Середа, 29 Липня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 8

Таємниця з дна криниці: виноградні кісточки віком 2000 років переписали історію К’янті

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - corkframes.com

Іноді для того, щоб зазирнути в історію великої цивілізації, достатньо маленької виноградної кісточки. Цього разу вона розповіла вченим, що шлях до сучасного келиха вина почався значно раніше, ніж вважалося, — і, можливо, був зовсім не червоним.

Про це розповідає The Guardian.

Сьогодні назва К’янті викликає асоціації насамперед із насиченим червоним вином родом з Італії. Але що, якби виявилося, що дві тисячі років тому на цих землях переважав зовсім інший виноград? Саме такого висновку дійшли вчені після аналізу стародавнього насіння, яке пролежало на дні криниць ще з часів Римської імперії.

Міжнародна група дослідників змогла відновити ДНК із 2000-річних виноградних кісточок, знайдених у Тоскані. За словами науковців, це наймасштабніше генетичне дослідження стародавніх виноградних лоз, проведене на одному археологічному об’єкті.

Знахідки походять із пагорбового поселення Четамура-дель-К’янті. Колись тут жили етруски (давні племена-попередники римлян, – ред.), пізніше — римляни, а ще згодом середньовічні італійці. Між 300 роком до нашої ери та 300 роком нашої ери мешканці поселення викидали виноградні кісточки у глибокі колодязі.

Саме це й урятувало їх для науки. Безкисневе середовище вологого мулу дозволило насінню зберегтися протягом двох тисячоліть. Дослідники секвенували ДНК 80 виноградних кісточок і виявили несподівану закономірність.

Більшість насіння належала до одного й того самого сорту винограду, який, судячи з генетичних даних, вирощували ще етруски. Після завоювання регіону римлянами цей сорт не зник, а продовжував культивуватися століттями.

Науковці також змогли визначити колір ягід. Результати показали, що цей домінуючий сорт давав білий виноград.

Для дослідників це стало справжньою несподіванкою. “Який чудовий сюрприз — дізнатися, що всесвітньо відомому сьогодні червоному вину передував білий сорт, який вирощували та підтримували протягом століть за часів етрусків і римлян”, — зазначила професорка Флоридського державного університету Ненсі Де Груммонд.

Після приходу римлян на території поселення почали з’являтися й нові сорти винограду.

На думку дослідників, це може свідчити про активний обмін сільськогосподарськими культурами між різними регіонами Римської імперії.

Додатковим підтвердженням цієї версії стали генетичні збіги між тосканським виноградом і двома стародавніми виноградними кісточками, раніше знайденими на території сучасної південної Франції.

Вчені вважають, що це може бути одним із перших біологічних доказів існування масштабної мережі обміну виноградними лозами та аграрними технологіями в межах Римської імперії.

Саме такі зв’язки, на думку авторів роботи, могли закласти основи стандартизованого виноробства, яке згодом вплинуло на розвиток сучасної винної індустрії.

Фото – GETTY

Водночас важливо зазначити: дослідження дозволяє досить точно встановити генетичні зв’язки між стародавніми лозами, але не дає можливості визначити смак чи якість вина, яке виробляли з цього винограду дві тисячі років тому. Будь-які припущення про його аромат або схожість із сучасними винами залишаються лише гіпотезами.

Дослідження також не стверджує, що всі вина К’янті в античні часи були білими. Факт полягає лише в тому, що на дослідженому археологічному об’єкті переважав сорт білого винограду, який вирощували протягом кількох століть.

Як розповідало BitukMedia, у горах східного Тибету, на висоті понад дві тисячі метрів, росте рослина, що бачила більше, ніж будь-хто з нас. Її вік — 416 років, і вона щойно потрапила до Книги рекордів Гіннесса як найстаріша дика виноградна лоза у світі.

Ще не вилупилися, а вже навчаються виживати: дивовижне відкриття про пташині яйця

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Wikipedia

Як попередити потомство про небезпеку, якщо воно ще не народилось? Виявляється, деякі птахи знайшли спосіб зробити це просто крізь шкаралупу яйця. Вчені з’ясували, що зеброві діамантники передають майбутнім пташенятам своєрідне “повідомлення про спеку”, яке змінює розвиток мозку ще до появи на світ.

Про це розповідає Eurek Alert.

Нове дослідження показало, що ембріони зебрових діамантників (Taeniopygia) можуть реагувати на спеціальні звуки, які дорослі птахи видають під час сильної спеки.

Ці сигнали, відомі як “теплові поклики” або heat calls, являють собою характерні високочастотні звуки, які птахи видають, коли задихаються від спеки та намагаються охолодити організм.

Раніше науковці вже знали, що пташенята, які чули такі сигнали ще в яйці, після вилуплення краще переносять високі температури. Проте механізм цього явища залишався загадкою.

Щоб розібратися, міжнародна команда дослідників провела незвичайний експеримент. За кілька днів до вилуплення майбутнім пташенятам програвали записи теплових покликів, ніби батьки розмовляли з ними крізь шкаралупу. При цьому температура інкубації залишалася комфортною — близько 37,5 градуса. Це дозволило переконатися, що зміни викликає саме звук, а не спека. Після цього вчені дослідили мозок ембріонів і виявили несподіваний результат.

Спочатку дослідники припускали, що теплові сигнали активують гормональні механізми захисту від перегрівання. Але майже нічого подібного не сталося. Натомість змінилися гени, пов’язані з формуванням кровоносних судин у ділянці мозку, яка відповідає за регулювання температури тіла.

Особливо зацікавила науковців область мозку під назвою гіпоталамус. Саме вона контролює реакцію організму на перегрівання. Виявилося, що після прослуховування “попереджувальних пісень” розвиток деяких судин у цій зоні сповільнювався. Через це вони залишалися більш гнучкими та пластичними.

На думку авторів дослідження, така особливість може допомогти молодим птахам краще пристосовуватися до спеки вже після народження. Іншими словами, батьки ніби заздалегідь повідомляють потомству: “Світ зовні буде спекотним — готуйся”.

