Фото - Pocono Wildlife Rehabilitation and Education Center
Понад місяць у лісах Пенсильванії блукала лисиця, чию шию немов лещата стискала пластикова труба. Зоозахисники шукали її тижнями — і нарешті змогли врятувати тварину, але для цього вдались до хитрощів.
У штаті Пенсильванія рятувальники знайшли і звільнили лисицю, яка понад місяць пересувалася з пластиковою дренажною трубою, затиснутою навколо її шиї. Червону лисицю вперше побачили з цією пасткою ще у жовтні. Відтоді волонтери з організації Good Boy Dog Recovery вели безрезультатні пошуки, що тривали тижнями.
І тільки 22 листопада тварину, якій рятувальники дали ім’я Слай (Sly), вдалося гуманно відловити. Спокусившись їжею, через кілька днів вона сама зайшла у пастку-контейнер (живоловку).
Вже у центрі Pocono Wildlife Rehabilitation and Education Center з’ясувалося, що це самиця. Вона отримала нове ім’я — Леді Слай (Lady Sly).
За словами фахівців центру, лисиця поводилася надзвичайно спокійно та дозволила зняти пластикову трубу – навіть присипляти не довелось. Матеріал був настільки товстим, що його розрізали важкими ножицями, але тварина “ніби розуміла, що їй допомагають”, зазначили рятувальники.
Lady Sly також вакцинували від сказу та чумки, обробили від можливих паразитів і зробили ін’єкцію антибіотика, що забезпечує захист на 14 днів. Після огляду та короткої реабілітації лисицю того ж дня повернули у дику природу.
Як розповідало BitukMedia, українські військові врятували собаку, який пережив влучання КАБ на позиції.
Коли в позицію на Сумщині влучив КАБ, військові були певні: їхній пес Жорік загинув під завалами. Та через три дні, повернувшись щоб його поховати, бійці раптом почули скавчання. Історія дива посеред війни — невже собака зміг вижити там, де шансів майже не було?
Жорік мешкав із українськими військовими — бійці взяли його ще цуценям, і пес став повноправним членом підрозділу.
Під час одного з обстрілів у позицію влучив КАБ. Удар був настільки потужним, що Жоріка засипало уламками та землею. Військові, змушені евакуюватися, були впевнені, що пес загинув.
Повернувшись на позицію через три дні, вони планували поховати улюбленця. Та раптом із-під завалів почули тихе скавчання — з-під землі виднілися лише задні лапи. Якимось дивом Жорік не лише вижив, а й уникнув серйозних травм.
Бійці витягли собаку та забрали із собою на нове місце дислокації. Однак Жорік зробив несподіване: він повернувся назад, пройшовши близько 10 кілометрів в пошуках свого дому.
Фото – UAnimals/ Facebook
Нині про Жоріка дбає волонтер Дмитро. Про його історію стало відомо під час роботи спільноти UAnimals, яка доставляла корм і засоби від паразитів місцевим мешканцям, котрі опікуються великою кількістю тварин.
UAnimals наголошують: організація постійно підтримує тварин на прифронтових територіях — забезпечує евакуацію, ліки, корм та лікування. Будь-який внесок допомагає продовжувати рятувати життя.
Як розповідало BitukMedia, мініатюрний азійський олень — мунтжак на ім’я Мо, який постраждав під час нічного ракетно-дронового удару по столиці 14 листопада, успішно відновлюється після операції.
На висоті 2300 метрів, серед крижаних вітрів і стрімких альпійських схилів, сяє червона цятка. Кажуть, що це новітній музей, який може побачити кожен, але відвідати лише найвитриваліші. Але чи вартує він виснажливого восьмигодинного підйому?
На висоті 2 300 метрів над рівнем моря в Італійських Альпах відкрився найвіддаленіший музей країни — Frattini Bivouac, до якого можна дістатися лише після шестигодинного або й восьмигодинного підйому складною гірською стежкою. Яскрава червона конструкція, що здалеку нагадує або попереджувальний знак, або порятунок посеред стихії, стала фінальним етапом сміливого експерименту GAMeC (Галереї сучасного мистецтва Бергамо), який отримав назву “Мислити, як гора”.
