Вівторок, 22 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 10

Лише кілька разів в історії медицини: у Львові врятували підлітку з рідкісним ускладненням

0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

13-річна Аня з Буковини тричі за рік опинялася на межі життя і смерті через рідкісну генетичну хворобу. Під час останнього епізоду львівські лікарі зіткнулися з ускладненням, яке в медичній літературі згадується надзвичайно рідко. Цей випадок став одним із найскладніших в історії лікарні Святого Миколая у Львові.

Спочатку — тромбоз і рідина в черевній порожнині. Потім — раптовий розрив селезінки, екстрена операція та важкий панкреатит. А напередодні Нового року лікарі виявили, що секрет підшлункової залози потрапляє просто до легені. За один рік 13-річна підлітка опинялася у смертельно небезпечному стані…

Дівчинка вперше потрапила до Дитячої лікарні Святого Миколая у серпні минулого року. У неї накопичувалася рідина в черевній та плевральній порожнинах через затромбування портальної венозної системи, яка переносить кров до печінки.

Ще в Чернівцях лікарі встановили причину такого стану — гомоцистинурію. Йдеться про рідкісне спадкове порушення обміну речовин. При цьому захворюванні в організмі накопичується надлишок гомоцистеїну — речовини, яка утворюється під час переробки білкової їжі. У нормі вона має перетворюватися на безпечні сполуки. В Ані цей процес порушений, тому надлишок гомоцистеїну пошкоджує стінки судин і сприяє утворенню тромбів.

З’ясувалося також, що такий самий діагноз має старша сестра Ані. Однак раніше ні батьки, ні лікарі не знали, що хвороба є і в молодшої дитини.

Коли дівчинка приїхала до Львова, гематологи одразу розпочали складне лікування. Їм потрібно було підібрати препарати, які допоможуть розчинити тромби, але водночас не допустити кровотечі. Після кількох тижнів терапії стан Ані вдалося стабілізувати, і дівчинка повернулася додому.

Але невдовзі дорогою до Львова на планове обстеження вона поскаржилася мамі на сильний біль, який віддавав у ліве плече та руку. Цього разу ситуація виявилася значно небезпечнішою.

Через повний тромбоз селезінкової вени кров, яка надходила до органа по артеріях, не могла нормально відтікати. Вона накопичувалася в селезінці та буквально розпирала її зсередини.

За кілька годин після госпіталізації Ані раптово стало дуже погано. УЗД показало розрив селезінки, і лікарі негайно повезли дитину в операційну. “Нам пощастило, що розрив стався вже тоді, коли вона перебувала під наглядом лікарів. Якби це сталося дорогою до лікарні, шансів урятувати Аню практично не було б”, — розповідає мама дівчинки.

Під час екстреної операції хірурги видалили селезінку разом із частиною хвоста підшлункової залози. Інакше зупинити кровотечу було неможливо.

Після операції у дитини розвинувся важкий панкреатит. На місці видаленої частини органа сформувалася велика постнекротична кіста, яку лікарі дренували. Згодом фахівцям відділення анестезіології та інтенсивної терапії вдалося стабілізувати стан дівчинки, і її знову виписали додому.

Однак це був лише другий епізод. Третій стався напередодні Нового року. Ані стало важко дихати. Місцеві лікарі виявили у лівій плевральній порожнині, просторі навколо легені, підозрілу рідину і знову скерували дівчинку до Львова.

Хірурги Дитячої лікарні Святого Миколая взяли її в операційну і видалили з легені близько літра рідини. Але результати лабораторних досліджень виявилися несподіваними навіть для медиків: це був не звичайний випіт, а панкреатичний сік, що є рідиною підшлункової залози.

Виявилося, що в Ані сформувалася панкреатоплевральна нориця – надзвичайно рідкісне ускладнення тяжкого панкреатиту. Через патологічний канал агресивний секрет підшлункової залози пройшов через діафрагму в грудну клітку і почав пошкоджувати легеню.

“У міжнародній літературі є лише поодинокі описані випадки такого ускладнення. Не існує навіть чітких протоколів лікування. Доводилося приймати рішення, спираючись на власний досвід, досвід колег і описані в літературі окремі клінічні випадки”, — пояснює хірургиня Дитячої лікарні Святого Миколая Богдана Лі.

Щоб врятувати легеню, медики встановили дренаж. Паралельно разом з ендоскопістами Лікарні Святого Пантелеймона вони провели ще одне складне втручання – ендоскопічну папілосфінктеротомію.

Під час процедури лікарі розширили природний шлях, яким панкреатичний сік потрапляє до кишківника. Завдяки цьому його відтік покращився, а патологічний канал до грудної клітки почав закриватися.

Водночас гематологи продовжували коригувати систему згортання крові Ані. Необхідні препарати для лікування буквально шукали по всій Україні. “Якби хоча б одна ланка цього лікування не спрацювала — хірургія, гематологія, інтенсивна терапія чи ендоскопія — дитину врятувати було б неможливо”, — наголошує Богдана Лі.

Зараз, через кілька місяців після останнього втручання, стан дівчинки стабільний. Нориця повністю зарубцювалася, легеня знову нормально працює. Показники згортання крові вдалося стабілізувати, нові тромби більше не утворюються.

Знизився і рівень гомоцистеїну, який став першопричиною проблем із судинами. Для цього Аня отримує спеціальне лікування, яке має приймати пожиттєво. Дівчинка вже повернулася додому і живе звичайним життям.

Для львівських медиків цей випадок став одним із найскладніших за всю історію медзакладу. Лікарі планують описати його в міжнародному науковому журналі, адже поєднання рідкісної генетичної хвороби з такими численними та незвичайними ускладненнями трапляється вкрай рідко.

Як розповідало BitukMedia, львівські лікарі реконструювали кульшовий суглоб 13-річної Даніели з Харкова, яка роками жила з болем.

Таємниця загадкових котів: природоохоронці занепокоєні незвичайним способом відлякування (ВІДЕО)

0
Фото - скрін Gulf Coast News

Здалеку вони переконливо нагадують звичайних котів. От тільки не можуть поворухнутися. Хтось вирішив, що саме вони допоможуть звільнити земельну ділянку від небажаних мешканців. Але хто і чому боїться цих фальшивих хижаків?

На порожній ділянці землі з’явилися шість котів. Вони не рухаються, не нявчать і не полюють — бо насправді це лише плоскі пластикові фігури. Але, схоже, саме для цього вони й потрібні: у Флориді ними намагаються переконати рідкісних сов, що поблизу небезпечно.

Дивну ситуацію помітили в місті Кейп-Корал, де на двох порожніх земельних ділянках встановили вирізані зображення котів. Захисники дикої природи вважають, що таким способом власники землі можуть намагатися відлякати сичів (Athene cunicularia), аби ті не оселилися тут перед початком будівництва.

За словами місцевих волонтерів, шість фальшивих котів розставили на одній із ділянок неподалік від нори американського сича. Зображення мають натуральний розмір і, схоже, були встановлені навмисно так, щоб створювати враження присутності хижаків.

Обидві ділянки нещодавно продали. Захисники природи припускають, що нові власники готують землю до майбутнього будівництва і хочуть не допустити, щоб на ній оселилися нові сови.

Американські сичі – незвичайні представники родини совових. На відміну від більшості своїх родичів, вони живуть не на деревах, а в підземних норах. Сови з Флориди часто самі риють собі нори завдовжки 3 метри, розташовані під кутом донизу, щоб сонячне світло не досягало дна нори. Значну частину часу ці птахи проводять на землі – біля своїх сховищ або безпосередньо в них. Через такий спосіб життя вони особливо вразливі до хижаків, людської діяльності та змін довкілля.

І тут пластикові коти мають цілком конкретний сенс. Коти є одними з хижаків, які становлять загрозу для норних сичів. Тому фахівці припускають, що власники ділянок могли розмістити їхні зображення, щоб птахи відчували небезпеку і залишили територію.

Втім, незвичайний метод уже викликав занепокоєння у захисників природи. У Флориді норні сови перебувають під особливою охороною федерального законодавства США. Порушення спокою птахів, втручання в їхні нори або спроби перемістити їх без відповідного дозволу можуть бути незаконними.

Природоохоронці побоюються, що власники земель можуть вдаватися до крайніх заходів, намагаючись звільнити свої ділянки від захищених законом тварин, замість того щоб звертатися до відповідних служб і фахівців.

Якщо на території, де планується будівництво, живуть норні сови, власникам може знадобитися спеціальний дозвіл перед проведенням робіт або іншими діями, які можуть вплинути на птахів чи їхнє середовище існування.

Історія з фейковими котами також привернула увагу до ширшої проблеми. У Флориді швидко розростаються міста, продаються й забудовуються вільні земельні ділянки. Тим часом тварини вже встигли облаштувати на них свої домівки.

Так виникає конфлікт: люди хочуть забудувати землю, а дикі тварини продовжують використовувати її як місце для життя.

Захисники сичів закликають власників земель перед початком будь-яких робіт консультуватися з фахівцями та дотримуватися правил охорони птахів. Вони також звертаються до місцевих жителів із простим проханням: не випускати домашніх котів на вулицю. Навіть справжня домашня кішка, яка гуляє сама по собі, може становити небезпеку для норних сов та інших вразливих видів.

Тож дивна компанія з шести вирізаних котів на порожній ділянці виявилася не просто курйозом. Вона стала черговим прикладом того, наскільки складно людям і дикій природі ділити одну територію, коли навколо швидко з’являються нові будинки.

Як розповідало BitukMedia, мери німецьких міст закликають запровадити загальнонаціональну заборону на використання роботизованих газонокосарок у нічний час. Причина – зростаюча загроза для їжаків та інших нічних тварин.

На межі 72-годинного “вікна”: з-під завалів після землетрусу дістали живого собаку (ВІДЕО)

0
Фото - скрін EuroNews

Коли після землетрусу минає майже 72 години, надія знайти когось живим під завалами стає дедалі меншою. Але під час пошуків у колумбійському Калі рятувальники отримали привід знову повірити у диво: вони раптом виявили того, хто чекав на порятунок майже три доби.

Це був собака. Тварину обережно винесли з небезпечної зони на ношах. На місці її одразу оглянули ветеринари. Вони виявили травму однієї лапи та численні подряпини на тілі собаки.

Попри пережите, стан тварини оцінювали як стабільний.

Порятунок відбувся у критичний період пошукової операції. Після потужного землетрусу в Калі екстрені служби працювали серед зруйнованих будівель, намагаючись знайти людей, які могли залишатися під уламками.

Рятувальники поспішали використати перші 72 години після катастрофи — період, який вважається особливо важливим для пошуку тих, хто міг вижити під завалами. Команди продовжували розбирати зруйновані конструкції та перевіряти місця, де, за їхніми припущеннями, могли залишатися люди.

На цьому тлі порятунок собаки став рідкісним моментом полегшення для виснажених рятувальників.

Тварина провела під уламками невідомий час, але змогла вижити. Поки що не повідомляли, чи вдалося знайти власників вцілілого пса.

Землетрус магнітудою 7,4 стався на заході Колумбії 10 серпня. Він став найсильнішим у країні у XXI столітті та спричинив масштабні руйнування в кількох містах, зокрема в Калі й Перейрі. За останніми даними, загинула 281 людина, майже 4000 отримали поранення, ще 379 вважаються зниклими безвісти.

Понад 12 тисяч будинків були зруйновані, а лікарні, школи та інша інфраструктура зазнали пошкоджень. Весь цей час рятувальники працюють серед завалів, намагаючись знайти тих, хто міг вижити. 

Як розповідало BitukMedia, собака опинився сам у надувному каяку посеред холодного Північного моря та дрейфував далеко від берега. Його порятунок став справою відваги людей, які ризикували власною безпекою заради чотирилапого мандрівника.

Новий етап боротьби з “шахедами”: українські реактивні дрони-перехоплювачі проходять бойове тестування

0
Фото - Михайло Федоров/ Facebook

Українські розробники переходять на новий рівень боротьби в небі. Перші реактивні дрони-перехоплювачі вже випробовують у бойових умовах, а один із них здатен розганятися до понад 600 км/год.

Про це повідомив колишній міністр оборони України Михайло Федоров.

За його словами, останнім часом спостерігається тенденція до використання Росією реактивних версій ударних безпілотників. Це, на думку міністра, означає зміну підходу до ведення війни в повітрі.

“Наша реакція має бути швидкою, щоб продовжувати перемагати росію в кожному технологічному циклі”, – написав Федоров.

Україна почала системно розвивати дрони-перехоплювачі ще минулого року. Йдеться про безпілотники, завдання яких — знаходити та знищувати ворожі повітряні цілі ще до того, як вони досягнуть своїх об’єктів.

За словами Федорова, українська система так званої малої ППО нині є однією з найсучасніших у світі. Її досвід, за його словами, вже вивчають інші армії.

Наступним завданням він називає швидке посилення спроможностей для боротьби саме з реактивними дронами. “Тепер завдання — докласти вдесятеро більше зусиль, щоб максимально швидко боротися із загрозою реактивних дронів”, – зазначив Федоров.

Протягом останнього року виробники отримували гранти через кластер Brave1: їм видавали гранти, у Мінцифрі аналізували запропоновані рішення та допомагали проводити випробування.

За словами Федорова, нині вже кілька українських виробників мають власні рішення для перехоплення реактивних безпілотників.

Нещодавно він відвідав одне з таких виробництв. Там команда однією з перших в Україні створила реактивний дрон-перехоплювач, який здатен розвивати швидкість понад 600 км/год.

