100-річна італійка не збирається виходити на пенсію. Анна Поссі щодня працює баристою у своєму кафе, готуючи ароматну каву для відвідувачів. Довгожителька стверджує, що востаннє була у відпустці 67 років тому, проте її це цілком влаштовує. “Я серед людей. Мені добре тут”, — каже Анна.

Про це розповідає South China Morning Post.

Анна Поссі народилася у 1924 році й усе життя присвятила роботі в ресторанному бізнесі. 1958 року разом із чоловіком вона відкрила власний бар, який швидко став популярним серед місцевих жителів. Після смерті чоловіка жінка продовжила керувати закладом самостійно, не пропустивши жодного робочого дня.

Бар Centrale розташований у містечку Неббьюно на півночі Італії, біля озера Лаго-Маджоре. Це вже давно не просто кав’ярня, а справжній соціальний центр громади. Уже понад 60 років — з 1958-го — Нонна Анна (бабуся Анна) відкриває двері свого закладу щодня о 7-й ранку. Взимку бар працює до 19:00, а влітку — до 21:00.

“Мені не потрібно багато. Важливо те, що я серед людей. Тоді мені добре”, – каже літня жінка. У листопаді минулого року Анна відзначила 100-річний ювілей, і на згадку про це в кафе з’явилася табличка з написом La barista più longeva d’Italia (“Найстарша бариста Італії”). Таким досягненням можна і похвалитися!

Але є й проблеми: в італійських кафе-барах, багато з яких є сімейними, закінчується “нова кров”. Згідно з останніми даними, між Південним Тіролем на півночі Італії та Сицилією на півдні 132 тис. кафе. Між тим, ще 10 років тому їх було на 20 тис. більше.

Причини падіння майже скрізь однакові: робочі дні тривалістю 12-14 годин, низькі зарплати, висока оренда, а тепер ще й зростання цін на зернову каву. Робота баристи вже не приваблює молодь.

Але кафе-бари є невід’ємною частиною повсякденного життя в Італії. Кава, відома в багатьох інших частинах світу як еспресо або капучіно вранці, часто з корнетто (круасаном), ще одна або дві філіжанки в обід, а потім “аперитиво” ввечері, є повсякденною рутиною для багатьох італійців.

…Колись бар Centrale приваблював музичним автоматом, настільним футболом і затишною атмосферою, що робило його одним із найсучасніших барів у місті. Сюди приїжджали люди з різних куточків регіону, щоб поспілкуватися і потанцювати.

Після смерті чоловіка у 1974 році Анна вирішила не виходити заміж вдруге і присвятила себе дітям та улюбленій справі. Вона згадує, що 1960–1980-ті роки були “золотою добою” для її бару. Серед відомих гостей закладу були футболісти “Мілана” Джанні Рівера та Фульвіо Колловаті.

Оіційно Анна Поссі вийшла на пенсію в 60 років ще в 1984-му. “Але чому я маю зупинятися? Мій бар для мене набагато більше, ніж робота. Це моє життя”, – каже вона зараз. Жінка біля кавомашини навіть в неділю та святкові дні. “Люди теж хочуть пити каву на Різдво”. Її остання відпустка була в 1950-х – вісім днів у Парижі.

З часом музичний автомат зник, але в барі з’явився книжковий куточок, де відвідувачі можуть обмінюватися книгами й читати за філіжанкою кави. А в неділю гостей чекає частування — домашній яблучний пиріг. “Люди приходять сюди, бо не можуть повірити, що я досі працюю”, — жартує Анна, яка заслужено носить титул “найстаршої баристи Італії”.

 

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Italy by Nicolas (@italiasecrets)

Як розповідало BitukMedia, Книга рекордів Гіннеса визнала 108-річну японку найстарішою перукаркою у світі. Шіцуї Хакоїсі отримала ліцензію в 1936 році і досі стриже у своєму салоні в місті Накагава.