Генетики відтворили обличчя імператора, який правив Китаєм 1500 років тому

Китайські вчені використали давню ДНК для реконструкції обличчя імператора, який правив 1500 років тому. Імператор Північної Чжоу У-Ді правив з 560 до 578 року нашої ери, створив потужну армію, об’єднав північний Китай та помер у віці 36 років. Генетики реконструювали зовнішність можновладця і встановили можливі причини його смерті.

Про це розповідає CNN.

1996 року на півночі Китаю археологи знайшли поховання стародавнього імператора, а в ньому – кілька кісток і майже цілий череп. Аналізуючи ДНК, дослідники виділили більше мільйона однонуклеотидних поліморфізмів — ділянок ДНК, що відрізняються складом нуклеотидів і що зустрічаються у геномі щонайменше 1% людей Землі.

Дослідники дістали зі збережених решток імператора суттєву кількість ДНК для встановлення рис його зовнішності. Вони визначили поліморфізми, які відповідають, зокрема, за колір волосся та шкіри імператора У-Ді.

Використовуючи дані аналізу та череп імператора, вчені реконструювали його обличчя в 3D. Стала у пригоді інформація про будову та глибину м’яких тканин у сучасних китайців, а також програма, яка прогнозує риси зовнішності, використовуючи однонуклеотидні поліморфізми.

Попри поширену думку, що імператор мав нетипову для місцевих зовнішність — товсту бороду, високе перенісся та світле волосся, вдалося встановити, що правитель натомість мав карі очі, чорне волосся і “шкіру від темного до середнього”. Такі риси обличчя загалом звичні для північно-східних азійців. У-Ді, ймовірно, належав до стародавньої кочової групи, що мешкала переважно на території сучасної Монголії, а також на півночі та північному сході Китаю.

У-Ді помер у 36 років, тому деякі археологи вважають, що він помер від хвороби, а інші – що він був отруєний. Аналіз ДНК показує, що правитель мав генетично обумовлений підвищений ризик інсульту, який міг призвести до смерті. Ці результати збігаються з історичними записами, в яких згадується, що в імператора У-Ді були потенційні симптоми інсульту: афазія (розлад мовлення), опущені повіки та аномальна хода. Його син також раптово і за нез’ясованих причин помер у 20-річному віці – не виключено, що через успадковану від батька схильність.

Аналіз ДНК імператора також допоміг уточнити міграцію людей у північно-східній Азії. Зокрема, що кочові племена сяньбі, які населяли територію сучасної Монголії та півночі Китаю, схрещувалися при просуванні на південь з ханьцями, які є основним етносом Китаю. Надалі вчені планують дослідити ДНК й інших древніх китайців, щоб уточнити поширення людей Євразією.

Як розповідало раніше BitukMedia, аналіз ДНК композитора Людвіга ван Бетховена показав, що він не мав великої генетичної схильності до синхронізації ритмів. Йдеться про здібність, яка тісно пов’язана з музикальністю.