“Киць-киць” не працює: як правильно покликати пухнастого недоторку

Фахівці з Університету Париж-Нантер досліджували правила “котячих церемоній”: шукали універсальний заклик від незнайомої людини, на який тварина охоче відгукнулась би. Експеримент показав, що звуки на кшталт “киць-киць” котів не приваблюють. 

Про це розповідає Phys.

У дослідженні французьких фахівців брали участь 12 кішок з двох котокафе в Бордо та Тулузі. Ці пухнасті звикли до уваги незнайомих людей. Експеримент почали рано вранці, ще до відкриття закладу. У приміщенні були лише двоє дослідників – один знімав експеримент на камеру, а інший “спілкувався” з кішками. Тварин запускали по одній, кішки заходили разом з господарями – власниками кафе.

Перший контрольний режим був безконтактним: експериментатор сидів нерухомо, не дивився на кішку, не розмовляв з нею і не простягав руки. Шість тварин виявились цікавими і наблизилися до людини, хоча їх і не кликали.

Другий режим, голосовий, передбачав, що кішок кликали по черзі, на ім’я та специфічним звуком — французьким варіантом “киць-киць”, але не простягали рук та уникали зорового контакту. У цьому випадку відгукнулися та підійшли до експериментатора сім кішок.

Під час третього, візуального,  режиму людина мовчки дивилася на кішку і простягала руку. Цього разу підійшло десять вихованців.

Четвертий режим був бімодальним — візуальним та голосовим: експериментатор дивився на кішку, простягав до неї руку, кликав на ім’я та використовував звуконаслідування. На це зреагували дев’ять тварин.

Аналіз результатів показав: спосіб спілкування впливав не лише на те, яка кількість кішок відгукнеться, а й на час, якого потребувала тварина, аби вирішити, наближатися до людини чи ні, а ще на негативну реакцію — смикання хвостом.

То як же правильно кликати кішок і котів? Значно швидше кішки взаємодіяли при візуальному та бімодальному способах спілкування. А коли експериментатор використовував контрольний режим без спілкування та голосовий спосіб, тварини смикали хвостами частіше та сильніше – демонстрували, що їм некомфортно.

Попри очікування, автори визнали, що всілякі “киць-киць” та звернення голосом не в пошані у кішок. Так, пухнасті розуміють, що людина їх так кличе, і тому дозволяють собі поблажливість до двуногих. Коли йдеться про спілкування з незнайомцями, мабуть, з погляду їхнього етикету, краще візуальний контакт і простягнута назустріч рука. Вчені також зазначають, що звуження очей може сприйматися котячими як позитивне спілкування, тому експериментатор дивився “нейтральним поглядом з повільними послідовностями кліпання”.

Як розповідало раніше BitukMedia, британські вчені дійшли висновку, що спілкуватися з домашніми котами і кицьками їхньою мовою зовсім не складно. Все вирішує посмішка. Але не варто посміхатися по-людськи.