проти вітру”: українка з повним паралічем написала книжку очима

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Instagram/borodina_maryna

39-річна українка Марина Бородіна довела: немає бар’єрів для тих, хто має силу духу. Попри повний параліч, вона очима написала автобіографічну книжку “Проти вітру”, яка незабаром вийде у видавництві “Фоліо”.

Про це розповідає “ШоТам”.

Марина Бородіна живе активним життям: працює, планує канікули для синів, спілкується з видавцями, лікарями та вчителями. Та є одне “але”: через бічний аміотрофічний склероз (БАС) її тіло повністю паралізоване. Єдине, чим може керувати Марина, – це погляд. І саме ним вона написала свою першу книжку.

Автобіографія “Проти вітру” незабаром вийде у видавництві “Фоліо”. Кожне слово письменниця набирала завдяки технології, яка реагує на рух очей.

“Усе моє життя на цих сторінках. Там є боротьба, перемоги, моменти відчаю і незламна сила. Це історія про те, як продовжувати рух, коли вітер дме проти тебе”, – поділилася у Facebook Марина.

Марина, яка зараз живе в Ірландії, народилася в Макіївці, отримала титул “Віцеміс Донбас”, навчалася у New York Film Academy та стажувалася в студії Universal. Вона знімалася у Голлівуді, а улюбленою називає роль шпигунки у фільмі Atomic Blonde із Шарліз Терон. Вона досі згадує цю роль з усмішкою і захватом.

Фото – Instagram/borodina_maryna

У 34 роки вона почула діагноз, який перевернув життя – БАС (бічний аміотрофічний склероз). Більшість людей знають цю хворобу як недугу Стівена Гокінга. Це важке захворювання, яке вражає клітини головного та спинного мозку та призводить до м’язової слабкості, паралічу та інвалідизації.

“Я не повірила. Мені здавалося, що це якась помилка. Я була впевнена, що зі мною цього просто не може статися”, – згадує той час Марина.

Згодом жінка перестала ходити, говорити та навіть їсти звичайну їжу. Але не втратила головного — бажання жити. Вона пише, https://www.instagram.com/borodina_maryna/веде блог, влаштовує нейрофотосесії, дає інтерв’ю через ШІ-аватар і закликає інших не боятися технологій.

“Опанувати ШІ – не складніше, ніж зробити селфі”, – каже вона.

Книжка “Проти вітру” – не про хворобу, а про вибір залишатися живою. «Я хочу, щоб кожен, хто прочитає, відчув: я не контролюю обставин, але я можу обрати, як на них реагувати. Адже життя завжди варте того, щоб за нього боротися», — наголошує письменниця.

Як розповідало BitukMedia, 31-річна жінка з Каліфорнії, яка народилася без ніг, потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Канія Сессер каталась на скейтборді в стійці на руках протягом 19,65 секунди.

Піднебіння з передпліччя: у Львові юнаку провели унікальну операцію з усунення важкої патології

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Центр дитячої медицини. Лікарня "Охматдит"

Львівська та американська команда хірургів успішно провела інноваційну операцію 18-річному пацієнту. Понад 11 років він страждав від невдалих спроб лікування дефекту піднебіння і зневірився у тому, що йому зможуть допомогти.

Про це повідомили у львівському “Охматдиті”.

Юнак пережив 11 операцій, усі з яких були невдалими. У дитинстві родина намагалася вирішити проблему, але ближче до 18 років хлопець занурився в депресію. Проблема позбавляла його повноцінного життя: їжа потрапляла у ніс, мовлення було спотворене, а соціальні контакти зведені майже нанівець.

Рішенням стала консультація з провідними американськими хірургами голови та шиї. Пластичний і реконструктивний хірург зі США Девід Лоу особисто оглянув пацієнта під час візиту до Львова.

“У нашого пацієнта був настільки великий дефект, що його неможливо було просто з’єднати і зшити. Потрібне було інноваційне рішення – трансплантація власних тканин”, – пояснює щелепно-лицевий хірург Роман Огоновський.

Львівськими та американськими щелепно-лицевими хірургами була розроблена стратегія інноваційного втручання – пересадка власних тканин із передпліччя за методикою radial forearm flap.

