Домашнє насильство, смертний вирок і 71 рік очікування: Британія переглянула справу Рут Елліс

Минув 71 рік, перш ніж держава визнала свою помилку. До цього моменту не дожила сама Рут Елліс, не дожили й її діти. Лише онуки почули офіційні слова про “глибоку несправедливість” у справі жінки, яка стала останньою страченою у Великій Британії.

Про це повідомляє EuroNews.

Понад сім десятиліть родина Рут Елліс домагалася перегляду її справи. Тепер уряд Великої Британії оголосив, що король надав їй “умовне помилування”. Влада наголосила, що це рішення не означає визнання її невинуватою. Натомість держава вперше офіційно визнала, що покарання, яке отримала Елліс, було несправедливим з огляду на обставини справи.

Подібні рішення британська влада ухвалює вкрай рідко, особливо коли йдеться про кримінальні справи, завершені понад сім десятиліть тому.

Рут Елліс була останньою жінкою, яку стратили у Великій Британії. У липні 1955 року 28-річну матір двох дітей засудили до смертної кари через повішання за вбивство її коханця Девіда Блейклі. Вона застрелила на вулиці, а вже за кілька місяців вирок виконали.

У минулому жінка була моделлю та певний час знімалася для фотографів. На момент трагедії Елліс працювала адміністраторкою й хостес у престижному нічному клубі Little Club у лондонському Мейфері — одному з найпопулярніших місць світського життя того часу. Саме там вона познайомилася із заможним автогонщиком Девідом Блейклі.

Їхні стосунки були бурхливими й конфліктними. За словами родини Елліс та адвокатів, вони супроводжувалися постійним фізичним і психологічним насильством з боку Блейклі. Водночас у суді 1955 року цим обставинам майже не надали значення.

У квітні 1955 року Елліс вистежила Блейклі біля пабу Magdala у Лондоні. Коли він вийшов на вулицю, вона кілька разів вистрілила в нього з револьвера. Після затримання жінка не намагалася втекти й сама попросила поліцейського заарештувати її…

Під час судового процесу Елліс відмовилася посилатися на неосудність чи намагатися пом’якшити покарання. Також не було повною мірою досліджено роль її знайомого Десмонда Кассена, який, за даними, що з’явилися пізніше, міг дати їй зброю та підвезти до місця злочину.

Суд тривав лише два дні. Присяжним знадобилося близько 25 хвилин, щоб визнати Елліс винною й приректи її на смерть. Саме блискавичність цього процесу згодом стала одним із аргументів тих, хто вимагав перегляду справи.

Онуки Елліс роками наполягали, що жінка сама була жертвою тривалого фізичного, психологічного та сексуального насильства з боку Блейклі. Вони стверджували, що якби подібний випадок розглядали сьогодні, обвинувачення, найімовірніше, було б менш тяжким, а суд врахував би пережите нею насильство.

Минулого року четверо онуків звернулися до британської влади з проханням переглянути справу. У зверненні вони наголосили, що Рут роками потерпала від жорстокого поводження, а за десять днів до трагедії втратила дитину після того, як Блейклі вдарив її в живіт.

Виступаючи в парламенті, віцепрем’єр-міністр і міністр юстиції Великої Британії Девід Леммі повідомив, що король Чарльз схвалив рекомендацію уряду надати Рут Елліс умовне помилування.

За його словами, це рішення не означає визнання її невинуватою у вбивстві Девіда Блейклі. Натомість смертний вирок офіційно замінено на довічне ув’язнення — як символічне визнання того, що в цій винятковій справі було допущено “глибоку несправедливість”.

Під час оголошення рішення в парламенті були присутні двоє з шести онуків Елліс. “Справедливість нарешті відновлено”, — сказала її онука Лора Енстон. За її словами, це рішення не поверне життя, які були зруйновані, і не змінить долю дітей, які залишилися без матері, але воно офіційно визнає: система правосуддя тоді не захистила Рут Елліс.

Енстон також наголосила, що у 1950-х роках домашнє насильство практично не враховували під час судових процесів. Сьогодні, за її словами, Рут, найімовірніше, розглядали б як жертву багаторічного жорстокого поводження, а не лише як обвинувачену.

Після страти Елліс у Великій Британії розгорнулася широка суспільна дискусія щодо смертної кари. Вже через два роки законодавство змінили, дозволивши судам враховувати знижену осудність обвинувачених, а в 1969 році смертну кару за вбивство скасували остаточно.

Історія Рут Елліс давно вийшла за межі судових архівів. У 1985 році на її основі зняли британську драму Dance with a Stranger (“Танець із незнайомцем”) режисера Майка Ньюелла. Головну роль виконала Міранда Річардсон, а її коханця Девіда Блейклі зіграв Руперт Еверетт. Фільм отримав схвальні відгуки критиків і став однією з найвідоміших екранізацій реальної кримінальної історії у Великій Британії. Стрічка не лише розповідає про вбивство, а й показує токсичні стосунки, соціальні упередження щодо жінок у 1950-х роках та обставини, які зрештою призвели до широкої суспільної дискусії про скасування смертної кари.

Рут Елліс так і не дочекалася рішення, яке могло змінити її долю. Але через 71 рік держава офіційно визнала те, про що її родина говорила десятиліттями: ця справа була не лише історією про вбивство, а й історією про домашнє насильство, недосконалість правосуддя та запізнілу справедливість.

Як розповідало BitukMedia, Кетлін Фолбіг довгий час вважали найстрашнішою серійною вбивцею Австралії. Цей “титул” жінка отримала нібито за вбивство чотирьох своїх дітей. Через два десятки років за гратами захисту вдалось довести її невинуватість – допомогла наука.