Людський прогрес — це не лише польоти на Місяць, а й боротьба з наслідками таких подорожей. У новому конкурсі NASA шукає винахідників, які зможуть перетворити відходи людського організму на щось корисне для космічних місій. І пропонує за це аж $3 млн.
Агентство NASA оголосило конкурс LunaRecycle Challenge, в межах якого пропонує всім охочим розробити технологію для переробки людських біологічних відходів (фекалії, сеча та блювота) під час місій на Місяць і далеких космічних подорожей. На кону — головний приз у розмірі 3 млн доларів США.
Йдеться про практичні рішення, які дозволять не лише зменшити кількість сміття в космосі, а й забезпечити сталість майбутніх довготривалих експедицій, зокрема можливих місячних поселень. Наразі на поверхні Місяця залишаються 96 мішків з людськими відходами з місій “Аполлон” — і NASA не хоче поповнювати цей “послід”.
“NASA прагне до сталого освоєння космосу. Коли ми готуємось до майбутніх пілотованих місій, необхідно продумати, як зменшити кількість відходів, зберігати, обробляти та переробляти їх у космічному середовищі так, щоб мінімізувати або повністю уникнути повернення сміття на Землю”, — йдеться у заяві агентства.
Наразі NASA переглядає першу хвилю заявок, щоб визначити фіналістів наступного етапу. Ідеї оцінюються за ефективністю, безпечністю та можливістю інтеграції у космічні системи. Переможці отримають не лише чималу грошову винагороду, а й шанс змінити майбутнє космічної гігієни.
Як розповідало BitukMedia, dченим вперше вдалося отримати знімки полярного сяйва на Нептуні.
Унікальний повнорозмірний 3D-скан затонулого “Титаніка” відкрив нові подробиці трагедії 1912 року. Завдяки цифровій реконструкції дослідники вперше побачили повну картину катастрофи: від героїчних дій інженерів, які до останнього підтримували освітлення, до нових доказів пошкоджень, що призвели до загибелі понад 1500 людей.
На глибині 3800 метрів в Атлантичному океані лежить мовчазний свідок найбільшої морської катастрофи XX століття – лайнер, що зіткнувся з айсбергом. Завдяки сучасним підводним роботам і понад 700 000 знімкам з усіх ракурсів, дослідники створили найточнішу 3D-модель “Титаніка”. Ця цифрова копія, вперше показана світові BBC у 2023 році, стала основою для документального фільму Titanic: The Digital Resurrection від National Geographic і Atlantic Productions.
Дослідження показало: “Титанік” розколовся навпіл із жахливою силою. Його носова частина лежить на дні океану майже вертикально — ніби корабель ще продовжує свій шлях. За 600 метрів — кормова частина, спотворена й зім’ята, внаслідок удару об дно після розлому судна.
Скан також показав зруйнований ілюмінатор, ймовірно, пробитий айсбергом — це підтверджує свідчення очевидців, що лід опинився у каютах. Дослідники змогли по-новому поглянути на одну з котельних і підтвердити свідчення очевидців про те, що інженери до останнього намагалися втримати освітлення на кораблі.
На сканах також видно, що деякі котли у котельні прогнулися всередину – це вказує, що вони ще працювали, коли корабель затоплювало. А на палубі корми виявили відкритий паровий клапан – ймовірно, саме завдяки йому пара продовжувала надходити до системи генерації електроенергії.
“Це символ героїзму: вони забезпечували світло, щоб рятувальні шлюпки спускали у відносному порядку, а не в темряві й хаосі,” — каже дослідник “Титаніка” Паркс Стівенсон.
Проведені розрахунки розбили міф про “непотоплюваність” лайнера. Університетський симулятор, створений на основі креслень судна та даних про його швидкість і траєкторію, показав: фатальні пробоїни були розміром з аркуш A4, але простягались уздовж шістьох герметичних відсіків. Це стало вирішальним: корабель міг витримати затоплення чотирьох, але не шести.
“Різниця між тим, щоб “Титанік” залишився на плаву чи затонув — це кілька дірок завбільшки з аркуш паперу,” — зазначає інженер-мореплавець Саймон Бенсон.
“Титанік” досі говорить до нас — уламками і мовчанням. На дні розкидані особисті речі пасажирів. Частини трагедії 1912 року застигли в глибинах, як у капсулі часу. Але тепер, завдяки технологіям, вони промовляють голосніше.
“Титанік — останній живий свідок тієї трагічної ночі. І з кожним новим поглядом відкриває нам ще одну свою таємницю,” — каже Паркс Стівенсон.
Сканування відкрило нові подробиці про ту ніч 1912 року, однак повне вивчення кожної деталі 3D-моделі може тривати роками. “Корабель розповідає свої історії поволі. І щоразу залишає нам бажання дізнатися ще більше”, – додає Паркс Стівенсон.
