Вівторок, 28 Липня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 4

Майбутнє медицини? Гуманоїдних роботів вперше допустили до хірургічного столу (ВІДЕО)

0
Два роботи Unitree G1 виконують операції в реальному часі в новому дослідженні Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Фото - ARCLAB

Чи зможуть роботи одного дня самостійно оперувати людей? До цього ще далеко, однак дослідники вже зробили важливий крок. Вперше в історії два людиноподібні роботи успішно виконали хірургічну операцію на живому організмі.

Про це повідомляє видання Forbes.

Команда дослідників з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (США) повідомила про успішний експеримент, під час якого два гуманоїдні роботи виконали лапароскопічне видалення жовчного міхура.

Що сталося насправді

Попри гучні заголовки, експеримент має кілька дуже важливих обмежень.

Факт: операцію проводили не людині, а свині.

Факт: роботи не діяли самостійно. Ними в режимі реального часу повністю керували досвідчені хірурги за допомогою дистанційного керування.

Факт: під час операції роботи були додатково закріплені страховими тросами, щоб випадкове падіння не зашкодило тварині.

Попри це дослідники називають експеримент важливою віхою у розвитку роботизованої медицини.

Під час операції роботи виконували всі основні етапи процедури: відводили тканини, розсікали їх, накладали кліпси та видаляли жовчний міхур.

Водночас автори дослідження, результати якого опубліковано в журналі Nature, прямо зазначають: до використання таких роботів у лікарнях ще потрібно подолати низку серйозних технічних викликів.

Особливу увагу фахівців привернув ще один факт. Замість дорогих спеціалізованих медичних комплексів дослідники використали серійних гуманоїдних роботів Unitree G1, які коштують менш ніж 20 тис. доларів.

Це невеликі роботи заввишки близько 1,5 ме та вагою приблизно 32 кг. Вони обладнані рухливими “трьохпальцевими” кистями, камерами глибини та системою тривимірного сканування простору.

На думку авторів роботи, якщо навіть відносно недорогі гуманоїдні роботи вже здатні виконувати настільки складні маніпуляції під контролем людини, то більш досконалі моделі можуть значно розширити можливості медицини.

Чому це важливо

Сьогодні роботизовані операції вже давно не є новиною. У багатьох лікарнях світу працює система da Vinci, яка допомагає хірургам виконувати надзвичайно точні втручання.

Однак da Vinci — це спеціалізований медичний комплекс, створений виключно для операцій. Він коштує мільйони доларів і не здатний виконувати інші завдання.

Гуманоїдні роботи можуть виявитися універсальнішими. Теоретично вони здатні пересуватися лікарнею, користуватися звичайними інструментами, відкривати двері, переносити обладнання та виконувати різні види роботи.

Де такі роботи можуть стати незамінними? Саме це було головною метою дослідження.

Науковці хотіли з’ясувати, чи можна в майбутньому використовувати роботів там, де поруч немає лікаря.

Наприклад, у віддалених населених пунктах; у невеликих лікарнях із браком хірургів; на полярних станціях; під час космічних місій.

Якщо операцією дистанційно керуватиме досвідчений спеціаліст, пацієнтам не доведеться долати сотні кілометрів лише для нескладного втручання.

Чи скоро роботи оперуватимуть людей самостійно? Поки що — ні.

Факт: дослідження довело лише те, що гуманоїдний робот під повним контролем людини може успішно виконувати складні хірургічні маніпуляції на живих тканинах.

Припущення: автори статті вважають, що в майбутньому такі системи можуть отримати більше автономності й допомагати лікарям ще ефективніше. Однак це лише перспектива, а не підтверджений факт.

Отже, говорити про повністю автономних роботів-хірургів поки зарано. Проте нинішній експеримент демонструє, що технології стрімко розвиваються і можуть змінити медицину значно швидше, ніж здавалося ще кілька років тому.

Як розповідало BitukMedia, в Японії вирішили довірити важку фізичну роботу… роботам. Вже з травня в одному з найбільших аеропортів країни гуманоїдні машини почнуть переносити багаж пасажирів і вантажі. Це експеримент, який може змінити роботу аеропортів у майбутньому.

Не дали вивезти з України: митники передали музею хрести доби Русі та інші унікальні артефакти

0
Фото - сайт Державної митної служби України

Десять історичних артефактів, які намагалися незаконно відправити за кордон, тепер поповнять музейну колекцію. Серед них — натільні хрести часів Русі, язичницький амулет, ремінна бляшка та старовинна брошка. Усі ці предмети вдалося зберегти для України завдяки роботі Київської митниці.

Київська митниця передала Львівському історичному музею десять культурних цінностей, які були вилучені під час спроб їх незаконного пересилання за межі України. Передача відбулася за рішенням Експертно-фондової ради при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України.

Усі предмети виявили у міжнародних поштових відправленнях. Їх намагалися вивезти без обов’язкових дозвільних документів, передбачених законодавством для експорту культурних цінностей.

До музейної колекції увійшли кілька особливо цінних артефактів різних історичних епох. Серед них — натільні хрестики XI–XIII століть, які є характерними зразками християнської металопластики доби Русі. Також музею передали хрест-енколпіон XIII століття — особливий різновид давньоруського хреста, що складався з двох стулок і часто використовувався для зберігання святинь або реліквій.

Окрім християнських пам’яток, до колекції потрапив і язичницький амулет-підвіска у формі ключика XI–XII століть, який нагадує про дохристиянські вірування наших предків.

Серед знахідок також є ремінна бляшка X–XI століть, що належить до елементів оздоблення поясів доби Русі, та старовинна брошка кінця XIX — початку XX століття.

За висновками експертів, більшість переданих предметів є пам’ятками археології. Усі вони мають значну культурну цінність, адже є важливими свідченнями історії, духовного життя та розвитку декоративно-ужиткового мистецтва різних епох.

Відтепер ці артефакти зберігатимуться у фондах Львівського історичного музею. Там їх зможуть досліджувати науковці, а відвідувачі — ближче познайомитися з матеріальною спадщиною України.

Випадок ще раз нагадує, що незаконне вивезення історичних предметів означає втрату частини національної культурної спадщини. Саме тому подібні знахідки після вилучення передають до державних музеїв, де вони залишаються доступними для науки та суспільства.

Як розповідало BitukMedia, під час ремонтних робіт у приміщенні Бердичівського відділу ДРАЦС на Житомирщині виявили справжній історичний скарб — метричні книги православних та іудейських громад Бердичівського повіту Київської губернії, датовані 1875–1915 роками.

Туринська плащаниця виявилася “архівом генетичної інформації”: що знайшли вчені

0

Туринська плащаниця, яку пов’язують із похованням Ісуса Христа, знову здивувала науковців. Новий аналіз ДНК виявив на реліквії сліди арахісу, бананів, котів, курей і щонайменше 14 людей. Чому ці знахідки не доводять підробку, але відкривають нові сторінки її історії?

Про це повідомляє Iflscience.

Туринська плащаниця – одна з найвідоміших і водночас найсуперечливіших християнських реліквій. Її походження досі викликає запеклі дискусії серед істориків, археологів і богословів. Найдавніша документальна згадка про плащаницю датується 1354 роком, коли вона з’явилася у французькому місті Ліре.

Тепер міжнародна група дослідників повторно проаналізувала зразки органічних залишків, які були відібрані з поверхні тканини ще у 1978 році. Завдяки сучасним методам генетичного аналізу вдалося отримати значно більше інформації, ніж це було можливо майже пів століття тому.

Вчені виявили ДНК щонайменше 14 людей, які в різний час контактували з плащаницею. Один з генетичних профілів, як вважають автори роботи, майже напевно належить досліднику, який працював із реліквією у 1970-х роках.

Також були знайдені генетичні сліди людей із Європи, Близького Сходу та Індії. Особливу увагу дослідників привернув рідкісний генетичний сигнал, пов’язаний із друзами — невеликою арабомовною етнорелігійною спільнотою Близького Сходу.

Що є фактом

Дослідники також виявили на тканині ДНК великої кількості рослин і тварин. Серед них:

  • арахіс;
  • банани;
  • морква;
  • помідори;
  • огірки;
  • дині;
  • картопля;
  • фісташки;
  • перець;
  • кукурудза.

Крім рослин, на плащаниці знайшли генетичні сліди котів, собак, курей, свиней, великої рогатої худоби, коней, кроликів, мигдалю, волоських горіхів, а також тріски, сірої кефалі та навіть середземноморського червоного корала.

Учені підкреслюють, що тканина протягом століть перебувала у різних місцях, її перевозили, виставляли для паломників і досліджували. Тому накопичення різноманітних біологічних слідів є цілком закономірним.

Що поки залишається лише гіпотезою

Деякі висновки авторів дослідження поки що мають статус припущень, а не доведених фактів.

Наприклад, приблизно 40% людської ДНК, знайденої на плащаниці, має генетичні ознаки, характерні для Індії. Науковці припускають, що це може свідчити про походження льону, з якого виготовили тканину: можливо, його імпортували з долини Інду. Однак це лише одна з можливих версій, яка потребує подальших досліджень.

Ще одне припущення стосується рослин американського походження — зокрема арахісу, картоплі та кукурудзи. Дослідники вважають, що їхня ДНК ймовірно потрапила на плащаницю вже після 1492 року, коли європейці почали активно завозити ці культури з Америки.

Що це означає

Автори дослідження наголошують: отримані результати не дозволяють встановити справжній вік плащаниці та не можуть підтвердити або спростувати її автентичність.

Натомість вони показують, що за століття існування тканина накопичила величезну кількість біологічних слідів, які можуть розповісти про людей, місця та предмети, з якими вона контактувала.

“Плащаниця є своєрідним архівом генетичної інформації, що накопичувався протягом століть людської взаємодії та впливу навколишнього середовища”, — зазначила одна з авторок дослідження, професорка Ноемі Прокопіо.

На її думку, сучасні методи судово-генетичного аналізу дозволяють відкривати нові сторінки історії навіть у добре відомих історичних артефактів, хоча далеко не всі питання про їхнє походження вже мають відповіді.

Як розповідало BitukMedia, 3D-моделювання ставить під сумнів походження Туринської плащаниці. Найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання реліквії. 

Тиранозавр на вагу золота: з аукціону продали один із найповніших скелетів T. rex

0
Фото - Sotheby's

Він блукав Землею близько 67 млн років тому, пережив сутички з іншими хижаками, а тепер став найдорожчим викопним експонатом в історії. На аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку скелет тиранозавра продали за рекордні 50,13 млн доларів.

Про це повідомляє CNN.

На аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку встановили новий світовий рекорд. Скелет Tyrannosaurus rex, відомий під ім’ям Гас (Gus), продали за 50 130 000 доларів, що зробило його найдорожчим викопним експонатом, коли-небудь проданим з молотка.

Динозавр отримав прізвисько на честь фермера Гері “Гаса” Лікінга, на землі якого в окрузі Гардінг (штат Південна Дакота) знайшли рештки. Чоловік помер у 2022 році, коли розкопки ще тривали.

Гас, той, що тиранозавр, жив приблизно 67 млн років тому. За даними аукціонного дому, це один із найбільших відомих тиранозаврів: його довжина становить майже 11,6 м, висота — близько 3,8 м, а сам череп має майже 1,4 м завдовжки.

Скелет складається зі 183 викопних кісток. За кількістю збережених кісткових елементів він приблизно на 61% оригінальний, а за масою — на 75–80%.

Особливу цінність знахідці додає її виняткова збереженість. У скелеті є рідкісні елементи, які майже ніколи не знаходять разом: повністю збережений таз, обидві стопи та так звана вилочкова кістка. За інформацією Sotheby’s, лише ще один відомий скелет T. rex має так добре збережені обидві стопи.

Крім того, на кістках видно сліди укусів і переломів, які, ймовірно, динозавр отримав за життя та зміг пережити. Саме такі пошкодження допомагають палеонтологам більше дізнатися про поведінку й спосіб життя цих хижаків.

Попередній рекорд також належав динозавру. У 2024 році скелет стегозавра Apex продали за 44,6 млн доларів. Нині він перебуває у довгостроковій експозиції Музею природничої історії Нью-Йорка.

Цікаво, що перед початком торгів експерти Sotheby’s оцінювали Гаса у 20–30 млн доларів, однак фінальна ціна значно перевищила ці очікування. Переможну ставку зробили телефоном.

Втім, рекордний продаж викликав і занепокоєння серед науковців. Багато палеонтологів вважають, що коли такі унікальні знахідки опиняються у приватних колекціях, вони можуть стати недоступними для науки. Наукові журнали зазвичай приймають до публікації дослідження лише тих викопних решток, які зберігаються у відкритих музейних або державних колекціях, де інші фахівці можуть перевірити результати.

Поки що невідомо, чи стане Гас музейним експонатом, чи поповнить приватну колекцію. Особу покупця аукціонний дім не розголошує.

Ще однією особливістю цього скелета є те, що він продавався з так званими “повними правами”. Це означає, що реконструкція не містить деталей, скопійованих з інших відомих динозаврів. У майбутньому власник зможе офіційно виготовляти копії цього скелета для музеїв або приватних колекціонерів.

Хоча Гас став найдорожчим викопним експонатом в історії, він не є найповнішим скелетом тиранозавра, зазначає видання. Наприклад, знаменитий Сью (Sue), проданий ще у 1997 році, зберіг близько 90% своїх кісток, а інший відомий T. rex — Стен (Stan), проданий у 2020 році за 31,8 млн доларів, має більшу частку оригінальних кісток. Проте саме поєднання великих розмірів, гарної збереженості та рідкісних анатомічних деталей зробило Гаса новим рекордсменом аукціонного світу.

Як розповідало BitukMedia, у Таїланді палеонтологи виявили новий вид динозаврів із довгою шиєю.

256 комбінацій і три роки пошуків: програміст розгадав код загадкової інсталяції (ВІДЕО)

0
Фото - Adobe Blog

Три роки тисячі людей проходили повз неї, навіть не здогадуючись, що над їхніми головами безперервно передають зашифроване повідомлення. На перший погляд — звичайна кінетична інсталяція. Насправді — одна з найскладніших головоломок, яку вдалося розгадати лише тепер.

Про це повідомляє портал UPI.

На даху штаб-квартири компанії Adobe в американському місті Сан-Хосе (штат Каліфорнія) вже три роки працювала загадкова інсталяція під назвою San Jose Semaphore. Вона безперервно транслювала закодоване повідомлення, яке ніхто не міг розшифрувати.

Лише цієї весни програміст Браян Вінсент зміг зрозуміти, що саме приховував незвичний механізм.

Виявилося, що обертові кола не передавали текст чи звук. Вони кодували… фрагмент знаменитої картини “Народження Венери” італійського художника епохи Відродження Сандро Боттічеллі.

Інсталяція складається з чотирьох великих кругів, кожен із яких може перебувати в чотирьох різних положеннях. Разом це дає 256 можливих комбінацій. Кожні 7,2 секунди кола змінювали своє положення, поступово передаючи закодовану інформацію.

На відміну від звичних повідомлень азбукою Морзе чи прапорцевої сигналізації, цього разу система кодувала не слова, а кольори окремих пікселів цифрового зображення. Саме тому розшифрувати послання виявилося надзвичайно складно.

Браян Вінсент розповів, що роками аналізував рухи кіл, намагаючись знайти закономірність. Лише після численних спроб він зрозумів принцип кодування.

У результаті виявилося, що інсталяція передавала невеликий фрагмент картини Боттічеллі — зображення троянди.

«Народження Венери» Сандро Боттічеллі (1445 – 1510), одного з найважливіших італійських художників і малювальників раннього Відродження. Фото – ildagentur-online/Universal Images Group via Getty Images

“Мені здається, рівень складності був майже ідеальним. З одного боку, рішення виглядає простим, але щоб його знайти, потрібні роки наполегливої роботи”, — сказав програміст після успішного розв’язання головоломки.

Автор проєкту, американський художник Бен Рубін, зізнався, що спеціально прагнув створити загадку, яку не зміг би легко розгадати навіть він сам. “Я хотів створити код, який був би неможливим для мене самого”, — пояснив митець.

Проєкт San Jose Semaphore існує майже два десятиліття. Перша версія, представлена у 2006 році, передавала повний текст роману “Виголошення лота 49” американського письменника Томаса Пінчона.

Друга інсталяція кодувала аудіозапис легендарної фрази астронавта Ніла Армстронга після висадки на Місяць: “Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства”.

Третя версія стала ще складнішою — замість тексту чи звуку вона передавала зображення.

Після того як нинішній код нарешті розшифрували, в Adobe вже оголосили про підготовку четвертої загадки. Той, хто першим її розгадає, отримає дворічну передплату на пакет програм Adobe Creative Cloud та, як жартують організатори, “право неабияк похвалитися своїм досягненням”.

Історія показує, що новому переможцю, ймовірно, доведеться запастися не лише знаннями, а й великим терпінням — адже попередня загадка чекала на свою відповідь три роки.

Як розповідало BitukMedia, 17 років тому в Інтернеті з’явилась композиція в стилі “нової хвилі”, яку почали називати найзагадковішою піснею Інтернету. Зокрема тому, що ніхто не знав, хто її виконує. Відтоді детективи-аматори витратили тисячі годин, аби з’ясувати, звідки ж взявся таємничий трек з власною сторінкою у Wikipedia. І тільки тепер, схоже, стала відома назва того самого гурту.

Солодкий сюрприз: в міжзоряному просторі вперше виявили молекулу цукру

0
Галактичний центр Чумацького Шляху, знімок космічного телескопа «Спітцер» у 2006 році. Фото - NASA/JPL-Caltech/S. Stolovy

Що, як перші “інгредієнти” для життя виникли не на Землі, а мільярди років тому подорожували космосом? Астрономи вперше виявили в міжзоряному просторі молекулу цукру, яка може відігравати важливу роль у формуванні речовин, необхідних для життя. Вчені наголошують: це не доказ існування позаземного життя, але ще один важливий фрагмент великої наукової загадки.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Astronomy, повідомляє The Guardian.

Міжнародна група дослідників повідомила про перше в історії виявлення еритрулози — молекули простого цукру — у міжзоряному просторі. Відкриття зробили, досліджуючи величезну газопилову хмару G+0.693-0.027 неподалік центру Чумацького Шляху.

Еритрулоза природно міститься у невеликих кількостях у червоній малині. Також її використовують у косметиці для створення ефекту штучної засмаги. Однак у цьому відкритті важлива не сама малина чи косметика, а те, що ця молекула належить до простих цукрів, які можуть брати участь у хімічних процесах, пов’язаних із виникненням життя.

