У Тихому океані хочуть переселити цілу країну – як це відбувається

Уряд острівної країни Фіджі у Тихому океані вирішив переселити населення через зміни клімату. Але люди опинилися між молотом та наковальнею – з одного боку їхні будинки затоплює океан, з іншого – їх гнітять бюрократичні процедури та брак коштів.

Про те, як люди рятуються від “великої води” та постійних катаклізмів розповідає The Guardian.

Урядовий проект Фіджі про переселення людей на 130 сторінках має назву “Стандартні операційні процедури для запланованих переїздів”. Він має на меті пересилити тих громадян, будинки яких затопили чи затопить невдовзі.

Країна Фіджі, яка лежить на схід від Австралії, розташовується на понад 300 островах і має населення близько 1 млн людей. Фіджі – 14-а у списку 15 країн Океанії, яким загрожують зміни клімату. Вона потерпає не лише через зростання рівня океану, а й через постійні тайфуни.

Наразі 42 фіджійські села визнані такими, що потребують переселення в найближчі п’ять-десять років через наслідки кліматичної кризи. Шість уже переїхали. Кожен новий циклон або стихійне лихо несе з собою ризик, що до списку додадуться нові села. Люди потерпають від ураганів та зсувів ґрунту із гір, які нищать будинки і забирають життя людей.

Фіджі має гірську місцевість. Тому будинки важко переносити із місця на місце. Але окрім будинків треба перенести всю інфраструктуру, лікарні, церкви і навіть кладовища. Люди стикаються із фінансовими, метаріально-технічними, політичними та духовними проблемами.

Одна з головних проблем – знайти, куди переїжджати. Якщо у общини немає землі подалі від океану, вона може спробувати домовитися із іншою общиною. Деяким селам виділяють землю на державному рівні – ринок землі на Фіджі не працює. Буває так, що люди чекають, поки їм побудують нові будинки і живуть у тимчасових таборах.

Перше село, яке переселили, – Вунідоголоа. З одного боку, проект видався успішним. Спільнота володіла землею і лісом – і тому у них були ресурси на будівництво нових будинків. уряд Фіджі профінансував значну частину переселення, а Міжнародна організація праці надала певні кошти для оплати праці робітників.

Але з іншого боку – людям побудували будинки, але не побудували кухні. Планували, що кухні будуватимуть окремо, але фактично селяни добудовували їх потім самі – розбирали свої старі будинки і з того матеріалу будували.

Крім того, село побудували біля дороги. З одного боку, це зручно. А з іншого боку раніше у селі був “сухий закон”. Зараз там легко можна дістати випивку і тому зростає рівень злочинності.

Крім того, раніше це було рибацьке село, а зараз його перенесли усередину країни, і людям ніяк займатися звичним їм промислом.

Однак, більшість людей погоджуються, що жити стало краще. У нових будинках є вигрібні ями, змивні туалети та сонячні панелі.

Є й інші проблеми. Наприклад, село Тукуракі переїхало на землю сусідньої общини. Але корінні мешканці тепер незадоволені – переселенцям побудували красиві будинки із туалетами і кухнями, а їхні будинки старі. Це стало джерелом конфліктів.

Але найбільша проблема – країна просто не “тягне” самостійно переселяти людей. Гроші на ініціативу намагалися збирати із місцевого бізнесу, але все рівно недостатньо. 2020 року Нова Зеландія стала першим міжнародним партнером, який здійснив пожертву безпосередньо до цільового фонду, внісши $1,25 млн. Але поки що Фіджі у більшості лишається сама зі своїми проблемами.

Як повідомляло BitukMedia, 25 жовтня Меджліс кримськотатарського народу відкрив у турецькому Стамбулі Координаційний центр із гуманітарних питань. Він допомагатиме евакуйованим із Криму українцям.