Наразі розробка проходить бойове тестування. Тобто її перевіряють не лише в умовах полігону, а безпосередньо в реальних умовах війни. “Очікуємо результати та перші підтверджені збиття”, — повідомив колишній міністр оборони.

Федоров наголосив, що для розвитку таких систем недостатньо створити один успішний прототип. Україні потрібно продовжувати інвестувати в дослідження і розробки, випробування та збільшення масштабів виробництва.

Таким чином, Україна намагається випередити нову зміну російської тактики: якщо противник переходить до швидших реактивних безпілотників, українські розробники створюють перехоплювачі, здатні наздоганяти такі цілі.

Як розповідало BitukMedia, на державному маркетплейсі оборонних технологій Brave1 Market з’явився модульний дрон-перехоплювач “Кібчик” (Kestrel), який здатний розганятися до 420 км/год та ініціює підрив без прямого зіткнення.

Квіти з війни: херсонський скульптор перетворює відстріляні гільзи на символ міста (ВІДЕО)

0
Фото - Суспільне Херсон

Відстріляна гільза, яка мала б залишитися лише свідченням бою, у руках херсонського майстра перетворюється на квітку. Не ідеально гладку, не яскраво пофарбовану і не безпечну на дотик, але таку, якою, за словами Ігоря Баликова, є і саме життя Херсона під час війни.

Про це розповідає “Суспільне Херсон”.

Херсонський художник і скульптор Ігор Баликов перетворює відстріляні гільзи та снаряди на квіти. Він не фарбує і не полірує метал, залишаючи на ньому всі сліди, які той отримав під час війни.

Ідея виникла у 2023 році. Тоді Баликова попросили зробити нагороди для волонтерів. Першими стали невеликі соняшники з гільз. “Я зробив перші соняшники, такі маленькі. Потім воно пішло, пішло, пішло. Вони спочатку були прості, а потім вдосконалювались”, — розповідає митець.

На перший погляд технологія здається простою: взяти гільзу, розрізати її – і метал перетворюється на пелюстки. “Квіти спочатку було банально легко зробити з гільзи. Я ж не розписую гільзи, і що можна зробити — я спробував, розрізав, і з’явилася квітка. І я почав їх різати по-різному», – пояснює Баликов.

Для однієї квітки потрібно щонайменше п’ять гільз різного калібру: чотири стають пелюстками, ще одна – серцевиною та основою.

При цьому двох абсолютно однакових квітів у майстра не буває. “Кожна квітка – можна ставити окремий номер. Схожої немає, бо я не копіювальний станок”, – каже скульптор.

Але головна особливість його робіт — навіть не форма, а те, що Баликов принципово не змінює вигляд металу. “Фарба вона, все ж таки, не передає глибину. Вона хибна, якось так, знаєте. А коли береш — тут не фарби, нічого немає, тільки метал рідний опалений”, – пояснює митець.

Тому на квітах залишаються гострі краї, сліди порохового нагару та вогню. Їх не полірують і не миють.

Фото – Суспільне Херсон

Для Баликова це важлива частина символіки його робіт. “Кожна квітка — це людина. От це ми. Для мене це асоціюється: “Це ми в Херсоні”. Ці краї невідшліфовані, можна порізатись, поранитись. І вони брудні. Бо це як наші душі – так і ці квіти опалені. Я їх не мию, вони повинні такими бути, як наше важке життя у місті Херсон”, – говорить він.

Єдиного, чого скульптор не може додати своїм квітам, — це запаху. “Одне, що я не зможу зробити в цих квітах, я це дуже часто кажу, я не можу додати аромат”, – усміхається майстер.

Матеріал для роботи Баликову передають військові з Херсонського напрямку. Серед них — бійці 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен”.

Начальник відділення комунікації бригади Євген Воронецький розповідає, що сам уперше побачив одну з перероблених гільз і одразу зацікавився ідеєю. “Мені просто в руки потрапила одна така гільза, вже перероблена в квітку. Мені сподобалась ця ідея. Хтось сказав, що складно доставати гільзи. І отак ми всі почали між собою співпрацювати”, – розповідає він.

За його словами, Баликов працює з різними гільзами — від великокаліберного кулемета до артилерійських і танкових.

Готові квіти потім дарують волонтерам, представникам благодійних фондів та громадських організацій – людям, які допомагають українським військовим.

Іноді найважливішою частиною такого подарунка стає перша реакція людини, яка бере його до рук. “Самий, мабуть, крутий момент — це коли ти цю гільзу даруєш і нічого не пояснюєш. Пелюстки гострі, і людина бере так обережно. А потім починає роздивлятися, читає, що це “квіти Херсона”, і каже: “А як це? Як це зроблено? Хто це зробив?””, — розповідає Воронецький.

На його думку, у цих незвичайних подарунках залишається не лише пам’ять про те, з чого вони зроблені, а й відображення життя міста та людей, які продовжують працювати під обстрілами.

“І ця квітка передає цей настрій сьогодення, що відбувається тут на півдні, що взагалі відбувається зараз по лінії бойового зіткнення”, — додає військовий.

Як розповідало BitukMedia, волонтерка з Тернополя Ольга Данченко заснувала бренд прикрас із гільз задля допомоги коханому.

А українські митці із творчого об’єднання Ponad створили із відстріляних гільз українських військових писанки. Кожне яйце має свою символіку та присвячене певному місту.

“Велика хвиля” з пів мільйона квітів: створили гігантську копію японського шедевра (ВІДЕО)

0
Фото - соцмережі

Замість полотна – старовинна бруківка, замість фарб – сотні тисяч квітів, а замість кількох метрів картини – десятки метрів просто неба. У самому центрі Брюсселя цього тижня з’явився незвичайний витвір мистецтва, який змушує туристів зупинятися посеред площі й діставати телефони.

Про це розповідає EuroNews.

Історичну площу Гран-Плас перетворили на гігантську квіткову версію знаменитої японської гравюри “Велика хвиля біля Канаґави” художника Кацусіки Хокусая.

Для створення масштабної композиції використали близько 500 тис. жоржин. Квіти зайняли приблизно 1300 кв. м. бруківки.

Ранком 13 серпня волонтери вручну викладали квіти на площі, поступово перетворюючи її на величезну копію відомого японського твору. Кожен фрагмент композиції мав власне позначення, а кожному відтінку було присвоєно окремий номер, щоб учасники могли точно відтворити задуманий візерунок.

Волонтери працювали, маючи перед очима невелике зображення-орієнтир. Квітка за квіткою на бруківці почали вимальовуватися характерні обриси величезної хвилі Хокусая.

За процесом спостерігали відвідувачі Гран-Плас. Люди збиралися навколо площі, фотографували вже готові частини композиції та стежили, як поступово з’являється масштабний малюнок.

До роботи долучився і посол Японії в Бельгії Такесі Осуґа. Він разом із волонтерами власноруч викладав квіти.

Квіткова композиція стала центральною частиною 24-го випуску Flower Carpet — традиційного брюссельського “Квіткового килима”, який проходить на Гран-Плас раз на два роки. Цьогорічний випуск має особливе значення, адже присвячений 160-річчю встановлення дипломатичних відносин між Бельгією та Японією.

Автором дизайну став японський художник Хіро Сугімія та його колектив Enlightenment. Вони назвали свою роботу Neo-Hokusai — сучасною інтерпретацією знаменитого шедевра Хокусая.

Оригінальна “Велика хвиля біля Канаґави” – одна з найвідоміших японських робіт у світі. На ній зображена величезна хвиля, що нависає над човнами, а на задньому плані видніється гора Фудзі.

У Брюсселі художній образ перенесли з традиційної гравюри просто на бруківку історичної площі. І цього разу розглядати його можна не на музейній стіні, а просто неба, серед старовинних будівель Гран-Плас. Готовий квітковий килим має 70 м завдовжки та 24 м завширшки.

Організатори сподіваються, що така незвичайна версія “Великої хвилі” дозволить відвідувачам по-новому поглянути на один із найвідоміших творів японського мистецтва. Помилуватися композицією можна буде до неділі, 16 серпня.

Як розповідало BitukMedia, в італійському селі Санта-Маддалена в Доломітових Альпах місцева влада вирішила обмежити доступ туристів до інстаграмної локації — маленької гірської каплиці, що стала жертвою власної впізнаваності.

Кропива замість стейка: провели чемпіонат світу з поїдання пекучого листя (ВІДЕО)

0

Для більшості людей кропива – це рослина, яку краще обходити стороною. Але щоліта в одному британському графстві десятки людей роблять усе навпаки: вони навмисно їдять сирим її пекуче листя і змагаються, хто витримає найбільше.

У червні 2026 року в британському Дорсеті вдруге поспіль визначили короля та королеву кропиви. Переможці минулорічного чемпіонату Майкл Гоббс і Люсі Дермоді зберегли свої титули. Причому Люсі повторила свій результат 2025 року: за годину вона з’їла стільки ж кропиви, скільки й торік.

Йдеться про Чемпіонат світу з поїдання кропиви (World Stinging Nettle Eating Championship), який щороку проходить неподалік міста Брідпорт. Змагання проводять у Великій Британії ще з 1986 року, і нині це найдовший безперервний чемпіонат світу з поїдання пекучої кропиви.

Правила прості, хоча сама ідея може здатися доволі екстремальною: учасники мають за одну годину з’їсти якомога більше сирого листя кропиви.

Рослини для змагання заготовляють за день до нього. Їх нарізають довгими смужками приблизно по 60 см і замочують у ванні. Так із них змивають комах і намагаються зберегти листя свіжим.

Учасники повинні з’їсти все листя зі стебла. Після завершення години судді перевіряють голі стебла та підраховують результат.

Запивати кропиву дозволено. Причому не лише водою, правила дозволяють й інші, міцніші напої. Листя можна скручувати, зминати або занурювати у напій, щоб зробити його менш пекучим.

Однак навіть ці хитрощі не рятують від наслідків. Після такого змагання язики та зуби учасників часто вкриваються зеленими слідами, а пальці й губи печуть. Дехто доходить до блювання зеленим вмістом, але це вже означає автоматичну дискваліфікацію.

Переможець 2026 року Майкл Гоббс добре знає, на що йде. У 2025-му він з’їв 22,56 м і став “Кропив’яним королем”. Цього року його результат був значно скромнішим – 16,46 м. Однак цього все одно вистачило, щоб утримати титул серед чоловіків.

Люсі Дермоді показала набагато більш стабільний результат. Як і торік, вона з’їла 20,73 м. Її результат 2025 року був настільки хорошим, що став абсолютним жіночим рекордом за кількістю кропиви, з’їденої за одну годину.

Фото – Bridport Town Council

При цьому ще більш дивовижно те, що до участі у чемпіонаті 2025 року Люсі взагалі ніколи не їла кропиву. “Я почула від друзів, що наближається змагання з поїдання кропиви, і подумала: чому б не спробувати?” – розповідала вона представникам Книги рекордів Гіннеса.

Учасниця використовувала так звану техніку скручування: зминала листя у щільні рулончики, які було легше ковтати. “До кінця мій рот трохи занімів, а руки поколювало!” – зізналася вона після змагання.

Чоловічий абсолютний результат поки залишається далеко попереду. Вважається, що його встановив шеф-кухар із сусіднього графства Девон Філіп Торн ще у 2018 році. За годину він з’їв 31,69 м рослини.

Історія самого чемпіонату почалася так само дивно, як і його правила. Винне парі. Місцевий фермер Алекс Вільямс одного разу показав кропиву завдовжки 4,72 м зі своєї землі і заявив, що з’їсть її, якщо хтось знайде довшу.

За деякий час подружжя з США, яке відпочивало неподалік, принесло кропиву завдовжки 4,88 м. Вільямс дотримав слова.

А невдовзі це парі перетворилося на щорічне змагання, яке почало залучати учасників не лише з усієї Великої Британії, а й з інших країн Європи, Канади та Австралії. У 2026 році серед конкурсантів були представники США та В’єтнаму.

Кропива, до речі, особливо добре росте саме в цьому регіоні. Вважається, що цьому сприяють багаті на глину ґрунти та велика кількість сонячного світла навесні й улітку.

У 2025 році організатори відновили ще одну нагороду, пов’язану з історією чемпіонату, — за найдовшу кропиву, принесену на змагання. Її називають своєрідною даниною пам’яті засновнику Алексу Вільямсу.

Обидва роки поспіль нагороду отримував місцевий працівник сфери психічного здоров’я Джеймі Джайлз. У 2025 році він представив рослину завдовжки близько 2,6 м.

Попри популярність чемпіонату, кілька років тому його майбутнє опинилося під питанням. Змагання від самого початку проводили в The Bottle Inn — таверні XVI століття в селі Маршвуд. Але у 2019 році її багаторічні власники вийшли на пенсію, а паб закрився.

Організатори не захотіли дозволити зникнути незвичайній місцевій традиції. Тому з 2022 до 2024 року неподалік, на фермі Dorset Nectar Cider Farm у Вейттауні, проводили скорочену 30-хвилинну версію чемпіонату.

Усе змінилося у 2025 році, коли таверну знову відкрили нові власники – Тесса та Джуліан Бланді. Разом із пабом повернувся й чемпіонат, цього разу у своєму оригінальному місці.

Схоже, традиція прижилася надовго. Для тих, хто вже подумав, що теж міг би спробувати свої сили, організатори мають одне важливе правило: учасникам має бути щонайменше 18 років. А перед тим як вирушати на чемпіонат, радять скуштувати бодай один-два листочки вдома.

Як розповідало BitukMedia, у британському Брокворті знову пройшли легендарні перегони за сиром — одна з найдивніших і найнебезпечніших традицій Європи.

