Вгадай хто: 36 авторів написали роман про ковідний локдаун 2020 року

36 англомовних письменників взяли участь у створенні роману “Чотирнадцять днів”. Його дія розгортається у Нью-Йорку під час пандемії коронавірусу. Кожен з авторів відповідає за історію одного персонажа, але про те, хто саме який епізод написав, читач дізнається лише наприкінці книги.

Про це повідомляє Smithsonian Magazine.

Ідею проєкту запропонував автор трилерів та містичних “жахастиків”, колишній викладач Принстонського університету Дуглас Престон.

До проєкту вдалося залучити кількох відомих письменників, серед них творець “Оповіді служниці” Маргарет Етвуд, автор бестселерів у жанрі юридичного трилера Джон Гришем та лавреатка багатьох премій Селеста Інг (“І всюди жевріють пожежі”). Імена авторів вказані на обкладинці, але хто з них написав ту чи іншу новелу, повідомляється лише наприкінці книги. Кожному учаснику було надано свободу дій, тому історії вийшли дуже різні за стилем.

Сюжет “Чотирнадцяти днів” починає розвиватися 31 березня 2020 року, коли Нью-Йорк закрили на перший ковідний карантин. Група раніше не знайомих один з одним мешканців багатоквартирного будинку у Нижньому Іст-Сайді протягом двох тижнів щоночі збирається на даху, знайомиться і розповідає різні історії.

Історії різняться довжиною, стилем та жанром. Наприклад, в одній з них головний персонаж черниця-медсестра, яка може точно передбачити смерть пацієнта. А в іншій — винищувачка постільних клопів, яка вважає себе павучихою.

За словами Престона, замислюючи свій проект, він надихався “Декамероном” Джованні Боккаччо, класичною збіркою новел XIII століття. Герої “Декамерона” рятувалися від епідемії чуми, розповідаючи один одному історії, — так само роблять персонажі “Чотирнадцяти днів”, тільки під час пандемії коронавірусу.

За задумом Дугласа Престона ініціатором нічних сусідських зустрічей на даху стала домоврядниця на ім’я Єсенія Григореску. Вона ж потім керує ритуалом, по черзі даючи слово то одному, то іншому сусідові.

За словами Престона, суть роману полягає в тому, що в ситуації втрати, невизначеності, ізоляції, єдине, що допомагає людям об’єднатися та підтримати одне одного — це розповідь історій, сторітелінг. “Ми розповідаємо історії, щоб знайти сенс у жахливому, безглуздому світі. Ось про що насправді ця книга”, – пояснює Престон.

Як розповідало раніше BitukMedia, американський книжковий клуб через 28 років дочитав останній роман Джеймса Джойса.