Виявити еритрулозу вдалося за допомогою двох іспанських радіотелескопів. Цікаво, що спочатку дослідники навіть не очікували успіху. Вони шукали простіші цукри з трьома атомами вуглецю, але не знайшли їх. Натомість прилади несподівано зафіксували сигнали еритрулози, яка має чотири атоми вуглецю. “Я була дуже здивована, коли побачила ці сигнали”, — розповіла керівниця дослідження, докторка Ісаскун Хіменес-Серра з Центру астробіології Іспанії.

За висновками авторів дослідження, еритрулоза могла утворитися безпосередньо в космосі. Вчені припускають, що дві інші органічні речовини — гліколевий альдегід і етиленгліколь — з’єднувалися на поверхні мікроскопічних частинок космічного пилу. Усе це відбувалося за надзвичайно низької температури — близько –250 °C.

Водночас це поки що наукова модель, а не безпосередньо спостережений процес. Саме утворення молекул дослідники реконструювали на основі отриманих даних.

Чому ця знахідка така важлива? Прості цукри можуть вступати в реакції, що зрештою приводять до утворення рибонуклеотидів — молекул, із яких складається РНК. Саме РНК багато науковців вважають найдавнішою генетичною системою, яка передувала появі ДНК.

Втім, це не означає, що знайдений у космосі цукор автоматично свідчить про існування життя або навіть його зародження. Самі автори наголошують: шлях від окремої органічної молекули до живої клітини надзвичайно складний і досі не до кінця зрозумілий.

Дослідники також припускають, що в далекому минулому подібні органічні сполуки могли потрапляти на молоду Землю разом із кометами та астероїдами під час так званого Пізнього важкого бомбардування — періоду, коли наша планета зазнавала інтенсивних космічних ударів.

За оцінками авторів роботи, тоді на Землю могли потрапити мільйони тонн еритрулози. Однак це лише розрахунки, засновані на сучасних моделях, а не встановлений історичний факт.

Професор Йошіхіро Фурукава з японського Університету Тохоку, який раніше виявив цукри в матеріалі астероїда Бенну, назвав відкриття важливим підтвердженням того, що міжзоряний простір може бути джерелом органічних речовин для молодих планет.

Науковці підкреслюють: відкриття не доводить існування життя деінде у Всесвіті. Натомість воно показує, що молекули, необхідні для складної хімії життя, можуть формуватися ще до народження планет і подорожувати космосом протягом мільйонів років. Саме тому ця знахідка вважається ще одним важливим кроком до розуміння того, як на Землі могли з’явитися перші “цеглинки” життя.

Таємниця під пісками: біля Луксора знайшли гробницю з дивовижними фресками

0
Фото - Egyptian Ministry of Tourism and Antiquities

Понад три тисячі років вона була прихована під землею, а тепер знову побачила світ. Поблизу єгипетського Луксора археологи відкрили невідому гробницю, стіни якої й досі вкриті яскравими сценами поклоніння богам і подорожі до потойбічного світу. Дослідники переконані, що найцікавіші відкриття можуть бути ще попереду.

Нідерландська археологічна експедиція виявила невідому раніше гробницю віком близько 3000 років у некрополі Шейх-Абд-ель-Курна на західному березі Нілу біля Луксора. Про знахідку повідомила Вища рада старожитностей Єгипту.

Розкопки проводить команда Лейденського університету під керівництвом археологині Каріни ван ден Говен у співпраці з єгипетськими фахівцями. Дослідження цієї ділянки тривають з 2018 року.

Археологи вважають, що гробниця належить до Рамессидського періоду — приблизно 1292–1069 років до нашої ери. Саме тоді Єгиптом правили найвідоміші фараони, серед яких був і Рамзес II. Водночас це попереднє датування, засноване на стилі архітектури та художнього оформлення, а подальші дослідження можуть уточнити вік пам’ятки.

Власником гробниці, судячи з написів на стінах, був чоловік на ім’я Пасер. Поки що дослідники не повідомляють, яку саме посаду він обіймав або ким був за життя. Встановити його особу точніше планують після подальшого вивчення написів і самого поховання.

Гробниця має характерне для заможних людей епохи Нового царства планування. Вона складається з відкритого двору, висіченої у скелі молитовної зали та підземних поховальних камер. Археологи також знайшли глинобитну лаву, на якій, ймовірно, колись стояла поховальна стела, а також сходи, що ведуть до входу.

Фото – Egyptian Ministry of Tourism and Antiquities

Найбільше враження справляють настінні розписи, які добре збереглися. На них Пасер поклоняється єгипетським богам, а також сидить поруч із дружиною за жертовним столом із дарами. Такі сцени мали символічне значення: давні єгиптяни вірили, що вони забезпечують померлого їжею та напоями у потойбічному житті.

За словами представників Вищої ради старожитностей Єгипту, значна частина розписів досі прихована під тонким шаром бруду. Після очищення стін реставратори очікують виявити нові зображення та написи.

Також археологи продовжать дослідження поховальних камер. За словами генерального секретаря Вищої ради старожитностей Хішама Аль-Лейті, фахівці документуватимуть кожну знахідку, щоб встановити, хто саме був похований у гробниці, та відновити історію її мешканців.

Фото – Egyptian Ministry of Tourism and Antiquities

Некрополь Шейх-Абд-ель-Курна входить до складу знаменитого Фіванського некрополя, який внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тут протягом століть ховали жерців, чиновників і представників давньоєгипетської знаті, а нові відкриття регулярно допомагають ученим краще зрозуміти життя однієї з найдавніших цивілізацій світу.

Як розповідало BitukMedia, у США вперше показали повний позолочений сувій давньоєгипетської “Книги мертвих”.

День взяття Бастилії: Україна вперше взяла участь у головному військовому параді Франції

0
Фото - @V_Zelenskiy_official

Цьогорічний військовий парад до Дня взяття Бастилії в Парижі став особливим для України. Вперше в історії Єлисейськими полями урочисто прокрокували українські військові, а в небі над французькою столицею на винищувачах Mirage пролетіли українські пілоти, які проходили підготовку у Франції.

Про це пише “Суспільне“.

14 липня, у День взяття Бастилії, головне національне свято Франції, українські військовослужбовці вперше стали учасниками традиційного військового параду в Парижі.

Урочистості відбулися на Єлисейських полях за участю президента Франції Емманюеля Макрона та майже трьох десятків глав держав і урядів. Серед почесних гостей були Президент України Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська.

Наземну частину параду відкрили близько 500 військових із країн Коаліції охочих, яка підтримує Україну. Разом із союзниками Єлисейськими полями пройшли й українські військовослужбовці. Їхня участь стала символом міжнародної підтримки України та співпраці з європейськими партнерами.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Українська Правда (@ukr_pravda)

До параду долучилися й українські льотчики. У повітряній частині церемонії пілоти Повітряних сил ЗСУ, які проходили навчання у Франції, виконали політ на французьких винищувачах Mirage 2000 у складі Національної пілотажної групи Повітряно-космічних сил Франції.

День взяття Бастилії щороку відзначають 14 липня на честь штурму паризької фортеці-в’язниці Бастилії у 1789 році. Ця подія вважається початком Великої французької революції та символом падіння абсолютної монархії.

На той момент Бастилія вже майже не виконувала роль великої в’язниці: у ній перебували лише семеро ув’язнених. Проте вона залишалася символом необмеженої королівської влади. Під час повстання мешканці Парижа захопили фортецю, прагнучи отримати зброю та боєприпаси, а сама подія стала переломним моментом в історії Франції.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Ministère des Armées et des Anciens combattants 🇫🇷 (@armees_gouv)

Сьогодні 14 липня є головним державним святом країни. Його офіційно запровадили у 1880 році. Щороку цього дня у Парижі проходить один із наймасштабніших військових парадів Європи, який супроводжується авіашоу, урочистими церемоніями та святковими заходами по всій Франції.

Участь українських військових і пілотів у цьогорічному параді стала історичною: раніше українські підрозділи не брали участі в офіційних святкуваннях Дня взяття Бастилії у Франції.

Роман Підмогильного оживе у сучасному Києві: завершили зйомки фільму “Місто”

0

Що буде, якщо перенести одну з найвідоміших українських книжок на сто років уперед — у Київ, який живе під час війни? Саме таке творче рішення обрала команда фільму “Місто”. Зйомки сучасної екранізації роману Валер’яна Підмогильного вже завершено, а прем’єру стрічки заплановано на 2027 рік.

Про це повідомила Українська кіноакадемія.

Знімальний період повнометражного фільму “Місто” режисера Станіслава Битюцького офіційно завершився. Робота над стрічкою тривала 20 днів, а основними локаціями стали центральні вулиці Києва, фестивалі електронної музики та територія Національної кіностудії імені Олександра Довженка.

В один із фінальних днів творча команда запросила журналістів і партнерів на знімальний майданчик у київському клубі Closer, де вони першими побачили, як створюється нове прочитання української літературної класики.

На відміну від роману Валер’яна Підмогильного, події якого відбуваються у 1920-х роках, дія фільму перенесена майже на століття вперед — у сучасну Україну. За задумом авторів, російсько-українська війна триває вже четвертий рік. Київ постає містом без святкових вогнів і безтурботних натовпів — простором, де люди живуть із власними травмами та шукають спосіб віднайти себе й рухатися далі.

Замість письменника Степан Радченко стане 24-річним музикантом. Він приїздить підкорювати Київ, переживши російську окупацію, та стає частиною столичної електронної сцени.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений The City / Місто (@the.city.movie)

В інтерв’ю “Українській правді” продюсер Дмитро Суханов розповів, що робота над “Містом” розпочалася ще у 2021 році, коли проєкт отримав підтримку Держкіно. Після початку повномасштабного вторгнення команда була змушена повністю переглянути концепцію стрічки, адже війна кардинально змінила контекст історії.

Спочатку режисером мав стати Михайло Маслобойщиков, однак згодом проєкт очолив Станіслав Битюцький, для якого ця картина стане повнометражним режисерським дебютом.

Раніше він здобув нагороду за найкращий короткометражний фільм на Kyiv International Short Film Festival (KISFF), став лауреатом премії “Кіноколо” та брав участь у престижній європейській сценарній майстерні LIM | Less is More у Франції, де його наставниками були співавтори сценаріїв Ларса фон Трієра та Паоло Соррентіно.

Головного героя — Степана Радченка — зіграв актор Театру на Лівому березі Дніпра Максим Рягін, відомий за проєктом “Кохання та полум’я”. Жіночі образи втілили представниці молодого покоління українських акторок: Марія Ковальова зіграла Зоську, Яна Колодійчук — Надійку, а Анастасія Малахова — Риту.

Також у стрічці знялися Акмал Гурезов (“Уроки толерантності”), Євгенія Непиталюк (“Бачення метелика”), Максім Панченко (“Я, Ніна”) та інші українські актори.

Прем’єру фільму “Місто” заплановано на 2027 рік. Автори проєкту поки не розкривають деталей сюжету, однак зазначають, що нова екранізація не просто переказує класичний роман, а намагається осмислити його теми — пошук себе, амбіції, кохання та боротьбу за власне місце у великому місті — крізь призму сучасної України.

Як розповідало BitukMedia, автор фільму “Ти — космос” готує нову кіноісторію. Цього разу Павло Остріков замахнувся на масштабне фентезі, де давньогрецькі боги повертаються на Землю, а двоє самотніх людей намагаються повернути своїх близьких із царства мертвих.

Делікатес чи справжнє випробування? У музеї зібрали найвідразливіші страви Європи (ВІДЕО)

0
Фото - Instagram

Тисячі туристів цього літа відвідують берлінський Музей огидної їжі, де зібрали майже сотню незвичних страв з різних країн. Експозиція показує, чому сир із личинками чи ферментована риба можуть бути предметом національної гордості, а не лише шоком для іноземців.

Про це розповідає EuroNews.

У Disgusting Food Museum (“Музеї огидної їжі”) відвідувачам пропонують замислитися над простим запитанням: чому одна й та сама страва в одній країні вважається делікатесом, а в іншій викликає відразу? Тут зібрали майже сотню продуктів і страв, які демонструють, наскільки наші гастрономічні вподобання залежать від культури, традицій та особистого досвіду.

Ідея музею народилася у шведському Мальме, а берлінська філія працює з 2021 року. Його експозиція не прагне шокувати відвідувачів, а пояснює, як формується людське відчуття огиди та чому воно може змінюватися.

Директорка музею Александра Бернштайнер пояснює, що реакція людини на їжу часто залежить не стільки від її смаку, скільки від запаху, консистенції, зовнішнього вигляду або навіть знання про спосіб приготування. “Ми хочемо показати, що огида знайома кожному. Вона має як біологічне, так і культурне походження, а найкраще це можна пояснити через їжу, з якою ми стикаємося щодня”, — каже вона.

Одним із найвідоміших експонатів є сардинський сир Casu Marzu, який дозріває за участю личинок сирної мухи. Саме вони продовжують процес ферментації, роблячи сир надзвичайно м’яким і різким на запах. Для багатьох туристів це один із найбільш шокуючих продуктів у світі, тоді як на Сардинії в Італії його вважають частиною місцевої кулінарної спадщини.

Не менш легендарним є шведський surströmming — ферментований оселедець, відомий насамперед своїм різким запахом. У музеї раз на місяць відкривають банку цієї риби, щоб охочі могли особисто перевірити її репутацію.

Німеччина представлена кількома незвичайними стравами. Серед них — Milbenkäse, сир, який дозріває за допомогою сирних кліщів, а також Saumagen — традиційна страва з м’яса, картоплі та спецій, запечених у свинячому шлунку.

Францію представляє ковбаса Andouillette, яку виготовляють переважно зі свинячих кишок і шлунка. Попри специфічний запах, вона давно стала частиною регіональної кухні.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений L’Auberge Dab (@aubergedab)

Польща представлена кров’яною ковбасою Kaszanka, супом із качиної крові Czernina та кислим житнім супом Zurek, смак якого формується завдяки природній ферментації.

За межами Європи відвідувачі можуть побачити ісландський Hákarl — ферментоване м’ясо гренландської акули, відоме різким аміачним запахом, а також азійські делікатеси — фрукт дуріан і ферментований смердючий тофу, які також славляться своїм ароматом.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Taylor Welden (@taylorwelden)

Для найсміливіших у музеї працює дегустаційний бар, де можна скуштувати окремі експонати, зокрема їстівних комах. Організатори наголошують, що головна мета експозиції — не викликати шок, а допомогти зрозуміти: те, що сьогодні здається комусь неїстівним, в іншій культурі може бути улюбленою стравою, сімейною традицією чи символом національної кухні.

У Disgusting Food Museum переконані, що з розвитком нових харчових технологій, зміною клімату та пошуком альтернативних джерел білка людству, ймовірно, доведеться переглянути власні гастрономічні звички. І цілком можливо, що деякі продукти, які сьогодні викликають відразу, через кілька десятиліть стануть звичайною частиною нашого раціону. Це й є головна ідея музею: межа між “огидним” і “смачним” часто проходить не в тарілці, а в нашій свідомості.

Як розповідало BitukMedia, у Китаї є безліч дивних страв, а нещодавно з’явилась ще одна – кава із зеленою цибулею.

Український “Кібчик” навчився збивати ворожі дрони без прямого зіткнення

0
Перехоплювач "Кібчик" від OneDefence. Фото виробника

Поки ударні безпілотники стають дедалі складнішою загрозою, українські розробники створюють нові способи боротьби з ними. На державному маркетплейсі оборонних технологій Brave1 Market з’явився модульний дрон-перехоплювач “Кібчик” (Kestrel), який здатний розганятися до 420 км/год та ініціює підрив без прямого зіткнення.

Про це розповіли в Defender Media.

Новинку представила українська компанія OneDefence. Безпілотник створений спеціально для перехоплення ворожих дронів, зокрема ударних безпілотників типу “шахед”.

Однією з головних особливостей “Кібчика” є його швидкість. Максимально він може розганятися до 420 км/год, а крейсерська швидкість становить 250 км/год. Тактичний радіус застосування сягає 20 км, максимальна висота польоту — 6800 м, а тривалість перебування у повітрі — до 10 хвилин.

За інформацією розробників, дрон уже пройшов полігонні випробування.

Конструкція перехоплювача побудована за модульним принципом. Це означає, що безпосередньо перед виконанням завдання можна швидко встановити необхідні компоненти — акумуляторний блок, крила, камеру чи бойову частину. Такий підхід має спростити підготовку безпілотника до роботи та його обслуговування.

“Кібчик” оснащений аналоговим каналом передачі відео, денною та тепловізійною камерами, а також системою донаведення. На фінальному етапі польоту головка самонаведення самостійно захоплює ціль, після чого система активує бойову частину за допомогою лазерного датчика наближення.

Завдяки цьому, як стверджують розробники, перехоплювач може уражати повітряні цілі без необхідності прямого тарану, що підвищує ефективність перехоплення.

Ще одна конструктивна особливість — додаткові кермові поверхні, які працюють синхронно з двигунами. За словами виробника, таке рішення забезпечує високу маневреність під час різких поворотів і дозволяє зберігати стабільність польоту навіть на великих швидкостях.

Наразі вартість одного перехоплювача “Кібчик” на платформі Brave1 Market становить 95 тис. гривень.

Як раніше розповідало BitukMedia, українська компанія “Українська бронетехніка” також представила нові FPV-дрони на оптоволокні, які можуть уражати техніку та живу силу противника на відстані до 25 км і є стійкими до засобів радіоелектронної боротьби.

Не пітон, а удав: у Києві рятувальники знімали з дерева екзотичного “верхолаза”

0
Фото - Kyiv Animal Rescue Group

Спочатку соцмережі облетіла новина про “пітона на дереві”. Насправді ж це був імператорський удав, який під час прогулянки вирішив скористатися своїми природними навичками лазіння, а потім утік від власників. Повернути екзотичного втікача додому вдалося лише після рятувальної операції.

У Києві рятувальники Kyiv Animal Rescue Group повернули власникам імператорського удава, який опинився високо на дереві після невдалої прогулянки.

Як розповіли у команді порятунку, інформація про “пітона на дереві”, що швидко поширилася в соцмережах, виявилася неточною. Насправді на гілках сидів імператорський удав — популярний вид домашніх екзотичних змій.

За словами рятувальників, плазун не загрожував людям. Під час прогулянки він просто проявив свою природну здібність чудово лазити по деревах, після чого вислизнув від господарів.

На місце викликали фахівців Kyiv Animal Rescue Group. Операція виявилася непростою: удав вправно тримався на висоті й не поспішав спускатися самостійно. Рятувальникам довелося діяти обережно, використовуючи досвід і злагоджену роботу команди, щоб не нашкодити тварині.

Зрештою операція завершилася успішно — екзотичного втікача безпечно зняли з дерева та повернули власникам.

У Kyiv Animal Rescue Group нагадали, що навіть домашні екзотичні тварини не втрачають своїх природних інстинктів. Тому під час прогулянок власникам варто бути особливо уважними й не втрачати контроль над улюбленцями, щоб уникнути подібних пригод.

Імператорський удав не є отруйною змією. У природі ці плазуни добре лазять по деревах, особливо в молодому віці, тому подібна поведінка для них цілком природна. Саме це й стало причиною незвичайної пригоди, яка привернула увагу киян.

Як розповідало BitukMedia, коли до рятувальників надійшло повідомлення про сервала, який випав із вікна багатоповерхівки, вони спершу подумали, що йдеться про великого домашнього кота. Але цього разу постраждав справжній африканський хижак. Після падіння з сьомого поверху тварина не лише вижила, а й влаштувала рятувальникам справжні пошуки в кущах.

Бегемотиха, яка підкорила інтернет, святкує день народження з тортом і парадом (ВІДЕО)

0
Фото - Khao Kheow Open Zoo

Її знають мільйони людей, хоча вона не співачка, не акторка і навіть не людина. Маленька карликова бегемотиха Му Денг, яка два роки тому випадково стала однією з найвідоміших тварин світу, святкує день народження. З цієї нагоди в Таїланді влаштують триденний фестиваль із тортом, парадами та тисячами гостей.

Про це повідомляє The Independent.

10 липня карликовій бегемотисі Му Денг виповнилось два роки. На честь цього зоопарк Khao Kheow Open Zoo у провінції Чонбурі, неподалік Бангкока, організував триденний фестиваль Moo Deng Happy Deng Day.

У день народження відвідувачі зібрались біля вольєра тварини, щоб разом заспівати святкову пісню, а сама іменинниця отримала спеціальний торт, приготований із її улюблених овочів. Ласощі повністю безпечні для карликових бегемотів.

Для дітей до 12 років і людей віком від 60 років вхід до зоопарку протягом трьох святкових днів був безкоштовним.

Однією з найцікавіших подій заходу стала зустріч із доглядачами бегемотихи, які вперше розповідали відвідувачам про її щоденні звички та життя за лаштунками зоопарку.

Для колекціонерів підготували особливий сувенір — відбиток хвоста Му Денг. Таких пам’ятних екземплярів виготовили лише 999 на весь світ. Виручені кошти підуть на програми зі збереження дикої природи.

Під час фестивалю також оголосили про створення нового комплексу “Село бегемотів” (Hippo Village). За словами директора зоопарку Наронгвіта Чодчоя, проєкт має покращити умови утримання тварин і допомогти популяризувати охорону рідкісних видів.

Му Денг народилася 10 липня 2024 року. Її ім’я тайською мовою означає “стрибуча свинка” — так у Таїланді називають популярні пружні свинячі фрикадельки.

Світову популярність бегемотиха здобула завдяки своєму доглядачу Аттапону Нунді. Він почав публікувати в соцмережах короткі відео з її кумедною поведінкою, а також знаменитим постійно здивованим виразом мордочки. Ролики швидко стали вірусними.

Після цього зоопарк навіть запустив цілодобову онлайн-трансляцію з її вольєра, а навколо Му Денг з’явилася ціла індустрія сувенірів і рекламних партнерств.

Популярність тварини мала цілком реальний економічний ефект. Лише за останній квартал 2024 року кількість відвідувачів зоопарку зросла утричі — до 600 тисяч осіб.

Му Денг навіть стала героїнею скетчу популярного американського шоу Saturday Night Live. Крім того, вона “передбачила” перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США 2024 року, коли під час символічного експерименту обрала один із двох овочевих тортів із іменами кандидатів. Їй також присвятили святковий дудл Google, а тайський музичний лейбл випустив техно-композицію з її ім’ям.

Останнім часом інтерес до Му Денг дещо зменшився — це типова доля багатьох тварин, які стають вірусними знаменитостями. Подібне вже траплялося з пандою Хуа Хуа з Китаю та пінгвіном Песто з Австралії.

Втім, доглядач Му Денг переконаний, що популярність не завдає їй дискомфорту, а лише допомагає привернути увагу до проблеми збереження її виду.

Карликові бегемоти належать до видів, що перебувають під загрозою зникнення. У дикій природі Західної Африки, за оцінками Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), сьогодні залишилося менше ніж 2500 таких тварин.

Як розповідало BitukMedia, у Таїланді нова чотирилапа зірка. На зміну карликовій бегемотисі Му Денг, якою користувачі захоплювались восени, прийшла Ава. Це трирічна золотава тигриця із зоопарку Чиангмай.

“Ідіть на запах”: музей перетворив арахісову пасту на мистецтво (ВІДЕО)

0
Фото - johan.vansteenkiste/ Instagram

360 кг арахісової пасти — цього вистачило б приблизно на 15 тис бутербродів!Але замість сніданків її рівним шаром розмазали по підлозі музею. Так у Нідерландах вшанували художника, який понад пів століття тому довів, що навіть звичайна банка арахісової пасти може змусити людей сперечатися про мистецтво.

Про незвичайну інсталяцію повідомляє Associated Press.

У роттердамському Музеї Бойманса-ван Бенінгена відтворили одну з найвідоміших робіт нідерландського художника Віма Т. Схіпперса, який помер у червні цього року у віці 83 років.

Його культову інсталяцію Pindakaasvloer (“Підлога з арахісової пасти”) вперше показали ще у 1969 році. Тепер її знову можна побачити на виставці, що триватиме до 6 вересня.

Для відтворення роботи використали 360 кг арахісової пасти — приблизно стільки, скільки потрібно для приготування 15 тис. бутербродів.

Двоє співробітників музею кілька днів поспіль наносили пасту будівельними шпателями на шестикутну ділянку площею 25 кв метрів. Шар вийшов близько двох сантиметрів завтовшки.

Перед смертю художник разом із музеєм навіть підготував 20 пунктів інструкції, як правильно відтворювати його роботу в майбутньому.

У документі зазначено, що арахісову пасту потрібно наносити “якомога гладкіше і якомога нудніше”. Крім того, автор окремо наголосив: “ніхто не повинен стояти чи лежати в арахісовій пасті”.

Водночас Схіпперс не наполягав на конкретному розмірі чи формі інсталяції. Для нього було важливо інше — використовувати саме гладку арахісову пасту. Найбільше художник любив продукцію нідерландської марки Calvé, яка й цього разу безкоштовно надала музею 40 великих відер пасти.

Вім Т. Схіпперс був одним із найяскравіших представників концептуального мистецтва Нідерландів. Він любив абсурд, іронію та навмисно ставив під сумнів звичні уявлення про те, що можна вважати мистецтвом. “Хіба не чудово, що ми всі стоїмо тут і дивимося на арахісову пасту?” — казав художник журналістам під час показу цієї роботи у 1997 році.

Його “Підлога з арахісової пасти” стала частиною серії Floor Covering Series, до якої також увійшли підлоги, вкриті уламками скла, сіллю та іншими незвичними матеріалами.

Одна з головних особливостей інсталяції — не лише її вигляд, а й запах. Організатори навіть радять відвідувачам “іти на аромат”: його можна відчути ще біля кас, за три поверхи до самої виставкової зали.

Фуд-фотографка й письменниця Міке Вайсман, яка бачила попередню версію експоната ще підлітком, зізнається, що через багато років пам’ятає насамперед саме аромат. “Найбільше я пам’ятаю запах”, — сказала вона.

Втім, виставка підходить не всім. На вході до музею розмістили попередження для людей з алергією на арахіс, яким рекомендують не заходити до експозиції.

За десятиліття існування інсталяції з нею траплялися й курйозні історії. У 1997 році кілька відвідувачів вирішили зробити з експоната справжній бутерброд — поклали на пасту 12 скибок хліба та висипали шоколадну посипку, яку нідерландці часто їдять на сніданок.

Реакція художника була несподіваною. “Виглядає зовсім непогано. Посипку поклали зі смаком і почуттям міри”, — пожартував він.

А під час виставки 2011 року кілька людей випадково наступили на інсталяцію, хоча автор прямо просив цього не робити.

Окрім художньої діяльності, Вім Т. Схіпперс був відомим письменником, телеведучим і актором озвучування. Саме його голосами в нідерландській версії “Вулиці Сезам” говорили Ерні та жабеня Керміт.

Як розповідало BitukMedia, голландський музей ледь не втратив свій цінний експонат. А все тому, що працівник музею переплутав арт-об’єкт зі сміттям та викинув його. Здається, хтось обрав для нього не те місце, якщо вже йдеться про порожні бляшанки з-під пива.

Новий гігант з Юрського періоду: знайшли динозавра з неймовірно довгою шиєю

0
Зображення - художня візуалізація Pakorn Chotchaiyaporn

Відкриття почалося з кількох дивних уламків, які місцевий житель знайшов ще 17 років тому. Тепер вчені підтвердили: ці кістки належали невідомому досі виду гігантського динозавра, який жив 150 млн років тому, мав надзвичайно довгу шию і сягав майже 20 м завдовжки.

Про це повідомляє BBC із посиланням на дослідження, опубліковане в науковому журналі Nature.

Новий вид отримав назву Uragasaurus kalasinensis. Це рослиноїдний зауропод — представник групи динозаврів, відомих своїми масивними тілами та довгими шиями. За оцінками науковців, він жив приблизно 150 млнроків тому — наприкінці Юрського періоду.

Його рештки знайшли в провінції Каласін на північному сході Таїланду. Довжина тварини могла сягати 20 м, що приблизно відповідає довжині крикетного поля або шестиповерхового будинку, покладеного горизонтально.

Історія відкриття розпочалася ще у 2008 році, коли місцевий житель натрапив на дивні уламки, які нагадували луску змії. Це привело палеонтологів до місцевості Пху Ной, де згодом виявили величезне скупчення викопних решток.

За словами керівника дослідження, доктора Апірута Нілпанапана з Університету Махасаракхам, понад 90% знайдених там скам’янілостей належать динозаврам. Серед знахідок були зуби, кістки та інші фрагменти різних доісторичних тварин.

Саме одна хребцева кістка із середньої частини спини стала ключем до сенсаційного відкриття. Комп’ютерна томографія показала, що динозавр належав до родини маменчизавридів — групи зауроподів, відомих своїми надзвичайно довгими шиями. Завдяки такій будові вони могли діставатися листя на різній висоті.

До цього майже всі представники цієї родини були відомі лише за знахідками в Китаї. Тому відкриття стало першим підтвердженим випадком виявлення маменчизаврида в Таїланді.

Втім, дослідників здивувало інше. Сканування показало унікальні особливості будови хребця, яких раніше не знаходили в жодного іншого динозавра. Зокрема, всередині кістки виявили незвичну систему повітряних порожнин та характерне Y-подібне розташування кісткових пластинок, що зміцнювали хребет.

“Він не схожий на жодного іншого динозавра у світі. Саме це робить його особливим”, — пояснив Нілпанапан в інтерв’ю BBC Thai. Науковець настільки емоційно відреагував на результати дослідження, що, за його словами, розбив свій комп’ютер, коли зрозумів, що команда відкрила новий вид. “Я відчув одночасно захват і величезне полегшення”, — розповів він.

Це вже не перше гучне відкриття тайських палеонтологів цього року. Як розповідало BitukMedia, у травні вони повідомили про ідентифікацію іншого велетенського рослиноїдного динозавра — Nagatitan, який вважається найбільшим динозавром, коли-небудь знайденим у Південно-Східній Азії.

За оцінками вчених, Nagatitan сягав 27 м завдовжки і важив близько 27 тонн — приблизно стільки ж, скільки дев’ять дорослих азійських слонів.

Нова знахідка ще раз підтверджує, що територія сучасного Таїланду була одним із важливих місць існування динозаврів у Юрський період і може приховувати ще чимало відкриттів світового рівня.