Штовхав дитину у візку на шаленій швидкості: бігун претендує на світовий рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - The Athletic

З боку це могло виглядати як звичайна прогулянка з дитиною, якби не швидкість. Американський бігун подолав милю (1,6 км), штовхаючи перед собою дитячий візок, менш ніж за чотири з половиною хвилини. Тепер його результат може стати новим світовим рекордом.

Про це розповідає портал UPI.

30-річний Стівен Бібельхаузен, колишній спортсмен Університету Маямі в Огайо, пробіг милю за 4 хвилини 17 секунд під час Guardian Mile у Клівленді. При цьому всю дистанцію він долав, штовхаючи дитину у візку.

Попередній офіційно визнаний чоловічий рекорд у бігу на милю з дитячим візком становить 4 хвилини 26,29 секунди. Його у червні 2025 року встановив Сайлас Франц.

Тобто результат Бібельхаузена, якщо його підтвердять, приблизно на дев’ять секунд швидший.

Втім, поки що називати спортсмена офіційним світовим рекордсменом зарано. Результат має перевірити Книга рекордів Гіннеса (Guinness World Records). За даними упорядників марафону, саме після такої перевірки забіг може отримати статус офіційного рекорду.

При цьому Бібельхаузен точно не встановив світовий рекорд у звичайному бігу на милю. Найшвидшу милю в історії за 3 хвилини 42,66 секунди 18 липня 2026 року в Лондоні пробіг британський легкоатлет Джош Керр. Йдеться саме про особливу категорію – біг на милю з дитячим візком.

Для Бібельхаузена біг із візком — не єдина причина згадати про його спортивне минуле. Свого часу він виступав за Університет Маямі в Огайо у кросі та бігу на середні дистанції.

Згідно з його профілем на сайті університетської легкоатлетичної команди, на останньому курсі він показав особистий рекорд на дистанції 1500 метрів — 3 хвилини 48,11 секунди. На той момент цей результат входив до десятки найкращих в історії програми. Також спортсмен пробився на регіональні змагання NCAA з кросу.

Цього разу його головним “спорядженням” став не професійний інвентар, а дитячий візок. А ще Блейк, його однорічна донька.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений CITIUS MAG | Running + Track and Field News (@citiusmag)

Забіг Guardian Mile відбувається у Клівленді. Учасники долають дистанцію, яка проходить через міст Хоуп-Меморіал. На маршруті є доволі крутий підйом, а дорогою бігуни проїжджають повз одну з найвідоміших пам’яток міста — величезні статуї під назвою “Вартові руху” (Guardians of Traffic).

Саме ці вісім високих скульптур із пісковику дали назву забігу. Вони також стали джерелом назви професійної бейсбольної команди Клівленда — Cleveland Guardians.

Тож для Бібельхаузена це був не просто незвичайний забіг із дитячим візком. Якщо Guinness World Records підтвердить результат 4:17, спортсмен матиме новий світовий рекорд — і випередить попереднє досягнення одразу на кілька секунд.

А поки його результат залишається лише заявкою на рекорд. Остаточне слово — за Книгою Гіннеса.

“Я дійсно не думав, що прагнутиму світового рекорду”, — сказав Бібельхаузен виданню Runner’s World. “Я думав, що в добрий день зможу побити рекорд траси в 4:44 і показати результат у районі 4:30 хв».

Бібельхаузен сказав, що, на його думку, він зможе покращити свій власний результат, якщо трохи потренується. “Є куди прагнути”, – сказав він.

Як розповідало BitukMedia, 36-річна мама двох дітей з Нової Зеландії офіційно увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Вона подолала стометрівку босоніж по трасі з кубиків LEGO лише за 24,75 сек.

Заради кількох хвилин темряви вони долають тисячі кілометрів: історія сім’ї “мисливців за затемненнями”

0
Ко Джу Бенг, його дружина Джанет Тей та їхній син Джаред із фотографією повного сонячного затемнення з ефектом «діамантового кільця», яку старший Кох зробив у Західній Австралії у 2023 році. Фото - MARK CHEONG

Доки більшість людей ретельно планує відпустку біля моря чи в затишних європейських містечках, для родини з Сінгапуру головним орієнтиром у календарі є точний графік космічних тіней. Джаред Ко та його батьки – так звані “мисливці за затемненнями”.

Про це пише FRANCE 24.

Протягом двох десятиліть ця родина витрачає десятки тисяч доларів, аби опинитися в будь-якій точці планети в той самий момент, коли Місяць повністю закриє Сонце. Наразі вони на шляху до берегів Іспанії, де 12 серпня очікується одне з найвидовищніших астрономічних явищ десятиліття.

Все почалося близько 20 років тому, коли батьки Джареда, колишній електроінженер і бухгалтериня, об’єднали свої головні пристрасті: любов батька до астрономії та любов матері до подорожей.

Ко Джу Бенг та його дружина Джанет Тей разом зі своїми синами (зліва направо) Джордоном, Джаредом та Джастіном провели разом відпустки, щоб спостерігати за повними сонячними затемненнями. Тут вони зображені під час однієї з таких відпусток у 2017 році в Айдахо, США. Фото – Jared Koh

Батько родини бачив вже 14 повних сонячних затемнень і навіть після виходу на пенсію вступив до університету, щоб здобути магістерський ступінь з астрономії.

Сам 37-річний Джаред, який працює розробником тренінгів для медиків у Сінгапурі, вже є “мисливцем у другому поколінні” — майбутнє затемнення в Іспанії стане для нього п’ятим. Його перше занурення в темряву відбулося у 23 роки на кораблі між Таїті та Австралією.

Секрет успіху їхніх мандрівок — ретельна підготовка, яку мати Джареда починає за два роки до події. Родина обирає дивитися іспанське затемнення з борту лайнера в океані поблизу Ла-Коруньї. Це дає змогу уникнути натовпів, заторів на дорогах і заброньованих готелів, а головне — лінія горизонту на воді залишається відкритою, адже Сонце під час події висітиме низько над землею.

Для родини це далеко не дешеве хобі: кожна така експедиція тривалістю у тиждень-два обходиться у понад 3000 доларів на одну людину. Вони беруть із собою цілий арсенал фотоапаратів, об’єктивів, сонячних фільтрів, камери 360 градусів і дрони. За роки пристрасті батько з сином навіть видали власну книжку-довідник для інших мисливців за затемненнями – Chasing Totality: The Complete Handbook for the 2026 Total Solar Eclipse.

Попри те, що кожне затемнення має однаковий астрономічний сценарій, Джаред переконаний: двох однакових вражень не існує, адже все вирішує локація та примхи погоди. У 2017 році вони спостерігали явище в Айдахо, у 2023-му – в Австралії, а у 2024-му – у Техасі, де довелося видивлятися Сонце крізь розриви у хмарах під поривами вітру.

Науковці кажуть, що такі моменти викликають у людей найпотужніше відчуття захоплення та єднання з усесвітом, а сам Джаред зізнається: коли бачиш подію космічного масштабу, чітко усвідомлюєш, наскільки крихітні ми на цій Землі, і починаєш цінувати щохвилини свій обмежений час на планеті.

Як розповідало BitukMedia, в новозеландському місті Данідін місцеві готелі вже закривають бронювання на липень 2028 року. І це все завдяки рідкісному космічному явищу.

Гусак помітив пожежу раніше за людей і врятував цілу родину (ВІДЕО)

0
Фото - Chelsea's Chickens/ Facebook

Зазвичай він тримається осторонь і не здіймає зайвого галасу. Але якось вночі чотиримісячний гусак на ім’я Гусі раптом почав голосно ґелґотіти. Саме це, ймовірно, врятувало родину від значно більшої біди. Птах помітив пожежу в сараї та розбудив господаря, який спав.

Про це розповідає портал UPI.

Інцидент стався рано-вранці в окрузі Форт-Бенд, штат Техас, США. Родина Герберів вже кілька місяців тримає Гусі як домашнього улюбленця. За словами господаря Берта Гербера, тієї ночі він дивився телевізор, а потім заснув на дивані.

Саме тоді Гусі почав кілька разів голосно гелготіти. Для родини це було незвично: зазвичай птах поводився тихо і тримався осторонь. Його крики зафіксували камери відеоспостереження.

Коли Берт прокинувся і вийшов надвір, він побачив, що з сараю за будинком валить густий дим і здіймається полум’я. Він схопив садовий шланг і побіг до сараю. Чоловік зміг загасити пожежу, а тварини, які перебували всередині, не постраждали.

Господар переконаний: якби він не прокинувся вчасно, ситуація могла дуже швидко вийти з-під контролю.

Родина не приховує подиву від того, наскільки інакше могла закінчитися ця історія. Тепер вони називають Гусі своїм маленьким героєм.

Цікаво, що ще кілька місяців тому ніхто не був упевнений, що в родині взагалі з’явиться гусак. Берт і його дружина Челсі прийшли на захід, де відвідувачам пропонували погладити гусей. Саме там їхня маленька донька Елейн закохалася в одного з птахів.

“Коли ми його взяли, він був таким маленьким і пухнастим. Коли я погладила його по голові, він поклав голову мені на руку і я аж розчулилася”, – згадує дівчинка.

Так Гусі оселився в родині. Тепер його господарі жартують, що гусак, якого спочатку навіть не хотіли заводити, несподівано став їхнім охоронцем. Після такого вчинку Елейн вже думає про розширення гусячої родини. Гербери навіть планують знайти Гусі подругу — умовну Люсі.

“А потім у нас будуть гусенята. Я зможу започаткувати власний бізнес”, – жартує дівчинка.

І хоча родина не стверджує, що Гусі свідомо врятував її від пожежі, факт залишається незмінним: саме його незвичне нічне ґелґотіння привернуло увагу господаря до палаючого сараю.

Як розповідало BitukMedia, в одній з в’язниць Бразилії прийнято рішення замінити сторожових собак на гусей. Птахи сигналізуватимуть у разі втечі ув’язнених.

17-річна українка встановила рекорд, від руки написавши 400 цифр числа “πі”

0
Фото - Музей математики Кубоїд

Спочатку вона знала лише знайоме всім 3,14. Через кілька років 17-річна українка вже могла відтворити сотні цифр числа π і вирішила перетворити своє захоплення на національний рекорд. На підготовку до нього Катерина Злобіна мала лише шість днів.

Про це повідомили в Малій академії наук.

7 серпня в Музеї математики “Кубоїд” у Києві Катерина Злобіна встановила національний рекорд України серед дітей, від руки відтворивши 400 цифр числа “πі” після коми.

Цей рекорд став першим в Україні, який зафіксували саме у письмовому відтворенні числової послідовності. Раніше національні рекорди в цій категорії встановлювали лише усним декламуванням цифр.

“Попри повномасштабне російське вторгнення українські учні продовжують ставити перед собою амбітні цілі та досягати їх. Яскраве підтвердження цьому – сьогоднішній рекорд”, – зазначив президент Малої академії наук України, академік НАН України Станіслав Довгий.

Він також нагадав, що “Кубоїд” уже вдруге стає місцем встановлення національного рекорду. Торік Борис Васковець у цьому ж музеї усно відтворив 300 цифр після коми в числі “πі” і встановив національний рекорд України серед дітей.

Для Катерини захоплення числом π почалося досить буденно. Спочатку вона знала лише 3,14, а потім на уроках математики запам’ятала ще кілька цифр. У сьомому класі дівчина випадково натрапила на відео, яке допомогло їй легко вивчити перші 20 знаків після коми. Тоді це було просто тренування пам’яті. Згодом воно перетворилося на справжнє захоплення.

Новий етап почався, коли Катерина навчалася у десятому класі та перейшла до київського ліцею. Там щороку відзначали День числа “πі. Напередодні свята дівчина вирішила вивчити вже 50 цифр після коми. Наступного року збільшила результат до 100.

Наприкінці 2025 року Катерина дізналася про чинний національний рекорд і зрозуміла, що її власний результат уже наближався до нього. Тоді й виникла ідея спробувати встановити власний рекорд України.

На підготовку залишалося небагато часу. Усі 400 цифр Катерина підготувала лише за шість днів. За цей час вона повторила вже відомі 100 цифр і вивчила ще 300 нових. Заявку до Національного реєстру рекордів дівчина подала 22 липня.

Для запам’ятовування Катерина використовує різні прийоми. Частину цифр вивчає за допомогою пісень, інші пов’язує з певними асоціаціями, закономірностями та візуальними образами. За її словами, у пам’яті одночасно поєднуються мелодії, текст, асоціації та самі цифри. Саме тому письмово відтворити довгу послідовність їй навіть легше, ніж усно.

Найважчим виявився не сам процес написання, а останній етап підготовки. Катерина прагнула встановити рекорд до свого 18-річчя, до якого на момент підготовки залишався місяць. З огляду на час, необхідний для розгляду заявки, вона розуміла, що на підготовку має приблизно тиждень.

“Найскладнішим етапом для мене став початок вивчення четвертої сотні. Не технічно, а психологічно. Я повинна була встигнути встановити рекорд до 18-річчя, до якого залишався місяць”, — розповіла рекордсменка.

Через надто швидкий темп підготовки дівчина втомилася емоційно. У якийсь момент їй навіть довелося зробити перерву. “Я все ще хотіла досягнути своєї мети, але не могла змусити себе братися за підготовку — пам’ять відмовлялася працювати. Я дала собі вихідний, після чого знову спробувала вивчити останню сотню чисел, і тоді все вдалося”, – згадує Катерина.

Катерина народилася у Сіверськодонецьку на Луганщині. З дитинства її цікавили математика, творчість і спорт. У молодших класах вона брала участь у математичних конкурсах, займалася спортивним орієнтуванням, а згодом захопилася олімпіадною математикою.

Після початку повномасштабного російського вторгнення Катерина разом із родиною виїхала до Німеччини. Водночас вона продовжила навчатися онлайн у своїй українській школі. Згодом сім’я повернулася до України та оселилася в Києві.

У столиці Катерина закінчила київський ліцей і стала призеркою міського етапу Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук у секції математики. Нині дівчина навчається на другому курсі Державного торговельно-економічного університету.

Тепер до її досягнень додався ще й національний рекорд — 400 цифр числа “πі, написаних від руки. Але схоже, на цьому математична історія Катерини не закінчується.

Як розповідало BitukMedia, 21-річний американець Томмі Черрі вкотре довів, що людський мозок здатний на неймовірне, встановивши новий світовий рекорд зі збирання кубика Рубіка навпомацки.

Чи можна випити Guinness, якому 162 роки? Дайвери знайшли пляшку із затонулого корабля

0
Фото - Stefan Panis

Пляшка “Гіннеса”, яка пролежала на морському дні понад півтора століття, могла б стати справжнім музейним експонатом. Але вчені хочуть з’ясувати дещо цікавіше: чи зберігся всередині напій, який можна було б не лише дослідити, а й відтворити відповідно до його старовинного рецепту.

Про це розповідає BBC.

Незвичайну знахідку зробив бельгійський підводний фотограф Стефан Паніс у 2025 році під час занурення до затонулого корабля біля узбережжя Дувра в Англії. Спочатку він навіть не знав, що саме знайшов. Його увагу привернула пляшка, похована в піску серед уламків судна.

Коли Паніс та його друг Едді Хаззі піднялися на поверхню, вони промили знахідку і побачили знайомий логотип Guinness. За словами дайвера, пляшка датується 1864 роком. Тобто їй близько 162 років.

Чоловік займається дайвінгом понад 40 років. Після знахідки він зв’язався з представниками Guinness і повідомив їм про знайдену пляшку.

Поки що дайвери дістали лише одну. Однак Паніс вважає, що на дні можуть залишатися ще десятки таких пляшок. Він припускає, що знайдена є частиною ящика на 24 пляшки. “Якщо подивитися на розмір ящика, думаю, там точно було 24 пляшки. Але може бути й більше ящиків”, – зазначив він.

Фото – Stefan Panis

Тепер знахідкою зацікавилися не лише поціновувачі історичних артефактів, а й науковці. Колега Паніса Павел Трушинський звернувся до мікробіолога з бельгійського Католицького університету Левена, який спеціалізується на дослідженні пива.

Зразки напою з пляшки передали на аналіз. Дослідники хочуть з’ясувати, що саме було в пляшці та, можливо, яким був смак пива “Гіннес” у XIX столітті. За словами Паніса, якщо зразок добре зберігся, вчені теоретично можуть отримати достатньо інформації про давній напій, щоб спробувати відтворити його.

“Є шанс, що ми зможемо відновити повну ДНК, а потім зробити невелику повторну варку саме того пива, яке виготовляли у 1860-х роках”, – сказав дайвер.

Йдеться не про буквальне відновлення тієї самої пляшки, а про спробу відтворити напій за його біологічними характеристиками. Якщо дослідження буде успішним, сучасні пивовари зможуть отримати уявлення про те, яким був стаут понад 160 років тому.

Але є ще цікавіше питання: чи може оригінальний Guinness з 1864 року досі бути придатним для пиття?

Паніс визнає, що це малоймовірно, але повністю виключати таку можливість поки не береться. “Є ймовірність, що він досі придатний для пиття. Питання в тому, чи потрапила морська вода в пляшки через корки. Якщо ні, найімовірніше, пиво все ще можна було б пити”, – пояснив він.

Втім, це лише припущення. На цей момент немає підтвердження, що 162-річний напій безпечний для людини.Остаточні висновки можна буде зробити лише після лабораторного дослідження.

Сам Паніс зізнався, що не є великим шанувальником пива марки Guinness. Але якби експерти підтвердили безпечність напою, він без вагань спробував би історичний напій.

Представник компанії Diageo, яка володіє брендом Guinness, назвав знахідку своєрідним вікном у минуле. “Такі відкриття дають захопливу можливість зазирнути в наше минуле та допомагають глибше зрозуміти нашу спадщину”, — заявив представник компанії. За його словами, архівна команда Guinness вже співпрацює з дайверами, щоб зібрати більше інформації про знахідку та оцінити її.

Тож поки що пляшка 1864 року залишається не стільки напоєм, скільки історичним артефактом. Але якщо дослідникам пощастить, ця знахідка може дозволити сучасним людям буквально отримати смак XIX століття — щоправда, не з оригінальної пляшки, а з відтвореного за її зразками дому Guinness.

Як розповідало BitukMedia, Александрійський маяк вважався одним із семи чудес стародавнього світу і понад півтори тисячі років пролежав на дні моря. Тепер його масивні кам’яні блоки знову побачили денне світло, даючи вченим шанс наблизитися до реального вигляду втраченої споруди. 

Зміна Рапунцель: рекорд з найдовшого жіночого волосся перейшов від українки до індійки (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Рекорд Гіннеса, який утримувала українка, побито. Новою володаркою титулу за найдовше волосся серед жінок стала мешканка Індії, чиї розкішні коси виявилися довшими за попередній рекорд майже на 15 см.

Про це розповідає портал UPI.

Мешканка Індії Рену Даріял не була у перукаря понад десять років. За цей час її волосся виросло настільки, що стелиться по землі, коли вона йде. Саме ця незвичайна наполегливість принесла жінці новий світовий рекорд Гіннеса та змінила власницю титулу з найдовшого жіночого волосся на планеті. Довжина її розкішного чорного волосся становить 271,5 см.

Рекорд офіційно зафіксували у квітні в місті Галдвані, штат Уттаракханд. Рену перевершила попередню рекордсменку, якою була українка Алія Насирова, чиє волосся сягало 257,33 см.

На оприлюднених фотографіях волосся Рену спадає на підлогу, тягнеться позаду неї під час ходьби, вкриває ліжко і навіть оточує її, коли вона сидить.

Цікаво, що волосся Рену лише на кілька міліметрів коротше за зріст найвищої людини в історії, американця Роберта Вадлоу, який мав зріст 272 см.

За словами рекордсменки, вона цілеспрямовано відрощує волосся з 2015 року і відтоді жодного разу його не стригла. “В індійській культурі довге волосся вважається символом краси та традицій. Саме це надихнуло мене відрощувати його”, – розповіла вона представникам Guinness World Records.

Втім, рекорд потребує чималих зусиль. Жінка зізнається, що догляд за волоссям займає багато часу. “Потрібно багато терпіння. Я витрачаю години на миття та розплутування волосся”, – каже вона.

Рену принципово не користується агресивною косметикою. Вона стверджує, що секрет її волосся — лише натуральний догляд. Для цього жінка самостійно готує домашні олії та шампуні без хімічних компонентів і ділиться рецептами на своєму YouTube-каналі.

Незвичайна зачіска давно зробила її впізнаваною. За словами Рену, люди постійно зупиняють її на вулиці або залишають захоплені коментарі в соцмережах.

Після здобуття титулу вона сподівається не лише прославитися, а й привернути увагу до свого рідного регіону. “Хочу показати всьому світу, що завдяки наполегливості, послідовності та повазі до природної краси й традицій можна досягти будь-якої великої мети”, – говорить рекордсменка.

Новий рекорд також означає, що Україна більше не утримує титул за найдовше жіноче волосся серед живих людей — після кількох років він перейшов до Індії.

Як розповідало BitukMedia, у Житомирі встановили Національний рекорд України в номінації “Найдовше волосся у немовляти”. Рекордсмен – тримісячний Марк зі Звягеля, довжина його волосся – 8 см.

Порядок народження може впливати на здоров’я: що з’ясували вчені після аналізу даних 10 млн людей

0
Фото - Shutterstock/Cookie Studio

Первістки та молодші діти можуть успадковувати не лише іграшки чи одяг, а й різні ризики для здоров’я. Нове масштабне дослідження показало: порядок народження може бути пов’язаний із ймовірністю розвитку понад 150 захворювань. Водночас самі науковці наголошують: це не означає, що доля людини визначена від народження.

Про це розповідає EuroNews.

Народитися первістком чи молодшою дитиною в сім’ї може бути пов’язано з різними ризиками для здоров’я. Такого висновку дійшли автори нового дослідження, опублікованого в науковому журналі Nature Health.

Вчені проаналізували медичні дані понад 10 мільйонів людей із сімей, де було двоє дітей, і виявили статистичний зв’язок між порядком народження та ризиком розвитку 150 різних захворювань.

Водночас дослідники наголошують: дослідження виявило лише статистичні асоціації, а не довело, що саме порядок народження є причиною цих захворювань. На здоров’я людини впливає безліч чинників: від спадковості до способу життя та умов довкілля.

Згідно з результатами роботи, у первістків дещо частіше виявляли розлади нейророзвитку, зокрема аутизм і синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Також у них частіше фіксували алергічні захворювання, астму, екзему, акне, синдром Туретта та обсесивно-компульсивний розлад.

Натомість молодші брати й сестри частіше мали проблеми зі шлунково-кишковим трактом, залежності від психоактивних речовин, а також деякі інфекційні захворювання, зокрема оперізувальний герпес.

Чому так відбувається, вчені поки що не можуть сказати напевно. За їхнім припущенням, пояснення може критися у поєднанні біологічних, імунологічних та соціальних чинників.

Одна з найімовірніших гіпотез стосується розвитку імунної системи. Дослідники вважають, що молодші діти змалку контактують із більшою кількістю мікроорганізмів, які приносять додому старші брати чи сестри. Це може допомагати імунній системі швидше “навчатися” правильно реагувати на подразники та знижувати ризик алергічних захворювань.

Цікаво, що цей можливий захисний ефект був помітнішим у сім’ях, де різниця у віці між дітьми була невеликою.

Щодо вищого ризику залежностей серед молодших дітей, то тут автори також говорять лише про можливі пояснення. Одне з них про те, що молодші брати й сестри можуть наслідувати поведінку старших або бути більш схильними до ризикованої поведінки через особливості сімейної динаміки. Проте ці механізми потребують подальшого вивчення.

Науковці підкреслюють, що результати дослідження не варто сприймати як прогноз для конкретної людини. Навіть якщо певні зв’язки існують на рівні великих груп населення, вони не означають, що первісток або молодша дитина обов’язково матиме ті чи інші проблеми зі здоров’ям.

Дослідники вважають, що отримані дані можуть допомогти краще зрозуміти, як формується здоров’я людини з раннього дитинства, однак для підтвердження виявлених закономірностей потрібні подальші дослідження.

Як розповідало BitukMedia, двоє людей можуть курити десятиліттями, жити в однакових умовах і мати схожий спосіб життя. Але один так і не захворіє на рак, тоді як в іншого хвороба все ж розвинеться. Чому так? Нове дослідження допомогло наблизитися до відповіді на це давнє запитання.

Кіт, схожий на Ерлінга Голанда, став мемом: реакція футболіста лише підлила олії у вогонь

0
Фото - соцмережі

Здавалося б, між нападником “Манчестер Сіті” Ерлінгом Голандом і звичайним домашнім котом немає нічого спільного. Але одне фото змусило мільйони користувачів інтернету побачити разючу схожість. Мем настільки розлетівся соцмережами, що його помітив і сам футболіст і відповів так, що лише зробив історію ще популярнішою.

26-річний норвезький футболіст Ерлінг Голанд (Erling Haaland) став героєм нового вірусного жарту після того, як у соцмережах почали активно поширювати фотографію світлого кота, якого користувачі охрестили Erling Meowland (“Ерлінг Мяуланд”).

На знімку кіт позує у футболці збірної Норвегії і має вираз мордочки, який багатьом нагадав зовнішність нападника “Манчестер Сіті”. Як зазначають автори публікацій, фотографію частково відредагували за допомогою штучного інтелекту, додавши тваринці характерний пучок волосся, який давно став однією з візитівок футболіста. Автори опублікували дві фотографії: одну – відредаговану за допомогою ШІ, іншу – майже без змін. Це все дозволило знімкам стати справжнім мемом.

Найбільший ажіотаж викликала реакція самого Голанда. Побачивши публікацію, він залишив під нею короткий коментар:

“Гарний вигляд, @erling“.

Самоіронія футболіста миттєво сподобалася шанувальникам. У відповідь вони почали вигадувати нові прізвиська. Один із користувачів назвав кота “Catling Haaland”. Ця гра слів поєднує англійське cat (“кіт”) та ім’я футболіста. Інші жартували, що життя Голанда “офіційно стало мемом”. Дехто навіть пожартував, що кіт більше схожий на Голанда, ніж сам Голанд.

Це вже не перший випадок останнім часом, коли футболіст із гумором реагує на активність своїх прихильників у соцмережах.

Нещодавно блогер Сахіл Гупта опублікував відео, в якому танцював поруч із картонною фігурою Голанда. У підписі він пообіцяв: якщо футболіст залишить коментар, то він схудне на 20 кілограмів за три місяці.

Ролик набрав понад 18 млн переглядів, а сам Голанд несподівано відгукнувся, написавши лише два слова: “Починай зараз”.

Блогер зізнався, що був у захваті від відповіді спортсмена, і подякував підписникам за те, що допомогли привернути його увагу.

Схоже, Ерлінг Голанд дедалі частіше демонструє, що готовий посміятися не лише з футбольних жартів, а й із самого себе. А його пухнастий “двійник” тим часом вже став у мережі однією з найобговорюваніших котячих знаменитостей.