Канадська політикиня Марва Різкі вирішила попрощатися зі своєю політичною кар’єрою і зробити це оригінально. Вона водночас одягнула 360 краваток і потрапила до Книги рекордів Гіннеса.
Марва Різкі (Marwah Rizqy), членкиня Національних зборів Квебеку, раніше оголосила, що не балотуватиметься на виборах 2026 року. Аби відзначити роки своєї роботи в політиці, вона взяла участь у зйомках популярного канадського телешоу Infoman і спробувала перевершити рекорд, який у 2023-му встановив бразилець Давід Апресіду дос Сантос Араужо — 330 краваток.
“Я прийняла цей виклик, щоб показати: жінки нічим не поступаються чоловікам, і жінки теж можуть носити багато краваток”, – сказала Різкі представникам Guinness World Records.
Щоб перевищити попередній результат, політикині знадобилося 48 хвилин. Коли на ній вже було 330 краваток, з-під них ледь визирало обличчя. Та вона не зупинилася і додала ще 30 — таким чином встановивши новий світовий рекорд.
Як розповідало BitukMedia, не кожен світовий рекорд встановлюють у бігових кросівках. Шкільний учитель з Великої Британії довів це, подолавши стометрівку навкарачки швидше за всіх у світі.
“Укрпошта” започатковує нову традицію: до Дня Незалежності щороку випускатиме марки, присвячені подіям, які стали визначними для України протягом року.До 34-річчя Незалежності виходить поштова марка на честь спецоперації СБУ “Павутина”.
Про це повідомив у Telegram генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілянський.
Першою такою маркою стала операція СБУ “Павутина” – унікальна спецоперація, яка вже увійшла в історію. Саме тоді українська спецслужба по суті “відправила” понад 40 літаків стратегічної авіації рф за “русским воєнним кораблем” і на весь світ показала можливості України.
“Ми пишаємося, що працювали над цією маркою спільно з командою СБУ. Кожну деталь було опрацьовано на підставі фактів та матеріалів, наданих безпосередніми учасниками операції”, – заявили в “Укрпошті”.
Президент Володимир Зеленський раніше нагородив команду СБУ на чолі з генерал-лейтенантом Василем Малюком відзнакою “Національна легенда України”.
Марка “Павутина” вже відсьогодні доступна у відділеннях “Укрпошти” та онлайн. Втім, спецпогашення, враховуючи специфіку теми, відбудеться у незвичному форматі — його деталі обіцяють розкрити згодом.
Як розповідало BitukMedia, вірш, що став оберегом і закляттям українців, отримав філателістичне втілення. “Укрпошта” повідомила про випуск нових марок за мотивами резонансного вірша Людмили Горової “Буде тобі, враже, так, як відьма скаже”, написаного у перші дні повномасштабного вторгнення.
Пес на ім’я Зія, бельгійський малінуа з Каліфорнії, став цьогорічним лауреатом престижної премії Hambone Award. Йдеться про нагороду, яку щороку вручають домашнім улюбленцям за “несподівані, дивні й абсолютно неймовірні” історії, що призвели до звернення по медичну допомогу.
Зія прославився після того, як під час прогулянки став між своїм господарем Тімом і розлюченим биком, який несподівано з’явився на стежці в Північній Каліфорнії.
“Поки власники рятувалися, бик вдарив собаку в щелепу, вибивши зуб і відправивши його на термінове лікування до ветеринарної клініки. Завдяки професійній допомозі ветеринарів Зія повністю одужав і тепер сподівається, що майбутні прогулянки обійдуться без рогатих суперників”, – зазначили у пресрелізі компанії Nationwide Pet Insurance, засновника премії.
Зія здобув перемогу у фінальному онлайн-голосуванні, випередивши дев’ятьох інших претендентів.
“Зв’язок між Тімом і Зією дозволив їм підтримувати одне одного навіть у ситуації, коли бик несподівано опинився поруч під час ранкової прогулянки. Завдяки ветеринарній допомозі та страховці Nationwide ця історія про небезпечну пригоду має щасливий фінал”, — зауважила головна ветеринарна директорка Nationwide Емілі Тінчер.
Престижна американська премія Hambone Award відзначає найбільш неймовірні та кумедні пригоди домашніх улюбленців вже 17-й рік поспіль. Вона прославилася своєю місією нагороджувати “за несподіване, незвичне і геть божевільне”. Hambone Award названа на честь собаки, який свого часу з’їв цілу святкову шинку, опинившись випадково замкненим у холодильнику.
Серед фіналістів були й інші вражаючі історії: та
Цьогоріч серед фіналістів — справжня колекція абсурдних і водночас милих випадків:
Вош, пес-метис із Теннессі, який так захопився поїданням цикад у дворі, що втратив апетит,
Салем, кіт із Нью-Йорка, якого господарі підозрювали у проковтуванні AirPod, але після численних обстежень “зниклий” навушник так і не знайшли,
Озі, йоркширський тер’єр із Каліфорнії, який розібрав пульт від телевізора і, ймовірно, проковтнув батарейку (згодом її виявили під диваном).
Медді, бульдог із Вірджинії, отруївся після того, як з’їв… опудало алігатора.
Хейзел, мікс дога і сенбернара з Нью-Джерсі, постраждала від укусу бабака у власному дворі,
Фокстрот, дог Фокстрот з Техасу, що вихопив з рук господаря цілу ніжку індички і проковтнув її цілком,
Дюк з Огайо, метис лабрадора, який примудрився проковтнути цілу голову лопатки від кухонної лопатки, злизуючи з неї арахісове масло,
Бун, золотистий ретривер із Нью-Джерсі, обпікся гарячим курячим шматком і мало не вдавився кісткою,
Беллa, гаванезе з Іллінойсу, наїлася квітковою композицією й отримала серйозний розлад шлунку.
Усі тварини завдяки ветеринарам повністю одужали.
Проголосувати за фіналістів можна було на сайті премії до 12 серпня. А головною зіркою цього року беззаперечно став Зія — пес, який довів, що навіть у найнебезпечнішій ситуації відданість сім’ї сильніша за страх.
Як розповідало BitukMedia, дворічна англо-французька бульдогиня Петунія з Орегону (США) отримала титул “Найпотворнішого собаки світу-2025”.
У зоопарку Філадельфії (США) справжня сенсація – від пари західних черепах Санта-Крус, кожній з яких близько 100 років, народилося аж 16 малюків! Це перше потомство самки на прізвисько Моммі, яка мешкає в зоопарку з 1932 року.
Вперше за майже століття Моммі (“Матуся”) пізнала материнство. Черепаха оселилась в зоопарку 93 роки тому, але не приносила потомства, аж поки майже п’ять років тому із зоопарку та саду Рівербенкс, що у Колумбії, Південна Кароліна, не привезли Абраццо. Ці 16 черепашенят – їхні перші дітлахи.
Тепер діти столітніх батьків стали не лише гордістю Філадельфії, а й важливим внеском у збереження рідкісного виду.
Моммі (“Матуся”). Фото – AP Photo/Matt Rourke
“Ця тварина живе в нашому зоопарку з 1932 року, і тепер вона буде представлена тут, сподіваємося, ще сто років, адже її нащадки стали частиною нашої колекції”, – розповіла директорка відділу герпетології зоопарку Лорен Огастін.
Малюки з’являлися на світ поступово: чотири самички ще навесні, троє самців у квітні, потім друга кладка Моммі подарувала ще трьох самичок у червні й шістьох самців улітку. Для зручності догляду за кожним малюком використовують безпечний різнокольоровий лак для кігтів, аби відрізняти їх одне від одного.
Деякі черепашенята вже отримали імена: Зі, Джеймс, Колетт, Соледад, Ізабель, Роджер, Фаусто, Кальдеро, Лі, Маріґолд Падлфут і Келпі. Чотирьох самичок, які з’явилися першими, назвали на честь героїнь серіалу “Золоті дівчатка” – Дороті, Роуз, Бланш та Софія. А ще один самець отримає ім’я за результатами спеціального конкурсу для донорів.
Фото – Philadelphia Zoo/ Facebook
Малюки залишатимуться у Філадельфії щонайменше рік, після чого їх розподілять по різних зоопарках для посилення програми збереження виду. Повідомляється, що дитинчата добре їдять і ростуть.
Західні черепахи Санта-Крус — один із 13 живих видів галапагоських черепах, що мешкають на семи островах архіпелагу в Тихому океані біля берегів Еквадору. Це найбільші наземні черепахи у світі, що можуть жити до 200 років.
До речі, у зоопарку Філадельфії живуть і дві гігантські альдабрські черепахи Вільма та Бетті.
І, як розповідало BitukMedia, у зоопарку Маямі цього літа вперше став батьком 135-річний самець галапагоської черепахи Голіаф.
Фото - Кінологічний центр поліції в Київській області/ Facebook
Історія зі щасливим фіналом: пес із Французького іноземного легіону, який втік під час переїзду, знайшовся у лісі біля Бородянки. Його власник – військовий із Франції – приїхав за чотирилапим другом, щойно отримав добру звістку.
У Київській області завершилася історія пошуків тактичного пса, який загубився під час війни. Собака родом з Франції, у шлеї та з чіпом, зник, коли його власник, боєць Французького легіону, перебував на лікуванні й доручив побратимам доглядати за улюбленцем. Під час переїзду тварина вирвалася та втекла.
Зник пес у столиці, а знайшовся за десятки кілометрів – у лісі біля Бородянки. Саме там його підібрали й передали до Кінологічного центру поліції Київщини.
Як тільки військовий упізнав свого чотирилапого напарника на відео з центру, він негайно приїхав, аби забрати собаку. Після звірки інформації, наданої власником, і даних із чіпа, знайда повернувся до свого господаря.
“Та добре все, що добре закінчується”, – підсумували у Кінологічному центрі поліції.
Як розповідало BitukMedia, у 65-й окремій механізованій бригаді “Великий Луг” з’явилась незвичайна військова – єнотиха на ім’я Моллі. Маленьке звірятко не лише підкорило серця бійців, а й отримала неофіційне звання “сержантки” за те, що забезпечує психологічне розвантаження бійців.
Жовтий пітон завдовжки понад 3,5 м кілька тижнів блукав у Південній Кароліні (США). Змія-альбінос не є місцевим видом, тож її поява серед житлових кварталів викликала неабияку паніку. Зрештою гіганта вдалося зловити групі аматорів-змієловів.
У Новберрі-Каунті, штат Південна Кароліна, спіймали 12-футового (3,65 м) пітона, який кілька тижнів залишався на волі.
Мешканець містечка Просперіті Воррен Галлман разом із сином Джорданом та племінником Джейденом Атчисоном вирушили на пошуки після повідомлення місцевої родини про нову появу змії. До них приєднався сусід Еван Тернер. Лише за 15 хвилин пошуків Тернер помітив пітона у кущах, а Галлману вдалося схопити його за голову.
Попри кілька подряпин, яких чоловік зазнав, коли пітон намагався затягнути його в хащі, аматори-змієлови змогли безпечно впіймати рептилію.
Походження пітона залишається невідомим. Шериф округу Лі Фостер припускає, що змія була чиїмось домашнім улюбленцем, якого випустили на волю. “Цей вид не є місцевим. Найімовірніше, хтось придбав пітона як домашнього улюбленця, але не впорався з його утриманням”, – пояснив він.
Експерт-герпетолог з зоопарку Riverbanks Шон Фолі підтвердив, що проблема поширена: “Люди купують маленьких пітонів завдовжки 60–90 см і тримають їх у невеликих тераріумах. Але згодом вони виростають до 5 м і потребують зовсім інших умов. Тоді деякі господарі вирішують просто випустити їх. Це шкодить і довкіллю, і самим тваринам, адже вони не виживають у дикій природі”.
За словами Галлмана, його син має домашнього королівського пітона, тож сім’я тимчасово подбає і про нового “підопічного”, доки для нього не знайдуть постійний притулок.
Як розповідало BitukMedia,змієлови-аматори з американського штату Флорида упіймали бірманського пітона довжиною близько 5 м. Чоловіки збирались просто половити змій інвазивного виду та очистити місцеву екосистему.
Він пережив серцеву недостатність, переніс оперізувальний лишай, а ще взимку цього року впав у горах. Та попри всі випробування 102-річний Кокічі Акузава став найстаршою у світі людиною, яка зійшла на вершину священної гори Фудзі.
3 серпня він розпочав сходження Йошіда-маршрутом – найбільш доступним серед чотирьох шляхів до вершини, але все одно непростим навіть для молодших альпіністів. Щоб подолати 3 776 метрів, Кокічі розтягнув сходження на три дні, ночуючи в гірських хатинах. Дорогою його супроводжували крижані вітри та брак кисню. На дев’ятій станції він ледь не здався.
Саме тоді підтримала його 70-річна донька Мотое: “Йди далі, просто крок за кроком”. І 5 серпня о 11:00 ранку Кокічі вийшов на вершину Фудзіямі. Там він залишив підпис у книзі відвідувачів храму Фудзісан Сенген і став рекордсменом Книги Гіннеса.
“Це було важко, зовсім інакше, ніж у 96 років, коли я востаннє підкорював Фудзі. Я не вірю, що зміг. Без допомоги друзів і родини нічого б не вийшло”, – сказав він. І пожартував: “Більше ніколи. Ну, якщо тільки наступного року ви спитаєте знову”.
Акузава — почесний голова альпклубу у префектурі Ґумма. Майже щотижня він виходить у гори, а на 99-й день народження піднявся на Набеваріяму (1 272 м). Тепер же довів: справжня вершина — не висота, а сила духу.
Як розповідало BitukMedia, в Японії легендарний 90-річний альпініст Юітіро Міура здійснив сходження на гору Фудзі в інвалідному візку. Ще десять років тому цей чоловік став найстаршим підкорювачем Евересту.
Бронзова “Крапля молока” з’явилася на фасаді Перинатального центру, що на Предславинській у Києві. Мініскульптурка в рамках історико-культурного проєкту проєкту “Шукай!” вшановує організацію, яка понад століття тому врятувала тисячі дитячих життів і заклала основу сучасної педіатричної служби.
Про це повідомила у соцмережах “Менеджерка Києва” Юлія Бевзенко.
Це вже 49-та скульптурка в рамках історико-культурного проєкту “Шукай!“. Автор роботи — скульптор Юрій Белявський, меценатка — Юлія Монастирюк.
Історія “Краплі молока” бере початок у 1906 році, коли професор Євген Скловський заснував у Києві перший такий центр. Там матері з бідних родин могли отримати молоко для немовлят, а згодом і ширшу підтримку: гроші, одяг, ліки, житло та навіть роботу.
Під час Першої світової війни організація відкривала ясла, пункти харчування для дітей військових, допомагала біженцям. Її фінансували меценати та громади: центр на Подолі утримувала гільдія купців, на Печерську – гарнізон і завод “Арсенал”, а на Предславинській – місцеві лікарі та юристи.
Хоч “Крапля молока” проіснувала близько двадцяти років, її внесок став фундаментальним: завдяки стерилізованим сумішам значно знизилася смертність дітей від кишкових інфекцій, а практика грудного вигодовування та гігієни догляду стала частиною культури. Організація фактично стала прообразом дитячих консультацій та інституцією соціального захисту, – розповіла Юлія Бевзенко.
Скульптуру встановили під електронним табло, яке показує кількість народжених у перинатальному центрі за добу. Автори задуму кажуть: кожен, хто знайде цю “Краплю молока”, отримає добру звістку — адже поруч з нею завжди світяться цифри нових українських життів.
Меценатка скульптури, Юлія Монастирук, зазначає, що обрала саме “краплю” як символ, щоб закликати до підтримки дітей та їхніх батьків. За її словами, без цього жодне місто не має майбутнього. А тому прикмета скульптурки: “До краплі доторкнись — підтримкою поділись”.
📍Адреса: вул. Предславинська, 9, Перинатальний центр, головний фасад.
Як розповідало BitukMedia, 48-ма мініскульптура проєкту “Шукай!” була присвячена Київським контрактам – легендарним ярмаркам на площі, що отримала назву Контрактова.
Вперше в історії України відбувся масовий добовий заплив на відкритій воді під назвою Crazy Challenge. 16–17 серпня на озері Блакитне у селі Підгірці на Київщині спортсмени долали дистанції до 74 км і за добу встановили одразу три національні рекорди.
Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова на своїй сторінці у Facebook.
Добові запливи – ультраспорт, на який у світі наважуються одиниці. Лише близько 200 людей на планеті колись пливли 24 години без зупинки. В Україні таких спортсменів було восьмеро, із них лише одна людина робила це на відкритій воді, – розповіла Лана Вєтрова. Crazy Challenge змінив цю статистику.
На старт вийшли 52 учасники: спортсмени з Києва, Львова, Хмельницького і навіть плавчиня з Абу-Дабі, яка спеціально прилетіла в Україну. Вони обирали дистанції на 3, 6, 12 і найекстремальніший формат — 24 години.
Результати вражають.
Найдовша дистанція масового запливу на 24 години у відкритій воді: 74 км — Ганна Пасічник, 72 км — Андрій Савицький, 63 км — Андрій Шимко, 59 км — Анастасія Степанчук, 53 км — Діна Немирович та Роман Волошенюк.
Найбільша дистанція серед жінок: рекорд Ганни Пасічник — 74 км.
Найбільша дистанція серед чоловіків: рекорд Андрія Савицького — 72 км.
“Під ранок стало холодно, в обід до холоду додався сильний біль у плечах, а усвідомлення, що залишилось ще десять годин, було просто нестерпним. Хотілося гарячого душу і даблчизбургера. Але я ніколи не сходила з дистанцій і знала, що цього разу теж не зійду — такої опції для мене просто не існує. Я хочу запам’ятати всі миті цього запливу, бо тут я прожила маленьке щасливе життя. Для мене цей виклик означає, що я можу все”, — поділилася враженнями Ганна Пасічник.
Андрій Савицький зізнався: “Я наспівував пісеньки в голові, періодично думав про те, скільки проплив і скільки ще треба, думав, аби не змерза на березі моя команда підтримки, більше нічого не памʼятаю, бо думки були в моменті і одразу йшли далі. Це – вихід за рамки нормального і доступного. Я перевершив свої можливості. Певно я навіть зараз ще до кінця цього не зрозумів. Вірте в себе і в своїх людей”.
Національний Реєстр Рекордів зафіксував досягнення й подякував організаторам Crazy Challenge за високий рівень події, що формує нові стандарти ультраплавання в Україні.
Як розповідало BitukMedia, чотирирічна Емілія Цзю з Білої Церкви подолала 1500 метрів на спині без жодної зупинки і стала наймолодшою українською рекордсменкою у своєму виді! Дистанцію дівчинка здолала за 58 хвилин і 15 секунд.
Унікальний артефакт, якому майже дві тисячі років, вперше показали публіці у Великій Британії. У музеї Болтона виставили рідкісний вовняний капелюх римського солдата, який служив в Єгипті. Це лише один із трьох подібних у світі, що зберігся до наших днів.
Болтонський музей представив сенсаційну знахідку. Це сонячний капелюх римського воїна, датований приблизно 200 роком нашої ери. Він пролежав у сховищі понад століття і вперше став доступним для відвідувачів.
Артефакт виготовлений із вовняного фетру й вражає рівнем збереження. Капелюх відрізняється широкими м’якими крисами та високою куполоподібною тулією: саме такий дизайн захищав від палючого сонця та піщаних бур Єгипту. Вчені вважають, що форма нагадує давньогрецький петасос, але з адаптаціями під суворий клімат.
Знахідка унікальна ще й тому, що це перший відомий випадок використання такого головного убору римським військовим в Єгипті після завоювання регіону Римом у 30 році до н. е. Поряд із типовими металевими шоломами, цей капелюх розповідає про те, як солдати пристосовувалися до умов місцевості.
Капелюх потрапив до колекції музею ще 1911 року. Його подарував один із найвідоміших єгиптологів світу – сер Вільям Метью Фліндерс Пітрі. Проте через крихкий стан артефакт понад століття зберігався у коробці, майже забутий. Вовняний матеріал постраждав від шкідників та умов зберігання, тож експонат не можна було виставляти.
В такому вигляді артефакт дістався реставраторам. Фото – Bolton Museum
Лише завдяки підтримці місцевої компанії Ritherdon & Co. Ltd. вдалося провести реставрацію. Текстильна спеціалістка Джекі Хайман відновила форму капелюха, використавши ручне фарбування тканини для компенсації втрачених частин. “Ми прагнули максимально дбайливо зберегти автентичність. І ось із плаского, пошкодженого предмета перед нами ожив справжній артефакт”, – розповіла Хайман.
Фото – Ian Trumble
Виставка має ще одну символічну деталь: Болтон був одним із центрів текстильного виробництва у XIX–XX століттях, і тепер у його музеї демонструють унікальний зразок давнього текстилю.
За допомогу у реставрації компанію Ritherdon & Co. Ltd. відзначили спеціальною нагородою Lotus Chalice Award, якою вшановують внесок у розвиток єгиптологічної колекції Болтона.
Нині унікальний капелюх можна побачити у вестибюлі єгипетської галереї музею. Експонат залишатиметься там до вересня 2025 року, після чого його перенесуть до постійної експозиції.
Як розповідало BitukMedia, найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання Туринської плащаниці. Цифрова правда, виявлена через століття, суперечить багатовіковій легенді.
Олексій – ветеран, який пережив п’ять смертельних поранень і втратив усі кінцівки. Після протезування та реабілітації у центрі Superhumans чоловік виконав бажання своєї дружини – в день її народження запросив на перший спільний танець.
Ця історія, опублікована реабілітаційним центром Superhumans, свідчить про неймовірну силу духу та впертість.
Олексій до повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем в місті Мелітополь, що на Запоріжжі. На другий день вторгнення рідне місто Олексія окупували росіяни, тож він пішки вибрався з Мелітополя, щоб долучитися до українського війська. Каже, на передову потрапив через свою свою наполегливість, адже його одразу не хотіли відправляти через вік — тоді Олексію було 52 роки.
Чоловік воював, а згодом отримав важкі поранення на межі Луганської та Донецької областей у березні 2024 року, розповідає “Суспільне. Львів”.
Олексій з позивним “Козак” отримав поранення, які медики називають “п’ять смертельних в одному тілі”, та переніс тяжке обмороження. Він навіть памʼятає, як замерзало його око, яке він не міг закрити. Вижив Олексій завдяки роботі українських медиків, оскільки, окрім інших травм, мав поранення у голову. На межі свідомості та власних сил чоловік чекав на порятунок чотири доби.
Те, що він вижив, медики називають дивом. А працівники Superhumans – впертістю. Саме так про нього кажуть лікарі, фізичні терапевти й його дружина, яка з перших днів поруч. У центрі розповіли, що з Олексія беруть приклад й інші ветерани, які проходять реабілітацію, та надихаються ним.
У Львові Олексій пройшов інтенсивну фізичну реабілітацію. Захисник уже ходить на протезах з електронними колінами, які отримав у Superhumans, та опановує міоелектричні протези рук. Завдяки цій допомозі він зміг втілити свою мрію — подарувати дружині спільний танець.
Помаранчева акула з білими очима – такої хижачки світ ще не бачив. У водах Карибського моря вчені вперше зафіксували акулу-няньку з рідкісною генетичною аномалією, яка може змінити уявлення про підводний світ.
Біля карибського узбережжя Коста-Рики виловили незвичну двометрову акулу-няньку (Ginglymostoma cirratum), яка виявилася яскраво-жовтогарячою замість характерного для цього виду сіро-коричневого забарвлення. Дивовижний улов минулого року став науковою сенсацією.
Незвичайну акулу помітили під час експедиції біля Національного парку Тортугеро. Дослідження, присвячене відкриттю, було опубліковане на початку цього місяця.
Фото – Facebook/ Parismina Domus Dei
Зазвичай атлантичні акули-няньки мають шкіру від світло- до темно-коричневого кольору. Така маскувальна гамма допомагає їм ховатися серед рифів і кам’янистих ділянок морського дна, де вони полюють. Але ця особина разюче відрізнялась: її тіло було насиченого помаранчевого відтінку, а очі – білими.
Вчені пояснюють, що рідкісна комбінація забарвлення зумовлена одразу двома явищами: ксантизмом (надлишком жовтого чи золотистого пігменту в шкірі) та альбінізмом в очах. Це перший задокументований випадок ксантизму серед хрящових риб, до яких належать акули.
“Відкриття помаранчевої Ginglymostoma cirratum піднімає важливі питання щодо генетики та здатності цих тварин пристосовуватися. Це поодинокий випадок чи сигнал про нову генетичну тенденцію в популяції?” — зазначається у дослідженні.
Фахівці припускають, що незвичний окрас не завадив акулі дожити до дорослого віку, хоча зазвичай такі аномалії знижують шанси на виживання, роблячи тварину помітнішою для її ворогів.
Тепер науковці мають намір глибше вивчити генетичні та адаптивні наслідки цього явища. Чи може помаранчеве забарвлення давати якусь перевагу, чи ця акула стала винятком, якому пощастило вижити, — покаже подальше дослідження.
Як розповідало BitukMedia, в Таїланді групі туристів пощастило побачити рідкісного кита-альбіноса. Незвичайну зустріч, що відбулася приблизно за дев’ять кілометрів від острова Кох Хей, вдалося зафільмувати.
Не кожен світовий рекорд встановлюють у бігових кросівках. Шкільний учитель з Великої Британії довів це, подолавши стометрівку навкарачки швидше за всіх у світі.
31-річний Том Далтон із Вустера (Вустершир, Велика Британія) встановив новий світовий рекорд у категорії “найшвидші 100 метрів навкарачки серед чоловіків”, подолавши дистанцію за 39,70 секунди. Це на цілих 16 секунд швидше за попереднє досягнення — 55,40 секунди, яке у 2019 році встановив ірландець Імон Хіксон.
Забіг відбувся 12 липня на легкоатлетичному стадіоні у Вустері. Підтримати Тома прийшли друзі, родина та навіть його учні. “Під час локдауну я раптово усвідомив, що можу досить швидко повзати. Тоді брат кинув мені виклик – побити рекорд. Я зробив це неофіційно… і вирішив оформити офіційно”, – розповів вчитель.
До цього Далтон уже долав ту саму дистанцію за 42,3 секунди, коли виконував серію з 35 викликів за 35 днів, аби зібрати кошти для благодійної організації MS Society. Тож він був упевнений, що зможе закріпити успіх у Книзі рекордів.
“Моя головна мета – показати дітям, яких я навчаю, що вони можуть зробити будь-що, якщо справді цього захочуть”, – наголосив Том.
Завдяки підтримці глядачів він перевершив власний результат і встановив омріяний рекорд. “Я з гордістю заявляю, що зробив це! І навіть швидше, ніж будь-коли до цього. Я суперщасливий і дуже пишаюся”, – поділився він емоціями після фінішу.
Як розповідало BitukMedia, 2025-й став тріумфальним для британця Ґрема Баррата з Глостерширу, який за одне літо зібрав чотири титули Книги рекордів Ґіннеса. Успіх городник пояснює вдалою погодою, правильним вибором насіння та пристрастю до експериментів.
Лякаються велосипедистів і собак, падають у воду й не мають шансів вибратися. Тільки за останні пів року в мальовничих каналах Амстердама потонули 19 котів. Тепер столиця Нідерландів вирішила зупинити цю трагічну статистику. Знайшлось просте, але геніальне рішення вартістю 100 тисяч євро.
В Амстердамі вирішили серйозно подбати про безпеку вусатих мешканців, адже за останні пів року в каналах Амстердама потонули 19 котів, шість з яких – просто у середмісті. Щоб запобігти новим трагедіям, місто виділить 100 тис. євро на встановлення спеціальних рятувальних драбинок.
Це європейське місто відоме своїми каналами, настільки унікальними, що вони включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Проте вузькі вулички й високі стіни вздовж води вже давно становлять небезпеку для чотирилапих улюбленців.
Щоб змінити ситуацію, міська рада підтримала ініціативу політичної партії Partij voor de Dieren (“Партія за тварин”). Її представниця Юдіт Кром наголосила, що сотні життів може врятувати просте рішення: “Одна нескладна міра здатна запобігти величезним стражданням тварин”.
Рішення дійсно виявилося напрочуд простим — спеціальні дерев’яні трапи, якими мокрий бідолаха зможе вибратися на сушу.
Зрештою 10 липня міська рада ухвалила рішення про фінансування ініціативи, виділивши 100 тис. євро. Вже до кінця року у “найбільш негодящих” місцях з’являться перші рятувальні трапи.
Амстердам не перший у цій справі. Сусідний Амерсфорт вже встановлює 300 таких конструкцій. Але столичний проєкт особливий: тут ретельно вивчать “гарячі точки” за сприяння зоозахисників.
“Драбинка справді може врятувати життя, якщо таких буде достатньо”, – сказала Маггі Рютенберг із центру інформації про котів Katten Kenniscentrum у коментарі виданню Volkskrant. За її словами, тварини можуть випадково опинитися у воді, злякавшись різких звуків чи рухів.
Тепер в амстердамських котів і кицьок з’явився шанс на порятунок. А у туристів ще один привід посміхнутися, помітивши вздовж каналів незвичайні дерев’яні “котячі драбинки”. Їх монтаж запланований на кінець цього року.
Як розповідало BitukMedia, кіт, що випадково опинився на вантажному судні, дивом залишився живим. Тварина провела у замкненому контейнері чотири тижні без їжі і води. Безбілетник здійснив подорож з Нідерландів до острова Кюрасао в Карибскому морі.
Від гігантського горошку до рекордної люфи: 2025-й став тріумфальним для британця Ґрема Баррата з Глостерширу, який за одне літо зібрав чотири титули Книги рекордів Ґіннеса. Успіх городник пояснює вдалою погодою, правильним вибором насіння та пристрастю до експериментів.
Британський садівник Ґрем Баррат здобув одразу чотири світові рекорди за вирощування гігантських овочів. Його досягнення вже офіційно підтверджені Книгою Ґіннеса.
Баррат вирощує овочі все життя, але змагальний дух прокинувся близько десяти років тому, коли він почав працювати на спільній фермі з професійною теплицею. “Спершу я просто хотів обігнати сусідів по ділянці. Виростив кілька величезних цибулин — і був захоплений цим назавжди”, – розповів він.
Його серія рекордів почалася 2 червня 2025 року. Тоді Ґрем продемонстрував найдовший у світі стручок горошку – він завдовжки 18 см. Для порівняння, це більше за iPhone 16. Насіння належить до рідкісного сорту JI2144, який ще у 1970-х роках був завезений з Іспанії й зберігався в колекції дослідного центру John Innes у Норфолку.
Наступним тріумфом став томатільо вагою 140 гр — у чотири рази більший за звичайний мексиканський овоч. Він перевершив попередній рекорд, встановлений німцем Патріком Тейхманом у 2024 році.
А 28 липня Баррат отримав подвійне визнання за люфи, вирощені в розсаднику Wargrave у графстві Беркшир. Його найдовша люфа сягнула 1,396 м, а найважча важила 2,82 кг. Цей овоч, відомий також як природна губка, зазвичай росте в тропіках, тож британський клімат для нього є нетиповим.
За словами Баррата, 2025-й рік став особливо вдалим завдяки м’якій весні та тривалому теплому літу. “Це дозволило виростити екзотичні овочі, хоча вони й дозріли занадто рано для шоу”, – пояснив він.
Попри конкуренцію, городник відомий гнучким підходом: щороку змінює культури, обираючи “своїх найкращих гравців” як футбольний тренер. “Деякі овочі для мене виявилися надто складними, я відмовився від них. А з іншими знайшов спільну мову й спеціалізуюся на них”, – каже він.
Минулого року Баррат втратив рекорд із вирощування найбільшої кореневої селери — його результат тримався лише тиждень. Проте цього літа він компенсував розчарування чотирма новими титулами.
До новачків у світі гігантських овочів він звернувся з порадою: “Це справді непередбачуваний спорт, у якому може піти не так дуже багато. Але винагорода — величезна: ви отримаєте підтримку від інших, а ще неймовірні емоції, коли бачите усмішки на обличчях людей на виставках”.
Як розповідало BitukMedia, незабаром на наших столах можуть з’явитися крупніші та смачніші помідори та баклажани. Команді вчених з Університету Джонса Хопкінса (США) вдалося знайти гени, які контролюють розмір плодів у рослин родини пасльонових.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
