Шанс на виживання: вперше в історії знайдено протиотруту від блідої поганки

90% смертей, пов’язаних з отруєнням грибами, – то жнива блідої поганки (Amanita phalloides). В ній стільки токсинів, що смерть настає протягом 48 годин після того, як отрута потрапила в організм. І от тепер виявилося, що боротися з токсинами мухомора зеленого може відкрита ще в середині XX століття речовина.

Про це розповідає Science Alert. 

Бліда поганка (вона же мухомор зелений) вважається найотруйнішим грибом у світі. За словами експерта з грибів Бретта Саммерелла, поганки “надзвичайно небезпечні і токсичні”, і проблема в тому, що їх часто приймають за інші гриби через зовнішню схожість.

Симптоми отруєння блідою поганкою виникають вже через шість годин після того, як людина  з’їла навіть невеликий шматочок гриба. Зазвичай у жертв блідої поганки відмовляють печінка та нирки, а смерть настає протягом 48 годин після того, як отрута потрапила в організм. У блідій поганці містяться кілька видів токсинів. Але найстрашніший з них – альфа-аманітин. Досі протиотрути не існувало.

Мікологи з кількох наукових центрів КНР та Австралії зробили відкриття, яке подарує надію на порятунок життя тих, хто випадково скуштує блідої поганки.  Очевидно, що негативні ефекти альфа-аманітину блокує зелений індоціанін, який використовується у медичній візуалізації. Йдеться про флуоресцентний барвник, схвалений до застосування ще в 1959 році. Ця речовина переважно безпечна і повністю виводиться з організму.

На першому етапі дослідники з’ясовували, на які людські гени впливає альфа-аманітин, викликаючи загибель клітин. Одним з таких виявився ген STT3B. Далі вчені в пошуках молекул, здатних блокувати роботу цього гена, протестували понад три тисячі речовин. Зрештою виявилось, що такою сполукою є зелений індоціанін. Лабораторні експерименти показали, що барвник дійсно захищає людські клітини від загибелі внаслідок дії альфа-аманітину.

У лабораторних тестах на мишах та на клітинних тканинах людини вчені виявили, що речовина запобігає пошкодженню печінки та нирок, викликаного α-аманітином. Це підвищує можливість вижити після отруєння. Але час застосування антидоту має значення: якщо тварини отримують індоціанін протягом чотирьох годин після отруєння, це суттєво підвищує шанс на виживання. Якщо ж чекати 8–12 годин, то ефективність знижується. Можливо, через те, незворотні зміни вже не зупинити.

Попереду у вчених ще більше клінічних випробувань індоціаніну як потенційної протиотрути від токсинів блідої поганки.

Як розповідало раніше BitukMedia, гриби ведуть електричні “розмови” після дощу.