Четвер, 7 Серпня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 2

73-річний американець смажить м’ясо на матчах ФК “Ужгород” за донат для ЗСУ

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - СУСПІЛЬНЕ УЖГОРОД

73-річний волонтер із США Джим Сліз переїхав в Україну за покликом серця і тепер смажить м’ясо на грилі під час футбольних матчів в Ужгороді. Це його спосіб зібрати гроші для української армії. За кожним словом і жестом Джима – щира любов до України.

Історію Джима розповіло Суспільне Ужгород.

Волонтер Джим Сліз – американський пенсіонер, який обрав Ужгород своїм домом. Ба більше – місцем служіння. Разом із дружиною він переїхав із США, аби допомагати українцям у найважчий період.

“Ми приїхали, бо Бог сказав приїхати сюди і допомагати”, — зізнається волонтер. Нині подружжя працює у благодійному фонді “Сім’я Христа”, який очолює президент ФК “Ужгород” Рудольф Балажинець. Джим і його команда підтримують дитбудинки, військових та реалізують гуманітарні ініціативи.

Його волонтерство почалося ще в 1995-му з кількох валіз ліків. А у 2011-му, після 30 років за кермом шкільного автобуса, Джим завершив трудову діяльність та переїхав до України. “У мене п’ятеро дітей і 14 онуків. Обожнюю свою сім’ю”, — каже чоловік.

Останнім часом Джима можна побачити на матчах ФК “Ужгород”, де він готує м’ясо на грилі — не для продажу, а заради допомоги армії. Так було й під час поєдинку “Ужгород” — “Скала 1911”, коли Сліз із командою приготували 50 кг курячих стегон. Біля мангалу стояла скринька для донатів — кожен уболівальник міг зробити свій внесок.

“Це простий спосіб підтримати клуб, поспілкуватися з ужгородцями і зібрати гроші для наших героїв. Усе пройшло чудово: було багато людей і чудова атмосфера”, — ділиться враженнями Джим.

Він каже, що надзвичайно цінує можливість говорити з українцями, бо вважає їх “прекрасною нацією”. А повертаючись до США, привозить з собою історії про незламність українського народу, щоб протистояти брехні кремлівської пропаганди. “Ми з вами, українці!” — каже Джим Сліз.

Як розповідало BitukMedia, латвійський альпініст і військовий зібрав понад 15 тис. доларів українським медикам.

Розділити щастя й витрати: новий сервіс продає місця на весілля незнайомцям

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - perfectpariswedding.com

Запрошення на весілля по 150 євро. Але це не просто жарт чи фільм, а новий сервіс, який вже працює. Першими цією послугою скористалася пара з Парижа.

Про це розповідає The Guardian.

Коли акторка Дженніфер та її наречений Пауло планували своє серпневе весілля, вони й уявити не могли, що в їхній особливий день до них завітають п’ятеро абсолютно незнайомих людей. Але тепер – це факт: їхнє святкування стане першим у Франції, на яке гості зможуть… купити собі місце за столом. Все через спеціальний додаток Invitin, який пропонує парам продавати квитки на свої весілля незнайомцям, аби частково покрити витрати.

48-річна Дженніфер і 50-річний Пауло, які познайомилися під час пандемії в додатку для знайомств і виховують півторарічного сина, одружаться в маєтку під Парижем. Серед 80 гостей і 15 дітей буде п’ятеро чужинців, які заплатили по 150 євро за участь у церемонії, живу музику, вечерю з вибором страв (без м’яса, бо наречена вегетаріанка) та танці до ранку.

“Справа не лише у грошах. Це крапля у морі порівняно із загальними витратами. Хоча, звичайно, це допоможе покрити частину витрат на декор чи сукню. Але головне, що нам усім буде дуже весело. Ми екстраверти та відкриті до нових форматів та ідеї ділитися такими моментами”, – пояснює Дженніфер. Крім того, закохані розраховують, що п’ятеро платних гостей внесуть різноманітність та оживлять атмосферу для решти запрошених. “У нас на весіллі буде набагато більше подруг, ніж вільних чоловіків. Ми подумали, що це допоможе трохи врівноважити ситуацію”, – сказала вона.

Молодята можуть самостійно обирати гостей через додаток Invitin, переглядати профілі й затверджувати кандидатів. Єдина умова – дотримання дрескоду (в даному випадку – “елегантно і зі смаком”), правил поведінки та заборона на публікацію фото без дозволу.

Однією з перших “платних” гостей стала 29-річна Лорен з чоловіком. Вони щойно самі відгуляли весілля і вирішили, що хочуть побувати ще на чиємусь. “У мене маленька родина, тому нечасто буваю на весіллях. Це шанс побачити нові традиції, декор, музику, поспілкуватися з людьми”, – зізнається жінка.

Лорен каже, що вони з чоловіком ставитимуться до весілля “як до справжнього”: вдягнуться святково, візьмуть невеликий подарунок і, можливо, потраплять на весільне фото: “Це трошки дивно, але цікаво”.

Авторка ідеї колишня модель Катя Лекарскі каже, що надихнулася випадковою розмовою з дочкою: “Моя п’ятирічка запитала: чому ми не запрошені на весілля? І я подумала – а якщо б ми могли купити запрошення?” Так народився Invitin – платформа, що поєднує молодят та охочих побенкетувати, навіть якщо вони не знають одне одного.

