“Жіночий портрет” Владислава Галімського, викрадений понад 80 років тому під час Другої світової війни, повернувся до України. Пошук і верифікація картини тривали кілька років. Зусиллями музейників та Служби зовнішньої розвідки, твір мистецтва знову став частиною національної колекції й вже експонується в Києві.

Про це повідомили в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У Національному художньому музеї України (НХМУ) відновлено справедливість: після десятиліть пошуків до музею повернулася картина “Жіночий портрет” Владислава Галімського (1898). Це перший твір із колекції музею, який вдалося повернути після незаконного вивезення в роки Другої світової війни.

Пошук полотна розпочався ще у 2018 році, коли його вперше виявили на аукціоні в Штутгарті (Німеччина). Фахівці музею провели ретельну верифікацію: опис, розміри, співставлення з архівними довоєнними фотографіями. Все вказувало — це зниклий експонат НХМУ.

“До кожного рядочка в списку втрат музею ми роками шукали зображення й перевіряли всю можливу інформацію. І ось один із творів ми побачили на аукціоні в Штутгарті — з’явилася надія, що зможемо його якось повернути”, — зазначила генеральна директорка музею Юлія Литвинець. За її словами, аукціони не йшли назустріч, тому довелося звернутися до Інтерполу та інших організацій. Прорив у справі стався після залучення Служби зовнішньої розвідки України.

“Аукціон був напівлегальним, а покупець — анонімним. Ми провели цілий комплекс заходів, щоб встановити його особу, яка виявилася доволі цікавою. Це громадянин Білорусі, тісно пов’язаний із режимом Лукашенка. Він чудово знав, що купує викрадену в Україні картину… Наші перемовини з ним були досить тривалими. Результат ви бачите сьогодні — картина знову в музеї”, — розповів офіційний представник СЗРУ Олег Александров.

Вже зараз відвідувачі можуть побачити “Жіночий портрет” у залах НХМУ. Картина експонуватиметься протягом місяця “як символ незламності культурної пам’яті, як нагадування про важливість збереження культурної спадщини та ефективної співпраці між фахівцями й державними інституціями”.

Поряд із нею — цифрова реконструкція історичної виставки “Український портрет XVII–XX століть”, що відбулася у стінах музею 1925 року, де вперше був представлений і твір Галімського.

Під час Другої світової війни з фондів музею було вивезено понад 65 тисяч одиниць зберігання. Станом на сьогодні вдалося повернути лише 262 твори. “Ці історичні втрати болісно перегукуються із сучасною війною, у якій Україна знову втрачає свою культурну спадщину внаслідок російської агресії. У такій реальності кожен повернений витвір — це не просто експонат, а символ національної памʼяті, незламності й культурної тяглості”, – наголошують в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

Владислав Галімський (1860–1940) — український художник польського походження, майстер портретного живопису кінця XIX – початку XX століття.

Народився у Львові (тоді — Австро-Угорщина). Освіту здобув у Краківській академії мистецтв, згодом удосконалював свою майстерність у Відні та Парижі. У своїй творчості поєднував риси академічного реалізму з імпресіоністичними впливами. Особливе місце в його доробку посідає портретний жанр.

Творча спадщина Галімського частково зберігається в музеях України, Польщі, Австрії та приватних колекціях. Його ім’я довгий час залишалося в тіні, але нині поступово повертається до культурного контексту як важливе для української мистецької традиції.

Як розповідало BitukMedia, до Ліверпулю через 47 років повернулася табличка з Пенні-Лейн — вулиці, що згадується в пісні The Beatles. У 1970-х роках знаменитий вуличний знак викрали. А тепер він дивним чином з’явився знов і буде виставлений у музеї The Beatles Story.