Неділя, 15 Лютого, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 26

Сила слова: у Києві з’явилася вже 51-а мініскульптурка “Шукай!”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Andrii Prots

Чи може крихітний бронзовий олівець втілити силу українського слова? У Києві на Подолі з’явилася нова мініскульптура з великою місією — нагадати, що сенси народжуються тоді, коли не боїшся “сточуватися” у творчості. Це вже 51-ша, мініскульптурка проєкту “Шукай!”. Цього разу — найменша.

Про це йдеться на сайті проєкту.

У Києві на Подолі з’явилася нова мініскульптура з серії “Шукай!” — сточений олівець, присвячений силі слова. Це вже 51-ша робота від авторки проєкту Юлії Бевзенко, яка створює вуличні бронзові символи Києва, розповідаючи історії міста у мініатюрах.

Олівець — присвята всім, хто творить сенси української культури: письменникам, журналістам, поетам, сценаристам, видавцям. Його головна ідея — пиши, бо твоє слово має силу.

“Слово — це дуже потужна сила, і я ставлюся до неї з повагою та обережністю. Вислів Kyiv not Kiev став символом зміни культурної парадигми. А рядок з пісні “Як тебе не любити, Києве мій” вже пів століття допомагає людям висловити свої почуття до міста. Якщо хочеться — пишіть. Сточуйте свої метафоричні олівці, не бережіть їх”, — розкриває ідею Юлія Бевзенко.

Скульптура з’явилася на фасаді видавництва “Смолоскип” (вул. Межигірська, 21) — знакового місця для української культури.

Це видавництво заснував у 1967 році в еміграції у США український діяч Осип Зінкевич. Відтоді “Смолоскип” став голосом боротьби за свободу слова й незалежність думки, зберігає і популяризує твори репресованих українських авторів, формує культурну та громадянську ідентичність українців у XX–XXI століттях.

“Будинок “Смолоскипа” збирає у своїх стінах найдобірніших молодих письменників і письменниць. Тут присуджують лавреатство найдавнішого в незалежній Україні молодіжного літературного конкурсу, відбуваються літературні дебюти, звучать голоси вже визнаних авторів. Це буквально найбільш творча локація Подолу. А з появою Litosvita концентрація талантів тут лише зросла”, — зазначає Ростислав Семків, директор видавництва “Смолоскип”.

За традицією серії, кожна мініскульптура має свою “прикмету”.
У “Сили слова” вона проста й тепла:  “Олівця торкнись — натхнення наберись”.

Фото – Andrii Prots

Меценаткою скульптури стала Марія Придьма, засновниця та CEO школи творчого і професійного письма Litosvita, що працює поруч. “Наша перемога здобувається і силою, і словом. Уже 12 років Litosvita навчає, щоб якісно написаних текстів ставало більше. І нам важливо, щоб Київ запам’ятав ці історії. Сточений олівець — знак розкриття письменницького таланту,” — зазначила Марія Придьма.

Проєкт “Шукай!” — мистецький задум, що розповідає історію Києва у бронзових мініскульптурках. Його було створено для того, щоб жителі та гості міста мали можливість пізнавати історію столиці без гіда. Кожна скульптура має QR-код, який після сканування відкриває сторінку з детальною інформацією про створення витвору.

Як розповідало BitukMedia, 50-а, ювілейна, мініскульптурка зʼявилась у столиці у вересні. Вона називається “Люди опори” і символічно вшановує енергетиків, які вперше освітлили місто наприкінці ХІХ століття й досі забезпечують його електрикою.

Антарктична весна: біля “Вернадського” помітили перших горбанів сезону

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Зоя Швидка / 30-та Українська антарктична експедиція

Ще не встиг розтанути антарктичний лід, а у водах біля антарктичної станції “Академік Вернадський” уже помітили перших китів. Чому горбані повернулися до Антарктиди раніше, ніж зазвичай — і чи свідчить це про зміни клімату?

Про це йдеться на сторінці Національного антарктичного наукового центру у Facebook.

Українські науковці зафіксували найранішу весняну появу горбатих китів біля станції “Академік Вернадський”. Цей факт підтвердили й міжнародні спостерігачі — дані з’явилися у глобальній базі Happywhale, де науковці та аматори з усього світу фіксують зустрічі з китами.

За даними Happywhale, перших горбанів сезону 2025 року побачили 20 і 22 жовтня пасажири судна Silver Wind у затоці Даллманна та бухті Орн.
Українські ж полярники зафіксували китів трохи пізніше — 25 жовтня, але південніше — у протоці Лемейр, поблизу станції.

“Ми підійшли човном до північної частини острова Ховгард, де раніше бачили косаток та антарктичних смугачів. І цього разу зустріли пару косаток, які завели нас у початок протоки Лемейр. Там ми їх втратили, але згодом натрапили на пару горбанів”, — розповідає біологиня 30-ї Української антарктичної експедиції Зоя Швидка.

Фото – Зоя Швидка / 30-та Українська антарктична експедиція

Науковці наголошують, що саме зараз в Антарктиці весна — і саме в цей час горбаті кити Південної півкулі починають повертатися з районів розмноження поблизу екватора до холодних вод, багатих на криль.

До узбережжя Антарктичного півострова припливають переважно представники популяції G, яка розмножується біля західних берегів Центральної та Південної Америки. В Антарктиці горбані будуть харчуватися до пізньої осені.

Комплексні дослідження китоподібних, які тривають на станції “Вернадський” з 2018 року, показали: деякі горбані не залишають Антарктику навіть узимку.

