Понеділок, 21 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 8

Півтора метра змії під капотом: водій зробив неочікувану знахідку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне

Здавалося, звичайна заміна акумулятора — справа на кілька хвилин. Та варто було водієві відкрити капот, як він виявив там пасажира, якого точно не планував перевозити.

Незвичайна історія сталася у Колом’є, передмісті Тулузи на півдні Франції. Водій відкрив капот автомобіля, щоб замінити акумулятор, і виявив там великого удава.

Машина до цього близько місяця стояла без руху. Коли чоловік підняв капот, він побачив змію завдовжки близько 1,5 м, яка сховалася у моторному відсіку.

На місце викликали пожежників. П’ятеро рятувальників, двоє з яких спеціалізуються на порятунку тварин, обережно витягли змію з автомобіля та помістили її у спеціальний скляний контейнер.

Рятувальна служба опублікувала фотографії операції у соцмережах, сподіваючись з’ясувати, звідки взявся екзотичний плазун. Згодом удава передали до місцевого ветеринарного навчального закладу.

Йдеться про королівського удава, або боа-констриктора (Boa constrictor). У природі ці змії живуть у Південній Америці (від Колумбії до Аргентини) і можуть виростати більш ніж до трьох метрів завдовжки.

Як саме удав опинився під капотом французького автомобіля, наразі невідомо. Однак рятувальники припускають, що останні хвилі спеки у Франції могли створити сприятливі умови для виживання екзотичної змії, якщо вона втекла від власника.

І це був не єдиний випадок із удавом у цьому районі. Через кілька днів після незвичайної знахідки під капотом фахівців пожежної служби Тулузи викликали до Монтеск’є-Вольвестра. Там із тераріуму втік інший удав — цього разу завдовжки близько метра.

Попри свій грізний вигляд, боа констриктори зазвичай не становлять небезпеки для дорослої людини. Вони не мають отруйних іклів і харчуються переважно комахами, павуками та невеликими тваринами, зокрема ящірками.

Укус удава може бути болючим. Однак головна особливість цих змій полягає в іншому: вони хапають здобич і обвивають її тілом, стискаючи, доки та не загине.

Водночас рятувальники закликають не намагатися самостійно ловити таких тварин. Утримання змій у Франції регулюється суворими правилами, яких власники мають дотримуватися.

Удави також належать до видів, торгівля якими регулюється міжнародними правилами CITES — Вашингтонською конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори. Додаткові вимоги діють і в Європейському Союзі щодо придбання, утримання та розведення таких тварин.

Як розповідало BitukMedia, у Києві рятувальники Kyiv Animal Rescue Group повернули власникам імператорського удава, який опинився високо на дереві після невдалої прогулянки.

В Україні з’явився перший реактивний перехоплювач дронів: що відомо про Alexa Spatium

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Міністерство оборони України

Він має реактивний двигун, може розвивати високу швидкість і призначений для боротьби з однією з головних загроз у небі — ворожими ударними безпілотниками. В Україні Сили оборони отримали перший реактивний перехоплювач дронів, розроблений українськими інженерами.

Про це повідомили в Міноборони.

Йдеться про безпілотний літак Alexa Spatium, який Міністерство оборони допустило до використання Силами оборони України. Його розробили спеціально для знищення малорозмірних повітряних, наземних і надводних цілей у бойових умовах.

Основне призначення нового перехоплювача — боротьба з російськими ударними безпілотниками, зокрема «Герань-3», «Герань-4», «Герань-5» та Shahed-131.

Крім того, Alexa Spatium може застосовуватися проти розвідувальних дронів, гвинтокрилів та інших окремих цілей.

Під час випробувань безпілотник підтвердив заявлені виробником характеристики. Він оснащений турбореактивним двигуном, здатний працювати на різних висотах (від низьких до середніх) та має значний радіус дії.

Однією з особливостей Alexa Spatium є можливість виконувати завдання у різних режимах. Політ можна здійснювати за заздалегідь заданими координатами або з прямим наведенням на ціль.

Перехоплювач також має телевізійну та інфрачервону системи для пошуку й наведення на ціль. Виробник передбачив різні типи бойових частин — уламково-фугасну, кумулятивну та термобаричну.

Безпілотник має розміри близько 1,5 на 1,7 м. Для запуску використовують мобільну катапульту, а підготувати комплекс до роботи можна за кілька хвилин.

Корпус Alexa Spatium виготовлений із легкого та міцного композитного матеріалу. Це, за даними Міноборони, дає апарату змогу виконувати різкі маневри без втрати керованості.

Серед інших особливостей – дистанційна підготовка та запуск, автоматизація процесів, системи управління і передачі відео. Комплекс також має бути достатньо мобільним: усі його компоненти можна перевозити на пікапі.

Ще одна особливість – можливість повернення. Якщо безпілотник не виконав поставлене завдання, він може повернутися до місця запуску та бути використаний повторно.

У Міноборони наголошують, що під час створення Alexa Spatium розробники також зосередилися на швидкому реагуванні, простоті розгортання та можливості працювати у складних умовах.

Поява нового перехоплювача відбувається на тлі активного розвитку українського виробництва безпілотних систем. За даними Міністерства оборони, від початку 2026 року воно вже кодифікувало та допустило до використання у Силах оборони 413 нових безпілотних авіаційних комплексів. Майже всі вони виготовлені українськими виробниками.

Як розповідало BitukMedia, український “Кібчик” навчився збивати ворожі дрони без прямого зіткнення.

Прокидаються вдосвіта і ночують у горах: заради чого туристи штурмують Доломіти (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - allaricercadel_cibo

Що змусить сотні людей прокинутися вдосвіта, піднятися на висоту 2300 метрів і вистояти багатогодинну чергу? Відповідь несподівана — гарячий пончик з ванільною начинкою! Вірусні фото перетворили традиційну випічку в горах на справжню туристичну сенсацію.

Високо в італійських Доломітах, у долині Валь-ді-Фасса, туристи масово вирушають до гірського притулку Фрідріх-Аугуст. Але останнім часом багатьох приваблюють туди не краєвиди, а особливі пончики, які тут готують вже близько 40 років.

Йдеться про крапфен – традиційну німецьку випічку, схожу на пончик із начинкою. У притулку їх продають у розпал туристичного сезону приблизно за €3–4.

Щоранку випічка з ванільною начинкою з’являється у продажу близько 7:30. Однак охочих скуштувати її настільки багато, що до 10:00 пончики зазвичай уже закінчуються.

Після того як фотографії смаколиків почали активно поширюватися у соцмережах, до притулку ринули туристи. У TikTok та Instagram з’явилися відео з довжелезними чергами. Іноді в них стоять до 300 людей. Деякі туристи приходять ще на світанку, а дехто, за повідомленнями, навіть ночує неподалік, аби гарантовано встигнути отримати бажаний пончик.

Ті, кому таки вдалося його скуштувати, запевняють, що очікування того варте. Один з туристичних блогерів описав крапфен як свіжу й теплу випічку, яку подають із кавою на тлі краєвидів на гірські вершини Сасслунго та Сассо-П’ятто.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Elias and Kajsa (@eliasandkajsa)

Однак далеко не всі раді такій популярності. Місцеві мешканці та туристичні організації вважають ажіотаж навколо пончиків ще одним прикладом того, як соцмережі здатні створювати надмірний потік туристів до окремих місць.

У самому гірському притулку дивуються такій реакції. Там кажуть, що крапфен готують вже чотири десятиліття. “Ми завжди їх робили. Але просто через те, що хтось опублікував фотографію два роки тому, здійнявся цей ажіотаж”, — пояснили представники притулку місцевим журналістам.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Laura🌎Bucket List Travel | Itineraries | Luxury Hotels (@sunkissedblonde.travels)

Лижний інструктор і колишній професор Джорджо Дайдола вважає, що подібний туризм поступово перетворює гори на товар для споживання. “Тепер це сприймається як парк розваг на великій висоті”, — заявив він і порівняв такий відпочинок із походом до італійського парку атракціонів Gardaland.

Проблема не обмежується одним гірським притулком. В останні роки деякі локації Доломітів також стали жертвами популярності в соцмережах, коли туристи приїжджають переважно заради конкретного фото.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Manuele Bianchini (@ghini86)

Франческо Аббрускато, президент відділення Італійського альпійського клубу у Венето, розповів, що ще п’ять-шість років тому такого надмірного напливу туристів у конкретних місцях і в певні години в Доломітах не спостерігали.

Тепер же, за його словами, є знакові локації, де через натовпи людей уже складно насолодитися природою: відвідувачі приїжджають, щоб зробити селфі, і часто майже не цікавляться самим місцем.

Як розповідало BitukMedia, цього року владі муніципалітету Фунес навіть довелося обмежити доступ до церкви Санта-Маддалена, розташованої біля мальовничих вершин Одле. Причиною став великий потік туристів, які масово приїжджали фотографуватися біля храму.

Минулого літа місцеві фермери вдалися до іншого способу привернути увагу до проблеми: вони встановили турнікет із платним проходом на популярній стежці Одле. Так вони протестували проти постійного потоку туристів, які, за словами землевласників, не завжди поважають місцевість.

Тож тепер у Доломітах туристичним хітом став не лише мальовничий гірський краєвид, а й звичайний пончик. І саме це, схоже, змушує місцевих замислитися: де закінчується популяризація гір і починається туризм, який буквально не залишає в них місця для самих людей.

Пережила дві світові війни та пандемію: найстарша людина світу святкує 117-річчя

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Jonathan Brady/PA Wire. Джерело - Hallmark Lakeview Luxury Care Home/ Facebook

Вона народилася у 1909 році — ще до Першої світової війни, пережила пандемію COVID-19 у 110 років і навіть встигла особисто зустрітися з королем Чарльзом III. Тепер найстарша людина світу святкує 117-й день народження і каже, що секрет її довголіття зовсім не складний.

Етель Катерхем, яка живе у будинку для літніх людей Hallmark Lakeview Care Home у Лайтвотері, графство Суррей, сьогодні, 21 серпня, відзначає 117-річчя разом із рідними та друзями.

“Дякую за всі теплі побажання з днем народження. Навіть у 117 років цього року я пережила багато речей уперше: від того, як погладила ламу, до того, як трималася за руку з королем”, – сказала Катерхем.

Фото – архівне, 2024 рік

Однією з найяскравіших подій останнього року стала саме зустріч із Чарльзом III. Король навідався до неї у вересні 2025-го, невдовзі після її 116-го дня народження. Під час зустрічі Катерхем згадала, як у 1969 році спостерігала за церемонією посвяти Чарльза у принца Уельського. Тоді йому був 21 рік. “Усі дівчата були в тебе закохані й хотіли вийти за тебе заміж”, – сказала вона королю.

Чарльз III став вже шостим британським монархом за життя Катерхем. Вона народилася в Гемпширі 21 серпня 1909 року — за п’ять років до початку Першої світової війни. Катерхем також вважається останньою людиною, яка народилася за правління короля Едуарда VII, котрий помер у травні 1910 року.

Титул найстаршої людини у світі Етель Катерхем отримала у квітні 2025 року після смерті бразильської черниці Іни Канабарру Лукас у віці 116 років.

То в чому ж секрет її довголіття?

Сама Катерхем називає три прості правила: уникати сварок, слухати інших і робити те, що подобається.

Втім, її життя точно не можна назвати позбавленим випробувань. У 2020 році, коли їй було 110 років, вона захворіла на COVID-19 і стала однією з найстаріших людей, які подолали цю хворобу.

Катерхем познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Норманом, підполковником британської армії, на вечірці у 1931 році. Згодом подружжя жило в Гонконзі, де Етель заснувала дитячий садок. У них народилися дві доньки, але обидві померли раніше за матір. Її чоловік помер у 1976 році.

Довголіття було характерним для родини Катерхем: її сестра Гледіс прожила 104 роки.

Попри поважний вік, Етель Катерхем продовжує залишатися найстаршою живою людиною у світі. А абсолютний рекорд довголіття досі належить француженці Жанні Кальман. Вона померла у 1997 році у віці 122 років і 164 днів.

Як розповідало BitukMedia, американське подружжя Лайл та Елеонор Ґіттенс стало найстарішою одруженою парою в історії, побивши світовий рекорд.

Таємницю приховували роками: 26-річний продавець авто офіційно отримав титул принца

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Клеман (праворуч) зі своїм батьком, принцом Лораном. Фото - Clément Vandenkerckhove/Instagram

Все життя він знав, що в його родині є таємниця, але не міг розповісти про неї навіть друзям. А потім звичайний 26-річний продавець автомобілів раптом отримав титул, який назавжди змінив його життя. У Бельгії з’явився новий принц, чия історія почалася задовго до королівського палацу.

Про це розповідає портал UPI.

26-річний Клеман ван Керкхове (Clément Vandenkerckhove) офіційно став членом бельгійської королівської родини після того, як його батько, 62-річний принц Лоран, молодший брат короля Філіпа, визнав його своїм сином.

Як повідомляє бельгійське видання Nieuwsblad, церемонія відбулася ще в лютому в мерії. Вона пройшла без особливого розголосу, але саме цей формальний крок був необхідний, аби Клеман отримав статус принца Бельгійського.

Про його існування бельгійська публіка дізналася торік, коли принц Лоран публічно визнав ван Керкхове своїм сином. Хлопець народився 2000 року під час семирічних стосунків принца з колишньою фламандською моделлю та співачкою Іріс Ван Керкхове.

Тепер Клеман має королівський титул і право на спадщину після батька. Водночас він не входить до числа претендентів на бельгійський престол і не отримуватиме державного утримання, яке передбачене для деяких членів королівської родини.

Сам Клеман поки не вирішив, чи братиме королівське прізвище ван Саксен-Кобург. Він наголошує, що пишається прізвищем ван Керкхове, яке дістав від матері. “Відмовитися від нього означало б зрадити все, що моя мама зробила для мене”, — сказав він виданню Nieuwsblad.

За словами Клемана, питання про його походження мучило його ще з дитинства. Він знав, хто його біологічний батько, але довгий час не мав права розповідати про це іншим.

“Усе дитинство я боровся із запитанням: “Хто мій батько?” Коли я дізнався, хто він, ця таємниця стала для мене тягарем. Уявіть: ви знаєте, хто ваш батько, але вам не дозволено нікому про це говорити”, – розповів чоловік.

Після школи Клеман обрав цілком звичайну професію — працював продавцем автомобілів. Каже, що йому подобалася ця робота і він добре з нею справлявся. Однак переживання через приховану частину його життя призводили до панічних атак.

За його словами, ситуація почала змінюватися після того, як він зміг побудувати стосунки з батьком. “Найважливіше для мене зараз – те, що я син, якому дозволено пізнавати свого батька”, – сказав Клеман. Виявилося, що батька і сина об’єднує не лише родинний зв’язок, а й любов до автомобілів.

Сценічний псевдонім його матері – Венді Ван Вантен. Роман із принцом у неї стався до того, як він у 2003 році одружився з британкою, принцесою Клер. А потім у шлюбі народились троє дітей.

Бельгійська публіка теж знала про позашлюбного сина принца до появи нинішніх новин. Торік у вересні на місцевому телебаченні вийшов документальний фільм, в якому сам Клеман розповів, як познайомився зі своїм батьком.

За словами Клемана, те, що його батько принц, мама розповіла йому тільки після його 16-річчя. У 20 років він набрався хоробрості та зателефонував батькові. Після кількох телефонних розмов вони зустрілися і принц Лоран запропонував зробити аналіз ДНК. “Ми разом поїхали до лікарні, і він сказав: я піду першим, щоб ти почувався спокійно”, – сказав Клеман авторам фільму. Потім він отримав імейл із лабораторії: збіг ДНК на 99,5%.

Як розповідає ВВС, схожа історія з аналізом ДНК трапилася і в батька принца Лорана, колишнього короля Альберта ІІ. Він також робив такий аналіз після тривалої судової тяганини про визнання батьківства і, зрештою, у 2020 році визнав позашлюбну дочку.

Зокрема і через цю історію з позашлюбною дитиною Альберт II у 2013 році зрікся престолу, і королем став його син Філіп, старший брат Лорана.

Позашлюбна дочка короля, відома художниця Дельфін Боель, вигравши судовий позов, здобула титул принцеси і стала називати себе Дельфін Саксен-Кобурзька.
Але королівського утримання вона, як і Клеман, не отримує: згідно з ухваленим у 2013 році законом, ці гроші належать лише королю Філіпу, його батькові Альберту, принцу Лорану та сестрі Філіпа та Лорана, принцесі Астрід.

Тепер Клеман ван Керкхове офіційно має титул принца Бельгійського, але, судячи з його власних слів, для нього значно важливішим за королівський статус стало інше — можливість більше не приховувати, хто його батько.

Як розповідало BitukMedia, британський аристократ Чарльз Спенсер готує відверті мемуари про свою сестру принцесу Діану напередодні 30-ї річниці її загибелі. У видавництві вже обіцяють “чимало одкровень”.

50-метрова картина про війну в Україні вирушить у подорож: її дописуватимуть мешканці двох країн (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Russell Haines / Facebook

П’ятдесят метрів полотна, десятки історій і ще багато місця для нових слів. У британському Глостері художник створив масштабну картину про життя міста під час війни в Україні і навмисно залишив її незавершеною. Тепер до роботи зможуть долучитися всі охочі, а згодом робота вирушить до України.

Про це розповідає BBC.

Автор картини Lines of Resistance (“Лінії опору”) — художник з Глостера Рассел Гейнс. Вже місяць він працює над полотном завдовжки 50 метрів, на якому “розповідає” історії українських родин, які знайшли прихисток у британському місті, а також місцевих жителів, які допомагали Україні.

Робота над картиною триває, а виставка відкриється у четвер і триватиме місяць. За задумом, під час показу роботи в Глостері місцеві жителі зможуть залишити послання Україні. Зокрема, до процесу запрошують дітей, родини, громадські організації, та, власне, українців, які були змушені залишити свої домівки через війну.

Художник запрошує їх залишати просто на картині власні слова для українців – послання про дружбу, надію, опір, мир і солідарність. Гейнс навмисно не ставить на полотні останню крапку. За словами художника, “історія належить більш ніж одному художнику”, тому кожен охочий зможе додати до неї щось своє.

На картині вже з’явилися історії не лише українських родин, а й гуманітарних працівників, митців, військових та звичайних людей, з якими Гейнс зустрічався під час своїх поїздок Україною.

Особливе місце в роботі займає історія самого Глостера. За словами художника, після початку повномасштабної війни місто об’єдналося, щоб допомогти Україні.”Глостер об’єднався і відправив в Україну вантажівки з допомогою, зробив багато дивовижних речей, і я просто хотів відзначити те, що зробив Глостер”, – пояснив Гейнс.

Після завершення британської виставки Lines of Resistance вирушить до України. Там українці матимуть можливість залишити на полотні власні послання для жителів Глостера.

Художник називає це своєрідним діалогом між двома містами. Написані у Великій Британії слова поїдуть до України разом із картиною, а згодом вона повернеться до Глостера вже з українськими повідомленнями.

“Коли Lines of Resistance вирушить в Україну, послання, написані в Глостері, поїдуть разом із нею — вони понесуть голос нашого міста через кордони і нагадають людям за тисячі кілометрів від нас, що їх не забули”, – сказав Гейнс.

Таким чином, 50-метрове полотно стане не просто картиною про війну. Воно має перетворитися на своєрідний живий лист між людьми, які опинилися по різні боки кордону, але об’єдналися підтримкою України.

Як розповідало BitukMedia, французький інженер Антуан Лекуана довів, що для справжньої солідарності не існує жодних кордонів чи перешкод. Чоловік подолав понад 2200 км на велосипеді, щоб особисто привезти до Львова листи підтримки від французьких міст і передати свій транспорт для реабілітації українських поранених.

Без каски й бронежилета поїхав під ворожі дрони: командир врятував двох поранених і став Героєм України

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Він знав, що ворог уже бачить поранених і готує нову атаку. Замість того щоб чекати на повільну роботизовану платформу, командир вирішив їхати за побратимами сам. Без каски та бронежилета він сів за кермо пікапа, дістався до бійців і за хвилину вивіз їх із небезпечної зони. За цей вчинок молодшому лейтенанту Владиславу Польському присвоїли звання Героя України.

Президент Володимир Зеленський підписав указ про нагородження 29-річного військового Владислава Польського з присвоєнням звання Героя України та врученням ордена “Золота Зірка”.  Відповідний указ №738/2026 оприлюднили на сайті глави держави.

“Я підписав указ про відзначення званням Героя України молодшого лейтенанта Владислава Польського. За швидку та хоробру реакцію в бойовій обстановці і порятунок життів наших воїнів. Видатна історія. Велика сміливість. Приклад вчинку командира, який вартий наслідування”, – сказав Володимир Зеленський у вечірньому зверненні.

Історія порятунку стала відомою після того, як 16 серпня Угруповання об’єднаних сил ЗСУ опублікувало відео евакуації. На кадрах видно, як військовий без бронежилета і каски на цивільному пікапі під’їжджає до двох поранених бійців. Вони перебували на нерухомому наземному роботизованому комплексі. Командир переносить їх до кузова автомобіля та вивозить із небезпечної ділянки.

Військовим, яких вдалося врятувати, були бійці з позивними “Скеля” і “Ленін”. Вони входили до штурмової групи, яка поверталася після зачистки населеного пункту. На зворотному шляху група потрапила під атаку приблизно 10–15 ворожих безпілотників “Молнія”.

Обидва бійці дістали важких поранень і вже не могли пересуватися самостійно. На допомогу їм відправили наземний роботизований комплекс. Військові завантажилися на нього, але противник виявив платформу і підірвав її.

Після вибуху поранені отримали додаткові травми. Роботизований комплекс перестав рухатися, а зв’язок із бійцями зник.

“Поранені бійці опинилися повністю беззахисними на відкритій місцевості, як на долоні у ворожої аеророзвідки. Наступний удар міг стати для них останнім”, – повідомили в Угрупованні об’єднаних сил.

На командно-спостережному пункті почали шукати спосіб швидко витягнути військових із-під вогню. Владислав Польський, який має позивний “Тічер”, обговорив ситуацію з командиром. Вони вирішили, що відправляти ще один наземний роботизований комплекс недоцільно: він рухається повільно, а тяжко поранені бійці не змогли б самостійно перебратися на нього.

“До того ж противник вже знав, де вони, і готував наступний політ своїх дронів. Тому я вирішив, що набагато швидше буде їх забрати пікапом, а не НРК”, – розповів Владислав BBC Україна.

Командир сам сів за кермо і поїхав за пораненими. Він не одягав бронежилет і каску, оскільки вважав, що в цій ситуації вони лише сповільнять його. “Я вважав так: якщо буду їхати пікапом і щось трапиться, то бронежилет і каска мені навряд допоможуть, але будуть заважати. І в той момент, коли я поранених перекидував у пікап, то розумів, що каска і бронік мені б тільки заважали. Я був більш мобільний, швидкий — і зробив усю роботу за хвилину”, — пояснив військовий.

Польському вдалося дістатися до побратимів, перенести їх у кузов пікапа та на великій швидкості вивезти із зони ураження.

Евакуйованих бійців одразу передали медикам. Наразі вони перебувають у реанімації. Їхній стан залишається важким, але стабільним.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Угруповання об’єднаних сил (@uos.zsu)

29-річний Владислав Польський командує першою ротою другого штурмового батальйону 475-го окремого штурмового полку CODE 9.2. Він родом з міста Запоріжжя. Він розповів в інтерв’ю ВВС, що на початок повномасштабної війни працював вчителем і викладав “Природознавство”. На початку 2023 року чоловік звільнився та вирішив добровільно піти в Сили оборони й уклав контракт.

Спочатку Владислав опинився в 22-му окремому мотопіхотному батальйоні, який був прикомандирований до 92-ї бригади, а вже потім перейшов до штурмового полку “CODE 9.2”. Вже через півроку служби він отримав поранення під час боїв біля Бахмуту на Донеччині. На службу Польський повернувся в грудні 2023 року. Тоді військового направили в евакуаційну групу, де він і отримав перший досвід вивозу поранених з поля бою.

Евакуацією він займався півроку, потім пішов на навчання і отримав фах бойового медика. Через деякий час очолив штурмову роту в 475-му полку. Воював Польський крім Бахмуту також на Харківщині, Донеччині і Запоріжжі.

Зараз його підрозділ веде бойові дії в Харківській області, де росіяни намагаються прорватися в українському прикордонні. Тепер за порятунок двох побратимів його відзначено найвищим званням — Герой України.

Як розповідало BitukMedia, 19-річний прикордонник Владислав Степанчук вивів побратимів з напівоточення та став наймолодшим Героєм України.

Знайти союзників у воді: як хочуть зупинити навалу синіх крабів

By
Riabchuk Yuliia
-
0

80 тисяч маленьких хижаків уже вирушили в Адріатику. Вчені сподіваються, що коли вони виростуть, то допоможуть зупинити істот, які завдають італійським рибалкам мільйонних збитків. Знаєте, хто це?

Про це розповідає EuroNews.

На італійському узбережжі проти навали ненажерливих синіх крабів вирішили використати незвичайну зброю. Вчені вирощують тисячі маленьких восьминогів і випускають їх у море, сподіваючись, що з часом ті самі почнуть полювати на “прибульців”.

Синій краб походить із узбережжя Північної Америки. У Середземному морі він з’явився кілька десятиліть тому: найімовірніше, потрапив туди з кораблями разом із баластною водою. А у 2023 році його чисельність різко зросла.

Особливо сильно від навали потерпів італійський регіон дельти річки По. Краби винищують молюсків, мідії, місцевих двостулкових молюсків та устриць, завдаючи величезних збитків рибалкам.

За оцінкою італійської сільськогосподарської та рибальської організації Coldiretti, загальні збитки від синіх крабів для рибної галузі країни вже сягають близько 200 млн євро. Лише в регіоні Емілія-Романья з 2022 року нарахували майже 17 млн євро збитків.

Вчені пов’язують стрімке поширення краба з потеплінням води. Коли температура опускається нижче 10°C, ці тварини зазвичай стають менш активними, гірше харчуються і розмножуються. Однак тепер вода залишається для них комфортною майже цілий рік. “З потеплінням води краби стали активнішими і ненажерливішими”, – пояснював рибалка Беллан.

Синій краб може важити до кілограма, чудово плаває і практично не має достатньої кількості природних ворогів у новому середовищі. Він поїдає навіть молодих молюсків, які лежать на морському дні.

Тому вчені з Болонського університету вирішили перевірити, чи може таким ворогом стати звичайний восьминіг. “Ми обрали восьминога, тому що в природі це грізний хижак для ракоподібних”, – розповів дослідник Антоніо Казаліні.

Експеримент під назвою Octo-Blu стартував минулого року за фінансової підтримки регіону Емілія-Романья. У лабораторії в портовому містечку Чезенатіко вчені вирощують маленьких восьминогів у білих резервуарах.

Коли вони підростають, тисячі тварин обережно збирають у великі пластикові пакети та везуть у море. Там їх випускають біля підводних рифів, де дослідники заздалегідь встановили штучні сховища з цементу та глини.

Від червня в море вже випустили близько 80 тис. маленьких восьминогів. До кінця серпня дослідники хочуть подвоїти цю кількість. Їхня мета – щоб хоча б частина тварин вижила, виросла і сформувала невелику популяцію. “Ідея полягає в тому, щоб створити невелику спільноту неподалік від берега, яка зможе краще стримувати поширення синього краба”, – пояснив Казаліні.

Втім, самі науковці визнають: у плані є слабке місце. Звичайні восьминоги не дуже полюбляють мілкі, теплі та піщані води лагун — саме ті місця, де сині краби завдають найбільшої шкоди. Тому безпосередній вплив восьминогів на їхню чисельність може виявитися невеликим.

Через це вчені шукають і інших можливих союзників. Зокрема, вони перевіряють, чи можуть ефективніше полювати на крабів морські окуні. Також команда вивчає вугрів, які активно поїдають яйця ракоподібних.

Але навіть невеликий результат може мати значення. Синій краб має надзвичайно високу здатність до розмноження: одна самка може відкласти мільйони яєць, більшість із яких вилуплюється. “Якщо восьминіг зловить хоча б одну самку, це вже матиме значення”, — зазначив дослідник Болонського університету П’єтро Еммануеле.

Італійські рибалки тим часом продовжують шукати способи впоратися з навалою. Влада навіть розглядала можливість відправляти контейнери із синіми крабами до США, де цей морепродукт вважають делікатесом. Утім, поки вчені роблять ставку на природного ворога і сподіваються, що маленькі восьминоги згодом виростуть у достатньо численну армію.

Після звичайної застуди у немовляти виникли смертельно небезпечні тромби: дитину врятували у Львові

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

Звичайна застуда для 4-місячної Вікторії з Буковини обернулася важким випробуванням. У дитини утворилися тромби одразу в кількох важливих судинах, а легенева артерія виявилася перекритою на 90%. Львівським лікарям вдалося врятувати дівчинку без операції.

Про це повідомляється на Facebook-сторінці Дитячої Лікарні Святого Миколая.

Випробування для маленької Вікторії почалися, коли їй було лише 2,5 місяці. Після застуди дитина отримувала антибіотики, на тлі яких у неї розвинувся псевдомембранозний коліт – небезпечне запалення кишківника.

Через хворобу дівчинка втрачала рідину та білок, у неї виникли зневоднення, анемія та сильне виснаження. Згодом лікарі виявили у немовляти тромб у серці й терміново скерували родину до Львова до Дитячої лікарні Святого Миколая.

Для лікарів цей випадок став особливо складним: уперше в історії закладу вони зіткнулися з тромбоемболією легеневої артерії в немовляти такого віку.

Комп’ютерна томографія показала, що тромби сформувалися одразу в кількох місцях. Їх виявили у правому передсерді, нижній порожнистій та печінкових венах, а також у легеневій артерії. Остання була перекрита на 90%, що становило безпосередню загрозу для життя дитини.

Після цього за Вікторію взялася мультидисциплінарна команда фахівців. Протягом двох тижнів дівчинка цілодобово отримувала внутрішньовенні препарати для розчинення тромбів. Також лікарі коригували порушення згортання крові, проводили переливання крові та білка й одночасно лікували кишківник.

“Завдяки злагодженій роботі всієї медичної команди вдалося досягти гарних результатів: запалена стінка кишківника зменшилася з 6 мм при поступленні до ідеальної норми в 1,3 мм на момент виписки. Усі небезпечні тромби зникли та звільнили кровотік у критично важливих судинах. У малечі нормалізувалися аналізи, і вона почала активно набирати вагу”, — розповіла завідувачка Центру педіатрії Яна Долинна.

Наразі Вікторія вже вдома. Дівчинка залишається під плановим наглядом лікарів. У майбутньому їй також проведуть спеціальний тест, який допоможе з’ясувати, чи має вона вроджену або іншу схильність до утворення тромбів.

Лікарі зазначають, що допомогти дитині вдалося завдяки роботі мультидисциплінарної команди та розвитку у лікарні нового для України напряму – сучасної гемостазіології.

Цей напрям дає змогу детально досліджувати систему згортання крові та визначати, якого саме компонента не вистачає або, навпаки, який працює неправильно. Завдяки цьому лікарі можуть призначати не загальне лікування, а терапію, спрямовану на конкретну проблему. Напрям у Дитячій лікарні Святого Миколая розвивають під керівництвом дитячого гематолога, професора Леоніда Дубея.

У випадку Вікторії такий підхід разом із комплексним лікуванням дозволив уникнути оперативного втручання та зрештою повністю відновити кровотік у критично важливих судинах.

Як розповідало BitukMedia, 13-річна Аня з Буковини тричі за рік опинялася на межі життя і смерті через рідкісну генетичну хворобу. Під час останнього епізоду львівські лікарі зіткнулися з ускладненням, яке в медичній літературі згадується надзвичайно рідко. Цей випадок став одним з найскладніших в історії лікарні Святого Миколая у Львові.

“Чимало одкровень”: брат принцеси Діани вперше детально розповість про її життя і загибель

By
Riabchuk Yuliia
-
0

“Розповісти правду про Діану” — саме таку мету поставив перед собою її брат. Британський аристократ готує відверті мемуари про принцесу напередодні 30-ї річниці її загибелі. У видавництві вже обіцяють “чимало одкровень”.

Про це повідомляє EuroNews.

Книгу під назвою “Лебедина пісня: Діана, моя сестра” (Swan Song: Diana, My Sister) написав Чарльз Спенсер — молодший брат принцеси Діани та дядько принців Вільяма і Гаррі.

Видавництво Penguin Press анонсувало вихід мемуарів 22 вересня.

За словами видавців, це буде перша книга, в якій Спенсер так відверто й детально розповість про свою сестру. Вона охопить історію життя Діани, а також події останнього тижня перед її загибеллю.

Сам 62-річний Чарльз Спенсер пояснив, що вирішив написати книгу через наближення 30-ї річниці загибелі сестри. За його словами, останніми роками він знову й знову отримував запити на інтерв’ю про Діану.

“Це переконало мене раз і назавжди записати власні думки та спогади, замість того щоб знову з дискомфортом читати думки інших”, — сказав Спенсер. Він додав, що багато тверджень про його сестру, які з часом стали загальноприйнятими, на його думку, не відповідають правді.

Мета книги, за словами автора, — “розповісти правду про Діану з погляду її брата”. Спенсер також хоче зробити це позитивно: так само, як намагався говорити про сестру під час її похорону.

Зображення – Penguin Press

Діана загинула 31 серпня 1997 року в Парижі у віці 36 років. Автомобільна аварія також забрала життя її супутника Доді Аль Фаєда та водія Анрі Поля. Загибель принцеси спричинила масштабну хвилю жалоби у Великій Британії та за її межами, а також породила численні теорії змови.

Під час похорону Діани у Вестмінстерському абатстві у вересні 1997 року Чарльз Спенсер виголосив промову, яку транслювали по всьому світу. Він назвав сестру “самою сутністю співчуття, обов’язку, стилю та краси”.

Водночас Спенсер наголошував, що Діану не варто перетворювати на святу. За його словами, вона була живою людиною з унікальними якостями, почуттям гумору, любов’ю, харизмою та сумнівами в собі.

Саме такою він хоче показати її і в новій книзі. Спенсер сподівається, що люди, які пам’ятають Діану, зможуть по-новому поглянути на її життя, а молодше покоління — зрозуміти, якою вона була насправді.

Видавничий директор Деніел Баньяр заявив, що книга міститиме “чимало одкровень, які привернуть значну увагу”, але водночас стане гідною даниною пам’яті принцеси.

Шон Пенн долучився до фільму про життя молодих українців під час війни

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Скрін Black Sunflowers. TORONTO FILM FESTIVAL

Шон Пенн став виконавчим продюсером документального фільму про молодих українців, які дорослішають під час повномасштабної війни з Росією. Стрічка Black Sunflowers покаже їхнє життя між фронтом і тилом — від рейвів та автомобільних перегонів до військової служби й особистих трагедій. Світова прем’єра фільму відбудеться у вересні на Міжнародному кінофестивалі в Торонто.

Про це пише видання The Hollywood Reporter.

Американський режисер Джеймс Маркус Гейні зняв Black Sunflowers “Чорні соняхи”) про покоління українців, чиє дорослішання відбувається в умовах війни. У центрі фільму — молоді люди, які намагаються продовжувати жити, закохуватися, розважатися та будувати майбутнє, одночасно стикаючись із війною та військовим обов’язком.

Виконавчим продюсером стрічки став американський актор і режисер Шон Пенн.

Пенн уже не вперше працює з темою війни Росії проти України. У 2023 році він представив документальний фільм Superpower, який зняв разом із Аароном Кауфманом. Для стрічки Пенн працював у Києві та записав, зокрема, інтерв’ю з президентом України Володимиром Зеленським.

Новий фільм має інший фокус. Гейні прагнув показати не лише безпосередньо бойові дії, а й те, як війна змінює повсякденне життя цілого покоління. “Я був здивований, побачивши, наскільки багато звичайного життя триває попри війну. Я не міг позбутися думки, що основні медіа показують лише половину історії”, — розповів режисер.

Для роботи над фільмом Гейні залучив українську знімальну команду. У стрічці з’являться історії кількох молодих українців.

Фото – скріншоти Black Sunflowers

Один із героїв — водій армійської вантажівки, який у тилу бере участь в автомобільних перегонах міськими вулицями. Інший — молодий військовий, який втратив кінцівку. На танцполі він, попри протез, знову відчуває свободу під гучну музику.

Є у фільмі й історія молодої жінки, яка раніше фотографувала природу, а після початку війни почала знімати її наслідки. Ще одна героїня проходить навчання зі стрільби, адже її покоління стикається з військовим обов’язком.

Таким чином, камера показує українців у дуже різних обставинах — від нічних розваг і романтичних стосунків до фронту та підготовки до служби.

Назва Black Sunflowers (“Чорні соняхи”) та перші кадри стрічки мають передати контраст між молодістю, яка зазвичай асоціюється з безтурботністю, та реальністю війни.

Саундтрек до фільму пише нью-йоркський музикант Oberhofer, відомий треком Sea of Dreams із “підводної” серії у “Кінь БоДжек”, а також саундтреками до інді-фільмів і документального проєкту Netflix “Щоденники Енді Воргола”.