Водночас учені поки що не знають напевно, як саме ембріони сприймають ці сигнали. Можливо, вони чують їх через шкаралупу. Інша версія полягає в тому, що пташенята відчувають вібрації, які створюють звуки дорослих птахів. Це питання ще потребує додаткових досліджень.

Науковці також застерігають: така система працює лише тоді, коли батьківські сигнали точно відображають майбутні умови життя. Через швидкі кліматичні зміни цей механізм може давати збої. Якщо погода стане менш передбачуваною, попередження, отримані в яйці, можуть уже не відповідати реальності після вилуплення.

Проте саме відкриття стало ще одним свідченням того, наскільки складними можуть бути способи спілкування у тваринному світі.

Фактично вчені отримали докази того, що інформація про навколишнє середовище може передаватися потомству ще до народження і навіть змінювати розвиток мозку майбутніх пташенят.

Як розповідало BitukMedia, вчені з Бристольського університету (Велика Британія) з’ясували, що ніжний контакт із людиною може викликати позитивні емоції у курчат. Дослідження дає нове розуміння того, як ранній досвід взаємодії з людьми впливає на добробут сільськогосподарських тварин.

Не гравець і не талісман: песик Осіто став зіркою чемпіонату світу з футболу (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Marco Ugarte / AP

Поки футбольні вболівальники сперечаються про найкращих нападників і рахують голи, у Мехіко з’явився інший фаворит публіки. Він не забив жодного м’яча, не виходив на поле й навіть не вміє давати інтерв’ю. Але тисячі людей зупиняються, щоб зробити з ним селфі, а відео з його участю розлітаються соцмережами. Знайомтеся — Осіто, колишній мешканець притулку для тварин, який несподівано став однією з наймиліших зірок чемпіонату світу.

Восьмирічний метис пуделя на прізвисько Осіто, що в перекладі означає “маленький ведмедик”, завоював серця футбольних уболівальників у Мехіко. Собака приїжджає на фан-зони та перегляди матчів у спеціальному відсіку вантажного велосипеда свого господаря Хорхе Рангеля. У футболці збірної Мексики, сонцезахисних окулярах і кепці він став справжньою знаменитістю.

Під час стартового матчу збірної Мексики натовпи фанатів прямували до стадіону, але багато хто зупинявся не заради гравців, а щоб погладити Осіто, сфотографуватися з ним чи зняти відео. Вже за кілька годин кумедний пес з’явився у телевізійних сюжетах і став героєм соцмереж.

50-річний Хорхе Рангель каже, що для нього популярність собаки — не про славу, а про дружбу. Осіто він прихистив кілька років тому, у непростий період свого життя. “Я не знав, що означає любити тварину, доки Осіто не з’явився в моєму житті”, — зізнається чоловік.

Останні два роки пес супроводжує господаря майже всюди. Разом вони розвозять господарські товари по Мехіко. Одного разу Хорхе посадив собаку у ящик на велосипеді для короткої поїздки, і Осіто це сподобалося. Згодом чоловік облаштував для нього зручне місце з подушками, і пес став постійним пасажиром.

Тепер цю пару знають у багатьох районах міста. Діти біжать привітатися з Осіто, дорослі просять сфотографуватися, а дехто спершу навіть думає, що перед ними іграшка — настільки спокійно й нерухомо сидить пес. “У нього дуже лагідна вдача. Усі хочуть із ним познайомитися”, — каже Хорхе.

До чемпіонату світу чоловік готувався кілька тижнів. Він підібрав для собаки аксесуари, пристосував окуляри до його мордочки, прикрасив велосипед і вдягнув Осіто у футболку національної збірної. “Реакція людей перевершила всі мої очікування”, — зізнається мексиканець.

За його словами, людей найбільше зворушує не одяг і не популярність у соцмережах, а справжня прив’язаність між людиною та собакою. Якщо Хорхе виходить із дому без свого друга, Осіто починає гавкати — а це трапляється дуже рідко.

Чоловік пригадує, як незнайомці підходили до нього й дякували лише за те, що зустріч із песиком зробила їхній день кращим.

Попри світову популярність, що несподівано звалилася на них, Хорхе й Осіто щодня повертаються до звичного життя: сідають на велосипед, розвозять замовлення й дарують перехожим усмішки.

І, схоже, для тисяч уболівальників саме ця дружба стала однією з найтепліших історій нинішнього свята світового футболу.

Як розповідало BitukMedia, у США собака з притулку довів, що кмітливість — не лише людська риса. Камери спостереження зафіксували, як він самостійно відімкнув вхідні двері та спокійно залишив будівлю.

Кінець ери статинів? Один укол може забезпечити довічний контроль “поганого” холестерину

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення згенеровано Gemini

Мільйони людей щодня ковтають таблетки від холестерину, аби знизити ризик інфаркту чи інсульту. Але що як одного дня для цього вистачатиме лише однієї процедури на все життя? Саме таку можливість відкривають результати нового експериментального дослідження, яке вже називають потенційно революційним.

Про це пише The New York Times.

Американські вчені повідомили про перші успішні результати випробування генної терапії, яка після одноразового введення суттєво знижує рівень так званого “поганого” холестерину LDL (українською ЛПНЩ – ліпопротеїдів низької щільності, – ред).

Дослідження опублікували в авторитетному медичному журналі The New England Journal of Medicine. Поки що воно перебуває на ранній стадії, тому про готовий метод лікування говорити зарано. Водночас отримані результати вже привернули увагу кардіологів усього світу.

У випробуванні взяли участь 35 пацієнтів з генетично підвищеним рівнем холестерину або серцево-судинними захворюваннями. Після одноразової інфузії найвищої дози препарату рівень LDL-холестерину знизився максимум на 62%.

Особливо зацікавило науковців те, що ефект не зник із часом. У частини учасників, які отримали лікування ще 18 місяців тому, низький рівень холестерину зберігається досі. “Лікування, яке фактично може стати одноразовим, повністю змінює правила гри”, — вважає кардіолог Університету Дюка Джон Александер, який не брав участі в дослідженні.

Препарат працює за допомогою технології редагування генів. До печінки доставляється спеціальний молекулярний механізм, який знаходить ген PCSK9 і змінює в ньому лише одну “літеру” генетичного коду. Саме цей ген відповідає за вироблення білка, що впливає на рівень холестерину в крові. Після його вимкнення печінка починає ефективніше очищати кров від LDL-холестерину.

На відміну від традиційних ліків, які потрібно приймати регулярно, генетична модифікація клітин потенційно може працювати роками або навіть усе життя.

Втім, це поки що лише припущення.

Що вже доведено

Факт: у невеликій групі пацієнтів одноразове лікування суттєво знизило рівень холестерину.

Факт: ефект зберігається щонайменше 18 місяців у частини учасників.

Факт: дослідження триває, а найближчим часом планують розширити його до 200 пацієнтів.

Що поки не доведено

Припущення: терапія може забезпечити довічний контроль холестерину.

Припущення: метод стане доступним для широкого використання в сімейній медицині.

Припущення: лікування допоможе значно скоротити кількість інфарктів та інсультів у майбутньому.

Для остаточних висновків необхідні масштабніші випробування та багаторічне спостереження за пацієнтами. Згідно з вимогами американського регулятора FDA (Управління з контролю за продуктами і ліками США), усіх учасників геннотерапевтичних досліджень мають спостерігати щонайменше 15 років.

Головний науковий співробітник Eli Lilly Деніел Сковронскі заявив, що препарат (якщо його затвердять) не буде коштувати мільйони доларів. “Ми прагнемо створити ліки, які одного дня можуть стати частиною первинної медичної допомоги”, – заявив Сковронскі.

Особливий інтерес до розробки пов’язаний із тим, що серцево-судинні захворювання залишаються однією з головних причин смертності у світі.

Високий рівень ЛПНЩ добре лікується різними препаратами, зокрема традиційними статинами, які потрібно приймати щодня. Окрім того, останніми досягнення науковців є ін’єкційні препарати, що блокують білок, який виробляє ген PCSK9. Вони забезпечують такий самий ефект, що і редагування генів, проте багато людей не можуть або не хочуть приймати ліки регулярно. Значна частина пацієнтів припиняє приймати препарати від холестерину (статини) вже протягом першого року лікування. Саме для таких людей новий підхід може стати справжнім порятунком.

64-річна учасниця дослідження Еліс Томас із Північної Кароліни раніше перенесла два інсульти та не могла приймати статини через побічні ефекти. Перед участю в експерименті її рівень LDL-холестерину становив небезпечні 190 одиниць. Через два тижні після інфузії показник знизився до 50. “Це чудово. Один раз — і все”, — сказала жінка.

Чи справді людство наблизилося до одноразової профілактики серцевих хвороб, покажуть наступні роки досліджень. Але вже зараз науковці говорять про один із найамбітніших експериментів у сучасній кардіології.

Як розповідало BitukMedia, ще донедавна ідея омолодження людських клітин звучала як сюжет наукової фантастики. Тепер американські дослідники заявляють про історичний крок: вперше людині ввели експериментальну генну терапію, яка має повернути пошкодженим клітинам молодший стан. Чи означає це, що людство наблизилося до перемоги над старінням? 

На “Вернадському” — “монарший сезон”: за імператорським пінгвіном приплив королівський

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - НАНЦ/ Facebook

Схоже, українська станція “Академік Вернадський” несподівано стала популярною серед “коронованих осіб”. Не встигли полярники провести незвичного імператорського пінгвіна, як до них завітав ще один рідкісний гість — королівський. І це дивує науковців, адже найближча колонія цих птахів розташована за дві тисячі км від української станції в Антарктиці.

Про це повідомили в НАНЦ.

Біолог 31-ї Української антарктичної експедиції Кирило Суліма зустрів несподіваного відвідувача на острові Галіндез, де розташована станція “Академік Вернадський”. Птах перебував неподалік мису Пінгвін-пойнт і тримався поряд із колонією субантарктичних пінгвінів, хоча й не приєднувався до неї.

За словами науковця, увагу привернули рубці на спині та животі королівського пінгвіна. Вони вже загоїлися, але свідчать про непрості пригоди, які доводиться переживати цим птахам. У природі на них полюють морські леопарди та косатки.

Як пояснюють полярники, королівські пінгвіни не мешкають у районі української станції. На відміну від імператорських, які віддають перевагу холоднішим районам Антарктики, вони живуть на субантарктичних островах, де клімат значно м’якший. Найближча колонія розташована приблизно за 2000 км від Галіндеза.

Як і попередній імператорський гість, королівський пінгвін затримався біля станції приблизно на добу, а потім продовжив свою мандрівку.

У НАНЦ жартують, що “монарші” пінгвіни, можливо, навідуються перевірити, як команда 31-ї експедиції готується до Мідвінтера — головного свята антарктичних дослідників.

Королівські пінгвіни вважаються другими за розмірами серед усіх видів. Вони виростають майже до метра заввишки та можуть важити до 18 кг. Завдяки яскравим помаранчевим плямам на голові й шиї їх називають одними з найкрасивіших представників родини.

Ці птахи є вправними пірнальниками: у пошуках риби, криля та кальмарів вони занурюються на глибину від 100 до 300 м.

Ще одна особливість виду — надзвичайно тривалий цикл розмноження. Від відкладання єдиного яйця до того моменту, коли пташеня вкривається пір’ям, минає 14–16 місяців. Увесь цей час обоє батьків по черзі висиджують яйце на лапах і доглядають за малюком.

За оцінками вчених, у світі налічується від 1,6 до 2,2 млн пар королівських пінгвінів. На відміну від імператорських, цей вид не перебуває під серйозною загрозою зникнення.

Фото незвичайного гостя зробив біолог Кирило Суліма.

Що робить пінгвін, якщо повернувся з моря майже без здобичі? Як розповідало ВitukMedia з посиланням на науковців, він не покладається лише на власний досвід. Натомість придивляється до сусідів і може вирушити слідом за тими, кому пощастило більше. Нове дослідження показало, що антарктичні пінгвіни Аделі використовують справжню “соціальну мережу” для пошуку їжі.

Не вистояв навіть герой легенд: дуб, який давав прихисток Робіну Гуду, перестав зеленіти

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Великий дуб із встановленою системою підтримки, червень 2014 року. Фото - Nilfanion - Wikimedia UK

Протягом століть він був не просто деревом, а частиною легенди. Під його гілками, за переказами, переховувався Робін Гуд, а мільйони туристів приїздили до Шервудського лісу, щоб побачити живого свідка історії. Але цієї весни сталося те, чого природоохоронці боялися вже давно: знаменитий Великий дуб більше не прокинувся після зими.

Про це розповідає EuroNews.

Легендарний Major Oak (Великий дкб) у Шервудському лісі, який вважають схованкою Робіна Гуда, офіційно визнали мертвим. За оцінками фахівців, дереву було щонайменше 1200 років.

Про смерть дуба повідомило британське Королівське товариство захисту птахів (RSPB). Цієї весни дерево не випустило листя, хоча в попередні роки подібні побоювання вже виникали, але дуб щоразу оживав після зими. Цього разу дива не сталося.

Згідно з легендою, саме під цим дубом у XIII столітті переховувався знаменитий розбійник Робін Гуд, тікаючи від шерифа Ноттінгема. Завдяки цим переказам дерево стало одним із найвідоміших природних символів Великої Британії.

За словами менеджерки маєтків Шервудського лісу Хлої Райдер, єдиної причини загибелі дерева немає. Його поступово виснажували тривалі посухи, зміна клімату та величезний потік туристів.

Мільйони відвідувачів, які протягом двох століть приходили помилуватися покрученими гілками та широкою кроною дуба, ущільнили ґрунт навколо нього. Через це дощова вода гірше проникала до коріння, яке з роками втрачало життєву силу. “Навіть здорові дерева відчувають наслідки довгих посушливих періодів. А Великий дуб мав і без того багато додаткових проблем”, — пояснила Райдер.

Знаменита британська акторка Джуді Денч, яка є послом Woodland Trust, назвала дерево джерелом натхнення для поколінь письменників, художників і поетів. Вона закликала владу посилити захист стародавніх дерев, які є важливою частиною національної спадщини.

Великий дуб у 1890 році

Назву Major Oak дерево отримало у 1790 році після згадки в книзі майора Геймана Рука про дуби. Саме тоді до Шервудського лісу почали масово приїжджати перші шанувальники легенди про Робіна Гуда.

Численних туристів залучали до шервудського дуба і історії, пов’язані з деревом, і його зовнішній вигляд: характерні довгі гілки, розлога крона, стовбур близько 11 м і величезне дупло в ньому. Це була культова пам’ятка Ноттінгемшира.
Колись усередину дуба можна було забратися, але з 1970-х років його обгородили парканом. Королівське товариство захисту птахів вважає, що загибелі дуба сприяли встановлені опори деяких його великих гілок, хоча захід передбачав захист і збереження дерева.

Окрім фольклору, дуби Шервуду відіграли важливу роль і в історії Британії. Їхня деревина використовувалася для будівництва кораблів флоту адмірала Гораціо Нельсона та даху собору Святого Павла в Лондоні.

У RSPB наголошують: хоча Великий дуб більше не живий, його історія не закінчується. Дерево залишать у центрі Шервудського лісу як природний пам’ятник. Навіть після смерті воно продовжить бути домівкою для багатьох видів комах, грибів та інших мешканців екосистеми. Крім того, по всьому світу вже ростуть молоді дерева, вирощені з жолудів знаменитого дуба.

А легенда про Робіна Гуда, схоже, переживе й самого свого мовчазного охоронця. Уже цього року вийде нова похмура екранізація “Смерть Робіна Гуда”, де постарілого народного героя зіграє Г’ю Джекман.

Як розповідало BitukMedia, у Києві під захист взяли дуб, якому понад 300 років і який навіть потрапив на картину.

Дорого в гості: Венеція замислилася над підвищенням туристичного збору

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Getty

5 євро — замало. А що як 50 євро за день у Венеції? Знамените місто на воді хоче ще дорожче відгородитися від натовпів туристів.

Про це розповідає EuroNews.

Венеція давно бореться з натовпами туристів, але схоже, що нинішні заходи не дають бажаного ефекту. Тепер влада міста готова вдатися до значно радикальнішого кроку: за право провести день у знаменитому місті туристам, можливо, доведеться заплатити 50 євро. І це лише початок дискусії про те, як врятувати Венецію від надмірної туристичної популярності.

Новий мер міста Сімоне Вентуріні запропонував підвищити збір для одноденних відвідувачів до 50 євро в окремі дні. Поки що це лише ініціатива, для реалізації якої потрібен дозвіл італійського уряду.

Зараз туристи, які не залишаються в місті на ніч, платять 5 євро, якщо бронюють візит завчасно, або 10 євро, якщо роблять це менш ніж за чотири дні до поїздки. Однак статистика показує, що нинішні тарифи майже не стримують потік охочих побачити Венецію.

За перші 42 дні дії збору цього року було сплачено понад 514 тис. внесків. Причому більшість туристів не стали бронювати поїздку заздалегідь і віддали перевагу тарифу в 10 євро. Це, на думку чиновників, свідчить про те, що різниця між 5 і 10 євро занадто незначна, аби впливати на поведінку мандрівників. “Проблема в цифрах. Якщо різниця буде суттєвішою, ефект теж буде іншим”, — заявив відповідальний за бюджет Венеції Мікеле Дзуїн.

Ідею підтримують представники туристичної галузі. Директор Асоціації готельєрів Венеції Даніеле Мінотто вважає, що вища плата могла б стати ефективним інструментом регулювання напливу гостей у найпроблемніші дні.

Міська влада також не виключає, що збір у майбутньому можуть стягувати не лише навесні та на початку літа, а протягом усього року. Зокрема, розглядається можливість поширити його на період знаменитого Венеційського карнавалу, коли місто буквально запружене людьми.

Наразі плата діє протягом 60 днів — у квітні, травні, червні та липні, з 8:30 до 16:00. Туристи повинні зареєструватися на спеціальній платформі й отримати QR-код, який перевіряють на головних входах до міста, зокрема біля вокзалу Санта-Лучія.

Для частини відвідувачів діють винятки. Збір не сплачують жителі Венеції, народжені у місті, студенти, працівники, а також туристи, які забронювали готель чи інше житло. Ті ж, хто проігнорує правила, можуть отримати штраф від 50 до 300 євро.

Давайте уточнимо, що є фактом, а що — планами:

Факт: Венеція вже запровадила плату за одноденні візити, а цього року вона діє протягом 60 днів.

Плани: підвищення збору до 50 євро та можливе поширення його на весь рік поки що залишаються лише пропозиціями. Остаточних рішень ще не ухвалено.

Як розповідало BitukMedia, у більшості країн людей закликають ховатися від сонця, а на одному з пляжів Сардинії вийшло навпаки. Нове обмеження вже назвали одним із найдивніших цього літа. Ця історія стала класичним прикладом “одне лікуємо, інше калічимо”.

Україна наближається до створення власної терапії, яка “перепрограмовує” імунітет проти раку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - НДСЛ Охматдит

Для більшості українських родин таке лікування досі було майже недосяжною мрією: один курс коштує понад 450 тис. доларів, а отримати його можна лише в небагатьох закордонних клініках. Однак вже цього року перший пацієнт в Україні може отримати інноваційну CAR-T терапію, над створенням якої працюють фахівці НДСЛ “Охматдит”.

Про це розповіли в лікарні.

Столичні медики повідомили, що разом із партнерами наближаються до запуску власної UCAR-T технології. Йдеться про один із найсучасніших методів боротьби з раком, коли імунні клітини пацієнта спеціально “переналаштовують”, щоб вони могли розпізнавати й знищувати пухлинні клітини.

Для дітей і дорослих із деякими формами лейкемії та іншими онкологічними захворюваннями така терапія нерідко стає єдиним шансом на одужання.

За оцінками медиків, щороку CAR-T терапії потребують 20–30 дітей та близько 300 дорослих українців. Однак лікування за кордоном залишається недоступним для більшості через його надзвичайно високу вартість і обмежені можливості іноземних клінік.

“Технології створюють можливості для сталості та незалежності”, — наголошує керівник проєкту, завідувач відділення трансплантації кісткового мозку та імунотерапії “Охматдиту” Олександр Лисиця.

Над створенням власної CAR-T платформи працюють фахівці відділення трансплантації кісткового мозку, лабораторії медичної генетики, референс-центру лабораторної діагностики, центру служби крові та кріобанку. Разом вони формують повний цикл — від генетичного редагування клітин до контролю якості та клінічного застосування.

Команда вже пройшла спеціалізоване навчання у провідних медичних центрах США — Loyola University у Чикаго та St. Jude Children’s Hospital у Мемфісі, розробила клінічні протоколи та розпочала створення лабораторії, яка відповідатиме міжнародним стандартам.

Важливим кроком стала підтримка благодійного фонду “Запорука”, який придбав реагенти на суму 3,5 млн гривень. Саме вони необхідні для того, щоб перший пацієнт зміг отримати CAR-T терапію в Україні вже цього року.

Паралельно триває ремонт і технічне оснащення лабораторії. У перспективі це дозволить щороку лікувати десятки пацієнтів у межах країни, а згодом Україна може стати одним із регіональних центрів клітинної терапії у Східній Європі.

В “Охматдиті” наголошують: створення власної CAR-T терапії — це не лише один медичний проєкт. Йдеться про фундамент для розвитку клітинної медицини в Україні, появу нових препаратів, підготовку фахівців та участь у міжнародних дослідженнях.

Як розповідало BitukMedia, нова таблетка під назвою daraxonrasib може стати одним із найважливіших проривів у лікуванні раку підшлункової залози за останні десятиліття. Новий препарат у формі щоденної таблетки під час клінічних випробувань зміг удвічі збільшити тривалість життя пацієнтів.

Ведмідь сказав “моє”: камера на кордоні зняла кумедну суперечку між дикими тваринами (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне. cambridge.org

У лісі на українсько-румунському кордоні розігралася сцена, гідна комедійного мультфільму. Дикий кабан вже знайшов собі обід і, здавалось, ніщо не могло завадити трапезі. Аж раптом з’явився значно переконливіший претендент на ласощі. І сперечатися з ним ніхто не наважився.

Про це повідомила Державна прикордонна служба. 

Камери моніторингу Державної прикордонної служби України на ділянці кордону з Румунією в Чернівецькій області зафіксували кумедний епізод із життя диких тварин.

На відео видно, як кабан знайшов кукурудзу і вже збирався спокійно пообідати. Однак його планам завадив несподіваний гість. До місця трапези вийшов ведмідь, який, схоже, вирішив, що частування належить саме йому. Клишоногий без зайвих церемоній заволодів ласощами, а кабану довелося поступитися.

У Держприкордонслужбі жартівливо зазначили, що ведмідь просто “забрав своє”. Водночас прикордонники нагадують: попри всю кумедність ситуації, прикордонні райони є середовищем проживання диких тварин, а зустріч із ними в реальному житті може становити серйозну загрозу для здоров’я і навіть життя людини.

Тож фахівці закликають не вирушати до прикордонної смуги без потреби й пам’ятати, що справжні господарі лісу не завжди готові ділитися своїм обідом.

Як розповідало BitukMedia, у канадській провінції Альберта поліція отримала повідомлення про крадіжку продуктів для барбекю. Опис підозрюваного звучав доволі незвично: руде волосся, низький зріст і “товсте хутряне пальто”.

Викликайте бобра: зубаті інженери взялися за боротьбу з повенями (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - theealingbeaverproject.com

У час, коли міста по всьому світу шукають способи захиститися від екстремальної погоди, один із районів Лондона довірився дуже незвичайним “комунальникам”. Вони не мають дипломів інженерів, не користуються екскаваторами й не знають, що таке проєктна документація. Але саме завдяки цим пухнастим будівельникам місцевість, яка десятиліття потерпала від підтоплень, уперше за десять років пережила зиму без повеней.

