Канадські та британські науковці припускають, що розгадали таємницю викопної тварини Typhloesus wellsi, яку називають “золотою рибкою-прибульцем”. Це може бути океанічний молюск, який жив 330 млн років тому.
Про це повідомляє The Guardian.
Перші рештки Typhloesus wellsi знайшли у США, у Монтані у 1960-х. Він був 9 см в довжину, мав овальну і загострену на кінцях форму –як у мяча для регбі, – плавник ззаду, але не мав ні хребта, ні анального отвору. Спочатку науковці думали, що знайшли у нього зуби, але потім зрозуміли, що вони належать дрібним вугреподібним рибами конодонтам. Ця істота з’їла риб, тому їхні зуби опинилися у неї у шлунку.
Однак вивчення раніше недосліджених зразків у музеї Онтаріо у Канаді можуть пролити світло на таємничу тварину. Їх провели доктор Жан-Бернар Карон із Королівського музею Онтаріо і професор Саймон Конвей Морріс з Кембриджського університету.
У тифлесуса виявили щось схоже на радулу – у нинішніх слимаків і равликів це язик чи глотка, вкриті дрібними зубцями. У тифлесуса цей орган має довжину 4 мм, розташований в передній частині тіла, складається із близько 20 трикутних зубів, загнутих назад, які розташовані у два ряди.
Науковці припускають, що тифлесус міг використовувати радулу як ящірка використовує язик – випльовувати її за межі тіла для того, щоб захопити здобич.
Їхні колеги із інших наукових закладів схвалили дослідження. Однак кажуть, що радула не обов’язково є ознакою молюска. І в будь-якому разі тифлесус лишається дуже загадковою твариною.
Як повідомляло раніше BitukMedia, aвстралійська науковиця Кейт Тринайстіч із Університету Кертіна разом з командою відкрила найдавніші найни відомі викопні рештки серця. Воно має вік 380 млн років і належало вимерлій рибі ряду артродіри.