Український шахіст Олексій Геращенко став чемпіоном світу серед аматорів на міжнародному турнірі, який відбувся у Греції. Киянин показав майже ідеальний результат і виборов “золото” у своїй рейтинговій категорії серед учасників із різних країн світу.
Чемпіонат світу серед аматорів під егідою Amateur Chess Organization (ACO) проходив із 6 до 14 травня на острові Кос.
У змаганнях взяли участь 119 шахістів-аматорів із різних країн. У групі E, де виступають гравці з рейтингом FIDE 1651–1750, Україну представляли двоє учасників — киянин Олексій Геращенко та львів’янин Богдан Чайка.
Геращенко здобув переконливу перемогу: він набрав 8 очок із 9 можливих і посів чисте перше місце, ставши чемпіоном світу за версією ACO у своїй рейтинговій категорії.
Ще один українець, Богдан Чайка, також виступив успішно. Із шістьма очками він поділив друге-четверте місця, однак за додатковими показниками завершив турнір четвертим.
Суперниками українців були шахісти з США, Канади, Швейцарії, Німеччини, Франції та інших країн.
Amateur Chess Organization — незалежна міжнародна шахова організація, заснована у 2012 році у Штутгарті (Німеччина). Її створили відомі шахові гросмейстери та майстри з метою популяризації шахів серед аматорів.
В організації наголошують: саме аматори становлять переважну більшість усіх шахістів світу — близько 99%.
Організатори української делегації зазначають, що вже найближчими днями кубок World Chess Amateur Champion прибуде до України як символ ще однієї міжнародної перемоги українських шахістів.
Як розповідало BitukMedia, 17-річний український студент Роман Дегтярьов обіграв гросмейстера і став чемпіоном Європи з шахів
У столиці Південної Кореї відкрився парк, де роботи не просто стоять за склом, а танцюють K-pop, виходять на ринг, малюють портрети й розважають дітей. Організатори називають його “простором майбутнього”, де люди мають звикнути до життя поруч із роботами.
Новий розважальний комплекс Galaxy Robot Park запрацював у Сеулі 5 травня. Його створила компанія Galaxy Corporation, яка також працює у сфері K-pop та цифрових технологій.
Парк займає площу близько 16,5 тис. кв. м у східному районі Кандон.
Головною зоною стала Robot Arena — арена, де гуманоїдні роботи влаштовують постановочні бої, беруть участь у шоу та демонструють різноманітні трюки.
Окрім цього, відвідувачі можуть побачити роботизовані концерти з танцями у стилі K-pop, поспілкуватися з AI-системами та навіть отримати портрет, створений штучним інтелектом.
У компанії пояснюють: парк задумували не лише як виставку технологій, а як місце, де роботи поступово стануть звичною частиною повсякденного життя.
Генеральний директор Galaxy Corporation Чхве Йон Хо каже, що проєкт особливо орієнтований на молодше покоління. За його словами, діти мають навчитися сприймати роботів не як щось лякаюче чи фантастичне, а як майбутніх помічників і партнерів у повсякденному житті. Під час тестового запуску парк уже відвідали близько 100 дітей, зокрема й діти з особливостями навчання.
Організатори планують масштабно розвивати проєкт. До офіційного великого відкриття, яке заплановане на серпень 2026 року, у парку хочуть проводити понад тисячу роботизованих виступів щороку.
Galaxy Corporation також повідомляє, що вже веде переговори про можливе відкриття схожих просторів в ОАЕ.
Поява такого парку — частина ширшої стратегії Південної Кореї, яка активно інвестує у штучний інтелект, робототехніку та цифрові розваги.
Останніми роками країна намагається закріпитися серед світових лідерів у сфері гуманоїдних роботів, де зараз домінують США та Китай.
А парк у Сеулі вже зараз виглядає як місце, де футуристичні фільми поступово стають реальністю.
Як розповідало BitukMedia, у люксовому готелі в Сеулі працівники старанно складають серветки, натирають келихи та сервірують столи. Але цього разу за ними уважно стежать не менеджери, а десятки камер. Пристрої закріплені на голові, грудях і навіть руках персоналу. Усе заради того, щоб навчити роботів рухатися “по-людськи”.
У зоопарку американського міста Нешвілл з’явився новий улюбленець відвідувачів — крихітне дитинча пуду, найменшого виду оленів у світі. Малюк народився настільки маленьким, що при народженні важив трохи більше двох фунтів — приблизно один кілограм.
Самець південного пуду народився 8 травня у самиці Боси та самця Паку. У зоопарку зазначають, що оленятко почувається добре й уже поступово звикає до нового середовища.
Відвідувачі можуть побачити малюка разом із батьками у тематичній зоні “Експедиція в Перу”. Втім, працівники попереджають: дитинча може часто ховатися, адже пуду за своєю природою дуже полохливі й обережні тварини.
Південний пуду (Pudu mephistophiles) вважається найменшим видом оленів на планеті. Ці тварини мешкають у південних районах Чилі та на південному заході Аргентини.
У дикій природі вони живуть у густих лісах, де харчуються листям, фруктами, молодими пагонами та бамбуком.
Їхня маленька вага та компактний розмір допомагають легко пересуватися крізь густу рослинність і ховатися від хижаків.
Працівники Nashville Zoo кажуть, що народження пуду є важливою подією, адже ці тварини рідко привертають до себе стільки уваги, як великі екзотичні ссавці, хоча самі залишаються надзвичайно незвичними.
У соцмережах зоопарку новонароджене оленятко вже встигло зібрати хвилю захоплених коментарів. Багато користувачів пишуть, що малюк більше схожий на іграшку або персонажа мультфільму, ніж на справжнього оленя.
Всі фото – Nashville Zoo
Поки дитинча ще зовсім маленьке, працівники уважно стежать за його адаптацією та станом здоров’я.
Як розповідало BitukMedia, ослабленому після ДТП оленю Борису довелося терміново видаляти ріг, який почав небезпечно рости просто в бік ока. Ветеринари зізнаються — найбільше боялися, що тварина може не пережити наркоз.
У центрі порятунку диких тварин ледь не сталося непоправного: ослабленому після ДТП оленю Борису довелося терміново видаляти ріг, який почав небезпечно рости просто в бік ока. Ветеринари зізнаються — найбільше боялися, що тварина може не пережити наркоз.
Про складну операцію повідомили в Wild Animals Rescue Center.
Раніше фахівці вже розповідали, що після аварії один із пантів Бориса почав рости неправильно. Через це ріг поступово наближався до ока і міг його пошкодити.
Спочатку ветеринари планували трохи зачекати з операцію, адже олень був дуже виснажений і потребував часу, щоб зміцніти перед новим наркозом.
Але ситуація різко погіршилася. За словами працівників центру, коли Бориса тільки привезли, відстань між рогом та оком становила приблизно 6 мм. Усього за п’ять днів вона скоротилася до 1 мм. Тож ветеринарам довелося терміново змінювати плани й погоджуватися на ризиковану операцію.
“Ми пішли на цей ризик заради порятунку життя Бориса. Це був один із найважчих моментів за останній час. Найбільше ми боялися анестезії, адже слаблений організм міг просто не витримати наркозу, і була велика ймовірність, що Борис не прокинеться”, – зізнаються у центрі.
Додаткову небезпеку становило й саме видалення панта. Такі операції часто супроводжуються сильною кровотечею, яку буває важко зупинити. Втім, цього разу лікарям вдалося провести втручання майже без крововтрати.
“Коли вводили наркоз, вся наша команда буквально затамувала подих”, — йдеться у дописі працівників центру.
На щастя, операція завершилася успішно. Борис переніс анестезію, а після видалення ріг практично не кровив.
У центрі кажуть, що попереду на тварину чекає тривала реабілітація. Окрім відновлення після операції, ветеринари продовжать лікувати внутрішні органи оленя, які також постраждали.
Фахівці подякували ветеринарам Ветеринарної клініки Інни Васильковської за проведену операцію та організації UAnimals, яка допомогла оплатити лікування Бориса.
У центрі обіцяють і надалі повідомляти про стан оленя та сподіваються, що після реабілітації він зможе повністю відновитися.
Історія Бориса тягнеться ще з 2024 року, коли олень із Рівненщини став справжньою зіркою соцмереж. Спочатку він жив у вольєрі, але згодом його випустили у дику природу. Звір повертався до людей, охоче контактував і навіть брав ласощі від місцевих.
Наприкінці березня цього року Бориса збила автівка. Водійка втекла з місця аварії, але згодом її знайшли. Суд визнав жінку винною одразу в трьох адміністративних правопорушеннях і позбавив права керування транспортом на рік.
Після ДТП волонтери з різних міст приїхали допомогти тварині. Первинна діагностика показала перелом ноги. Спершу Бориса планували транспортувати до Львова, але від цієї ідеї відмовилися, щоб не погіршити його стан.
Згодом олень відійшов від людей, і в соцмережах навіть з’явилися припущення, що він зник. Як пояснили лісівники, це було частиною відновлення — тварині забезпечили спокій і не розголошували її місцеперебування.
Опікун Бориса Руслан Христюк регулярно доглядав за ним, привозив їжу і стежив за станом. За словами фахівців, у тварини зберігався хороший апетит і стабільний стан.
Зараз на Рівненщині для Бориса готують нову домівку. Після лікування оленя планують поселити там разом із двома самками.
У люксовому готелі в Сеулі працівники старанно складають серветки, натирають келихи та сервірують столи. Але цього разу за ними уважно стежать не менеджери, а десятки камер. Пристрої закріплені на голові, грудях і навіть руках персоналу. Усе заради того, щоб навчити роботів рухатися “по-людськи”.
