20 кг чистої риб’ячої впертості та 3,5 години боротьби — саме стільки знадобилося київському рибалці Георгію Гриценку, щоб здолати свого “трофейного монстра”. Виловлений з Дніпра товстолоб став зіркою соцмереж.
Георгій Гриценко розповів про улов у своєму Instagram.
“Залишу це тут. 3.5 години виважування, 0.4 нитка та багато терпіння. Завдяки командній роботі з @t.y.c.h.k.a_m та досвіду вдалося дістати цього монстра з води. Ох, як же ми з ним намучилися”, — підписав він світлину з рибою.
Чоловік вказав Житомирську область як геолокацію, але телеграм-канал про риболовлю у Києві пише, що товстолоба виловили у столиці з Дніпра пізно ввечері 29 липня, – розповідає “Коротко про”.
Фото – Telegram/ @fishing_kyiv_places
Рибу вдалося піймати за допомогою спінінга, а як приманку використовували джиг – це одна з популярних технік лову хижої риби. Вона вимагає терпіння і вправності, кажуть професіонали.
Як розповідало BitukMedia, в Австралії школярка виловила величезного блакитного тунця вагою 125 кг. Неочікувано для себе 15-річна дівчина стала володаркою одразу трьох рекордів.
У китайській провінції Сичуань суддя під час розлучення подружжя запропонувала незвичний, але мудрий спосіб вирішити суперечку через 29 курей — розділити їх порівну, а зайву приготувати й з’їсти разом перед підписанням документів. Рішення викликало хвилю жартів у соцмережах і стало прикладом поєднання закону з традиційною конфуціанською філософією.
У селі на південному заході Китаю розлучення пари з провінції Сичуань перетворилося на гучну історію після того, як предметом розбрату стали… 29 курей.
Жінка на прізвище Ту та її чоловік Ян подали на розлучення після багатьох років шлюбу. Основним джерелом їхнього доходу було птахівництво, а Ян іноді підробляв на стороні. Вони не мали великих статків, окрім власноруч збудованих будинків у різних селах. Згідно з місцевими правилами, кожен залишав за собою своє житло, тож основним питанням став поділ худоби та птиці.
Разом вони утримували 53 птахів: 29 курей, 22 гуски та 2 качки. Гусей і качок можна було поділити порівну без проблем, але кури стали каменем спотикання.
Ту наполягала, що саме вона вирощувала курей і має право на одну більше. Ян заперечував, наголошуючи, що теж доклав багато зусиль до догляду за ними. Звернення до батьків і навіть до дітей не дало результату — ніхто не захотів втручатися.
Тоді суддя Чень Цянь запропонувала два варіанти: або власник “зайвої” курки компенсує іншому її вартість, або вони разом з’їдять птицю перед розлученням. Пара обрала другий варіант.
За словами судді, така порада відповідає і букві закону, і сільським традиціям, а також відображає конфуціанську ідею гармонії та взаємоповаги навіть у моменти розлуки. У Китаї це називають принципом лі — дотриманням ритуальної етики, що підтримує баланс між людьми та природою.
Після спільної вечері Ян навіть підвіз Ту додому на електровелосипеді. Подружжя вирішило залишитися фінансово незалежними, але зберегти дружні стосунки й допомагати одне одному за потреби.
Китайські соцмережі не залишилися осторонь: “Суддя винесла чесне рішення, але курка пожертвувала собою”, — жартували користувачі. Інші припустили: “Може, після курячого супу вони передумали розлучатися”.
За офіційними даними, у 2023 році в Китаї зареєстрували понад 3,6 млн розлучень — це суттєве зростання порівняно з 2022 роком. Закон передбачає, що майно, набуте у шлюбі, ділиться порівну між сторонами.
Як розповідало BitukMedia, в Китаї активно розвивається новий бізнес. Підприємець з провінції Шаньдун пропонує розлученим парам знищити їхні весільні фотографії швидко і конфіденційно.
Дослідник Університету Джорджії Скотт Гарріс тримає фрагмент метеорита МакДонаф. Фото - Andrew Davis Tucker
Експерти встановили вік крихітного метеорита, який пробив дах будинку у передмісті Атланти (США) у червні. Він виявився на 20 млн років старшим за Землю. Тепер новий небесний “прибулець” має офіційне ім’я – метеорит МакДонаф. Подібні знахідки – це не тільки наука, а й підготовка до можливих загроз, – наголошує вчений.
Про це йдеться у прес-релізі, опублікованому на сайті Університету Джорджії.
Цей метеорит влетів в атмосферу Землі 26 червня, пролетівши над південним сходом США в яскравому денному сяйві, і впав у житловому районі округу Генрі, пробивши дах приватного будинку.
Фрагменти небесного тіла передали фахівцям з Університету Джорджії (UGA), щоб встановити його походження. Аналіз показав: це звичайний хондрит L-класу з низьким вмістом металу, утворений 4,56 млрд років тому — ще до формування Землі!
“Ми визначили, що він належить до групи астероїдів з головного поясу між Марсом і Юпітером. Ймовірно, це уламок великого астероїда, який розпався близько 470 млн років тому”, – пояснює планетарний геолог Скотт Гарріс.
Падіння було гучним: уламок розміром з томат черрі і масою близько 50 грамів пробив дах, систему вентиляції та залишив вм’ятину на підлозі, утворивши хмару космічного пилу. Господар дому досі знаходить мікрочастинки метеорита у вітальні.
“Коли вони стикаються із Землею, наша атмосфера дуже добре їх уповільнює”, – сказав Гарріс. “Але в цьому випадку йдеться про щось, що вдвічі більше за снаряд 50-го калібру і рухається зі швидкістю щонайменше 1 кілометр за секунду. Це як пробігти 10 футбольних полів за одну секунду”.
Університет Джорджії згодом отримав для дослідження 23 грами цього фрагмента, ще частину виставлять у Музеї науки Tellus в Картерсвіллі.
За всю історію штату Джорджія, заснованого у 1788 році, задокументовано 27 падінь фрагментів метеоритів. МакДонаф – шостий в історії штату, падіння якого бачили на власні очі.
Гарріс зазначає, що останніми роками космічні камені стали знаходити все частіше. Певною мірою це пов’язано з підвищенням рівня уважності та поінформованості людей, а також з можливістю зняти падіння на відео, зокрема випадково. Палеонтолог додав, що аналіз космічних об’єктів вкрай важливий для розуміння можливої загрози з боку набагато більших і найнебезпечніших астероїдів.
“Одного дня щось значно більше може створити катастрофічну ситуацію. Якщо ми можемо запобігти цьому, то маємо бути готовими”, – каже вчений.
Як розповідало BitukMedia, ще у ХІХ столітті археологи відкопали у Швейцарії серед інших артефактів наконечник стріли бронзової доби. Сучасні фахівці на сучасному обладнанні повторно вивчили давні археологічні знахідки. Виявилося, що наконечник стріли міг бути викуваний з метеориту, що впав на Землю 3 тисячі років тому.
Дворічна англо-французька бульдогиня Петунія з Орегону (США) отримала титул “Найпотворнішого собаки світу-2025”. Це сталось не завдяки ідеальній зовнішності, а завдяки любові, яка змінила її життя після порятунку з жахливих умов. Тепер зображення переможниці з’явиться на лімітованій серії банок пива.
На ярмарку у Сонома-Каунті, Каліфорнія, відбувся щорічний конкурс World’s Ugliest Dog Contest, який вже майже 50 років доводить: справжня цінність собаки не в породі чи красі, а в характері, унікальності та відданості.
Цьогоріч корону отримала дворічна бульдогиня Петунія з міста Юджин, штат Орегон, разом зі своєю господинею Шеннон Найман. Переможниці дісталися $5 тис. призових, запрошення до студії Today Show та почесне місце на лімітованій серії банок газованого напою Mug Root Beer. Йдеться про рутбір – безалкогольне кореневе пиво, яке випускає спонсор заходу.
Петунія – голий метис французького та англійського бульдогів. Вона випередила десятьох суперників. Друге місце зайняв мопс Джіні Лу з кривим язиком, що постійно звисає з пащі. Його господарі отримали 3 тис. доларів. Третє місце дісталося китайському чубатому собаці на ім’я Поппі, чий приз склав 2 тис. доларів.
Її історія почалася трагічно: бідолашне цуценя відбракували заводчики у Лас-Вегасі, Петунія жила в жахливих умовах, а незабаром і взагалі опинилася на вулиці. Її знайшли і врятували волонтери із притулку Luvable Dog Rescue. Вони привезли її до Орегону, де тварина отримала необхідну медичну допомогу — стерилізацію та операцію для виправлення подовженого піднебіння, що ускладнювало дихання.
Тепер Петунія – лагідна й дружелюбна душа, яка обожнює собак, котів і людей. Її перемога – ще один приклад того, як порятунок і турбота можуть змінити життя тварини.
Організатори конкурсу наголошують: це не просто веселий парад “глемор-аглі” собак, а й спосіб привернути увагу до теми адопції домашніх тварин, адже більшість учасників – колишні мешканці притулків чи жертви цуценячих ферм.
Як розповідало BitukMedia, минулого року титул узяв восьмирічний пекінес на ім’я Wild Thang, відомий своїм некерованим хутром та “посмішкою без зубів”, яка з’явилася через хворобу в дитинстві.
Понад пів століття він з усмішкою, жартами й невтомною енергією продавав газети на терасах кафе Латинського кварталу Парижа. Цього вересня 73-річний Алі Акбар, уродженець Пакистану, стане кавалером Національного ордену “За заслуги”. Це одна з найвищих нагород Франції.
Алі Акбар народився у Пакистані в 1953 році у багатодітній родині та мав 10 братів і сестер. Сім’я жила у бідності. Хлопець у 12 років покинув школу та згодом подався до Європи в пошуках кращого життя.
Алі Акбар приїхав до Франції у 1973 році з Равалпінді, що на півночі Пакистану, й почав працювати газетярем у самому серці Латинського кварталу Парижа. Свій перший “товар”, сатиричний тижневик Charlie Hebdo, чоловік продавав студентам Сорбонни та сусідніх університетів. Примірники він купував у кіоску і перепродував їх за трохи вищою ціною – так отримував невеликий прибуток.
Вже у 1970-х газетярі, які працювали пресу просто неба, ставали рідкістю: телебачення витісняло друковане слово, а з появою інтернету цей процес прискорився ще більше. Та Акбар, останній вуличний продавець газет у Парижі, зумів зберегти традицію завдяки своєму фірмовому стилю — щирій усмішці, дотепам і позитивному настрою.
“Я просто люблю відчуття паперу. Не сприймаю планшети та інші пристрої. Але люблю читати справжні книги, не на екранах”, – зізнається він. “Я маю свій спосіб продавати газети: намагаюся жартувати, щоб люди сміялися, створюю атмосферу… Прагну дістатися до серця людини, а не до її гаманця”.
Сьогодні робота стала набагато складнішою: за вісім годин Алі Акбар продає близько 20 примірників Le Monde. “Тепер усе цифрове. Люди просто не купують газети”, — констатує Акбар. Та попри виклики, він не планує зупинятися, доки дозволятиме здоров’я.
За ці роки Алі став невід’ємною частиною Латинського кварталу, де модні бутикові вітрини й ресторани майже витіснили старі книжкові крамниці, що колись надихали видатних філософів XX століття.
“Алі — це інституція. Я купую в нього Le Monde щодня. Насправді ми робимо трохи більше, ніж просто купуємо газету: п’ємо разом каву, іноді обідаємо”, — розповідає постійна клієнтка Марі-Лор Кар’єр.
У вересні президент Франції Еммануель Макрон особисто вручить Алі Акбару звання кавалера Національного ордену “За заслуги” — нагороду, яка відзначає видатні заслуги в цивільній чи військовій сфері.
Алі Акбар на це пожартував, що, можливо, нагорода “допоможе йому нарешті отримати французький паспорт”. Чоловік, який має свою сторінку у Wikipedia, досі не має громадянства Франції, хоча вже давно подав заяву, щоб його отримати.
Як розповідало BitukMedia, 100-річна італійка не збирається виходити на пенсію. Анна Поссі щодня працює баристою у своєму кафе, готуючи ароматну каву для відвідувачів. Довгожителька стверджує, що востаннє була у відпустці 67 років тому, проте її це цілком влаштовує. “Я серед людей. Мені добре тут”, – каже Анна.
Українська спортсменка встановила новий світовий рекорд. Софія Гречко здобула золоту медаль на Всесвітніх іграх-2025 у змаганнях з підводного плавання на 400 метрів у моноласті.
Про це повідомили в Міністерстві молоді та спорту.
У фіналі Гречко фінішувала першою з результатом 3:11.88 хв. Вона покращила попередній світовий рекорд на 0.22 сек. Раніше цей рекорд належав китаянці Їтінь Сунь. Для Софії Гречко це вже друга золота медаль на цих змаганнях після перемоги на дистанції в 200 метрів.
На другому місці фінішувала Анна Яковлєва, яка здобула “срібло”, відставши від Гречко на 0.39 сек. Для 16-річної Яковлєвої ця медаль стала дебютною на такому рівні змагань. Обидві українки перевершили “нейтральну” Єлізавєту Купрессову.
Загалом, наша команда здобула вже сім золотих медалей на Всесвітніх іграх-2025 і 11 медалей у підводному плаванні, що є найкращим результатом серед усіх збірних. У загальному медальному заліку українці посіли третє місце. Вони поступились Угорщині та Німеччині.
Фото - Жива сучасна бібліотека - БФ Бібліотечна країна
В Україні запустили унікальний проєкт “Буксінь” – мобільну бібліотеку в автобусі, що мандрує країною та привозить книжки й культурну програму в різні громади, включно з місцями компактного проживання внутрішньо переміщених осіб.
Про це повідомляє “Читомо” з посиланням на благодійний фонд “Бібліотечна країна”.
“Буксінь” – це не просто бібліотека на колесах. Окрім книжок, команда організовує інтерактивні читання, ігри, вікторини та інші культурні активності. В одній із поїздок, наприклад, провели акцію “Книга за читанням” біля місцевої амбулаторії: мешканцям громади підбирали літературу для зміцнення ментального здоров’я за індивідуальними запитами, навіть виписували “книжкові рецепти” після консультацій із психологом.
Ідея створити мобільну бібліотеку виникла на початку повномасштабного вторгнення. Британська асоціація бібліотекарів Libraries Connected зібрала 10 тис. фунтів стерлінгів, щоб подарувати Україні автобус, облаштувати його та доставити. Раніше цей бібліобус обслуговував мешканців графства Ворікшир, зокрема містечка Стратфорд-на-Ейвоні, батьківщини Шекспіра.
Після прибуття в Україну автобус отримав нове життя і нову назву “Буксінь”. Її обрали не випадково: автобус став гусінню, яка везе книжки до читачів. Усередині — полиці з книжками, робоче місце бібліотекаря, столик для читачів і навіть пандус для людей на кріслах колісних чи з дитячими візочками. Колекцію повністю оновили: тепер тут є видання про здоров’я для дітей і дорослих, а також художня література для будь-якого віку.
“Ми хочемо популяризувати бібліобуси в Україні. Для сільських громад, де неможливо утримувати бібліотеку в кожному селі, це шанс мати доступ до сучасної літератури”, – зазначили у “Бібліотечній країні”.
До слова, саме цей фонд став лавреатом престижної британської премії Public Library Champion Award 2025 за розвиток бібліотечних послуг в Україні.
Як розповідало BitukMedia, бібліотекарі із міста Бахмач на Чернігівщині створили велобібліотеку. Заради популяризації читання вони їздять по вулицях та пропонують перехожим взяти книжку.
24-річний Ліам Віссер з Ґронінґена (Нідерланди) кілька тижнів крутив педалі, щоб подолати майже 1600 км від рідного міста до Львова. Його мета – зібрати кошти для підтримки підлітків та молоді, які постраждали від війни.
Як повідомили у міському управлінні “Служба у справах дітей”, вже зібрано 20 тис. євро: 10 068 – Ліам назбирав особисто, ще стільки ж додав благодійник із Нідерландів. Ці кошти підуть на літній табір для українських підлітків, зокрема вихованців “Спільноти-Рідні”, які цього потребують найбільше.
“Мені дуже захотілось підтримати українську молодь. В мене з’явилась думка зробити таку мандрівку на велосипеді, залучити кошти і зробити усе, що лиш від мене залежне, щоб юні українці усміхались. Усе втілилось, і я щасливий. А ще я просто в захваті від вашого міста, воно таке гарне, що я не вірю, що бачу це на власні очі, і маю такий теплий прийом – це дуже зворушливо”, – поділився враженнями Ліам.
На площі Ринок мандрівника зустріли представники міста, благодійного фонду “Рідні” та самі діти, заради яких він вирушив у подорож. “Тепер завдяки Ліаму ми поїдемо відпочивати. Сьогодні ж запрошуємо його в гості до нашої “Спільноти-Рідні”, щоб познайомитися ближче”, – розповіла 15-річна Юля, яка живе в малому груповому будинку.
За словами керівниці департаменту гуманітарної політики Львівської міськради Валентини Бартошик, це приклад того, що підтримка українців важлива навіть на відстані. П’ять тисяч євро підуть безпосередньо на організацію табору, решта – дітям із гарячих точок.
Місце відпочинку ще обирають, але, як зазначив керівник управління “Служба у справах дітей” Володимир Фридрак, воно обов’язково поєднає красу України, смачну національну кухню та традиції.
Як розповідало BitukMedia, понад 2000 км – від Львова до Брюсселя – за 25 діб проїхав на велосипеді французький журналіст Себастьян Гобер. Це був його спосіб зібрати кошти для підрозділу, в складі якого боронить Україну його товариш – французький доброволець Джонатан.
Характерне зображення дельфіна, що скидає пластиковий пакет. Фото - Getty Images/ Stuart Westmorland
Під час дайвінг-експедиції на берегах острова Гранд-Терк у Карибському морі стався незвичайний випадок. Дикий дельфін афаліна приніс людям пластиковий пакет. Це був не просто збіг – здається, розумна тварина навмисно нагадала людям про відповідальність за океан.
Під час дайвінг-експедиції біля острова Гранд-Терк група друзів на чолі з жінкою на ім’я Лейсі стала свідком вражаючої сцени. Коли вони вже завершували занурення і поверталися до берега, до човна несподівано підпливли три дикі дельфіни-афаліни. Один із них мав щось особливе – на плавнику він ніс пластиковий пакет.
Лейсі схопила GoPro-камеру і попливла до корми човна, де перебував інструктор з дайвінгу. Саме туди і підійшов дельфін. Він мовчки завис під мотором, а потім підплив ближче й обережно поклав пакет просто перед людьми. Здавалося, ніби тварина навмисно передає його, щоби вони викинули його належним чином.
Після цього ще одна жінка з команди підняла сміття і передала його інструктору — і в ту ж мить дельфін підняв голову над водою, наче перевіряючи, що люди зробили з його “передачею”. Потім він ще кілька хвилин кружляв біля човна, ніби дякував – і зник у глибині.
Цей емоційний випадок, як зазначає Марк Джей Палмер з Earth Island Institute, неабияк вразив усіх присутніх. Лейсі звернулася до нього, аби поділитися цією історією, бо була впевнена: це був не випадок, а “мовчазний урок” від мешканця океану.
Дельфіни, відомі високим інтелектом, демонструють складну поведінку, що межує з екологічною свідомістю. І, можливо, саме вони першими почали “протестувати” проти засмічення океану пластиковими відходами.
Екологічна ситуація у світовому океані справді досягла критичної точки. Пластикові відходи стають причиною загибелі морських птахів і ссавців.
За даними британської незалежної екологічної платформи Green Match, до 2050 року в морях може стати більше пластику, ніж риби. Вже зараз у Світовому океані плаває від 75 до 199 млн тонн пластикового сміття. Особливо небезпечні дрібні частинки – мікропластик, який складає 92% усього пластикового забруднення.
Серед найпоширеніших знахідок у морі – пластикові пляшки, соломинки, обгортки, сигаретні недопалки і пакети, подібні до того, який “повернув” дельфін. Пластикові пакети становлять особливу небезпеку, адже тварини часто сприймають їх за медуз – улюблену їжу багатьох морських мешканців.
