Вчені спростували головну теорію про Стоунгендж, якій вже 100 років

Нове дослідження ставить під сумнів 100-річну теорію про походження найбільшого каменю у внутрішньому колі Стоунгенджа – Вівтарного. Вчені вважають, що він родом з відділенішого регіону, ніж сусідні моноліти. А все тому, що відрізняється за складом від решти каменів.

Про це розповідає Phys.

Вважалося, що більшість каменів Стоунгенджу видобули в області Мінідд Преселі в Уельсі, що за 225 км від Стоунгенджу. Однак новітнє дослідження показало, що Вівтарний камінь має складніший геологічний склад, що, своєю чергою, викликало сумніви в його походженні.

Минуло ціле століття, відколи геолог Герберт Генрі Томас опублікував дослідження 1923 року про Стоунгендж. У ньому він простежив походження “блакитного каміння”, яке утворює внутрішнє коло споруди до пагорбів Преселі в західному Уельсі. Їх так називають через блакитнуватий відтінок, і щоб відрізнити їх від “сарсенових” каменів, які утворюють зовнішнє коло. До них Томас включив 4,9-метрову пласку, сіро-зелену кам’яну плиту, відому як Вівтарний камінь.

Він заявив, що все не-сарсенське каміння прийшло з обмеженої географічної області, і це твердження не заперечували протягом 100 років.

Дослідники з факультету географії та наук про Землю Аберістуїтського університету (Велика Британія) вважають, що оцінка Томаса була хибною. Вони стверджують, що геолог “цілком правильно” визначив джерело деяких каменів у західному Уельсі. Але Вівтарний камінь, ймовірно, родом із зовсім іншого місця, можливо, невідомого кар’єру на півночі Великої Британії.

Вівтарний камінь завжди вирізнявся з-поміж інших каменів Стоунгенджу – він набагато більший, а ще має велику частку пісковику. Натомість решта каменів у цій мегалітичній структурі мають магматичне походження. Головною відмінністю Вівтарного каменя є високий вміст барію, який не властивий іншим зразкам зі Стоунгенджу.

Дослідники провели різноманітні аналізи, включно з оптичною петрографією, портативним рентгенівським аналізом, раманівською спектроскопією та автоматизованим аналізом SEM-EDS зразків із формації червоного пісковику в Англо-Валлійському басейні. Результати показали, що склад Вівтарного каменю не відповідає зразкам з басейну. А отже, виникає питання про його походження. Це відкриття підкреслює необхідність вивчення походження Стоунгенджу.

Як розповідало раніше BitukMedia, у Великій Британії виявили велике кладовище стародавніх курганів. Поховання бронзової доби було побудовано в той самий час, що і більша частина Стоунгенджа, вказують археологи.