Квитки обійдуться у середньому 100–150 євро, а на весіллі може бути 5–10 платних гостей. Незважаючи на “дивність” послуги, подібна пропозиція знайшла відгук у наречених. Зараз платформа тільки починає працювати: поки шість пар зголосилися взяти участь у новому форматі. Ідея вже знайшла перших ентузіастів, зокрема серед молодих пар і навіть однієї пари, яка готується оновити обітниці у похилому віці.

“Ми всі маємо щось унікальне, що можемо дати світові. І навіть весілля можна зробити несподівано надихаючим”, – переконана Дженніфер.

Як розповідало BitukMedia, закохана пара із американського штату Колорадо Різ Вінч і Дейтон Труітт взяла участь у шлюбній церемонії, де роль священника виконав штучний інтелект Chat GPT. Ідею подав батько нареченої.

Розміром з палець: врятували новонароджене білченя, що випало з гнізда(ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Alameda Police Department

Самотнє, безпорадне і надто крихітне, аби вижити самостійно – білченя дивом залишилось живим після падіння з дерева. Його вчасно знайшов офіцер служби контролю за тваринами, який і став рятівником маля.

Про це розповідає портал UPI.

В американському місті Аламіда (штат Каліфорнія) офіцер з контролю за тваринами врятував новонародже білченя, яке випало з гнізда та опинилось сам на сам із небезпекою. Як повідомив поліцейський департамент Аламіди у соцмережах, виклик надійшов із району Fairview Avenue та High Street — місцеві мешканці побачили на землі крихітне незрозуміле створіння і вирішили не зволікати.

“Малюк, найімовірніше, випав зі свого гнізда, яке знаходилось високо на дереві”, — зазначили у поліції.

Зараз білченя перебуває під опікою спеціалістів із центру реабілітації Yggdrasil Urban Wildlife Rescue. Там йому надають необхідний догляд і підтримку — до того часу, поки він не зміцніє та не зможе самостійно повернутися у дику природу.

Як розповідало BitukMedia, покинуте кошеня, якого у Німеччині підібрала небайдужа людина, виявилось малям європейської дикої кішки. Знайду “видала” надзвичайно агресивна поведінка.

Коли стіни говорять: у маяку знайшли 120-річний лист із пляшки

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Bernie/Tasmania Museum and Art Gallery

Коли маляр взявся за звичайне усунення іржі у старому маяку, він і гадки не мав, що натрапить на скарб із глибини часу. Те, що він побачив у стіні, спершу здалося просто пляшкою… Але всередині був лист, запечатаний понад століття тому. Хто його залишив і що хотів сказати людям майбутнього?

Про це пише The Guardian.

Звичайний день перетворився на сенсацію, коли маляр Браян Берфорд натрапив на пляшку з посланням віком понад 120 років під час реставраційних робіт у маяку Кейп-Бруні на Тасманії. Працюючи у ліхтарному приміщенні – верхівці маяка, де розташований механізм освітлення, він зазирнув до порожнини у стіні, аби перевірити корозію. І там щось блиснуло на світлі.

Це виявилась герметично закоркована пляшка з посланням, захована в глибинах споруди ще на початку ХХ століття. Як повідомила менеджерка з історичної спадщини Служби парків і дикої природи Тасманії Анніта Ваггорн, Берфорд негайно зателефонував їй у захваті: “Я знайшов послання у пляшці!”.

Фото – Tasmania Museum and Art Gallery

Вміст пляшки виявився не просто запискою – це був конверт із двома рукописними сторінками, датованими 1903 роком. У листі описувалися оновлення, які на той час зробили в маяку: добудували сходи, підлогу, ліхтарне приміщення та встановили нову лінзу. Послання підписав Дж.Р. Міч – інспектор Гобартської морської ради, який наглядав за будівництвом і обслуговуванням кількох знаних маяків у регіоні, зокрема на острові Маатсуйкер, Мисі Сорелл і острові Тасман.

Фото – Tasmania Museum and Art Gallery

Щоб обережно дістати послання, знадобилася допомога реставраторів із Музею та художньої галереї Тасманії. Консерватор паперу Кобус ван Бреда пояснив: пляшка була запечатана корком, вкритим бітумом, тому її витягування вимагало надзвичайної точності. Знадобилось кілька днів, аби розгорнути та прочитати вміст без пошкодження тендітного паперу.

Знахідку планують виставити у музеї для загального огляду – як рідкісне свідчення епохи, коли будівельники залишали не лише камінь і метал, а й частинку себе для нащадків.

Як розповідало BitukMedia, на півдні Шотландії під стінами маяка Корсволл у північній частині півострова Райнс-оф-Галлоуей знайшли пляшку з посланням 132-річної давнини. Знахідку виявив інженер Росс Рассел під час огляду маяка.

Непроханий гриль: пожежу та знеструмлення спричинила … рибина з неба

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото -pernatidruzi.org.ua

У Канаді спалахнула пожежа після того, як риба, яку впустив хижий птах, влучила в електролінії й спричинила займання. Інцидент викликав здивування, тимчасове знеструмлення села й став, без перебільшення, сюжетом для голлівудської комедії.

Про це повідомляє The New York Times.