Бівуак розташований на хребті в громаді Вальбондьоне, вздовж гірської траси Alta Via delle Orobie — території, де лавини та раптові погодні зміни є нормою. Для журналістів об’єкт показали з гелікоптера, але для звичайних відвідувачів існує лише один шлях — довгий пішохідний підйом крізь вгору.
На відміну від класичних культурних закладів, Frattini Bivouac не має персоналу, квитків чи інформаційних табличок. Всередині дев’ять спальних платформ, дерев’яна лавка й прямокутний світловий проріз з видом на фрагмент гірського неба. Жодних експонатів, тільки тиша, висота і температура. Холодна! Тут чути кожен подих, кожен крок і навіть дощ, що б’є по тканинній оболонці — музей, який зазвичай захищає мистецтво від стихії, тепер сам став вразливим елементом ландшафту.
Проєкт “Мислити, як гора” ґрунтується на ідеї американського еколога Альдо Леопольда: культура має реагувати не лише на суспільні процеси, а й на природні сили. Протягом двох років команда GAMeC розміщувала мистецькі інтервенції в долинах і передгір’ях Бергамо — у колишніх фабриках, біоценозах, гірничих районах. Кожен об’єкт був тимчасовим, часто відвідуваним тільки пішки, а місцеві жителі ставали співучасниками, а не глядачами.
Frattini Bivouac став найчистішим втіленням цієї концепції — моментом, коли музей фактично залишає межі музею.
Новий бівуак замінив старе укриття 1970-х років, яке стало небезпечним та забрудненим. Вага нового – трохи більше двох тонн, його доставили на хребет на чотирьох вертолітних рейсах. Конструкція поєднує технічну тканину, коркове оздоблення та легкий каркас, стійкий до екстремальних температур та вітру. Сонячні панелі забезпечують мінімальне освітлення та аварійні розетки – без опалення, води та зв’язку.
Водночас стару споруду “вписалил” у гору місцеві дикі козли — вони дряпали об метал роги, залишаючи на ньому сліди. Чи прийме тваринний світ нову конструкцію — поки невідомо.
На такій висоті доступність стає питанням не інфраструктури, а фізичної витривалості. Чи може музей виконувати свою публічну місію, якщо до нього дійдуть лише десятки або сотні людей? І чи не стає екологічне мистецтво елітарним через сам факт розташування?
Водночас споруда зіткнулася з ризиком зворотного ефекту — перетворення на “горпкор”-мрію для інстаграмерів. Архітектори наголошують, що прагнули створити антигламурний, скромний притулок, але символізм будівлі в горах неминучий: маленька червона точка на хребті завжди виглядатиме як заява.
Frattini Bivouac став радикальним запитанням до світу культури: чи здатне мистецтво існувати там, де головну роль відіграє природа? Чи може куратор мислити не темами й виставками, а температурою, рельєфом і обмеженнями людського тіла?
Після того як гелікоптер злетів, споруда виглядала майже непомітною — крихітною на тлі гігантського хребта. І саме це залишило найсильніше враження: на висоті нічого не залишається незмінним. Ні будівлі. Ні наміри. Навіть земля під ногами.
Бівуак Frattini працює цілий рік за координатами 46°02’27.60”N 9°55’14.90”E. Туристам радять перевіряти погоду та стан маршрутів у Італійському альпійському клубі (CAI).
Як розповідало BitukMedia, під час хайкінгу в італійських Альпах туристка випадково знайшла камінь із “дивними круглими зображеннями”. Виявилось, що це сліди рептилій та амфібій, яким близько 280 млн років. Знахідка розташована на висоті 1,7 тис. м і зробити її вдалося через танення снігу та льоду.
Фото - Альона Боголюбова (фотограф). З архіву наречених
Дві сестри — одне велике свято. У Білогірській громаді Хмельницької області вперше відбулося подвійне весілля: сестри-двійнята вирішили вийти заміж в один день, адже все життя були поруч і хотіли розділити ще один важливий крок разом.
Про унікальну подію розповіла адміністраторка відділу ЦНАПу Білогірської селищної ради Алла Грень. За її словами, церемонію реєстрації шлюбу провели в місцевому адмінцентрі.
“Для нас це надзвичайна подія, адже весілля двох сестер-двійнят в один день — унікальний випадок для нашої громади. Ми дуже раді, що молоді обрали наш ЦНАП для реєстрації шлюбу. Такі історії запам’ятовуються надовго”, — зазначила Грень.
Одна з наречених пригадує: “Подвійні букети й обручки, спільний перший танець — усе перетворилося на свято подвійної радості”. За її словами, рішення вийти заміж у той самий день було символічним: “Ми завжди робили все разом — від перших кроків до важливих життєвих рішень. Тому й у шлюб вирішили йти разом”.
Адміністраторка додає, що подвійне весілля стало яскравою подією не лише для родини, а й для всієї громади.
Після офіційної частини молодята разом із родиною продовжили святкування. Гості розповідають: свято тривало до пізнього вечора — із танцями, теплими привітаннями та спільними традиціями, що об’єднали одразу дві нові сім’ї.
Раніше BitukMedia розповідало про унікальний випадок у Рівному – місцева мешканка народила другу двійню поспіль. Сама породілля також є однією з двійнят. Схожих випадків працівники місцевого пологового відділення не пам’ятають.
Вони пройшли там, де багато хто не наважується навіть стартувати. Двоє ветеранів ГУР МО України Ігор Заблуда та Артем Малиш, бійці підрозділу активних дій KRAKEN, успішно фінішували на престижному міжнародному забігу Spartan Trifecta Weekend на острові Тенеріфе. Вони подолали 21 км і 30 перешкод попри ампутації.
Обидва спортсмени мають ампутовані кінцівки, однак це не завадило їм пройти один із найскладніших форматів змагання.
Подолавши дистанцію Spartan Beast — це 21 кілометр, 30 перешкод і близько 700 метрів набору висоти — ветерани завершили забіг із результатом 4 години 42 хвилини.
Участь українських бійців стала частиною нового проєкту Limitless, який підтримує ветеранів, що продовжують активно жити, тренуватися та доводити власним прикладом: можливості людини значно ширші, ніж здається.
Організатори проєкту наголошують: участь у міжнародних забігах допомагає ветеранам з ампутаціями відкривати нові горизонти, відновлювати впевненість у власному тілі й демонструвати світові українську стійкість.
Успіх Ігоря та Артема на Тенеріфе — це не лише спортивний результат. Це доказ того, що сила духу здатна долати ліміти, а історії українських ветеранів надихають і мотивують далеко за межами спортивних трас.
Як розповідало BitukMedia, ветеран із Львівщини пробіг два марафони у США — на честь сина і всіх полеглих захисників.
У Дитячій лікарні Святого Миколая у Львові лікарі врятували немовля з вродженими вадами серця, настільки складними, що з такою комбінацією тут зіткнулися вперше. Критичний момент настав, коли на шостий день після операції дівчинка підхопила Covid-19, і її сатурація впала до 30%.
Про це повідомили в Першому медичному об’єднанні Львова.
16-денна Кароліна зі Львова народилася з рідкісною вадою — транспозицією магістральних судин (ТМС), коли головні артерії фактично міняються місцями, а кровообіг працює розімкнено. Діагноз матері повідомили ще на 24-му тижні вагітності. Згодом виявили й додаткове ускладнення — звужений клапан легеневої артерії. Така комбінація трапляється лише у 0,5% випадків ТМС.
Оскільки в лікарні є і пологове відділення, і єдиний у західних областях Центр дитячої кардіохірургії, мама Марія вирішила народжувати там. Одразу після пологів дівчинку перевели в кардіохірургічне відділення. Першим етапом стало вшивання судинного шунта — заміни Боталової протоки — та проведення балонної атріосептостомії. Це дало час, щоби дитина підросла до радикального втручання.
Наступну операцію виконали у шість місяців. Через недостатньо “натренований” лівий шлуночок хірурги зменшили отвір між передсердями, щоб поступово підготувати серце до повного навантаження. Це очікувано погіршило стан дитини: сатурація впала з 80% до 60–70%.
“Це був вимушений баланс. Менший отвір означає важче дихання, але іншого шляху підготовки до радикальної корекції не існувало”, — пояснює завідувач відділення, дитячий кардіохірург Олександр Ячнік.
На шостий день після цієї операції у Кароліни розвинулася пневмонія на тлі Covid-19. З сатурацією 30% лікарі встигли під’єднати немовля до ЕКМО — апарата, що тимчасово бере на себе роботу серця та легень. На ЕКМО дитина перебувала два тижні, після чого її прямо під апаратом доправили в операційну для проведення ключового втручання.
Операція Нікайдо (радикальна корекція ТМС) тривала 10 годин. Серце дівчинки фактично “перекроїли”, щоб відновити нормальну анатомію та функції. “У дитини з некорегованою транспозицією провести успішне ЕКМО на тлі коронавірусної пневмонії — це фундаментальний успіх у світовій кардіохірургії”, — зазначає Ячнік.
Сьогодні Кароліна вже вдома. Сатурація нормальна, серце працює правильно. У майбутньому клапан доведеться замінювати відповідно до зростання дитини, але значних обмежень у житті вона не матиме.
Як розповідало BitukMedia, кардіохірурги усунули ваду серця дитині через розріз лише 3 см.
16-річна Катерина з Києва встановила вражаючий рекорд — вона стала наймолодшою ученицею, яка коли-небудь завершила спеціалізоване стажування в Університеті Свонсі в Уельсі. Юна дослідниця працює над технологіями, що вже сьогодні називаються майбутнім енергетики.
В Центрі інтегративних напівпровідникових матеріалів університету Свонсі (CISM) юна дослідниця працює з британськими науковцями над технологіями космічної сонячної енергетики — напрямом, що може допомогти світу досягти глобальної кліматичної цілі “чистого нуля”.
Після початку повномасштабного вторгнення у 13 років Катерина разом із мамою та бабусею була змушена покинути дім у Києві. Десять місяців родина жила в одному готельному номері, але сьогодні Катерина досліджує космічні сонячні панелі для накопичення енергії Сонця. Учителі повністю вірять у її амбіції та майбутні перспективи, називаючи українку “винятковою та блискучою” ученицею.
Її дослідження з температурного регулювання напівпровідників вивчатимуть студенти CISM, які старші за неї на чотири роки.
“Це було перше стажування такого формату в CISM, і її успіх встановив високу планку для майбутніх програм”, – розповів доктор Греґорі Бервелл, старший викладач фізичного факультету Університету Свонсі.
Катерина зосереджується на дослідженні космічної фотовольтаїки — технології, що може допомогти світу досягти нульових викидів.
Катерина має великі амбіції та мріє йти слідом за видатними науковцями — Альбертом Ейнштейном та Стівеном Гокінгом. Її мета — стати теоретичною фізикинею.
Це досягнення стало важливим кроком у становленні юної українки та прикладом для багатьох молодих українців, які цікавляться наукою й технологіями.
Як розповідало BitukMedia, школярка із Запоріжжя потрапила до топ-5 найкращих мозкознавців світу.
У Південній Кореї дедалі більше людей обирають їсти наодинці, але ресторани не встигають за новою реальністю. Попри зростання кількості одноосібних домогосподарств і популярність “соло-вечерь”, багатьох клієнтів і досі не пускають до закладів, якщо вони приходять без пари або компанії.
З таким досвідом не раз стикався офісний працівник Пак Сан-он із Сеула. В одному ресторані йому довелося замовляти дві страви лише для себе, бо замовлення на одного не приймали. Студентка на прізвище Ку потрапила в схожу ситуацію: її відмовились обслуговувати у закладі з кимчі-тігу, тож вона купила рамен у магазині поруч.
Число одноосібних домогосподарств у Південній Кореї лише наприкінці минулого місяця перевищило 10 млн, тобто 42% усіх сімей, повідомляє Міністерство внутрішніх справ та безпеки. А Статуправління країни зафіксувало зростання кількості людей, які їдять сніданок, обід і вечерю наодинці.
27% корейців тепер обідають самостійно,
25,7% — вечеряють наодинці.
Деякі бізнеси адаптуються: барбекю-ресторани вводять порції на одного гостя, популярні франшизи продають “індивідуальні” піци та курку, а сервіс доставки Baemin запустив опцію single bowl без мінімального замовлення — і її вже випробували понад мільйон користувачів.
Але загалом ринок рухається повільно. З приблизно 170 тисяч ресторанів по країні лише 10,4% пропонують страви для однієї людини — трохи більше, ніж рік тому (9,7%).
У соцмережах ширяться історії про відмови:
“Сказали, що закінчились інгредієнти, коли дізналися, що я сам”,
“Простояв в черзі годину — і мені повідомили, що самотніх не обслуговують”,
“Порожні столики були, але мені все одно відмовили”.
Одне з таких відео з міста Йосу викликало загальнонаціональну дискусію.
Юристи пояснюють: ресторан не порушує закон, якщо відмовляє самотньому відвідувачу. “Це належить до сфери розсуду власника і не вважається порушенням закону про добросовісну конкуренцію”, — повідомила Комісія з чесної торгівлі.
Ресторатори ж запевняють, що у пікові години їм потрібно максимально заповнювати столи, особливо чотиримісні, адже витрати на продукти, зарплати й оренду зростають.
Аналітики попереджають: у часи економічного спаду ігнорування соло-клієнтів зменшує конкурентність бізнесу. Приклад уже є: у в’єтнамському ресторані в райцентрі Канбок 35% гостей — це одинаки, і власник каже, що саме відкритість до них покращила продажі та привела нових клієнтів.
Професорка споживчої економіки Лі Хон-чжу переконана: приходити до ресторанів наодинці скоро стане мейнстримом.
У Миколаєві сталася рідкісна подія: 14 листопада в міському пологовому будинку №3 народилася трійня хлопчиків. Такий медичний випадок трапляється приблизно один раз на десять тисяч пологів, тож це справжня радість не лише для родини, а й для медиків.
Про це 20 листопада повідомили в Управлінні охорони здоров’я Миколаївської міської ради, розповідає “Суспільне”.
У лікарні зазначили, що вагітність була непростою, а в пологах існував підвищений ризик ускладнень. Команда акушерів провела кесарів розтин, який тривав 35 хвилин. Малюки з’являлися з інтервалом в одну хвилину.
Хлопчики народилися на 35-му тижні вагітності. Перший важив 2870 грамів, другий — 2750 грамів, третій — 2660 грамів.
20 листопада їм виповнився один тиждень — і зараз вони вже вдома з мамою, поступово набирають вагу та почуваються добре.
Медики додають: поки що невідомо, чи є новонароджені близнюками, але найголовніше, що всі троє народилися здоровими.
За інформацією медиків, у пологовому будинку №3 трійня востаннє народжувалася дев’ять років тому.
Для матері це були п’яті пологи. У родині вже є четверо дітей, які з нетерпінням чекали на своїх нових братів.
“Жінка каже, що народження одразу трьох синочків — неймовірний подарунок долі, безмежне почуття любові, але й шалена відповідальність — щастя, яке потребує сил”, — процитували матір у закладі.
Родина переїхала до Миколаєва з Херсона через війну. За словами жінки, головним для них залишається стабільність, людське ставлення та відчуття безпеки. Родина переконана, що впорається з усіма викликами.
Як розповідало BitukMedia, захисниця народила дитину у 52 роки.