У Південній Кореї стартував незвичний проєкт із тренування гуманоїдних роботів для роботи в готелях, на складах і фабриках. Над ним працює ШІ-компанія RLWRLD.
Один з учасників програми — працівник готелю Девід Парк. Приблизно раз на місяць він бере участь у спеціальних записах рухів. Камери фіксують буквально все: як він складає тканинні серветки, тримає келихи, переносить таці або розставляє прибори.
Розробники пояснюють: система збирає надзвичайно детальні дані — положення пальців, кут згину суглобів і навіть силу натискання рук під час роботи. Потім цю інформацію використовують для навчання роботів із металевими “людськими” руками та вбудованими камерами.
У демонстраціях такі гуманоїди вже можуть сортувати столові прибори, переносити чашки, складати серветки й організовувати таці у змодельованих готельних кімнатах.
Втім, до справжніх працівників їм поки далеко. У компанії визнають: зараз робот може витратити кілька годин на прибирання номера, який людина готує приблизно за 40 хвилин.
Але розробники переконані, що технології розвиваються дуже швидко. У RLWRLD сподіваються, що вже до 2028 року їхні системи можна буде використовувати у промислових роботах.
За словами представників компанії, саме готельна сфера стала ідеальним “тренажером” для роботів, адже вона вимагає дуже точних і делікатних рухів. Наприклад, звичайний робот-захват поки не здатен красиво скласти серветку так, як це робить працівник дорогого готелю.
Паралельно компанія збирає дані й в інших галузях. У складських комплексах корпорації CJ Group камери записують рухи логістів, а в японській мережі магазинів Lawson аналізують, як співробітники викладають товари та працюють із продуктами.
Головна мета — створити універсальний ШІ для роботів, який можна буде використовувати на фабриках, складах, у сервісі та, можливо, колись навіть вдома.
Цей напрям у Кореї називають “physical AI” — тобто штучний інтелект для реального фізичного світу. Якщо чат-боти навчаються на текстах з інтернету, то роботам потрібні величезні масиви даних про людські рухи та поведінку.
Уряд Південної Кореї активно підтримує цей напрям. Нещодавно країна оголосила про державний проєкт на 33 млн доларів для запису “інтуїтивних навичок” досвідчених працівників, щоб передавати їх роботам.
Великі корпорації теж готуються до роботизованого майбутнього. HyundaiMotor Company планує використовувати гуманоїдів від Boston Dynamics на своїх заводах уже з 2028 року. А Samsung Electronics заявляє, що хоче перетворити всі свої виробництва на “ШІ-фабрики” до 2030 року.
Втім, розвиток гуманоїдних роботів викликає і занепокоєння. Частина профспілок боїться, що машини поступово замінять людей на роботі.
Сам Девід Парк дивиться на це спокійніше. За дев’ять років у готельному бізнесі він переконався: роботи можуть допомогти з рутинними завданнями, але навряд чи повністю витіснять людей.
На його думку, гуманоїди потенційно могли б взяти на себе близько 30–40% технічної роботи “за лаштунками” готелів. Але найважливіше — спілкування між людьми — поки залишається людською територією.
“Замінити справжню взаємодію людини з людиною їм буде дуже складно. Тому це радше захоплює, ніж лякає”, — каже він.
Як розповідало BitukMedia, китайська компанія представила робота-“меха”, всередину якого може сісти людина. Машина не лише ходить на двох ногах, а й уміє перетворюватися на чотириногу конструкцію для складнішої місцевості.
Мільйони років тому територією сучасного Таїланду ходила істота, яка могла без зусиль діставати верхівки дерев і майже нікого не боялася. Її довжина сягала 27 м, а вага — майже 30 тонн. Тепер вчені офіційно представили цього гіганта світові: у Таїланді знайшли найбільшого відомого динозавра Південно-Східної Азії.
Новий вид отримав назву Nagatitan chaiyaphumensis. Його рештки виявили у провінції Чайяпхум на північному сході Таїланду.
Перші кістки випадково помітив місцевий житель. Після цього палеонтологи кілька років проводили розкопки й знайшли хребці, ребра, тазові кістки та частини ніг динозавра. Особливо вразила науковців плечова кістка — її довжина становила майже 1,8 м.
Саме за розмірами кісток вчені підрахували приблизні масштаби тварини: довжина — близько 27 м, а вага — від 25 до 28 тонн.
Зображення – Patchanop Boonsai
Nagatitan chaiyaphumensis належав до групи зауроподів — гігантських рослиноїдних динозаврів із довгою шиєю, масивним тілом і маленькою головою. До цієї ж групи входили деякі з найбільших наземних тварин в історії Землі.
Голову та зуби динозавра знайти не вдалося. Але дослідники припускають, що він харчувався переважно хвойними рослинами та іншою м’якою рослинністю, яку не потрібно було ретельно пережовувати.
Науковці вважають, що приблизно 113 млн років тому територія сучасного Таїланду була теплою та частково посушливою. Тут чергувалися ліси, савани та чагарники.
Поруч із гігантським зауроподом жили інші динозаври, літаючі птерозаври, крокодили та навіть прісноводні акули.
Зображення – fossilera.com
Найбільшим хижаком екосистеми був родич знаменитого хижака кархародонтозавра (Carcharodontosaurus). Але навіть він був значно меншим за нового “титана”: приблизно 8 м завдовжки проти 27 м у Nagatitan.
Дослідники припускають, що дорослі особини такого розміру майже не мали природних ворогів. Хижаки, ймовірно, могли нападати лише на дитинчат або слабких тварин.
Назва Nagatitan походить від слова “нага” — це міфічна змієподібна істота, яка часто зображується у храмах Таїланду та інших азійських країн.
Науковці також називають цього динозавра “останнім титаном” Південно-Східної Азії. Причина в тому, що пізніше значна частина регіону опинилася під мілким морем, і зауроподи тут більше не жили.
Відкриття допомагає краще зрозуміти, як еволюціонували гігантські динозаври у світі. Дослідники зазначають: у той період на Землі підвищувався рівень вуглекислого газу, а клімат ставав спекотнішим.
Є припущення, що саме теплі умови могли частково сприяти появі таких велетенських травоїдних тварин. Але вчені наголошують: цей зв’язок поки що остаточно не доведений і потребує подальших досліджень.
Фото - скрін Борис Тодуров Официальная страница/ Facebook
Київські кардіохірурги провели надскладну операцію військовому, якого напередодні евакуювали із зони бойових дій. Лікарям довелося діставати величезний уламок, що опинився просто під серцем.
Про операцію повідомив генеральний директор Інститут серця МОЗ України Борис Тодуров.
За словами медика, це був найбільший уламок, який йому доводилося бачити за всю професійну практику.
“Щойно видалили найбільший за мою практику уламок. Я думаю, що це міна або шматок артилерійського снаряда”, — розповів Борис Тодуров після операції.
Лікарі пояснюють: ситуація була надзвичайно небезпечною, адже гострий металевий фрагмент лежав на аорті — головній артерії організму, яка виходить із серця та постачає кров і кисень до всіх органів.
Будь-яке зміщення уламка могло спричинити масивну кровотечу.
Під час операції медики використали систему штучного кровообігу. Саме це дозволило хірургам контролювати ситуацію та мінімізувати ризик великої втрати крові.
Наразі подробиці про стан військового після операції офіційно не повідомляються. Водночас лікарі кажуть, що “хлопцю дуже пощастило”, адже поранення могло виявитися смертельним.
Як розповідало BitukMedia, уламок скла завдовжки 10 см пробив легеню львів’янина і зупинився за лічені міліметри від аорти. Лікарі кажуть: ще трохи — і шансів не було б.
Те, що ще недавно здавалося сценою з фантастичного аніме чи фільму про майбутнє, тепер поступово стає реальністю. Китайська компанія представила робота-“меха”, всередину якого може сісти людина. Машина не лише ходить на двох ногах, а й уміє перетворюватися на чотириногу конструкцію для складнішої місцевості.
Китайська компанія Unitree Robotics представила нову модель робота під назвою GD01. У компанії його називають “першою пілотованою трансформованою роботизованою платформою”.
Головна особливість GD01 — спеціальна кабіна, в якій може розміститися людина. На опублікованому компанією відео засновник Ван Синсин (Wang Xingxing) сам залазить у кабіну машини перед демонстрацією рухів робота.
Після цього робот починає рухатися у двоногому режимі, а потім трансформується у чотириногу конструкцію.
За словами розробників, така зміна форми потрібна для різних типів поверхні та умов пересування. У “людиноподібному” режимі робот може рухатися як гуманоїд, а у чотириногому — отримує більше стійкості на складній місцевості.
Компанія поки не розкрила багатьох технічних деталей: невідомо, зокрема, максимальну швидкість машини, запас ходу чи те, чи призначений робот для комерційного використання.
Також наразі не повідомляється, чи GD01 є лише демонстраційним прототипом, чи Unitree планує серійне виробництво таких систем у майбутньому.
Водночас сам факт появи пілотованого “меха” вже викликав активне обговорення у соцмережах. Багато користувачів порівнюють розробку з роботами із японських аніме та фантастичних фільмів.
Компанія Unitree Robotics відома своїми роботами-собаками та гуманоїдними машинами. Останніми роками китайські виробники активно змагаються у створенні роботів, здатних ходити, бігати, переносити вантажі й навіть виконувати акробатичні рухи.
Чи стане GD01 справжнім “роботом майбутнього”, поки говорити рано. Але виглядає він уже так, ніби щойно вистрибнув із наукової фантастики.
Маленьке дитинча бегемота кілька днів не відходило від мертвої матері посеред озера в Кенії. Рятувальники кажуть: малюк буквально тулився до неї, ніби не розумів, що сталося. Тепер сироту, якому дали ім’я Бампі, виходжують працівники природоохоронного центру — годують молоком, носять на руках і навіть сидять поруч із ним у воді, щоб він не почувався самотнім.
Дитинча знайшли біля озера в Кенії на початку травня. За даними Служби охорони дикої природи Кенії (KWSe), бегемотик був “лише кількаденним”, коли залишився без матері.
Рятувальники розповідають, що операція була дуже складною. Малюк не відпливав від тіла самки й постійно тулився до неї у воді. Природоохоронці зізналися: їм довелося ухвалити “болісне рішення” — використати тіло мертвої тварини як опору, щоб безпечно дістатися до дитинчати.
За словами фахівців, тіло матері вже почало розкладатися, а сама вона, ймовірно, померла понад добу тому. Причина смерті остаточно не встановлена. У службі повідомили, що на нижній частині тіла самки були помітні травми.
Фахівці припускають, що бегемотиха могла загинути під час сутички з іншою дикою твариною або через конфлікт із самцем у період спарювання. Але це лише попередні версії — точного підтвердження причин смерті наразі немає.
Після порятунку Бампі провів першу ніч у центрі для диких тварин в Найробі, столиці Кенії. Там його годували молоком і загортали у ковдру.
Працівники Фонду дикої природи імені Шелдріка (Sheldrick Wildlife Trust) кажуть, що дитинча відчайдушно шукає контакту й постійно тримається біля людей. “Він дуже любить обійми і найбільш щасливий, коли лежить поруч із кимось”, — розповідають доглядачі.
Згодом бегемотика гелікоптером перевезли до заповідника Калуку біля Національного парку Східний Цаво (Tsavo East National Park), де він проходитиме реабілітацію.
Тепер Бампі проводить багато часу у воді річки Аті. Але навіть там він не залишається сам. “Поруч із ним постійно перебуває доглядач — у воді або на березі”, — повідомляють у заповіднику.
У центрі вже живе ще один молодий бегемот, якому майже рік. Втім, поки тварин тримають окремо.
Фахівці сподіваються, що згодом Бампі зможе повернутися у дику природу. За словами експертів, у природі дитинчата бегемотів харчуються молоком понад рік і залишаються дуже прив’язаними до матері ще кілька років.
Фонд дикої природи імені Шелдріка відомий у світі насамперед порятунком осиротілих слоненят і носорогів. Бегемотів центр приймає значно рідше. Першу таку тварину тут виходжували у 2016 році — це була самка на ім’я Гамфретта, або Гампі. Втім, вона померла через пів року.
У службі охорони дикої природи Кенії наголошують: успішно виростити осиротілого бегемота можливо, якщо цим опікуються досвідчені спеціалісти. За їхніми словами, у країні вже були випадки, коли таких тварин вдавалося повернути назад у дику природу.
Як розповідало BitukMedia, син індійського мільярдера запропонував забрати до себе стадо гіпопотамів, яке колись належало Павло Ескобару — одному з найвідоміших наркобаронів світу. Йдеться про тварин, яких називають “кокаїновими бегемотами”.
Коли Наталія та Руслан Кукурудзи дізналися, що чекають дитину, були щасливі. Але вже незабаром на них чекала новина, яка стала справжнім шоком: у подружжя мало народитися не одне маля, а одразу троє. Такі випадки трапляються надзвичайно рідко — приблизно раз на 80 тисяч вагітностей, кажуть медики.
Про це розповідає пресслужба Львівської міської ради.
Справа в тому, що це — природна трійня: зачаття відбулось без допомоги репродуктивних технологій. І для лікарні святого Миколая вона перша в історії.
Щасливими батьками стали Руслан та Наталія Кукурудзи з Івано-Франківщини. Подружжя вже виховує двох дітей від попередніх стосунків. Та новина про спільну вагітність трійнею стала для родини несподіванкою. Навіть попри те, що у сім’ї Руслана вже були багатоплідні вагітності — його мама сама є однією з двійні.
Лікарі одразу попередили: така вагітність буде складною і потребуватиме постійного медичного контролю. Через сильний токсикоз і гормональні зміни 36-річна Наталія була змушена залишити роботу вже на четвертому місяці вагітності.
На 20-му тижні сім’я переїхала до Львова, аби бути під постійним наглядом спеціалістів Першого медоб’єднання Львова.
Вагітність супроводжувалася важким гестозом — небезпечним ускладненням, яке викликає високий тиск, сильні набряки та проблеми з роботою нирок. У таких випадках лікарі часто змушені проводити передчасні пологи.
Втім, львівським медикам вдалося пролонгувати вагітність до 36 тижня. Для трійні це дуже хороший показник, адже найчастіше такі діти народжуються значно раніше — приблизно на 30–33 тижні.
За медичними показами Наталії провели плановий кесарів розтин. У результаті на світ з’явилися троє дівчаток — Анна, Софія та Вікторія. Вага новонароджених становила 2200, 1900 та 1860 грамів.
Акушер-гінеколог Валентин Усик зізнається: хоча команда звикла до складних пологів, цього разу хвилювання було особливим. “Прогнозувати стан трьох немовлят одночасно — завдання надскладне. Ми мали бути готові до будь-якого сценарію”, — розповів лікар.
Для Наталії кесарів розтин став першою операцією у житті. Жінка згадує, що все відбувалося дуже швидко. “Дівчатка, тільки-но їх діставали, зразу пищали і літали наді мною — перша, друга, третя”, — пригадує мама трійні.
За її словами, після народження дітей вона відчувала водночас і величезну радість, і тривогу за їхнє майбутнє та власне здоров’я.
Особливо емоційним моментом стало перше знайомство батька з донечками. Коли новонароджених поклали Руслану на груди, він назвав себе “найщасливішим татом у світі”.
Попри складну вагітність і те, що дівчатка народилися трохи раніше терміну, усі троє виявилися здоровими. Уже на шостий день після пологів маму та немовлят виписали додому.
Як розповідало BitukMedia, в Ефіопії у регіоні Харарі 35-річна Бедрія Адем народила рідкісних природних п’ятірнят — чотирьох хлопчиків і дівчинку. Лікарі кажуть: шанс завагітніти п’ятірнею без штучного запліднення надзвичайно малий — приблизно один випадок на 55 мільйонів.
У курортному містечку Пунта-Марина, на півночі Італії, павичі стали майже такими ж відомими, як місцеві пляжі. Яскраві птахи гуляють дорогами, сидять на дахах і балконах, роздивляються себе у вітринах магазинів і навіть заважають руху транспорту. Але поки туристи фотографують незвичних “господарів” міста, самі мешканці дедалі частіше сперечаються: павичі — окраса курорту чи справжня проблема?
Містечко Пунта-Марина, відоме своїми пляжами на узбережжі Адріатики, останніми роками стало ще й домівкою для великої популяції павичів. За словами мешканців, раніше птахи жили переважно на території покинутого авіаційного комплексу неподалік міста. Але під час пандемії COVID-19 їхня кількість почала різко зростати.
Тепер павичів у місті вже понад сотня. Вони спокійно пересуваються житловими кварталами, сідають на паркани й дахи, а іноді можуть буквально перекривати рух транспорту.
Думки місцевих жителів розділилися. Частина людей скаржиться, що птахи псують клумби та сади, голосно кричать уночі та поводяться доволі настирливо. Деякі мешканці кажуть, що через великих птахів почуваються некомфортно, особливо коли ті збираються групами біля будинків або доріг.
Втім, є й інші — ті, хто вважає павичів вже майже символом міста. Туристи часто фотографують яскравих птахів, а місцеві зізнаються, що без них Пунта-Марина тепер виглядала б “не такою особливою”.
Зараз місцева влада та мешканці обговорюють гуманні способи контролю популяції. Йдеться саме про методи без шкоди для птахів. Які саме рішення можуть ухвалити — поки остаточно не повідомляється.
Серед можливих варіантів, які часто використовують у подібних ситуаціях в інших країнах, можуть бути переселення частини тварин або контроль розмноження. Але наразі це лише можливі сценарії — офіційного рішення ще немає.
Поки чиновники шукають вихід, павичі продовжують неквапливо прогулюватися курортом, ніби саме вони тут справжні господарі.
Як розповідало BitukMedia, в одному з найвідоміших елітних районів Буенос-Айреса (Аргентини) тільки й розмов, що про контрацепцію. Ні, не для його багатих мешканців, а для його споконвічних локалів – капібар. Цих милих гризунів стало занадто багато. Влада запропонувала план з контролю чисельності тварин, але він не всім до вподоби.
Іноді проста фраза “мені страшно” або “мені тривожно” може працювати майже як кнопка емоційного перезавантаження. Японські вчені дійшли висновку, що люди, які мають виражені аутистичні риси, можуть легше справлятися з тривогою, якщо навчаються називати свої емоції словами.
Такого висновку дійшли дослідники з Наґойського університету. Їхня робота була опублікована у Scientific Reports, повідомляє EuroNews.
У дослідженні взяли участь 505 дорослих японців віком від 20 до 39 років. Вчені вивчали одразу кілька факторів: рівень аутистичних рис, реакцію людей на невизначеність та їхню схильність проговорювати свої емоції.
Дослідники наголошують: аутистичні риси — це не обов’язково діагноз. Йдеться про особливості, які можуть проявлятися у різному ступені у багатьох людей. Наприклад, потреба у чітких правилах, любов до передбачуваності, труднощі з соціальною комунікацією або сильний дискомфорт через несподівані зміни.
Саме останній фактор виявився особливо важливим. Люди з більш вираженими аутистичними рисами частіше відчували тривогу в ситуаціях невизначеності — це явище в психології називають “непереносимістю невизначеності”.
Але водночас такі учасники частіше намагалися описувати свої емоції словами. На думку авторів роботи, це могло допомагати їм краще контролювати емоційний стан.
Ідея про те, що називання емоцій може знижувати стрес, не є новою. Попередні дослідження вже показували: коли людина озвучує свої почуття — подумки, вголос або письмово — емоції часто стають менш хаотичними та легше піддаються контролю.
Нове дослідження припускає, що для людей із вираженими аутистичними рисами цей механізм може бути особливо корисним.
Вчені вважають, що результати можуть мати практичне значення для шкіл, психотерапії та сімейного спілкування. Наприклад, якщо людина не може пояснити свій стан, їй може допомогти підказка на кшталт: “Схоже, ти зараз перевантажений” або “Можливо, тобі тривожно”.
Втім, автори дослідження окремо наголошують: результати поки що попередні. Учасники експерименту не мали офіційного діагнозу розладу аутистичного спектра, тому ці висновки не можна автоматично переносити на всіх людей з аутизмом.
Зараз команда проводить нове дослідження вже за участі людей із підтвердженим діагнозом, щоб перевірити, чи повториться така сама закономірність.
Важливо також розділяти факти і можливі інтерпретації. Факт полягає у тому, що дослідники виявили статистичний зв’язок між аутистичними рисами, тривогою через невизначеність та схильністю називати емоції словами. Але це не означає, що просте проговорювання почуттів автоматично “лікує” тривогу або однаково допомагає всім людям.
Як розповідало BitukMedia, у США готуються до перших випробувань на людях незвичного пристрою: імпланту розміром з чорницю, який має допомогти людям із важкою депресією. Його встановлюють не в сам мозок, а в череп — і обіцяють, що лікування можна буде проходити навіть удома.
У Софії коти буквально стали знаменитостями. До болгарської столиці з’їхалися любителі пухнастиків з усієї Європи, аби побачити одну з найяскравіших подій для фанатів котів — міжнародну виставку Cat Show Expo. Тут було все: рідкісні породи, суворе міжнародне журі, натовпи глядачів і справжні “зірки сцени” з хвостами та вусами.
За даними організаторів, у дводенній виставці взяли участь понад 150 котів різних порід. Тварини змагалися у престижному конкурсі, а оцінювали їх експерти з кількох країн Європи.
Тисячі відвідувачів прийшли подивитися на фінал конкурсу Best in Show, де обирали найефектнішого учасника виставки. Одним із головних фаворитів публіки став восьмирічний мейн-кун Арчі з Болгарії. Під гучні оплески він отримав нагороду “Улюбленець публіки”.
Мейн-куни — одна з найбільших домашніх порід котів у світі. Вони відомі своїми великими розмірами, пухнастою шерстю та спокійною вдачею.
Не менший інтерес у гостей викликали й рідкісні породи. Особливу увагу привернула семимісячна кішка породи канадський сфінкс на ім’я Моріанн Шедоу. Безшерсті сфінкси традиційно викликають суперечки серед любителів котів: одні вважають їх незвичайно красивими, інші — занадто екзотичними.
Окрім конкурсної частини, організатори підготували і практичну програму для власників домашніх тварин. Відвідувачі могли поспілкуватися з експертами щодо здоров’я муркотунів, правильного харчування та відповідального розведення.
Для багатьох гостей виставка стала не лише конкурсом, а й можливістю побачити десятки порід в одному місці. А для самих учасників — шансом отримати міжнародне визнання і підкорити серця публіки.
Як розповідало BitukMedia, ще до того, як інтернет заполонили меми з котиками, був Волтер Чандоха (Walter Chandoha) — фотограф, який перетворив звичайних домашніх котів на справжніх зірок. Нова книга вшановує легендарного котофотографа.
Німецький ультрамарафонець здійснив забіг, який більше схожий на сюжет фільму про виживання, ніж на спортивний виклик. Арда Саатчі подолав понад 600 км від Долини Смерті до узбережжя Тихого океану, провівши на ногах більше п’яти діб. На маршруті він страждав від спеки, зневоднення, майже не спав і, за повідомленнями його команди, навіть мав галюцинації.
Німецький спортсмен Арда Саатчі завершив свій ультрамарафонський проєкт Cyborg Season, пробігши 604,6 км від Бедвотер-Бейсін у Долині Смерті до пірсу Санта-Моніки в Лос-Анджелесі (США). Фінішував він 10 травня після 123 годин, 21 хвилини і 10 секунд безперервного руху.
Маршрут починався у Бедвотер-Бейсін — це найнижча точка США та одна з найспекотніших територій Північної Америки. Далі Саатчі біг через пустельні дороги, траси Південної Каліфорнії, ділянки легендарної Route 66, гравійні підйоми та відкриті автомагістралі майже без тіні. Температура місцями сягала близько 40°C.
За дистанцію спортсмен набрав майже 6000 м висоти — це приблизно як піднятися на гору Кіліманджаро. Загальна довжина маршруту дорівнювала приблизно 14 класичним марафонам.
Спочатку Арда Саатчі планував завершити забіг за 96 годин. Для цього йому довелося б майже чотири доби поспіль підтримувати високий темп із мінімальним сном. Але коли цей дедлайн минув, спортсмен подолав лише 458 км. Попри це він вирішив не припиняти забіг.
Саме цей момент багато хто називає головною драмою всього проєкту: спортсмен не досяг початкової мети, але продовжив рухатися далі через виснаження, біль і спеку.
Найважчою виявилася центральна частина маршруту — близько 300 км через пісок, ґрунтові дороги та розпечені траси. Команда спортсмена повідомляла про набряки на обох стопах, затиснений м’яз живота та серйозне виснаження. Через погіршення стану на третій день Саатчі навіть був змушений зробити медичну паузу.
Також повідомляється, що через брак сну спортсмен почав бачити галюцинації. Ця інформація походить із трансляцій та коментарів його команди. Незалежного медичного підтвердження цих симптомів наразі немає.
Щоб підтримувати сили, команда намагалася забезпечити спортсмену близько 15 тис. калорій протягом проєкту. Раціон складався переважно з вуглеводної їжі, електролітних напоїв та кофеїну.
На середині дистанції Саатчі сказав фразу, яка стала символом цього забігу: “Ці 300 кілометрів відчувались як 3000”.
Після провалу початкової цілі команда змінила тактику — спортсмену дали більше часу на сон і відновлення перед фінальним ривком до Лос-Анджелеса. Це, ймовірно, і допомогло йому дістатися фінішу.
Останні кілометри також не були легкими: маршрут включав ще один серйозний підйом, нічні спуски по гравію та дороги вздовж залізничних колій. До того ж фінальна дистанція виявилася більшою за заплановані 600 км через зміну маршруту після зсуву.
Між тим, це вже третій великий ультрапроєкт Арди Саатчі. Раніше він здійснив трансконтинентальний забіг на 3000 км у 2024 році, а у 2025-му пробіг Японією дистанцію, рівну 72 марафонам.
У світі ультрамарафонів результат часто вимірюють не лише секундоміром. Історія Саатчі стала прикладом того, що іноді головним досягненням є не вкластися в ідеальний час, а просто не зупинитися.
Як розповідало BitukMedia, 27-річний Расс Кук став першою у світі людиною, яка пробігла через всю Африку з півдня на північ. За майже рік часу британець подолав майже 16 тис. кілометрів та пробіг територією 16 країн.
Серед криги й темних хвиль Антарктики українські полярники помітили справжню рідкість — морського котика незвичного кремового кольору. Таке забарвлення трапляється вкрай рідко й може зробити тварину більш помітною для хижаків.
Українські науковці з Національного антарктичного наукового центру показали рідкісного антарктичного морського котика кремового кольору. Світлини зробили під час експедиційних робіт у протоці Жерлаш поблизу острова Анверс.
На фото можна побачити одразу двох тварин — морського котика зі звичним сіро-коричневим забарвленням і його рідкісного світлого “родича”.
Науковці пояснюють: незвичний колір спричинений лейкізмом — однією з форм гіпопігментації, тобто часткової або майже повної втрати пігменту в шерсті та шкірі.
На відміну від альбінізму, при лейкізмі тварини зберігають нормальний колір очей та кінцівок. Саме тому кремові морські котики мають звичайні темні очі, а не рожеві, як в альбіносів.
За словами дослідників, різні форми гіпопігментації серед антарктичних морських котиків трапляються дуже рідко — менш ніж у 1% популяції. Причиною такого забарвлення можуть бути мутації одразу в кількох генах.
Фото – Оксана Савенко/ НАНЦ
Втім, незвичний колір має не лише ефектний вигляд, а й певні ризики для тварини. Світлі котики можуть бути помітнішими для здобичі — риби, криля чи кальмарів, але також для хижаків, зокрема морських леопардів і косаток.
Крім того, знижена пігментація гірше поглинає тепло. Однак від антарктичного холоду цих ластоногих рятує товстий шар жиру.
Попри це, тварини з лейкізмом можуть успішно доживати до дорослого віку та брати участь у розмноженні.
У НАНЦ зазначають, що вивчення таких рідкісних випадків допомагає краще зрозуміти генетичне різноманіття морських ссавців та їхню адаптацію до суворих умов Антарктики.
До речі, про лейкізм. Раніше BitukMedia розповідало про рідкісного повністю білого пінгвіна-шкіпера, якого зафільмували чилійські полярники. А бельгійський фотограф Ів Адамс зафільмував рідкісного королівського пінгвіна у південній частині Атлантичного океану, на острові Південна Джорджія в затоці Сент-Ендрюс. Цей птах не має жодної білої або жовтої плями – він чорний з голови до лап.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