Про це розповідає CNN.

За кількасот метрів від McDonald’s і торговельних центрів, між жвавими дорогами на заході Лондона, бобри створюють справжнє диво природи. Саме ці тварини допомогли району Ілінг позбутися повеней, які роками загрожували місцевим вулицям та станції метро Грінфорд.

Раніше влада планувала традиційне рішення — викопати штучний резервуар із використанням бетону та важкої техніки. Однак команда природоохоронців запропонувала принципово інший підхід: відновити популяцію бобрів, які зникли у Великій Британії приблизно 400 років тому через полювання.

І от у 2023 році в місцевість Paradise Fields площею майже 10 га переселили сім’ю з п’яти диких бобрів. Територія, яку керівник проєкту Ealing Beaver Project, ветеринар Шон Маккормак, називає “забутою та занедбаною”, за кілька років перетворилася на квітуче водно-болотне угіддя.

Бобри відомі як природжені інженери. Завдяки міцним зубам вони валять дерева та будують греблі, створюючи невеликі водойми. Такі природні резервуари затримують воду під час сильних дощів, перетворюючи ландшафт на своєрідну губку. У результаті менше води стікає вниз і затоплює міські райони.

Крім гребель, бобри риють канали, які допомагають рівномірніше розподіляти воду. За словами професорки географії Університету Міннесоти Емілі Ферфакс, ці канали схожі на павутину мікрострумків, що додатково зменшує ризик підтоплень.

Результат виявився вражаючим. Вже після другої зими на території проєкту район уперше за десять років не постраждав від повеней, розповів Маккормак.

Окрім боротьби з надлишком води, нові водойми стали домівкою для інших мешканців дикої природи. Тут оселилися птахи, кажани, метелики, риби та навіть прісноводні креветки. Нині в Paradise Fields живуть уже вісім бобрів, а навесні в них народилося нове потомство.

Подібні проєкти набирають популярності не лише у Великій Британії, а й у США. Проте науковці застерігають: бобрів не можна випускати будь-де. Для цього потрібні відповідні умови, а також згода місцевих громад, адже діяльність тварин може створювати проблеми для фермерів та інфраструктури.

Попри це, жителі Ілінга, схоже, полюбили нових сусідів. Люди приходять спостерігати за бобрами після роботи, а для охочих навіть організовують своєрідні “боброві екскурсії”.

У середовищі дослідників існує жарт: “Якщо у вас є проблема, для цього знайдеться бобер”. І хоча фахівці наголошують, що це перебільшення, приклад лондонського району показує: іноді найкращі інженерні рішення можуть мати великі помаранчеві зуби.

Як розповідало BitukMedia, вперше за століття в дикій природі Уельсу зафіксували бобра — після 400-річної відсутності. Унікальне відео, зняте для BBC, засвідчує значне повернення виду, колись винищеного в Британії. Тварини на території країни донедавна мешкали лише у спеціальних заповідниках.

Від “Великої Берти” до “Маленької Бджілки”: встановлено одразу два велосипедні рекорди

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Колись такі велосипеди були символом прогресу, а сьогодні більше нагадують музейні експонати. Але один австралієць вирішив довести, що навіть “пенні-фартинг”, дивакуватий велосипед із величезним переднім колесом, ще здатен дивувати. У Лондоні він допоміг встановити одразу два рекорди Гіннеса: для найбільшого і найменшого велосипедів цього типу.

Про це розповідає портал UPI.

У столиці Великої Британії під час велофестивалю City of London Nocturne встановили одразу два незвичайні рекорди Гіннеса. Австралієць Ден Болвелл привіз до Лондона власноруч створені найбільший і найменший у світі велосипеди типу “пенні-фартинг” — і обидва виявилися цілком придатними для їзди.

Головною зіркою заходу стала “Велика Берта” (Big Bertha) — велосипед заввишки 2,82 м. Щоб дістатися до педалей, голова британського Клубу пенні-фартингів Ніл Лотон був змушений вдягнути ходулі. Попри це він успішно подолав дистанцію у 100 метрів, чим допоміг встановити новий рекорд для найбільшого придатного до їзди пенні-фартинга. Тепер титул офіційно належить йому та Дену Болвеллу спільно.

Але на цьому сюрпризи не закінчилися. Того ж дня Болвелл отримав ще один рекорд Гіннеса завдяки “Маленькій Бджілці” (Little Bee) — крихітному двоколісному велосипеду заввишки лише 61 см.

Фото – Книга рекордів Гіннеса

Випробувати мініатюрний транспорт довірили брату й сестрі Вудворд — семирічній Фло та шестирічному Фінну. Діти успішно проїхалися на незвичайному велосипеді, забезпечивши йому звання найменшого у світі придатного для їзди пенні-фартинга.

Пенні-фартинги з величезним переднім колесом були популярні наприкінці XIX століття. Назву вони отримали через схожість із британськими монетами того часу: великою пенні та маленькою фартингом. Сьогодні такі велосипеди стали радше екзотикою, але ентузіасти продовжують не лише зберігати традицію, а й встановлювати нові рекорди.

І, схоже, у світі дивовижних велосипедів розмір справді має значення — незалежно від того, йдеться про велетенську “Берту” чи крихітну “Бджілку”.

Як розповідало BitukMedia, у США організували незвичну зустріч: найбільший собака у світі за версією Книги рекордів Гіннеса провів “ігрове побачення” з найменшим. Обоє рекордсмени чудово поладнали, незважаючи на різницю в розмірах.

Загадка почалася раніше: поблизу Стоунхенджа виявили ще давніше святилище (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Стоунхендж. Фото - Andrew Testa/The New York Times

Перед тим як на рівнині Солсбері з’явилися велетенські камені Стоунхенджа, хтось уже уважно стежив за Сонцем. І тепер археологи знайшли сліди загадкової споруди, яка, можливо, стала першим кроком до створення одного з найвідоміших доісторичних пам’ятників світу.

Про це розповідає EuroNews.