Гуманоїдний робот компанії AgiBot подолав понад 100 кілометрів від Сучжоу до Шанхаю без жодного вимкнення — і тепер офіційно потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Чи означає це, що роботи впевнено входять у світ завдань, які колись були під силу лише людям?
У Китаї гуманоїдний робот AgiBot A2 успішно завершив безперервний 100-кілометровий крос-маршрут, отримавши звання рекордсмена за категорією “Найдовша дистанція, пройдена людиноподібним роботом”. Загальна дистанція склала 106,286 км, що офіційно підтвердив суддя Книги рекордів Гіннеса.
Маршрут пролягав від озера Цзіньцзі у місті Сучжоу (провінція Цзянсу) до набережної Бунд у Шанхаї. Цей шлях робот долав без вимкнення, завдяки системі гарячої заміни акумуляторів, яка дозволяла працювати без перерв.
Під час переходу A2 рухався: міськими вулицями, мальовничими локаціями, національними та провінційними трасами.
Він стикався з різними типами покриття — від асфальту та тротуарної плитки до мостів і ділянок зі слабким нічним освітленням. Робот суворо дотримувався правил дорожнього руху й безпечно прибув до Шанхаю.
Компанія зазначає: після проходження дистанції робот залишився у доброму технічному стані — з невеликим зношенням гумової підошви, але без жодних серйозних пошкоджень.
A2 — це стандартний серійний робот, без жодних спеціальних налаштувань для рекорду. Для навігації в складних умовах він використовував: подвійні GPS-модулі, лідар, інфрачервоні камери глибини, що забезпечило стабільний рух у мінливому освітленні та складному міському середовищі.
Партнер і віцепрезидент AgiBot Ван Чуан наголосив, що мета марафону — продемонструвати стабільність і надійність гуманоїдних технологій.“Навіть для багатьох людей пройти Сучжоу–Шанхай без зупинок — важко. Але робот це зробив”, — сказав він.
Промисловий експерт Лю Діндін підкреслює: перехід від торішнього “робот-марафону” до теперішнього 100-кілометрового переходу — це ознака неймовірного пришвидшення розвитку галузі. За його словами, алгоритми руху, інтеграція сенсорів, керування балансом, витривалість механіки розвиваються з рекордною швидкістю, виводячи роботів із лабораторій у реальні міські сценарії.
“Ідея, що роботи можуть зрівнятися або навіть перевершити людину в окремих фізичних завданнях, уже не фантазія, а напрямок розвитку, який чітко видно”, — зазначає експерт.
Прибувши до Шанхаю, A2 навіть дав короткий коментар журналістам, жартуючи, що подорож стала “незабутнім досвідом у його машинному житті” і що йому, мабуть, “пора купити нову пару взуття”.
Як розповідало BitukMedia, у Китаї презентували амбітний проєкт – “робота для вагітності” зі штучною маткою. Розробники обіцяють, що вже за рік світ побачить перший прототип, а вартість інновації складе близько 100 тисяч юанів (майже 14 тис. доларів).
Любителі зоряного неба у Великій Британії цього тижня отримали особливий подарунок — провідний астроном Марк Томпсон “відкрив” одразу шість нових сузір’їв, і всі вони… у формі смаколиків.
Серед них — “Рол з сосискою”, “Нагетс”, “Кільце з креветок” та навіть “Мініпіца”. Усе це — частина жартівливої, але науково обґрунтованої ініціативи, створеної як легкий спосіб заохотити людей придивлятися до неба й навіть уперше помітити знайомі зорі у зовсім новому ракурсі.
Космічне “меню” від Марка Томпсона:
🍗 Сузір’я “Нагетс”
Умовне сузір’я, сформоване з основних зір Оріона: Бетельгейзе, Беллатрікс, Мінтака, Рігель, Саіф і Альнітак.
🦐 Сузір’я “Кільце з креветок” (Prawn Ring)
Складається з двох «кілець»:
Зовнішнє утворюють Капелла, Альдебаран, Рігель, Сіріус, Пріон і Поллукс.
Внутрішнє: Альгена, Тейят Постеріор, Дзета Тельця та Бетельгейзе.
🍕 Сузір’я “Мініпіца”
Базується на головних зорях сузір’я Візничого: Капелла, Аль Каб, Ельнат, Тета Візничого та Менкалінан.
🥓 Сузір’я “Піг-ін-бланкет” (ковбаска в тісті)
Сформоване зі зір Близнюків: Кастор, Тау Близнюків, Мебсута, Тейят Постеріор, Альгена, Мекбуда, Васат і Поллукс.
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення
Попри важкі часи, Київ приносить і добрі новини. Мініатюрний азійський олень — мунтжак на ім’я Мо, який постраждав під час нічного ракетно-дронового удару по столиці 14 листопада, успішно відновлюється після операції.
Тварина отримала тяжку травму голови з переломом нижньої щелепи, і шанси на виживання на початку становили лише 50/50.
Директор КиївЗоо Кирило Трантін повідомив, що найскладніший період уже позаду. “Найкритичніший тиждень вже минув. Післяопераційний період пройшов вдало, і з кожним днем зростає впевненість, що Мо повністю одужає”, – каже він.
Тієї ночі Київ зазнав чергового варварського удару росіян. Вибухова хвиля зачепила й територію зоопарку, пошкодивши вікна та окремі конструкції. Легких поранень зазнали також шпороносна черепаха та кайман крокодиловий, яким одразу надали допомогу.
Найгірше дісталося Мо. Але завдяки миттєвій реакції, професійній роботі ветеринарів і турботі команди КиївЗоо, життя маленького оленя вдалося врятувати.
Зараз він проходить реабілітацію, отримує всі необхідні ліки та процедури й перебуває на спеціальній м’якій дієті: запарена зернова суміш, розмочені гранули люцерни та подрібнене сіно.
Команда КиївЗоо й надалі уважно стежить за станом підопічного.
Як розповідало BitukMedia, військовий у відпустці врятував косулю, поранену собаками.
У Нью-Йорку зафіксували новий світовий рекорд: Джессіка Л. Мартінес офіційно стала власницею найбільшого афро у світі. Її зачіска вражає розмірами — понад 190 см в окружності, 29 см заввишки та 31 см завширшки.
Під час церемонії в одному з нью-йоркських салонів краси Мартінес коронувала її попередниця — Евін Дуґас, яка тримала титул 15 років, починаючи з 2010 року. Цього року Дуґас отримала звання “Ікони Книги рекордів Гіннеса”, тож передати естафету наступниці для неї було особливо знаково.
“Сподіваюся, коли люди побачать наше знайомство, вони зрозуміють: я люблю себе, вона любить себе — і ми хочемо, щоб інші теж полюбили себе. Це не про конкуренцію, це про любов”, — сказала Дуґас.
Для Джессіки шлях до природного афро був не завжди простим. У дитинстві та підлітковому віці вона регулярно випрямляла волосся. Лише під час першого курсу коледжу, зробивши чергову “шовкову укладку”, раптом відчула, що дивиться в дзеркало на себе дванадцятирічну — і зрозуміла, що це не її справжній образ.
“Я подумала: “Це не ти. У тобі немає нічого плаского — у тебе стільки власного характеру”. І я просто припинила”, — пригадує вона. Відтоді Мартінес обрала природну текстуру свого волосся — і вже не поверталась до випрямлення.
Щоб офіційно підтвердити рекорд, знадобилася команда з трьох людей і рулетка: вимірювання зайняли чимало часу, адже об’єм кучерів був величезним навіть для досвідчених фахівців.
“Коли я дізналася, що встановила рекорд, я була шокована. Це не відразу усвідомила. Але коли зрозуміла — це було неймовірно. Моя молодша версія була б горда до сліз”, — сказала Мартінес.
Її історія вже надихає багатьох: рекордне афро стало не лише символом краси, а й знаком прийняття себе, сміливості бути справжньою та відмови від нав’язаних стандартів.