У селі Ешкрофт, що у Британській Колумбії, причиною невеликої лісової пожежі стала зовсім не блискавка чи недбалість туристів, а риба, яка буквально впала з неба. Як повідомили в Ashcroft Fire Rescue, на одному з місцевих пасовищ спалахнула трава після того, як над головами селян пролетіла риба й зачепила лінії електропередач.

Від удару виникли іскри, які потрапили на суху рослинність – і спалахнуло полум’я. Вогонь охопив менше гектара, але спричинив локальне знеструмлення в селі з понад 1500 мешканцями. Завдяки оперативним діям місцевих пожежників, фермерів і працівників місцевих електромереж вогонь швидко ліквідували.

Фото – Ashcroft Fire Rescue

Під час розслідування причини займання фахівці з’ясували: обладнання працювало справно, а винуватець – несподіваний. За їхньою версією, над місцем інциденту пролітала скопа (Pandion haliaetus). Хижий птах, який харчується рибою, упустив здобич у польоті. Найближча річка, де ймовірно була впіймана риба, розташована приблизно за 3 км від місця падіння.

Чому птах відпустив рибину – невідомо. Пожежні Ешкрофту жартують: можливо, здобич була надто великою, а спека в той день виснажила навіть скопу. А може, “їй просто набридла сира риба, і вона вирішила спробувати смажену”.

Попри комічність ситуації, село залишилось на деякий час без світла. На щастя, “головна підозрювана” — скопа — вціліла і досі “перебуває на волі”. А ось з рибою пощастило менше: вона обгоріла й, судячи з усього, була… перетримана на вогні.

Фото – Ashcroft Fire Rescue

Як розповідало BitukMedia, співробітники департаменту охорони дикої природи американського штату Міссурі провели незвичну операцію із “порятунку” орлана білоголового. Птах не міг злетіти, і була підозра, що він поранений. Але орлан просто об’ївся – проковтнув надто великого єнота.

А у Великій Британії лебідь переплутав мокру дорогу з річкою та спровокував аварію у графстві Дорсет. Спричинивши хаос, птах втік неушкодженим.

“Боротимемося до останнього”: прооперували молодого лелеку, який випав із гнізда під час негоди

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Facebook/Артур Шабліян

На Полтавщині ветеринари провели складну операцію юному лелеці, який зламав ногу після падіння з гнізда внаслідок буревію на Кіровоградщині. Птах отримав допомогу в Горішніх Плавнях, де нині перебуває під наглядом.

Про це “Супільному” розповів головний лікар ГО “Центр порятунку та реабілітації диких тварин” Артур Шабліян.

У селі Омельник на Кіровоградщині під час негоди – сильного вітру та граду – молодого птаха зірвало з гнізда. Він впав й дістав серйозну травму – перелом ноги з великою гематомою. Скоріше за все, він вдарився коліном об землю. Постраждалого лелеку 31 липня доставили до “Центру порятунку та реабілітації диких тварин” у місті Горішні Плавні.

Як розповів головний лікар Центру Артур Шабліян, після огляду та рентгену медики виявили складний перелом кінцівки. Того ж вечора лелеці провели операцію, що тривала понад дві години. “Ми відновили анатомічну цілісність. Сьогодні стан лелеки вже кращий — набряк спав, гематома почала розсмоктуватися”, — розповів ветеринар.

Лікування триває: двічі на день птах отримує антибіотики, вітаміни та примусове годування. “Після наркозу вчора він відмовлявся їсти, але сьогодні вже активніший і помітно, що йому полегшало. Хоча загальний стан ще тяжкий”, — зазначив Артур Шабліян. За його словами, птахи погано переносять наркоз. У Центрі немає інгаляційного наркозу, який більш безпечний. “Але залишити без допомоги ми не можемо, то використовуємо загальні наркози”, – каже Артур Шабліян. 

Птах залишається на стаціонарному лікуванні. Через три тижні фахівці планують зробити контрольний рентген, щоби оцінити, як зростається кістка. За словами лікаря, подальша реабілітація залежатиме від результатів цього знімка.

“Ці птахи складно відновлюються після переломів, але ми боротимемося до останнього”, — підсумував Шабліян.

Як розповідало BitukMedia, на Черкащині лелеченя, яке випало з гнізда, знайшло тимчасову домівку в сараї. Його прихистила місцева мешканка Юлія Ружина з Білозір’я. Тепер птах живе поряд із Ватрушкою, Сонькою, Ладушкою, Мальвою та ще десятком кіз — і вже встиг стати їхнім улюбленцем.

“Трохи буркотливий дідусь”: 27-річного альпаку офіційно назвали найстарішим у світі (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

У Новій Зеландії мешкає справжній довгожитель – альпака на ім’я Вайнуї, якому виповнилося 27 років і 185 днів. Він не лише став найстарішим альпакою у світі з Книги рекордів Гіннеса, а й живе як у раю: смачні сніданки, власний козел-охоронець, модні зимові пальта та фан-клуб.

Про це розповідає сайт Книги Гіннеса.

У Новій Зеландії на фермі у Вікі та Алекса Кордьєра розкішне життя веде альпака Вайнуї, якого офіційно визнали найстарішим представником свого виду, що живе в неволі. Рекорд зафіксовано 6 липня, коли тварині виповнилося 27 років і 185 днів. За словами Вікі, звичайний вік альпак – 15-20 років, тож її підопічний – справжній пенсіонер-рекордсмен.

Вайнуї народився 2 січня 1998 року на фермі Hawthornden, а згодом разом із мамою переїхав до новозеландської затоки Вайнуї, на честь якої його й назвали. У 2002 році тварину забрала додому Вікі — після того, як її сестра зацікавилася альпаками на аукціоні. Відтоді він мешкає на їхній фермі, де ні в чому не має потреби.

Зранку – сніданок без обмежень, потім некваплива прогулянка по одному з двох знайомих загонів, а вже за якийсь час – повернення до стайні по полуденок. Вайнуї добре знає свої маршрути, адже з віком зір у нього погіршився. Якщо вечеря запізнюється – обов’язково чекає господиню біля дверей.

За характером Вайнуї вже трохи буркотливий дідусь, але завжди був мирним і спокійним членом стада. Раніше, в молодості, виконував роль спостерігача – стежив за порядком із висоти.

Нині він живе у власному загоні разом з цапком Барні та вівцею Сквік, які, здається, охороняють старенького. А взимку Вайнуї із задоволенням носить стильне пальтечко — щоб не мерзнути. У нього навіть є свій фан-клуб!

Вікі вважає, що секрет довголіття її улюбленця у комфорті: “Щойно починає накрапати дощ, Вайнуї вже ховається у приміщенні й не виходить, поки не стане сухо”. Вона додає:”Для нас це неймовірно – мати тварину з титулом Книги рекордів Гіннеса. Вайнуї – справжня зірка і дуже особливий альпака”.

 

Раніше BitukMedia розповідало про найстарішого у світі лемура-довгожителя Стампі з Шотландії, про найстарішого мишака та найстарішого лінивця.

Симптом Арлекіна: чому у деяких людей червоніє і пітніє лише половина обличчя

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - stock.adobe.com

Потовиділення лише з одного боку обличчя — не дивний косметичний ефект, а рідкісний неврологічний синдром, який привертає увагу не лише медиків, а й користувачів TikTok. Ось як живе дівчина із цією хворобою в США.

Про це розповідає New York Post.

Сідні Патріс, 26-річна фізіотерапевтка з Балтімора, прославилась у соцмережах після того, як розповіла у відео, що під час бігу лише половина її обличчя червоніє й пітніє, а інша залишається блідою й сухою.

Незвичайні симптоми у молодої Сідні Патріс виникли після операції на шиї, під час якої лікарі торкнулися одного з нервових ланцюгів. В результаті в Патріс при фізичному навантаженні активується лише частина симпатичної нервової системи.

Це не міф і не вигадка, а Harlequin syndrome (синдром Арлекіна) — рідкісне порушення вегетативної нервової системи, яке впливає на симпатичну іннервацію обличчя. Його назва походить від строкатого вигляду обличчя — половина якого червона та волога, а інша — бліда й суха.

Неврохірург Бетсі Гранч пояснює: усе пов’язано з симпатичним ланцюгом — нервовою системою, яка проходить уздовж хребта та відповідає за реакції типу «бий або тікай». Вона керує реакцією на стрес — прискореним серцебиттям, розширенням зіниць, потовиділенням.

“У кожної людини є два симпатичні ланцюги — по одному з кожного боку тіла. Якщо один пошкоджений, це впливає лише на свою сторону обличчя”, — каже лікарка.

Найчастіше синдром Арлекіна виникає після операцій на передній частині шиї — зокрема при втручанні на шийний відділ хребта. Втім, випадки залишаються надзвичайно рідкісними: у США, за даними Cleveland Clinic, відомо менше тисячі таких пацієнтів.

Цікаво, що ураження симпатичного ланцюга може призвести і до синдрому Горнера — стану, який викликає звуження зіниці, опущення повіки та відсутність потовиділення з одного боку обличчя. У деяких пацієнтів, як-от Сідні, можуть одночасно спостерігатися симптоми обох синдромів.

Здебільшого Harlequin syndrome — це доброякісний стан, що не загрожує життю. У багатьох випадках він тимчасовий, хоча іноді може залишитися назавжди.

Але він також є важливим індикатором, що нервова система зазнала пошкодження. Тож якщо ви помітили подібну асиметрію під час фізичних навантажень — варто звернутися до невролога.

Історично синдром отримав назву за схожість із зовнішністю персонажа Арлекіна — героя італійської комедії дель арте, який мав строкатий одяг і часто асоціюється з двобічністю.

У цьому випадку — зовні очевидна двоїстість стала симптомом реального медичного стану, який сьогодні краще вивчається завдяки сучасним технологіям… і навіть TikTok.

@sydneypatrice9 14 months later and still only red in half my face #running #neurology ♬ original sound – sydney

Як розповідало BitukMedia, юнак з синдромом перевертня потрапив до Книги рекордів Гіннеса.

Акваріумні рибки вкажуть шлях: нове відкриття може допомогти повернути слух людям

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Рибка Даніо Реріо (Zebrafish). Фото - Mike O'Carroll via Legion Media

Група американських вчених виявила в акваріумних рибок даніо-реріо специфічні гени, які відповідають за відновлення сенсорних клітин. Це відкриття потенційно можна буде використати для допомоги людям з цілковитою або частковою втратою слуху та іншими проблемами зі здоров’ям.

Про це розповідає Phys.

У той час як люди не можуть природно відновлювати слухові клітини, деякі тварини, зокрема риби, роблять це легко. Вчені з Інституту медичних досліджень Стауерса (Stowers Institute for Medical Research, США) відкрили, як два гени керують регенерацією сенсорних клітин у даніо-реріо – відомій лабораторній рибці. Її здатність до оновлення пошкоджених слухових клітин може стати основою нових методів лікування глухоти у людей.

“На відміну від риб, ми, ссавці, не можемо регенерувати волоскові клітини у внутрішньому вусі. З віком чи через шум ми поступово втрачаємо слух і рівновагу”, — пояснює співавторка дослідження, докторка Татьяна Піотровскі (Tatjana Piotrowski).

Дослідження опубліковане 14 липня 2025 року у журналі Nature Communications. Його мета – зрозуміти, як клітини вміють ділитися, створюючи нові сенсорні клітини, і водночас зберігати власний “стовбуровий резерв”.

Кожна сенсорна точка (нейромаст) у рибки містить волоскові клітини, що допомагають їй орієнтуватися у воді. Вони подібні до людських слухових клітин. Навколо дві групи підтримувальних клітин: стовбурові клітини на краях і прекурсорні (прогенітні) — ближче до центру.

Дослідники встановили, що дві різні версії гена cyclinD відповідають за поділ саме цих окремих типів клітин. Один ген активний лише у стовбурових, інший — у прекурсорних. Коли певний ген вимикали, ділилася лише одна група клітин — інша “завмирала”.

Це означає, що можна точково керувати регенерацією без шкоди для інших клітин. І це відкриття має значення не лише для слуху! “Якщо ми зрозуміємо, чому риби можуть це робити, то, можливо, зможемо навчити й людські клітини регенерувати”, — каже Піотровскі.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений The Graduate School of the Stowers Institute (@stowersgradschool)

Гени cyclinD керують поділом клітин у багатьох тканинах людини – від кишківника до кровотворної системи. Тож дослідження має потенціал вийти за межі слуху і стати проривом для відновної медицини загалом.

Наступний крок – вивчення, чи можна активувати схожі процеси в клітинах ссавців, зокрема людини. Адже якщо риби можуть це робити природно, можливо, в нас ці механізми просто “сплять”. “Це лише початок великого шляху — але ми бачимо цілий новий світ, який чекає на відкриття”, — підсумовує Піотровскі.

Як розповідало BitukMedia, саламандри володіють унікальною здатністю відрощувати втрачені частини тіла. Вчені вважають, що їхній секрет також може допомогти у зціленні людей. Найуспішніше з аксолотлями працюють у Відні. 

Снігові пси: ДНК-аналіз переписав історію інуїтів і домашніх тварин

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Вчені розшифрували ДНК найдавніших гренландських їздових собак і з’ясували, що вони майже не змінилися за 800 років. Ці тварини допомагали інуїтам виживати в умовах Арктики, а й можуть розповісти про історію переселень на континент. Однак через потепління клімату та впровадження снігоходів популяція цих унікальних собак стрімко скорочується.

Про це розповідає The Independent.

Гренландський їздовий собака вважається однією з найдавніших порід у світі. Ці собаки служили інуїтам протягом тисячоліть – і у прямому, і культурному сенсі.

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science, американські вчені провели масштабний аналіз, щоб з’ясувати, як змінювалася їхня популяція – і з’ясували дивовижне? що має важливе значення не лише для зоології, а й для розуміння історії інуїтських народів Гренландії.

Дослідники з Університету Ілісіматусарфік у Нуку (Гренландія) спільно з міжнародною командою проаналізували понад 90 геномів собак, які мешкали на території Гренландії упродовж останніх 800 років — як сучасних, так і стародавніх. Зібрані дані зіставили з понад 1 900 раніше опублікованими геномами собак з усього світу.

З’ясувалося, що порода гренландських їздових утворює окрему генетичну гілку разом із найдавнішими арктичними породами собак, зокрема — 3 700-річним псом із Аляски. Вчені зазначають, що їздові собаки відіграють ключову роль у житті Арктики вже понад 9 500 років. Та якщо інші арктичні породи з часом були витіснені або змішані з іншими собаками, то “гренландці” зберегли свою функцію робочих їздових псів у первісному вигляді.

Це підтверджує ідею про те, що інуїти мігрували до Гренландії набагато раніше, ніж вважали дослідники – приблизно на 200 років раніше за XII століття.

Також вчені не знайшли значного схрещування між гренландськими собаками та завезеними європейськими породами, незважаючи на тривалі контакти з колоністами. Натомість гренландський собака поділяється на чотири генетичні групи, що збігаються з розселенням людей на острові.

Чому це важливо? Ці собаки не лише відображають еволюцію тварин під впливом клімату та людини, а й допомагають зрозуміти переміщення народів в Арктиці.

Проте зараз гренландський собака перебуває під загрозою. Через зміну клімату та масовий переход на снігоходи їхня чисельність скоротилася вдвічі: з 25 тис. у 2002 році до 13 тис. у 2020-му.

Отримані дані допоможуть вченим оцінити рівень інбридингу та спланувати програму збереження породи. Адже гренландський собака – це не лише робочий вихованець, а й жива культурна спадщина.

