Насічки на кам’яному диску назвали стародавньою мапою зоряного неба

Італійські вчені вивчили розташування насічок на кам’яному диску, виявленому в стародавньому городищі Рупінпікколо. Вони припускають, що цей артефакт є мапою зірок, а його 28 точок відповідають астеризмам із сузір’їв Скорпіона, Оріона, Тельця та Кассіопеї.

Про це розповідає Heritage Daily.

Castelliere di Rupinpiccolo — стародавнє городище, розташоване в провінції Трієст, Італія. В епоху середньої бронзи на городищі розташовувалося укріплене поселення. За даними археологів, поселенням користувались протягом залізної доби, але покинули його приблизно в 5 столітті нашої ери.

Італійський національний інститут астрофізики (INAF) повідомив про виявлення біля входу до городища двох великих круглих каменів діаметром 50 см.

За словами Паоло Моларо з INAF та його колегі, один із каменів є зображенням сонця, а інший — висіченою небесною мапою, датованою 4 століттям до нашої ери.

Автори дослідження встановили, що небесна мапа зображає небо над Рупінпікколо приблизно 2500 років тому. Це робить відкриття однією з найдавніших відомих небесних мап, знайдених в Італії.

Команда виявила на камені 29 насічок, які точно відповідають сузір’ям Скорпіона, Оріона, Плеяд і Кассіопеї. Проаналізувавши кут насічок, дослідники припускають, що різьблення, ймовірно, були зроблені однією людиною за допомогою молотка та рудиментарного металевого долота з наконечником 6-7 мм.

Науковці провели статистичний аналіз та порівняли розташування точок із зоряними скупченнями, які в давнину можна було бачити з місцевості, де знайшли кам’яний диск. За даними дослідників, 28 з 29 міток добре збігаються з кількома легко помітними групами зірок (астеризмами) із сузір’їв Скорпіона, Оріона, Тельця (астеризм Плеяди) та Кассіопеї.

Лише одна з міток не відповідала жодній із яскравих зірок передбачуваних скупчень. Астроном Алессандро Брессан припустив, що точка може зображати нині неіснуючу зірку із сузір’я Оріона, яка, наприклад, вибухнула як наднова або колапсувала в чорну діру без спалаху (невдала наднова).

Вік виявленого кам’яного диска залишається невизначеним. Поселення, де його знайшли, існувало між 1800–1650 і 400 роками до нашої ери. Археологи схиляються до того, що артефакт відноситься до ранньої фази існування городища, але повної впевненості у цьому немає. Проте, якщо висновки авторів вірні, це одна з найдавніших відомих мап зоряного неба.

Як розповідало раніше BitukMedia, рідкісний 2500-річний мармуровий диск знайшов простий ізраїльський рятувальник, який пірнав у море. Вчені знають, що такі диски використовувались для захисту кораблів від лихого ока. Досі в Середземномор’ї було знайдено лише чотири такі артефакти.