Сьогодні його ім’я знають у всьому світі. Український боксер Олександр Усик увійшов до списку 100 найвпливовіших людей у спорті за версією журналу Time. Видання відзначило не лише його спортивні досягнення, а й внесок у підтримку України під час війни.
Український боксер Олександр Усик потрапив до списку 100 найвпливовіших людей у спорті у 2026 році, який щороку складає журнал Time. Спортсмена включили до категорії “Лідери”.
У виданні назвали Усика одним із найвидатніших боксерів свого покоління. Журналісти нагадали про його перемоги над Тайсоном Ф’юрі та Ентоні Джошуа, а також зазначили, що після травневого бою з Ріко Верховеном українець довів свій професійний рекорд до 25 перемог у 25 поєдинках.
Окрему увагу Time приділив життєвому шляху спортсмена. У дитинстві Усик допомагав родині заробляти гроші: продавав морозиво, абрикоси та персики, працював на сімейній фермі. Боксом він почав займатися у 15 років, а вже у 2012 році став олімпійським чемпіоном, виборовши золоту медаль на Олімпіаді в Лондоні.
У публікації також згадується роль спортсмена після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. “Після початку повномасштабного вторгнення Росії Усик став символом українського спротиву. У перші дні війни він долучився до територіальної оборони Києва. Його фонд допомагав закупити військову техніку і засоби зв’язку, а також доставити гуманітарну допомогу. Усик також виділяв кошти на відбудову багатоквартирного будинку в Україні та забезпечення лікарень генераторами”, – йдеться на сайті видання.
Таким чином, до рейтингу найвпливовіших людей спорту Усик потрапив не лише завдяки своїм успіхам на рингу, а й через активну громадянську позицію та допомогу країні у найскладніший період її сучасної історії.
Нагадаємо, рейтинг TIME100 Спорт складається ще з трьох груп – “Кумири”, “Титани” й “Новатори”.
Як розповідало BitukMedia, юний пауерліфтер з Сум Артем Бакляк не просто виграв чемпіонат України, а встановив одразу дев’ять рекордів і перевершив норматив міжнародного класу.
Спочатку люди думали, що це жарт або майстерно підфарбований фрукт. Та яблуко, яке майже ідеально розділене на червону та жовту половини, виявилося справжнім природним феноменом. Тепер заради нього відвідувачі спеціально приходять до магазину, а дехто навіть торкається плоду “на щастя”.
У Новій Зеландії справжньою місцевою знаменитістю стало яблуко, яке виглядає так, ніби його розфарбували навпіл різними кольорами. Одна половина плоду яскраво-червона, інша — жовта, а межа між ними проходить майже ідеально по центру.
Незвичайний фрукт знайшли в середині травня серед партії яблук сорту Red Braeburn, що надійшла до магазину Sunshine Corner Market у передмісті Крайстчерча – Маїрехау (Mairehau).
За словами власниці магазину Гізер, за багато років роботи вона ніколи не бачила нічого подібного. “Люди йдуть додому, розповідають про це своїм рідним, а ті не вірять. Тоді вони повертаються вже разом, щоб побачити яблуко на власні очі”, — розповіла жінка місцевим журналістам.
Відвідувачі активно фотографують дивовижний плід, а деякі навіть просять дозволу доторкнутися до нього перед участю в конкурсах чи лотереях, вважаючи його талісманом удачі.
Зображення – Sunshine Corner Market/ Facebook
Фахівці пояснюють, що йдеться про так зване яблуко-химеру. Такі плоди утворюються внаслідок дуже рідкісної генетичної мутації, коли в одному фрукті поєднуються клітини з різним генетичним набором. Через це окремі частини яблука розвиваються по-різному і набувають різного забарвлення.
За оцінками експертів, подібне трапляється рідше ніж один раз на мільйон плодів.
Наразі яблуко зберігають у холодильнику, щоб продовжити його життя. Однак незабаром власникам доведеться вирішити його подальшу долю. Розглядають два варіанти: спробувати зберегти фрукт як експонат або ж розрізати його, щоб побачити, чи поширюється незвичайний поділ кольорів усередину плоду.
Поки що магазин не поспішає ухвалювати рішення. Адже яблуко вже стало маленькою туристичною атракцією, яка щодня приваблює нових відвідувачів і нагадує, що природа все ще здатна дивувати навіть у звичайному ящику з фруктами.
Як розповідало BitukMedia, у США рибалки витягли з води омара, який виглядає так, ніби природа вирішила поекспериментувати. І саме ця рідкісна особливість, замість того щоб зробити його здобиччю, фактично врятувала цьому морському раку життя. Тіло цього “унікума” поділене навпіл: одна сторона — яскраво помаранчево-червона, інша — звична темно-коричнева.
Чи може маленька тканинна нашивка коштувати мільйони доларів? У Levi’s переконані, що так. Саме через крихітний ярличок на кишені американський джинсовий гігант знову позивається до бренду одягу з Австралії.
Американська компанія Levi’s розпочала новий судовий спір проти австралійської компанії Globe та її бренду S-Double, звинувативши їх у незаконному використанні фірмових нашивок на кишенях одягу.
Позов подано до федерального суду Північного округу Каліфорнії. Levi’s стверджує, що S-Double використовує на штанах і сорочках тканинні ярлички, які надто схожі на знаменитий фірмовий “таб” — невелику нашивку, розташовану на зовнішньому шві кишені.
У компанії називають це “відвертим копіюванням” і заявляють про порушення торговельної марки, недобросовісну конкуренцію та неправдиву рекламу.
Цікаво, що це вже не перша сутичка між сторонами. Ще у 2010 році Levi’s подавала аналогічний позов проти S-Double. Тоді, за твердженням американської компанії, бренд погодився не використовувати ярлички або схожі елементи на вертикальному шві задніх кишень штанів.
Фото – GETTY
Однак тепер Levi’s стверджує, що S-Double знову почала продавати одяг із майже ідентичними червоними та білими нашивками на кишенях.