Світова прем’єра документального фільму запланована на 11 вересня в межах Міжнародного кінофестивалю в Торонто (TIFF).

Джеймс Маркус Гейні раніше став відомим завдяки документальному фільму No Cameras Allowed (“Зйомка заборонена”), у якому розповів про те, як пробирався на великі музичні фестивалі, видаючи себе за представника преси, щоб знімати виступи популярних артистів. Серед фестивалів, на які йому вдалося потрапити, були Coachella та Glastonbury.

Black Sunflowers продюсують Педрам Резаї, Мікайла Джин Міллер, Євгеній Здоровило, Семі Мошер, Ерік Малдін, Володимир Яценко та Анна Яценко.

Як розповідало BitukMedia, зйомки сучасної екранізації роману Валер’яна Підмогильного “Місто” вже завершено, а прем’єру стрічки заплановано на 2027 рік.

“Почути” українську пісню очима: “Укрпошта” випустила нові марки

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Укрпошта

Українська пісня може звучати не лише в музиці – її можна побачити у кольорах, образах і навіть на поштовій марці. “Укрпошта” презентувала новий випуск, присвячений українській пісенній традиції, а його ескізами стали роботи художниці та іконописиці Поліни Мялковської.

Про це повідомляє сайт “Укрпошти”

Серію назвали “Українська пісня”. До неї увійшли два поштові аркуші: “Українська пісня. Мов до шлюбу вбралася калина” та “Українська пісня. Колискова”. Також до набору входить конверт “Перший день”.

Перший випуск присвячений легендарному українському романсу “Черемшина”. Його назву утворив рядок “Мов до шлюбу вбралася калина”. Слова пісні написав Микола Юрійчук, а музику — Василь Михайлюк.

Другий аркуш під назвою “Колискова” передає атмосферу дитинства, тепла та спокою. За задумом авторів, образ створює казковий простір, у якому немає тривог.

Ескізи для марок створила художниця та іконописиця Поліна Мялковська. Її авторські роботи, як пишуть в “Укрпошті”, допомогли передати мелодійність і сюжети українських пісень засобами образотворчого мистецтва.

В “Укрпошті” нагадали слова українського кінорежисера Олександра Довженка про особливу силу української пісні: “Українська пісня. Хто не був зачарований нею?” Митець писав, що її багаті мелодії, широта та краса образів надихали художників.

Як розповідало BitukMedia, прапор, який бачив проголошення незалежності України, відтворили у 1000 копій для збору на НРК для Сил оборони.

Важив як немовля і був розміром зі страусине яйце: лікарі видалили рекордний камінь із сечового міхура

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Trincomalee General Hospital

Майже 19 см завдовжки та вагою понад 3 кг — таким виявився камінь, який чоловік роками носив у своєму тілі. Лікарі вважають, що ця знахідка може претендувати на світовий рекорд.

Про це повідомляє BBC.

55-річний чоловік перебував у лікарні в Тринкомалі на сході Шрі-Ланки після інсульту. Під час лікування медики звернули увагу на те, що пацієнту важко було справляти малу потребу. Обстеження показало: в його сечовому міхурі утворилися камені.

Минулого тижня чоловіка прооперували. Лікарі видалили камінь, який важив 3,1 кг, мав довжину 18,7 см і за розміром був приблизно як страусине яйце. За вагою він був співмірний із доношеним новонародженим.

Фото – Trincomalee General Hospital

Хірург Прагалафан Балакрішнан, який керував операцією, заявив, що знахідка може бути найбільшим каменем у сечовому міхурі, який коли-небудь видаляли хірургічним шляхом. “Згідно з доступними записами, це найбільший камінь у сечовому міхурі, який коли-небудь документували та видаляли під час операції”, — сказав лікар BBC Sinhala. За його словами, камінь міг перебувати в організмі чоловіка приблизно від п’яти до десяти років.

Нині пацієнт залишається в лікарні та продовжує лікування інших захворювань. Лікарі кажуть, що після операції він почувається дуже добре.

Камені в сечовому міхурі утворюються тоді, коли мінерали, що містяться в сечі, кристалізуються і поступово перетворюються на тверді утворення. Найчастіше це відбувається, коли сечовий міхур не спорожняється повністю. У ньому залишається концентрована сеча, з якої з часом можуть утворюватися кристали.

Дуже маленькі камені, розміром приблизно із піщинку, іноді можуть вийти з організму самостійно. Але більші утворення здатні перекривати відтік сечі й потребують медичної допомоги. Камінь діаметром понад 4 см вважають гігантським.

Якщо рекорд шрі-ланкійських лікарів підтвердять, він значно перевершить попередній результат, зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса. Наразі найбільшим каменем у сечовому міхурі вважається той, який видалили у пацієнта в Бразилії у 2003 році. Він важив 1,9 кг і мав довжину 17,9 см. Натомість камінь, який минулого тижня видалили у Шрі-Ланці, важить майже на 1,2 кг більше, а його довжина на 0,8 см більша.

Як розповідало BitukMedia, 64-річний мешканець Китаю на ім’я Ян звернувся до лікарів зі скаргами на дивні відчуття в животі. Результати обстеження приголомшили: в його тонкому кишечнику застрягла… зубна щітка, яку він проковтнув понад 52 роки тому.

“Вона кричить на своє відображення”: мопсиня Джінні Лу стала “найпотворнішим собакою світу” (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Heather Diehl/Getty Images

Її язик постійно висовується з пащі, очі випинаються, а улюблене заняття — нишком ласувати з чужих мисок. Та саме ці особливості цього року підкорили суддів конкурсу, де незвичайна зовнішність вважається головною перевагою. Шестирічна мопсиня Джінні Лу стала переможницею конкурсу “Найпотворніший собака світу”.

Про це розповідає New York Times.

Для Джінні Лу це була вже четверта спроба здобути головний титул. У 2025 році вона посіла друге місце, а цього разу нарешті отримала перемогу.

Історія собаки почалася далеко від сцени конкурсу. Джінні Лу знайшли у дерев’яному ящику в морозну погоду в горах Південної Кореї. Згодом вона опинилася у люблячій родині та стала домашньою улюбленицею.

Фото – Will Bucquoy and Victoria Bucquoy/For the Sonoma County Fair

Її господарі розповідають, що Джінні Лу має особливий талант: вона непомітно забирається на кухонні стільці та запускає свій довгий язик у миски інших членів родини. Серед інших її улюблених занять — обійми, сонячні ванни та зустріч гостей. А ще мопсиня має дещо незвичайну реакцію на власне відображення: вона кричить на дзеркало.

Цього року Джінні Лу перемогла серед восьми собак, які вийшли на конкурсну сцену. За перше місце вона отримала $5000, кубок та поїздку до Нью-Йорка для участі у прямому ефірі телевізійного шоу Today. Крім того, її зображення з’явиться на лімітованій серії банок Mug Root Beer — одного зі спонсорів конкурсу.

Фото – Will Bucquoy and Victoria Bucquoy/For the Sonoma County Fair

Друге місце посіла Пінкі — біла помісь померанського шпіца та чихуахуа з рожевою мордочкою. Вона отримала $3000 і кубок.

Третім став Отто — помісь чихуахуа з вродженим розщепленням піднебіння. Йому дісталися $2000 і кубок.

Конкурс “Найпотворніший собака світу” цього року відзначив 50-річчя. Його проводять під час ярмарку округу Сонома в Каліфорнії. Попри назву, організатори наголошують, що захід має не лише розважальну мету. Конкурс популяризує адопцію собак і нагадує про те, що саме недосконалості роблять кожну тварину особливою.

Чотирилапі учасники виходять на червону доріжку перед глядачами, а судді оцінюють не лише зовнішність, а й історію життя собак. Саме тому серед попередніх переможців були тварини з непростими долями, які стали символами стійкості та подолання труднощів.

До Джінні Лу титул у 2025 році належав Петунії — безшерстій помісі англійського та французького бульдогів. У 2024 році переміг Вайлд Танг — собака з широко розплющеними очима, довгою шерстю та язиком, що звисає назовні.

У 2023 році переможцем став Скутер — собака, який також постійно висовував язик і мав незвичайно вивернуті задні лапи. А у 2022 році титул отримав містер Геппі Фейс — помісь чихуахуа.

У 2020 та 2021 роках конкурс не проводили через пандемію COVID-19. У 2019 році переможцем став Скемп — собака, якого називали “волоцюгою”.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений TIME (@time)

Тож Джінні Лу отримала не просто титул за незвичайну зовнішність. Її перемога вкотре стала нагадуванням головної ідеї конкурсу: зовнішність не визначає цінність собаки, а кожна тварина заслуговує на дім і любов.

Фото – Will Bucquoy and Victoria Bucquoy/For the Sonoma County Fair

Як розповідало BitukMedia, П’ятий Corgi Race Vilnius відбувся у Вільнюсі, у парку Вінгіс. Цьогоріч він став найбільшим за всю історію заходу: організатори зібрали близько 150 коргі з дев’яти країн світу.

Копати каналізацію і знайти золото: неймовірна знахідка 18-річного студента

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Lokale Politie Dendermonde

Схованка роками залишалася недоторканою за стіною старого підвалу, поки туди не дісталися будівельники. Першим її помітив 18-річний студент, який прийшов на звичайний літній підробіток. Це історія про те, як можна випадково знайти золото на €9 млн.

Про це розповідає The Guardian.

Кобе працював разом із колегами на будівельному майданчику в Сінт-Гілліс-Дендермонде, що приблизно за 30 км на північний захід від Брюсселя. Робітники прокладали траншеї для нової каналізації на території колишньої пивоварні.

Раптом у землі вони побачили що блискуче. “Спочатку я подумав, що це монети по €1. Тож ми почали їх викопувати. Потім побачили золотий зливок. Виявилося, що це трохи більше, ніж ми думали”, — розповів 18-річний Кобе бельгійському телеканалу VTM.

Знахідка виявилася схованкою із золотими монетами, самородками та пронумерованими золотими зливками. Усе це було заховане в сумці, яку замурували у стіні підвалу під старою віллою.

За словами студента, золото сховали навмисно. “Це справді було замуровано там — не в сейфі чи чомусь подібному», – розповів він.

Попередньо вартість скарбу оцінюють приблизно у 9 млн євро.

Фото – Lokale Politie Dendermonde

Золото знайшли на території колишньої пивоварні. Її власник Теофілус Ван Асше наприкінці XIX століття збудував тут розкішну віллу. Пивоварня почала працювати у 1899 році, а припинила роботу у 1970-му. На кованих воротах будинку досі збереглися ініціали «VA».

Нині історичну будівлю повністю перебудовують. Соціальна організація CAW Oost-Vlaanderen планує облаштувати там нові офіси та житло. Від старої споруди зрештою мають залишитися переважно самі стіни.

“Brouwershuis був красивою будівлею, але її повністю перебудовують. Робітники прокладали каналізаційні труби, коли натрапили на золото”, — розповів представник CAW Геерт Хілларт.

Кобе та його колеги одразу повідомили про знахідку поліцію та керівництво організації. Скарб передали на зберігання у захищене місце в Брюсселі. Тепер правоохоронці мають з’ясувати його походження та встановити законного власника. Зокрема, потрібно перевірити, чи не було золото викрадене і чи не пов’язане воно зі злочинною діяльністю.

Крім того, на скарб можуть претендувати кілька сторін. Серед потенційних претендентів — будівельна компанія, організація, яка займається реконструкцією будівлі, а також нащадки родини Ван Асше. За бельгійським законодавством, можливим власникам дають щонайменше п’ять років, щоб заявити свої права на знайдений скарб.

Колишній мер Дендермонде Піт Бейсе припускає, що золото справді могло належати родині колишнього власника пивоварні. За його словами, статки Ван Асше залишилися в родині, тому цілком можливо, що хтось із її представників свого часу вирішив зберігати частину багатства у золоті та сховав його в надійному місці.

Фото – Gianni Barbieux/Photo News

Для Кобе ж знахідка стала несподіванкою, але він не розраховує просто забрати мільйони собі. “Якби це було кілька монет, можливо, ні. Але, можливо, зрештою ми отримаємо якусь винагороду за знахідку”, – сказав студент.

А от ще історія – шукав наживку для риболовлі, а натрапив на скарб, який здивував навіть археологів. Як розповідало BitukMedia, просто на дачі неподалік Стокгольма чоловік випадково викопав мідний казан із десятками тисяч срібних монет, перлів і прикрас, захованих ще за часів, коли самої столиці Швеції… ще не існувало. Хто і чому закопав це багатство понад 800 років тому?

1...789...609Page 8 of 609

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання