Американський рятувальник Тревор Скаґґс врятував із вогняної пастки цуценят ротвейлера та їхніх батьків. Чоловік пробіг близько 2,5 км в охопленому вогнем поселенні округу Б’ютт у штаті Каліфорнія. Населений пункт опинився у вогні через масивну лісову пожежу, яку спровокував зловмисник.
Пожежі у Каліфорнії почалися минулого тижня. Винуватцем, як вважають, є 42-річний Ронні Стаут. Він спихнув палаючий автомобіль у яр, що призвело до займання рослинності. Пожежа охопила близько 150 га.
Вогонь пошкодив 109 будівель, 8 тис. мешканцям довелося евакуюватися. На щастя, ніхто не постраждав та не загинув під час пожежі.
У понеділок 29 липня Ронні Стаут постав перед судом. Суддя відмовив у праві на заставу.
Через те, що лісові пожежі перекинулися на будівлі, одному мешканцю округу Б’ютт довелося покинути пару своїх ротвейлерів та їхніх чотирьох цуценят та рятуватися самому. Сталося це у минулу середу. Чоловік не зміг забрати тварин, оскільки його вантажівка зламалася.
На порятунок собак прийшов співробітник команди рятувальників офісу шерифа Тревор Скаґґс. Він вирушив у місію у суботу. Спочатку підлетів ближче на вертольоті, а потім побіг пішки серед вогню і подолав 2,5 км.
Знайшовши собак, він напоїв їх та нагодував протеїновими батончиками. На щастя усі були живі, але втомлені і дуже спраглі. Потім він відвів батьків-ротвейлерів та їхню малечу до свого гелікоптера.
Зараз тваринами опікується зооволонтерська організація North Valley Animal Disaster Group. Загалом же із зони пожеж евакуювали 60 великих тварин, таких як корова, та 80 дрібних, в основму домашніх улюбленців.
Як повідомляло BitukMedia, у ветеринарній клініці Кропивницького проходить реабілітацію пес Моцарт. Він є першим собакою в Україні, кому встановили два імпланти. Вони замінили псу передню та задню лапи.
Вражаюче рідкісні скам’янілості змій, які померли, збившись разом 38 млн років тому, знайшли у Вайомінгу (США). Палеонтологи вважають їх абсолютно новим видом і називають “зимовими зміями”.Вчені виявили, що ці стародавні змії демонстрували рідкісну соціальну поведінку рептилій.
Палеонтологи з університету Альберти у новому дослідженні, опублікованому в Zoological Journal of the Linnean Society, описали вид вимерлої змії, який отримав назву Hibernophis breithaupti. Три особини віком 38 млн років було знайдено у формації Вайт-Рівер у Вайомінгу.
Копалини унікальні тим, що вони майже повністю збережені та анатомічно правильно розташовані. Це вкрай рідко зустрічається серед змій цього періоду. Зазвичай дослідникам доводиться вивчати доісторичних плазунів за кількома ізольованими хребцями.
Дослідницька група вважає, що новий вид може належати до родини удавових, що обʼєднує сучасних боа і пітонів. Еволюція боа досі не до кінця вивчена.
Враховуючи той факт, що три особини були знайдені в одному місці, вчені припускають, що тварини ховалися разом у тісному просторі, щоб зігрітися під час зимових місяців. Це може бути першим доказом соціальної поведінки змій, збереженої у викопному вигляді.
Подібна поведінка зараз спостерігається у підв’язкових змій (Thamnophis), які також збираються у величезні групи (аж до кількох сотень) і ховаються в нори, щоб разом пережити зиму. Ці істоти не здатні регулювати температуру тіла, тому впоратися з холодом їм допомагає утворення “живого клубка”.
За словами палеонтолога з наукового факультету Університету Альберти (Канада) і старшого автора дослідження Майкла Колдуелла, така поведінка справді незвична для рептилій. Дослідження показують, що з майже 15 тис. видів різних видів рептилій, які живуть сьогодні на планеті, жоден з них не впадає в сплячку так, як це роблять підв’язувальні змії.
Припускають, що стародавні плазуни загинули під час невеликої повені та скам’янілі у вулканічному попелі. Найбільша змія – майже вчетверо довша за інших – імовірно, була дорослою особиною. А от найкраще збереглась дрібна змія, вона молода. Третя особина, прихований під тілом іншої змії, за розміром знаходиться між найбільшою та дрібною.
Як розповідало раніше BitukMedia, на одній із шахт штату Ґуджарат у Індії розкопали 27 хребців доісторичної змії. Вона могла сягати в довжину до 15 м і важити тонну. Vasuki indicus, так назвали вид, – найбільша змія із нині відомих.
У Бостоні (США) дикий індик подряпав чорний автомобіль Audi. Власниця легковика дізналася про це від очевидиці, яка зафільмувала інцидент. Відео одностороннього протистояння завірусилося у мережі.
Птах атакував автівку, припарковану на тихій бостонській вулиці у районі Брайтон, протягом 15 хвилин. Очевидно, дикого індика збентежило власне відображення у бічній частині машини.
Власниця Audi Аліша Мастроянні помітила пошкодження, коли збиралася вирушити на роботу. На лобовому склі вона виявила записку від очевидиці. Жінка написала: “Я щойно побачила і зафільмувала, як індик атакував вашу машину 15 хвилин! Вона виглядає досить подряпаною. Я намагалася відігнати індика, але він проігнорував мене”.
@aliciamastroianni7 Moves to Boston… Gets Car Attacked by a Turkey… was not on my list of things to be prepared for in the city… @Farmers Insurance @GEICO @The Boston Globe @Boston.com @Allstate @Liberty Mutual @TODAY Show @Jimmy Fallon @NBC ♬ original sound – GLOSS
За словами Мастрояні, коли вона побачила подряпини, у неї “ледве не впала щелепа”. “Тепер у моїй родині раз у раз жартують, що я все життя прожила в сільському містечку в Меріленді, і у нас є всілякі тварини – олені, лисиці, іноді індики чи павичі, — розповіла власниця Audi. — Я готувалася до переїзду у велике місто і складала список усього, до чого мені слід підготуватися. Щиро кажучи, атаки індика на мою машину у списку не було”.
При цьому американка стверджує, що коли вона подавала заяву на страхування, там була можливість обрати опцію “посягання з боку тварин на припаркований автомобіль”.
Екологічна поліція штату Массачусетс заявила, що індик, можливо, напав на її машину, оскільки побачив своє відображення та кинувся на нього.
Як розповідало раніше BitukMedia, чайці на прізвисько Стівен офіційно заборонили заходити до магазину Lyndale Central, що у селі Bайк-Реджіс англійського графства Дорсет. Це вимушений захід – лише за останні 2 місяці птах поцупив близько 30 пачок улюблених чіпсів.
Науковці на чолі із валлійським професором Ернестом Чхі Фрустверджують, що знайшли у викопних породах ознаки існування найдавніших складних форм життя на Землі. Вони спираються на хімічний склад слідів древньої водойми, яку розкопали у африканському Габоні. Якщо їхня теорія правильна, то перша складна форма життя, хоч і у формі примітивного слизовика, зародилося на нашій планеті 2,1 млрд років тому.
Професор Чхі Фру працює в Університеті Кардіффа. Він вважає, що розкопав дно древнього моря, у якому зародилося перше складне життя на Землі. Це були примітивні одноклітинні організми, подібні до слизової цвілі, і вони розмножувалися спорами, припускають науковці. Вони не проіснували дуже довго, не розповсюдилися і зрештою вимерли.
Але, для порівняння, раніше вважалося, що перші живі організми з’явилися на Землі 635 млн років тому. Тож різниця може становити 1,5 млрд (!!!) років.
Слизова цвіль або слизовик – це організм, який складається з безклітинної маси драглистої протоплазми, що містить ядра, або маси амебоїдних клітин. Вони здатні повільно рухатися і утворюють спороносні тіла, подібні до плодових тіл грибів.
Дискусія почалася через обговорення дивних формацій, знайдених у Габоні.
Чхі Фру посилається на те, що у зразках породи із розкопаної водойми є кисень та фосфор, які могли посприяти появі життя. Він стверджує, що умови такі ж, як були у Кембрії.
“Ми бачимо той самий процес, що й у кембрійському періоді, 635 мільйонів років тому. Це допомагає нам остаточно зрозуміти, звідки ми всі прийшли”, – каже Чхі Фру.
Подальші дослідження показали, що велика кількість кисню та фосфору виникла через зіткнення двох континентальних плит під водою, що призвело до вулканічної активності.
В результаті зіткнення частина океану виявилася ізольованою і перетворилася на внутрішнє море на континенті, багате на поживні речовини. Середовище було захищене, що призвело до фотосинтезу, а він – до великої кількості кисню у воді.
“Це забезпечило кількість енергії, достатню для збільшення розмірів тіла та більш складної поведінки, яку проявлялипримітивні, прості формах життя, як ті, що були знайдені у скам’янілостях того періоду”, — каже Чхі Фру.
Тож умови дозволили розвиватися примітивним організмам, але брак поживних речовин та ізольованість і призвели до їхнього вимирання, припускають науковці.
Їхні колеги, які не були залучені до дослідження, визнають, що дійсно, викопні рештки мають багато поживних речовин. Але це не свідчить, що в цих умовах могли б розвинутися організми, подібні навіть до слизовиків, про що говорить Чхі Фру.