На думку вчених, отримані результати можуть відкрити нові шляхи для вивчення впливу людства на еволюцію домашніх тварин.

Як розповідало BitukMedia, палеогенетики прочитали ДНК Балто. Генетична розшифровка багато розповіла про походження знаменитого собаки, що став персонажем мультфільма, і навіть заперечила деякі міфи.  

Чому твої жарти не смішні, навіть якщо батько — комік: результати дослідження

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне

Деякі люди настільки дотепні, що їх називають гумористами від природи. Міжнародна група вчених провела дослідження, щоб дізнатися, чи справді почуття гумору зашифроване у людських генах. Допомагали їм в цьому близнюки.

Про це розповідає PsyPost.

Чому одні люди влучно жартують, а інші ледь викликають усмішку? Чи народжуємося ми з почуттям гумору, чи воно формується довкола нас? Вперше науковці вирішили перевірити, чи справді здатність бути смішним має генетичну основу. Пишуть, результати здивували.

Дослідження, опубліковане в журналі Twin Research and Human Genetics, провів психолог Гіл Грінгрос із Університету Аберіствіта (Уельс). Він разом із колегами проаналізував відповіді понад 1300 дорослих близнюків з реєстру TwinsUK: 448 пар ідентичних близнюків і 196 пар двійнят.

Як перевіряли почуття гумору? Учасники дослідження оцінювали, наскільки вони самі та їхні брати чи сестри є смішними — це дало суб’єктивну оцінку гумору. Але щоб об’єктивно виміряти гумористичну здатність, дослідники використали відомий психологічний тест: підписи до коміксів The New Yorker. Кожен учасник мав придумати смішні підписи до двох карикатур без слів.

Оцінювали підписи 40 незалежних суддів за п’ятибальною шкалою — від “не смішно” до “дуже смішно”. Щоб результати були об’єктивними, використовували статистичну модель Rasch, яка враховувала складність коміксів і рівень суворості суддів.

Виявилося, що сприйняття власного гумору має помірний спадковий компонент — тобто ми частково успадковуємо уявлення про свою дотепність. Але реальна здатність до гумору (тобто написання смішних підписів) — майже повністю залежить від зовнішніх чинників, а не від генів.

“Ми не виявили спадковості в здатності гуморити і це суперечить усім попереднім дослідженням, які вказують на генетичну основу інтелекту та креативності”, — зазначив Грінгрос у коментарі PsyPost.

Дослідники також встановили слабкий зв’язок між самооцінкою гумору та фактичним гумористичним виконанням. Тобто ті, хто вважає себе смішним, не обов’язково викликають сміх у інших – і навпаки. Це узгоджується з попередніми дослідженнями, де понад 90% людей вважали, що мають щонайменше “середнє” почуття гумору, особливо чоловіки.

Автори припускають, що гумор — це значно більш соціально й культурно обумовлена навичка, ніж, наприклад, логіка чи креативність. Він залежить від контексту, мови, культурних кодів, аудиторії, досвіду й оточення. Крім того, тест із підписами до коміксів — це штучна ситуація, яка не повністю відображає спонтанний щоденний гумор.

Дослідники також оцінили зв’язок між гумором і когнітивною здатністю, використовуючи тест Cognitive Reflection Test. Попри високу спадковість результатів цього тесту, зв’язок із гумором виявився слабким.

Більшість учасників були жінками віком 60+, тож результати можуть не стосуватись молодшої аудиторії. Також вибірка, хоч і велика для дослідження близнюків, була недостатньою для виявлення незначних спадкових ефектів — дослідникам потрібно щонайменше вшестеро більше учасників.

“Можливо, ми просто натрапили на ефект, який потребує підтвердження. А можливо — відкрили щось нове й справді захопливе”, — підсумував Грінгрос.

Вчені вже готують нове дослідження для перевірки отриманих результатів.

Як розповідало BitukMedia, супердовгожителька Марія Браньяс Морера мала не тільки “хороші гени”, а й унікальні біологічні ресурси. Вчені виявили, що її клітини функціонували як у 100-річної людини, а мікробіота взагалі нагадувала дитячу.

Море спогадів: названі місця, які викликають у людей найсильнішу тугу за минулим

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Пляж Корнуола. Фото - carbisbayholidays.co.uk

Люди частіше ностальгують за морем, річками та озерами, ніж за зеленими луками, горами чи лісами. Такого висновку дійшли вчені Кембриджського університету, проаналізувавши понад тисячу розповідей мешканців США та Великої Британії про місця, які вони згадують з теплом у серці.

Про це розповідає Phys.

Дослідження було опубліковане в журналі Current Research in Ecological and Social Psychology. У ньому взяли участь понад 800 людей з США та близько 200 — з Великої Британії. Вік учасників: від 18 до 94 років.

Дослідники з Кембриджу виявили, що “сині місця” (узбережжя, річки та озера) мають значно більший емоційний вплив, ніж “зелені” ландшафти. У Великій Британії понад чверть ностальгічних спогадів (26%) пов’язані з морем, тоді як у США — кожен п’ятий (20%). Якщо додати річки та озера, цифри зростають до 35% у Британії та 30% у США.

Натомість поля, гори й ліси викликають ностальгію лише у 10% опитаних. Цікаво, що понад п’ята частина згаданих місць є міськими — ймовірно, через те, що більшість людей проживає в містах.

Авторка дослідження, докторка Елісабета Мілітару з Університету Амстердама, пояснює: “Ми очікували, що саме зелені краєвиди викликатимуть найбільше ностальгії, адже раніше саме вони асоціювалися з психологічним комфортом. Але виявилось, що “сині” місця мають ще потужніший ефект”.

За словами вчених, водойми мають унікальні візуальні характеристики — яскравість, контрастність, кольорову насиченість і навіть певну фрактальну структуру, що сприяє позитивному емоційному відгуку. Людей приваблює помірна складність пейзажу — як на узбережжі, де видно і небо, і горизонт, і рух води.

На опублікованих дослідниками мапах зображено, які регіони найчастіше згадували учасники. У Британії це Корнуолл, Девон і Північний Йоркшир, у США — Каліфорнія, Флорида та Нью-Йорк.

Зображення – Dr. Elisabeta Militaru

Вчені зазначають, що ностальгія — не лише приємне відчуття, а й важливий психологічний ресурс. Вона допомагає долати самотність, зміцнює самооцінку та відчуття автентичності. У роботі навіть йдеться про потенційну користь ностальгії для пацієнтів із деменцією. “Ностальгія повертає далекі місця в центр нашої уваги, пов’язуючи минуле “я” з теперішнім і майбутнім. Це потужний емоційний міст”, — каже Мілітару.

Дослідження пропонує новий погляд на урбаністику: враховувати емоційні зв’язки людей із конкретними місцями. Ностальгія може підказати, які місця слід зберігати, бо саме вони формують місцеву ідентичність. “Місцева громада має брати участь у плануванні, лише тоді ми зможемо виявити справжні емоційні орієнтири”, — підсумовує Мілітару.

Як розповідало BitukMedia, з огляду на те, як багато часу сучасна людина проводить в інтернеті, вченим вдалося виявити нову мову кохання. Це “пеблінг” – відправка веселих відео та мемів своєму партнеру. Термін було вигадано під час спостереження за поведінкою пінгвінів у шлюбний період.

Нюх на історію: запах мумій хочуть відтворити для туристів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Alamy

У Каїрі вчені дослідили запах мумій і були здивовані: вони пахнуть не гниллю, а… прянощами. Деревний, пряний та солодкий – саме такі запахи муміфікованих тіл згадуються у нещодавньому дослідженні Єгипетського музею. Іншими словами — цілком приємний аромат, якщо врахувати вік тіл – близько 3000 років!

Про це розповідає Science Focus.

Поєднання людей-“нюхачів” та хімічного аналізу показало, що джерелом запаху є не тільки олії, бальзами та смоли, які використовувались для консервації тіл в давнину. Мускус також виходив від музейних консерваційних засобів, і навіть від мікробіологічної активності мумій у міру їхнього розкладання.

Запах, кажуть дослідники, настільки характерний та унікальний, що його можна відтворити для відвідувачів музею. Таким чином науковці хочуть зробити досвід знайомства з муміями більш глибоким — не лише візуальним, а й ароматичним.

Крім того, вивчення запаху може стати інноваційним способом стежити за станом муміфікованих тіл без шкоди для них.

Як проводили досліди? Дослідження, опубліковане в журналі Американського хімічного товариства (Journal of the American Chemical Society), вперше систематично вивчає запахи муміфікованих тіл, використовуючи поєднання інструментальних та сенсорних методів, серед яких електронний “ніс” та навчені фахівці. Загалом було вивчено дев’ять давньоєгипетських муміфікованих тіл.

Дослідники використовували газовий хроматограф у поєднанні з мас-спектрометром для вимірювання та кількісної оцінки хімічних речовин, що виділяються дев’ятьма муміями з Єгипетського музею в Каїрі. Крім того, група навчених людей описувала запахи з точки зору якості, інтенсивності та приємності.

Об’єднавши ці методи, дослідники змогли визначити, чи виходив хімічний запах від артефакту, від консервантів або пестицидів, які могли бути додані пізніше. Або від природного зношування мумії з роками через плісняву, бактерії та інші мікроорганізми. Дослідження продемонструвало ефективність визначення запаху як неінвазивного та неруйнівного методу хімічної класифікації та аналізу давніх останків.

На додаток до отримання більш глибокого уявлення про збереження стародавніх муміфікованих тіл та їхньої матеріальної історії, дослідження дозволить музеям залучати аудиторію не лише візуально, а й за допомогою нюху, створюючи “пахкі ландшафти”.

Як розповідало BitukMedia, вперше за 2800 років світ побачив обличчя жриці, яка заспокоювала богів піснею. Давньоєгипетську співачку Мересамун з храму Амона у Карнаці оживили науковці — не через магію, а за допомогою КТ-сканів і цифрової реконструкції. Її обличчя виявилося таким само гармонійним і спокійним, як і музика, яку вона виконувала у святилищі.

Прокляття понеділка: стрес першого дня тижня вкорінюється в біології людини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Neuroscience News

Відчуваєте занепокоєння в перший день робочого тижня? Згідно з дослідженням вчених з Гонконгського університету, негативне ставлення до понеділків провокує тривалий біологічний стрес. Його наслідки простежуються навіть у пенсіонерів.

Про це розповідає Newsweek.

