Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
Тисячі туристів цього літа відвідують берлінський Музей огидної їжі, де зібрали майже сотню незвичних страв з різних країн. Експозиція показує, чому сир із личинками чи ферментована риба можуть бути предметом національної гордості, а не лише шоком для іноземців.
Про це розповідає EuroNews.
У Disgusting Food Museum (“Музеї огидної їжі”) відвідувачам пропонують замислитися над простим запитанням: чому одна й та сама страва в одній країні вважається делікатесом, а в іншій викликає відразу? Тут зібрали майже сотню продуктів і страв, які демонструють, наскільки наші гастрономічні вподобання залежать від культури, традицій та особистого досвіду.
Ідея музею народилася у шведському Мальме, а берлінська філія працює з 2021 року. Його експозиція не прагне шокувати відвідувачів, а пояснює, як формується людське відчуття огиди та чому воно може змінюватися.
Директорка музею Александра Бернштайнер пояснює, що реакція людини на їжу часто залежить не стільки від її смаку, скільки від запаху, консистенції, зовнішнього вигляду або навіть знання про спосіб приготування. “Ми хочемо показати, що огида знайома кожному. Вона має як біологічне, так і культурне походження, а найкраще це можна пояснити через їжу, з якою ми стикаємося щодня”, — каже вона.
Одним із найвідоміших експонатів є сардинський сир Casu Marzu, який дозріває за участю личинок сирної мухи. Саме вони продовжують процес ферментації, роблячи сир надзвичайно м’яким і різким на запах. Для багатьох туристів це один із найбільш шокуючих продуктів у світі, тоді як на Сардинії в Італії його вважають частиною місцевої кулінарної спадщини.
Не менш легендарним є шведський surströmming — ферментований оселедець, відомий насамперед своїм різким запахом. У музеї раз на місяць відкривають банку цієї риби, щоб охочі могли особисто перевірити її репутацію.
Німеччина представлена кількома незвичайними стравами. Серед них — Milbenkäse, сир, який дозріває за допомогою сирних кліщів, а також Saumagen — традиційна страва з м’яса, картоплі та спецій, запечених у свинячому шлунку.
Milbenkäse 
Saumagen
Францію представляє ковбаса Andouillette, яку виготовляють переважно зі свинячих кишок і шлунка. Попри специфічний запах, вона давно стала частиною регіональної кухні.
Переглянути цей допис в Instagram
Польща представлена кров’яною ковбасою Kaszanka, супом із качиної крові Czernina та кислим житнім супом Zurek, смак якого формується завдяки природній ферментації.
За межами Європи відвідувачі можуть побачити ісландський Hákarl — ферментоване м’ясо гренландської акули, відоме різким аміачним запахом, а також азійські делікатеси — фрукт дуріан і ферментований смердючий тофу, які також славляться своїм ароматом.
Переглянути цей допис в Instagram
Для найсміливіших у музеї працює дегустаційний бар, де можна скуштувати окремі експонати, зокрема їстівних комах. Організатори наголошують, що головна мета експозиції — не викликати шок, а допомогти зрозуміти: те, що сьогодні здається комусь неїстівним, в іншій культурі може бути улюбленою стравою, сімейною традицією чи символом національної кухні.
У Disgusting Food Museum переконані, що з розвитком нових харчових технологій, зміною клімату та пошуком альтернативних джерел білка людству, ймовірно, доведеться переглянути власні гастрономічні звички. І цілком можливо, що деякі продукти, які сьогодні викликають відразу, через кілька десятиліть стануть звичайною частиною нашого раціону. Це й є головна ідея музею: межа між “огидним” і “смачним” часто проходить не в тарілці, а в нашій свідомості.
Як розповідало BitukMedia, у Китаї є безліч дивних страв, а нещодавно з’явилась ще одна – кава із зеленою цибулею.