Ця історія – ще одне нагадування про те, що океан не мовчить. І навіть його мешканці вже намагаються достукатися до людства, поки ще не надто пізно. Випадок із “вихованим” дельфіном, який повернув пакет людям, повинен змусити людство задуматися про своє ставлення до природи.
Як розповідало BitukMedia, британські водолази-рятувальники нарешті змогли зняти пластикове кільце із шиї морського котика із кличкою Ком’ютер. За пораненою твариною слідкували шість років біля узбережжя Корнуолла, але не могли обрати момент, аби допомогти.
У Чикаго (США) гумові качки знову рвонули річкою – і не просто заради видовища. Понад 82 тисячі яскравих іграшкових пташок стали частиною щорічного благодійного “Качиного дербі” (Ducky Derby) та зібрали майже $600 тис. для Спеціальної Олімпіади Іллінойсу.
На сонячному березі річки Чикаго тисячі людей зібралися, аби побачити, як з мосту Колумбус-стріт у воду одночасно пірнуть десятки тисяч качок – усе задля підтримки спортсменів з інтелектуальними порушеннями. Участь у перегонах могла взяти кожна охоча гумова пташка, якщо її “всиновили” за $10.
Кожна така пожертва — це внесок у програми спортивної, оздоровчої та лідерської підтримки людей з інвалідністю. А ще – шанс виграти класні призи. Цьогоріч серед подарунків: позашляховик Chevrolet Trailblazer, $2,5 тис. готівкою, квитки до клубної ложі на матчі бейсбольної команди Chicago Cubs.
“Ducky Derby – це не просто веселощі. Це свято інклюзії й доказ того, наскільки сильні наші спортсмени та як багато вони можуть досягти”, – каже Піт Біл-ДелВеккіо, президент і CEO Special Olympics Illinois.
Подія вже давно перетворилася на велике міське свято: музика, фудтраки, ігри, фотозони – усе для того, щоб добро було гучним і помітним.
Після фінішу всі 82 тисячі качок виловили з води. Їх висушать і збережуть до наступного року – у 2026 гумова армія повернеться!
До слова, Спеціальна Олімпіада Іллінойсу (Special Olympics Illinois) – це частина міжнародного руху Special Olympics, який надає людям з інтелектуальними порушеннями можливість займатися спортом, розвиватися та брати участь у змаганнях на рівні з іншими.
Фото – соцмережі
Special Olympics Illinois охоплює тисячі учасників по всьому штату Іллінойс і організовує сотні подій щороку, зокрема програми зі здоров’я (наприклад, медогляди), фізичної активності, інклюзивного навчання у школах, розвитку молодих лідерів. Всі програми фінансуються за рахунок благодійних внесків, тому заходи на кшталт Ducky Derby мають не тільки розважальну, а й дуже важливу соціальну місію.
Як розповідало BitukMedia, 13-річний шотландець Філіп Міллер знайшов на узбережжі острова Стронсей пластикову качечку. Вона виявилася “учасницею” рекорду Гіннеса 18-річної давнини. За цей час качечка пропливла 681 км.
У Ванкувері (Канада) крихітний померанський шпіц на ім’я Скаут самотужки вигнав ведмедя, який вдерся до будинку господарів. Потішний момент потрапив на відео з домашніх камер спостереження — і ролик став вірусним.
Камери відеонагляду в будинку Кайли Кляйн у Ванкувері зафіксували дивовижну сцену: ведмідь спокійно зайшов до вітальні через прочинені двері, зацікавився диваном… І раптом з коридору вискочила маленька хутряна куля – трирічний шпіц на ім’я Скаут.
Попри крихітні розміри, пес не розгубився: із вереском і гавкотом він кинувся на велетенського непроханого гостя. Ведмідь миттю змінив курс і, не обертаючись, накивав пʼятами. Камери зняли, як він тікає з подвір’я, а Скаут стрибає зі сходів, переслідуючи звіра. За псом біжить господарка й гукає: “Скаут, Скаут! Назад!”
Як розповіла Кайла журналістам, ведмідь навідується вже не вперше. Але цього разу він перетнув всі межі – з’їв сніданок Скаута, що й викликало таку люту реакцію пухнастого охоронця.
“Він явно захищав не лише нас, а й свою миску, – сміється Кайла. — Після цієї нагоди ми стали уважніше стежити за дверима, але пишаємось нашим маленьким героєм. Скаут – маленький, але дуже хоробрий. Ведмідь добре подумає, перш ніж сюди повернутися”.
Відео шаленого “переслідування” вже набрало тисячі переглядів у соцмережах, а Скаут став справжньою зіркою. У наступному відео господиня показала, як пес продовжує “патрулювати” територію навколо дому, голосно гавкаючи в напрямку кущів, де зник ведмідь.
Як розповідало BitukMedia, американець повернувся додому після евакуації з Каліфорнії і знайшов там ведмедя. Лісовий гість оселився у підвалі будинку і “не має жодного наміру з’їжджати”.
37-річний ветеран Іван Роман, який втратив руку, ногу і частково зір через поранення на фронті, вступив до Львівського державного університету фізичної культури. Він мріє стати тренером зі стрільби з лука і вже сьогодні впевнено йде до цієї мети.
Пацієнт Центру UNBROKEN Іван Роман з Миколаївщини вперше пішов боронити Україну ще у 2014 році. Під час повномасштабної війни він служив водієм в аеророзвідці. У січні 2024 року під час бойового завдання ворожий FPV-дрон влучив у лобове скло його авто. Іван зазнав тяжких поранень — втратив руку, ногу і майже повністю зір.
Івана рятували в чотирьох містах: Дніпрі, Києві, Івано-Франківську та Львові. До Центру UNBROKEN він потрапив усе ще у важкому стані. Тут йому також виконали низку операцій. Зокрема — реампутацію руки, видалення інфікованого кульшового суглобу та закриття грижі, яка утворилася на животі після поранення.
Попри це, він не зламався. Між операціями у Львові Іван відвідав майстер-клас зі стрільби з лука – спершу з недовірою, адже не уявляв, як можна стріляти з таким травмуванням. Але вже після першого пострілу зрозумів: це — його. Оскільки в нього немає однієї руки, то спершу стріляти йому допомагала тренерка. Але згодом чоловік приловчився натягувати тятиву зубами і тепер самотужки потрапляє у ціль.
Іван з дружиною Ларисою. Фото – UNBROKEN Ukraine/ Facebook
Тепер вже бере участь у змаганнях. А головна мета чоловіка – потрапити до складу Національної паралімпійської збірної України зі стрільби з лука.
Та мріями ветеран не обмежується — цього літа він успішно вступив до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. Іван набрав 193 бали на творчому конкурсі зі стрільби з лука, пройшов співбесіду з чотирьох предметів, вступив “на бюджет” і навчатиметься на денній формі за спеціальністю “Фізична культура та спорт”.
“Я буду намагатися робити від себе максимум, добре вчитися і прогресувати. Я просто у захваті, що у мене вийшло вступити, адже перепон було багато”, — каже Іван.
Вся команда Центру UNBROKEN щиро вітає свого пацієнта та друга зі вступом: “Бажаємо цікавого навчання та реалізації всіх мрій!”
Як розповідало BitukMedia, з розтрощеною рукою, обширною раною на попереку і пораненою легенею він три доби під постійними обстрілами добирався до точки евакуації. 32-річний Руслан Чайка вижив у пеклі фронту, і тепер його життя в руках львівських хірургів.
Візуалізація мосту Webuild, який має зв'язати материкову частину Італії із Сицилією. Зображення - Webuild Image Library/ CNN
Після десятиліть суперечок, затримок і скасувань Італія офіційно дала зелене світло одному з найамбітніших інфраструктурних проєктів Європи — мосту через Мессінську протоку. Він зʼєднає Сицилію з материком. Його довжина перевищить 3,7 км, а загальна вартість сягне 13,5 млрд євро.
В Італії затвердили проєкт будівництва найдовшого у світі підвісного мосту. Він має з’єднати материкову частину країни з островом Сицилія. Інвестиція в розмірі 13,5 млрд євро ($15,5 млрд) стала можливою після схвалення міжміністерського комітету з питань стратегічних державних проєктів.
“Це буде найбільший інфраструктурний проєкт Заходу”, – заявив міністр транспорту Маттео Сальвіні. Прем’єрка Джорджія Мелоні додала: “Міст стане інженерним символом світового масштабу”.
Мессінський міст матиме довжину майже 3,7 км, з яких 3,3 км – підвісна частина. Таким чином він на 1 277 м перевершить теперішнього рекордсмена – міст Чанаккале в Туреччині.
Конструкція передбачає три смуги для автотранспорту в кожному напрямку і двоколійну залізницю. Очікується, що щогодини міст зможе пропускати до 6 тис. автомобілів і 200 поїздів. Це зменшить час подорожі через протоку з 1,5 години до 10 хвилин на авто, і зекономить для поїздів до 2,5 годин у дорозі.
Зображення – Webuild Image Library
За оцінками, міст створюватиме близько 120 тис. робочих місць щороку та сприятиме розвитку економічно відсталих регіонів півдня Італії.
Ба більше – влада також розглядає можливість зарахувати міст як внесок до оборонного бюджету країни в межах зобов’язань перед НАТО. Завдяки цьому проєкт може бути віднесений до так званої “подвійної” інфраструктури – цивільної та оборонної. Це дасть змогу Італії враховувати витрати на міст як частину оборонного фінансування (до 1,5% від ВВП).
Сальвіні підтвердив наміри щодо такої класифікації, однак остаточне рішення має ухвалити міністерство оборони й економіки. Наразі понад 600 вчених підписали відкритий лист проти військової класифікації мосту, вказуючи, що це може зробити споруду мішенню.
Тим часом проєкт вже критикують екологи. Вони подали скарги до ЄС через можливу шкоду міграційним шляхам птахів.
Також піднімається питання участі організованої злочинності у підрядах. Спершу планувалося передати контроль за антикорупційними заходами МВС, однак президент країни наполіг на дотриманні чинного антикорупційного законодавства, що стосується всіх великих інфраструктурних проєктів.
Міністр Сальвіні запевнив, що проєкт контролюватимуть за тими ж протоколами, які застосовували під час Експо-2015 у Мілані та підготовки до зимової Олімпіади 2026 року.
Міст Чанаккале 1915, також відомий як міст Дарданелли – автомобільний підвісний міст у провінції Чанаккале на північному заході Туреччини. Розташований на південь від міст Лапсекі та Геліболу, міст перетинає протоку Дарданелли приблизно за 10 км на південь від Мармурового моря. З основним прольотом 2023 м, міст перевершив міст Акасі Кайке в Японії на 32 м, ставши найдовшим висячим мостом у світі. Міст був офіційно відкритий президентом Тайіпом Ердоганом 18 березня 2022 року. Це четвертий міст через Турецькі протоки і перший міст через Дарданелли. Фото – Wikipedia
За даними інформагентства, міст будуватиме консорціум на чолі з італійською компанією Webuild. Вона ще у 2006 році перемогла в першому тендері, але реалізацію тоді скасували. У 2022 році Webuild побудувала міст Чанаккале в Туреччині за схожою конструкцією — з аеродинамічним профілем, схожим на фюзеляж винищувача, та отворами для проходження вітру.
Компанія підкреслює, що підвісні мости добре показують себе в сейсмонебезпечних зонах — приклади є в Японії, Туреччині та Каліфорнії (США). Зокрема, конструкція має бути стійкою до землетрусів на розломі Мессіни, який спричинив катастрофу в 1908 році.
Генеральний директор Webuild П’єтро Саліні зазначив, що “цей міст стане трансформаційним проєктом для всієї країни”.
Перші підготовчі роботи можуть стартувати вже у вересні або жовтні 2025 року – після перевірки фінансової документації Рахунковою палатою Італії. Будівництво заплановано на 2026 рік, а завершення — до 2032–2033 років.
Як розповідало BitukMedia, у центрі Флоренції (Італія) нарешті завершиться епоха одного з найсуперечливіших символів міської забудови – будівельного крану заввишки понад 60 м. Його встановили для розширення Галереї Уффіці ще 2006 року, однак будівництво затягнулося, а сам кран став символом бюрократичної безпорадності.
Горила Тоні – справжній довгожитель і легенда Київського зоопарку. 8 серпня йому виповниться 51 рік, що за людськими мірками понад 90! На честь іменин Київський зоопарк влаштовує пікніки для відвідувачів і головного винуватця свята.
Про це розповідає зоопарк на своїй сторінці у Facebook.
Унікальна подія у столичному зоопарку: 8 серпня єдиній горилі в Україні Тоні виповнюється 51 рік. За людськими підрахунками це понад 90, тож і святкування відповідне. Іменини триватимуть три дні – 8, 9 і 10 серпня.
Святкові пікніки щодня розпочинатимуться об 11:00. Улюбленця публіки пригощатимуть спеціальними смаколиками на літньому майданчику та на Острові звірів. Зоопарк запрошує всіх охочих долучитися до події: “Приходьте привітати нашого іменинника, побачити його ранковий вітамінний сніданок та отримати добрі емоції!”
“Тоні не лише єдина горила в Україні, а й одна з найстаріших у Європі. І як у кожної літньої особи, у нашого “дідуся” є свої вікові особливості, які потребують постійної уваги фахівців. Завдяки щоденній турботі команди зоологів і ветеринарів, збалансованому раціону та спеціальним фізичним вправам Тоні щодня має все необхідне, аби почуватися добре і залишатися активним – у своєму спокійному, розміреному ритмі”, – розповіли у Київському зоопарку.
Як розповідають у зоопарку, найчастіше запитання відвідувачів – “Чому Тоні живе один?” І відповідають – “Усе просто. Тоні має свій характер – незалежний, трохи норовливий і дуже особливий. І саме так йому комфортно”.
Фото – сайт KyivZoo
Тоні народився 8 серпня 1974 року у родині рівнинних горил Фрітца і Делфі у Нюрнберзькому зоопарку. З самого дитинства горила вирізнявся дещо егоцентричним та нетовариським характером. Німецькі фахівці докладали значних зусиль, намагаючись соціалізувати його в різних групах. За 25 років Тоні змінив кілька європейських зоопарків, аж поки у 1999 році не оселився в Києві.
Київські фахівці розраховували звести 25-річного Тоні з самкою Дорою, яка вже мешкала в зоопарку. Але всі спроби об’єднати цих двох виявились марними: тварини постійно конфліктували і фахівці зоопарку були вимушені тримати їх у різних вольєрах.
У 2014 році Тоні з клітки з гратами переселився у затишне світле житло з дерева та скла та невелике зелене літнє подвір’я. Зараз Тоні надано тимчасові просторі світлі 200-метрові апартаменти з виходом на власну зелену фазенду, площею близько 500 кв.м. Самітник не нудьгує. Для благополуччя горили тут є: кам’яниста гряда, дерев’яна платформа, лежанка, гамак, акваріум з рибками, штучний мурашник, баскетбольне кільце, барабан для фруктів, і навіть телевізор з науково-популярними програмами про навколишній світ.
У 2019 році Тоні занедужав, але допомога потрібних фахівців була надана вчасно. Зрештою горила видужав та наразі почувається добре – настільки, наскільки це можливо у його віці.
“За характером Тоні обережний, недовірливий, в міру агресивний, вдумливий та надзвичайно самолюбивий. Він в усьому має бути єдиним і головним. Серед кіперів визнає членами родини лише жінок, з якими спілкується за допомогою жестів та яким дозволяє себе обслуговувати. І жодним чином не допускає наближення співробітників чоловічої статі, яким всіляко висловлює своє несприйняття та неповагу. До відвідувачів ставиться трохи зверхньо, хоча буває що часом зацікавиться кимось і може вступити в спілкування, висловлюючи свій інтерес мімікою та різноманітними жестами”, – зазначається на сайті KyivZoo.
Фото – сайт KyivZoo
За останню чверть століття горила Тоні став улюбленцем не одного покоління відвідувачів і вже давно перетворився на живу легенду. На території зоопарку є навіть графіті з його зображенням.
Як розповідало BitukMedia, Фату, найстаріша у світі горила, яка живе в неволі, відсвяткувала свій 68-й день народження в Берлінському зоопарку. Цю знакову дату західна рівнинна горила зустріла 11 квітня у колі шанувальників та журналістів.
Найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання Туринської плащаниці. Цифрова правда, виявлена через століття, суперечить багатовіковій легенді.
Знаменита Туринська плащаниця – один із найзагадковіших і найсуперечливіших артефактів в історії. Йдеться про довгий шматок старовинної лляної тканини, на якому слабко, але чітко проступає негативний відбиток оголеної чоловічої фігури на повний зріст, що нагадує традиційні зображення Ісуса Христа. На відбитку навіть видно сліди крові, схожі на рани від розп’яття…
Коли була виготовлена плащаниця, яке її походження – науковці, історики та релігійні діячі роками не можуть дійти згоди. Дві найбільш поширені теорії полягають у тому, що це витвір мистецтва, створений в епоху Середньовіччя, або це священна реліквія – справжній саван, в який було обернуто тіло Ісуса після його смерті.
Туринська плащаниця, реліквія, яку багато хто вважає поховальним покривалом Ісуса Христа, ймовірно, ніколи не торкалася справжнього людського тіла. Такого висновку дійшов бразильський графік Сісеро Мораес у дослідженні, нещодавно опублікованому в науковому журналі Archaeometry.
Мораес, який спеціалізується на історичній 3D-реконструкції облич, змоделював, як тканина поводиться при накриванні тривимірного людського тіла, а також — барельєфної (плоскої) скульптури. Після віртуального “обгортання” обох моделей тканиною, дослідник порівняв отримані результати з фотографіями плащаниці, зробленими у 1931 році.
Сісеро Мораєс створив 3D-модель тіла, що обгортають тканиною, і показав, що зображення обличчя виходить далеким від вихідного. Зображення – Cicero Moraes
Результати були красномовні: відбиток на Плащаниці майже точно повторює те, як тканина виглядає на низькорельєфній скульптурі. Натомість, при моделюванні з тілом зображення виходить спотвореним і роздутим через об’єм. Такий ефект Мораес назвав “ефектом маски Агамемнона” – за аналогією зі знаменитою золотою посмертною маскою з Мікен (Греція).
Золота маска Агамемнона. Цяпоховальна маска середини 2 тисячоліття до нашої ери, знайдена 1876 року в Мікенах Генріхом Шліманом. Свою назву отримала від легендарного царя Агамемнона, оскільки Шліман був упевнений, що знайшов його могилу. Проте за часом створення маска виявилась давнішою. За різними припущеннями, вона може належати Лінкею, або його правнуку Персею.
“Зображення на плащаниці відповідає скоріше контактній поверхні з барельєфом, а не об’ємним тілом”, — пояснив дослідник. На його думку, образ могли створити за допомогою пігментів або навіть гарячої поверхні — на дерев’яному, кам’яному чи металевому зразку.
Датування вуглецем ще у 1989 році віднесло створення плащаниці до періоду 1260–1390 років, що збігається з епохою, коли в Європі були поширені плоскі релігійні зображення на надгробках і в храмах.
Попри те, що нове дослідження не ставить остаточну крапку в суперечках довкола плащаниці, воно вкотре ставить під сумнів її автентичність. Сам Мораес називає цю реліквію “шедевром християнського мистецтва” й припускає, що її могли створити навмисно в поховальному контексті.
Інші фахівці вважають, що нове дослідження лише підтверджує те, що історики мистецтва знали вже давно. Професор християнської історії Андреа Ніколотті з Турина зазначає: “Ще кілька століть тому було зрозуміло, що зображення на плащаниці — це проєкція, а не контактний відбиток”.
Попри це, Мораес підкреслює, що метод 3D-моделювання є доступним, відтворюваним і наочно демонструє силу цифрових технологій у розкритті історичних та релігійних таємниць.
Як розповідало BitukMedia, на початку березня 2025 року, під час сімейної прогулянки пагорбом в Ізраїлі, трирічна дівчинка підібрала “гарний камінчик”. Випадкова знахідка виявилась стародавнім артефактом – амулетом у вигляді скарабея, що датується середньою бронзовою добою.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