Навіть якщо ви вже давно на пенсії, понеділки можуть залишатися джерелом стресу — на біологічному рівні. Саме такого висновку дійшли науковці, які вперше довели: понеділкова тривожність може спричинити підвищення рівня кортизолу в організмі, і цей ефект зберігається щонайменше кілька тижнів.

Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Affective Disorders, охоплює понад 3 500 учасників старшого віку. Виявилось, що в тих, хто повідомляв про підвищений рівень тривожності саме в понеділок, через два місяці у зразках волосся фіксували на 23% вищий рівень кортизолу (гормону стресу), ніж у людей, які відчували тривожність в інші дні.

Це вперше понеділок назвали окремим чинником довготривалого біологічного стресу. Вчені пов’язують спостереження з активізацією гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі (HPA axis) — системи, що відповідає за реакцію організму на стрес.

На думку вчених, причина не так у підвищеному рівні тривожності по понеділках, як у рекордній інтенсивності негативних емоцій порівняно з іншими днями тижня.

“Понеділки — це культурний підсилювач стресу”, — пояснює автор дослідження, медичний соціолог Тарані Чандола з Гонконгського університету. — “Для частини людей це перехід у тиждень, який запускає ланцюгову реакцію у нервовій системі, що може тривати місяцями”.

Цікаво, що підвищений рівень кортизолу був виявлений не лише в працюючих, а й у пенсіонерів. Це означає, що причина — не у конкретному навантаженні чи роботі, а в самому тижневому ритмі, який закарбовується в біології людини з часом.

Раніше дослідники вже встановлювали, що будні асоціюються з вищим рівнем стресу, ніж вихідні. Однак саме це дослідження вперше довело: понеділок має унікальний негативний вплив. І лише 25% цього ефекту пов’язано з самовідчуттям тривожності. Решта 75% — це чисто фізіологічна реакція організму на початок тижня.

У довгостроковій перспективі це може пояснити, чому саме в понеділки фіксують значно більше інфарктів — на 19% більше, ніж в інші дні.

Науковці сподіваються, що ці висновки змінять уявлення про вплив рутини буднів на наше здоров’я та відкриють нові шляхи профілактики хронічного стресу.

Як розповідало BitukMedia, дослідники з Вашингтонського університету розробили Thermal Earrings – пару бездротових “розумних” сережок, які здатні моніторити численні параметри здоров’я користувача. За деякими показниками ці сережки перевершують смарт-годинник.

Вчені дослідили татуювання та їхніх власників — і зламали стереотипи

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - msutoday.msu.edu

Нове дослідження, проведене Університетом штату Мічиган (США), проливає світло на те, як сприймають людей із татуюваннями. Науковці виявили, наскільки неправильними можуть бути ці оцінки.

Про це розповідає Phys.

Нове дослідження доводить: ми часто помиляємося, судячи про характер людей лише за їхніми татуюваннями. Виявляється, сприйняття оточуючих формується за сталими стереотипами — і переважно не відповідає дійсності.

Поки татуювання стають дедалі популярнішими й соціально прийнятними, вчені вирішили з’ясувати, як вони впливають на наші уявлення про особистість людини. Дослідження, опубліковане в Journal of Research in Personality, стало першим, яке вивчає оцінки характеру конкретно за тату, а не загалом за фактом їх наявності.

Команда з Університету штату Мічиган зібрала фото татуювань реальних людей і попросила їх заповнити опитувальники з вимірювання особистісних рис. Потім інша група учасників мала оцінити характер людини, спираючись лише на зображення тату.

“Виявилося, різні люди (західної культури), побачивши людину з татуюванням, дають їй приблизно однакові характеристики. Однак точність цих припущень у більшості випадків дуже невелика”, – сказав Вільям Чопік, один із авторів дослідження, доцент кафедри психології.

Загалом дослідники класифікували татуювання за 18 параметрами — від розміру й кольору до змісту. Та лише одна риса особистості виявилася точно вгаданою: люди з кумедними або “дивакуватими” тату дійсно виявлялися більш відкритими до нового досвіду. Їх вірно описували як відкритих, творчих та схильних до експериментів.

“Ми були здивовані, побачивши, що люди точно оцінювали відкритість людей, ґрунтуючись лише на фотографії татуювання. Коли люди бачать дивне чи дурнувате татуювання, вони припускають, що його власник відкритий до нового досвіду. І, що цікаво, в цьому випадку вони мають рацію”, — сказала співавтор і науковий співробітник Брук Суолльєр.

Фото – Getty Images in collaboration with Unsplash+

Результати дослідження демонструють, що татуювання суттєво впливають на формування соціального враження, навіть якщо це враження хибне. В умовах зростання популярності бодіарту вчені наголошують на важливості критичного мислення та уникнення поверхових оцінок.

Це дослідження також додає нових аргументів у розмову про самовираження, стигми та соціальні упередження. І, можливо, спонукає нас наступного разу задуматися: що ми бачимо в людині — її суть чи наші проєкції?

Як розповідало BitukMedia, фанатка Мадонни Тара Беррі встановила світовий рекорд як жінка з найбільшою кількістю татуювань, присвячених одному виконавцю. Загалом в американки з міста Топіка, штат Канзас, 18 татуювань з поп-дівою.

123...514Page 2 of 514

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання