Понеділок, 16 Лютого, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 37

Політика по-новому: партія довірила керівництво Штучному інтелекту

0
Фото - з відкритих джерел

В Японії політична партія вирішила піти шляхом, який ще донедавна здавався сюжетом для фантастики: її новим лідером стане не людина, а штучний інтелект. Чи впорається алгоритм там, де не зміг харизматичний політик?

Про це повідомляє The Japan Times.

Нову японську політичну партію “Шлях до відродження” у січні цього року заснував колишній мер невеликого міста Акітаката Сіндзі Ішімару. Штучний інтелект (ШІ) призначили на посаду партійного голови після того, як партія зазнала нищівної поразки на останніх виборах.

Завдяки вдалій онлайн-кампанії Ішімару несподівано посів друге місце на виборах губернатора Токіо у 2024 році. Однак він покинув партію через провальні вибори до Токійської асамблеї у червні та до верхньої палати парламенту країни в липні — усі кандидати від партії програли.

Партія “Шлях до відродження” не має єдиної політичної платформи. Її члени можуть самостійно визначати власні програми.

“Новим лідером буде ШІ”, — заявив на пресконференції Кокі Окумура, аспірант-дослідник штучного інтелекту, який назвав себе асистентом нового керівника. За його словами, поки що невідомо, коли і як саме буде запроваджено систему. 25-річний студент Кіотського університету нещодавно виграв внутрішньопартійний конкурс на заміну Ішімару і формально обійматиме посаду очільника партії.

Окумура пояснив, що ШІ не буде визначати політичну діяльність членів партії. Натомість йому належить займатися розподілом фінансів та інших ресурсів між партійцями.

Цей крок може стати прецедентом у світовій політиці. Хоча партія поки що маргінальна і не має значного впливу, сама ідея — передати частину лідерських функцій алгоритму — відкриває дискусію: чи може ШІ бути об’єктивнішим за людину в управлінні? Чи навпаки — відсутність емоцій і цінностей зробить його рішення відірваними від реальності?

Японія відома своєю відкритістю до технологій – від роботів-гуманоїдів у сфері послуг до експериментів зі штучним інтелектом у медицині й транспорті. Тепер країна стає першою, де партія публічно заявляє про “цифрового лідера”.

Як розповідало BitukMedia, Японське агентство з науки та технологій повідомило про початок випробувань кібернетичного аватара (CA) людини. Він дозволить власнику брати участь у важливих заходах та спілкуватися з іншими людьми, фізично перебуваючи в іншому місці. Люди виходять за межі своїх фізичних та когнітивних обмежень, – кажуть розробники.

Тим часом Національний центр захисту прав споживачів Японії закликав громадян країни залишати в заповіті для родичів інформацію про інтернет-акаунти. Зокрема, паролі та логіни для входу. Це допоможе уникнути зайвих витрат і збереже екологію.

Пса Мішу вигнали з укриття: скандал на станції “Теремки” і в соцмережах

0
Фото - Snizhana Buhrik/ Facebook

Він боїться вибухів і завжди тікав у метро, щоб перечекати небезпеку. Але раптом двері станції “Теремки” виявились для пса Міші зачиненими. Чому собаку, якого знає і любить увесь район, вигнали з укриття? І чи можна вважати, що в цій історії поставлена крапка?

На це звернула увагу зоозахисниця Сніжана Бугрик.

“Пес Міша живе біля станції метро “Теремки” багато років. Його знають усі місцеві мешканці та доглядають. Кожну тривогу він дуже боїться обстрілів і завжди спускався в метро, щоб сховатись та пережити небезпеку“, – пише активістка.

Та днями ситуація різко змінилася. Працівники станції заборонили Міші вхід. Як стверджує у своєму дописі у Facebook Сніжана Бугрик, тварину перестали пускати у підземку після скарги на неї. Днями тварину не лише не пустили — її ще й вигнали, залишивши просто під дверима під час тривоги.

Бугрик не називає цю людину, проте, за її словами, йдеться про чоловіка, “якого знають в Києві, як догхантера – вбивцю тварин”. “Не шановний пане, ви не думали, що це саме ви заважаєте людям, і далеко не всім приємно бути поруч із вами?”, пише зооактивістка.

У своєму дописі вона просить киян заступитися за Мішу: “Він теж хоче жити, він теж боїться обстрілів! Міша дуже спокійний пес, ніколи нікого не образив. Лише його самого постійно ображають”.

Зоозахисники нагадують, що відповідно до правил у Києві тварини мають право перебувати в укриттях разом із людьми. Історія Міші, кажуть вони, — приклад жорстокості та байдужості, яка неприпустима під час війни.

Згодом адміністрація метрополітену відреагувала на інцидент у коментарях до допису Сніжани Бугрік, повідомляє “Українська правда”. Там подякували за інформацію та повідомили, що з’ясують деталі випадку.

Фото – Snizhana Buhrik/ Facebook

Того ж дня КП “Київський метрополітен” відреагував на чисельні обурливі коментарі користувачів. Пса Мішу назвали “талісманом мікрорайону “Теремки””, підтвердили існування скарги щодо “безпритульної собаки на станції”. “… одного разу, зважаючи на звернення, Мішу не впустили. Нам прикро за цю ситуацію. Але важливе уточнення — вже тієї ж ночі він зайшов у метро. Ми вдячні всім за небайдужість і турботу про Мішу”, – йдеться у дописі, який завершується закликом робити селфі з Мішею і в такий спосіб ділитися позитивом.

