Субота, 4 Квітня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 4

Вижив, але потребує допомоги: оленя Бориса збила автівка

0
Олень Борис. Фото - скриншот

Він звик довіряти людям і спокійно гуляти вулицями. Але один вечір ледь не став для нього фатальним. Зірку Полісся оленя Бориса збила автівка. До травмованого терміново виїхала спецбригада з обладнанням. “Зараз головне не робити поспішних дій, адже на кону життя тварини”, – пишуть волонтери.

Про це розповідає ВВС.

У селищі Зарічне на Рівненщині ввечері 23 березня автомобіль збив відомого оленя Бориса — тварину, яку добре знають і люблять місцеві жителі та користувачі соцмереж.

За даними поліції, за кермом авто була 28-річна місцева жителька. Після наїзду вона втекла з місця ДТП, пояснивши згодом, що злякалася. Правоохоронці швидко встановили її особу. Вона була твереза, однак кермувала без увімкнених фар. Отримала адміністративні протоколи за втечу з місця аварії та відсутність страхового поліса.

Про інцидент першим повідомив інженер з охорони лісу Руслан Христюк, який опікується твариною. За його словами, удар був сильним: у Бориса розбита голова та травмована задня нога. Спочатку олень стояв на трьох ногах і втрачав кров, пізніше зміг підвестися, однак рухається повільно і кульгає.

На місці ДТП залишилися уламки фар, скло та калюжі крові. Очевидці викликали поліцію.

Попри серйозні травми, за оновленими даними, загрози життю тварини наразі немає. Олень перебуває під наглядом єгеря, а до нього вже вирушила команда фахівців.

Керівник реабілітаційного центру Домівка врятованих тварин Орест Залипський повідомив, що спеціалісти проводять обстеження Бориса просто на місці. Через критичний стан транспортувати його до клініки вирішили не ризикувати.

Медики використовують мобільне обладнання а саме рентген та УЗД, щоб оцінити пошкодження голови та ноги. Головне завдання зараз — стабілізувати стан тварини і не допустити больового шоку.

Олень Борис уже сім років вільно гуляє Зарічним. Його підгодовують місцеві, він не боїться людей, бере їжу з рук і навіть заходить у двори. Особливу популярність він здобув завдяки відео в соцмережах — зокрема на сторінках місцевої жительки Ірини Токміної.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Iryna Tokmina (@irysik3076)

У оленя також є власний канал у тіктоку, на багатьох відео в ньому видно, що тварина охоче контактує з людьми, дозволяє себе гладити і годувати.

Нещодавно Борис повернувся з лісу після зимівлі та скинув роги. І саме тоді знову почав з’являтися біля людей.

@olen.borys.4.5.0 #оленьборис #олень #славаукраїні #українськийтікток #зсу🇺🇦 ♬ Funny – Gold-Tiger

Історія оленя, який довіряв людям, але постраждав від людської необережності, вже сколихнула мережу — тепер сотні людей стежать за його станом і сподіваються на одужання. Підтримати фінансово можна за посиланням.

Глядачі не могли дивитися — але дивилися: «король фріків» встановив новий світовий рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Це виглядає так, що хочеться відвернутися. Але неможливо. Австрієць встановив дивний рекорд Гіннеса з повітряними кульками.

Про це розповідає сайт Реєстру рекордів.

Австрієць Мальте Дюнзер встановив один із найбільш незвичних рекордів у світі — і змусив глядачів буквально закривати очі.

На шоу Книги рекордів Гіннеса у німецькому Мюнхені він за хвилину 10 разів протягнув повітряні кульки… через ніс і витягнув їх через рот.

Під час виступу у залі панувала суміш шоку і захоплення: люди закривали обличчя руками, але все одно підглядали крізь пальці.

Щоб підготуватися до рекорду, Дюнзер довго експериментував із різними предметами та типами кульок, поки не знайшов оптимальний варіант. Також він використовував невелику кількість олії, щоб кульки легше проходили.

У результаті — 10 успішних «проходів» за 60 секунд і офіційний рекорд Гіннеса.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Guinness World Records (@guinnessworldrecords)

Після виступу рекордсмен, весь у мастилі, радів і святкував перемогу, отримавши сертифікат.

Мальте Дюнзер уже відомий своїми екстремальними витівками в інтернеті. У соцмережах він називає себе «королем фріків» і регулярно публікує відео з ризикованими трюками – від катання у гігантських шинах до небезпечних стрибків. Втім, організатори наголошують: повторювати такі експерименти вдома не варто.

Поки глядачі оговтуються від побаченого, залишається лише одне питання: чим цей рекордсмен здивує світ наступного разу.

Як розповідало BitukMedia, бігти спиною вперед у туфлях на підборах — звучить як неможливий трюк, але іспанець Крістіан Роберто Лопес Родрігес зробив з цього світовий рекорд. І зробив так швидко, що навіть професійні бігуни у кросівках могли б позаздрити.

Схожа на єгипетську: на Марсі знайшли незвичну «піраміду»

0
Фото - NASA/JPL-Caltech/UArizona

Знімок з Марса знову розбурхав мережу. Користувачі побачили «штучну піраміду». Та чи справді це щось неземне?

Про це розповідає Science Alert.

На Марсі знову знайшли об’єкт, який змусив багатьох заговорити про можливі «штучні споруди» на Червоній планеті. Йдеться про структуру, що дивно нагадує піраміду і вже активно обговорюється у соцмережах.

Насправді цей об’єкт не новий. Його вперше зафіксували ще на початку 2000-х років на знімках, отриманих космічними апаратами NASA. Розташований він у районі каньйону Кандор-Чазма — одному з найбільших на планеті.

Нещодавно інтерес до «піраміди» знову спалахнув після публікації в соцмережі X, яку поширив режисер Браян Корі Доббс. Він припустив, що на знімках можуть бути ознаки штучних структур.

Зображення справжні — їх зробили орбітальні апарати, зокрема Mars Reconnaissance Orbiter із камерою високої роздільної здатності. Однак пояснення вчених набагато прозаїчніше.

Форма, схожа на піраміду, — це звичайна гора, яку протягом мільярдів років формували вітер, зсуви, можливо вода і геологічні процеси. Вона має приблизно 290 м у діаметрі та близько 145 м заввишки.

Такі утворення на Марсі не рідкість. Вчені називають їх «підвищеними структурами» — це твердіші ділянки породи, які залишилися після того, як навколишній ґрунт зруйнувався.

Якщо придивитися уважніше, «піраміда» не має ідеально рівних граней: її схили нерівні, а сторони різняться за формою. Це ще один доказ природного походження.

Подібні «пірамідальні» гори є і на Землі — наприклад, у Колумбії чи Китаї. Тож у цьому випадку Марс просто повторює знайомі геологічні процеси.

Фахівці пояснюють: людський мозок схильний бачити знайомі форми навіть там, де їх немає. Саме тому кам’яні утворення інколи здаються нам обличчями, тваринами або будівлями.

Попри це, Марс і без «загадкових пірамід» залишається однією з найцікавіших планет для досліджень — із ландшафтами, які водночас і схожі на земні, і абсолютно унікальні.

І хоча ця «піраміда» — лише оптична ілюзія, вона знову нагадує: іноді найбільші загадки Всесвіту народжуються не в космосі, а в нашому сприйнятті.

Як розповідало BitukMedia, планетологи за допомогою орбітального апарату MRO виявили в екваторіальній зоні Марса залишки величезного щитового вулкана, який назвали Вулканом Ночі. Його діаметр сягає 250 км, а висота у 9 км робить вулкан сьомим за висотою на планеті.

Раніше марсохід Perseverance на поверхні Марса зробив зображення каменя з круглим отвором посередині, який вже прозвали «пончиком». Цей загадковий об’єкт лежав серед інших уламків такого ж кольору, що вказує на їхнє загальне походження. Є припущення, що знахідка є шматком великого астероїда позамарсового походження. Але з ним згодні не всі.

Сезон почався: у гніздо лелек на Полтавщині прилетів перший птах

0
Фото - скрін YouTube Лелека Грицько

Першого у цьому сезоні лелеку зафіксувала камера з гнізда на Полтавщині. Та це був не той, на кого чекали. Як здогадались?

У Національному природному парку «Пирятинський» розпочався новий сезон спостережень за лелеками: в гніздо відомої пари Грицика й Одарки приземлився перший птах.

Щоправда, це був не господар оселі, а так званий «залітний» лелека. Постійні мешканці гнізда поки що не повернулися.

Про першу появу лелеки повідомила дослідниця птахів Ірина Саражинська: «Нарешті сталася така очікувана подія нового сезону — перший лелека прилетів у гніздо».

За словами дослідниці, схожа ситуація була і торік: у 2025 році першим у гнізді також з’явився чужий птах — це сталося 20 березня.

Птаха зафіксували 22 березня о 17:11:29 — за подією можна було спостерігати у прямому ефірі. Що і зробили понад 200 глядачів. Гість пробув у гнізді лише півтори хвилини: встиг перекласти гілочку і полетів далі.

Глядачі YouTube каналу “Лелека Грицько” припустили, що це може бути один з лелеченят Одарки, який виріс в цьому гнізді в попередні роки. От тільки те лелече потомство було окільцьовано, а гість був без кільця.

Видала “залітного” й інша деталь поведінки. Як би в гніздо повернувся один з господарів, птах обовʼязково видав би свою “пісню” фірмовим клекотінням.

У парку вже четвертий рік поспіль спостерігають за життям лелек. Раніше тут жила пара, яку назвали Грицьком та Одаркою. Втім, навесні минулого року повернулася лише самка, а згодом до неї приєднався молодий самець, якого прозвали Грициком.

У травні 2025 року у пари з’явилися п’ятеро пташенят. Їхні імена обирали користувачі соцмереж, які активно стежать за життям гнізда онлайн.

Тепер глядачі знову чекають на повернення “своїх” лелек і нові історії з гнізда.

І поки у гнізді лише короткий візит гостя, головна інтрига сезону залишається відкритою: коли ж повернуться Грицик і Одарка.

Замість складних операцій — новий орган: штучний стравохід може допомогти у лікуванні дітей

0
Фото - Dragana Gordic/Shutterstock

Їжа проходить, як у звичайному органі — вчені вперше створили та пересадили свині «вирощений» стравохід. Це відкриття дає надію на лікування дітей із вродженим захворюванням стравоходу, яке унеможливлює їхнє харчування.

Про це пише Sky News.

Британські вчені вперше створили в лабораторії стравохід і успішно пересадили його тваринам. Після операції вони змогли нормально ковтати їжу — так, ніби орган був «рідним».

Авторами дослідження є вчені з лікарні Great Ormond Street та Університетського коледжу Лондона.

Суть технології — у поєднанні донорської тканини та власних клітин пацієнта. Вчені беруть стравохід свині, видаляють із нього всі клітини, залишаючи лише «каркас», а потім заселяють його клітинами майбутнього реципієнта.

У лабораторії ці клітини розмножуються і поступово «оживляють» структуру. Після цього орган поміщають у спеціальне середовище, де він розвивається ще близько тижня. Уся процедура займає приблизно два місяці.

У досліді брали участь вісім тварин — усі вони добре перенесли трансплантацію. Уже за три місяці новий стравохід повністю інтегрувався в організм, а через пів року сформував власні м’язи, нерви та судини. Це дозволило йому працювати як звичайному органу — скорочуватися і проштовхувати їжу до шлунка.

Важливо, що імунна система не відторгала трансплантат, адже він був створений із власних клітин організму.

Науковці кажуть: це може стати проривом для дітей, які народжуються з важкими вадами стравоходу. Наприклад, при рідкісному стані, коли орган не сформований повністю, малюки не можуть їсти самостійно і потребують складних операцій.

За словами дослідників, у майбутньому можна буде заздалегідь готувати «заготовки» різних розмірів і швидко створювати індивідуальний орган для конкретної дитини.

Один із батьків маленького пацієнта, який проходив лікування, зізнається: ідея однієї операції, яка могла б одразу вирішити проблему, звучить як щось, що змінює життя.

Науковці підкреслюють: поки що технологію перевірили лише на тваринах, але результати дають підстави говорити про реальну перспективу застосування у людей.

Якщо цю технологію вдасться перенести в медичну практику, вона може змінити не лише лікування, а й саме уявлення про те, як створюються органи для життя.

Як розповідало BitukMedia, медицина наближається до того, що ще недавно вважалося неможливим. Японські вчені отримали дозвіл застосовувати методи лікування, які використовують клітини, здатні перетворюватися на будь-яку частину людського тіла.

Повернувся з полону і зняв своє фото: історія захисника Маріуполя

0
Фото - скрін Суспільне. Хмельницький

Майже чотири роки полону і момент, який став символом повернення. Захисник Маріуполя сам зняв своє фото з банера на Алеї Віри та Надії.

Про це розповідає «Суспільне Хмельницький».

У місті Ізяслав звільнений з російського полону офіцер Василь Ткачук зняв власне фото з банера, на якому розміщені портрети полонених і зниклих безвісти захисників України.

Подія відбулася 22 березня на Алеї Віри та Надії. Підтримати військового зібралися понад 200 людей.

Василь Ткачук родом із села Білогородка на Хмельниччині. Ще у 2014 році він став на захист України, а з початком повномасштабного вторгнення був серед оборонців Маріуполя. 25 березня 2022 року військовий потрапив у російський полон, де провів майже чотири роки.

У січні 2024 року його засудили до довічного ув’язнення, однак уже в лютому 2026-го Ткачука звільнили під час обміну полоненими між Україною та рф.

Підтримати побратима прийшов і колишній військовополонений Іван Бурдим. Він зізнався, що атмосфера зустрічі була особливою. «Це було дуже круто та сильно. Люди дають зрозуміти, що тебе чекають, що ти важливий у цьому суспільстві», — сказав він.

Емоціями поділилася і керівниця місцевого осередку громадської організації «Об’єднання Захисників України та їх родин» Тамара Горнюк. «Я дуже мрію, щоб кожен, хто на цьому банері, прийшов і сам зняв своє фото», — зазначила вона.

Водночас у родині військового ще чекають на одну звістку: батько Василя, Олег, з грудня 2022 року вважається зниклим безвісти.

Алею Віри та Надії в Ізяславі відкрили 25 жовтня 2025 року. На банері розміщено понад 100 світлин українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.

За даними місцевої влади, під час обміну 5 лютого додому повернулися шестеро жителів Хмельниччини.

Цей момент у Ізяславі став нагадуванням: за кожним фото на банері — історія очікування, яка ще має завершитися поверненням.

Як розповідало BitukMedia, у селі Макіївка на Чернігівщині громада зустріла свого Героя – Григорія Петровича Кужеля, який повернувся з російського полону. Чоловік власноруч зняв своє фото зі стенда безвісти зниклих на сільський Алеї надії.

Підкорив з першої ж спроби: легкоатлет Дорощук став чемпіоном світу у стрибках у висоту

0
Фото - EPA/Adam Warzawa

Український легкоатлет Олег Дорощук став чемпіоном світу зі стрибків у висоту в приміщенні, здобувши перше в історії України золото у цій дисципліні серед чоловіків.

Про це повідомили в «Суспільне Спорт».

Світову першість приймала Арена Торунь (Польща). У фіналі українець змагався з 11 суперниками.

Ключовою стала висота 2,30 м: Дорощук подолав її з першої спроби. Його головний конкурент Ерік Портільйо також взяв планку, але не з першого разу.

У підсумку саме менша кількість спроб принесла українцю золоту медаль, хоча висота 2,33 м залишилася непідкореною. Третю сходинку розділили представники Ямайки та Південної Кореї з результатом 2.26 м.

Для 24-річного спортсмена це найбільше досягнення в кар’єрі. Торік він став віцечемпіоном Діамантової ліги, а тепер піднявся на найвищу сходинку світової першості.

Дорощук втретє в кар’єрі виступив на ЧС у приміщенні. На двох попередніх світових першостях українець фінішував у топ-5: у 2024-му став четвертим (2.24 м), тоді як торік став п’ятим з кращим результатом — 2.28 м.

Це золото стало історичним: за останні дванадцять років Україна не вигравала чемпіонат світу в приміщенні у чоловічих стрибках у висоту. Відтепер Олег Дорощук є чинним чемпіоном у приміщенні як на світовому, так і на європейському рівнях. Своє дебютне європейське золото він виборов ще у 2025 році. Загалом це одинадцята золота нагорода для України за всю історію виступів на чемпіонатах світу в приміщенні.

Загалом для української збірної це вже третя медаль на Чемпіонат світу з легкої атлетики в приміщенні 2026. Раніше чемпіонкою стала Ярослава Магучіх, а срібло виборола Юлія Левченко.

Як розповідало BitukMedia, українка Ольга Лящук вже втретє стала найсильнішою жінкою планети.

Крайнощі у материнстві можуть впливати на старіння – дослідження

0
Фото - Getty

Вибір, який здається особистим, може мати біологічні наслідки — дослідження про дітей і довголіття здивувало науковців. То скільки дітей треба мати, щоб жити довше?

Про це розповідає Science Alert.

Кількість дітей у жінки може бути пов’язана з тим, як швидко вона старіє і скільки живе. Такого висновку дійшли науковці з Університету Гельсінкі (Фінляндія) у новому масштабному дослідженні.

Йдеться не про пряму залежність чи рекомендації для життя, а про загальну закономірність, яку помітили серед великої групи людей. Вчені пояснюють це так: організм має обмежені ресурси — час та енергію. І якщо значна їх частина витрачається на народження та виховання дітей, то менше залишається на «ремонт» і підтримку тіла.

Цю ідею описує так звана теорія «одноразового тіла», яка розглядає баланс між відтворенням і виживанням.

Дослідники проаналізували дані майже 15 тисяч жінок-близнючок, щоб мінімізувати вплив генетики. Окремо у понад тисячі учасниць оцінили так зване біологічне старіння — тобто не паспортний вік, а стан організму.

Результати виявилися неоднозначними. Найгірші показники (як за ризиком смерті, так і за темпами старіння) були у двох груп: у жінок без дітей і у тих, хто народив багато (в середньому майже сімох).

Натомість найкращі показники зафіксували у тих, хто мав 2–3 дітей. Також виявилося, що жінки, які народжували у віці від 24 до 38 років, загалом мали кращі результати.

Цікаво, що ранні пологи спершу пов’язували зі швидшим старінням, але після врахування інших факторів (наприклад, способу життя чи індексу маси тіла) цей ефект майже зникав.

А ось зв’язок між відсутністю дітей або дуже великою їх кількістю та показниками здоров’я залишався навіть після додаткового аналізу.

Водночас науковці підкреслюють: ці дані не означають, що саме діти «скорочують» чи «подовжують» життя. Можуть існувати інші причини — наприклад, стан здоров’я, який впливає і на можливість мати дітей, і на тривалість життя.

Дослідження також не заперечує відомих плюсів батьківства — як психологічних, так і соціальних.

Тож головний висновок простий: це не інструкція до життя, а ще один шматок пазлу у розумінні того, як наші життєві рішення можуть залишати слід у тілі задовго до старості.

І хоча наука все частіше намагається «порахувати» щастя і довголіття, рішення про дітей усе ж лишається не формулою, а вибором.

Як розповідало BitukMedia, якби щастя було змаганням, ці країни забрали б усі медалі. І одна з них — абсолютна рекордсменка. Адже Фінляндія утримує позицію вже майже десятиліття.

“Повертаємо до життя”: Укрпошта випустила марку про українських саперів

0
Фото - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України

У Києві презентували марку, присвячену героям розмінування — тим, хто очищає країну від смертоносних пасток війни. Новий поштовий випуск називається «Повертаємо до життя: герої розмінування». Ініціатором стала Укрпошта.

Про це у Facebook повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.

Марка вшановує фахівців, які щодня очищають території від вибухонебезпечних предметів і повертають людям можливість жити, працювати та відновлювати громади.

У центрі композиції — ілюстрація сапера та символів розмінування. Поруч зображена машина «Надія» — DOK-ING MV-10. Вона вже довела свою ефективність: торік витримала пряме влучання ворожого безпілотника. Завдяки дистанційному керуванню оператори залишилися неушкодженими, а техніку вдалося швидко відновити.

Автором марки став художник, мистецтвознавець і військовослужбовець Михайло Скоп.

Від початку повномасштабного вторгнення Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. За цей час сапери вже очистили сотні тисяч гектарів територій. До процесу активно залучають сучасну техніку: зокрема, 69 машин виробництва DOK-ING розмінували понад 30 мільйонів квадратних метрів.

Проєкт реалізували за участі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, ДСНС України та Державної спеціальної служби транспорту.

Фото – Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України

Як розповідало BitukMedia, “Укрпошта” випускає марку до 30-річчя “Вернадського”.

До 100 км і 700 кг: в Україні представили потужний РНК для фронту

0
Фото - Armolab

700 кг вантажу, до 100 км ходу та евакуація поранених — українці створили наземний дрон нового класу. НРК Mamont – це вже не просто робот для фронту, а повноцінна «логістична машина».

Про це розповіли у виданні «Оборонка».

Українська компанія Armolab представила прототип важкого наземного роботизованого комплексу Mamont, призначеного для логістики та евакуації на фронті. Про це повідомив співвласник компанії та інженер Дмитро Мамонов.

За його словами, новий проєкт створювали з урахуванням запитів військових. Якщо середні платформи вже зайняли свою нішу, то попит на великі НРК, здатні перевозити значні вантажі на великі відстані, лише зростатиме.

Mamont важить близько 1100 кг і може перевозити до 700 кг вантажу. Максимальна швидкість — до 50 км/год, а запас ходу — до 100 км. Для порівняння, інші українські платформи, як-от TerMIT чи NUMO, мають менший радіус дії та вантажопідйомність.

Розробники також передбачили функцію самоскида — вантажний відсік може підійматися для швидкого вивантаження. Окрему увагу приділили захисту: конструкція має каркас під антидронову сітку, а в майбутньому може отримати активні системи — зокрема турелі для знищення FPV-дронів.

Одним із ключових сценаріїв використання Mamont є евакуація поранених. У компанії відмовилися від ідеї тісного закритого модуля — натомість розробляють відкриту конфігурацію для перевезення двох людей із більшим простором і доступом повітря.

Платформа також може бути додатково захищена бронепанелями. Інженери обрали колісну базу як більш ремонтопридатну та прохідну в польових умовах.

Наразі прототип оснащений базовим радіоканалом зв’язку, однак архітектура дозволяє інтегрувати різні рішення, включно зі супутниковими системами.

Розробник Дмитро Мамонов демонструє прототип важкого НРК Mamont. Фото – ARMOLAB

Комплекс перебуває на етапі доопрацювання. Його планують підготувати до кодифікації та масштабування вже цього літа. Очікується, що ціна Mamont буде на рівні або нижче середньої у сегменті важких наземних дронів.

Дмитро Мамонов раніше працював над розвитком проєктів у сфері військової робототехніки, зокрема брав участь у створенні ранніх версій платформи TerMIT та розвитку напрямку, з якого згодом виросла компанія Numo Robotics.

На тлі зростання ролі роботизованих систем на фронті українські розробники продовжують розширювати лінійку техніки — від компактних платформ до важких комплексів нового покоління.

Якщо Mamont доведе ефективність у реальних умовах, це може стати ще одним кроком до війни, де частину найнебезпечніших завдань виконуватимуть машини замість людей.

Як розповідало BitukMedia, на фронті з’являється новий інструмент боротьби з ворожими безпілотниками. Українські інженери створили спеціальний двигун для дронів-перехоплювачів, які здатні розганятися до швидкостей до 350 км/год.

Вона шукала під завалами і після обстрілів: Україна втратила собаку-рятувальницю

0
Фото - Ханна відпочиває під час роботи. Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін "Антарєс"/Facebook

Її називали «чотирилапим янголом останньої надії». Собака-рятувальниця, яка шукала і живих, і загиблих, більше не вийде на місії. Доберман Ханна пішла з життя.

Про втрату повідомили на Facebook-сторінці Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс».

У Павлограді померла доберман Ханна — одна з найвідоміших собак-рятувальниць України.

Ханна була універсальною пошуковою собакою: вона працювала як у пошуку живих людей під завалами, так і у виявленні тіл загиблих. За роки служби взяла участь у сотнях пошукових та рятувальних місій у різних регіонах України — від Київщини до Харківщини.

За даними загону, завдяки її роботі вдалося повернути понад 170 загиблих, а також врятувати щонайменше одне життя — людину, яку знайшли на сьому добу після зникнення.

Собака залучали до роботи разом із Державною службою України з надзвичайних ситуацій, поліцією та військовими, зокрема у межах проєктів цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Вона працювала на місцях ракетних ударів у Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі, Краматорську та інших містах.

Окрім пошукових операцій, Ханна брала участь у терапевтичних візитах, підтримуючи поранених і пацієнтів лікарень. Її допускали навіть до реанімаційних відділень.

Рік тому Ханні діагностували тяжке захворювання і прогнозували лише кілька місяців життя. Втім вона прожила ще рік — і до останнього продовжувала працювати у складних місіях. Одна з них, за словами кінологів, і могла пришвидшити її смерть.

Фото – Суспільне Дніпро

“Це була не просто собака — Душа та Людина… Собака, яка прожила життя задля людей та зробила в ньому набагато більше, ніж деякі люди. Все її життя — це пошук. Ханна поклала здоров’я та отримала свій діагноз, працюючи на місцях важких боїв та ворожих атак. Одна з місій останніх місяців прискорила її смерть”, — додали в повідомленні.

Фото – Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін “Антарєс”/Facebook

У загоні Ханну називають «чотирилапим янголом останньої надії» і зазначають, що це втрата, яку важко прийняти. Глибокі співчуття висловили провідниці собаки — Карині Колісниченко.

Карина та Ханна. Фото – Суспільне Дніпро

В січні 2025 року Ханна та Карина одержали відзнаку від Кінологічної спілки України «Чотирилапий захисник» в номінації «За врятоване життя».

Карина розповідала, що завела добермана Ханну, коли собаці було чотири місяці. В кінологічний центр привела щеня, щоб зайнятися послухом. Вони почали тренуватися за спеціальною методикою для собак-рятувальників, у Ханни добре виходило. За рік, у березні 2021-го, Карина та Хана вперше вирушили на пошуки.

Наприкінці листопада минулого року Ханна перенесла операцію, розповіла її власниця. “На жаль, коли ми працюємо на завалах, поранення бувають майже кожного разу, бо завал — все ж таки дуже складна конструкція, собака велика, може зачепитися та ще щось таке. І, як правило, коли собаки працюють, вони не відчувають болю”, — пояснила рятувальниця.

Як розповідало BitukMedia, українські собаки на фронті стрімко дичавіють. Вчені зафіксували разючі зміни у покинутих собаках – за короткий проміжок часу вони набули рис диких видів, як-от вовки та койоти.

Наука, яку видно: українські антарктичні знімки відзначили на міжнародному рівні

0
Пінгвіни і регульований туризм в Антарктиці. Фото - Анна Соіна

Антарктида знову принесла Україні перемоги — і цього разу одразу кілька. Полярники «Вернадського» встановили власний рекорд у міжнародному конкурсі. Вони показали, як виглядає наука, яку хочеться … дивитися.

Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.

Українські полярники та полярниці здобули рекордну кількість перемог у конкурсі наукових зображень для Вікіпедії WikiScience Contest. Цього року вони вибороли одразу три перших місця та одне третє — найкращий результат за всю історію участі України.

Фото – Анна Соіна

У номінації «Люди в науці» перше місце здобула геофізикиня Анна Соіна. Її світлини показують геофізика 29-ї Української антарктичної експедиції Олександра Богомаза, який фарбує щогли пасивного іонозонда на станції «Академік Вернадський». Висота конструкції сягає 12 метрів, а сам процес демонструє, що робота в Антарктиці — це не лише дослідження, а й підтримка інфраструктури.

Фото -Анна Соіна
Фото – Олександр Богомаз
Фото – Анна Соіна
Фото – Олександр Богомаз

У категорії «Живі організми» перемогла серія «Птахи Антарктики», створена Анною Соїною та Олександром Богомазом. Серед робіт — кадри південнополярного поморника під час крику, гігантського буревісника на узбережжі острова Галіндез, а також пташенят у природному середовищі.

Перше місце у номінації «Нефотографічні зображення» отримала біологиня Зоя Швидка за відео, на якому тюлень-крилеїд повзе по кризі. Цей запис раніше вже набув популярності у мережі.

Ще одну нагороду — третє місце в «Загальній категорії» — також здобула Анна Соіна за фото пінгвінів і регульованого туризму в Антарктиці.

Конкурс в Україні тривав з 20 листопада до 20 грудня 2025 року. У ньому взяли участь 76 учасників, які подали 744 зображення — це один із найвищих показників за всі роки. Роботи оцінювали у кількох номінаціях, зокрема «Мікроскопія», «Живі організми», «Люди в науці», «Нефотографічні зображення» та «Загальна категорія».

Український етап є частиною міжнародного конкурсу, тож найкращі роботи також змагатимуться на світовому рівні. Торік українські полярники вже здобули п’ять призових місць — і цього року перевершили власний результат.

Антарктика вкотре стала не лише полем для досліджень, а й джерелом історій, які перемагають — і в науці, і в мистецтві.

Як розповідало BitukMedia, горбатий кит влаштував «шоу» для українських полярників.

«Гострі картузи» повертаються — і ведуть туристів за собою: куди їхати кінопаломникам

0
Фото - visit_birmingham/ Instagram

Поки новий фільм про родину Шелбі виходить на екрани, фанати пакують валізи. Маршрут вже прокладений — і він веде не лише до Бірмінгема. Місця зйомок «Гострих картузів» (Peaky Blinders) стали новими магнітами для туристів.

Про це розповідає EuroNews.

20 березня на платформі Netflix вийшов фільм “Гострі картузи: Безсмертний”  (Peaky Blinders: The Immortal Man) – й інтерес до світу Томмі Шелбі знову різко зріс. Хітовий серіал Peaky Blinders, який стартував у 2013 році, не лише здобув мільйони фанатів по всьому світу, а й спричинив туристичний бум у Великій Британії.

Події серіалу розгортаються у Бірмінгемі, однак більшість сцен знімали в інших містах. Частину нового фільму створили в районі Дігбет — колишній промзоні, що нині перетворилася на креативний квартал із кафе, барами та магазинами.

Однією з ключових локацій став Black Country Living Museum. Саме тут знімали чимало сцен серіалу, зокрема подвір’я Чарлі, де герої займалися нелегальними перевезеннями. Для фанатів навіть створили спеціальні нічні заходи, де можна перевдягнутися у стилі банди Шелбі.

Втім, справжній центр «кінопаломництва» — це Ліверпуль. Тут зняли багато знакових сцен. Серед популярних місць — доки Стенлі, площа Фолкнер-сквер і St George’s Hall, де відбулася одна з найдраматичніших подій серіалу.

Неподалік розташоване мальовниче селище Порт Санлайт, де знаходиться будинок Поллі Шелбі. Містечко з майже 900 історичними будівлями створює ефект подорожі в минуле.

Ще одна локація — пляж Формбі (Formby Beach), який «зіграв роль» курортного Маргейта у фіналі четвертого сезону. Це частина природоохоронної території з рідкісними видами тварин.

Будинок Томмі Шелбі, який у серіалі розташований у Ворікширі, насправді — це Арлі Холл (Arley Hall). Історичний маєток відкритий для відвідувачів у певні дні, а його сади доступні щодня.

Також серед локацій — Манчестер, де знімали сцени у Північному кварталі та на території лазень Вікторія (Victoria Baths).

Для тих, хто не хоче планувати маршрут самостійно, доступні тематичні тури тривалістю кілька годин, створені у співпраці з авторами серіалу.

Серіал, натхненний реальною бандою, що діяла в Бірмінгемі наприкінці XIX — на початку XX століття, завершився у 2022 році. Та, схоже, його вплив лише посилюється — тепер уже не тільки на екранах, а й на туристичних мапах.

Як розповідало BitukMedia, нове дослідження доводить, що глибоке занурення у вигадану історію допомагає психіці впоратися з напругою і навіть підштовхнути до глибоких роздумів. А що ви знаєте про біндж-вотчинг?

«Мозок на колесах»: показали авто, що допомагає працювати в дорозі (ВІДЕО)

0
Фото - Trinity

Уявіть авто, з яким можна поговорити про роботу дорогою в офіс. Такий транспорт уже показали в Кремнієвій долині (США). Музикант презентував триколісний електрокар «з мізками».

Про це розповідає EuroNews.

Американський музикант will.i.am презентував новий футуристичний транспорт із вбудованим штучним інтелектом. Прем’єра відбулася на щорічній конференції Nvidia GTC у Кремнієвій долині.

Проєкт під назвою Trinity (Трійця) — це одномісний триколісний електричний автосайкл, створений спеціально для міських поїздок. Компактний корпус і система сенсорів дозволяють йому ефективно рухатися у щільному трафіку.

За словами розробника, транспорт здатен розганятися до 96 км/год менш ніж за дві секунди. Водночас максимальна швидкість не є пріоритетом — акцент зроблено на швидкому та маневреному пересуванні містом.

Головна особливість Trinity — вбудований ШІ-асистент. Система використовує камери з оглядом 360 градусів і аналізує оточення: інші авто, велосипеди, пішоходів, світлофори та дорожні знаки. На основі цих даних вона може підказувати маршрут і попереджати водія про небезпеки.

Крім того, штучний інтелект здатен взаємодіяти з водієм у форматі діалогу. Наприклад, під час поїздки можна обговорювати документи, генерувати ідеї або керувати робочими завданнями.

Попри це, Trinity не є безпілотним транспортом — керування повністю залишається за людиною. Розробники наголошують: головна мета — не замінити водія, а зробити поїздку більш продуктивною.

Очікується, що вартість автосайкла буде нижчою за 30 тис. доларів (приблизно 27 тисяч євро), щоб зробити технологію доступною для ширшого кола користувачів.

Виробництво планують запустити невеликими серіями у Лос-Анджелес. Там також створять центр розробки робототехніки та нових ШІ-систем.

Якщо концепція приживеться, щоденні поїздки можуть змінитися — замість втрати часу в заторах водії отримають ще одну “розумну” робочу зону на колесах.

Як розповідало BitukMedia, британський винахідник Майкл Воллгед заявив про нове неофіційне досягнення у категорії «найшвидший сміттєвий контейнер на колесах». Його модернізований бак розвинув швидкість 106 км/год.

На Сумщині у лікарні знайшли військового, якого майже рік вважали зниклим безвісти

0
Фото - Заставнівська міська рада

Майже рік без звістки. Українського військового з Буковини Руслана Михайлюка, якого вважали за зниклих безвісти з травня 2025 року, виявили в одній із лікарень Сумської області.

Про це повідомили в Заставнівській міській раді.

Нині боєць проходить лікування після поранень та отримує медичну допомогу через супутні захворювання.

За словами мешканця громади Михайла Турка, Руслан Михайлюк перебуває у військовому госпіталі з важкими наслідками — зокрема, втратою пам’яті, частковою втратою зору, контузіями та іншими травмами.

У міськраді зазначили, що цей період був надзвичайно складним для родини військового та всієї громади. Люди підтримували одне одного і не втрачали надії.

«Не знаємо всіх обставин і через що йому довелося пройти… Але знаємо головне – він живий. І це найцінніше», — йдеться у повідомленні.

Там додали, що звістка про те, що захисник живий, стала полегшенням і радістю для всієї громади. Попереду у Руслана Михайлюка — тривалий шлях відновлення.

Подібні історії вже траплялися. На початку лютого 2026 року під час обміну полоненими повернувся військовий Назар Далецький, якого з вересня 2022 року вважали загиблим.

Після ДНК-ідентифікації родина навіть провела поховання, однак згодом з’ясувалося, що боєць живий — про це повідомив інший звільнений з полону військовий.

Зрештою, 15 березня 2026 року Назар Далецький повернувся до рідного села і возз’єднався з родиною. У Міноборони заявили, що не вимагатимуть від його близьких повернення раніше виплачених коштів.

Історії повернення з небуття стають болісним, але важливим нагадуванням: навіть після тривалого мовчання надія іноді має продовження.