Як розповідало BitukMedia, 7-річна киянка стала володаркою найдовшого волосся в Україні.
Найдавніший калькулятор у світі опинився в центрі юридичної битви: паризький суд заблокував його продаж і експорт. Йдеться про рахувальну машину “Паскаліна” (La Pascaline), яку створив відомий математик Блез Паскаль у 17 столітті. Вона може виявитися національним скарбом, який не має права покидати Францію.
Один із найдавніших калькуляторів у світі не з’явиться на аукціоні Christie’s, як було заплановано. Паризький адміністративний суд тимчасово заблокував дозвіл на експорт історичної обчислювальної машини La Pascaline, створеної французьким математиком Блезом Паскалем ще у 1642 році.
Аукціонний дім Christie’s підтвердив: торги призупинено на вимогу власника, після того як суд поставив під сумнів законність дозволу, виданого Міністерством культури Франції в травні. Сертифікат був підписаний двома експертами, серед яких — представник Лувру, та саме його правомірність викликала сумніви судді.
La Pascaline — надзвичайна рідкість. У світі збереглося лишедев’ять таких машин. Паскаль створив її, коли йому було лише 19 років. Саме ця модель вважається першою спробою в історії створити пристрій, здатний виконувати обчислення замість людського мозку. У Christie’s її називали “найважливішим науковим інструментом, коли-небудь представленим на аукціоні”.
Попередня оцінка “Паскаліни” сягала від 2 до 3 млн євро, і вона мала увійти до масштабного продажу бібліотеки каталонського колекціонера Леона Парсе. Разом зі знаменитою машиною мали бути виставлені перше друковане видання “Парі Паскаля” та філософські “Думки” мислителя.
Однак науковці, історики та громадські організації звернулися до суду із вимогою надати машині статус “національного скарбу”, який забороняє її вивезення за межі Франції. Серед заявників — французька асоціація Sites & Monuments, яка привітала рішення суду як крок до збереження наукової спадщини країни.
Суддя дійшов висновку, що існують “серйозні сумніви” щодо законності виданої раніше експортної ліцензії. Рішення є тимчасовим — остаточний вердикт очікується пізніше.
Водночас у Christie’s заявили, що дотримуються рішення суду та інструкцій клієнта, тому продаж La Pascaline офіційно призупинено.
Якщо машина отримає статус національного скарбу, її подальший експорт стане юридично неможливим, а сама “Паскаліна” залишиться у Франції — там, де понад три століття тому почалася історія механічних обчислень, що згодом привела світ до сучасних комп’ютерів.
Як розповідало BitukMedia, лист реального Джека Доусона з “Титаніка”, закоханого в жінку на ім’я Роуз, виставили на аукціон.
У Всесвітній день дитини Міністерство внутрішніх справ України представило аудіокнигу “Голоси дитинства”. Це збірка з десяти казок, озвучених рятувальниками, прикордонниками, нацгвардійцями та поліцейськими.
До озвучування долучились ті, хто щодня стоїть на захисті країни, рятує людей, береже спокій громад і часто ризикує власним життям заради інших.
Проєкт покликаний подарувати дітям відчуття тепла та підтримки, нагадати, що поруч завжди є дорослі, які оберігають і дбають. Саме тому голоси силовиків, звичних у ролі захисників, зазвучали цього разу у зовсім іншому контексті — у світі дитячих історій та фантазій.
“Нехай кожна дитина, яка почує їх, відчує, що дорослі поруч, вони дбають та люблять. Дякую Героям, чиї голоси зробили книгу по-справжньому чарівною”, — сказала під час презентації заступниця Міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко.
На захід запросили дітей звільнених із полону військовослужбовців, а також дітей поранених захисників, які проходять лікування та реабілітацію. Серед гостей були й автори казок. Із сотень отриманих робіт до збірки увійшли десять найкращих текстів.
Аудіокнига покликана стати символом турботи й підтримки від тих, хто щоденно стоїть на варті країни — й тепер ділиться частинкою цієї сили з дітьми.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