“Методика вільної пересадки тканини, автомат-техніка – це такий метод, який застосовують для закриття вогнепальних дефектів щоки після військових травм, після онкологічних операцій, після яких виникають великі дефекти тканин і потрібно закрити його власними тканинами. У нашого пацієнта був схожий дефект, тому ця методика йому найкраще підходить”, – пояснює Роман Огоновський.

“Щоб усе вдалося якнайкраще, ми задіяли наш комплексний підхід – напередодні операції з пацієнтом попрацював ортодонт Андрієм Міськів, тканини до операції підготували”, – розповіла щелепно-лицева хірургиня Христина Погранична.

Під час втручання артерія і вена з передпліччя були пересаджені у ділянку дефекту піднебіння на судинні анастомози. Операція тривала 7 годин і пройшла успішно.

“Перші 3 доби після операції були критичними. В першу критичну післяопераційну добу щогодини контролювалась пульсація анастомозу. Дуже важливо було стежити, щоб відбулося приживлення клаптя і анастомоз працював. Це означає, що нам усе вдалося, тканини функціонують на новому місці, піднебіння отримує достатнє кровопостачання”, – пояснює судинна хірургиня Юлія Хомин.

“Пацієнт зможе повноцінно харчуватися, у нього покращиться мовлення і дуже надіємось, що депресія теж відступить, адже її причини, патологію піднебіння, ми усунули”, – пишуть в “Охматдиті”.

Як розповідало BitukMedia, у Львові прооперували 102-річного Василя. Довгожителю видалили пухлину шкіри, яка за два роки виросла до 8 сантиметрів і спричиняла біль та кровотечі.

Випадкова риболовля допомогла розкрити справу 58-річної давнини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Sartell Public Safety

У США рибалка прийшов на річку з ехолотом і навіть не підозрював, що знайде. Під товщею води – машина, яка зникла ще у 1960-х. А всередині – розгадка таємниці, яка мучила містечко десятиліттями.

Про це розповідає The Guardian.

На Міссісіпі в Міннесоті чоловік на ім’я Броді Лох випадково виявив затонулий автомобіль. Як повідомляють місцеві ЗМІ, саме він став ключем до розкриття справи, якій майже 60 років.

Чоловік розповів місцевому телеканалу, що помітив силует машини за допомогою сонарного пристрою під час риболовлі 9 серпня і одразу викликав поліцію.

За кілька днів водолази шерифа та евакуаційна команда витягли автомобіль на берег у місті Сартелл. Усередині виявили людські рештки.

Як повідомив офіс шерифа Стівена Сойки, ідентифікація машини за VIN-кодом показала: це Buick Electra 1963 року, який належав Рою Бенну. Чоловік зник у вересні 1967 року у віці 59 років, і відтоді його ніхто не бачив.

Бенн був власником майстерні з ремонту побутової техніки в місті Сент-Клауд. За повідомленнями тодішньої преси, він зник після того, як нібито мав при собі велику суму грошей. Його брат Вальтер допомагав поліції у пошуках, але розслідування зайшло у глухий кут.

За рік до зникнення чоловік овдовів. У 1975 році Роя Бенна офіційно оголосили мертвим. Його майно було продано ще раніше – у 1968-му.

Попри десятиліття у воді, машина збереглася майже цілою, хоч і була повністю заповнена мулом.

“Ми вдячні, що нарешті отримали шанс дати відповіді родині та поставити крапку у цій справі”, – заявив нинішній шериф округу Бентон Трой Хек.

Сам Броді Лох зізнався, що відчуває щось на кшталт долі: “Ми з другом могли легко проплисти повз і нічого не помітити. Це було 100% везіння”.

Остаточна ідентифікація решток буде проведена судмедекспертами. Невідомо, як саме помер американець. Але для міста, яке пам’ятало цю таємницю понад півстоліття, несподівана знахідка рибалки вже стала символом довгоочікуваного фіналу історії.

Як розповідало BitukMedia, у США засудили вбивцю, який розправився з жінкою 34 роки тому у штаті Техас. Родичі домоглись повторного відкриття справи про вбивство Патриції Джейкобс. А аналізи ДНК допомогли вказати за душогуба.

123...518Page 2 of 518

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання