Понеділок, 21 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 4

Клінінг майбутнього чи загроза приватності: роботи-помічники вже миють людям квартири (ВІДЕО)

0
Фото - скрін Tau Robotics

Чи довірили б ви генеральне прибирання власної домівки гуманоїдному роботу, який миє туалети, протирає стільниці та розставляє речі, поки ви спокійно читаєте книжку? Звучить як кадр з фантастичного фільму, але мешканці Сан-Франциско (США) вже записуються в черги, аби найняти собі такого помічника за 30 доларів на годину. Втім, у цієї технології майбутнього є один суттєвий нюанс, про який замислюються далеко не всі клієнти.

Про це розповідає EuroNews.

Американський стартап Tau Robotics розпочав унікальний експеримент, запропонувавши жителям Сан-Франциско послуги роботів-гуманоїдів у ролі хатніх робітників.

Загалом за місяць роботи такі андроїди встигли навести лад у понад 50 квартирах і апартаментах міста, а попит на послугу виявився настільки високим, що компанії довелося відкрити список очікування.

Роботи здатні виконувати найрізноманітнішу побутову рутину: пилососити підлогу, виносити сміття, витирати пил, збирати розкидані речі й навіть пересувати невеликі меблі, як-от стільці чи кошики для білизни.

Одна з перших клієнток, Таммі Сью, зізнається, що з радістю віддала роботу найнеприємнішу роботу. За її словами, те, що робот іноді трохи спотикається чи діє неідеально, робить його навіть милим — це схоже на поведінку дитини, яка тільки вчиться. Жінка каже, що краще відпочине за книжкою, ніж власноруч митиме унітаз.

Наразі така послуга коштує 30 доларів (близько 26 євро) за годину роботи одного робота, або 60 доларів за команду з двох механічних помічників. Через обмеження акумулятора сеанс прибирання поки триває лише годину, а самі машини працюють повільніше за живих людей. Проте головна таємниця полягає в іншому: роботи поки що повністю не автономні.

Кожним андроїдом дистанційно керує навчений оператор-людина. Він бачить усе, що відбувається у вашій оселі, через камери, вмонтовані в “голову” та “зап’ястя” робота. Це дає змогу машині орієнтуватися в просторі, але водночас викликає гострі запитання щодо приватності.

За правилами компанії, увесь процес прибирання постійно фіксується на відео, а дані про планування кімнат та розташування ваших речей безстроково зберігаються для тренування штучного інтелекту. У Tau Robotics запевняють, що мікрофони на роботах вимкнені, а конфіденційні дані ніколи не продаватимуть рекламодавцям.

Творці проєкту переконують, що це лише перший крок. Навчаючись на реальних прибираннях у домівках людей, роботи поступово ставатимуть автономнішими. У майбутньому компанія планує навчити своїх гуманоїдів не лише ідеально прибирати, а й ремонтувати побутову техніку та навіть доглядати за літніми людьми.

Як розповідало BitukMedia, у Південній Кореї стартував незвичний проєкт із тренування гуманоїдних роботів для роботи в готелях, на складах і фабриках. Над ним працює ШІ-компанія RLWRLD.

Мітохондрії з ноги — в очі: мільярдер оплатив експеримент, який мав повернути доньці зір

0
Фото - Taylor Hill / Taylor Hill/WireImage

Що зробить батько-мільярдер, коли його 26-річна донька раптово втрачає зір? Білл Акман пішов на експеримент, якого раніше не проводили на людських очах: лікарі взяли з її ноги крихітні “енергетичні станції” клітин і ввели їх в очі. Перший результат здивував медиків, але чи вдалося повернути Люсі зір?

Про це повідомляє The Washington Post.

У лютому після крововиливу в мозок 26-річна Люсі Акман втратила можливість рухатися, говорити та бачити. Її батько, мільярдер і відомий американський інвестор Білл Акман, вирішив не чекати — для його доньки лікарі застосували експериментальну терапію, якої раніше не проводили на людських очах. Із м’яза її ноги взяли мітохондрії і ввели їх в очі. Йдеться про крихітні структури, які виробляють енергію всередині клітин.

За даними видання, Акман розповів про історію доньки у своїх дописах у соцмережі X. Він також повідомив, що у травні Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) вперше дозволило медичній команді Люсі провести таку процедуру в екстреному порядку. Йдеться про так зване “співчутливе використання” експериментальної терапії, коли пацієнту дозволяють отримати метод лікування, якщо стандартного варіанту, який міг би допомогти, вже немає.

Люсі втратила зір після тяжкого крововиливу в мозок. Її батько звернувся по допомогу до лікарів і науковців, зокрема до команди Медичної школи Ікана при лікарні Mount Sinai у Нью-Йорку. За словами нейронауковця Девіда Путріно, який відповідає за лікування Люсі, дослідники близько року працювали над можливістю використання трансплантації мітохондрій для відновлення пошкоджених клітин.

Важливий поштовх вони отримали у квітні 2026 року, коли в журналі Nature опублікували дослідження про трансплантацію мітохондрій для лікування пошкодженого зорового нерва у мишей. Вчені показали, що така процедура допомагала зберегти частину нервових клітин сітківки після травми. Водночас це було дослідження на тваринах, а не доказ ефективності методу для людей

Лікарі Люсі вирішили спробувати терапію на ній. Із м’яза її ноги вилучили власні мітохондрії та ввели їх в очі.

Мітохондрії часто називають “енергетичними станціями” клітини. Вони допомагають виробляти енергію, необхідну для роботи клітин. Останніми роками науковці також вивчають їхню роль у відновленні пошкоджених клітин і тканин.

Саме тому трансплантація мітохондрій привертає увагу дослідників, які шукають нові способи лікування травм нервової системи та інших захворювань. Але метод поки що залишається експериментальним.

Перші результати лікування Люсі були обмеженими. За даними Nature, одразу після терапії зіниці молодої жінки почали реагувати на світло. Вона змогла бачити силуети та тіні лівим оком. При цьому процедура не спричинила запалення чи інших серйозних побічних ефектів в її очах. Проте приблизно через місяць позитивний ефект зник — відновлення повноцінного зору не відбулося.

Саме тому важливо: лікарі поки не стверджують, що ця терапія може повернути зір. Команда Люсі планує досліджувати, чи можна вводити мітохондрії повторно та частіше. Білл Акман заявив, що вважає цей підхід перспективним, але подальші результати мають показати, чи справді він може дати тривалий ефект.

Науковці також наголошують на невизначеності методу. Деякі дослідники скептично ставляться до ідеї трансплантації невеликої кількості мітохондрій у клітини, оскільки організму потрібні трильйони таких структур, а механізм їхнього виживання та роботи після пересадки ще недостатньо вивчений.