Як повідомляло BitukMedia, міжнародна група дослідників виявила в Намібії скам’янілості раніше невідомого науці доісторичного водного хижака, схожого на гігантську саламандру. Вчені вважають, що ця істота з повним ротом ікол та головою “у формі сидіння унітазу” мешкала близько 280 млн років тому – задовго до появи динозаврів. Ця знахідка ламає гіпотезу еволюції чотирилапих.
Японія обмежила можливість їздити верхи на електричних валізах. Тепер валізку з мотором вважають транспортом, а тому для керування нею вимагають водійське посвідчення.
Останнім часом японська єна ослабла, і в країну за дешевим відпочинком потягнулися туристи із різних сусідніх держав. Для пересування в аеропортах та інших закладах інфраструктури вони користуються електровалізками – популярним у Азії винаходом. При чому валізка за своїми функціями перетворюється на такий собі вантажний електросамокат.
Японія загалом важко справляється із новими транспортними засобами, які постійно з’являються. Аби навести лад у туристичній галузі, Японія запровадила новий закон – тепер для їзди верхи на валізі потрібне водійське посвідчення.
Відповідно до нового законодавства, валізи із акумуляторами зараз вважають “моторизованими транспортними засобами, які можуть їздити по дорогах лише за умов необхідних засобів безпеки на них та водійського посвідчення у власника”.
Жіноча валіза, яка може розвинути швидкість 13 км/год, класифікується як “моторизований велосипед”, що прирівнює її до деяких моделей мопедів.
31 березня одна 30-річна студентка із Китаю проїхалася на триколісній валізці тротуаром Осаки, не маючи водійського посвідчення, і у червні потрапила до суду.
Два великі аеропорти Японії уже закликали відвідувачів відмовитися від їзди на валізах у приміщенні.
Як повідомляло BitukMedia, Копенгаген заохочуватиме екологічно відповідальних туристів кавою та квитками в музеї. А великий фуд-корт у центрі столиці Данії пропонуватиме безкоштовні страви тим, хто допомагає зі прибиранням території. Організатори ініціативи наголошують, що головну нагороду за такі дії отримає все місто.
31-річна жінка з Каліфорнії, яка народилася без ніг, потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Канія Сессер каталась на скейтборді в стійці на руках протягом 19,65 секунди.
Канія Сессер, колишня паралімпійська легкоатлетка і скейтбордистка, прийняла виклик у Лос-Анджелесі та успішно побила рекорд з найдовшої стійки на руках на скейтборді в категорії LA3, яка стосується людей без обох ніг вище колін. Її досягнення увійде до видання Книги рекордів 2025 року.
За словами рекордсменки, побиття рекорду стало “одним з кар’єрних моментів, які змінили моє життя”. “Для мене так неймовірно творити історію, щоб її могли побачити інші. Я вплинула на інших людей для майбутніх поколінь”, — сказала вона.
“Нема ніг, нема обмежень” – це життєве гасло Канії Сессер. Слова, які допомагають цій відчайдушній професійній скейтерці кидати виклик гравітації і руйнувати стереотипи кожним с своїм трюком.
Сессер з’явилася на світ в Таїланд 1992 року з вродженою відсутністю обох ніг. Її немовлям знайшла на узбіччі дороги і привезла в лікарню жінка, яка проходила повз буддійську храмову школу в Пак Чонзі. Вона почула крики дитини, і це врятувало маляті життя. Канію доправили в лікарню, де медсестра (яку ласкаво називали “медсестра Мей Чан”) і персонал доглядали за нею до 1998 року.
У п’ятирічному віці Канію всиновила сім’я з США. В її прийомних батьків Джейн і Дейва були ще два старших сини. Вони привезли дівчинку в Портленд, штат Орегон, де виховували як звичайну дитину.
“Той, хто зіграв найважливішу роль у моєму житті, — це моя мама Джейн і всі тайські медсестри, які допомогли мені вирости сильною і незалежною жінкою. Але я також відчувала, що це генетика, завдяки якій я стала тією, хто я є сьогодні! Іноді це просто в нашій душі та крові, але інші допомагають вам стати тим, хто ви є сьогодні”, — зізналася дівчина.
Канія народилася без ніг. Фото – Guinnessworldrecords
За словами Сессер, мовний бар’єр і перетинчасті пальці, через які вона перенесла “кілька операцій”, були перешкодами і випробуваннями в її дитинстві. Озираючись назад, Канья згадує себе як “дику дитину”: товариська та рішуча, вона швидко оточила себе друзями, любила гратися з друзями по сусідству та долучилася до групи підтримки до свого першого року навчання в старшій школі. Там же вона отримала свій перший досвід роботи моделлю.
Також дівчина брала участь у різних видах спорту, включно з перегонами на інвалідних візках, займалась регбі на інвалідних візках, плаванням, хокеєм на санчатах і багатьом іншим. Зрештою вона спробувала кататися на скейтборді і моментально закохалася в цей вид спорту.
“Моєю першою спробою було катання з пагорба біля мого будинку, і це було найкраще відчуття в моєму житті. З того дня я попросила у мами скейтборд”, — розповіла Сессер співробітникам Книги рекордів Гіннеса.
Після цього вона почала ходити в місцевий скейт-парк, щоб розвивати свою нову пристрасть, а також досягти успіху в легкій атлетиці. “Спочатку я почала займатися паралімпійською легкою атлетикою, як спортсменка T54 у спринтерських перегонах на візках, де в мене був власний візок, спеціально призначений для треку. “Я була третьою найшвидшою жінкою у світі та пройшла кваліфікацію на Кубок світу в Швейцарії у 2012 році й отримала медаль All-Star”, — згадує вона.
Пізніше Канья отримала запрошення на X Games у 2019 році та Dew Tour у 2022 році, де посіла друге місце в жіночому вуличному адаптивному скейтбордингу.
Крім спорту, рекордсменка захоплюється акторською майстерністю і мріє розвивати кар’єру в цьому напрямку. Вона вже з’являлася в музичних кліпах і знімалася у відомих стрічках і телешоу. Наприклад, у фільмі 2022 року “Вавилон” і гучному серіалі “Ходячі мерці”. Також її можна побачити як запрошену зірку в американському бойовику “Гаваї 5.0” в ролі серферки Розі Валері.
Вона також є піонером більш інклюзивної індустрії моди і була моделлю для таких брендів як Abercrombie and Fitch, Sephora, Sweaty Betty та Adidas Skateboard. Канья офіційно дебютувала на подіумі під час показу Victoria’s Secret Runway для NYFW 2023.
Вроджена патологія не завадила дівчині стати щасливою. Уже понад рік вона зустрічається зі скейтбордистом Чадом Фенлоном.
Фото – kanyasesse/ Instagram
Як розповідало раніше BitukMedia, атлет з американського Лос-Анджелеса Зайон Кларк, який народився без обох ніг, встановив два світові рекорди Гіннеса. Один – зі стрибків на тумбу і другий – із “діамантового” віджимання від підлоги.
Українські полярники з антарктичної станції “Академік Вернадський” показали одразу три цікавих типи поведінки горбатого кита. Він фонтанував, округлював спину та демонстрував хвостовий плавник. Цікаве відео науковці виклали на своїй сторінці у соцмережі.
За даними зимівників, фонтанування виникає, коли кит робить видих через дихало – дихальний отвір на маківці. Так він випускає струмінь повітря та конденсованої водяної пари.
Через різницю тиску і температури ніби утворюється хмара. Вона супроводжується гучним звуком, з котрим витискається повітря. “У горбанів фонтан схожий на кущ і може сягати 3-5 метрів у висоту. В інших видів китів – інша висота, форма, направленість та навіть кількість фонтанів. Зокрема, в гладких китів він роздвоєний і має форму літери “V”. На висоту та форму хмари також може впливати вітер, освітлення, вологість повітря, активність тварини тощо”, – розповіли полярники.
З кожним подихом кити замінюють до 90% повітря з легень. Після тривалого занурення, вони роблять серію вдихів і видихів – кожні 4-15 секунд. Це може тривати до 30 хвилин.
Також на відео помітне округлення спини – під час пірнання кит сильно вигинає спину в районі плавця. Саме це надає тілу горбатої форми, через яку вид й отримав свою назву.
Зафільмували полярники і занурення, під час якого над водою з’являється хвостовий плавець кита. Воно може бути неглибоким та глибоким. У першому випадку видно лише верхню частину хвоста, у другому – кит підіймає хвіст вертикально, показуючи його нижню сторону.
“Саме такий момент є на відео, й “зловити” його – дуже цінно для дослідників. Чому? Візерунок хвостового плавця у горбатих китів – унікальний, неначе відбиток пальця у людини. За цим малюнком можна впізнати кожну окрему тварину. Тому вченим важливо встигнути зняти, як кит “показує хвостик”, – розповідають в антарктичному науковому центрі.
Ці світлини вносять до фотоідентифікаційних каталогів та глобальної бази даних Happywhale. Завдяки цьому науковці вивчають міграції горбатих китів та контакти між ними.
Українські полярники ідентифікували вже понад 1000 китів. Зображення з цього відео теж додали до каталогу.
Як розповідало раніше BitukMedia, українські полярники показали, як “шпигують” кити в Антарктиці.
Джонні Клозіє зі своїм сином Картером на спільному для обох випускному в Бристольському університеті. Фото - University of Bristol/PA
62-річний Джонні Клозіє, який вивчав архітектуру в Університеті Бристолю, отримав диплом разом зі своїм молодшим сином, 21-річним Картером. Чоловік не міг закінчити виш протягом 41 року. Диплом не видавали через неоплачений рахунок.
Джонні Клозіє з англійського міста Пітерсфілд, графство Хемпшир, мав закінчити університет разом зі своїми однолітками ще у 1983 році. Але в його сусіда по кімнаті в гуртожитку був папуга, який одного разу залишився без нагляду, вільно літав по будівлі та влаштував гармидер.
Після цього Джонні та його сусідові довелося змінити житло. Але все одно вони повинні були сплатити орендну плату за останній термін проживання у розмірі 64,80 фунтів стерлінгів, яку Клозіє відмовився платити.
Давно скасоване правило означало, що студентам з неоплаченими рахунками за проживання присуджували ступені, а от вважати випускниками не дозволяли.
Джонні Клозіє – студент факультету архітектури у 1980-х роках. Фото – University of Bristol/PA
І от через понад 40 років Джонні вирішив таки офіційно закінчити університет разом зі своїм сином. Останній здобув ступінь бакалавра з біології. “Вони не згадували про гроші, тому і я промовчав”, – іронічно зазначив новий випускник. Сам він жартома назвав неоплачений штраф “наддовгостроковою безвідсотковою позикою”.
Цікаво, що вся родина Джонні випустилась з Університету Бристолю. Так, з дружиною Хелен Хілл, якій зараз 60, він познайомився під час навчання, вона вивчала російську та французьку мови. Пізніше її запросили працювати в MI6. Жінка багато працювала в Росії і продовжувала знімати телевізійні документальні фільми.
Згодом чоловік залишив архітектуру й також пішов працювати на телебачення режисером і виконавчим продюсером, але відтоді повернувся до свого колишнього фаху.
Кіто, старший син подружжя, закінчив музичний факультет у 2020 році, тепер він оперний тенор у Лондоні та арт-дилер, який спеціалізується на роботах Бенксі.
А дочка пари на ім’я Тайгер здобула у Бристолі юридичну освіту у 2023 році. До початку кар’єри в маркетингу вона встигла попрацювати інструктором з гірських лиж в Японії.
Як розповідало раніше BitukMedia, жінка закінчила середню школу після 80-річної паузи у навчанні. Це сталось за рік до її століття.
Тепер спортсмен навіть має власний мем. Фото - GIANMARCOTAMBRERI / INSTAGRAM
Італійський стрибун у висоту та олімпійський чемпіон Джанмарко Тамбері у своєму Instagram попросив вибачення в дружини К’яри Бонтемпі. Він дуже шкодує, що загубив обручку під час церемонії відкриття Олімпійських ігор у Парижі – випадково впустив її у річку Сену.
Цьогоріч вперше в історії церемонію відкриття Олімпійських Ігор провели не на стадіоні, а в самому центрі міста: замість традиційного параду олімпійці пропливли на човнах по річці Сена.
Джанмарко Тамбері виступав як один з прапороносців збірної Італії. І саме тоді він загубив свою обручку, впустивши її в річку. Варто згадати, що в день урочистого відкриття Олімпіади дощило.
“Пробач, моє кохання, мені дуже шкода. Чи то було надто мокро, чи надто багато кілограмів було втрачено за останні кілька місяців, чи нас охопило дуже велике піднесення від того, що відбувається. Ймовірно, вплинули всі три чинники, але факт залишається фактом: раптом я побачив, як моя обручка летить вниз… Я проводжав її поглядом, поки не побачив, як вона підстрибнула на човні. Проблиск надії… Але, на жаль, вона відскочила не в той бік напрямку, і, обернувшись у повітрі понад тисячу разів, впала у воду, наче це було єдине місце, де вона забажала опинитися”, — написав Тамбері.
“Але якщо це справді мало статися, я не міг уявити для цього місця краще. Обручка назавжди залишиться в руслі річки в місті кохання – Парижі. Вона полетіла туди, поки я намагався тримати італійський триколор якомога вище під час церемонії відкриття найважливішої спортивної події у світі”, — додав чемпіон.
Тепер спортсмен навіть має власний мем. Тамбері запропонував дружині кинути в Сену і її обручку, аби потім знов зіграти весілля і поновити обітниці. Пара взяла шлюб 2022 року.
Всі фото – GIANMARCOTAMBRERI / INSTAGRAM
Раніше легкоатлет потрапив на обкладинки газет після Токійських ігор 2020 року, коли розділив золоту медаль у стрибках у висоту з катарцем Мутазом Есою Баршімом. Тоді обидва спортсмени взяли висоту 2,37 см.
Також Джанмарко відомий своїм фірмовим стилем – бородою лише на одній частині обличчя.
Як розповідало раніше BitukMedia, санітарні працівники перерили 20 тонн сміття заради чужої обручки.