Нагадаємо, британський пасажирський лайнер “Титанік” затонув у ніч проти 15 квітня 1912 року під час свого першого рейсу з англійського Саутгемптона до Нью-Йорка.
Як розповідало BitukMedia, у науковому центрі “Ліберті” у штаті Нью-Джерсі відкрилася виставка, присвячена “Титаніку”. Для гостей експозиції відтворили вечерю, яку подавали пасажирам першого класу лайнера незадовго до його аварії.
Від будівництва — до світового рекорду: китайський митець-самоучка Ма Чао прославився на весь світ, вигравіювавши 1040 курячих яєць з героями культового серіалу. Кожне яйце — витвір мистецтва, створений на межі нервів, зору і терпіння. Його роботи вже в Книзі рекордів Гіннеса.
Мистецтво гравіювання по шкаралупі — справа не для слабкодухих. Один не такий рух — і все, яйце перетворюється на яєчню. Шкаралупа завтовшки в 0,3 мм, вигнута, ламка й безжальна до помилок. Але Ма Чао наполегливо гравірував по одному яйцю щодня впродовж чотирьох років. Чоловік створював галерею героїв зі свого улюбленого серіалу 1986 року – “Мандрівка на Захід”.
“Це випробування для очей, рук і психіки,” — зізнається Ма. І це не жарт: на кожному яйці — тисячі мікронасічок, в які він вдихнув життя знайомих персонажів. Усі з неймовірною деталізацією, ніби під мікроскопом.
Ма Чао не завжди був митцем. Його шлях почався з технічного училища і роботи в будівництві. У дитинстві він вперше побачив різьблене яйце в шкільному кабінеті мистецтв і не міг повірити, що таке взагалі можливо. Мрії про творчість довелося відкласти, бо родина не могла дозволити собі навчання. Але серце не мовчало.
У 35 років Ма сказав собі: “Досить. Я хочу займатися тим, що люблю.” І змінив креслярське приладдя на шкаралупи та ніж.
За його словами, навчитися різьбленню яєчної шкаралупи було нелегко. Ма Чао витратив багато часу, вивчаючи літературу на тему і спілкуючись з тими, хто вже займався цією справою, а також багато практикувався.
Чому саме “Мандрівка на Захід”? “Бо ці четверо героїв йдуть до мети, проходять через пекло — це ж про мене,” — каже Ма. Він надихався культовим серіалом свого дитинства і хотів оживити героїв власноруч — у шкаралупах, як у крихітних капсулах часу. І зробив це. Ба більше, тепер йому належить рекорд Гіннеса з найбільшої у світі колекції гравірованих яєць.
Мистецтво різьблення по шкаралупі існує в Китаї ще з часів династій Мін і Цін, але нині зникає. Ма Чао мріє вдихнути в нього нове життя — поєднати з аніме, сучасним дизайном, соцмережами. “Мистецтво — це про впертість. Яйця ламаються, але ти береш нове й продовжуєш,” — каже він з усмішкою.
Фото – Книга рекордів Гіннеса
Як розповідало BitukMedia, художник створив найменшу у світі скульптурку. Це червона цеглинка Lego.
Кіт-блогер Степан став новим гравцем футбольного клубу “Шахтар”. Його місія – підтримка благодійних ініціатив. Разом з клубом він збирає гроші на евакуаційний бронетранспортер M113 для 3-ї окремої штурмової бригади.
Всі, хто донатять коту Степану, беруть участь у розіграші призів.
100 грн – квиток на “Донбас Арену” у вигляді скіну банківської картки,
20 000 грн – можливість відвідати тренування “Шахтаря”, зробити фото з гравцями і бонусом їхні автографи,
50 000 грн – шанс отримати запрошення на фотосесію з командою.
“Моїми лапками спільно із зусиллями ФК “Шахтар” вивозимо збір на М113. М113 – це важливий евакуаційний засіб із передових позицій”, — заявив кіт Степан після того, як приєднався до “гірників”.
Для улюбленця виготовили спеціальний комплект форми – якщо кіт раптом вирішить грати на полі, то буде бігати під номером 7.
Завдяки своїй популярності, кіт Степан неодноразово використовував свою платформу для збору коштів та підтримки різних благодійних ініціатив. Так у червні 2022 року Степан зібрав €15 тис. на допомогу тваринам, які постраждали від війни в Україні.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Степан збирав кошти для підтримки українських зоопарків та притулків.
Як розповідало BitukMedia, пляшка ігристого вина, створеного в мирному Бахмуті, а нині – місті-символі української незламності, стала лотом благодійного аукціону в Лондоні. Придбаний не просто як рідкісний винний екземпляр, а як знак підтримки, цей напій із присмаком стійкості допоможе українським військовим в їхній боротьбі за свободу.
Британця Карла Пуллена, який нині мешкає в Ессексі, переповнили емоції, коли він отримав несподіваний дзвінок від незнайомого ветеринара. Виявилося, що його зникла кицька знайшлась після 16-річної відсутності.Тепер літня пухнастаповернулася додому.
Породиста бенгальська кішка на ім’я Саншайн (у перекладі — Сонячне світло) зникла ще у 2009 році з дому Пуллена в Велвін-Гарден-Сіті, графство Гердфордшир. Вона просто вийшла погуляти — і більше не повернулась. Відтоді в Британії змінилося сім прем’єр-міністрів, Манчестер Сіті виграв вісім титулів Прем’єр-ліги, а принц Чарльз став королем. А що весь цей час робила Саншайн, де вона була – невідомо…
Яким ж був подив і потрясіння Карла, коли через 16 років, 24 березня 2025 року, йому несподівано зателефонував незнайомий ветеринар і запитав, чи має він кицьку на ім’я Саншайн. Лікар повідомив, що йому принесли вуличну кішку, тварина виявилася чіпованою, і за чіпом він знайшов її господаря, тобто Карла.
“Це було абсолютно несподівано”, — ділиться Карл. — “Я був шокований. Я вже давно втратив надію її побачити.”
Після зникнення Саншайн Карл безуспішно розвішував оголошення, намагаючись знайти свою пухнасту улюбленицю. Зрештою, він змирився з втратою та переїхав до села Тейклі 2010 року.
Коли тварину знайшли, вона важила лише 2 кілограми і, за оцінками Карла, їй близько 19 років. Попри літній вік, Саншайн повернулася додому, де на неї чекає заслужена котяча пенсія.
“Приємно знати, що вона знову з нами. Можливо, не надовго, але вона отримає тепло, турботу і затишок на схилі свого життя”, — сказав Карл з ніжністю.
Саншайн у 2009 році. Фото – Carl PullenСаншайн у свої 19 років. Фото – Carl Pullen
Справжнє диво чи просто дивовижний збіг — у будь-якому разі ця історія доводить: ніколи не пізно для щасливого фіналу.
Бенгальські кішки зазвичай живуть від 12 до 16 років, хоча при гарному догляді деякі можуть доживати й до 18–20 років. Це досить енергійна і витривала порода, але, як і всі кішки, вони потребують правильного харчування, ветеринарного нагляду та активного способу життя.
Тож 19-річна Саншайн — справжня довгожителька, ще й після такого пригодницького “відрядження”!
BitukMedia вже не вперше розповідає про тварин, які возз’єдналися зі своїми господарями через багато років. Так у США сім’я з Південної Каліфорнії отримала назад свого вихованця. Кота Баттерса знайшли за сотні кілометрів від будинку, де він жив зі своєю родиною, і через 12 років.
А в британському графстві Йоркшир сталась історія, гідна пера майстра жахів Стівена Кінга – кіт повернувся додому через чотири дні після кремації.
3D-модель стели Донецької області, що височіє на межі з Дніпропетровщиною, розробили фахівці ТОВ “Скайрон”.На прототипі зображені підписи військових та волонтерів, які були замальовані у 2024 році.
Модель створили за допомогою лазерного 3D-сканування та фотограмметричної зйомки. Як зазначили в адміністрації, роботу презентуватимуть на міжнародних майданчиках, музейних експозиціях, а також використовуватимуть для публікацій у фотоматеріалах. Це має сприяти промоції та збереженню історичної спадщини Донеччини.
На стелі й на самих літерах військові та волонтери залишали написи, автографи та послання. У квітні 2024 року активісти перефарбували дорожній знак, замалювавши усі символи, які збирали роками. Це зробили після того, як у березні 2024 року українські військові оновили стелу, прибрали там та встановили прапори своїх підрозділів.
Журналісти “Суспільного” з’ясували, що дозволу на таке оновлення у Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області не давали.
Перефарбована стела стала приводом для обурень серед українців, бо написи на фасаді мали історичну цінність.
“Її значення для нас набагато більше, ніж просто вказівка на географічний кордон. Це не лише символ початку Донецької області, а й могутній образ, який уособлює місце сили та незламності, важливий для волонтерів, військових і місцевих мешканців.
Стела є мовчазною, але рішучою обіцянкою, що навіть у найважчі часи наші Герої не відступають. Це – точка перетину шляхів тих, хто щодня наближає перемогу, ризикуючи життям заради мирного майбутнього своїх нащадків”, — зазначили в Донецькій ОДА.
Як розповідало BitukMedia, 13-річний каратист Євген Мельник відмовився від спільного фото з росіянином на п’єдесталі.
Євген Мельник, вихованець київського клубу Shogun, посів третє місце на престижному турнірі Юнацької ліги карате у Мексиці. Після церемонії нагородження бронзовий чемпіон принципово відмовився від спільного фото та рукостискання з представником росії.
Євген Мельник здобув “бронзу” у ваговій категорії до 45 кг (12-13 років). Для українського спортсмена це перша міжнародна нагорода такого рівня.
Однак український каратист залишив п’єдестал пошани та заперечним жестом показав, що не погоджується на спільне фото з представником росії.
“Зазвичай такі нагороди запам’ятовуються на все життя. Однак цього разу її запам’ятає не лише сам медаліст. Ця “бронза” вже стала символом безкомпромісності та гордості за майбутнє українське покоління — після церемонії нагородження молодий спортсмен відмовився тиснути руку та робити спільне фото з умовно нейтральним представником країни вбивць та мародерів”, – йдеться у дописі Української федерації карате (УФК)
Відео з цією подією за півтори доби набрало понад 2,2 млн переглядів у Facebook на офіційній сторінці УФК. Окрім того, 300К переглядів в Instagram на сторінках УФК і Karate Project, де ним поділилися майже тисячу разів.
У федерації подякували спортсмену за принципову позицію, а його батькам — за правильне виховання сина.
Україну на змаганнях у Гвадалахарі представляв 131 спортсмен. Цей грандіозний турнір об’єднав майже 3000 юних каратистів з 80 країн світу.
Команду Shogun цьогоріч представляють 18 українських каратистів. Фото – SFC Щасливе
Як розповідало BitukMedia, два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тис. грн призових.
Вперше в історії Великої Британії жінка стала мамою завдяки пересадці матки. Орган їй подарувала… рідна сестра. Цей випадок не лише увійде до медичних підручників, а й зворушить кожного, хто вірить у силу родинної любові та наукових проривів.
36-річна Грейс Девідсон з Лондона народила донечку на ім’я Емі Ізабель після унікальної операції – пересадки матки від своєї старшої сестри, 42-річної Емі Пьорді. Медики називають цей випадок “вражаючим проривом”, а сама Грейс каже, що отримала “найбільший дар, про який тільки могла мріяти”.
Маленька Емі Ізабель народилася 27 лютого 2024 року шляхом планового кесаревого розтину в лондонській лікарні Queen Charlotte’s and Chelsea. Її ім’я — це данина любові та подяки: Емі — на честь сестри-донорки, а Ізабель — на честь хірургині Ізабель Кіроги, яка допомогла вдосконалити техніку пересадки.
“Коли я вперше тримала її на руках, мені здавалося, що це сон. Важко було усвідомити, що вона справжня, що вона — наша”, — зізнається Грейс.
Емі Ізабель народилася 27 лютого 2024 року. Фото – Womb Transplant UK/PA
Все життя жінка жила з рідкісним діагнозом — синдромом Майєра-Рокитанського-Кюстера-Гаузера, який означає відсутність матки при повноцінних яєчниках. За такого синдрому яєчники продовжують функціонувати, виробляють необхідні гормони й дитину зачати можна, однак тільки після лікування безпліддя.
Шанс на материнство їй подарувала сучасна медицина, родинна підтримка та мужність її сестри, яка сама виховує двох доньок.
Перед тим, як отримати донорську матку Девідсон і її чоловік пройшли відповідне лікування – парі вдалося створити сім ембріонів, які заморозили для подальшого екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).
У 2023 році лікарі пересадили матку Емі Пьорді її молодшій сестрі в ході операції тривалістю 8 годин. Це була перша успішна трансплантація матки у Великій Британії. За кілька місяців після цього в тіло Грейс перенесли один зі створених заздалегідь ембріонів — і почалося очікування дива.
Під час вагітності Грейс приймала імуносупресанти, які мали допомогти уникнути відторгнення органа. Але всі ризики були варті того моменту, коли на світ з’явилася Емі.
“Ми придушували емоції, мабуть, років десять, — каже чоловік Грейс, Ангус. — І коли вона з’явилася на світ, всі почуття просто хлинули — так, навіть з потворним плачем! Уся операційна була наповнена любов’ю, радістю і вдячністю”.
Ідея та реалізація цього прориву — результат 25-річних досліджень професора Річарда Сміта з Womb Transplant UK. “Ми нарешті маємо дитину після всіх років роботи. Це неймовірно”, — сказав він.
Грейс і Ангус Девідсони з донькою Емі Ізабель, а також тіткою дитини і донором матки Емі Пьорді. Фото – Joe Daniel/PA
Ця подія — не лише особиста перемога родини Девідсон, а й надія для сотень жінок, які не можуть мати дітей з медичних причин. У Великій Британії вже проведено кілька таких пересадок, і попереду — нові операції.
Загалом у світі провели понад 100 трансплантацій матки, завдяки яким народилось щонайменше 50 дітей. Перші успішні пологи після пересадки матки відбулися у Швеції у 2014-му.
“Я точно знаю, що хочу ще одну дитину”, — усміхається Грейс. Так любов, наука і жіноча сила творять справжні дива. І ця історія — доказ того, що немає нічого неможливого, коли серце сповнене надії.
Як розповідало BitukMedia, американка зі штату Алабама Келсі Хетчер народила двох доньок – вона виносила їх у різних матках. Дівчатка народились в різні дні. На мільйон вагітностей припадає тільки один подібний випадок
Вчені з американської компанії Colossal Biosciences заявили про перший випадок відновлення зниклого виду тварин. За допомогою генетичних технологій вони повернули світу печерного вовка. Трьох цуценят назвали Ромулом, Ремом і Кхалісі.Вони дуже схожі на лютововків із серіалу “Гра Престолів”.
У назві істоти (dire wolves) є посилання на тварину з серії книг письменника Джорджа Мартіна “Пісня Льоду та Вогню”, за якими було знято популярний серіал HBO “Гра престолів” (18+). Проте білохвостий вовк справді колись блукав Північною та Південною Америкою, а потім зник близько 12 тис. років тому. Як припускають, через зникнення своєї здобичі.
Нині вони приблизно на чверть важчі, ніж сірі вовки того ж віку. Очікується, що дорослі особини важитимуть близько 63 кг. Цуценят утримують на закритій ділянці в США. Там їх вигодовують яловичиною, олениною, кониною та спеціальним кормом.
У статті йдеться, що реалізація проєкту потребувала великих зусиль: у пошуках зразків, що містять ДНК вимерлих тварин, команда вивчала останки з музеїв по всій країні. У результаті вченим вдалося дістати череп віком 72 тис. років в Айдахо і зуб, якому близько 13 тис. років, в Огайо. Стан збереження матеріалу ускладнював роботу — стародавні вовки мешкали не в холоді, тому їхня ДНК збереглася гірше.
Зрештою компанія, яка займається генною інженерією, витягла ДНК зі скам’янілих останків печерних предків та об’єднала її з генетичним кодом сірого вовка, найближчого живого родича.
У Colossal Biosciences клонували високоякісні клітинні лінії за допомогою перенесення ядер соматичних клітин в донорські яйцеклітини, що передбачає вилучення ДНК з донорської клітини.
Вчені взяли клітини сірого вовка і внесли близько 20 змін, щоб відтворити риси стародавньої тварини: великий розмір, розвинену мускулатуру та білу шерсть.
Ембріони перенесли сурогатній матері, яка у жовтні 2024 року народила трьох здорових цуценят. Зараз вони живуть в США у просторому заповіднику, що охороняється.
У минулому вовки цього виду були на 25% більшими за сірих вовків і мали трохи ширшу голову, густе світле хутро і сильнішу щелепу. Будучи гіперплотоядним, вони споживали не менше 70% м’яса, переважно від коней та бізонів. Вчені точно не знають, чому вони зникли з планети, але серед теорій — зміна клімату, надмірне полювання або навіть поєднання цих факторів.
“Відновлення популяції печерного вовка і комплексна система відновлення популяції – це переломний момент, що віщує абсолютно нову еру дбайливого ставлення людини до життя”, – процитувало видання Daily Mail наукового консультанта, професора та члена наглядової ради Colossal Крістофера Мейсона.
Ті ж технології, які дозволили створити лютововка, можуть допомогти врятувати безліч інших тварин, які зараз перебувають під загрозою зникнення.
Як розповідало BitukMedia, нещодавно компанія Colossal Biosciences створила “волохату мишу”, навчивши гризунів вирощувати густу теплу шерсть за допомогою ДНК мамонта. Їхня наступна мета — побачити народження першого дитинча доісторичного мамонта вже до 2028 року.
Фото - "Так люблю той Львів, що бракує ми слів"/ Facebook
Мешканці одного зі старих будинків у Галицькому районі Львова виявили справжню солідарність та турботу, облаштувавши у своєму дворику ліфт для сусіда. Людина пересувається на кріслі колісному, а мешкає на третьому поверсі.
Про це повідомили у Facebook-спільноті “Так люблю той Львів, що бракує ми слів”.
Ініціатива сусідів покликана полегшити щоденне пересування людини з інвалідністю та покращити якість життя. Місто Львів посприяло цьому проєкту.
Встановити ліфт всередині будинку було неможливо, та його змогли прибудувати у дворику. Тепер у мешканця, який пересувається на кріслі колісному, є можливість самостійно виходити з дому.
Зовнішній ліфт встановлюють переважно у тих випадках, коли технічні особливості будівлі не дозволяють облаштувати його всередині. Це характерно насамперед для старих житлових будинків, пише “ШоТам”.
У таких будівлях сходові клітки зазвичай занадто вузькі для монтажу шахти, а встановлення ліфта всередині вимагало б значного втручання в опорні конструкції. Це не лише ускладнює процес з технічного боку, але й значно підвищує витрати на реконструкцію.
Практика встановлення зовнішніх ліфтів (їх ще називають “прибудованими” або “прибудинковими”) стає дедалі популярнішою у всьому світі, зокрема в Європі. Це рішення дозволяє зробити старі багатоповерхові будинки більш доступними для людей з інвалідністю, літніх осіб або батьків з маленькими дітьми.
В Україні є поодинокі приклади таких ліфтів, як-от у Львові, Києві та Харкові, найчастіше реалізовані силами ОСББ або завдяки благодійним ініціативам.
У грудні 2021-го у Львові встановили зовнішній ліфт на фасаді історичної будівлі, де працює школа. У ній навчаються діти з порушенням опорно-рухового апарату, з порушеннями зору та ДЦП. Такий ліфт також встановили у львівській поліклініці. Раніше працівникам доводилося носити хворих сходами на ношах.
Як розповідало BitukMedia, американець Едді Вейн разом із дружиною Тетяною інвестував у перший в Україні парк для дітей із інвалідністю. Відкрили його у Львові. Обійшовся він родині у близько $60 тис.
Уявіть собі: щоб перевірити надійність сміттєвих баків — кличуть не інженерів, а… ведмедів! Саме так зробили у місті Анкоридж, штат Аляска.Тут впевнені, клишоногі – ще ті експерти.
Служба поводження з відходами Анкориджа вирішила влаштувати справжній краш-тест своїм “стійким до ведмедів” контейнерам і передала їх на перевірку до місцевого зоопарку. А хто, як не ведмеді, можуть найкраще визначити, наскільки складно або легко дістатися до сміття?
Мешканці Аляски добре знають, що неприбране сміття — пряме запрошення для диких тварин. А це вже небезпека як для людей, так і для самих ведмедів, яких у разі частих візитів до житлових районів доводиться присипляти.
Тож працівники зоопарку надали ведмедям доступ до спеціальних контейнерів і зняли на відео, як ті з неабиякою завзятістю намагаються їх зламати. У декількох випадках клишоногим це навіть вдалося — тож певним моделям сміттєвих баків доведеться повернутися на доопрацювання.
У Департаменті рибальства та мисливства Аляски нагадують мешканцям: усе, що може пахнути їжею — від залишків вечері до корму для домашніх улюбленців — має бути надійно заховано. Адже головне завдання — не дати ведмедям причин навідуватися до людей.
Такі кумедні, а водночас серйозні випробування допомагають створювати справді безпечні рішення для співіснування людей і дикої природи. І хто знає — можливо, наступне покоління сміттєвих баків вийде з позначкою “Перевірено ведмедем”!
Як розповідало BitukMedia, ведмідь гризлі із американського штату Каліфорнія вдерся у будинок та поцупив великий пакунок печива Oreo. Це єдине, чим поживилася тварина. Місцеві кажуть – цей гризлі вдирається у будинки уже не вперше і саме за солоденьким.
Смішне — не завжди миле. Надмірне використання емодзі, особливо “смішно до сліз”, може стати причиною розриву. Несподівано, але факт — серед найпопулярніших причин розлучень сучасності опинилися й такі дрібниці, які раніше й до уваги не брали.Вчені назвали найчастіші причини розриву стосунків.
Опитування серед 2 тисяч дорослих, які мали стосунки, показало: люди все частіше розбігаються через речі, які здаються абсолютно несерйозними. Наприклад, різні вподобання в їжі або спорті, чи навіть… алергія на домашнього улюбленця партнера.
Однак емодзі/ смайлики зайняли одне з почесних місць у списку руйнівників романтики. Надмірна любов до “смішного” емодзі, яке раніше символізувало легкість і гумор, нині може сприйматися як нещирість або відсутність глибини в спілкуванні.
Серед інших дивних підстав для розриву — несумісність знаків зодіаку, різні вподобання у кіно чи серіалах, бажання зосередитися на кар’єрі або… надто гучне хропіння.
Втім, класика теж не втратила актуальності: “Це не ти, це я” та “Я ще не готовий до серйозних стосунків” лишаються у топі відмазок.
Головні причини, через які люди розлучаються з кимось%
Справа не в тобі, а в мені
Я не готовий до серйозних стосунків
Ми живемо надто далеко один від одного
Я заслуговую на когось кращого
Мені потрібно зосередитися на своїй кар’єрі
Я ще не забула/забув свого колишнього/ свою колишню
Погана гігієна
Жахливе почуття стилю в одязі
У нас не сумісні знаки зодіаку, так що це ніколи не спрацює
Мені не подобається твій смак в їжі
Використовує занадто багато емодзі у повідомленнях
У мене алергія на твого вихованця
Дратівливий сміх
Не подобається моя улюблена спортивна команда
Мені не подобається пристрасть до телешоу та/або фільмів
Цікаво, що понад 55% опитаних зізналися, що залишалися у стосунках довше, ніж варто було, — сподіваючись на зміни або не бажаючи ранити іншу людину.
А от 70% вважають розрив стосунків одним із найважчих рішень у житті. І все ж, 81% респондентів переконані, що розмову про розставання варто вести віч-на-віч.
Тим часом, вчені з університету Майнца (Німеччина) виявили: “точка неповернення” у стосунках може настати ще задовго до фактичного розриву. Дослідження, яке охопило понад 11 тис. людей з Австралії, Великої Британії, Німеччини та Нідерландів, показало: незадоволення у парі накопичується поступово. Спершу — легке падіння задоволеності, але потім настає переломний момент, після якого відчуття щастя зникає дуже швидко.
Так званий “термінальний етап” триває від 7 до 28 місяців, після чого стосунки, за словами професорки Яніни Бюлер, “приречені на завершення”.
Як розповідало BitukMedia, дослідження показали, що транскраніальна магнітна стимуляція може зменшити синдром любовної травми (СЛТ). Так фахівці називають депресивний стан, який виникає під час розриву з коханою людиною. Пристрій достатньо носити лише кілька хвилин на день.
Відома американська мережа піцерій Papa John’s вирішила зробити замовлення ще зручнішими. Завдяки новим цифровим технологіям, зокрема штучному інтелекту (ШІ), компанія зможе пропонувати клієнтам саме ту піцу, яку вони хочуть – ще до того, як вони самі це усвідомлять.
Papa John’s активно впроваджує у свою роботу штучний інтелект – новітні комп’ютерні системи, які здатні “вчитися” на прикладі людської поведінки. Завдяки співпраці з Google Cloud, піцерія використовує ці технології для глибшого розуміння смаків своїх клієнтів.
Як це працює? Штучний інтелект аналізуватиме:
що саме ви замовляли раніше;
які смаки вам подобаються;
коли й як часто ви це робили.
На основі цих даних надсилатимуть персональні рекомендації: через мобільний додаток, електронну пошту або програму лояльності. Наприклад, якщо ви зазвичай замовляєте піцу у п’ятницю ввечері — у п’ятницю вдень вам надійде підказка з улюбленим варіантом.
Також компанія запускає розумного чат-бота — віртуального помічника, який зможе відповідати на популярні питання. Якщо ж ваше запитання буде складнішим — вас автоматично перенаправлять до живого оператора.
Програма лояльності теж зміниться. Винагороди та знижки тепер будуть індивідуальними, відповідно до улюблених позицій у меню.
Але ШІ допомагатиме не лише клієнтам, а й працівникам. Штучний інтелект допоможе піцеріям:
передбачати попит на страви,
краще керувати запасами інгредієнтів,
оптимізувати доставку, щоб вона була швидшою та точнішою.
Ці зміни дозволять зменшити час очікування і зробити обслуговування ще приємнішим.
Для втілення всіх цих нововведень Papa John’s використовує передові інструменти від Google, які здатні швидко обробляти величезну кількість даних і вчитися на них.
Тож наступного разу, коли ви захочете піцу — можливо, саме вона вже чекатиме на вас у повідомленні.
Мережа Papa John’s — це одна з найбільших у світі мереж піцерій, відома своїм гаслом: Better Ingredients. Better Pizza (“Кращі інгредієнти. Краща піца.”). Вона була заснована 1984 року в США, штат Індіана. На сьогодні мережа має понад 5 500 закладів у більш ніж 45 країнах.
Papa John’s активно розширюється на міжнародному ринку: присутня в Європі, Азії, на Близькому Сході, в Латинській Америці.
Мережа піцерій Papa John’s представлена і в Україні, зокрема в Києві. Ресторани працюють під управлінням мережі TARANTINO family, яка об’єднує кілька закладів громадського харчування.
Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року багато міжнародних компаній, серед яких Papa John’s, переглянули свою діяльність у регіоні. Зокрема, компанія призупинила корпоративні операції в росії та зосередила зусилля на наданні гуманітарної допомоги українським біженцям через партнерство з некомерційними організаціями.
Як розповідало BitukMedia, мережа закладів швидкого харчування McDonald’s прибере штучний інтелект із посади адміністратора на МакДрайв у США. Той постійно робив помилки, як-то замовляв клієнтам морозиво із беконом чи виставляв величезні рахунки за курячі нагетси.
Хоча для багатьох щури — це лише шурхіт у кутку і причина викликати санепідемстанцію, бельгійська некомерційна організація APOPO вже понад 25 років доводить: ці гризуни — не просто милі, а ще й герої. Вони рятують людські життя, шукаючи… міни. А один з них, Ронін, потрапив за це до Книги Гіннеса.
Проєкт APOPO навчає африканських велетенських щурів (Cricetomys ansorgei) виявляти хімічні речовини у протипіхотних мінах та боєприпасах, залишених після воєн. Програма діє у співпраці з Сільськогосподарським університетом Сокоїне в Танзанії, де щури народжуються й проходять навчання.
На службі — 104 “HeroRATs”, як їх ніжно називають в APOPO. Маленькі, розумні, з фантастичним нюхом, вони надто легкі, щоби підірвати міну, але достатньо кмітливі, щоби її знайти.
Зірка серед щурів — п’ятирічний Ронін, який працює у Камбоджі. Лише з серпня 2021 до лютий 2025 він виявив 109 мін та ще 15 одиниць нерозірваних боєприпасів у регіоні Сіємреап. Це новий світовий рекорд серед гризунів-саперів.
До нього звання чемпіона належало щуру Маґаві, який за п’ять років служби натрапив на 71 міну й 38 інших вибухових предметів. Йому навіть вручили медаль за відвагу, а у 2022 році він пішов із життя від старості.
“Ронін дуже зосереджений, працьовитий і обожнює вирішувати завдання, — каже представниця APOPO Лілі Шаллом. — Для нього пошук мін — це як весела гра, і кожен день не схожий на попередній”.
Поза службою Ронін живе з місцевим тренером на ім’я Фанні, грає в лабіринтах, розв’язує головоломки і ласує авокадо, бананами й арахісом. “Він — не просто робоча одиниця, а справжній колега й партнер”, — каже Фанні.
З моменту заснування в 1997 році APOPO вже очистила 169 713 мін та інших вибухонебезпечних предметів в Африці, Європі та Південно-Східній Азії. В команді — люди, собаки та, звісно ж, суперщури.
Деякі щури з APOPO також навчились виявляти туберкульоз у лабораторіях. Їхній нюх прискорює діагностику захворювання — це особливо важливо у регіонах, які постраждали від воєн або бідності.
Раніше BitukMedia розповідало про самку гамбійського хом’якового щура Кароліну. День у день вона виявляла туберкульоз швидше та точніше, ніж в лабораторії. Тепер, після сотень врятованих життів і понад 3 тисяч виявлених випадків захворювання, Кароліна відпочиває на пенсії.
Сезонна алергія — дошкульний стан, що змушує шукати порятунку в аптеках або в народній медицині. Восьмирічний білощокий гібон на ім’я Кан із зоопарку Мельбурна (Австралія) перестарався – вдавшись до “самолікування”, він засунув травинку собі в ніс! Звісно, закінчилося це не дуже романтично.
“У Кана було запалення в носі через травинку, що застрягла, — розповіла старша ветеринарка зоопарку Сара Фріт. — Ми змогли обережно витягти її під анестезією, промити ніс і застосувати місцеві препарати, щоб полегшити симптоми алергії. Ми також зробили комп’ютерну томографію, щоб унеможливити інші проблеми в носовому проході”.
За її словами, процедура пройшла без жодного стресу. А головне — тепер Кан почувається значно краще!
Після операції він швидко повернувся до звичного життя в зоопарку разом зі своєю 16-річною партнеркою Лі-Ліан. Пара, яка разом вже багато років, знову співає в дуеті свої чарівні гібонячі серенади.
До слова, у дикій природі білощокі гібони мешкають у В’єтнамі та Лаосі, але нині цей вид перебуває на межі зникнення через браконьєрство, знищення середовища існування та незаконний обіг дитинчат як екзотичних тварин.
Лі-Ліан – багаторічна партнерка Кана. Фото – Zoos Victoria
Білощокі гібони (Nomascus leucogenys) — справжні романтики: вони моногамні, різняться зовнішністю між самцями і самками, і не лише співають один одному, а й можуть пуститися в танець, щоб вразити обранця. Ну а Кан, схоже, ще й захоплюється альтернативною медициною!
Як розповідало BitukMedia, японський зоопарк розкрив таємницю того, як змогла завагітніти самка гібона, що сиділа в одиночному вольєрі. Відповіді, хто ж батько, довелось чекати цілих два роки.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