Як розповідало BitukMedia, втеча під час обстрілів, кілька днів на дереві й порятунок за допомогою автодрабини — такою виявилася історія єнотихи з дендропарку “Олександрія” в Білій Церкві. 27 червня місцеві рятувальники провели незвичну операцію з повернення тварини до безпечного місця.

Таємниці глибин: з “сестри” “Титаніка” підняли перші артефакти

0
Фото - Υπουργείο Πολιτισμού/ Facebook

120 метрів під водою, понад століття в темряві — і ось, перші артефакти з “Британіка” опинилися у лабораторії. Що вони розкажуть про трагічну долю “сестри” “Титаніка”?

Про це повідомляє The Guardian.

У Греції вперше підняли предмети з уламків HMHS Britannic — трансатлантичного лайнера та “сестри” легендарного “Титаніка”. Корабель затонув у 1916 році біля острова Кеа після підриву на німецькій міні під час Першої світової війни.

За повідомленням Міністерства культури Греції, команда професійних дайверів підняла з глибини понад 120 м перші артефакти. Серед них — сигнальна лампа, дзвін з оглядового посту, керамічні плитки з турецької лазні, предмети з кают першого та другого класу, а також пара біноклів.

Фото – Greek Culture Ministry/ Facebook

Унікальні знахідки вже перевезені до спеціалізованих лабораторій в Афінах для консервації. У майбутньому вони стануть частиною постійної експозиції нового Музею підводних старожитностей у Піреї.

HMHS Britannic був третім із серії лайнерів, збудованих на верфі Harland & Wolff у Белфасті: “Олімпік” (1911–1935), “Титанік” (1912) та “Британік” (1914). Після трагедії “Титаніка” корабель оснастили додатковими системами безпеки, але війна змінила його долю — лайнер перетворили на плавучий шпиталь.

У листопаді 1916 року, коли “Британік” прямував Егейським морем, він натрапив на німецьку міну. Судно затонуло менш ніж за годину. Із 1 065 людей на борту загинули 30 — більшість у човнах, які втягнуло у пропелери.

“Британік”

Операцію з дослідження та підняття артефактів організував британський історик-аматор Саймон Міллс, засновник Britannic Foundation, під наглядом грецького Міністерства культури.

У відомстві наголосили: умови занурення були надзвичайно складними — через сильні течії, глибину та погану видимість. Деякі предмети через їхнє розташування та збереження не вдалося підняти з дна. Те, що вдалося дістати, поміщали в спеціальні контейнери, а потім очищали від морських організмів.

Чому про “Британік” згадують як про “сестру” “Титаніка”, а не “брата”?

У морській традиції кораблі майже завжди вважаються “жіночого роду”. Це стосується як англійської (ship — she), так і української традиції. Тому й “Титанік”, і “Британік”, і “Олімпік” називають “сестринськими кораблями” (sister ships), а не “братами”. Чому так:

  1. Морська традиція: ще здавна моряки уособлювали кораблі з жінками — їх прикрашали фігурами на носі судна, називали на честь богинь, королев чи покровительок.
  2. Лінгвістика: у багатьох мовах слово “корабель” має жіночий рід (наприклад, у німецькій — die Schiffe). В англійській це радше культурна традиція: she sails fast, her decks, her engines.
  3. Термінологія: у суднобудуванні sister ships означає серію однотипних суден, збудованих за одними кресленнями. Український відповідник — “сестринські кораблі”.

Тобто “сестра “Титаніка”” — це правильний переклад, бо йдеться не про стать корабля, а про традиційне означення серії.

Як розповідало BitukMedia, дайвер знайшов біля берегів Флориди (США) скарби вартістю понад 100 тис. доларів. Цінності лежали на місці аварії корабля іспанського флоту. Йдеться про дві сотні стародавніх срібних монет.

Не гроші, а хвилини: в лісі відкрили магазин без каси

0
Фото - koyiaworld

У шведському лісі відкрився магазин парфумів без кас і терміналів. Щоб отримати аромат, доведеться заплатити не грошима, а… хвилинами тиші. Чому час тут цінується більше за гроші?

Про це розповідає Trendwatching.

У самому серці лісів Смоланда (Швеція) відкрився незвичайний магазин парфумів бренду Koyia. Його головна особливість в тому, що клієнти не платять грошима, а розраховуються часом.

Замість традиційних 599 шведських крон (SEK) відвідувачі проводять у мовчанні та спогляданні природи 599 секунд (SEC) — приблизно 10 хвилин. Це саме той проміжок часу, який, за дослідженнями, потрібен, аби в організмі почали проявлятися перші позитивні ефекти перебування на свіжому повітрі: зниження рівня кортизолу, покращення серцевого ритму та відчуття внутрішнього спокою.

Мінімалістичний простір, створений дизайнерами Лукасом та Тірою Мортен, інтегрований у лісове середовище. Сам продукт також віддзеркалює цю філософію: парфумерна олія без спирту містить фітонциди — органічні сполуки, що виділяються хвойними деревами та, як доведено, зміцнюють імунну систему.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений KOYIA PHYTONCIDE OILS (@koyiaworld)

Цей експеримент бренду Koyia виходить за межі бізнесу і ставить питання: що насправді має цінність — гроші чи час? Такий підхід відображає глибші культурні зміни:

  • Від транзакції до трансформації: покупець не просто отримує аромат, а й історію та власний досвід, що робить річ ціннішою.
  • Від купівлі до здобуття: час — ресурс обмежений і особистий, тому парфуми сприймаються як “зароблені”.
  • Бренд як творець сенсів: встановлюючи обмінний курс “599 секунд = 599 крон”, Koyia позиціонує себе не лише як виробника парфумів, а й як ідеолога, що пропонує інший спосіб мислити про життя та його цінності.

Як розповідало BitukMedia, вчені з Університетського коледжу Лондона провели масштабне дослідження, щоб з’ясувати, коли люди почуваються найбільш спокійними та щасливими. Виявилося, що наш рівень щастя залежить від часу доби.

Лікарі врятували трирічного хлопчика з великою пухлиною в єдиній нирці (ВІДЕО)

0
Юний пацієнт з мамою та своїми лікарями. Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая

Пухлина завдовжки майже 10 см вразила єдину підковоподібну нирку трирічного хлопчика з Вінниччини. Шансів було обмаль, адже це – надзвичайно рідкісний випадок у дитячій онкології. Львівським хірургам вдалося врятувати орган і життя малюка.

Історію порятунку хлопчика розповіли у Лікарні Святого Миколая.

У Львові медики Лікарні Святого Миколая провели унікальну операцію трирічному хлопчику зі складною вродженою патологією. У Славічка, шостої дитини в багатодітній родині, виявили рідкісну підковоподібну нирку — зрощений в єдиний орган “дубль” нирок. Саме її вразила злоякісна пухлина, яка за короткий час виросла майже до 10 см.

“Пухлини у дітей узагалі рідкісні, а в дітей з аномаліями нирок (які самі по собі є рідкісними) – трапляються ще рідше. За 25 років моєї роботи дитячим онкологом у мене було лише три випадки підковоподібних нирок”, – розповідає хірург і медичний директор Лікарні Святого Миколая Олександр Калінчук.

Команда львівських онкологів прийняла складне рішення: провести операцію, максимально зберігши функції єдиної нирки хлопчика. Адже у випадку втрати органу дитина була б приречена на довічний гемодіаліз.

Хірургічне втручання пройшло успішно: пухлину видалено, а життєво важлива нирка врятована.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Дитяча Лікарня Святого Миколая| Львів (@st.nicholas.hospital)

Сьогодні маленький пацієнт уже відновлюється після операції, а лікарі називають його прикладом сили та надії для інших дітей із подібними діагнозами.

Дитяча Лікарня Святого Миколая входить до складу Першого медоб’єднання Львова. Тут проводять високоспеціалізовані операції, зокрема у сфері дитячої онкології та урології.

Як розповідало BitukMedia, львівські хірурги випрямили хребет дівчинки зі Східниці, викривлений аж на 160 градусів. Операція тривала 18 годин. Завдяки втручанню дитина отримала шанс жити без болю та ходити самостійно.

Раян вам не Браян: іменна вечірка може увійти до Книги рекордів (ВІДЕО)

0
Зображення - Ryan Meetup/ Facebook

Сотні людей з однаковим ім’ям Раян з’їхалися до Нью-Йорка на фестиваль свого імені у спробі встановити світовий рекорд. Чи зможуть вони перевершити досягнення боснійських Іванів?

Про це розповідає портал UPI.

15 вересня у Нью-Йорку відбулася незвичайна подія — сотні людей, які носять ім’я (не прізвище!) Раян (Ryan), зібралися на другий в історії Rytoberfest (“Райтоберфест”). Захід організувала спільнота Ryan Meetup, що регулярно проводить івенти для власників цього імені по всій країні. Мета — не лише повеселитися, а й побити світовий рекорд за найбільше збіговисько людей з однаковим ім’ям.

Нині рекорд належить Боснії і Герцеговині: у 2017 році там зібралося 2325 людей з ім’ям Іван. Американські Раяни вже кілька років мріють перевершити це досягнення.

Цьогорічний Rytoberfest зібрав Раянів з усіх куточків США і навіть з Австралії. Допускалися й альтернативні написання імені, наприклад Rian, але з однією важливою умовою: жодних Браянів (Bryans). Організатори жартома пояснили: “Браяни — це всього лише Раяни класу “B””.

Попередні спроби Раянів увійти в історію були менш успішними: у 2023-му перший Rytoberfest у Нью-Йорку зібрав понад 200 людей, а у 2024-му Ryan Rodeo в Техасі не дотягнув до рекорду.

Хоча точних офіційних цифр цьогоріч ще немає, організатори повідомляють, що на Union Square зібралися сотні Раянів. Тож інтрига зберігається: чи вдалося американцям побити боснійський рекорд?

Окрім веселощів, зустріч мала і благодійну складову: Rytoberfest підтримав фонд Ryan Callahan Foundation, який допомагає сім’ям дітей, що борються з онкологією.

Такі флешмоби покликані перетворити просте ім’я на символ ідентичності та спільності. У США вони часто стають мемами й трендами в соцмережах, привертаючи увагу ЗМІ та брендів.

Як розповідало BitukMedia, у Чикаго (США) гумові качки знову рвонули річкою – і не просто заради видовища. Понад 82 тисячі яскравих іграшкових пташок стали частиною щорічного благодійного “Качиного дербі” (Ducky Derby) та зібрали майже $600 тис. для Спеціальної Олімпіади Іллінойсу.

Захопився роликами – і отримав бан: у зоопарку рятують від TikTok шимпанзе (ВІДЕО)

0
Фото - соцмережі

Маленький шимпанзе з Шанхайського зоопарку полюбив дивитися короткі відео на смартфонах відвідувачів. Але тепер його “екранне дозвілля” офіційно під забороною. Від якого лиха хочуть вберегти примата? Невже бояться, що він попросить власний смартфон?

Про це розповідає SCMP.

Головний герой історії – дворічний шимпанзе Дін Дін, мешканець Шанхайського сафарі-парку. Хоча стать тварини не розголошується, шимпанзе підкорив своєю чарівністю сотні відвідувачів зоопарку, зокрема й завдяк кумедним відео. У мережі можна побачити, як Дін Дін сидить зі схрещеними ногами й п’є молоко, сором’язливо ховається в обіймах доглядача або поїдає пелюстки лотоса, за що отримав прізвисько “квітковий злодюжка”.

Однак нещодавно користувачі соцмереж почали поширювати кліпи, де відвідувачі підносять телефони до скла його вольєра. На одному з відео жінка вмикає музику, а шимпанзе, зосереджено дивлячись на екран, навіть чухає підборіддя — майже як людина, яка намагається розібратись у сюжеті.

Зоопарк відреагував швидко: у вересні біля вольєра з’явилася табличка із зображенням мавпи та смартфона, перекресленого червоним знаком “Стоп”. Працівники попереджають: надмірний час перед екраном може нашкодити зору тварини й викликати стрес. “Якщо шимпанзе не бачитиме чітко й не зможе спілкуватися з людьми, він може стати тривожним і хворим”, — пояснили у зоопарку.

Жодних штрафів за порушення заборони не передбачено. Проте співробітники зоопарку дуже просять прислухатися до неї, оскільки Дін-Дін – мавпа, а отже не зможе носити окуляри, якщо його зір погіршиться.

Новина швидко стала вірусною у китайських соцмережах. Лише за кілька днів кліпи з шимпанзе зібрали понад 10 мільйонів переглядів. Одні коментатори закликали “поважати природний спосіб життя тварин”, інші радили дати йому більше іграшок. А дехто жартував: “Мій син так само залежний від відео на телефоні – може, йому теж варто переїхати до зоопарку?”

Як розповідало BitukMedia, у національному парку Кантаньєс у Гвінеї-Бісау британські дослідники вперше зафіксували на камери, як дикі шимпанзе не лише споживають ферментовані фрукти з алкоголем, а й діляться ними одне з одним. Це відкриття може пролити світло на еволюційне походження людських застіль.

Звільнений з полону захисник власноруч зняв свою світлину з Алеї надії

0
Фото - Екатерина Харченко/ Facebook

Хліб на рушнику, український прапор, вишиванка і море сліз радості. У селі Макіївка на Чернігівщині громада зустріла свого Героя – Григорія Петровича Кужеля, який повернувся з російського полону. Чоловік власноруч зняв своє фото зі стенда безвісти зниклих на сільський Алеї надії.

Про це повідомили в Макіївській сільській територіальній громаді.

Ця подія стала справжнім святом для всієї громади. Біля клубу зібралися рідні, друзі та мешканці, аби подякувати 57-річному захиснику за мужність і незламність.

Чоловіка мобілізували в червні 2024 року, а 5 грудня повідомили про його зникнення біля села Іванівське на Донеччині. 10 червня 2025 року його повернули з полону з пораненою рукою.

Виконуюча обов’язки сільського голови Вікторія Осадча привітала Героя, вручивши йому хліб на рушнику, прапор і вишиванку. Вона побажала Григорію Кужелю якнайшвидше відновитися й адаптуватися до мирного життя у вільній і квітучій Україні.

Найбільш зворушливим моментом стало те, що на Алеї Надії, де висять банери зі світлинами полонених і зниклих захисників, Григорій Кужель сам зняв власне фото. Це був символічний жест, на який чекали сотні родин, і він наповнив присутніх вірою: кожен полонений має шанс повернутися додому.

Раніше BitukMedia розповідало про Василя Казимірка з села Нижнів на Івано-Франківщині. У 2022 році чоловік захищав Маріуполь і потрапив у російський полон. Його звільнили через три роки – у лютому 2025 року. А 4 березня чоловік самостійно зняв банер зі своїм фото з Алеї зниклих безвісти.

Людська вежа до неба: учасники фестивалю встановили новий світовий рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Десятки людей один за одним ставали плечем до плеча й тілом до тіла, аби піднятися на небачену висоту. В індійському штаті Махараштра на честь свята Далі Хенді сформували піраміду з 250 людей. Книга рекордів Гінеса визнала десятиярусну конструкцію найбільшою у світі.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

У місті Тхане 4 вересня 2025 року зафіксували новий світовий рекорд: команда Kokan Nagar Govinda Pathak у співпраці з Sanskruti Yuva Pratisthan Trust побудувала найбільшу в історії людську піраміду – 10 рівнів заввишки 14,73 метра (48 футів 3,92 дюйма).

Рекорд встановили 16 серпня під час щорічного фестивалю Dahi Handi, який відзначають на свято Джанмаштамі – день народження бога Крішни. Традиція полягає у спробі дістати горщик із йогуртом або маслом, підвішеним високо над землею. Для цього “говінди” (так називають учасників змагання) вибудовують багатоярусні людські піраміди.

Цього року святкування в Тхане стало справжнім видовищем. Команда з Джогешварі не лише збудувала десятиповерхову живу вежу, а й виконала складну Char Ekka формацію – коли четверо людей одночасно тримаються на плечах однієї людини. Такий трюк вимагає виняткової сили, витримки й ідеальної злагодженості.

Свято Dahi Handi з давніх часів символізує пустощі юного Крішни, який разом із друзями намагався дістати глечики з маслом. Сьогодні ж ця традиція перетворилася на масштабні міські змагання з призовими фондами, спонсорами та телетрансляціями. У містах Мумбаї, Тхане, Пуні й Нашику під час святкувань встановлюють десятки глечиків, а команди-учасники відточує стратегії та техніку, адже йдеться не лише про культурний символ, а й про спортивну майстерність.

“Це не просто рекорд, – наголосив Праттап Сарнаїк. – Це символ концентрації, командної роботи та організованості. Говінди довели, що вміють поєднувати майстерність із самовідданістю”.

Команда з Джогешварі вже давно вважається лідером серед учасників Dahi Handi. Раніше місцева група Jai Jawan Mitra Mandal Govinda п’ять років поспіль утримувала рекорд із дев’ятирівневою пірамідою.

Висота піраміди сягла майже 15 метрів, що можна порівняти з параметрами п’ятиповерхового будинку. Примітно, що страхувальний трос був лише у хлопчика, який став на вершину піраміди.

Учасники свята встановили рекорд, незважаючи на ухвалу суду, яка забороняє живі піраміди заввишки понад дев’ять метрів. На думку влади, традиції свята є дуже небезпечними для непідготовлених громадян. Щороку сотні людей зазнають травм, змагаючись у тому, яка група вибудує найвищу живу піраміду. Також у подібних активностях заборонено брати участь дітям, адже саме вони зазвичай стають на вершини пірамід.

Як розповідало BitukMedia, бігти спиною вперед у туфлях на підборах — звучить як неможливий трюк, але іспанець Крістіан Роберто Лопес Родрігес зробив з цього світовий рекорд. І зробив так швидко, що навіть професійні бігуни у кросівках могли б позаздрити.

$30 тис. за батьківський біль: унікальний лист Френка Сінатри продають на аукціоні

0
Сина Френка Сінатри, Френка Сінатру-молодшого, викрали у 1963 році. Фото - Arthur Pomerantz/New York Post Archives

Викрадення, викуп й обітниця мовчання — ця історія могла б стати сюжетом голлівудського трилера. Але у 1964 році вона була реальністю для Френка Сінатри. І саме тоді легендарний співак написав листа, який показав його не як зірку сцени, а як батька, готового на все заради сина. Тепер цей документ уперше стане надбанням публіки.

Про це розповідає New York Post.

У Лос-Анджелесі готуються до торгів, які вже привернули увагу колекціонерів та шанувальників музики. Аукціон Bonhams’ Unplugged & Unforgettable Music Auction виставляє на продаж шість сторінок рукописного листа Френка Сінатри, датованого 1964 роком. У ньому співак розповідає про викрадення сина, Френка-молодшого. Очікувана ціна лота — до 30 тис. доларів.

Лист адресований тюремному капелану Роджеру Шміту, який опікувався одним із викрадачів. Священик закликав Сінатру пробачити злочинців, і саме у відповіді артист проявив той бік себе, який рідко бачили публічно: відвертий біль і батьківську вразливість.

8 грудня 1963 року Френка Сінатру-молодшого викрали два злочинці-аматори — Баррі Кінан та Джо Амслер. Того дня 19-річний Френк, який також був музикантом, виступав з оркестром у казино на березі озера Тахо. Озброєні злочинці увірвалися до його номера перед концертом, зв’язали юнака та відвезли до Лос-Анджелеса.

ФБР розробило спеціальний план, згідно з яким діяв Сінатра. Він погодився віддати злочинцям $240 тис. Після цього Кінан та Амслер відпустили сина зірки неушкодженим, а вже невдовзі їх заарештували, відстеживши за купюрами.

Злочинців засудили до довічного ув’язнення та додаткових 75 років ув’язнення. Капелан в’язниці, в якій утримували Кінана та Амслера, просив Сінатру пробачити їх.

Фото – bonhams.com

У своєму листі священикові Френк Сінатра згадує чутки про те, що музикант нібито сам організував викрадення свого сина заради просування музичної кар’єри останнього.

“Їхня поведінка, яка виразилася в тому, що вони допустили заяву про “містифікацію”, була, на мій погляд, ще одним злочином проти суспільства”, – написав Сінатра. Він також додав, що “хмара підозр, що нависла над головою [Френка-молодшого], продовжуватиме негативно впливати на його життя та кар’єру”.

Попри арешт злочинців, пише видання, ця історія залишила тінь на репутації юнака, який пізніше теж зробив музичну кар’єру й помер у 2016-му у віці 72 років.

Продавець реліквії – син чоловіка, який був ув’язнений у тій самій в’язниці, де працював Шміт. Його батько працював на Шміта, і капелан подарував йому листа, який знаходиться в його родині з 1964 року. Відтоді документ ніколи не бачили публічно.

“Цей лист – не про Сінатру-зірку, а про Сінатру-сім’янина. Він відкриває завісу над особистим світом легенди й робить його ближчим до нас”, – зазначила Кеті Аллен, спеціалістка аукціонного дому Bonhams.

Як розповідало BitukMedia, рідкісний примірник Конституції США продали з аукціону за $9 млн. До нашого часу збереглося лише вісім таких раритетів, сім з яких перебувають у державній власності. Документу майже 240 років.

Солона небезпека: улюблена приправa загрожує втратою слуху

0
Фото - з відкритих джерел

Ви вже чули, що перебір солі шкодить серцю. Але нове масштабне дослідження доводить: сіль може “вимикати” ще й слух. І тих, хто завжди тягнеться за солянкою, це стосується найбільше. Такого висновку дійшли дослідники з Південної Кореї.

Про це розповідає Newsweek.

Часте додавання солі до їжі може бути пов’язане з підвищеним ризиком втрати слуху, стверджують південнокорейські дослідники. Їхня робота стала першою у світі масштабною оцінкою цього чинника, повідомляє видання.

У дослідженні взяли участь майже пів мільйона людей віком від 40 до 69 років із бази UK Biobank, які на старті мали нормальний слух. Вони самостійно вказували, як часто досолюють страви і вживають солоні продукти: “ніколи/рідко”, “іноді”, “зазвичай” чи “завжди”. За станом здоров’я учасників спостерігали упродовж 11 років.

За кілька років спостереження з’ясувалося: ті, хто “завжди” додає сіль, мали на 23% вищий ризик розвитку втрати слуху, ніж ті, хто робив це рідко або ніколи.

Автор роботи, біомедичний дослідник Йонгджі Хан з Університетської лікарні Кьонбук, пояснив: “Раніше подібні дослідження були невеликими й не дали чітких результатів. Наше — перше масштабне підтвердження того, що саме частота додавання солі пов’язана з ризиком втрати слуху, навіть після врахування інших факторів”.

Найбільший зв’язок між сіллю та втратою слуху виявлено у молодих людей, чоловіків, а також у тих, хто не мав діабету чи гіпертонії. У людей з вже зниженим слухом ця залежність була слабшою.

За даними Американської кардіологічної асоціації, середній американець споживає понад 3 300 мг натрію на день — тоді як рекомендована норма не перевищує 2 300 мг, а оптимальна — лише 1 500 мг.

Вчені нагадують: втрата слуху — багатофакторний розлад, що залежить від генетики, довкілля та стилю життя. Вік і гучні звуки лишаються головними причинами, але запобіжні фактори на кшталт дієти теж мають значення.

У підсумку команда підкреслює: зменшення споживання солі — простий і доступний спосіб знизити ризик втрати слуху, особливо для молодших і відносно здорових людей. “Наші результати свідчать: сіль може бути модифікованим фактором ризику. Якщо відмовитися від звички постійно досолювати страви, можна зберегти слух на довше”, – зазначив Хан.

Як розповідало BitukMedia, американське Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) вперше за 30 років переглянуло визначення “здорової” їжі. Зі списку виключили білий хліб, сильно підсолоджений йогурт і пластівці. Але і нові продукти додали.

Хижак проти Фелпса: ягуар влаштував рекордний заплив

0
Фото - Matthias Graben/imageBROKER RF/Getty Images

У Бразилії ягуар влаштував справжній заплив чемпіонів: дорослий самець переплив щонайменше 1,3 км через водосховище Сьєрра-да-Меса. Це найдовша зафіксована дистанція для цих диких кішок. Інтрига: що ж підштовхнуло хижака до такого марафону?

Про це розповідає New Scientist.

У центральній Бразилії фотопастки зафіксували унікальну поведінку дикої кішки. Дорослий самець ягуара подолав вплав відстань щонайменше 1,3 км, щоб дістатися острова у водосховищі греблі Сьєрра-да-Меса. Це найдовший задокументований заплив серед ягуарів, які зазвичай уникають тривалих водних маршрутів.

Дослідники припускають, що шлях хижака міг бути ще довшим. Щоб дістатися острова, тварині довелося або зробити першу зупинку на меншому острові після кілометрового запливу, а тоді подолати ще 1,3 км, або ж зважитись на справжній марафон — одразу 2,3 км без жодної передишки.

Згідно з наявними даними, раніше не фіксувалося випадків подолання ягуарами водних перешкод понад 200 метрів. Відомо, що ці хижаки демонструють чудові здібності до плавання і навіть полюють на кайманів у водному середовищі.

Ідентифікація особини стала можливою завдяки унікальному візерунку шерсті. У травні 2020 року камери зафіксували цього самця на материку, а в серпні 2024 року його виявили на острові.

Мотивація такого тривалого плавання залишається незрозумілою. Можливо, це була спроба дістатися нових мисливських угідь, уникнути конкурента чи знайти партнерку. “Острів відносно малий. Наскільки нам відомо, там немає здобичі, яка могла би стати суттєвою принадою”, — розповів Леандро Сілвейра з Фонду збереження ягуарів у Бразилії.

Ягуари добре відомі своєю любов’ю до води й уміють плавати, але настільки довгих дистанцій раніше не реєстрували.

Зафіксований результат перевищує досягнення інших великих кішок: пуми з нашийником-міткою долали 1,1 км до острова Скуаксін біля узбережжя Вашингтона, а леви в Уганді перетинали водні перешкоди завдовжки до 1–1,5 км.

Дослідники припускають, що ягуари здатні перепливати і більші відстані. Екологічна станція Maracá-Jipioca (Estação Ecológica de Maracá-Jipioca), природна територія у штаті Амапа на півночі Бразилії, розташовані більш ніж за 5 км від бразильського узбережжя. Припускають, що тамтешня острівна популяція підтримує генетичний обмін з материковими родичами через подібні міграції.

У будь-якому разі цей випадок ставить нову позначку у спостереженнях за найбільшими кішками Америки й показує, що їхня витривалість значно вища, ніж вважалося раніше.

Як розповідало BitukMedia, 10-річний лев Джейкоб, який втратив одну з лап у браконьєрській пастці, здійснив заплив на 1,5 км через канал, що кишів крокодилами. Це, ймовірно, найдовший заплив, коли-небудь зафіксований серед диких левів. 

Антарктичний “Х-фактор”: морські леопарди обирають колискові як саундтрек кохання (ВІДЕО)

0
Фото - ecoregistros.org

В Антарктиді в нічній тиші крижане море раптом починає “гудіти” від незвичних звуків. Це не вітер і не айсберг, що тріщить — це самці морських леопардів співають під водою пісні, що нагадують… дитячі колискові. І саме в цих мелодіях — ключ до їхнього кохання і продовження роду.

Про це розповідає Science Alert.

Уперше у світі вчені дослідили шлюбні співи морських леопардів і виявили несподіване: за структурою вони напрочуд схожі на людські дитячі віршики.

Під час сезону розмноження, що триває з кінця жовтня до початку січня, самці морських леопардів (Hydrurga leptonyx) щоночі влаштовують підводні концерти. Їхні виступи можуть тривати до 13 годин. Кожні дві хвилини вони виринають, щоб набрати повітря, і знову занурюються у глибини. Своїми трелями й покрикуванням ці тюленеві приваблюють самиць.

Хоча ці гіганти важать близько 320 кілограмів, їхні голоси вражають несподівано високими нотами, схожими на цвіркунові.

Співавторка цього дослідження Трейсі Роджерс ще у 1990-х роках проїхала на своєму квадроциклі через антарктичний лід до краю моря та позначила 26 тюленів-самців фарбою, поки вони спали. Потім вона повернулася, щоб записати їхні “нічні соло”. 

Саме ці записи лягли в основу сучасного дослідження. Вчені проаналізували послідовність звуків за рівнем ентропії — показником, що визначає передбачуваність чи випадковість мелодії.

Результат вразив: пісні тюленів за рівнем повторюваності й структурної простоти виявилися найближчими до… людських дитячих пісеньок, на кшталт Twinkle, Twinkle, Little Star чи Люлі-люлі”. Саме ця передбачуваність і сталість ритмів дозволяє тюленю співати одну й ту саму мелодію тижнями, а слухачам — безпомилково впізнавати виконавця.

Кожен самець має власну послідовність звуків, за якою інші особини можуть “впізнати” його під водою. Як саме тварини вчать пісні, поки що неясно. Морські леопарди живуть поодинці, мабуть, вони передають один одному навички співу через самок: вони теж вміють виконувати пісні, але не так довго. Самки співають лише кілька годин у дні, коли готові до продовження роду.

Як зазначають науковці, така одноманітність може бути еволюційною перевагою: чим чіткіше й передбачуваніше звучить спів, тим легше самцю продемонструвати свою силу й витривалість, а самкам — вибрати партнера. Подібний принцип працює і в інших морських ссавців, наприклад у кашалотів.

Зараз науковці сподіваються повернутися до Антарктиди з сучасною апаратурою. Адже минуло понад 30 років від перших записів, і є шанс почути, як еволюціонували ці “колискові під кригою”.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники з дослідницької станції Академік Вернадський під час виїзду зустріли на крижині самицю морського леопарда. Ця тварина – один з головних хижаків Антарктики: полює на пінгвінів та тюленів (насамперед дитинчат), хоча і сама належить до родини тюленевих.

Диригент без палички, який підкорив світ: вийшла пам’ятна монета до 150-річчя Кошиця

0
Зображення - НБУ/ Facebook

Він вивів українську пісню на світову сцену й подарував планеті мелодію, яка стала символом Різдва. До 150-річчя від дня народження хорового диригента Олександра Кошиця Національний банк України презентував пам’ятну монету, присвячену митцю, завдяки якому світ почув “Щедрика”.

Про це повідомили в НБУ.

Національний банк України випустив пам’ятну монету “150 років від дня народження Олександра Кошиця” в серії “Видатні особистості України”. Саме цей диригент уперше представив світові “Щедрика” Миколи Леонтовича, який із часом перетворився на відомий різдвяний гімн Carol of the Bells.

У 1919 році Кошиць створив Українську республіканську капелу, покликану репрезентувати Україну за кордоном. Під його орудою хор здійснив п’ятирічне турне 17-ма країнами, давши близько 600 концертів. У репертуарі звучали обробки народних пісень, духовна музика та твори українських композиторів.

Диригентський стиль Кошиця — без палички, лише очима, руками й мімікою. “Стиль Кошиця вирізнявся емоційністю, пластичністю та глибоким розумінням фольклору. Його мистецтво вражало вибагливу публіку та дарувало українській пісні крила, щоб вона могла злетіти над кордонами як голос нації, що прагне свободи, гідності й визнання”, – пише пресслужба Нацбанку.

Нову монету з нейзильберу випустили номіналом дві гривні. На аверсі — зображення гастрольного маршруту Української республіканської капели, на якому позначили міста, де вона виступала. Між назвами міст – силуети ластівок “як метафора духовного польоту, вільного руху та поширення українського мистецтва у світі”.

На реверсі зобразили портрет Олександра Кошиця, з особливою увагою до його рук, що стали “інструментом” диригента. Тлом слугує хвиляста, динамічна поверхня, що розходиться від герба Української Народної Республіки, символізуючи поширення української культури світом завдяки гастрольному турне капели.

Над монетою працювали художники Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук. Скульптор монети — Володимир Атаманчук. Монету створили тиражем до 50 тис. штук.

Випуск монети — не лише вшанування ювілею, а й нагадування про силу культурної дипломатії. Сто років тому Кошиць із капелою фактично був амбасадором України у світі, показуючи її через музику. Тепер монета стала символом того, як мистецтво формує образ нації не менш потужно, ніж політика.

Як розповідало BitukMedia, українська пам’ятна монета “Країна супергероїв. Дякуємо медикам!” здобула перемогу в номінації “Найбільш надихаюча монета” на престижному міжнародному конкурсі Coin of the Year – “Монета року”. Вона також увійшла до десятки найкращих монет світу.

Принц Гаррі вперше приїхав до Києва побачити “реальні руйнування, завдані війною”

0
Британська газета опублікувала фото, де принца зустрічають на залізничному вокзалі у Києві. До столиці він приїхав разом з командою Invictus Games Foundation. Фото - David Levene/The Guardian

Британський принц Гаррі приїхав до Києва з несподіваним візитом. Його. мета – підтримати українських ветеранів і поранених військових. Герцог Сассекський заявив, що хоче зробити “все можливе” для їхньої реабілітації та відновлення, адже війна вже залишила з постійними інвалідностями понад 130 тис. людей.

Про це пише The Guardian.

Принц Гаррі, засновник Invictus Games Foundation, прибув до Києва на офіційне запрошення українського уряду. Разом із командою Фонду він представить нові ініціативи, спрямовані на підтримку та спортивну реабілітацію військових, які отримали тяжкі поранення у війні з росією.

“Ми не можемо зупинити війну, але можемо зробити все можливе, щоб допомогти процесу відновлення”, – сказав Гаррі в інтерв’ю The Guardian під час подорожі до столиці нічним потягом.

За словами герцога, його завдання — не лише підтримати реабілітацію, а й “продовжувати гуманізувати людей, які пройшли через цю війну”, щоб світ не звикав до трагедії.

Фото – David Levene/The Guardian

Ініціатива виникла після зустрічі з Ольгою Руднєвою, директоркою реабілітаційного центру Superhumans у Львові. Принц відвідував центр ще у квітні, а кілька місяців тому випадково зустрів Руднєву у Нью-Йорку. “Я запитав, що можу зробити. Вона відповіла: найбільший вплив матиме твій візит до Києва”, – розповів Гаррі.

Це не перший візит молодшого сина короля Британії Чарльза до України під час повномасштабного вторгнення, раніше він уже приїжджав до Львова. Принц підкреслив, що Львів, розташований далеко від лінії фронту, не дає відчути масштаб руйнувань, тоді як у Києві він уперше побачить “реальне обличчя війни”.

Під час нинішнього візиту принц відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні та зустрівся з ветеранами війни. Очікується, що він також зустрінеться із прем’єр-міністром України Юлією Свириденко.

Видання нагадує:

  • Україна вперше взяла участь в Invictus Games у 2017 році. Від початку війни з росією інтерес і потреба в цих змаганнях зросли в рази. Йдеться про міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі, засновані Гаррі у 2014 році для участі в спорті постраждалих на війні солдатів. Сам герцог Сассекський прослужив у британській армії 10 років.
  • На іграх у Гаазі (Нідерланди) два роки тому українська команда справила сильне враження: деякі спортсмени буквально поверталися з поля бою й потім знову туди вирушали.
  • За даними Міністерства у справах ветеранів, вже понад 22 тисячі ветеранів скористалися спортивними програмами реабілітації – від абонементів у спортзали до відвідувань басейнів.
  • Гаррі став другим членом королівської сім’ї, який відвідав Україну після Софі, герцогині Единбурзької, яка побувала в Києві минулого року.


Подібні візити — це не лише політичний жест, а й потужний інформаційний сигнал. Присутність члена британської королівської родини в Україні допомагає знову привертати увагу світу до війни, що триває вже понад три роки, і нагадує про потребу підтримки не лише на полі бою, а й у довготривалій реабілітації військових.

Фото – Руслан Приходько/ Facebook

Як розповідало BitukMedia, принц Гаррі у Лондоні вдягнув браслет Superhumans на підтримку українських ветеранів.