Українські біологи спостерігали китів у червні й липні, а спеціальні акустичні прилади “чули” їхні пісні навіть у серпні. “Зміна клімату, зокрема скорочення площі морського льоду, та скупчення крилю дозволяють горбатим китам залишатися в районі Антарктичного півострова довше. Ймовірно, ті ж фактори зумовили й раннє повернення горбанів зараз”, — пояснює біологиня НАНЦ Оксана Савенко.

Фотографії, зроблені 25 жовтня, вже завантажені до міжнародної бази Happywhale. Проте ідентифікувати тварин поки не вдалося: на фото видно лише спинні плавці, а більшість китів у базі розпізнають за унікальним малюнком на хвостових плавцях.

Тож ці двоє горбанів наразі вважаються новими для бази, і можливо, саме вони стануть частиною подальших досліджень українських учених.

Як розповідало BitukMedia, біля антарктичної станції “Академік Вернадський” пінгвіни відклали своє перше яйце сезону. І знову — на тому самому місці, де торік з’явилася перша кладка. 

Новий рекорд України: 12-річний письменник із Сум став наймолодшим автором трилогії (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ілля Отрошенко та Лана Вєтрова. Фото - Суспільне Суми

12-річний сумчанин Ілля Отрошенко встановив новий національний рекорд України, ставши наймолодшим автором трилогії в категорії “Діти”. Його “Велика лісова пригода” — не просто серія дитячих книжок, а символ творчої сміливості в час випробувань.

Про це розповідає “Суспільне.Суми”.

У Центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка відбулася презентація третьої книги Іллі Отрошенка — “Велика лісова пригода. Таємниця Інкогніто”. Цим виданням школяр завершив серію своїх казково-пізнавальних історій про тварин-мандрівників.

“Велика лісова пригода. Таємниця Інкогніто” — третя частина серії про червонокнижних тварин, які подорожують світом, допомагаючи іншим і відкриваючи для себе планету.

“Над третьою книжкою я працював майже два роки. Якщо щось не подобалося — міг навіть видалити цілу вигадану країну. Співпрацював з ілюстратором і сам створив кілька малюнків. Головні герої — кабанчик, бурундучок і хохуля. Вони отримують листа з Ісландії з проханням про допомогу і вирушають у подорож Європою”, – розповідає Ілля.

Юний письменник зізнається: книжка поєднує його дві найбільші пристрасті — тваринний світ і географію. У кожній країні, куди потрапляють його герої, читач дізнається цікаві факти про природу, міста й звичаї.

Фото – Лана Ветрова/ Facebook

Ілля навчається у 7 класі Сумської класичної гімназії. Писати почав під час повномасштабної війни — щоб сховатися від страху й знайти власний світ, де є добро, дружба і надія.

“Це був свого роду пошук, чим зайнятися, щоб сховатися від жахів війни. Також пошук, де можна реалізувати всі захоплення, які в нього є, а їх у нього дуже багато. І він знайшов вихід в написанні текстів, де відображає все, що йому цікаво. Це натхнення. Буває таке, що він може працювати кілька годин, а буває таке, що може відкласти це практично на місяць, набиратися натхнення і продовжити свою роботу”, ділиться мама письменника Світлана Отрошенко.

Юний автор уже добре знайомий бібліотечній спільноті Сум. “Іллюша — наймолодший автор, чиї книги зберігаються у фондах нашої бібліотеки. Ми пам’ятаємо, як він вперше прийшов — сором’язливий і тихенький. А тепер — справжній приклад того, як не здаватися, як творити навіть у важкі часи”, — каже директорка публічної бібліотеки Юлія Заговора.

Справжнім сюрпризом презентації стала поява керівниці Національного Реєстру Рекордів України Лани Вєтрової, яка вручила Іллі офіційний сертифікат рекордсмена.

“Ти — єдиний хлопчик у віці 12 років, який написав і видав трилогію. Це унікально. І сьогодні я тут, щоб офіційно засвідчити твій рекорд — “Наймолодший автор трилогії в Україні””, – зазначила Вєтрова.

На цьому Ілля зупинятися не планує. Під час презентації він зізнався, що вже працює над четвертою книгою, і має безліч ідей для наступних історій.

Як розповідало BitukMedia, Саїд Рашид Аль-Мхейрі з Абу-Дабі (ОАЕ), якому 4 роки та 218 днів, потрапив до Книги рекордів Гіннеса як наймолодший автор у світі, який опублікував книгу. 

Кулінарна хімія на атомному рівні: вчені розкривають найпотаємніші таємниці спагеті (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Чому одні спагеті залишаються пружними навіть після пів години в окропі, а інші перетворюються на клейку кашу? Відповідь, кажуть учені, — не в секретах італійських бабусь, а у фізиці глютену.

Про це розповідає Science Daily.

Вчені з Лундського університету (Швеція) розкрили секрет ідеальних спагеті: стійкість макаронів до кип’ятіння забезпечується глютеном, а сіль грає не лише смакову, а й структурну роль.

Дослідники вперше детально розібрали, що саме відбувається зі спагеті всередині, коли кидаємо їх у киплячу воду. І виявили, що справжнім “захисним щитом” для пасти є глютен — білок, який формує сітку, що утримує крохмаль і не дає макаронам розвалитися.

“Ми довели, що глютен у звичайних спагеті діє як своєрідна страхувальна сітка, яка зберігає структуру крохмалю. У безглютеновій пасті цей ефект намагаються відтворити штучно, але така “матриця” працює тільки за ідеальних умов — інакше паста просто розпадається”, — пояснює Андреа Скотті, доцент кафедри фізичної хімії.

Щоб побачити, як саме поводяться макарони під час варіння, команда використала нейтронне та рентгенівське розсіювання під малими кутами. Ці технології, які дозволяють вивчати матеріали на рівні нанометрів. Так учені з’ясували, що навіть сіль у воді впливає не лише на смак, а й на структурну міцність спагеті.

“Ми встановили, що звичайна паста краще витримує “недосконалі” умови — надто тривале варіння чи зайву кількість солі. Тому правильна кількість солі у воді — це не лише питання смаку, а й науки: вона впливає на мікроструктуру та, зрештою, на текстуру готової страви”, — додає Скотті.

Науковці планують продовжити дослідження, щоб порівняти різні типи пасти, методи виробництва і навіть відтворити, що відбувається зі спагеті вже всередині людського шлунка.

“Попит на безглютенові альтернативи постійно зростає. Ми сподіваємося, що наші методи допоможуть створювати більш міцні, поживні й стійкі продукти, які витримають не лише кулінарні випробування, а й високі вимоги споживачів”, — підсумовує дослідник.

Дослідження Лундського університету вкотре доводить: навіть у звичних спагеті прихована ціла наука — від хімії смаку до фізики пружності. І так, “аль денте” тепер можна вважати науковим терміном.

Як розповідало BitukMedia, у Китаї група студентів відтворила давній рецепт приготування рису з епохи династії Хань. Відповідний сорт крупи довелось обирати з 40 тисяч існуючих. Страву готували за стародавнім текстом, знайденим у гробниці генерала, і результати приголомшили навіть сучасних шеф-кухарів.

У небо повертається символ степу: зоопарк випустив сокола балабана на волю

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення

Цей червонокнижний птах — уособлення волі, сили й українського степу. Сокіл балабан знову здійнявся в небо над Бессарабією — уперше після довгої підготовки у межах проєкту з реінтродукції цього рідкісного виду.

Про це розповідає Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.

Київський зоологічний парк, що вже багато років є науковим центром з розведення та повернення зникаючих тварин у природу, здійснив перший випуск балабана (Falco cherrug) у дику природу. Це сталось 19 жовтня 2025 року за участі фахівців Rewilding Ukraine.

Колись балабан був звичним мешканцем українського степу — гордим мисливцем і невід’ємним символом козацької вольниці. Та наприкінці ХХ століття його популяція скоротилася до критичної межі — в Україні залишалося лише близько 50 пар.

Завдяки багаторічній співпраці природоохоронних установ і зоопарків кількість цих птахів поступово зросла до понад 250 пар, що становить понад третину всієї європейської популяції.

Нині у Київському зоопарку утримується 8 балабанів, і навіть під час війни фахівці продовжують отримувати потомство. Один із пташенят, народжений у травні цього року, став першим, хто повернувся у природу.

Його вирощували батьки — без контакту з людьми, аби сокіл зберігав природну обережність. У липні сокола перевезли до адаптаційного вольєра в парку “Тарутинський степ” на Одещині. Протягом трьох місяців він тренував політ, вчився знаходити їжу та звикати до життя в природі під наглядом команди Rewilding Ukraine.

Птах вчився маневрувати у повітрі, вистежувати здобич, долати вітер і дощ, тренуючись до моменту, коли зможе виживати самостійно.

“І ось нарешті, 19 жовтня живий козацький символ здійнявся в українське блакитне небо! Сокіл одразу продемонстрував, що вдало опанував усі необхідні навички польоту, тож з легкістю вітру понісся нашим степом, аж поки не зник за горизонтом”‚ — написали в зоопарку.

Тепер науковці сподіваються, що наступної весни цей сокіл повернеться до рідного краю, щоб створити пару й подарувати українському степу нове покоління цих гордих птахів.

Як розповідало BitukMedia, на Донбасі українські військові врятували пораненого яструба. Зламане крило позбавило птаха можливості літати, але завдяки людям він отримав шанс на нове життя у безпеці.

Пляшка часу: родини солдатів Першої світової отримали звістку через століття

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Deb Brown

Вони писали ці листи, коли ще вірили, що повернуться додому. Через 109 років слова солдатів Першої світової війни, замкнені у скляній пляшці, знову побачили світ — на піщаному узбережжі Австралії. Так море повертає нам не лише речі, а й пам’ять.

Про це розповідає ABC News.

Під час прибирання пляжу Вартон-Біч місцева жителька Дебра Браун разом із родиною натрапила на стару скляну пляшку, наполовину занесену піском. Усередині — два аркуші паперу, вицвілі від часу. Коли сім’я обережно розгорнула їх, стало зрозуміло: це не просто випадкове сміття, а справжнє послання з минулого.

У листах стояла дата — 1916 рік. Їх написали Малколм Александер Невіл і Вільям Кірк Гарлі, солдати Першої світової війни, які саме тоді пливли до фронту. Один із листів адресований матері Невіла, інший — “тому, хто знайде”.

“Ми прибирали берег, коли донька підняла пляшку. Вона була стара, мутна, але всередині щось блищало. Коли ми побачили аркуші, я зрозуміла — це щось надзвичайне”, — згадує Дебра.

Фото – Deb Brown

Невіл, уродженець містечка Вілкават у Південній Австралії, був звичайним 28-річним хлопцем, який мріяв повернутися додому. Але через кілька місяців після того, як кинув пляшку в море, він загинув у Франції.

Дебра за допомогою соцмереж розшукала його правнука, Гербі Невіла. “Я виріс, слухаючи історії про дядька Малколма від своєї тітки, якій зараз 101 рік. Але ми навіть не уявляли, що колись отримаємо його справжній лист. Це просто неймовірно”, — розповів він в ефірі ABC News.

Родина Малкольма Александра Невілла каже, що отримання його послання у пляшці з 1916 року – це “дивовижно”. Фото – Virtual War Memorial Australia/Sue Urban

Другий лист належав Вільяму Кірку Гарлі, який після війни повернувся додому. Його онука Енн Тернер каже, що для їхньої сім’ї це стало справжнім дивом:
“Ми всі були приголомшені. П’ятеро його онуків досі живі, і з того моменту ми постійно на зв’язку. Це ніби наш дідусь подав знак із потойбіччя”.

Вільям Кірк Гарлі поклав один з листів у пляшку

У листах обидва солдати писали спокійно, навіть жартували, не уявляючи, що за кілька місяців на них чекають окопи, холод і смерть. “Ці хлопці йшли на війну, ще не знаючи, що чекає попереду. У їхніх словах — оптимізм і віра, від яких стискається серце”, — зізнається Дебра Браун.

Після того, як жінка розшукала обидві родини, вона надіслала листи їхнім нащадкам. “Це було дуже зворушливо — наче ми виконали якусь місію від імені тих, хто не встиг повернутися додому”, — каже вона.

Науковці з Університету Західної Австралії припускають, що пляшка могла проплисти лише кілька тижнів після того, як її кинули в океан у районі Великої Австралійської затоки, перш ніж хвилі прибили її до берега. Потім вона пролежала під піском понад сто років. “Ймовірно, пляшку викинуло на берег і засипало піском. Так вона й збереглася всі ці десятиліття”, — пояснив професор Чаріта Паттіараччі.

Історія зворушила не лише Австралію. У рідному місті Малколма Невіла, у Південній Австралії, місцеві історики та мешканці говорять, що знахідка викликала “феноменальний інтерес”. “Це змушує замислитися, як далеко ці хлопці поїхали, щоб боротися за свою країну”, — сказала історикиня Морін Штайнборнер, яка колись відвідувала могилу Невіла у Франції.

І хоч пляшка пролежала під піском понад століття, її послання долетіло саме туди, куди й мало — до сердець тих, хто пам’ятає.

До речі, як розповідало BitukMedia, торік у Шотландії під час ремонту 209-річного маяка також знайшли пляшку з листом 1892 року — від інженерів, які встановлювали світло на його верхівці. Виходить, історія таки має звичку повертатися, якщо ми готові її почути.

Британські брати виростили найбільший гарбуз у світі — і вперше забрали титул в США (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Ціле море гарбузів за пів століття, але лише один із них приніс британським близнюкам омріяну перемогу. Після десятків невдалих спроб Ієн і Стюарт Пейтони з Гемпшира нарешті заволоділи рекордом — їхній гігантський гарбуз “Магл” (Muggle) став найважчим на планеті. 

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Брати Пейтони вирощують гарбузи ще з підліткового віку. Тепер їм по 64, і разом вони мають понад сто років досвіду у цій справі. У 2022 році вони встановили британський рекорд — 1205 кг. Але цього року перевершили самих себе — і вразили весь світ. Їхній гарбуз-гігант під прізвиськом “Магл” (Muggle) (на честь персонажів із “Гаррі Поттера”) важить 1278,8 кг, має окружність 649,8 см і офіційно став найбільшим гарбузом у світі.

Щоб доставити “Магла” на змагання у Варгрейв поблизу Редінґа, брати проїхали дві години з рідного Лімінгтона в графстві Гемпшир. “Ми вже майстри у цій справі, — сміється Ієн. — Піднімаємо гарбузи спеціальним кільцем-підйомником, наче це звичайна робота. Головне — не пошкодити”.

Після прибуття судді з Міжнародної гарбузової спільноти (Great Pumpkin Commonwealth) перевірили стан овочу, і все пройшло без пригод. Далі — лише цифри: вага, обхват, і тріумфальний результат, який приніс Британії першу в історії світову гарбузову корону.

У прохолодному британському кліматі гарбузи рідко виростають до світових масштабів. Але брати знайшли рішення — вони вирощують свої “супергарбузи” у теплицях, де можна контролювати температуру, вологу та освітлення. “Це майже наука, — пояснює Ієн. — Щороку ми вдосконалюємо наш “план вирощування”, додаємо нові техніки й аналізуємо попередні помилки”.

Оцінювач Себастіан Сускі, який сертифікував рекорд, назвав досягнення історичним моментом для британських гарбузів. “Я був у захваті, коли побачив цей результат. Брати Пейтон ділилися знаннями з усіма, хто хотів вчитись, і заслужили це визнання”, — зауважив він.

Попередній світовий рекорд належав американцю Тревісу Гінгеру з Міннесоти (1246,9 кг). Він чемно привітав британців онлайн: “Вітаю Ієна і Стью! Якщо вже хтось і мав побити мій рекорд, то саме вони. Їхня робота — титанічна.”

Після перемоги “Магла” виставили на фермі Sunnyfields біля Саутгемптона. Цікаво, що там же створили найбільшу у світі гарбузову мозаїку — портрет Оззі Осборна з 10 тис. гарбузів!

Фото – Guinness World Records/Facebook

Британія взагалі славиться своїми аграрними рекордами: щороку на національному чемпіонаті CANNA UK фіксують десятки нових досягнень — від величезних морквин до рекордних кабачків. Але титул “Найбільший гарбуз у світі” дістався британцям вперше.

Після рекорду брати вирішили по-різному: Стюарт оголосив, що завершує “гарбузову кар’єру”, а Ієн — продовжуватиме. “Я ще не готовий зупинятися. Ми чекали цього пів століття — тож тепер хочу побачити, наскільки більшого ще можна вирости.”

Як розповідало BitukMedia, щоосені на шпилі головного корпусу Університету Монтани (США) з’являється гарбуз. Хто і як підіймає його на висоту понад 30 метрів — досі загадка, яка хвилює студентів, викладачів і журналістів.

3D-диво медицини: 75-річному велосипедисту надрукували нове обличчя після жахливої аварії

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Дейв Річардс до аварії та після реставрації обличчя. Фото - SWNS

Його обличчя було спалене до кісток, але лікарі дали йому шанс не лише вижити — а й знову впізнати себе у дзеркалі. 75-річний велосипедист із Великої Британії отримав нове обличчя, створене на 3D-принтері, після того як п’яний водій на шаленій швидкості збив його просто на трасі. Чи може технологія замінити те, що колись здавалось безповоротно втраченим?

Про це розповідає The Guardian.

У липні 2021 року Дейв Річардс, 75-річний мешканець графства Девон, вирушив на велопрогулянку з друзями. День був сонячний, дорога — звичайна сільська траса. Але все змінилося за секунди. Позаду наближався автомобіль, його вів п’яний водій, який до того ж розмовляв по телефону. Не зміг обігнати — і просто врізався у групу велосипедистів.

Двоє друзів Дейва відлетіли від удару, а сам він опинився під машиною. “Я був затиснутий і прокручувався разом із машиною. Половину тіла палило, іншу — стискало металом. Я дивом вижив”, — згадує Річардс.

Внаслідок аварії Дейв отримав опіки третього ступеня, переломи ребер, травми спини й таза. Лікарі врятували йому життя, але око довелося видалити, щоб запобігти поширенню інфекції.

Після довгого відновлення Річардса направили до нового 3D-медичного центру у Бристолі — першого в Британії, де об’єднані сканування, моделювання й друк протезів у межах державної системи NHS.

Саме там йому створили індивідуальний 3D-протез обличчя — надрукований із біосумісних матеріалів, що точно відтворюють його тон шкіри, колір очей і навіть волосся. Технологія дозволяє підлаштовувати протез до рухів обличчя, а спеціальні полімери безпечні навіть при тривалому контакті зі шкірою.

“Процес не був приємним, — каже Дейв. — Але він дав мені можливість знову дивитися на себе без страху. На початку я уникав людей, не міг виходити з дому. Тепер — знову живу”.

За словами провідної реконструктивної науковиці Емі Дейві з лікарні North Bristol NHS Trust, 3D-сканери фіксують обличчя пацієнта навіть у русі, а отримані дані дозволяють створити протез, який “дихає” разом із ним. Матеріали, з яких виготовляють такі протези, розроблені для безпечного контакту зі шкірою і можуть носитися постійно.

Водія, який спричинив аварію, засудили до трьох років ув’язнення та позбавлення прав на сім років. Однак, за інформацією видання The Guardian, чоловіка звільнили достроково — через півтора року, з огляду на визнання провини. “М’яко кажучи, я не у захваті, — каже Дейв. — Я ледве вижив, живу з болем щодня, а він уже на волі”.

Попри все, Річардс не втрачає сили духу: “Я завжди казав собі — якщо є шанс, навіть маленький, треба його спробувати. І я радий, що не здався”.

Крок за кроком — до неба: захисники з ампутаціями підкорили Пікуй

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Львівська овація

Попри біль, дощ і слизькі стежки, ветерани на протезах піднялися на найвищу вершину Львівщини — гору Пікуй (1408 м). Це сходження стало не лише символом незламності, а й частиною благодійного збору коштів.

Про це повідомили у Львівській ОВА.

На вершині Пікуя — 50 людей, серед яких військові, ветерани та їхні родини.
Це фінальний похід у межах проєкту “Терапія мандрами”, який уже кілька років реалізує Департамент молоді, спорту та туризму Львівської ОДА. Цього разу — зі змістом, що гріє серце: збір коштів для бійців 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, які зараз на передовій.

“Ми розпочали сезон традиційним березневим сходженням на Говерлу, тоді збирали кошти на дрони для 80-ї десантно-штурмової та 2-ї Галицької бригади Нацгвардії. Протягом року ходили на Маківку, Парашку, Камулу, Хом’яків та інші вершини. Цим підйомом на Пікуй ми завершуємо сезон мандрівок у межах “Терапії мандрами””, — розповів директор департаменту Роман Хім’як.

Серед тих, хто цього разу піднявся на вершину — Олександр Чумак, ветеран 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Він приїхав із Києва, щоб долучитися до сходження. Воював з 2014 року, отримав поранення внаслідок підриву машини: одну ногу ампутували вище коліна, іншу через інфекцію — лише п’ять місяців тому. Попри складне протезування й примхливу погоду, Олександр піднявся на вершину.

“Я знову сходив в Україні в гори. Отримав задоволення, хоча й дуже стомився. Було слизько, щось учився робити вперше в цьому поході. Залишилися тільки позитивні емоції”, — каже ветеран, який попри травми активно займається бігом і бере участь у марафонах.

Ще один учасник походу — Ігор Зобків із Борислава, боєць 80-ї десантно-штурмової бригади. Після підриву БТРа у 2022 році він втратив обидві ноги, але повернувся на службу. Тепер Ігор працює у відділі рекрутингу своєї бригади, займається адаптивним спортом і організовує благодійні забіги. У березні 2025 року він самостійно піднявся до підніжжя Говерли, у квітні пробіг 15 км у напівмарафоні, а в травні провів забіг “Біжу за Героїв”, який об’єднав понад 200 учасників.

Фото – Львівська ОВА

Благодійне сходження на Пікуй принесло понад 20 тисяч гривень, які передадуть на потреби 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Проєкт “Терапія мандрам” — це емоційна та фізична реабілітація для воїнів і їхніх родин через подорожі, спорт і природу. У 2025 році відбулося понад 40 заходів, в яких взяли участь понад 1300 захисників та членів їхніх сімей. Це люди з інвалідністю, протезовані, на візках, а також родини військових, загиблих і зниклих безвісти.

Як розповідало BitukMedia, команда з трьох українських ветеранів, які мають ампутації, успішно подолала протоку Боніфачо між південною Корсикою (Франція) та північною Сардинією (Італія).

Кругленький король Долини Динозаврів: обрали найгладшу білку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Змагання, що починалося як жарт, перетворилося на справжню битву за лайки — і жолуді. У Техасі вперше обрали найтовстішу білку штату, і перемогу здобув велетень на ім’я Пухнозавр Рекс (Chunkosaurus Rex). Хто він — просто ситий гризун чи справжня легенда парків дикої природи?

Про це розповідає портал UPI.

У штаті Техас (США) завершився перший в історії “Тиждень товстих білок” (Fat Squirrel Week), організований Департаментом парків і дикої природи Техасу.
Ідею підгледіли у популярного “Тижня товстого ведмедя” (Fat Bear Week) на Алясці, де обирають найгладшого ведмедя. Тепер техасці вирішили вшанувати власних пухнастих харчолюбів — білок, які запасають жир на зиму.

У змаганні взяли участь десятки гризунів з різних куточків штату.
Фінальна сутичка відбувалася у форматі “плей-офф” у соцмережах, де користувачі голосували вподобайками за улюблених учасників.

Перемогу здобув Пухнозавр Рекс з парку “Долина динозаврів”, що в районі Ґлен-Роуз. У фіналі він випередив суперника на ім’я Chunk Norris з парку “Форт Річардсон”. До фінальної четвірки також потрапили Нателла (Nutella) з парку “Озеро Мінерал-Веллс” і Стенлі “Техаський танк” (Stanley “The Texas Tank”) з державного парку “Кліберн”.

Організатори жартують, що чемпіон, попри свої розміри, “рухається напрочуд швидко в гонитві за жолудями та крихтами від туристів”.

Працівники парку пишаються своїм пухнастим гігантом: “Долина динозаврів — горда домівка цього велета! Дякуємо всім, хто підтримував Chunkosaurus Rex у цій запеклій битві”, — йдеться у заяві Dinosaur Valley State Park.

Організатори пояснюють: головна мета конкурсу — привернути увагу до місцевої фауни, надихнути людей відвідувати природні парки й одночасно подарувати добру порцію позитиву. “Це святкування білок Техасу, які готуються до зими, накопичуючи запаси, як справжні професіонали”, — написали у Texas Parks and Wildlife.

Як розповідало BitukMedia, ведмідь з травмою вирвав перемогу в конкурсі “товстунів” на Алясці.

LEGO як валюта чорного ринку: затримали злочинця, який “обезголовлює” LEGO-чоловічків

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - SANTA ROSA POLICE DEPARTMENT

Тисячі мініфігурок, сотні наборів, цілі ванни з деталями — і все це викрадене. Поліція Каліфорнії натрапила на справжній “LEGO-сховок”, де чоловік зберігав крадені конструктори, розсортовані за головами, руками тощо. Хто ж стояв за цією химерною імперією з дитячих цеглинок?

Про це розповідає USA Today.

У місті Санта-Роза (штат Каліфорнія, США) поліція затримала 39-річного Роберта Лопеса, якого підозрюють у керівництві організованою мережею крадіжок LEGO. За даними правоохоронців, чоловік скуповував викрадені набори в роздрібних злодіїв, розбирав їх, сортував і перепродував онлайн за завищеними цінами.

Розслідування розпочалося ще у вересні, коли слідчі з відділу боротьби з роздрібними крадіжками об’єдналися з представниками мереж Target і Walmart, щоб відстежити потоки вкраденого товару.

Під час обшуку будинку Лопеса поліцейські були шоковані масштабом знайденого:
у вітальні — столи, ящики й полиці, вкриті розсипаними деталями;
на кухні — тисячі розібраних фігурок, чиї голови, за словами поліції, були “акуратно розкладені за виразами обличчя”;
у коридорі — нові, запечатані коробки;
а в гаражі — понад сотня зібраних персонажів LEGO, виставлених на полицях, поруч із контейнерами деталей і розібраним пакуванням.

Загалом поліцейські вилучили LEGO на суму понад $6 000.

Хтось назве підозрюваного диваком, проте він не просто так вирішив зайнятися саме оборудками з конструкторами. Здається, ті швидко зростають у ціні.

“Це не дивно, – розповів власник сімейного магазину іграшок. — Конструктори — це предмети колекціонування, як бейсбольні картки, картки з покемонами чи твори мистецтва”.

За словами поліції, викрадення конструкторів LEGO стає новою тенденцією серед роздрібних злочинних угруповань: через малий розмір, легкість перевезення, високу вартість і відсутність маркування ці набори ідеальні для перепродажу. Деякі рідкісні фігурки або ексклюзивні набори коштують сотні доларів — особливо серед колекціонерів.

Після обшуку Лопеса заарештували й помістили до в’язниці округу Сонома. Йому інкримінують організовану роздрібну крадіжку, отримання та перепродаж краденого майна, змову для скоєння злочину, а також незаконне володіння зброєю. Йому загрожує до трьох років позбавлення волі.

Розслідування триває: поліція намагається встановити, з яких саме магазинів походять знайдені набори LEGO та чи були у Лопеса спільники.

Як розповідало BitukMedia, 41-річний Стівен ван Дейк зібрав найбільшу у світі колекцію LEGO-фігурок — понад 11 тисяч.

Все почалося з поезії: через 120 років знайшовся загублений дебют “королеви детективу”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - UPI/Bettmann Archive

Вона залишила світові десятки загадкових убивств — і ще одну нерозгадану таємницю. Понад століття літературознавці шукали перший твір Агати Крісті — і весь цей час їх водила за ніс сама письменниця. Лише тепер, через 120 років, вдалося знайти її загублений дебютний вірш Steam versus Electricity, який вона написала у 14 років.

Про це розповідають The Times та The Australian.

Перший відомий твір Агати Крісті — авторки, яка згодом стане однією з найвідоміших письменниць світу, — знайшли у старій лондонській газеті.
Вірш під назвою Steam versus Electricity (“Пара проти електрики”), який вона написала у віці 14 років, був опублікований ще 8 липня 1905 року в місцевому виданні Ealing and Hanwell Post.

Редакція тоді додала перед текстом коротке пояснення: “Молода авторка надіслала нам римовану відповідь на інцидент із поломкою електричного поїзда, що стався минулої суботи”.

Юна Агата підписалася AMC Miller (скорочено від Agatha Mary Clarissa Miller) — свого дівочого прізвища, коли жила у Вест-Лондоні з тіткою Маргарет Міллер після смерті батька.

Агата Крісті.

У своїй автобіографії Крісті згадувала цей вірш, але припустилась кількох помилок: вказала, що їй тоді було 11 років замість 14, і написала, що поема присвячена трамваю, хоча йшлося про електропоїзд.

Саме ці помилкові підказки збили з пантелику навіть найвідданіших її фанатів, які десятиліттями марно переглядали архіви. Ймовірно, через це поезія залишилася непоміченою навіть у колах літературознавців — аж до сьогодні.

Розгадати загадку у вересні цього року вдалося досліднику Джеймсу Бернтал-Гукеру з Університету Саффолка та його чоловікові Алану, які натрапили на поему в цифрових архівах лондонських газет. “Він, мабуть, став першим, хто прочитав її після 120 років. Це чудовий, грайливий і дуже милий вірш, у якому вже відчувається її іронічний стиль і скепсис до ‘прогресу’”, — розповів Бернтал-Гукер.

Поема складається з шести строф і має грайливу ритміку, що нагадує твори Льюїса Керрола та Едварда Ліра — улюблених авторів Крісті.

У 24 рядках юна Агата розігрує “баталію” між двома символами доби — паровим та електричним транспортом, протиставляючи старе й нове, минуле й майбутнє. І хоч це лише юнацька спроба пера, уже тоді в ній відчувалася іронія, спостережливість і любов до деталей — риси, які згодом зроблять її неперевершеною в жанрі детективу, зауважує Бернтал-Гукер.

Нащадки письменниці — зокрема її онук Мет’ю Причард — вже дали дозвіл на офіційну публікацію знайденого твору.

Після цього дебюту Крісті надіслала ще кілька своїх віршів до літературних видань, перш ніж у 1920 році світ побачив її перший роман — “Таємнича пригода у Стайлзі”, де з’явився Еркюль Пуаро.

Упродовж життя письменниця видала 66 детективних романів, кілька п’єс і дві поетичні збірки — The Road of Dreams (1925) та Poems (1973).

Як розповідало BitukMedia, легендарну британську авторку детективів Агату Крісті “оживлять” через 49 років після її смерті за допомогою штучного інтелекту. Аватар письменниці поділиться секретами майстерності зі сценаристами та письменниками. Навчальний курс стартує на платформі BBC Maestro.

Медична історія довіри: одна лікарка допомогла жінці народити всіх сімох дітей

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Лікарня Святої Анни/ Львів, вул. Мечникова, 8

Їй казали, що дітей не буде. Але через двадцять років після страшного діагнозу вона стала мамою… уже всьоме. Як жінка з Львівщини, якій лікарі колись поставили “безпліддя”, зуміла народити велику і щасливу родину?

Цю історію розповіли у Першому медичному об’єднанні Львова.

У Лікарні Святої Анни — пологовому, відомому серед львів’ян як пологовий на Мечникова, — відбулася подія, що вже сама по собі схожа на диво. 39-річна Галина Хміль зі Львівщини народила сьому дитину — донечку Мартусю. І це попри те, що 20 років тому жінці поставили діагноз “безпліддя”.

Коли Галина вийшла заміж у 18, діти були її найбільшою мрією. Але вагітність не наставала. Лікарі в один голос казали: шансів немає. Причиною був полікістоз яєчників – гормональне захворювання, через яке менструація у Галини відбувалася лише раз на пів року, а овуляція взагалі не наставала.

Усе змінилося, коли вона потрапила до акушерки-гінекологині Оксани Беген з Лікарні Святої Анни. Саме вона підібрала правильну гормональну терапію, і вже невдовзі Галина вперше завагітніла. З того часу жінка повністю довірилася цій лікарці. Під її наглядом з’явилися на світ усі семеро дітей родини Хміль.

Сьома вагітність стала несподіванкою. “Чоловік відразу сказав: “Господь нам дав, отже мусимо прийняти”. Спочатку, звісно, було трохи страху. Але якщо Бог дав – значить, так має бути”, — усміхається багатодітна мама.

Перед пологами її чоловік, який зазвичай був поруч, захворів. І цього разу на пологах маму підтримувала старша донька Христина, студентка четвертого курсу медичного університету. Дівчина не лише була поруч, а й особисто перерізала пуповину своєї новонародженої сестрички. “Важко описати емоції, коли народжується твоя сестричка. Це щось неймовірне”, — каже Христина.

Маленька Мартуся народилася на 39-му тижні вагітності, вагою 4570 г і зростом 58 см — здорова й міцна, як і всі попередні діти Галини.

Її лікарка Оксана Беген каже, що сьомі пологи — це завжди ризик, особливо коли йдеться про великовагових немовлят: можливі кровотечі, розриви, ускладнення. “У Галини всі дітки народжувалися від 4 кг, а одна навіть понад 5 кг. Ми щоразу сподівалися на краще, але команда завжди була готова до всього. І кожного разу все завершувалося успішно”, — розповідає вона.

Фото – Лікарня Святої Анни/ Львів, вул. Мечникова, 8

Як розповідало BitukMedia, у Києві 35-річна мама з важкою кардіопатологією народила здорового хлопчика.

Весна по-антарктичному: біля “Вернадського” пінгвіни знесли перше яйце

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Зоя Швидка/ НАНЦ

Біля антарктичної станції “Академік Вернадський” пінгвіни відклали своє перше яйце сезону. І знову — на тому самому місці, де торік з’явилася перша кладка. Чому ці птахи обирають саме цю скелю для свого “пологового будиночка”?

Про це повідомили в НАНЦ.

На острові Галіндез, де розташована українська антарктична станція “Академік Вернадський”, розпочався новий пінгвінячий сезон. Під час обходу колонії біологиня 30-ї Української антарктичної експедиції Зоя Швидка виявила перше яйце.

“Я звернула увагу, що деякі пінгвіни лежать і не встають — вони власне і стали “підозрюваними”. Вирішила підійти ближче — виявилось недаремно. У одного пінгвіна справді вже є яйце”, — розповіла дослідниця.

Це вже другий рік поспіль, коли перше яйце вчені знаходять на тій самій скелі біля ДНЧ-будиночка — невеликої лабораторії, де геофізики цілодобово фіксують радіосигнали для вивчення геокосмосу.

“Тут — одна з найвищих точок гніздування пінгвінів на острові. За рахунок висоти скелі відносно рано оголюються від снігу й стають придатними для гніздування. Можливо, саме тому тут з’являються перші яйця. А може пінгвінам подобається слухати сигнали з далеких точок планети:)”, — жартує Зоя Швидка.

Субантарктичні пінгвіни, які мешкають поблизу “Вернадського”, будують гнізда з маленьких камінців і висиджують яйця по черзі: поки мама полює в океані, тато лишається на гнізді, і навпаки.

Зазвичай пара відкладає два яйця, іноді — три, але третє пташеня рідко виживає. Утім, торік українські вчені зафіксували на Галіндезі родину з трьома успішно підрослими пінгвінятами — справжній рекорд для цього виду.

Появу перших цьогорічних пташенят очікують приблизно за місяць.

За словами біологів, спостереження за пінгвінами — це не лише миле видовище, а й важливий індикатор кліматичних змін. Субантарктичні пінгвіни — теплолюбні, і ще до середини 2000-х вони не гніздували на Галіндезі. Нині ж їхня чисельність тут сягнула близько 7 тис. особин.

Як розповідало BitukMedia, на початку жовтня під час морського виходу біологи 30-ї антарктичної експедиції помітили на крижині… імператорського пінгвіна. Такі гості відвідують острів Галіндез вкрай рідко.

Кардіохірурги усунули ваду серця дитині через розріз лише 3 см

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая

Крихітний пацієнт і ще менший розріз. Львівські кардіохірурги вперше змогли скоригувати одну з найскладніших вроджених вад серця — подвійну дугу аорти — через отвір розміром лише три сантиметри. Чи стане це початком нової ери в дитячій кардіохірургії України?

Про це розповіли в лікарні Святого Миколая.

Уперше в історії Дитячої Лікарні Святого Миколая кардіохірурги провели корекцію подвійної дуги аортичерез мінімальний розріз — близько 3 см.

Пацієнтом став маленький Тадей зі Львова, у якого ще з перших днів життя виявили рідкісну ваду розвитку — подвійну дугу аорти, тоді як у нормі вона має бути лише одна. Ця аномалія утворює навколо трахеї та стравоходу судинне кільце, яке може здавлювати органи й ускладнювати дихання.

Завідувач кардіохірургічного відділення Олександр Ячнік пояснює: подвійна дуга аорти — це один з етапів нормального розвитку ембріона, але зазвичай одна з дуг зникає ще до народження. У Тадея ж цього не сталося, тож дві дуги залишилися.

Хоча дитина не мала виражених симптомів, лікарі розуміли — без втручання з віком стан би погіршувався: з часом з’явилася б задишка, а дихання ставало б важчим через ріст організму. Тому операцію вирішили провести новим, менш травматичним методом.

Замість традиційного великого розрізу (6–7 см) команда кардіохірургів застосувала відеоасистовану торакоскопічну хірургію (VATS) — коли камера та інструменти вводяться у грудну клітку через крихітний отвір, а вся операція відбувається під контролем зображення, яке виводиться на екран.

Такий підхід дозволяє у десятки разів зменшити хірургічну травму, ризик ускладнень і навіть вплив на психологічний стан дитини, адже після операції залишається лише ледь помітний рубець.

Кардіохірург Олександр Ячнік назвав операцію проривом і наголосив, що такий метод у лікарні застосували вперше — і, можливо, вперше в Україні.

Мама хлопчика, Ірина, згадує: “Я дуже плакала, коли вперше почула, що у мого сина така вада і потрібна операція. Але лікарі мене заспокоїли — сказали, що такі випадки для них не рідкість. І вони мали рацію”.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая

Завдяки малоінвазивній методиці Тадей відновився надзвичайно швидко — уже на третій день після операції він був удома. Для порівняння, зазвичай такі пацієнти залишаються у стаціонарі щонайменше тиждень.

Раніше BitukMedia розповідало про Дмитрика з Чернівецької області. 5-місячний хлопчик мав серйозні порушення травлення, дихання й розвит­ку. Лікарі попередніх лікарень були безсилі. В “Охматдиті” знайшли рішення, яке повернуло дитині життя. Щоправда, на це пішло три роки.

1...252627...559Page 26 of 559

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання