Усе почалося із вівці – майстриня створює унікальні звіросумки із шерсті

Валерія Троцька народилася на Полтавщині, в селі Козельщина поблизу Кременчука. Валяні сумки із шерсті продає із 2016-го. Клієнти замовляють вироби у вигляді своїх улюбленців або просто у вигляді образу, який сподобався. Багатодітна мати Валерія називає справу своєю “четвертою дитинкою” та каже, що ця робота – як медитація.

Про майстриню розповідає ШоТам.

“Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю в свою папку сумок на майбутнє”, – каже Валерія.

Вона тривалий час виготовляла ляльки із тканини та пробувала їх продавати, однак попиту не було. Під час одної із ярмарок майстрів у Кременчуці побачила валяний із шерсті шарф і ця техніка її зацікавила.

Спочатку жінка була незадоволена своїми шерстяними виробами. А потім побачила у подруги тканинну сумку у вигляді вівці. Спробувала створити таку ж методом валяння – і це вдалося.

Першу свою сумку жінка продала у 2016-му через міжнародну платформу Etsy. Пізніше виставила свої роботи в Instagram і їх почали замовляти клієнтки із України.

“Я тоді дуже здивувалася, адже ніколи не вважала інстаграм платформою для продажу, а ще розуміла, що не кожен купить собі таку річ через незвичність. Я дуже щаслива від того, що люди почали цінувати ручну роботу і що про мене дізналися клієнти в нашій країні”, – каже майстриня.

Люди замовляють сумки, що нагадують їхніх улюбленців, або просять повторити те, що вже бачили у профілі майстрині.

Голови тваринок, очі, носики Валерія виготовляє у техніці голкою насухо, всі інші частини виробу – валянням по мокрому. Тож виріб має висохнути, узимку це відбувається повільніше. Зараз Валерія доглядає за маленькою дитиною, тож робить 3-4 сумки на місяць.

Валерія змалку вона шила, малювала, витинала. Бабуся залишила свою швейну майстерню. Уже в 10 класі Валерія закінчила курси крою та шиття. За освітою жінка – художниця. Каже, що створення сумок – це медитація.

“Я передаю свою енергію сумкам, вкладаю в них душу, тому не могла з важким серцем та поганими емоціями повертатися до роботи. Це не просто якась фабрична річ, мої звіросумки – це моє четверта дитинка”, – розповідає майстриня.

Раніше клієнти найчастіше замовляли оленя. А зараз просять зробити кіз – у пам’ять про живих чи померлих улюблениць. Виходить персоналізований аксесуар. Валерія каже, що ці тварини надихають її на творчість.

“Ще надихають люди. Одна жінка зі Львова замовила подарунок для доньки, яка зараз закордоном, у вигляді їхньої кішки. Мене це так тоді розчулило. Люди не просто замовляють, платять гроші і йдуть, а ще діляться історіями зі свого життя”, – розповідає майстриня.

Роботи Валерії є у різних країнах світу – в Австралії, США, Канаді, Новій Зеландії та Європі. У ніч перед початком повномасштабного вторгнення до 4 ранку переписувалися із клієнткою із Канади.

“Пишаюся, що я є мамою трьох дітей, але при цьому працюю вдома. Мене часто питають, як я встигаю ще й сумки валяти, але я завжди знала, що не покину своєї справи. Навіть на останньому місяці останньої вагітності я сиділа на підлозі та робила двох лисичок”, – каже Валерія Троцька.

Як повідомляло BitukMedia, американка Алессандра Хайден із міста Гіг-Харбор у штаті Вашингтон плела гачком 34 год і 7 хв. Так встановила світовий рекорд Гіннеса. Каже, бабуся навчила її цьому ще у 8-річному віці.