Археологи у Великій Британії оголосили про відкриття загадкової споруди, яка могла бути своєрідним попередником знаменитого Стоунхенджа. Знахідка розташована лише за кілька кілометрів від всесвітньо відомого кам’яного кола й, за оцінками дослідників, старша за нього приблизно на 500 років.

Команда компанії Wessex Archaeology під керівництвом відомого британського археолога Філа Гардінга досліджувала місцевість поблизу селища Булфорд. Вчені встановили, що близько п’яти тисяч років тому тут стояли два дерев’яні стовпи заввишки від трьох до чотирьох метрів, розташовані на відстані 120 метрів один від одного.

Найдивовижніше, що вони були вирівняні з великою точністю: один напрямок вказував на схід Сонця під час літнього сонцестояння, а інший — на захід Сонця у день зимового сонцестояння. Це свідчить, що мешканці Британії ще до появи Стоунхенджа вже спостерігали за небесними циклами.

Саме тому археологи припускають, що споруда могла бути місцем ритуалів або великих зібрань. Утім, назва “попередник Стоунхенджа” або “протостонхендж” є лише робочою гіпотезою дослідників, а справжнє призначення комплексу залишається предметом подальших досліджень.

Під час розкопок учені знайшли керамічні уламки, кістки тварин та кам’яні знаряддя. Особливу увагу привернув рідкісний крем’яний ніж дископодібної форми. Дослідники припускають, що він міг мати символічне значення, пов’язане із Сонцем.

Розкопки на місці проводилися ще у 2015–2017 роках у рамках масштабного археологічного обстеження, пов’язаного з програмою Міністерства оборони Великої Британії з повернення військових підрозділів із Німеччини. Однак на аналіз знахідок та підготовку висновків пішло кілька років.

Сам Стоунхендж почали будувати приблизно у 3000 році до нашої ери. Його справжнє призначення досі викликає суперечки. Одні вчені вважають його храмом Сонця, інші — місцем зцілення або навіть своєрідним астрономічним календарем. Найбільш поширеною є теорія, що споруда була пов’язана із сонцестояннями.

Результати нового дослідження оприлюднили напередодні Дня літнього сонцестояння, яке цього року припадає на неділю. Саме в цей день тисячі людей традиційно збираються біля Стоунхенджа, щоб зустріти найдовший день року в Північній півкулі.

Як розповідало BitukMedia, у Великій Британії виявили велике кладовище стародавніх курганів. Поховання бронзової доби було побудовано в той самий час, що і більша частина Стоунхенджа, вказують археологи. Йдеться про понад 20 круглих курганів, вік яких становить до 4400 років, вони знаходяться за 16 км від Стоунхенджа.

Лікарі реконструювали кульшовий суглоб дитини, яка роками жила з болем

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Центр дитячої медицини. Лікарня "Охматдит"

Вона ніколи не ходила сама, а кожен рух супроводжувався болем. Тепер у 13-річної Даніели з Харкова з’явився шанс це змінити — після складної операції на кульшовому суглобі у Львові.

Про це йдеться на Facebook-сторінці лікарні лікарні “Охматдит”.

13-річній Даніелі з Харкова, яка має дитячий церебральний параліч (ДЦП), у львівському Центрі дитячої медицини виконали одну з найскладніших операцій у дитячій ортопедії — повну реконструкцію кульшового суглоба. Медики сподіваються, що після тривалої реабілітації дівчинка зможе пересуватися самостійно — ймовірно, за допомогою ортезів та ходунків, але без болю.

Даніела народилася з ураженням центральної нервової системи. Через важку форму рухових порушень вона ніколи не могла ходити без сторонньої допомоги. Водночас дівчинка спілкується з батьками, самостійно їсть і користується гаджетами.

Близько шести років тому через нестабільність кульшових суглобів у неї поступово розвинувся вивих стегна. Зовні це проявлялося вкороченням ноги та обмеженням рухів, однак усередині відбувалися значно серйозніші зміни.

“Половина головки стегнової кістки була фактично стерта. Це не стається за тиждень чи місяць — це роки болю, який не завжди видно зовні”, — пояснив керівник ортопедо-травматологічної служби Центру, обласний експерт Олександр Корольков.

Питання операції постало ще у 2020 році. Спершу операцію відкладали, адже стан дитини не супроводжувався вираженим болем. З часом стан погіршився, а догляд за дитиною став складнішим.

За рекомендацією колег родина звернулася до львівських спеціалістів. Після онлайн-консультації та аналізу рентгенівських знімків стало зрозуміло: без операції руйнування суглоба триватиме.

Попри постійні російські обстріли Харкова, мама дівчинки Яна наважилася на поїздку до Львова. “Я не можу залишити дитину саму ні на день, ні на ніч. Але ми йшли на це свідомо, бо головне — результат і лікар”, — розповіла жінка.

Операція складалася з кількох етапів. Лікарі вправили вивихнутий суглоб, видалили рубцеві тканини, скоригували положення стегнової кістки та виконали потрійну остеотомію тазу — надскладне втручання, яке в Україні проводять лише поодинокі фахівці.

“Наше завдання — не просто поставити кістку на місце, а дати дитині стабільний, безболісний суглоб і шанс на вертикалізацію”, — наголосив Олександр Корольков.

Після операції Даніела близько двох місяців перебувала в гіпсовій пов’язці. Уже на 5–7 день лікарі почали поступово ставити її у вертикальне положення, готуючи до подальшої реабілітації.

Попереду на дівчинку чекає тривалий шлях відновлення та ще кілька етапних операцій на іншому кульшовому суглобі, колінах і стопах. Проте лікарі налаштовані оптимістично: вони очікують, що в майбутньому Даніела зможе пересуватися без болю та матиме більше можливостей для активного життя і соціалізації.

Медики наголошують: своєчасне звернення до спеціалістів і профілактичні заходи можуть допомогти уникнути таких важких ускладнень у дітей із ДЦП.

Як розповідало BitukMedia, у Львові 13-річній дівчинці провели унікальну серію трансплантацій: спершу пересадили нирку від тата, а згодом — частину печінки від мами.