Водночас сама ідея трансплантації мітохондрій не є абсолютно новою. Перші повідомлення про перенесення мітохондрій з однієї частини людського тіла в іншу з’явилися ще у 2017 році. Тоді їх пересаджували з м’яза живота до серця. Пізніше експериментальні процедури проводили й на інших органах. Однак введення мітохондрій в очі людини у випадку Люсі стало першим відомим таким застосуванням.

Цікаво, що дослідження, опубліковане в Nature у квітні, вже показало перспективність більш точного доставлення мітохондрій до певних типів клітин. У дослідах на мишах після пошкодження зорового нерва така терапія збільшувала виживання клітин сітківки. Але автори наголошують, що довготривалу ефективність методу ще належить перевірити.

Історія Люсі стала для її батька не лише особистою боротьбою за здоров’я доньки. Білл Акман заявив, що готовий витратити понад 400 млн доларів на створення нового наукового інституту, який займатиметься дослідженнями мозку, відновленням після травм, довголіттям та новими способами покращення здоров’я людини. Він назвав майбутній проєкт Ackman Oxman Institute.

Акман, який заробив статки як керівник хедж-фонду, останніми роками активно цікавиться дослідженнями довголіття. Подібні проєкти підтримують й інші американські мільярдери, зокрема технологічні підприємці та інвестори. Їх цікавлять способи уповільнення старіння, відновлення клітин і потенційного продовження здорового життя.

Для Люсі ж ця історія має значно простішу мету — повернути те, що вона втратила після тяжкого крововиливу. Поки що експериментальна терапія дала лише короткочасну можливість сприймати світло. Чи зможе повторне лікування допомогти їй відновити більше зорових функцій, наразі невідомо. Мільярдер заявив, що готовий залучити “необмежені ресурси”, щоб повернути доньку до повноцінного життя.

Як розповідало BitukMedia, 48-річний британець увійшов в історію медицини: під час операції на його мозку лікарям уперше у світі допомагав штучний інтелект, який аналізував усе, що відбувалося просто в операційній. Операція дозволила видалити пухлину та зберегти чоловікові зір

Почула вибух і за хвилину опинилася біля пораненого: журналістка врятувала чоловіка поблизу Краматорська

0
Олеся Приходько накладає турнікет пораненому. Фото - Суспільне Дніпро

Вони їхали у справах, коли неподалік пролунав вибух. За мить перед ними постали зруйнований міст і чоловік, який лежав на землі без руху. Спершу здалося, що він загинув. Але журналістка “Суспільне Дніпро” Олеся Приходько помітила рух ноги і кинулася на допомогу.

Про це повідомили на сайті “Суспільного”.

6 вересня під час робочої поїздки поблизу Краматорська журналістка надала домедичну допомогу тяжко пораненому чоловікові. Вона наклала йому турнікет, не давала втратити свідомість і разом із військовими доправила до стабілізаційного пункту. Згодом чоловіка прооперували. Лікарям довелося ампутувати йому ногу, однак загрози життю вже немає.

Того дня Олеся працювала разом із зооволонтерами, які евакуюють тварин із прифронтових територій.

“Ми тільки заїхали в Краматорськ, почули вибухи і побачили одразу дим. Зрозуміли, що це якраз в тій стороні, куди їдемо. Менш ніж за хвилину ми вже були там і побачили повністю зруйнований міст. Також побачили людину. Спочатку подумали, що чоловік загинув, але в якийсь момент я помітила, що він рухав ногою. Я зрозуміла, що він живий”, – згадує журналістка.

На виїзди Олеся завжди бере із собою аптечку та турнікети. Цього разу команда їхала у бронемашині. Каски на той момент зняли, щоб краще чути, чи не наближаються дрони.

Побачивши, що чоловік живий, журналістка одразу почала діяти. Вона каже, що спрацював алгоритм, який неодноразово відпрацьовувала на тренінгах із тактичної медицини та домедичної допомоги.

“Все вирішувалося за секунди, поки ми вже до нього бігли. Страху крові не було. Я бачила людину, яка ще жива, і мала розуміння, що можу йому допомогти тут і зараз”, – розповіла Олеся.

Вона наклала пораненому турнікет і весь час говорила з ним, щоб він залишався при свідомості. Згодом на місце прибули військові. Разом із ними чоловіка доправили до стабілізаційного пункту, а журналістка їхала поруч і контролювала його стан у дорозі.

У стабпункті пораненого передали медикам. Після операції його спочатку доправили до лікарні в Краматорську, а потім перевезли до Дніпра. Через тяжкість травми чоловікові довелося ампутувати ногу, проте його життя вдалося врятувати.

“Є розуміння того, що ти врятував людині життя, бо, можливо, якби ми приїхали трохи пізніше або поїхали іншим маршрутом і там нікого б не опинилося на той момент, людина загинула б. А так він буде жити далі”, — каже Олеся.

За словами журналістки, швидко зорієнтуватися в реальній критичній ситуації їй допомогли навчання, які регулярно проходять працівники “Суспільного”. Загалом Олеся відвідала три тренінги з домедичної допомоги.

На першому, згадує вона, ще доводилося замислюватися над кожною дією. Згодом накладати турнікет навчилася майже автоматично. Особливо корисним став останній тренінг, під час якого учасників навчали діяти в умовах стресу та приймати рішення за лічені секунди.

Команди “Суспільного”, які працюють у зонах підвищеного ризику, регулярно проходять тренінги з безпеки та домедичної допомоги. І цього разу знання, відпрацьовані на навчаннях, знадобилися не в умовному сценарії, а в реальній ситуації, де лік ішов на хвилини.

Сергій Жадан отримав одну з найпрестижніших літературних премій Словенії

0
Фото - Mankica Kranjec

Сергій Жадан отримав Міжнародну літературну премію Vilenica 2026 у Словенії. Українському письменнику, поету та військовослужбовцю нагороду вручили 5 вересня під час церемонії у печері Вілениця. Жадан став лише другим українцем, який отримав цю престижну відзнаку.

Про це повідомили в Посольстві України в Словенії.

Премію Vilenica вручають авторам з Центральної та Східної Європи за визначні здобутки в літературі та есеїстиці. Цьогорічним лауреатом Сергія Жадана оголосили ще навесні, а вручення відбулося під час 41-го Міжнародного літературного фестивалю Vilenica, який тривав у Словенії 1–5 вересня.

Цьогорічна тема фестивалю – “Дивний новий світ”, а основний фокус – мінливість ідентичностей. Протягом кількох днів письменники та поети з різних країн брали участь у літературних вечорах, дискусіях та зустрічах із читачами. Жадан був одним із центральних гостей фестивалю.

Під час церемонії нагородження український письменник виступив із промовою “Чому література не робить світ кращим?”. У ній він говорив, зокрема, про війну, культуру та здатність літератури чесно розповідати про добро і зло.

“Війна, яка нині триває в Європі, триває без жодного натяку на затихання, є, зокрема, і війною культур, як би ми це не заперечували. І потрібно мати сміливість не лише захоплюватись великими літературами, а й бачити слабкість цих літератур, їхню безпорадність, їхню недієвість. Я не впевнений, що цей світ може стати кращим. Проте переконаний, що література нам потрібна зокрема для того, аби чесно писати про добро і зло. Інакше для чого тоді взагалі починати писати?”, – йдеться в уривку промови. 

Фото – Mankica Kranjec
Фото – Mankica Kranjec

Сергій Жадан — автор романів “Депеш Мод”, “Ворошиловград”, “Месопотамія”, “Інтернат”, а також численних поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами.

Після початку повномасштабного російського вторгнення Жадан залишався у Харкові, займався волонтерською та гуманітарною діяльністю, а згодом приєднався до Сил оборони України. У 2022 році він отримав Премію миру німецьких книгарів, а у 2025-му — Державну премію Австрії з європейської літератури. У 2026 році Жадан також став почесним доктором Вроцлавського університету.

Таким чином, Vilenica стала ще однією великою міжнародною відзнакою українського письменника. А його перемога вкотре привернула увагу міжнародної літературної спільноти до сучасної української літератури та її голосу під час війни.

Премію заснувала Спілка словенських письменників у 1986 році. У 2017-му році вперше премію “Вілениця” отримав український письменник Юрій Андрухович.

Як розповідало BitukMedia, українська письменниця, перекладачка та викладачка Ярина Груша стала лауреаткою однієї з найпрестижніших літературних премій Італії.

Справжнє море жоржин: як пройшов найвідоміший у світі квітковий парад (ВІДЕО)

0
Фото - orsozundert/ Instagram

Мільйони свіжих пелюсток, місяці кропіткої праці та рухомі конструкції розміром з житлові будинки. Цими вихідними вулиці маленького нідерландського містечка перетворилися на справжню казку, зібравши тисячі захоплених глядачів з усього світу на грандіозний квітковий парад.

Про це повідомляє EuroNews.

Нідерландське місто Зюндерт у провінції Північний Брабант знову стало епіцентром видовищного свята — тут відбувся щорічний парад квітів, відомий під місцевою назвою Корсо.

Глядачі, що заповнили вулиці, спостерігали за ходою велетенських платформ, кожна з яких була повністю вкрита тисячами яскравих жоржин.

Масштаби цього дійства вражають: лише на одну таку платформу майстри витрачають близько 400 тисяч квіток. Створення цих живих шедеврів — це кропітка праця, яка триває кілька місяців. Волонтери та місцеві мешканці заздалегідь збирають металеві та дерев’яні каркаси, а напередодні параду вручну прикріплюють кожну жоржину, аби скульптура виглядала свіжою та бездоганною.

У параді беруть участь 20 районних асоціацій міста, які змагаються між собою за головний приз.

Цього року тематика витворів вражала своєю різноманітністю: від драматичних воєнних мотивів та італійської комедії дель арте до фантастичних сюжетів, натхненних культовим фільмом “Інтерстеллар”.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Batalla de Flores (@batalladeflores_laredo)

Традиція проведення Корсо у Зюндерті має глибоке коріння і безперервно триває ще з 1936 року. За десятиліття скромний місцевий захід перетворився на масштабну подію міжнародного рівня, яка щороку приваблює тисячі туристів з усієї країни та з-за кордону.

На відео з підготовки видно, скільки душі та зусиль мешканці вкладають у кожну деталь: для них це не просто конкурс, а справжнє джерело гордості за свій край.

Як розповідало BitukMedia, на Співочому полі в Києві до 35-ї річниці Незалежності України відкрили нову квіткову виставку “Муркотлива Україна”. Її головні герої – 10 велетенських котиків, кожен із власним образом та характером. І всі створені з понад 170 тисяч квітів і декоративних рослин.

Привіт з Великого князівства Литовського: археологи знайшли на Полтавщині рідкісну монету князя Вітовта

0
Фото - Юрій Пуголовок/ Facebook

Невеличкий шматочок срібла діаметром лише 13 мм здатний переписати уявлення про торгові шляхи та зв’язки давньої України. Під час археологічних розкопок на Полтавщині науковці натрапили на надзвичайно рідкісну знахідку, яка понад шість століть пролежала в землі та була свідком епохи бурхливих історичних змін.

Про це передає “Суспільне Полтава”.

Унікальний артефакт виявили учасники Глинської археологічної експедиції. Йдеться про срібну монету, а саме пізній денар великого князя литовського Вітовта, який, за оцінками науковців, був викарбуваний приблизно між 1411 та 1430 роками.

Як розповів археолог Юрій Пуголовок, на монеті взагалі немає жодних написів. Проте на одному її боці чітко видно Стовпи Гедиміновичів (давній знак литовської династії та один із найстаріших державних символів країни), а на іншому — вістря списа з хрестом. Саме це поєднання символів притаманне грошам завершального періоду правління князя Вітовта.

Раніше подібні монети датували по-різному та приписували іншим правителям — Кейстуту або Ягайлу, але сучасні дослідження вказують саме на початок XV століття.

Для Полтавщини та всього Лівобережжя України ця знахідка є справді винятковою, адже монети цього періоду під час розкопок тут практично не трапляються. Знайдений денар яскраво доказує, що території вздовж річки Ворскла у ті часи були активним перехрестям, де перетиналися та взаємодіяли руський, литовський та ординський світи.

Аби остаточно розкрити всі таємниці давнього срібняка, науковці ще мають детально вивчити точний склад його металу, вагу та найдрібніші особливості зображення.

Робот зі штучним інтелектом врятував нирку дитині: у Львові провели надточну операцію

0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая

Звичайне планове УЗД несподівано показало, що 8-річний хлопчик з Тернопільщини може втратити нирку. Спеціалісти львівської дитячої лікарні Святого Миколая успішно провели операцію за допомогою незвичайного помічника – єдиної в Україні роботичної системи Senhance із вбудованим штучним інтелектом.

Про це повідомили на сторінці медзакладу.

Про хворобу сина батьки Олежика дізналися випадково під час звичайного планового УЗД. Лікарі побачили, що одна з нирок дитини збільшена. Подальше обстеження показало: у хлопчика гідронефроз — захворювання, яке може поступово пошкодити нирку аж до її повного руйнування та необхідності видалення.

Гідронефроз виникає через порушення відтоку сечі з нирки. Через це орган поступово розширюється та може втрачати свою функцію. У випадку Олежика лікарі визначили, що без складного хірургічного втручання нирку зберегти не вдасться.

Оперувати хлопчика та ще чотирьох пацієнтів дитячої лікарні допомагав професор Вільнюського університету Нарімантас Евалдас Самалавічюс. Це один з провідних європейських фахівців із малоінвазивної та роботичної хірургії, який виконав понад 1000 роботичних операцій. Раніше його приїзд до Львова анонсували саме для проведення операцій за допомогою Senhance – єдиної в Україні роботичної системи з вбудованим штучним інтелектом.

Під час операції Олежика хірурги за допомогою робота-хірурга точно визначили місце звуження, видалили пошкоджений сегмент нирки, а потім реконструювали орган, щоб відновити його нормальну роботу.

Однією з особливостей Senhance є система керування камерою за допомогою погляду хірурга: вбудований штучний інтелект відстежує рух очей і спрямовує камеру туди, куди дивиться лікар. Крім того, робот дає змогу працювати дуже маленькими інструментами — діаметром близько 3 мм. Це дозволяє виконувати складні маніпуляції через невеликі розрізи та зменшувати травматичність операції.

У випадку Олежика лікарям вдалося провести резекцію патологічних тканин без ускладнень, не пошкодивши судини та без значної крововтрати. Після цього вони відновили структуру нирки.

Візит литовського професора до Львова був не лише можливістю провести операції разом із українськими колегами. Він також мав оцінити, наскільки львівська команда готова самостійно працювати з роботичною системою.

Висновок Самалавічюса виявився позитивним. “Ви перевершили всі мої очікування. Це лікарня європейського типу. Радію, що, попри напружену ситуацію в Україні, тут починає працювати одна із найсучасніших роботичних систем. Це про рух разом зі світовою медициною, про зменшення людської помилки, швидке одужання та реабілітацію пацієнта після втручання”, – сказав професор.

Тепер Олежик здоровий. На згадку про незвичайну операцію він отримав символічний подарунок — робота-трансформера.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая

А львівські хірурги вже продовжують використовувати Senhance для дитячих операцій. Нині за допомогою цієї системи вони виконують близько двох втручань на тиждень і планують збільшувати їхню кількість.

Як розповідало BitukMedia, у Львові дитячі хірурги вперше в Україні виконали надскладну операцію Касаї новонародженій дівчинці. Малечі сформували жовчовивідні шляхи за допомогою робота Da Vinci. Унікальне втручання врятувало життя маленької Оксанки з Івано-Франківщини.

“Де Рябко?”: у Чорнобильському заповіднику помітили загадкові зміни у здичавілому стаді

0
Фото - Олександр Музиченко/ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник

Куди подівся Рябко і хто тепер керує стадом? У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику під час чергового експедиційного виїзду помітили цікаві зміни серед здичавілої великої рогатої худоби. Знайоме стадо з 12 тварин цього разу було без свого лідера, натомість до нього повернулися два бики, які раніше трималися окремо.

Фахівці заповідника поки не знають, що саме відбулося з Рябком. Так само немає відповіді на питання, чи могли два бики витіснити його зі стада. Однак зміна складу групи може свідчити про динамічні соціальні взаємини між дорослими самцями.

У стадах великої рогатої худоби бики можуть конкурувати за доступ до корів, кормових ресурсів та свій статус у групі. При цьому ієрархія не обов’язково залишається незмінною. На неї можуть впливати вік і фізичний стан тварин, чисельність стада та взаємодія між окремими особинами.

Фото – Олександр Музиченко/ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник

Життя у групі також дає тваринам переваги у разі небезпеки. Разом вони можуть швидше помітити загрозу й синхронно відреагувати на неї, а дорослі особини додатково захищають молодняк. Досвідчені тварини можуть відігравати важливу роль і у виборі місць для відпочинку, переміщенні територією та реагуванні на хижаків, – пояснюють фахівці заповіднику.

Тепер перед дослідниками постало нове питання: де Рябко і хто зайняв його місце? Чи справді у стаді відбулася “зміна влади”, чи Рябко просто тимчасово тримається осторонь — покажуть наступні спостереження.

Рябко вже не вперше опиняється в центрі уваги дослідників. У березні цього року його застали у тривожному стані: бик лежав серед стада, мав згорблену поставу, втягнутий живіт і травму на холці. За характером ушкоджень фахівці припустили, що на нього міг напасти ведмідь. Водночас остаточно підтвердити цю версію тоді не вдалося.

Фото – Олександр Музиченко та Сергій Жила

Науковці припускали, що Рябко міг стати на захист стада. У цій частині Чорнобильського заповідника раніше вже фіксували присутність ведмедя, зокрема сліди його взаємодії з биками та випадки добування оленів. Тож зустріч із великим хижаком могла бути небезпечною не лише для Рябка, а й для всього стада.

Але вже наприкінці червня дослідники повідомили добру новину: Рябко повністю відновився після пережитих випробувань. За словами фахівців, узимку він захищав стадо від вовків, а навесні отримав травми у сутичці з ведмедем. На той момент бик знову впевнено виконував роль охоронця — коли дорослі тварини відводили теля у безпечне місце, Рябко залишався насторожі й був готовий захищати стадо.

Фото – Олександр Музиченко

Тепер же, через кілька місяців після свого відновлення, Рябко зник зі стада. Чи йдеться про новий етап у його житті, чи причиною стали чергові випробування дикої природи — поки невідомо. Дослідникам залишається стежити за стадом і чекати наступної зустрічі.

Як розповідало BitukMedia, у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику під час польових досліджень зафіксували рідкісного для регіону птаха. Йдеться про гірського дрозда. Це перше підтверджене спостереження виду на території Київської області приблизно за останні 50 років.

“Ми бачимо їх з вікон!”: до “Вернадського” рекордно рано повернулися тисячі пінгвінів

0
Фото - Олег Горяінов, Владислав Хрещенюк/ НАНЦ

Ще зовсім нещодавно українські полярники спостерігали, як субантарктичні пінгвіни залишають острів Галіндез, де розташована станція “Академік Вернадський”. Цього року вони затрималися там рекордно надовго — аж до другої половини липня. А тепер здивували дослідників знову: птахи вже масово повернулися, причому значно раніше, ніж зазвичай.

Про це Національний антарктичний науковий центр повідомляє на своїй сторііці у Facebook.

У другій половині серпня біологи 31-ї Української антарктичної експедиції побачили на Галіндезі тисячі субантарктичних пінгвінів. Нині дослідники нарахували щонайменше 3,5 тис. птахів, і ця кількість продовжує зростати.

Зазвичай масове повернення пінгвінів на острів відбувається приблизно з середини вересня до середини жовтня, тобто вже навесні в Антарктиці. Цього разу вони припливли на кілька тижнів раніше, чим неабияк здивували полярників.

“Що цікаво, в червні-липні ми здебільшого спостерігали їх в одній локації — на мисі Пінгвін-пойнт. Він розташований на острові з іншого боку від станції і має зручний пологий берег для спуску до води. Зараз же, після повернення, птахи вже розосередилися вздовж берега аж до будівлі станції. Ми бачимо їх з вікон!”, – поділився біолог 31-ї експедиції Олег Горяінов.

Тепер пінгвіни поступово займають місця, де зазвичай гніздуються. Тож українські полярники буквально спостерігають за поверненням своїх пернатих сусідів просто з вікон станції.

Всі фото – Олег Горяінов, Владислав Хрещенюк

Такі зміни можуть бути пов’язані з льодовою ситуацією та температурою океану. Наприкінці липня, коли пінгвіни залишили Галіндез, навколо острова утворилася крига, а вода охолола до -1,9 °С — нижче температури замерзання прісної води. Згодом океан почав прогріватися, а лід поступово відступив. Саме після цього біологи й зафіксували масове повернення птахів.

Цьогорічна ситуація особливо цікава на тлі того, що пінгвіни, навпаки, рекордно пізно залишили острів. Якщо в попередні роки вони зазвичай відпливали приблизно в травні, то цього разу затрималися аж до другої половини липня.

За словами дослідників, якщо зміна клімату та потепління океану продовжуватимуть впливати на льодову ситуацію навколо Галіндеза, у майбутньому субантарктичні пінгвіни можуть залишатися біля станції дедалі довше.

Поки ж українські полярники спостерігають за ними буквально з вікон “Вернадського”. І, схоже, цього року пінгвінів тут буде ще більше.

Як розповідало BitukMedia, на острові Філіпа у штаті Вікторія, Австралія, розпочали масштабну кампанію з вакцинації диких малих пінгвінів проти пташиного грипу H5N1. Першу дозу вже отримали понад 1000 птахів, а загалом на острові та в районі Сент-Кілда планують вакцинувати близько 5 тисяч пінгвінів. Це, як вважають організатори, найбільша у світі програма вакцинації диких птахів.

Йому пересадили нирку свині, щоб дочекатися людської: чоловік прожив без діалізу рекордні 9 місяців

0
Пацієнт Тім Ендрюс (у центрі) з доктором Тацуо Каваї (ліворуч) та доктором Леонардо Ріеллою (праворуч). Фото - Kate Flock/Massachusetts General Hospital

Як допомогти людині, якій потрібна нова нирка, але чекати на відповідного донора доведеться роками? Американські лікарі випробували незвичайне рішення. Вони пересадили 66-річному чоловікові генетично модифіковану нирку свині. Та головний експеримент полягав не лише в тому, чи запрацює чужорідний орган.

Про це повідомляє EuroNews.

Цей випадок став першим задокументованим прикладом, коли орган тварини використали як своєрідний “місток” до трансплантації людського органа. Результати дослідження опублікували в журналі The Lancet.

Пацієнтом був 66-річний американець Тім Ендрюс, який мав тяжку ниркову недостатність, спричинену діабетом 2-го типу. До експериментальної операції він два роки залежав від гемодіалізу. Йдеться про процедуру, під час якої спеціальний апарат очищує кров, коли нирки вже не можуть виконувати цю роботу самостійно.

Чоловік не мав живого донора, тому його внесли до списку очікування на нирку від померлого донора. Але перспективи були невтішними: очікуваний термін становив понад п’ять років. За розрахунками спеціальної системи оцінки, ймовірність отримати необхідну нирку становила лише близько 9%, тоді як ризик померти або бути виключеним зі списку очікування перевищував 40%.

Тоді лікарі запропонували йому експериментальну трансплантацію нирки свині. Операцію провели в січні 2025 року в Массачусетській загальній лікарні.

Донорську нирку було отримано від генетично модифікованої свині, щоб зробити її придатною для донорства людині. Фото – Kate Flock/Massachusetts General Hospital

Але це була не звичайна свиняча нирка. Орган генетично модифікували, щоб людський організм краще його прийняв і щоб зменшити ризик передачі інфекцій. У геномі донора зробили 69 змін. Зокрема, видалили гени, які можуть провокувати сильну імунну реакцію, додали людські гени для кращої сумісності та вимкнули свинячі віруси, здатні становити небезпеку для людини.

Нирка почала працювати практично одразу після пересадки. Протягом 271 дня вона виконувала свою основну функцію, і Тім Ендрюс обходився без діалізу. Це найдовший зафіксований період роботи пересадженої свинячої нирки в живої людини на той момент.

Приблизно через дев’ять місяців орган почав втрачати функціональність, тому лікарі його видалили. Однак на цьому історія не закінчилася.

У січні 2026 року Ендрюс отримав нирку від померлого людського донора. Причому це сталося раніше, ніж очікували спочатку: лікарі знайшли орган із надзвичайно високим рівнем тканинної сумісності з пацієнтом. Така сумісність трапляється рідко й значно підвищує пріоритет людини під час розподілу донорських органів.

Найважливіше — попередня пересадка свинячої нирки не завадила чоловікові отримати людський орган. Після трансплантації людська нирка почала працювати, а лікарі не виявили ознак того, що організм пацієнта виробив антитіла проти людських тканин через попередню свинячу трансплантацію. Також у нього не виявили інфекцій, які могли б передатися від тварини.

Саме це робить випадок особливо важливим. Раніше генетично змінені свинячі органи розглядали передусім як можливу альтернативу людським трансплантатам. Тепер дослідники показали ще один варіант: такий орган може тимчасово підтримувати людину, поки вона чекає на людську нирку.

Ідея полягає в тому, щоб пацієнт, який роками може залежати від діалізу, отримував свинячу нирку як тимчасове рішення. Якщо згодом знаходиться відповідний людський донор, її можна замінити на людський орган.

“Дефіцит органів — найбільша криза, яку ми зараз маємо у трансплантації”, — заявив провідний автор дослідження Леонардо Рієлла з Mass General Brigham. За його словами, дослідники сподіваються, що ксенотрансплантація (тобто пересадка органів між різними видами) спочатку допоможе пацієнтам відмовитися від діалізу на час очікування людського донора. У майбутньому, якщо вдасться довести безпеку та довговічність таких органів, вони потенційно можуть стати самостійним методом лікування.

Проблема, яку намагаються вирішити вчені, величезна: людей, яким потрібні донорські органи, значно більше, ніж доступних органів. Саме тому свині стали одним із головних об’єктів досліджень у цій галузі: їхні органи за розміром і функціями достатньо близькі до людських, хоча імунна система людини зазвичай сприймає їх як чужорідні.

Першу пересадку генетично зміненої свинячої нирки живій людині провели у березні 2024 році. Американські лікарі з Массачусетської лікарні пересадили орган 62-річному Ріку Слейману. Вона працювала справно, виробляла сечу та дозволила чоловіку повернутися додому без гемодіалізу. Попри те, що через два місяці після операції пацієнт помер, медики зазначили, що причина була пов’язана із супутніми серцево-судинними хворобами, а не з відторгненням нирки. Досвід Слеймана став важливим проривом для всієї ксенотрансплантації.

Друга пацієнтка, Ліза Пізано, прожила з органом 52 дні, після чого померла від проблем із серцем, не пов’язаних безпосередньо з трансплантацією. До нинішнього випадку не було задокументовано роботи свинячої нирки в людини понад два місяці.

Водночас науковці застерігають від передчасних висновків. Тім Ендрюс – лише один пацієнт, без контрольної групи, а його лікування проводила спеціалізована команда в умовах дуже ретельного медичного нагляду. Тож поки що йдеться не про готовий метод для широкого застосування, а про важливий доказ того, що свиняча нирка може стати тимчасовою “запасною” системою для людини, яка чекає на свій шанс отримати людський орган.

Фото – Cheryle St. Onge /The New York Times

У випадку Тіма Ендрюса цей шанс зрештою настав. Після дев’яти місяців зі свинячою ниркою він отримав людську і зміг перейти до нового етапу лікування.

Як розповідало BitukMedia, у США здійснили безпрецедентну трансплантацію: у медичному центрі в Нью-Йорку зробили першу у світі трансплантацію легень від ВІЛ-позитивного донора ВІЛ-позитивному реципієнту. 

Від молока тарганів до поцілунків: оголосили лауреатів “Ігнобелівської премії” 2026

0
Зображення - Eric Workman/Improbable Research

Чи можна науково пояснити, як правильно сякатися? Як чоловікам справляти потребу без бризок? А що станеться, якщо на два місяці закопати в землю тисячі однакових трусів? Виявляється, усе це цілком серйозні наукові питання. Саме за такі дослідження цього року вручили “Ігнобелівські премії” – нагороди за відкриття, які спочатку змушують сміятися, а потім замислитися.

Про це повідомляють CNN та EuroNews.

36-та церемонія премії відбулася 3 вересня у Цюриху, Швейцарія. Вперше за всю історію нагородження пройшло не у США: попередні 35 церемоній відбувалися в Кембриджі та Бостоні. Цьогорічною темою стали … гриби.

“Ігнобелівська премія” (The Ig Nobel awards) є своєрідною сатиричною відповіддю на Нобелівську. Її заснували 1991 року, а вручають за дослідження та наукові досягнення, які “спочатку змушують людей сміятися, а потім – думати”. Організовує премію журнал Annals of Improbable Research.

Цього року науковці, зокрема, досліджували поцілунки, поведінку заможних людей, молоко тарганів, запах немовлят і підлітків, правильне сякання та навіть способи зробити чоловічі туалети безбризковими.

Одну з найцікавіших нагород, у галузі біомеханіки, отримали Матильда Бріндл, Кетрін Талбот і Стюарт Вест. Вони спробували дати точніше наукове визначення поцілунку та простежити історію цієї поведінки в різних видів.

Дослідники порівнювали поцілунки людей та інших тварин і дійшли висновку, що така поведінка має дуже давню еволюційну історію. На їхню думку, цілуватися могли навіть неандертальці. “Наступного разу, коли ви когось цілуватимете, можете подумати: це традиція, якій 21,5 млн років”, – сказала співавторка дослідження Матильда Бріндл.

Премію з економіки отримали дослідники, які вивчали поведінку людей із високим соціальним статусом. Вони проаналізували результати семи досліджень і дійшли висновку, що заможні люди частіше демонструють різні форми неетичної поведінки.

Серед іншого, дослідники перевіряли, хто частіше забирає цукерки, призначені дітям, хто більше схильний брехати про результати кидання кубиків і хто частіше підрізає інших водіїв на перехрестях. Також з’ясувалося, що заможні люди частіше сприймають жадібність як позитивну рису. Автори дослідження вважають, що зі зростанням добробуту та влади люди можуть ставати менш чутливими до потреб інших.

Хімікам цього року дісталася премія за відкриття, яке звучить як жарт, але має цілком реальне наукове підґрунтя. Вчені досліджували молочні білки таргана Diploptera punctata. Цей вид народжує живих дитинчат. Виявилося, що білки з його молока містять приблизно втричі більше енергії, ніж білки коров’ячого молока. Для дослідження науковці вивчали кристали молочних білків, які утворюються в організмі тарганів.

Не менш практичним виявилося дослідження переможців у галузі фізики. Вони вирішували проблему, знайому відвідувачам громадських туалетів у всьому світі: як зробити так, щоб під час сечовипускання не виникали бризки.

Команда з Університету Ватерлоо з’ясувала, що бризок майже не буде, якщо струмінь потрапляє на поверхню під кутом менше ніж 30 градусів. Науковці навіть створили спеціальну конструкцію пісуара, яка мінімізує розбризкування незалежно від того, наскільки точно людина влучає.

Медичну премію посмертно присудили японському лікарю Токуї Унно за дослідження 1977 року під назвою “Як сякатися: аеродинамічне дослідження сякання”. Вчений порівнював особливості цієї звичної процедури та намагався визначити, як ефективніше позбутися слизу з носа. Висновок дослідника був простим: що сильніший поштовх повітря під час сякання, то ефективніше воно очищає ніс.

Ще одна нагорода стосувалася запахів. Дослідники з Польщі, Німеччини та Швеції з’ясовували, як батьки сприймають запах дітей різного віку. Результат багатьом батькам може здатися знайомим: запах немовлят зазвичай оцінюють як приємний, тоді як запах підлітків після настання статевого дозрівання подобається значно менше.

Премію миру отримали вчені, які досліджували дружбу та ворогів. Вони з’ясували, що люди можуть хотіти різної поведінки від своїх друзів залежно від ситуації: щодо них самих — доброзичливості, а щодо людей, яких вони не люблять, — навпаки, більшої жорсткості.

Ще одне дослідження допомогло вченим створити новий спосіб 3D-друку. Для цього вони використали хоботки самиць комарів як надзвичайно тонкі сопла. Сам процес дослідники назвали “некродруком”.

Були й дослідження, які звучать ще дивніше. Вчені закопали 2000 однакових бавовняних трусів, а через два місяці викопали їх назад. За ступенем руйнування тканини вони оцінювали біологічну активність ґрунту. За цю роботу дослідники отримали премію в галузі ґрунтознавства.

А ще одна команда намагалася з’ясувати, що саме провокує отруйних змій кусати людину. Дослідники обережно натискали на різні частини тіла змій, щоб визначити, яка стимуляція найчастіше викликає укус. Серед факторів, які впливали на реакцію, називали час доби, температуру та місце контакту.

Традиційно церемонія не обійшлася без жартів. Глядачі запускали паперові літачки, а лауреати отримали незвичні статуетки. Цьогорічна нагорода була виконана у вигляді шматка блакитного сиру, на якому стоїть нога, з якої ростуть гриби, — відповідно до теми церемонії.

На сцені також виступили лауреати справжньої Нобелівської премії, переодягнені в гриби, а загалом цього року нагородили десять наукових команд.

Організатори наголошують: попри кумедність тем, такі дослідження не обов’язково є марними. Саме цікавість до речей, які на перший погляд здаються неважливими, іноді приводить до несподіваних відкриттів.

Один із дослідників, який перетворив частини комара на 3D-сопло, зазначив, що ніхто не починає наукову роботу з планом створити пристрій із комариного хоботка — до такого результату можна прийти, якщо уважно придивлятися до незвичних речей.

Наступну церемонію “Ігнобелівської премії” планують провести 2027 року в Антверпені, Бельгія.

Вибір TIME: український розробник дронів вперше увійшов до списку найвпливовіших людей світу в галузі ШІ

0
Фото - Valerii Borovyk/ TIME

Вперше в історії представник українського DefenseTech потрапив до престижного рейтингу TIME100 AI від знаменитого американського журналу. Журналісти видання називають його справжньою “скалкою в оці” для російської армії, адже саме його технології допомогли провести одну з найуспішніших та найгучніших операцій проти стратегічної авіації ворога – “Павутина”.

Видання TIME включило засновника української компанії First Contact Валерія Боровика до списку 100 найвпливовіших людей світу у сфері штучного інтелекту за 2026 рік. Це перший випадок, коли до такого рейтингу потрапляє український розробник оборонних технологій. Журнал додав українця до категорії “Лідери” (Leaders) поряд з очільниками OpenAI, SpaceX та Google DeepMind. 

Компанія Боровика створює “розумні” дрони, які допомагають Україні стримувати агресора. Саме їхні безпілотники “Оса” відіграли ключову роль у масштабній операції СБУ “Павутина”, проведеній у червні 2025 року проти російських стратегічних авіабаз.

Тоді Україна випустила 117 дронів, а загалом First Contact надала понад 150 апаратів з урахуванням навчальних та тестових екземплярів. За оцінками американських посадовців, у результаті цієї атаки було уражено близько 20 російських літаків, з яких щонайменше 10 знищено повністю.

Секрет успіху операції полягав у поєднанні елементів штучного інтелекту, що забезпечували автономність дронів, із віддаленим керуванням через російські мобільні мережі.

Зараз Валерій Боровик розвиває цей успіх далі. First Contact розробляє наземні станції, які на лінії фронту працюватимуть як справжні “міні-мобільні оператори”. Також у планах розробка морських дронів, підводних човнів, систем радіоелектронної боротьби та навіть власні українські супутники зв’язку й розвідки.

Засновник компанії переконаний: саме дешеві та адаптивні технології допоможуть компенсувати перевагу Росії в кількості солдатів та важкої техніки. “Ми можемо захистити свою країну лише розумом”, – каже він.

Сам Боровик скромно оцінює свій внесок і зазначає, що First Contact — це лише виробник, а не спецпризначенці. Проте успіх операції “Павутина” довів, що українська кмітливість та новітні технології здатні змінювати хід війни та дивувати весь світ.

Як розповідало BitukMedia, Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету “Служба безпеки України. Захищаємо Україну разом!”. Нова монета присвячена діяльності СБУ та її унікальній спецоперації “Павутина”, що вже увійшла в історію “як свідчення технічної винахідливості, інтелекту та професіоналізму українських захисників”.

Онука врятувала дідуся, коли в нього зупинилося серце: у лікарні чоловіка довелося рятувати вдруге

0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова

Він просто вийшов на подвір’я і раптом упав без свідомості. 79-річний чоловік з Львівщини пережив раптову зупинку серця просто на очах у своєї онуки. Жінка не розгубилася: поки її брат викликав швидку, вона почала робити дідусеві непрямий масаж серця. Ці хвилини виявилися вирішальними — згодом чоловіка довелося рятувати ще раз уже в лікарні.

Історію порятунку пенсіонера розповіли у Першому медоб’єднанні Львова.

Ярослав Бородій нещодавно гостював у своєї онучки. Коли він вийшов на подвір’я, раптово втратив свідомість. “Дідусь впав, недалеко був брат, і я крикнула йому, щоб викликав швидку. Встала на коліна та й зробила непрямий масаж серця. Дідусь весь був уже синій, коли падав, але помітно було, що коли натискаєш на грудну клітку, шкіра почала рожевіти”, – розповіла Лілія.

Бригада екстреної медичної допомоги приїхала менш ніж за 10 хвилин. Медики констатували раптову зупинку серцевої діяльності. Завдяки тому, що онука розпочала реанімацію ще до приїзду швидкої, лікарі змогли за допомогою дефібрилятора відновити серцевий ритм чоловіка та негайно доправили його до Лікарні Святого Луки Першого медоб’єднання Львова.

У лікарні з’ясувалося, що причиною критичного стану став гострий інфаркт міокарда. Обстеження показало, що дві з трьох основних коронарних артерій, які забезпечують кровопостачання серця, були перекриті на 99%.

Йшлося про огинаючу та праву коронарні артерії. За такого стану кров майже не могла нормально надходити до серцевого м’яза, тому відновити кровообіг потрібно було якнайшвидше.

Лікарі виконали малоінвазивне стентування одразу обох судин. Через невеликий прокол в артерії руки вони провели до уражених ділянок спеціальні металеві каркаси — стенти. Ті розширили просвіт судин і допомогли відновити кровопостачання серця.

Але під час втручання виникло нове ускладнення. В 79-річного Ярослава раптово почалася фібриляція шлуночків — небезпечне порушення ритму, за якого серце перестає ефективно перекачувати кров.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Медична команда миттєво відреагувала та провела дефібриляцію. Серцевий ритм вдалося відновити, а стан пацієнта — стабілізувати.

Так дідуся фактично врятували вдруге. “Ця історія про те, наскільки важлива кожна хвилина. Про людей, які не розгубилися і розпочали реанімацію ще до приїзду швидкої. Про злагоджену роботу бригади екстреної медичної допомоги, реаніматологів, кардіологів, інтервенційних кардіологів та всієї медичної команди”, — зазначила кардіологиня Лікарні Святого Луки Ольга Кіт.

За її словами, іноді між життям і смертю залишаються лише кілька хвилин. Швидка реакція очевидців, професійність медиків і командна робота можуть дати людині шанс вижити.

Цього разу цей шанс вдалося використати. Наразі Ярослав Бородій уже вдома. Його рідні дякують медикам за порятунок батька, дідуся та прадідуся. А лікарі окремо відзначають його онуку Лілію — за те, що в критичний момент вона не розгубилася, викликала допомогу і одразу почала непрямий масаж серця.

Як розповідало BitukMedia, 19-річна донька врятувала маму, ставши для неї донором кісткового мозку.

Український сумоїст на один день очолив відділок поліції в Японії (ВІДЕО)

0
Фото - соцмережі

Український сумоїст Данило Явгусишин, який виступає в Японії під шикуною Аонішікі, на один день змінив кімоно на поліцейську форму. Спортсмен став “начальником” поліцейської дільниці Фукаґава в Токіо та взяв участь в акції з безпеки дорожнього руху.

Про це повідомляє японське видання Hochi.

Український сумоїст Аонішікі на один день змінив кімоно та пояс на зовсім незвичну для себе роль — став начальником поліції. 31 серпня спортсмен, який виступає у найвищому дивізіоні японського сумо, очолив на один день відділок Фукаґава в Токіо та взяв участь у заході з безпеки дорожнього руху.

Подія відбулася біля Токійського музею сучасного мистецтва в районі Кото. Подивитися на незвичне “призначення” сумоїста прийшли близько 150 його шанувальників.

Запросили Аонішікі не випадково. Захід був присвячений змінам правил руху: з 1 вересня в Японії знизили дозволену швидкість автомобілів на житлових дорогах із 60 до 30 км/год. Саме про це нововведення одноденний начальник поліції мав розповісти водіям і місцевим жителям.

Спочатку Аонішікі разом із поліцейськими роздавав водіям, які проїжджали повз музей, інформаційні листівки про нові правила. Після цього він долучився до тренування з безпечного переходу дороги разом із членами дитячого загону юних інспекторів дорожнього руху.

Звертаючись до водіїв, українець згадав і про місце, де сам живе та тренується. “Біля стайні Аджіґава теж є житлові дороги, і я думаю, що якщо автомобілі їздитимуть повільніше, пішоходи будуть у більшій безпеці. Прошу всіх їздити обережно та дотримуватися правил безпеки”, – сказав Аонішікі.

Для сумоїста це було незвичне випробування далеко від спортивного майданчика. Після завершення заходу він зізнався, що хвилювався, адже подібного досвіду в нього раніше не було.

“Таке трапляється нечасто, тому я трохи нервував, але думаю, що впорався добре. Мені вдалося поспілкуватися з місцевими жителями, і я хочу перетворити цей досвід на силу та добре виступити на осінньому турнірі”, — сказав він.

Для українця момент виявився особливо доречним напередодні осіннього басьо. Аонішікі нещодавно повернув собі звання одзекі після двох турнірів поза найвищим рангом. На попередньому турнірі він здобув третій у кар’єрі Кубок імператора, а 13 вересня розпочне виступ на осінньому басьо вже у статусі одзекі.

Для українця це не перший незвичайний публічний захід в Японії. Раніше інший український сумоїст Сергій Соколовський, який виступає під шикуною Шіші, також на один день став керівником податкової інспекції в місті Ідзумісано в префектурі Осака.

До слова, Аонішікі — не справжнє ім’я спортсмена на дохйо. Як і інші борці сумо, він виступає під спеціальним спортивним ім’ям — Аонішікі Арата. Його шикуна буквально перекладається як “синя парча”. Це метафора, що може означати молодий, але яскравий талант, або благородну силу в молодому тілі.

В Україні вводять банкноту 2000 гривень: НБУ пояснив, чому саме зараз

0
Фото - НБУ

В Україні з’явилася банкнота, якої досі не було в гаманцях українців. Національний банк 4 вересня 2026 року вводить в обіг купюру номіналом 2000 гривень – найвищим в історії сучасної гривні. На ній зобразили українського поета та дисидента Василя Стуса.

Про це розповідає сайт НБУ.

Потребу в новому номіналі Нацбанк пояснює змінами в українській економіці. Банкнота номіналом 1000 гривень з’явилася у 2019 році. Відтоді середньомісячна зарплата в Україні зросла приблизно втричі, а ціни – удвічі. Якщо сім років тому для отримання середньої зарплати було достатньо 10 банкнот по 1000 гривень, то тепер для такої самої суми потрібно вже понад 30 таких купюр.

Зросла і загальна кількість готівки в обігу. Якщо у 2019 році її було майже 390 млрд гривень, то станом на 1 липня 2026 року — вже понад 970 млрд гривень. При цьому банкноти номіналом 1000 гривень зараз становлять понад 55% усієї суми готівкових банкнот. За поясненням НБУ, така структура свідчить про потребу у введенні купюри більшого номіналу.

Водночас поява 2000-гривневої банкноти не означає, що в економіці стане більше грошей. Нові купюри надходитимуть в обіг внаслідок обміну на безготівкові кошти або на банкноти інших номіналів. Тобто, за даними НБУ, це не має спричинити додаткової інфляції чи вплинути на валютний ринок.

Новий номінал має також спростити готівкові розрахунки. Для однакової суми потрібно буде менше банкнот, а отже, держава та банки зможуть скоротити витрати на їхнє виготовлення, транспортування, зберігання й оброблення. Одна купюра 2000 гривень може замінити дві банкноти по 1000 гривень або чотири по 500 гривень.

Особливу увагу НБУ приділив захисту нової купюри. Вона матиме понад 20 елементів захисту, які можна перевірити як спеціальним обладнанням, так і візуально чи на дотик.

Зображення – НБУ

Серед них — елемент SPARK, який під час зміни кута огляду змінює колір від пурпурного до золотисто-зеленого. Але ще цікавіша новинка — “віконна” захисна стрічка Anima Colour. На ній у синьо-жовтій гамі зображення змінюється під час нахилу банкноти: Тризуб перетворюється на знак гривні, а сама стрічка створює ефект руху. НБУ називає її першою у світі “віконною” стрічкою з таким поліхромним та анімованим ефектом.

А от вибір людини, яка стала обличчям нової банкноти, має особливий символізм.

На купюрі номіналом 2000 гривень зображений Василь Стус – український поет-шістдесятник, дисидент, правозахисник та один із найактивніших учасників українського дисидентського руху. За свою громадянську позицію він зазнав переслідувань радянської влади, був ув’язнений у таборі суворого режиму і загинув у вересні 1985 року.

Дата введення банкноти теж обрана невипадково. 4 вересня 1965 року, під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна”, Василь Стус разом із В’ячеславом Чорноволом та Іваном Дзюбою відкрито виступив проти політичних репресій української інтелігенції. А 4 вересня 1985 року Стус загинув у таборі “Перм-36”.

Рішення розмістити портрет Стуса на новій банкноті Правління НБУ ухвалило одностайно. До цього регулятор отримав пропозиції щодо кандидатур від істориків, Українського інституту національної пам’яті, Міністерства культури та Інституту історії України НАН України.

Працювати над новою банкнотою почали 6 січня 2026 року — у день народження Василя Стуса. За кілька місяців фахівці НБУ розробили її дизайн, систему захисту та вирішили логістичні питання. Громадськості банкноту презентували 10 липня.

Над дизайном та захисними елементами працювали 10 художників-дизайнерів Банкнотно-монетного двору НБУ. Вони створювали портрет, орнаменти, цифрові зображення та інші елементи банкноти.

Відсьогодні Національний банк готовий видавати нові купюри банкам, а ті зможуть передавати їх клієнтам. Спочатку планують виготовити кілька мільйонів банкнот номіналом 2000 гривень — передусім для заміни зношених купюр інших номіналів.

При цьому НБУ заздалегідь презентував нову банкноту, щоб банки, магазини та інші установи встигли налаштувати банкомати, термінали й обладнання для роботи з нею.

На банкноті 2000 гривень буде підпис чинного голови Національного банку Андрія Пишного.

Як розповідало BitukMedia, Національний банк України 2 вересня ввів в обіг пам’ятну монету, присвячену 30-річчю грошової реформи, яка назавжди змінила українські гроші.