Французькі вчені з Університету Париж-Саклі та Музею Лувру вивчили хімічну структуру головного шедевра Леонардо да Вінчі – “Мони Лізи”. І виявили рідкісний інгредієнт у складі фарби, якою з 1503 до 1519 року писався портрет. Митець застосовував його для того, щоб фарба була густішою і висихала у кілька разів швидше.
Про це повідомляє New York Post.
Дослідники вивчили ділянку на основному шарі картини за допомогою рентгенівського випромінювання синхротрона. Йдеться про установку, в якій заряджені частинки за допомогою магнітів прискорюються доти, доки не наближаються до швидкості світла. При цьому проаналізований фрагмент полотна настільки дрібний, що його розмір не перевищує товщину людської волосини.
Експерти знайшли у шарі фарби побічний продукт оксиду свинцю (плюмбонакрит). Ймовірно, італійський художник епохи Відродження застосовував порошок оксиду свинцю для того, аби фарба була густішою та висихала у кілька разів швидше. Леонардо розчинив речовину в лляному або горіховому маслі і нагрів склад, отримавши розчин приємного кольору, що нагадує золотистий мед.
“Він любив експериментувати, і кожна з його картин технічно зовсім різна. В даному випадку цікаво побачити, що справді існує особлива техніка нанесення першого шару “Мони Лізи””, – зазначив провідний автор дослідження Віктор Гонсалес.
Примітно, що за кілька століть голландський художник Рембрандт також використовував плюмбонакрит у своїх роботах. Вчені припустили, що така техніка передавалася з покоління в покоління.
Разом з цим, це відкриття проливає світло на творчий процес Леонардо і підкреслює його схильність до інновацій.
Віктор Гонсалес підсумовує: “Напевно, нам ще багато що доведеться відкрити. Ми ледве торкаємось поверхні. Те, що ми говоримо, – це лише трохи знань”. Це відкриття відкриває двері для нових захопливих перспектив у галузі мистецтвознавства та аналізу давніх шедеврів.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені розкрили головний секрет великих художників епохи Відродження.