Парасолька за віком: популярний пляж Сардинії запровадив дивне обмеження

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Claudia Tavani/ Facebook

У більшості країн людей закликають ховатися від сонця, а на одному з пляжів Сардинії вийшло навпаки. Нове обмеження вже назвали одним із найдивніших цього літа. Чому ця історія стала класичним прикладом “одне лікуємо, інше калічимо”?

Про це розповідає CNN.

Засмагати під палючим італійським сонцем без парасольки — саме з такою перспективою зіткнуться цього літа більшість відпочивальників на пляжі Пунта-Молентіс на півдні острова Сардинія. Влада заборонила встановлювати парасольки та інші навіси всім людям віком від 10 до 65 років.

Виняток зробили лише для родин із дітьми до 10 років та людей старших за 65 років — кожній такій групі дозволять мати одну велику пляжну парасольку.

Нові правила діятимуть з 5 червня до кінця жовтня. Крім того, за відвідування пляжу доведеться заплатити 10 євро. Від плати звільнили людей з інвалідністю та їхніх супутників.

Рішення викликало хвилю критики. У соцмережах і на сайті муніципалітету користувачі саркастично запитують, чи потрібно тепер ставати батьками лише для того, щоб мати право сховатися від сонця. Інші жартують, що після такого відпочинку доведеться проводити години у приймальному відділенні лікарні через сонячні опіки.

У муніципалітеті Вілласіміуса пояснюють: причина суворих обмежень — не боротьба з туристами, а питання безпеки. Торік неподалік пляжу спалахнула пожежа, і десятки людей довелося евакуйовувати човнами. Через велику кількість парасольок та скупчення відпочивальників провести евакуацію сушею було практично неможливо.

За словами представників влади, щільно встановлені парасольки не лише ускладнювали доступ рятувальників, а й перекривали огляд моря та створювали додаткові ризики.

Пляж Пунта-Малентіс, Сардинія

Італія й раніше дивувала туристів незвичайними правилами на пляжах. На Сардинії за вивезення піску з узбережжя можна отримати штраф до 3500 доларів. У деяких прибережних містах відпочивальникам рекомендують використовувати солом’яні циновки замість рушників, щоб не виносити пісок у волокнах тканини.

На окремих пляжах також діють часові обмеження, а місця на піску потрібно бронювати заздалегідь через інтернет. А для тих, хто прибуває човнами, час перебування на березі іноді обмежують лише півтора годинами.

Тож цього літа на Пунта-Молентіс туристам доведеться не лише планувати відпочинок заздалегідь, а й рахувати роки — адже право на власну тінь тут тепер залежить від віку.

Схоже, на Сардинії вирішили, що в надзвичайній ситуації пляжників буде легше рятувати, якщо вони спочатку не загубляться в лісі парасольок. Щоправда, тут мимоволі згадується народне “одне лікуємо, інше калічимо”: рятуючи від однієї небезпеки, відпочивальників залишають сам на сам з іншою — пекучим середземноморським сонцем.

Як розповідало BitukMedia, італійський острів Капрі вирішив змінити правила гри: туристичні групи скоротять, гучномовці вимкнуть, а яскраві “маячки” для екскурсантів зникнуть з вузьких вуличок. Що стало останньою краплею для легендарного курорту?

Доповз до статусу ікони: 194-річний Джонатан отримав новий титул

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Його точний день народження ніхто не знає, але одне відомо напевно: він старший за телефон, автомобіль і кінематограф. Найстаріша сухопутна тварина світу черепаха Джонатан відсвяткувала щонайменше 194-й день народження і отримала особливий статус від Книги рекордів Гіннеса.

Про це розповідає портал UPI.

Гігантська сейшельська черепаха на ім’я Джонатан, яка мешкає на острові Святої Єлени в південній Атлантиці, офіційно продовжила свій рекорд як найстаріша сухопутна тварина у світі. Цього року довгожителю виповнилося щонайменше 194 роки, а Книга рекордів Гіннеса присвоїла Джонатану ще й почесний статус “Ікона Книги рекордів Гіннеса”.

Точна дата народження тварини невідома, але дослідники вважають, що він з’явився на світ не пізніше 1832 року. Коли у 1882 році черепаху привезли із Сейшельських островів на острів Святої Єлени, Джонатан уже був повністю дорослим: йому тоді було щонайменше 50.

За майже два століття життя він пережив десятки історичних епох, став свідком зміни поколінь і перетворився на справжню легенду острова.

“Джонатан — улюблений мешканець Святої Єлени. Він зустрічався з членами королівських родин, потрапляв на весільні фотографії та захоплював туристів. Для жителів острова він є символом стійкості та турботи про довкілля”, — розповів губернатор острова Найджел Філліпс.

Попри поважний вік, Джонатан, якого місцеві ласкаво називають Джоно, продовжує вести активне життя. Хоча він майже повністю втратив зір і нюх, черепаха із задоволенням їсть, гріється на сонечку та, за словами доглядачів, не втратила інтересу до спаровування.

Цього року Джонатан увійшов до особливої групи рекордсменів, яких у Книзі рекордів Гіннеса називають “іконами”. До неї потрапляють люди та явища, чиї досягнення вийшли далеко за межі власної сфери та надихають мільйони.

Товариство черепасі склали дуже різні рекордсмени. Серед них — нігерійська кулінарка Хільда Бачі, яка готувала без перерви понад 93 години, британсько-непальський альпініст Харі Буда Магар, який без обох ніг підкорив сім найвищих вершин континентів, рестлер і актор Джон Сіна, бейсболіст Сьохей Отані, астронавтка Крістіна Кох та учасниці південнокорейського гурту BLACKPINK.

Але саме Джонатан залишається найстарішим серед усіх. Його життя охоплює майже два століття — від часів кінних екіпажів до епохи штучного інтелекту.

І, схоже, знаменитий довгожитель поки що зовсім не збирається завершувати свою рекордну подорож.

Як розповідало BitukMedia, весною 2026 року найстарішу тварину світу “вбили” фейком: Джонатан став жертвою криптоаферистів.

1...789...598Page 8 of 598

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання