Є гіпотеза – вчені взялись за розкриття таємниці дежавю

Дежавю або “вже бачене” у перекладі з французької називається відчуття ніби переживаєш якусь ситуацію в друге, хоча розумієш, що цього ніколи не було. Звідки воно береться? Дежавю століттями пов’язували з чимось паранормальним, але науковці вже готові надати свої пояснення. Перша гіпотеза – просторова схожість.

Про це розповідає Science Alert.

Ще з кінця 1800-х років вчені почали розмірковувати над дивним феноменом дежавю. Його пов’язували з психічною дисфункцією, з проблемами діяльності мозку і збоєм пам’яті. Підійти до питання грунтовно вчені змогли тільки нещодавно. 

На початку XXI століття аналізувати накопичені дані взявся вчений Алан Браун. 

Багато з того, що він зміг знайти, мало паранормальний присмак, пов’язаний з надприродними версіями. Наприклад,  минулі життя чи екстрасенсорні здібності. Але він також знайшов дослідження, які опитували звичайних людей про їхній досвід дежавю.

Це дозволило йому зробити основні висновки щодо явища дежавю. Браун зауважив, що  приблизно дві третини людей стикаються з дежавю в якийсь момент свого життя. Найпоширенішим тригером цього загадкового відчуття є сцена або місце.  Далі – розмова.

Браун також виявив, що протягом століття у медичній літературі з’являлися натяки на можливий зв’язок між дежавю та деякими видами судом у мозку.

Роботи Брауна перенесла тему дежавю у сферу більш масової науки. Вони послужили каталізатором для вчених, які взялись розробляти експерименти для дослідження дежавю.

Перевіряти експериментально гіпотези щодо можливих механізмів дежавю взялась дослідницька група професора когнітивної психології Університету штату Колорадо Енн Клірі. Почали з версії майже столітньої давнини. Ніби дежавю може виникнути, коли є просторова подібність між поточною сценою та сценою, яка несвідомо збереглась у пам’яті людини. Психологи назвали це гіпотезою гештальт-знайомства.

Наприклад, уявіть, що ви проходите повз медсестринський пункт у відділенні лікарні, щоб відвідати хворого друга. Хоча ви ніколи раніше не були в цій лікарні, ви вражені відчуттям, ніби бували тут раніше. Основною причиною цього досвіду дежавю може бути те, що розташування сцени – включно з розміщенням меблів і конкретних об’єктів у просторі – має таке саме розташування, що й інша сцена, яку ви переживали у минулому. Згідно з гіпотезою гештальт-знайомства, якщо ця попередня ситуація зі сценою, подібною до поточної, свідомо не пригадується, у людини може виникнути лише сильне відчуття знайомства з поточною.

Щоб дослідити цю ідею в лабораторії, команда Енн Клірі використовувала віртуальну реальність. Вона допомагала поміщати людей у різні ​​сцени, а вчені мали змогу маніпулювати середовищем, в якому опинялись люди. Зокрема  деякі сцени мали однакове просторове розташування, але були різними.

Як і передбачалось, дежавю з більшою ймовірністю виникало, коли люди перебували у сцені, що містила таке ж розташування елементів в просторі, що й попередня сцена, яку вони бачили, але не пам’ятали. 

Це дослідження демонструє, що одним з факторів, що провокують дежавю, може бути просторова схожість нової сцени з тією сценою в пам’яті, яку не вдається свідомо згадати в цей момент.

Однак це не означає, що просторова схожість – єдина причина дежавю. Дуже ймовірно, що багато інших факторів можуть вплинути на те, щоб зробити сцену чи ситуацію знайомою. І які вони – вчені досі аналізують.

Як повідомляло раніше BitukMedia, біологи з Німеччини довели, що не тільки людські діти зазнають сильного стресу при появі сиблінгів – молодших братів і сестер. Друзями за “нещастям” виявились найближчі родичі людини у тваринному світі  — карликові шимпанзе бонобо. Науковці з’ясовували, до чого тут гормони і яка практична користь стресу.