“Тікала від німців із чотирма дітьми” – жінка зберігає вишиту сорочку із історією

Освітянка й письменниця з Монастирищини Черкаської області Зінаїда Луценко зберігає старовинну вишиту сорочку. Бабуся письменниці Пистина Прилуцька отримала її у придане від своєї мами Горпини, а потім тікала у цій сорочці від німців вагітна із чотирма дітьми із палаючої хати.

Історію розповідає Суспільне.

Пистина Прилуцька народилася у 1902 році. Жила у селі Івахни на Монастирищині.

“Моя бабуня отримала цю сорочку у придане від своєї мами — Горпини. Її багато разів перешивали. Верхня частина сорочки — із лляного полотна, а низ, який підшили вже пізніше — із грубого конопляного. Його бабуся робила власноруч: сіяла коноплі, вирощувала, виривала, вимочувала, сушила, робила з них нитки, ткала на верстаті полотно”, — розповідає Луценко.

На плечах та манжетах сорочки хрестиком вишиті червоно-чорні троянди. Нитки для них фарбували у натуральних барвниках. Чорні нитки фарбовані у відварі дубової кори та бузини, червоний колір отримували завдяки відвару лушпиння цибулі й кори горобини, сірі нитки фарбували в ліщині.

Бабуся Пистина мала брата та двох сестер. Сама вийшли заміж із великої любові в часи колективізації. Вишита сорочка була єдиним її цінним приданим.

“Її вона й забрала у свою глиняну хатину. Потім почалася Друга світова війна. З усіх речей вдалося вберегти лише цю сорочку. В ній вона тікала від німців із чотирма малими дітьми та вагітна п’ятою. Хата тим часом згоріла вщент”, – розповідає Зінаїда Луценко.

Довгий час сорочка провисіла на горищі у тітки письменниці. Та Зінаїда Луценко змогла вмовити, щоб забрати її разом із рушниками, які вишила бабуся. Ця сорочка – історія кількох жіночих поколінь її родини. Про долю бабусі Пистини Прилуцької письменница написала роман, рукопис якого здобув призове місце на “Коронації слова”.

Як повідомляло BitukMedia, 93-річна Павліна Жолобак з Креховичів на Івано-Франківщині досі вишиває сорочки вручну. Робить це без окулярів. Зараз чекає на 16-го правнука і мріє вишити сорочку і йому.