S-Double був заснований у 2008 році відомим дизайнером і піонером культури вуличного одягу Шоном Стуссі (Shawn Stussy). Нині бренд належить австралійській компанії Globe International.
У Levi’s наголошують, що використовують свої фірмові кишенькові ярлички ще з 1936 року. Ба більше, компанія спеціально випускає частину продукції навіть із порожніми нашивками без напису Levi’s, щоб юридично захищати не лише логотип, а й саму форму цієї деталі.
У позові компанія заявляє, що через дії конкурентів зазнала репутаційних втрат і могла втратити частину продажів. Вона вимагає заборонити подальший продаж спірних товарів, надати інформацію про всі продажі продукції з такими нашивками з 2011 року, а також компенсувати прибутки, які, на думку Levi’s, були отримані завдяки використанню схожого дизайну.
За словами представників Levi’s, у березні 2026 року вони вже зверталися до Globe та S-Double з вимогою припинити використання спірних елементів, однак відповіді не отримали. Станом на момент публікації Globe і S-Double публічно не коментували новий позов, пише видання.
Levi’s відома своєю жорсткою позицією щодо захисту інтелектуальної власності. У різні роки компанія судилася з низкою відомих модних брендів через схожі елементи дизайну на кишенях одягу. Цього разу предметом суперечки знову стала деталь, яку більшість покупців навряд чи помітить одразу, але яка для виробника джинсів є одним із найцінніших символів бренду.
Фото – levistrauss.com
У 2026 році бирці Levi’s виповнилося 90 років. За цей час вона стала однією з найвідоміших і найцінніших деталей дизайну в історії джинсового одягу.
Коли з’явилася? Фірмова бирка (Tab) вперше з’явилася на джинсах Levi’s у 1936 році. Її створили для того, щоб покупці могли легко впізнати продукцію бренду навіть здалеку.
Де вона розташована? Бирка пришивається до зовнішнього краю задньої кишені джинсів або до кишень сорочок та курток.
Чому вона зазвичай червона? Червоний колір став одним із головних елементів впізнаваності Levi’s. Саме тому в англомовному світі її часто називають Red Tab — “червоною биркою”. Зазвичай її можна побачити на класичних моделях джинсів бренду.
Біла (White Tab) З’явилася у 1960-х роках для лінійки Levi’s for Gals, орієнтованої на жінок. Згодом білу бирку почали використовувати для модних, молодіжних та менш традиційних колекцій.
Помаранчева (Orange Tab) Справжня легенда вінтажного світу. Була запущена наприкінці 1960-х років як більш експериментальна та молодіжна лінійка. Такі джинси часто відрізнялися незвичним кроєм і дизайном. Сьогодні моделі з оригінальною помаранчевою биркою високо цінуються колекціонерами.
Срібляста (Silver Tab) Символ моди 1980-х та 1990-х років. Лінійка SilverTab була орієнтована на молодіжну культуру, скейтбординг і вуличну моду. Для неї характерні широкі силуети та вільний крій.
Чорна (Black Tab) Використовувалася для преміальних або спеціальних колекцій. Залежно від періоду могла позначати більш дорогі серії або дизайнерські експерименти бренду.
Золота (Gold Tab) Найрідкісніша з відомих кольорових бірок. Зустрічалася в окремих преміальних лінійках і колекціях обмеженого випуску.
Для колекціонерів вінтажного одягу колір бирки часто є першим ключем до визначення віку та походження джинсів. Іноді одна маленька кольорова смужка тканини може розповісти про річ більше, ніж етикетка всередині.
Що означає напис “LEVI’S” з великою або малою літерою?
Серед фанатів бренду існує поняття “Big E” і “Small e”.
Big E — напис LEVI’S усіма великими літерами. Такі бирки використовувалися до 1971 року й сьогодні особливо цінуються колекціонерами.
Small e — сучасний варіант напису Levi’s, де лише перша літера велика. Після 1971 року він став стандартом для більшості моделей.
Саме через такі дрібниці вінтажні джинси Levi’s іноді продаються на аукціонах за тисячі доларів.
Приблизно одна з десяти бирок Levi’s випускається взагалі без напису Levi’s. Це робиться навмисно: компанія захищає не лише назву бренду, а й саму форму та розташування бирки як торговельну марку. Саме тому бренд витрачає значні ресурси на її юридичний захист.
Levi’s десятиліттями агресивно захищає свою знамениту бірку Tab і судилася не лише з маловідомими виробниками, а й зі світовими люксовими брендами.
Найвідоміші «жертви» Levi’s у війні за бірку Tab
1. Yves Saint Laurent (YSL)
У 2018 році Levi’s подала позов проти Yves Saint Laurent через декоративні язички на кишенях джинсів, які, на думку американської компанії, були надто схожими на її фірмовий Tab. Згодом сторони врегулювали суперечку поза судом.
2. Kenzo
Levi’s також висувала претензії до Kenzo через використання схожих тканинних елементів на кишенях. Справу вдалося врегулювати без гучного судового процесу.
3. Brunello Cucinelli
Одна з найгучніших справ останніх років. У 2024 році Levi’s звинуватила італійський бренд у використанні “майже ідентичних” прямокутних бірок на джинсах і сорочках. Компанія навіть надала до суду 14 фотографій виробів як докази. Уже через кілька місяців сторони досягли конфіденційної мирової угоди.
У судових документах і професійних оглядах згадуються також суперечки або претензії до брендів: Coperni, Carhartt, Paul Smith, DKNY, Stüssy (окремо від S-Double).
Сьогодні юристи Levi’s захищають не лише напис Levi’s, а й:
форму бирки;
її розташування на кишені;
спосіб пришивання;
навіть порожню бирку без напису.
Фактично для Levi’s ця маленька смужка тканини має таке ж значення, як “галочка” для Nike або три смуги для Adidas. Саме тому компанія готова роками судитися через деталь розміром у кілька сантиметрів.
Як розповідало BitukMedia, невеликий сімейний бренд лікерів з Португалії понад рік судився з модним гігантом Louis Vuitton через логотип. Французький люксовий бренд заявляв, що це копія його знаменитої емблеми. Але суд несподівано став на бік виробників домашніх лікерів, меду та печива.
Зазвичай за розмиті знімки, завалений горизонт і випадковий палець у кадрі фотографів сварять. Але цього разу саме такі помилки принесли жінці з Парижа міжнародну перемогу та солідний гонорар. І тепер її відправлять фотографувати одну з найкрасивіших країн світу. Як так?
Національна авіакомпанія Ісландії Icelandair оголосила переможницю незвичного міжнародного конкурсу на звання “найгіршого фотографа світу”. Нею стала мешканка Парижа Бланш Мортемар, яка обійшла 127 642 претендентів зі 178 країн.
На відміну від традиційних фотоконкурсів, де оцінюють майстерність, композицію та якість кадру, тут усе було навпаки. Організатори шукали людину, яка найгірше справляється з фотографуванням.
Суддів особливо вразила колекція робіт француженки. Серед них — засніжений пейзаж Осло, де приблизно п’яту частину кадру займає випадковий палець фотографки, розмита та неправильно експонована світлина у напрямку Статуї Свободи, а також фото чайки на ліхтарі, де в кадр несподівано потрапила частина людського вуха.
Сама переможниця поставилася до титулу з гумором. “Роками друзі та родичі запитували, чому мої фотографії завжди розчаровують. Тепер я нарешті маю відповідь: я просто тренувалася для цієї ролі”, — пожартувала Бланш Мортемар.
Ідея кампанії виникла з доволі сміливого припущення: в Icelandair переконані, що Ісландія настільки мальовнича, що навіть людина з винятковим талантом псувати знімки не зможе зробити її непривабливою.
За словами директора з глобального маркетингу Icelandair Гіслі С. Брюньольфссона, конкурс викликав величезний інтерес у всьому світі. “Люди втомилися від штучної досконалості. Нам дуже сподобалося, що учасники обрали справжність замість удаваної ідеальності”, — зазначив він.
Тепер на Бланш чекає нове випробування. Вона проведе десять днів в Ісландії, подорожуючи наймальовничішими куточками країни та документуючи побачене своїм фірмовим стилем.
Мета експедиції — з’ясувати, чи може одна людина справді не зробити жодного хорошого фото в країні, яку вважають однією з найкрасивіших на планеті. “Я документуватиму Ісландію з упевненістю професійного фотографа і навичками людини, яка точно ним не є. Якщо Ісландія витримає мої фотографії, вона витримає все”, — заявила переможниця.
За свою майбутню роботу Бланш Мортемар отримає 50 тис. доларів. Ця сума покриває її гонорар, подорож, витрати та, звісно ж, майбутні фотографії, які можуть стати ще одним доказом того, що іноді недосконалість працює краще за бездоганність.
Як розповідало BitukMedia, реальна фотографія посіла призове місце на конкурсі згенерованих ШІ зображень.
Зазвичай важкі дрони “Вампір” виконують зовсім інші завдання — знищують техніку ворога, доставляють вантажі або працюють по позиціях окупантів. Але цього разу безпілотник підняв у повітря не боєприпаси й не провізію. Його “пасажирами” стали кішка та п’ятеро кошенят, яких українські військові вирішили врятувати з передової.
Про це повідомляється на Facebook-сторінці 118-ї окремої механізованої бригади.
Пілоти мотопіхотного батальйону 118-ї окремої механізованої бригади провели незвичну гуманітарну операцію під кодовою назвою “Мяу-Мяу”. За допомогою важкого гексакоптера “Вампір” вони евакуювали з однієї з передових позицій кішку та її п’ятьох кошенят.
“Коли різні бригади показують роботу важких гексакоптерів “Вампір”, зазвичай це про нічні скиди, знищення бронетехніки, випалювання бліндажів чи доставку продуктів. Але наша історія зовсім інша – вона про порятунок”, – йдеться в повідомленні бригади.
Пухнастих “десантників” обережно доставили з небезпечної зони в тил. Після успішної евакуації кішка та її малюки опинилися в безпечнішому місці.
У 118-й окремій механізованій бригаді зазначають, що ця історія стала ще одним нагадуванням: навіть у найжорстокіших умовах війни українські військові не втрачають людяності та готові допомагати тим, хто не може подбати про себе сам.
Як розповідало BitukMedia, рудий кіт із Херсона на ім’я Андрійко став справжньою зіркою соцмереж і довів: для щасливого життя очі — не головне. Його історія розчулила тисячі українців після того, як кота прихистив блогер та інфлюенсер Ігор Донскіх.
Після інфаркту його серце буквально розірвалося. Потім настала зупинка серця, майже година безперервної реанімації, складна операція, інсульт та інфекційні ускладнення. Попри все це, через місяць чоловік зміг повернутися додому.
Про це повідомляє пресслужба Департаменту охорони здоров’я міста Києва.
У Серцево-судинному центрі Київської міської клінічної лікарні №1 медики врятували пацієнта з одним із найнебезпечніших ускладнень гострого інфаркту міокарда — розривом вільної стінки лівого шлуночка серця.
Чоловіка госпіталізували після раптового нападу сильного стискаючого болю за грудиною, який не минав навіть після прийому ліків. Під час обстеження лікарі діагностували гострий інфаркт міокарда та терміново провели стентування ураженої коронарної артерії.
Спочатку втручання минуло успішно, і пацієнта перевели до відділення інтенсивної терапії. Однак незабаром його стан різко погіршився.
Ультразвукове дослідження показало, що навколо серця накопичилася кров зі згустками, які почали стискати орган і заважати його роботі. Лікарі запідозрили розрив вільної стінки лівого шлуночка — ускладнення, яке без негайної операції майже завжди закінчується смертю.
Під час обстеження у пацієнта сталася зупинка серця. Медична команда негайно розпочала реанімацію та паралельно ухвалила рішення підключити систему екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО). Цей апарат тимчасово бере на себе функції серця і легень, забезпечуючи кровообіг та насичення організму киснем.
Серцево-легенева реанімація тривала близько 50 хвилин. Саме застосування ЕКМО дало медикам дорогоцінний час для підготовки до екстреного хірургічного втручання.
В операційній найгірші підозри підтвердилися. Кардіохірурги виявили апікальний розрив вільної стінки лівого шлуночка та виконали складне ушивання пошкодженої ділянки.
Лікарі пояснюють, що такі операції надзвичайно складні, адже після інфаркту тканини серця стають дуже крихкими, а кожен шов може визначати результат лікування.
Після операції на команду чекало ще одне випробування. Через тривалу клінічну смерть існувала висока ймовірність серйозного ураження мозку. Проте після пробудження пацієнт був притомним, виконував команди медиків і адекватно реагував на звернення.
На цьому боротьба не завершилася. Під час лікування у чоловіка виникли інфекційні ускладнення та інсульт. До його порятунку залучили кардіологів, кардіохірургів, неврологів, клінічного фармаколога, медичних сестер та інших спеціалістів.
Після майже місяця лікування та відновлення пацієнта виписали додому для подальшої реабілітації.
“Ця історія стала справжнім випробуванням для всієї нашої команди. На кожному етапі рахунок ішов буквально на хвилини. Вирішальними стали своєчасна діагностика, можливість застосувати ЕКМО, високий рівень підготовки фахівців та командна взаємодія. Сьогодні ми проводжаємо пацієнта додому, і це найкраща винагорода для всіх медиків, які брали участь у його порятунку”, — зазначив керівник Серцево-судинного центру лікарні, кардіохірург Анатолій Іванюк.
У медзакладі наголошують: ця історія стала прикладом того, наскільки важливими можуть бути своєчасне звернення по допомогу, сучасні медичні технології та злагоджена робота великої команди лікарів. За словами медиків, ще кілька десятиліть тому порятунок пацієнта з таким поєднанням ускладнень вважався б майже неможливим.
Як розповідало BitukMedia, 19-річна донька врятувала маму, ставши для неї донором кісткового мозку.
Ще кілька тижнів тому ця кішка сама потребувала допомоги. А тепер стала мамою не лише для власних кошенят, а й для зовсім несподіваного малюка, якого господарі спершу навіть не помітили серед пухнастої компанії.Звідки тільки взявся!
В американському штаті Оклахома вулична кішка, яка оселилася у родини Прайсів, народила п’ятьох кошенят, а згодом взяла під опіку маленьке кроленя.
Цю незвичайну історію розповіла мешканка містечка Ваян Кеті Прайс. За її словами, вагітна кішка з’явилася на ґанку будинку близько двох місяців тому. “Я відчинила двері, щоб винести їй корм, а вона просто забігла до будинку”, — згадує жінка.
Родина давно допомагає безпритульним тваринам, тому нову гостю вирішили прихистити. За словами Кеті, кішка була дуже лагідною і зовсім не схожою на дику. “Було відчуття, що вона колись жила в домі. Ми хвилювалися за неї, бо вона або загубилася, або втратила господарів, і потребувала піклування”, — розповіла американка.
На День пам’яті, який у США відзначають наприкінці травня, кішка народила п’ятьох кошенят – трьох руденьких і двох сіреньких. Через кілька днів господарі вирішили перевірити малюків і раптом помітили щось дивне. “Мій чоловік запитав: “Скільки кошенят вона народила?” Я відповіла: “П’ять”. А він каже: “Тут шість”. Я придивилася і зрозуміла: це ж кроленя!” — пригадує Кеті.
Як саме воно опинилося в котячих “яслах-садку”, достеменно невідомо. Втім, кішка одразу прийняла незвичайного вихованця як власне дитинча і почала доглядати за ним нарівні з кошенятами.
Пошукавши інформацію, Кеті з’ясувала, що кішки іноді справді вигодовують не лише чужих кошенят, а й цуценят, щуренят та інших осиротілих малюків. “Дякувати Богу, що в коробці опинився не щур”, — пожартувала жінка.
Донька Кеті Крісті Морено також не втрималася від жартів і сказала, що її мама зараз живе “найкращим життям диснеївської принцеси”.
За словами Прайс, усі малюки здорові та добре ростуть. Кроленя вже активно стрибає поруч із названими братами та сестрами. “Воно чудово почувається. Стрибає навколо, а вона для нього мама”, — каже жінка.
Наразі родина шукає для тварин постійний дім. Через близькість жвавої траси господарі хвилюються за безпеку малюків. Кошенята ще кілька тижнів мають залишатися з матір’ю, а кроленя, коли достатньо підросте й навчиться самостійно виживати, планують випустити у дику природу.
Найбільше ж Кеті сподівається знайти добру родину для самої кицьки. На її думку, тварина вже пережила непростий період після втрати попереднього дому й заслуговує на безпечне та спокійне життя.
Як розповідало BitukMedia, на ставку в американському місті Медісон, штат Вісконсин, трапилось справжнє пташине диво: пара канадських журавлів виховує гусеня канадської гуски. Унікальна сімейна ідилія не лише зворушує, а й дивує навіть досвідчених орнітологів: подібні випадки міжвидового усиновлення серед птахів є надзвичайно рідкісними.
У Києві знайшли і відзначили найшвидшого коргі країни. Чотирилапий спортсмен на ім’я Чеддер промчав 40-метрову дистанцію менш ніж за шість секунд і офіційно встановив Національний рекорд України. А сам фестиваль, де відбувся забіг, зібрав рекордну кількість учасників — 262 собаки.
Минулими вихідними у столиці пройшов вже четвертий фестиваль “Коргія: Corgi Race”, присвячений Міжнародному дню коргі. Головною подією свята стало встановлення нового національного рекорду на найшвидшого коргі.
Переможцем став вельш-коргі пемброк Чеддер із Києва. Він подолав дистанцію у 40 метрів за 5,88 секунди, а його результат офіційно внесли до Реєстру Національних рекордів України.
Організатори розповідають, що цьогорічний фестиваль став найбільшим за всю історію проведення — на нього завітали 262 собаки разом зі своїми господарями.
“Ми приємно вражені кількістю учасників. Це свідчить про те, що культура спільного дозвілля з домашніми улюбленцями в Україні активно розвивається. Але не менш важливо, що такі події допомагають популяризувати каністерапію та підтримувати наших ветеранів і військових”, — зазначила засновниця Holy Doggy та фестивалю “Коргія” Катерина Шершньова.
Цього року захід уперше провели у партнерстві зі спортивною ареною для собак PAWWER, розташованою поблизу Національного музею народної архітектури та побуту України “Пирогів”. Простір має криту арену з клімат-контролем і професійний собачий басейн.
Для гостей підготували показові виступи з аджиліті, дог-фітнесу, слухняності, плавання та аквааджиліті. Окрім перегонів, відвідувачі могли побувати на лекціях про догляд за коргі та каністерапію, взяти участь у конкурсах і завітати на ярмарок товарів для домашніх улюбленців.
Фестиваль мав і благодійну мету. Під час заходу вдалося зібрати 28 265 гривень. Частину коштів передадуть фонду “Коргі-Підтримка”, який допомагає покинутим собакам цієї породи знайти нові домівки. Іншу частину спрямують на підтримку 4-ї бригади оперативного призначення “Рубіж” Національної гвардії України, де служить учасник української коргі-спільноти Володимир Рябошапка.
Організатори також відзначили, що майже третину від усієї зібраної суми вдалося отримати завдяки продажу домашнього печива, яке приготувала родина українського захисника, а продавав за донати його син Єгор.
Проєкт “Коргія” вже четвертий рік поспіль є частиною благодійної ініціативи Holy Doggy, яка популяризує в Україні каністерапію — метод психологічної та фізичної реабілітації за допомогою спеціально навчених собак.
Як розповідало BitukMedia, у травні в одеському парку Шевченка відбулося справжнє “нашестя” французьких бульдогів. Собаки з’їхалися сюди разом із господарями з різних куточків України. Під час десятої зустрічі Bulldogparty офіційно встановили рекорд України з наймасовішого зібрання французьких бульдогів на одній локації.
Лікарі казали, що часу майже не залишилося. Ідеального донора для 45-річної українки знайти не встигали, тому на порятунок мами зважилася її 19-річна донька. Попри лише 50% сумісності, медики пішли на ризик — і виграли цю боротьбу.
45-річна мешканка Тернополя Наталія Дзісяк почула від лікарів страшні слова: її кістковий мозок майже перестав виробляти клітини крові, а часу на пошук ідеального донора майже не залишалося. Єдиною людиною, готовою негайно допомогти, стала її 19-річна донька Катерина.
У Лікарні Святого Пантелеймона Першого медичного об’єднання Львова повідомили про успішне проведення родинної трансплантації кісткового мозку пацієнтці з рідкісною формою апластичної анемії.
За словами медиків, ця недуга трапляється лише у 2–3 людей на мільйон населення щороку. Хвороба розвинулася у Наталії після перенесеної вірусної інфекції. Спочатку жінка відчула сильну слабкість, а шкіра стала неприродно блідою. Аналізи показали, що її кістковий мозок практично перестав виробляти еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.
“Мені сказали, що моя кров пуста. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені”, — згадує пацієнтка.
Після встановлення діагнозу жінку скерували до Львова, де фахівці визначили: врятувати її може лише трансплантація кісткового мозку. Проте виникла серйозна проблема — відсутність сумісного донора.
Як пояснила завідувачка відділення трансплантації кісткового мозку Соломія Глуховська, для таких операцій зазвичай потрібна сумісність 9 з 10 або 10 з 10. У міжнародному реєстрі відповідний донор знайшовся, однак очікування могло тривати кілька місяців.
А часу в Наталії вже не було. Через різке погіршення стану у неї розвинулося грибкове ураження печінки, а практично повна відсутність імунітету робила смертельно небезпечною навіть звичайну вірусну інфекцію.
Тоді свою допомогу запропонувала 19-річна донька Катерина. Хоча генетична сумісність матері й доньки становила лише 50%, лікарі вирішили провести так звану гаплоідентичну трансплантацію — операцію, на яку в цьому медичному центрі наважувалися лише втретє.
Перед пересадкою Наталія пройшла курс хіміотерапії, щоб пригнітити власну імунну систему та підготувати організм до прийняття донорських клітин. Паралельно у Катерини виконали стимуляцію та забір стовбурових клітин кісткового мозку.
Сама трансплантація проходила методом інфузії, подібної до звичайного переливання крові. Однак найважчим став післяопераційний період. Майже три тижні жінка перебувала в спеціально обладнаній ізольованій палаті, адже будь-яка бактеріальна чи вірусна інфекція могла стати фатальною. Лікарі також уважно стежили, щоб донорські клітини не почали атакувати організм пацієнтки.
Минув уже місяць після операції. За інформацією медзакладу, трансплантація пройшла успішно, і Наталію вже виписують додому. Жінка каже, що найбільше завдячує своїм лікарям і доньці, яка без вагань погодилася стати донором. “Я дуже щаслива, що нарешті бачу посмішку мами — її так давно не було”, — говорить Катерина.
У лікарні наголошують, що подібні операції часто стають для пацієнтів єдиним шансом на життя, особливо коли пошук повністю сумісного донора може тривати довше, ніж дозволяє сама хвороба.
Як розповідало BitukMedia, у Львові лікарі врятували 12-річного Назара Мазура з Вінниччини, пересадивши йому серце 10-річної дівчинки, яка загинула внаслідок ДТП.
Художня візуалізація Praearcturus gigas. Зображення - Franz Anthony
Це створіння було таким велетенським, що його вже порівнюють із тиранозавром — тільки серед скорпіонів. Найдивніше, що рештки цього “монстра” пролежали в музейній колекції майже 150 років, поки вчені не зрозуміли, кого насправді знайшли.
Уявіть собі скорпіона завдовжки понад метр, який панував на Землі задовго до динозаврів. І саме такого гіганта вчені щойно “відкопали” у… музейній колекції, де його рештки припадали пилом майже 150 років, зберігаючи свою таємницю. Лише сучасні технології допомогли розкрити загадку: виявилося, що скам’янілість належала найбільшому скорпіону, який будь-коли мешкав на Землі.
Про відкриття повідомили дослідники з Університету Манчестера. Йдеться про викопні рештки істоти, яка жила приблизно 415 млн років тому — задовго до появи динозаврів і навіть перших лісів.
Новий аналіз показав, що істота, яку назвали Praearcturus gigas, сягала близько одного метра завдовжки (3,3 фута), а її клешні мали приблизно 16 см. За словами дослідників, це робить її найбільшим відомим скорпіоном в історії планети.
Загадкові фрагменти знайшли ще у XIX столітті на території Англії та Уельсу. Відтоді палеонтологи не могли дійти згоди щодо їхнього походження. У 1980-х роках з’явилася версія, що це може бути скорпіон, але їй бракувало головного доказу — характерного хвоста.
Лише зараз команда вчених застосувала сучасні методи візуалізації та аналізу, які дозволили відтворити зовнішній вигляд істоти набагато точніше.
Автор дослідження, куратор колекції викопних членистоногих Лондонського музею природознавства Річард Говард зазначив, що гігантські членистоногі зазвичай асоціюються з карбоновими лісами, де жили велетенські бабки та багатоніжки. Однак Praearcturus існував щонайменше на 50 млн років раніше — у часи, коли на суходолі росли лише невеликі рослини та гриби.
Саме тому деякі науковці вже неофіційно називають його своєрідним “тиранозавром серед скорпіонів” — хоча до появи самого T. rex залишалося ще майже 200 млн років.
Дослідники також намагалися зрозуміти, як ця істота змогла вирости до таких розмірів у світі, де майже не було великих тварин. Одне з можливих пояснень полягає у відсутності конкурентів: у той період великі хижаки ще практично не сформувалися, тому Praearcturus міг зайняти вершину харчового ланцюга.
Втім, частина висновків поки що залишається гіпотезою. За будовою окремих частин тіла вчені припускають, що скорпіон міг проводити значну частину життя у воді або полювати на межі між суходолом і водоймами. Ця версія ще потребує подальших досліджень.
Співавтор роботи Грег Еджкомб зазначив, що знахідка відкриває унікальне вікно в епоху, коли життя лише починало освоювати сушу, а межа між морем і землею була значно менш чіткою, ніж сьогодні.
Таким чином, істота, яку понад 150 років вважали науковою загадкою, виявилася одним із найдавніших і найгрізніших хижаків, що коли-небудь виповзали з води на суходіл.
Як розповідало BitukMedia, поки тиранозавр рекс панував на суші, в океані, схоже, існував власний “король жахів”. Вчені заявили про відкриття нового виду гігантського морського хижака, який жив понад 80 мільйонів років тому, мав зуби із зазублинами, як у пилки, і, за словами дослідників, був “злішим за будь-якого мозазавра”, відомого науці.
Український роман, який давно став міжнародним бестселером, незабаром перетвориться на повнометражний фільм. Письменник Андрій Курков повідомив, що його “Пікнік на льоду” отримає екранізацію, а одну з головних ролей у стрічці зіграє болгарська акторка Марія Бакалова, номінантка на премію “Оскар” за фільм “Борат 2”.
Про це письменник повідомив на своїй сторінці у Facebook, розповідає “Суспільне Культура”.
Проєктом займається відомий ізраїльський режисер Арі Фольман, автор анімаційної драми “Вальс із Баширом”, яка свого часу також була номінована на “Оскар” і здобула низку міжнародних нагород. Стрічка розповідає про особистий досвід служби Фольмана в Армії оборони Ізраїлю під час Ліванської війни 1982 року.
Над стрічкою за романом “Пікнік на льоду” працюватимуть американська студія Anonymous Content та незалежна продюсерська компанія BTF (Bildundtonfabrik). Як повідомляє Variety, етап передвиробництва підтримує німецький фонд Film und Medienstiftung NRW у співпраці зі швейцарською компанією JMAG:productions.
Ще у 2022 році Арі Фольман розповідав, що багато років намагався отримати права на екранізацію роману. В інтерв’ю The Times of Israel він зізнався, що дуже любить цю книгу і вважає роботу над фільмом водночас захопливою та надзвичайно складною.
“Пікнік на льоду” (2017, “Фоліо”) — один з найвідоміших творів Андрія Куркова. Сюжет розгортається в українській столиці 1990-х. Головний герой, журналіст Віктор Золотарьов, отримує дивне замовлення: писати некрологи про впливових людей, які ще живі. Поступово він усвідомлює, що з необережності опинився втягнутим у складну гру тіньових структур. І тепер йому доводиться боротися за те, щоб просто вижити. Не менш знаковим персонажем роману став ручний пінгвін Мишко, який живе разом з головним героєм – Віктор забрав його з Київського зоопарку, тому що в них не вистачало грошей на годування тварин.
За даними, наведеними в повідомленні, роман розійшовся в Україні тиражем понад 150 тис. примірників і був перекладений п’ятьма мовами світу. Українською роман переклав поет та філолог Лесь Герасимчук. Це було у 2000 році для журналу “Президент”.
Поки що дата початку зйомок і прем’єри фільму не оголошена. Водночас вже відомо, що роль Ніни у майбутній екранізації виконає Марія Бакалова, а режисерське крісло займе Арі Фольман.
Сам Андрій Курков є одним із найвідоміших сучасних українських письменників, автором понад двох десятків книжок. Вони перекладені 36 мовами. Курков також написав понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів.
За романом “Сірі бджоли”, який вперше вийшов 2018 року, зняли однойменний український художній фільм, що вийшов у вітчизняний прокат в жовтні 2025 року. Крім того, роман отримав премію Національного кола книжкових критиків (National Book Critics Circle Award) у США, а також Foreword INDIES Book of the Year — його відзначили у категорії “Вибір редакторів” серед творів художньої літератури.
Як розповідало BitukMedia, одна з найвідоміших книжок українського дитинства отримає повнометражну екранізацію. Нащадки Всеволода Нестайка вперше надали дозвіл на зйомки “Тореадорів з Васюківки”.
Фото - Consulate of Ukraine in Edinburgh Консульство України в Единбурзі
Українські захисники, які втратили кінцівки на війні, пройшли один з найскладніших маршів Великої Британії. Майже 40 км горами та лісами Шотландського Хайленду вони долали не заради рекорду, а щоб вкотре довести: незламність не вимірюється фізичними можливостями.
Про це повідомили на сторінці Консульстві України в Единбурзі.
Українські військові та ветерани стали учасниками престижного міжнародного благодійного заходу Cateran Yomp, який щороку проходить у серці Шотландського Хайленду. Цього року на надскладний маршрут вийшли понад тисяча учасників із різних країн світу, серед яких була й українська команда.
Про участь захисників повідомили в Консульстві України в Единбурзі. Там наголосили, що Cateran Yomp вважається одним із найважчих випробувань на витривалість у Великій Британії. Його традиційно проходять військовослужбовці, ветерани та цивільні, а зібрані кошти спрямовують на підтримку ветеранів.
Україну на цьогорічному заході представляли 11 військових. Особливу увагу привернули четверо захисників, які зазнали тяжких поранень та ампутацій під час бойових дій: Михайло Барвіненко з 406-ї окремої артилерійської бригади морської піхоти, Сергій Бабич і Артем Малиш з Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а також Василь Моргаленко з 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Попри важкі травми, ветерани подолали дистанцію близько 40 км. За даними консульства, маршрут пролягав через гори та ліси Шотландського Хайленду, а його проходження зайняло приблизно 12 годин.
Пліч-о-пліч із захисниками весь шлях пройшов консул України в Единбурзі Андрій Мадзяновський. У дипломатичній установі зазначили, що цей спільний маршрут став символом поваги до українських воїнів та їхньої сили духу.
До організації поїздки долучилися український журналіст і блогер Роман Бебех, ветеранські організації “Ветеранська десятка” та LIMITLESS, генерал-майор запасу ЗСУ Володимир Гаврилов, а також українська громада міста Данді та регіону Хайленд. Підтримку учасникам надавали й шотландські волонтери, які чергували на контрольних пунктах, забезпечуючи медичну допомогу, воду, харчування та моральну підтримку.
У Консульстві України в Единбурзі підкреслили, що саме такі історії показують світові незламність українців і силу людей, які, попри найважчі випробування, продовжують рухатися вперед.
Як розповідало BitukMedia, український військовий Владислав Шатіло з позивним “Шатя” 3 травня пробіг на протезі повну марафонську дистанцію у 42 км на змаганнях Toronto Marathon у Канаді.
Фото - South Tyrol Museum of Archaeology/ Facebook
Це ж треба було додуматись! Понад п’ять тисяч років ця знахідка пролежала в альпійських льодах, а тепер допомогла вченим приготувати тісто для хліба на заквасці. І це, схоже, далеко не найдивніше застосування стародавньої мумії.
Дослідники з італійського наукового центру Eurac Research повідомили про незвичайний експеримент: вони спекли хліб на заквасці, використавши дріжджові культури, виділені під час вивчення знаменитої мумії Етці (Ötzi the Iceman) — людини, яка загинула понад 5300 років тому.
Етці, якого ще називають Крижаною людиною, знайшли у 1991 році високо в Альпах на кордоні сучасних Італії та Австрії. Завдяки тому, що тіло тисячоліттями пролежало в льодовику, воно збереглося майже ідеально і стало одним із найцінніших археологічних відкриттів сучасності.
Останніми роками дослідники зосередилися не лише на самому тілі, а й на мікроорганізмах, які збереглися на ньому та всередині нього. Саме під час цих досліджень вчені несподівано виділили дріжджові культури, які вирішили перевірити на практиці.
Фото – Eurac Research/ Facebook
Мікробіолог Мохамед Сархан із Інституту дослідження мумій Eurac Research розповів, що експеримент перевершив очікування.
“У підсумку ми отримали цілком нормальне тісто, яке піднялося за 24 години — практично так само, як зі звичайними дріжджами. У нас вийшло справді гарне тісто”, — зазначив науковець. Щоправда, сам Сархан зізнався, що раніше ніколи не пік хліб, тому перший результат, на його думку, ще можна вдосконалити.
На цьому дослідження не завершуються. Тепер команда хоче з’ясувати, чи підійдуть ці ж дріжджі для пивоваріння. За словами вченого, вони вже обговорювали таку можливість із фахівцями німецької броварні Weihenstephan.
Водночас дослідники наголошують: немає підстав вважати, що саме ці дріжджі використовував Етці за життя. За результатами генетичного аналізу, вони, ймовірно, потрапили до його тіла вже після смерті, хоча й сталося це, вірогідно, досить швидко. Крім того, виявлені мікроорганізми здатні існувати лише в холодному середовищі.
Тож твердження про “хліб із дріжджів п’ятитисячолітньої мумії” є певним спрощенням для широкої аудиторії. Фактично йдеться про сучасний експеримент із мікроорганізмами, які були виявлені під час вивчення стародавніх останків.
Фото – Eurac Research/ Facebook
Сам Етці вже давно став справжньою науковою знаменитістю. На його тілі знайшли 61 татуювання — найдавніші з відомих людству. Не менш загадковою залишається і його смерть. За однією з основних версій, чоловік загинув від стріли, яка влучила йому в спину, що робить цю історію одним із найдавніших нерозкритих убивств у світі.
А тепер, схоже, Крижана людина допоможе науковцям не лише розкривати таємниці минулого, а й шукати нові ідеї для харчових технологій майбутнього.
Як розповідало BitukMedia, новий докладний генетичний аналіз показав, як крижана мумія Етці виглядала за життя. Раніше художники зображали його зі світлою шкірою та довгим волоссям і, як виявилось, сильно помилялись.
Для того щоб збити повітряну ціль, іноді недостатньо просто бути швидшим. Треба вміти буквально “танцювати” навколо неї, не втрачаючи захоплення. Саме за таким принципом, як стверджують розробники, працює новий український дрон-перехоплювач, здатний розганятися до 450 км/год.
Українська компанія YARTURA презентувала новий дрон-перехоплювач літакового типу DANCER 4.5.0, який, за заявою розробників, здатний розвивати швидкість до 450 км/год та вражати повітряні цілі на висоті до 4,8 км.
За словами співзасновниці YARTURA та MILITECH Надін Омельченко, апарат оснащений модулем автоматичного донаведення на ціль. Під час перших льотних випробувань дрон продемонстрував можливість повторного захоплення об’єкта.
“Новий дрон продемонстрував можливість повторного наведення на ціль, фактично виконуючи складний маневр навколо неї до моменту ураження”, — розповіла Омельченко.
Саме ця особливість і надихнула розробників на назву DANCER. У компанії пояснюють, що принцип його роботи нагадує своєрідний танець навколо цілі.
Заявлені характеристики апарата виглядають так:
максимальна швидкість — від 120 до 450 км/год;
дальність ураження — до 30 км;
висота перехоплення — до 4,8 км;
злітна маса — 6,8 кг;
маса бойової частини — 1 кг;
силова установка — електрична;
робочий температурний діапазон — від -20 до +55 °C.
До складу комплексу входять два дрони-перехоплювачі та одна наземна станція управління і контролю. Запуск здійснюється за допомогою пневматичної катапульти.
Зображення – Vandog Agency
Візуальний стиль нового виробу створило агентство Vandog Agency, а в планах розробників — просування системи на міжнародному ринку.
Водночас варто зазначити, що наразі оприлюднені характеристики базуються на інформації самих розробників та перших випробувань. Даних про серійне виробництво або бойове застосування DANCER 4.5.0 поки що не оприлюднювали.
“ЯРТУРА” – український виробник та постачальник передового озброєння та військової техніки (ОВТ) для захисту неба, що створюється за запитом бойових підрозділів ЗСУ та перевіряється реальними бойовими сценаріями.
Засноване у 2022 році, підприємство фокусує свою увагу на розробці унікальних зразків БпЛА літакового типу для перехоплення швидкісних цілей в небі з використанням високоефективних модулів автоматичного донаведення на базі ШІ.
Український напрямок створення дронів-перехоплювачів останнім часом активно розвивається. Раніше повідомлялося, що компанії “Генерал Черешня” та STRIX також представили власну систему перехоплення з прискорювачем, яка, за заявами виробників, здатна наздоганяти навіть реактивні модифікації російських ударних безпілотників типу “шахед”.
Як розповідало BitukMedia, в Україні протестували японський дрон, який може допомогти у боротьбі з однією з найбільших проблем війни — замінованими територіями. Безпілотник навчили шукати міни просто з повітря, пролітаючи над землею на висоті всього кількох десятків сантиметрів.
Як зібрати одну з найвідоміших будівель світу, яка сама будується вже понад 140 років? У Lego знайшли відповідь: створили найбільший у своїй історії архітектурний набір із понад 12 тисяч деталей. Його присвятили геніальному каталонському архітектору Антоніо Ґаудіта його незавершеному шедевру.
Компанія Lego презентувала найбільший набір із серії “Архітектура” (Architecture) — масштабну модель знаменитого храму Саграда Фамілія в Барселоні (Іспанія). Новинку випустили до 100-річчя з дня смерті видатного каталонського архітектора Антоніо Ґауді, який створив проєкт цієї унікальної споруди.
Модель складається з 12 060 деталей і має висоту 62 см. За цим показником вона стала найбільшим архітектурним набором, який будь-коли створювала компанія.
Дизайнери максимально детально відтворили вигляд знаменитої базиліки. Основу конструкції виконано у світло-бежевих тонах, а сам набір можна розділити на окремі секції, щоб зазирнути всередину. Там на шанувальників чекає ще одна особливість — інтер’єр із кольоровими вітражами, ефект яких відтворили за допомогою спеціальних прозорих елементів.
За словами дизайнера серії Lego Architecture Рока Жгаліна Кобе, робота над моделлю була особливо відповідальною. “Ми відчували величезну відповідальність, адже хотіли максимально точно передати задум Саграда Фамілія. Нашою метою було вшанувати бачення Ґауді, показати складність і масштабність цього проєкту та перетворити його на захопливий досвід складання”, — зазначив він.
За його словами, особливий виклик полягав у тому, щоб зберегти баланс між точністю деталей і масштабом споруди, яка залишається “живим пам’ятником” і продовжує змінюватися вже понад століття.
Всі фото – Lego
Будівництво Саграда Фамілія розпочалося ще у 1882 році. Сам Ґауді присвятив храму останні десятиліття свого життя, однак не встиг завершити роботу — у 1926 році архітектор загинув у віці 73 років, потрапивши під перший у Барселоні трамвай.
Попри численні історичні події та перерви у будівництві, роботи над собором тривають і нині. За інформацією творців проєкту, завершення основних будівельних робіт планують саме цього року.
Нова модель стала черговим поповненням популярної серії Lego Architecture, у якій вже виходили набори, присвячені знаковим пам’яткам світової архітектури. Серед них — музей Гуггенгайма у Нью-Йорку, “Будинок над водоспадом” (Fallingwater) Френка Ллойда Райта, “Фарнсворт Хаус” (Farnsworth House) Людвіга Міса ван дер Рое та “Вілла Савой” (Villa Savoye) Ле Корбюзьє.
Втім, саме Саграда Фамілія стала наймасштабнішим і, схоже, одним із найамбітніших проєктів компанії — своєрідною даниною споруді, яка сама давно перетворилася на символ того, що великі мрії іноді потребують більше ніж одного людського життя.
Як розповідало BitukMedia, легендарна базиліка Саграда Фамілія офіційно стала найвищою церквою у світі. Чи уявляв Ґауді, що колись його незавершена мрія підніметься вище за храми середньовічної Європи?
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