Найвіддаленіший у світі готель Margherita Hut, розташований на італійській горі Пунта Гніфетті на висоті 15 000 футів (трохи більше ніж 4,5 км). Щоб у ньому зупинитися, гостям доведеться долати круті та крижані ділянки. Фото - соцмережі
Томас Брег і Аммар Канділ, двоє друзів-блогерів, продемонстрували неабиякий рівень фізичної підготовки, аби відвідати один з найвіддаленіших готелів у світі. Вони провели ніч у хатині “Маргарита”, яка знаходиться на висоті 4554 м на вершині гори в Італії. “Це непростий подвиг”, – розповіли чоловіки у своєму відео.
У 35-хвилинній стрічці, що документує їхню пригоду, Томас Брег і Аммар Канділ пояснюють, що дістатися до хатини “Маргарита” – “не простий подвиг”, бо передбачає “підступну та небезпечну багатоденну подорож, для здійснення якої потрібні терпіння, досвід та атлетизм”.
Аби дістатись високогірного готелю, мандрівники заручилися допомогою альпініста Жюля Пессіона (Джулс). Свій шлях вони почали з канатної дороги. На ній вони дісталися місця під назвою Пунта-Індрен – саме там почалось їх сходження на гору.
У фільмі Томас Брег докладно розповідає про те, звідки взявся готель. Будівництво цієї хатини було доручено італійському альпійському клубу ще 1889 року, задовго до того, як в когось з’явилося технологічне спорядження для скелелазіння. Будівля була відкрита у 1893 році у присутності королеви Італії Маргарити, іменем якої і була названа новобудова. До слова, йдеться про ту саму королеву, для якої було створено і названо піцу — “Маргариту”. “Досить потішно, що в Margarita Hut також подають піцу “Маргарита”, розповідає блогери.
Хатина була важливим дослідницьким центром у галузі висотної медицини та була відновлена у 1977 році. Сьогодні вона є прихистком і місцем призначення для багатьох альпіністів по всьому світу.
На шляху до Margarita Hut є дві основні небезпеки – це гірська хвороба та приховані розколи, гігантські дірки у кризі, в які можна впасти. “На цьому підйомі лише кілька років тому один хлопчик відійшов в туалет на кілька метрів від свого батька. Він провалився вниз і, на жаль, не вижив”, – розповідає Томас.
Прагнучи зробити сходження доступнішим, Томас, Аммар і Джулс розбили поїздку на два дні. Першого дня вони дістались хатини Гніфетті, де провели ніч.
Незважаючи на те, що сходження мандрівники здійснювали влітку, місцеві жителі відзначили, що цього року було багато снігу. У документальному фільмі показано, що в якийсь момент ентузіастам доводиться йти через густий туман, що огортає все довкола. Томас у відеоролику розповідає, що похід на такій висоті дуже важкий, і “брак кисню змушує думати, що незалежно від дихання, вони ніколи не отримують достатньої кількості повітря”.
Після виснажливого п’ятигодинного сходження на другий день команді нарешті вдалося дістатися кінцевого пункту. Томас показує хатину “Маргарита” зсередини: загальна їдальня, ванна кімната з простим туалетом, велика кухня і кімнати для розміщення близько двох десятків людей.
Співробітники “небесного” готелю працюють від 10 до 14 днів поспіль, а потім кілька днів відпочивають. Щоразу їм доводиться підніматися на гору, але іноді їм на допомогу приходять гелікоптери.
Підсумовуючи пригоду, Томас робить висновок: “Особисто я ніколи не боровся з висотою так сильно, як в цій поїздці. Але головний біль не став завадою перед бажанням провести ніч на самісінькій вершині Європи”.
Як розповідало раніше BitukMedia, острів Дрейка площею менш як 2,5 га продають біля берегів Британії. Колись саме із нього легендарний пірат вирушив у довколасвітню подорож. А зараз на клаптику суші знаходяться зруйновані армійські казарми, 300-річні гармати та рівно 15 привидів британських військових.
SS Richard Montgomery називають “кораблем судного дня”. Судно затонуло в гирлі Темзи в серпні 1944 року. Відтоді воно знаходиться на глибині близько 15 м. Нове обстеження показало, що корпус есмінця почав розкладатися. Якщо він вибухне, Лондон накриє цунамі і це може статись вже невдовзі, попереджають експерти.
Це терміново, кажуть експерти. Під час останнього обстеження “Річарда Монтгомері” виявилося, що лівим бортом біля третього трюму судно почало руйнуватися. Передня частина корабля хилиться дедалі сильніше – здається, ніби от-от розколеться надвоє. Є побоювання і щодо задньої частини: тріщина вздовж вантажного відсіку за рік стала ширшою та довшою.
Пропозиція фахівців – якнайшвидше демонтувати щогли, верхівки яких досі стирчать над поверхнею води. Якщо вони заваляться, то можуть спровокувати вибух. Адже, за різними оцінками, у трюмах SS Richard Montgomery досі залишається вибухонебезпечний вантаж масою від 1500 до 3700 тонн.
Архівне фото SS Richard Montgomery
Есмінець “Річард Монтгомері” – американське судно, яке перевозило боєприпаси для союзників під час Другої світової війни. Воно мало доправити фугасні, уламкові, касетні та інші бомби на європейський театр військових дій морським конвоєм з Англії до Нормандії. Але корабель потрапив у восьмибальний шторм, переломився навпіл і затонув. Згодом його викинуло на мілину.
Якщо вибух, про який застерігають, таки станеться, він викличе в акваторії Темзи, а саме неподалік Ширнеса, графство Кент, цунамі величезної сили. Очікується, що детонація призведе до утворення стовпа води та уламків. А це, своєю чергою, спровокує п’ятиметрову хвилю. От за це “Річарда Монтгомері” й отримав прізвисько “корабель судного дня”.
У Міністерстві транспорту Великої Британії заявили, що у пріоритеті зараз “забезпечення безпеки населення та зведення до мінімуму ризиків, які створює судно”.
Як розповідало раніше BitukMedia, морські археологи ретельно обстежили морське дно поблизу Дюнкерка (Франція). Пошуки принесли вражаючий результат – вчені виявили 27 кораблів, які затонули під час операції “Динамо”. Нове дослідження дозволило дізнатися про їхнє становище, характеристики та стан у найдрібніших подробицях. Один із них, британський військовий корабель “Кіт” (HMS Keith), вчені навіть відтворили у 3D-моделі.
Українські розробники створили робот Ratel Н. Він призначений для евакуації поранених захисників з поля бою. Новинку вже запустили у серійне виробництво.
Про це повідомив у своєму телеграм-каналі міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
“Ratel Н вже пройшов польові випробування та запущений у серійне виробництво – військові використовують його та дають позитивний фідбек”, – розповів міністр.
Ratel Н було розроблено учасниками оборонного кластера Brave1. Він може перевозити 400+ кг живого навантаження, тому здатний транспортувати одразу кількох людей. Завдяки своїй конструкції робот може пересуватися складним рельєфом і працювати тихо, залишаючись непомітним для ворога. Ratel N оснащений нічними камерами, а отже може ефективно виконувати завдання в умовах низької видимості та вночі.
“Машина багатофункціональна та може виконувати різні завдання. На неї можна встановити РЕБ, мобільний пункт спостереження, бойовий модуль або установку розмінування. Комплекс оснащений супутниковим зв’язком, що дозволяє оператору керувати ним на великій відстані”, – наголосив глава Мінцифри.
Федоров також закликав розробників долучатися до Brave1. “Кластер допоможе випробувати розробку, провести до кодифікації за стандартами НАТО та залучити інвестиції на розвиток і масштабування. Технології — наша асиметрична відповідь ворогу. Чим більше їх на фронті, тим менше противників”, — наголосив міністр.
Як розповідало раніше BitukMedia, в Україні розробили окопну систему радіоелектронної боротьби під назвою PARASOL. Вона має дві модифікації: одна захищає від російських дронів позиції, інша — техніку. Важлива перевага PARASOL — її непомітність для ворожих РЕБ. Навчитися користуватися новим пристроєм можна за 10-15 хвилин.
Унікальну рослину можна побачити в Бразилії. Найбільше у світі дерево кеш’ю росте в містечку Піранжі штату Ріу-Гранді-ду-Норті. Дерево має в окружності близько 500 метрів і займає площу у 8400 кв. м.
Це найнезвичайніше дерево кеш’ю у світі. За легендою, його посадив у 1888 році місцевий рибалка Луїс Інасіу де Олівейра, який пізніше помер у тіні цього дерева у віці 93 років. Щоправда, дендрологи вважають, що цій Anacardium occidentale не менше тисячі років.
Розмір унікуму можна порівняти з 70 звичайними деревами кеш’ю, а побачити його цілком можна тільки зі спеціального оглядового майданчика. Це дерево з окружністю близько 500 метрів займає площу 8400 м2. Кеш’ю з Піранжі (Pirangi) дає понад 60 тис. плодів на рік, а побачити його приїжджають сотні тисяч туристів з усієї Бразилії.
Спеціалісти вважають, що дерево стало таким великим через генетичну аномалію – віти почали рости убік, а не вгору. Вага та гравітація змушують гілки хилитися до землі, а коли вони стикаються з ґрунтом, починають формуватися нові коріння. З часом ці “місця зустрічі” стають вторинними стовбурами, які фактично є клонами оригінального дерева. Так гігантський організм продовжує зростати. Наразі відрізнити початковий стовбур від решти дерева майже неможливо.
Лише одна з п’яти “історичних” гілок дерева повела себе нормально і припинила рости, коли дісталась землі. Місцеві жителі називають її Salario minimo, або “Мінімальна зарплатня”. Утримання гіганта є дещо суперечливим питанням для міста Натал. Дерево досі росте і зараз виходить за межі створеного для нього парку. Без обрізки незабаром воно зазіхне на одну з головних доріг міста.
2015 року кеш’ю з Піранжі навіть потрапило до Книги рекордів Гіннеса як найбільше дерево кеш’ю. І після цього кількість охочих побачити це диво вкотре зросла. За даними Інституту сталого розвитку та довкілля Бразилії, що опікується знаменитим деревом, його щорічно відвідують близько 300 тис. туристів.
Втім, у бразильського кеш’ю є конкуренти, які готові відібрати звання найбільшого дерева. Кажуть, на узбережжі Піауї росте кеш’ю, що займає площу близько 8800 м2. Щоправда, його розміри Книга рекордів поки не перевірила.
Як розповідало раніше BitukMedia, співробітники офісу британської пакувальної компанії 15 років доглядали за кімнатним плющем. Тепер загальна довжина його стебел – більше 90 м. А працівники жартома називають свого улюбленця “Одрі-два” – на честь інопланетянина-людоїда з фільму “Лавка жахіть”.
Чайці на прізвисько Стівен офіційно заборонили заходити до магазину Lyndale Central, що у селі Bайк-Реджіс англійського графства Дорсет. Це вимушений захід – лише за останні 2 місяці птах поцупив близько 30 пачок улюблених чіпсів.
За словами керуючого магазином Стюарта Гармера, чайка, яку всі знають як Стівен, заходить до крамниці, хапає з нижньої полиці пачку чипсів та тягне її на вулицю. Там птах ділить здобич зі своїми друзями. “Чимало покупців бачили, як він це робить, Стівен не соромиться”, — каже Гармер.
Він зазначив, що найулюбленіший смак чипсів пернатого злодія — яловичий стейк барбекю. “Я намагався пояснити владі, що втрачаю прибуток через чайку – вони подумали, що це жарт”, – розповів Стюарт.
Фото – Stuart Harmer
Аби перешкодити Стівену потрапляти в магазин, біля входу повісили спеціальну табличку. “Будь ласка, зачиняйте двері за собою, не впускайте в магазин нашого місцевого крадія. Дякуємо”, – написано на ній.
Але і це не допомогло: птах почав стукав дзьобом в двері, намагаючись відкрити їх. Чайку не зупинило навіть те, що на місце її улюблених чіпсів підклали гострі, перчені. Стівен проігнорував їх і все одно знайшов улюблену пачку.
Як розповідало раніше BitukMedia, ведмідь гризлі з американського штату Каліфорнія вдерся у будинок та поцупив великий пакунок печива Oreo. Це єдине, чим поживилася тварина. Місцеві кажуть – цей гризлі вдирається у будинки уже не вперше і саме за солоденьким.
Польський фотограф та дослідник затонулих кораблів Бальтійського моря Томаш Стахура знайшов унікальний експонат. На дні він побачив судно ХІХ століття заповнене понад сотнею пляшок, у яких шампанське та вартісна мінеральна вода. Ємності досі лишаються герметичними.
Стахура називає себе найбільш активним водолазом-шукачем затонулих кораблів у Балтійському морі. Цим він займається уже 40 років. Проте такої знахідки у нього ще не було. Каже, це великою мірою випадковість.
“Іноді трапляється пляшка або дві. Але відкрити корабель із такий великим вантажем – це для мене вперше”, – каже Стахура.
Судно, яке виявили, знаходиться приблизно в 20 морських милях на південь від шведського острова Еланд. Його команда перевіряла нові місця. Запланували зробити “швидке занурення”, яке, втім, протривало дві години.
Вантаж такий великий, що його важко оцінити точно. Але там більше ста пляшок.
Окрім посудин із шампанським, є також пляшки із мінеральною водою марки Selters – такі води високо цінувалися у ХІХ ст., вважалися майже лікувальними і подавалися до королівських столів.
Цю “мінералку” цінували на стільки сильно, що під час перевезення виділяли поліцейські конвої. На затонулому кораблі вона знаходиться у глиняних пляшках.
Дайвери показали фірмові позначки історикам, і встановили, що воду розлили по пляшках у 1850-1867 роках. Гончарня, що виготовляла ці пляшки, досі існує. Тож дайвери звернулися із запитом надати більше інформації.
Через бюрократичні процедури із шведським законодавством підняти пляшки із дна вдасться не відразу. Проте Стахура не засмучується – пролежали 170 років, пролежать ще рік, каже чоловік.
Як повідомляло BitukMedia, дайвер знайшов біля берегів Флориди (США) скарби вартістю понад 100 тис. доларів. Цінності лежали на місці аварії корабля іспанського флоту. Йдеться про дві сотні стародавніх срібних монет.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
