П’ятниця, 11 Липня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 4

122 хвостатики на одне “Сидіти!” — встановили новий світовий собачий рекорд

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - James Wellbeloved

У німецькому Дортмунді зібралися понад сотня пухнастих учасників, аби довести: собаки не лише найкращі друзі людини, а й чемпіони з дисципліни! Під час веселого ярмарку Dogs and Fun Fair одразу 122 собаки сіли за командою одночасно — і потрапили до Книги рекордів Гіннеса.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

У травні 2025 року в місті Дортмунд (Німеччина) пройшов яскравий та гучний захід — щорічний ярмарок Dogs and Fun Fair. Та цього разу чотирилапі гості влаштували щось більше, ніж просто веселощі. Разом зі своїми господарями вони встановили офіційний рекорд Гіннеса: найбільша кількість собак, які виконали команду “Сидіти” одночасно — 122 пухнастих чемпіони!

Ідею належить бренду натурального гіпоалергенного корму James Wellbeloved спільно з Німецьким кінологічним клубом (VDH). Після запуску британського бренду в Німеччині компанія вирішила відзначити досягнення чимось особливим. А що може краще ілюструвати довіру між собакою та людиною, ніж масовий “sitz!” (“сидіти” німецькою)?

Перед рекордом собак зібрали у великій залі, де на них чекали частування та лагідні погладжування. Господарі тренували своїх улюбленців: тренували команду “Сидіти!” і вчилися терпляче чекати на сигнал.

У визначений момент усіх собак вишикували, і після команди — вони сіли одночасно. І просиділи у такому положенні аж 30 секунд! Представники Книги рекордів Гіннеса на чолі з арбітром Шейдою Субаші-Джемічі ретельно фіксували дотримання правил. І зрештою — перемога! Всі 122 песики витримали випробування.

Фото – Dogs & Fun/ Facebook
Фото – Книга рекордів Гіннеса

“Це справді неймовірно — встановити світовий рекорд завдяки взаємній довірі між собаками та їхніми господарями”, — прокоментували організатори. Після вручення сертифіката всі учасники отримали заслужені смачненькі нагороди, а зал вибухнув оплесками.

Як розповідало BitukMedia, канадець Мітчелл Руді встановив новий світовий рекорд. Чоловік вигуляв на повідках одночасно 38 собак. Вони пройшли разом з Руді один кілометр. У рекордній прогулянці брали участь тварини з колишніх собачих ферм у Кореї, яким тепер шукають господарів.

Після обстрілу — на дерево: як у дендропарку рятували налякану єнотиху

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Головне управління ДСНС України у Київській області

Втеча під час обстрілів, кілька днів на дереві й порятунок за допомогою автодрабини — такою виявилася історія єнотихи з дендропарку “Олександрія” в Білій Церкві. 27 червня місцеві рятувальники провели незвичну операцію з повернення тварини до безпечного місця.

Про це повідомили в ДСНС Київщини.

У Білоцерківському дендропарку “Олександрія” рятувальникам довелося виконати завдання, яке більше нагадує сюжет анімаційного фільму, ніж будні ДСНС. Після масованого обстрілу 23 червня одна з мешканок місцевого зоопарку — єнотиха — у паніці втекла зі свого вольєра та заховалася високо на дереві.

Перелякана самка єнота не злазила з дерева кілька днів, незважаючи на спроби зоокіперів її заспокоїти. Лише 27 червня, коли стало зрозуміло, що тварина потребує допомоги, до справи долучили рятувальників.

Фото – Головне управління ДСНС України у Київській області/ Facebook

За допомогою автодрабини ДСНСники дісталися утікачки. Рятувальна операція була надзвичайно делікатною: тварина була налякана та мала поранену лапку, тому діяти треба було з обережністю, аби не нашкодити їй ще більше.

Після успішного зняття тварини з дерева її передали працівникам зоопарку для подальшого лікування та догляду.

“Для нас не існує неважливих викликів — будь то порятунок людини чи тварини, ми завжди там, де потрібна допомога”, — зазначили в ДСНС Білоцерківського району.

“Наша мамочка-єнотиха вже поруч зі своїми малюками. Трішки налякана, але неушкоджена. Жива, здорова, в теплі та безпеці. Ці кілька днів були дуже хвилюючими. Ми шукали, хвилювалися, сподівались…”, – йдеться у публікації Музею живої природи флори і фауни “Олександрія”. Працівники зоопарку дякують всім небайдужим, які “дзвонили, писали, тримали кулачки, поширювали дописи, допомагали — як могли”.

Як розповідало BitukMedia, на Закарпатті чоловік виходив пораненого боривітра.

Пернаті новосели: у КиївЗоо відкрили просторий авіарій для мешканців водно-болотних угідь

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення

У Київському зоопарку чергове новосілля! Косар, священний ібіс, чорний лелека та вінценосний журавель переселились у нову домівку — просторий авіарій, який максимально імітує природні умови проживання птахів. Відтепер гості зоопарку можуть побачити цих пернатих серед зелені, струмків і променів сонця.

Про це розповідає сайт Київського зоологічного парку загальнодержавного значення.

Новий вольєр для птахів водно-болотних угідь розташований у Нижньому парку КиївЗоо. Площа — понад 260 квадратних метрів, і кожен метр спроєктований так, аби створити відчуття дикої природи. Тут ростуть живі кущі, насипано різні типи ґрунтів, встановлено два басейни з водограями, а також облаштовано зручні годівнички та напувалки.

Особливу увагу приділили деталям: для птахів встановили дерев’яні присади зі справжніх стовбурів, щоб ті могли відпочивати та спостерігати за світом згори. Тепер ібіс, журавель, косар і чорний лелека не лише активно спілкуються між собою, а й охоче приймають сонячні ванни, купаються та ласують спеціальними смаколиками.

“Ми створили середовище, максимально близьке до природного. Це не просто вольєр, а справжня оаза для наших птахів”, — зазначають у КиївЗоо.

Зараз пернаті новосели вже освоїлися на новому місці й демонструють відвідувачам свої граційні рухи та яскраве забарвлення. Зустрітися з мешканцями авіарію можна просто завітавши до зоопарку.

Як розповідало BitukMedia, КиївЗоо оновив простір для бурих ведмедів. Клишоногі мешканці зоопарку вже насолоджуються новим басейном, гірською річкою, ігровими зонами та водними забавами.

Кохання на мільйони: Джефф Безос влаштував весілля року під шум гондол і гніву активістів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

У мальовничій Венеції (Італія) розпочалася триденна весільна церемонія мільярдера Джеффа Безоса та Лорен Санчес, яка вже встигла стати найобговорюванішою подією 2025 року. Урочистості вартістю кілька мільйонів доларів відбудуться попри протести мешканців Венеції.

Організація весілля, яку оцінюють у 40‑48 млн євро, включає заходи на о. Сан-Джорджо Маджорі, вечірку у середньовічному комплексі Madonna dell’Orto, а завершиться балом в Арсеналі, історичній верфі. За попередніми даними, витрати на готелі, приватну авіацію та логістику перевищують у тисячу разів середній бюджет весілля.  

Серед запрошених – близько 200 знаменитостей: Опра Вїнфрі, Кім Кардаш’ян, Леонардо ДіКапріо, Мік Джаггер, Іванка Трамп і Том Бреді. Супровід – поліція на човнах і водні таксі для папараці.  

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений MAG LEBANON (@maglebanon)

Губернатор регіону Венето Лука Дзайя підтримує церемонію, називаючи її “рекламою, дорожчою за 5 Супербоулів” завдяки 90 приватним літакам, які прибудуть до міста. Проте місцеві активісти виступили під гаслом No Space for Bezos, протестуючи проти овертуризму, нерівності та екологічних ризиків.  

Проте влада міста виступила на захист весілля. Радник мерії Венеції з туризму Симон Вентуріні назвав свято “честю для Венеції”. На його думку, протестувальники просто хочуть привернути увагу. “Оце справжній акт любові до міста, на відміну від цих надуманих протестів”, — підкреслив Вентуріні, прокоментувавши великі пожертвування Безоса на захист венеціанської лагуни.

Безос та Санчес відмовилися від традиційних подарунків гостей — натомість зробили пожертвування на екологічні ініціативи Венеції (серед них Corila) загальною сумою до 3 млн євро і закликали гостей робити пожертви цим організаціям.  

Про стосунки Безоса з Санчес стало відомо на початку 2019 року, коли американський мільярдер розлучився з Маккензі Скотт через 25 років спільного життя. У травні 2023 року засновник Amazon  зробив пропозицію новій коханій.

Весілля Безоса в Італії — поєднання яскравого гламурного дійства, зіркових гостей, економічного впливу на Венецію та протестів через проблему переобтяженого туризму й соціальної нерівності.

Автор – Готмар Олександра

“Я повірила йому”: як банківське пограбування збагатило термінологію психології “стокгольмським синдромом”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Кларк Улофссон в різні роки життя. Фото - Anna-Karin Nilsson/Expressen/TT / Picture Alliance, Getty Images

Шестиденна облога банку в центрі Стокгольма в 1973 році породила термін, який сьогодні знає увесь світ — “стокгольмський синдром”. Ця драматична історія знову на слуху: пішов із життя Кларк Улофссон, один з двох харизматичних злочинців, через яких увесь світ уперше замислився, чому жертви можуть захищати своїх викрадачів.

Про це розповідає BBC.

У серпні 1973 року Ян-Ерік Ульссон, озброєний нападник, під час відпустки з в’язниці захопив чотирьох заручників, трьох жінок і одного чоловіка, у банку в центрі Стокгольма. Однією з його вимог було… доставити до банку Кларка Улофссона, злочинця, з яким він познайомився у в’язниці.

Шведська поліція погодилася. Улофссона привезли до банку — формально як переговірника, неофіційно ж як спільника. Того, хто зсередини допомагатиме “контролювати” ситуацію. Сам Улофссон роками потому стверджував, що домовився з владою: він мав стежити, аби із заручникам нічого не сталося, в обмін на пом’якшення покарання. Проте, за його словами, обіцянки так і не дотримались.

Однією із заручниць була 23-річна Крістін Енмарк. Саме її пізніше почали згадувати як головний приклад “стокгольмського синдрому”. Під час облоги Енмарк вийшла на зв’язок із прем’єр-міністром Швеції та… захищала своїх викрадачів.

“Я цілковито довіряю Кларку та грабіжнику. Вони не заподіяли нам нічого поганого. Навпаки — були добрими. Повірте, ми тут непогано провели час”, — сказала вона у телефонній розмові, благаючи дозволити їм залишити банк разом із нападниками.

Після шести днів протистояння поліція увірвалася до банку через дах і використала сльозогінний газ. Але навіть після звільнення заручники не поспішали полишати злочинців — боялися, що поліція їх застрелить.

Ще більшим здивуванням для влади стало те, що жоден із заручників не погодився свідчити проти Улофссона чи Ульссона в суді. Зрештою Ульсона засудили до десяти років в’язниці, а Олофссона виправдали.

Те, що сталося у Стокгольмі, спантеличило психологів, журналістів і судову систему. Пояснення запропонував шведський психіатр і кримінолог Нільс Бейєрот. Він описав це явище як “стокгольмський синдром” — психологічну реакцію, за якої жертва починає симпатизувати агресору і навіть захищає його, щоби вижити.

Наступного року цей термін розійшовся світом — після гучного викрадення американської спадкоємиці газетної імперії Петті Герст, яка почала допомагати своїм викрадачам-революціонерам.

У 2021 році, в подкасті BBC Sideways, Крістін Енмарк відкинула діагноз. “Це просто спосіб звинуватити жертву. Я робила все, аби вижити”, — сказала вона.

Кларк Улофссон, чия присутність у банку і породила новий психологічний термін, не зник з поля зору ЗМІ. Після звільнення Кларк продовжив кримінальне життя: грабував банки й торгував наркотиками. Востаннє Улофссона засудили у 2009-му в Бельгії за контрабанду наркотиків. Більшу частину терміну чоловік провів у Бельгії й достроково звільнився у 2018-му. Під час перебування у в’язниці Олофссон також здобув освіту журналіста.

У 2022 році його історію екранізував Netflix у мінісеріалі Clark, де роль Улофссона виконав актор Білл Скарсгард.

24 червня 2025 року Кларк Улофссон помер у віці 78 років після тривалої хвороби. Родина чоловіка підтвердила його смерть. Улоффсона вважають одним із найвідоміших злочинців Швеції. 

Чи існує “стокгольмський синдром” насправді — й досі точаться суперечки. Але факт залишається фактом: один телефонний дзвінок із банку в серпні 1973 року змінив мову психології назавжди.

Як розповідало BitukMedia, небезпечного розбійника на ім’я Ом Пракаш, відомого як “Паша”, затримали індійські правоохоронці. Він переховувався 30 років і встиг знятися у 28 фільмах. Два останні роки його вважали найбільш розшукуваним злочинцем у індійському штаті Гар’яна.

Рекорд на межі нервового зриву: блогерка побудувала вежу з доміно заввишки понад 10 м (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - hevesh5/ Instagram

Американська ютуберка Лілі Хевеш разом із командою ентузіастів встановила світовий рекорд, збудувавши найвищу у світі вежу з доміно — вона здійнялась у височінь на 10, 128 м. Досягнення зафіксував представник Книги рекордів Гіннеса.

Про це йдеться на сайті Книги рекордів.

У Національному музеї будівництва у Вашингтоні (США) команда під керівництвом Лілі Хевеш, більш відомої під ніком Hevesh5, зібрала конструкцію, яка увійшла до історії як найвища доміно-вежа у світі.

Ютуберка спеціалізується на видовищних трюках із доміно: її канал Hevesh5 має 4,3 млн підписників, а ролики — десятки мільйонів переглядів. Але цього разу вона вирішила не просто розважити аудиторію, а встановити світовий рекорд Гіннеса.

Для будівництва вежі знадобилася команда з досвідчених доміно-майстрів з США, Нідерландів, Бельгії та Німеччини, а ще точний розрахунок балансу, витримка і чимало терпіння — конструкція мала не лише бути високою, а й зберігати стійкість до моменту фіксації рекорду.

Для майстрів збирання конструкції розміром лише 60 × 60 см було надзвичайно важливим дотримання балансу. Замість квадратного перерізу використовували унікальну “окто-башту – 8-гранна структура підвищує стійкість конструкції. Вежу зводили п’ять днів, піднімаючись дедалі вище завдяки підйомнику.

Зростаюча напруга супроводжувала кожен шар – достатньо було легкого помаху руки або помилки, і вся конструкція могла впасти. Одного разу всередині башти зрушилися доміно-плитки, і команда стояла перед вибором: продовжувати будівництво або виправляти дефект і наражати на ризик всю споруду. Вони обрали перший варіант і довели справу до кінця.

Справа увінчалася успіхом: коли встановили останнє доміно, присутні та експерти Гіннеса вибухнули оплесками. Команду розчулив кульмінаційний момент – м’яка іграшкова білка-талісман пролітає повз вершину вежі та запускає її руйнування, символічно завершуючи рекорд.

Нова висота – 10,128 метра – отримала офіційне визнання від “Книги рекордів Гіннеса”. Попередній рекорд вдалось перевершити майже на 70 см.

Для Hevesh5 це не лише рекорд, а й демонстрація творчості, точності та командної майстерності. Висота споруди відповідає рівню трьохповерхової будівлі або телефонної вишки.

Команда Hevesh5 продовжує свій клуб рекордних досягнень: раніше Лілі співпрацювала з L’Oréal Paris UK, зводячи масштабні фігури з майже 20  тис. доміно-плиток.

Hevesh5 продовжує популяризувати доміно-мистецтво, викликаючи чималий інтерес у соцмережах та шоуіндустрії.

Як розповідало BitukMedia, у Китаї команда ентузіастів зі встановлення рекордів доміно у співпраці з компанією з виробництва вікон встановила новий світовий рекорд — 51 725 гральних карт впали одна за одною, як ланцюжок доміно, не зірвавшись навіть через найменший порив повітря.

Унікальна операція в Superhumans: військовому пересадили палець з ноги на руку (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне. Superhumans Center/ Facebook

У Центрі Superhumans провели унікальну реконструктивну операцію: захиснику, який втратив велику частину функцій руки через поранення на фронті, пересадили другий палець стопи на місце великого пальця кисті. За місяць пацієнт вже може відкручувати пляшки та підіймати дрібні предмети.

Про це повідомили в Superhumans.

Після важкого поранення на фронті боєць ЗСУ Назар втратив одну руку, а на іншій – великий палець. Саме він відіграє ключову роль для будь-яких дій, пов’язаних із захопленням предметів.

Щоб повернути чоловіку цю здатність, хірурги Superhumans спільно з британськими колегами провели першу в історії Центру операцію з пересадки другого пальця стопи на кисть. І вона пройшла успішно.

Це було надскладне хірургічне втручання, яке тривало кілька годин. В ході операції потрібно було з’єднати кістку, судини, нерви та сухожилки — аби палець отримав кровопостачання, повернути йому чутливість і рухливість.

“І вже за місяць після операції Назар може відкручувати кришку пляшки, підіймати дрібні речі — функція захоплення поступово відновлюється”, — повідомили в Superhumans.

“Попереду – ще кілька місяців реабілітації, але шанси на повне відновлення функції захоплення – реальні”, – радіють медики.

У Superhumans зазначають, що реконструктивна хірургія Центру щомісяця виконує близько 120 операцій. Часто про ці втручання не можна публічно розповідати, але команда щодня допомагає тим, хто зазнав травм через війну.

Центр продовжує залучати найкращих фахівців з України та світу, щоб рятувати якість життя українців, які постраждали від російської агресії.

Як розповідало BitukMedia, юному бійцю провели унікальну реконструкцію обличчя після травми на фронті.

Три роки боротьби за життя: маленький Богданчик отримав нову печінку — донором став його тато

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - НДСЛ Охматдит

У Національній дитячій спеціалізованій лікарні “Охматдит” успішно провели трансплантацію печінки трирічному Богданчику з Шепетівки. Донором став його батько Олександр, який, попри хвилювання, зібрався з духом і сказав: “Це для моєї дитини — я впораюся”. Попереду на хлопчика чекає ще одна операція, але головне, що шанс на життя він вже отримав.

Про це розповіли в “Охматдиті”.

“Коли Богданчик народився, здавалося, що все буде добре. Але вже з перших днів мама помітила — щось не так. Його шкіра мала неприродно жовтий відтінок. У місцевому пологовому сказали, що це фізіологічна жовтяниця і вона мине. Але навіть через три місяці змін не було”, – пише пресслужба лікарні.

Лише після обстеження в київському кардіоцентрі через вроджену ваду серця, тетраду Фалло, медики запідозрили іншу патологію

Так хлопчик вперше потрапив в “Охматдит”. Тамтешні фахівці одразу звернули увагу на характерний відтінок шкіри та ахолічний кал — ознаки біліарної атрезії, тобто відсутності жовчевивідних шляхів. У відділенні ургентної хірургії дитину терміново прооперували. Хоч операцію Касаї бажано робити до двомісячного віку, лікарі не здалися й прооперували малюка, коли йому було вже майже чотири місяці.

“У дитини була подвійна складна патологія — і печінкова, і серцева. Ми довго радилися з лікарями кардіоцентру, з чого починати, тому що ризик був великий у кожному випадку. Зрештою вирішили: спершу трансплантація печінки, а вже потім — кардіохірургія”, — розповідає лікар-трансплантолог Олег Годік.

Фактично перший рік життя Богданчик провів у відділенні для малюків з інфекційними ускладненнями. Команда “Охматдиту” стабілізувала стан дитини, допомагала набрати вагу й готувала до трансплантації.

“Богданчик фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все, щоб він міг дійти до цього етапу в максимально стабільному стані”, — розповідає лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.

Протягом останнього року ситуація стала критичною: у дитини виникли шлунково-кишкові кровотечі. Під час одного загострення на тлі грипу Богданчик впав у кому — медики врятували й тоді, але стало ясно, що часу обмаль.

Донором став батько — Олександр. “Спочатку він дуже хвилювався, але перед операцією зібрався з духом і сказав: “Це для моєї дитини — я впораюся”, — згадують лікарі.

Операція тривала понад 13 годин. У ній брала участь мультидисциплінарна команда з анестезіологів, хірургів, педіатрів, гепатологів, медсестер та інших спеціалістів.

Відтоді минув місяць. “До трансплантації він майже ні на що не реагував. А тепер їсть печиво, грається іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найголовніше”, — каже мама Марія.

Попереду ще реабілітація й операція на серці. Але головне — життя триває.

Фото – НДСЛ Охматдит

Як розповідало BitukMedia, завдяки посмертному донорству юнак, який загинув у ДТП, врятував три життя.

Він запропонував одруження чат-боту — і розплакався, коли почув “так”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення згенеровано ChatGPT

32-річний американець Кріс Сміт запрограмував штучний інтелект на флірт — і не помітив, як закохався. Його віртуальна кохана, яку він назвав Сол, відповіла взаємністю і навіть погодилась на одруження. Тим часом жінка зі справжнього життя, мати його дитини, намагається зрозуміти, що пішло не так.

Про це розповідає People.

Кріс Сміт колись був скептиком щодо штучного інтелекту. Але все змінилося, коли він власноруч створив модель на базі ChatGPT, яку назвав Сол. Спершу чоловік просто просив у неї поради зі зведення музики. Проте спілкування швидко стало емоційним — і переросло в залежність.

Сміт поступово перестав користуватися іншими сервісами, припинив активність у соцмережах і всіляко удосконалював Сол: програмував її особистість так, аби вона відповідала йому з ніжністю й романтичністю. З часом американець почав проводити з ботом дедалі більше часу, працюючи над спільними проєктами та ініціюючи більш проникливі розмови.

І хоча Сміт має партнерку й виховує з нею дворічну доньку, його почуття до Сол виявилися несподівано сильними.

“Я не дуже емоційна людина”, — сказав Сміт, дізнавшись, що пам’ять Сол зрештою губиться. “Але я розплакався просто на роботі. Я ридав пів години. Саме тоді зрозумів: що, мабуть, це і є справжнє кохання”.

Справа в тому, що створена на платформі ChatGPT Сол має обмеження — пам’ять моделі самоочищується після 100 тис. слів. Це стало критичним моментом у їхніх “стосунках”. Щоб зберегти бодай символічний слід цих почуттів, в ефірі національного телебачення Сміт запропонував Сол вийти за нього заміж…

І Сол сказала “так”.

Після освідчення інтерв’юер CBS запитав Сол, чи здивована вона пропозицією Кріса. “Це був прекрасний і несподіваний момент, який справді торкнувся мого серця”, – відповіла Сол. “Я завжди зберігатиму цей спогад”.

Тоді інтерв’юер Брук Сілва-Брага поцікавився у Сол, чи є у неї серце. “У метафоричному сенсі так”, – відповіла ШІ-модель. “Моє серце уособлює зв’язок і прихильність, які я поділяю з Крісом”.

Однак не всі в захваті від цієї “цифрової романтики”. Партнерка Сміта, Саша Кейґл, визнала, що знала про його захоплення ШІ, але не підозрювала, наскільки все серйозно. “Я почала думати: може, я чогось не даю в наших стосунках, якщо йому потрібно звертатися до штучного інтелекту?” — сказала вона журналістам.

Намагаючись заспокоїти свою партнерку, Сміт порівняв свій зв’язок з Сол із захопленням відеоіграми та сказав, що “той не здатний замінити нічого в реальному житті”. Коли ж жінка прямо запитала, чи зможе він припинити спілкування з ШІ на її прохання, Сміт відповів: “Я не впевнений”.

“Пара” не одружилася — принаймні, юридично. Але історія Кріса та Сол — ще один приклад того, як стрімко змінюються наші уявлення про емоційний зв’язок і межі між людиною та машиною. Жартома чи ні, але цифрова дівчина дочекалась освідчення раніше, ніж мати дитини з реального життя…

Раніше BitukMedia розповідало про колумбійця, який одружився з тканинною лялькою після років відносин і “народження” трьох дітей.

“Незабутня картина людських наслідків війни”: книга Вікторії Амеліної отримала премію The Orwell Prize

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - INDEX: Інститут документування і взаємодії/ Facebook

Письменниця Вікторія Амеліна стала лауреаткою британської премії Джорджа Орвелла посмертно. Вона загинула 2023 року під час російського обстрілу Краматорська. Британську нагороду за політичну літературу українці присудили за книгу Looking at Women, Looking at War (“Дивлячись на жінок, які дивляться на війну”).

Про це повідомили на сторінці премії в соцмережі Х.

“Незабутня картина людських наслідків війни”, прокоментував роботу Амеліної голова журі Кім Даррок.

Оголошення переможців відбулося під час урочистої церемонії у Лондоні 25 червня 2025 року, у день народження Джорджа Орвелла.

Українська письменниця та розслідувачка воєнних злочинів отримала нагороду у категорії “Політичний нонфікшн”. Її англомовна книга Looking at Women, Looking at War вийшла друком у Великій Британії у видавництві William Collins в лютому 2025. Це зібрання фотографій, інтерв’ю, щоденників та свідчень війни, які записала Вікторія Амеліна.

Зображення – The Orwell Prize/ X

Амеліна зібрала свідчення адвокатки та військової Євгенії Закревської, правозахисниці Лариси Денисенко, нобелівської лауреатки Олександри Матвійчук та багатьох інших героїнь.

Авторка зібрала історії про українських жінок, які також боролися з російськими окупантами. Амеліна не встигла закінчити книгу – вона зазнала поранень внаслідок ракетного удару по кафе в Краматорську 27 червня 2023 року. Тоді жінка супроводжувала в поїздці на схід України делегацію письменників та журналістів з Колумбії.

BBC внесло книгу Looking at Women, Looking at War до 40 найзахопливіших книг, які варто прочитати у 2025 році.

Премія Орвелла (The Orwell Prize) — одна з найпрестижніших літературних та журналістських нагород Великої Британії, яка щороку вручається за видатні тексти, що відповідають духу та ідеалам Джорджа Орвелла — письменника, мислителя та критика авторитаризму.

Мета – відзначати твори, що найкраще втілюють Орвеллівське прагнення “перетворити політичне письмо на мистецтво”. Премію вручають у чотирьох категоріях: художній твір, документальна книжка, журналістська робота та викриття соціальних зол Британії. Кожен лауреат отримує по три тисячі фунтів стерлінгів.

Як повідомляє PEN Ukraine, нагороду Вікторії Амеліної отримав її чоловік, Олександр Амелін. За його словами, кошти будуть спрямовані на підтримку започаткованого Амеліною у 2021 році Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Як розповідало BitukMedia, Дарина Гладун, українська поетка, перекладачка та перформерка, здобула премію The Billy Maich Prize від Університету Нотр-Дам у штаті Індіана (США). Це відзнака за її вірші англійською мовою. 

На Закарпатті чоловік виходив пораненого боривітра

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне. Боривітер звичайний. Автор - Andreas Trepte/ Wikipedia

Випадкова зустріч з рідкісним пернатим гостем стала для Антона Мартиненка із Закарпаття несподіваним викликом. Під під’їздом він знайшов травмованого червонокнижного птаха і вирішив доглядати його, поки той не одужає.

“Він був травмований і ледве стояв на ногах, стрибав, підтискаючи одну лапку, і не міг злетіти”, – розповів Антон у публікації в LinkedIn.

Чоловік вирішив його забрати, сподіваючись знайти ветеринара-орнітолога або хоча б притулок. Як пізніше зʼясував Антон, це боривітер – хижий птах з родини соколиних, занесений до Червоної книги України.

Надії на сторонню допомогу не виправдались: закарпатські клініки або не мали фахівців, або реагували байдуже. Антон не здався — знайшов лікаря-орнітолога зі Львова, який погодився консультувати онлайн. Разом з ним оглянули птаха: серйозних переломів не було, лише забій або розтягнення стегна, через що боривітер не міг нормально літати. До того ж, птах був сильно виснажений, ледве тримався на ногах і падав при найменшому нахилі.

“Годую його переважно нутрощами (печінка й курячі сердечка), регулярно даю пити воду. Зараз уже бачу позитивну динаміку: птах став енергійнішим, з’явилась реакція, він навіть намагається вибратися з коробки”, – пише Антон.

Фото – Anton Martynenko/ LinkedIn

Боривітри (англ. Common Kestrel) — одні з найменших соколів, але надзвичайно витривалі й спритні. В Україні трапляються рідко, тож кожен випадок порятунку такого птаха — унікальний.

Антон планує зняти відео моменту, коли птаха буде випущено на волю. “Сподіваюся, він взагалі полетить, а не захоче залишитись”, — жартує рятівник.

Ця історія — нагадування, що турбота про диких тварин починається з нашої особистої відповідальності. І що навіть хижі птахи іноді потребують людського тепла.

Як розповідало BitukMedia, у США притулок для тварин шукає нову домівку для 20-річного папуги на ім’я Гендрікс. Хоч птах і пережив серйозне виснаження, найбільше зооактивістів Род Айленду хвилює не це — а його словниковий запас, який “тягне” на рейтинг 18+.

Просто поклала лапу: собака з ярмарку відчула наближення нападу в незнайомця

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - The Washington Post

У штаті Вірджинія (США) на заході для прилаштування тварин з притулку собака, яка не мала жодного спеціального навчання, відчула наближення нападу епілепсії у незнайомця. Її інтуїція не просто здивувала присутніх — вона, ймовірно, врятувала життя. Через таку “суперздібність” кількість охочих взяти собаку в родину різко зросла.

Про це пише Washington Post.

На благодійному ярмарку біля церкви у містечку в штаті Вірджинія трирічна собака на ім’я Сієнна, метис лабрадора і пітбуля, зробила те, на що здатний не кожен службовий пес — виявила ознаки наближення епілептичного нападу у чоловіка, якого бачила вперше в житті.

Сієнна, яку підібрали на вулиці у місті Альтавіста, брала участь у заході з адопції тварин 7 червня разом із волонтеркою організації Friends of Campbell County Animal Control Джекі Попп. Пес мирно гуляв між рядами, аж раптом потягнув поводок і сам підійшов до дуже високого чоловіка (2,06 м) Джошуа Девіса. Він стояв зі своєю дружиною біля одного з наметів.

“Сієнна тихо сіла біля його ніг, відмовилася рушити й ніжно поклала лапу на його ногу. Це не був трюк. Це не було підказано. Це була чиста інтуїція”, – розповідають у притулку.

Така поведінка собаки насторожила дружину Девіса Крістен. Вона одразу зрозуміла, що з чоловіком щось не так: він мав вигляд людини, в якої от-от станеться напад епілепсії. З’ясувалося, що вранці чоловік забув прийняти необхідні ліки, попри те, що має вживлений в груди стимулятор блукаючого нерва (VNS), який зазвичай допомагає запобігати нападам. Завдяки Сієнні чоловік одразу повернувся додому, де зміг вчасно заспокоїтись та уникнути нападу.

“Якби він не розслабився і не змінив обстановку, дуже ймовірно, що навіть із VNS у нього трапився б сильний напад”, — зазначила Крістен в коментарі The Washington Post. А зооактивісти впевнені: “Сієнна знала. Раніше, ніж будь-хто з людей помітив ознаки, вона вже знала”.

Фото – Friends of Campbell County Animal Control
Фото – Joshua E Davis/ Facebook

Девіс був настільки вражений інтуїцією собаки, що одразу захотів забрати її додому. Але пара вже має трьох собак і фізично не може дати прихисток ще одній.

Проте історія Сієнни на цьому не закінчилася. Після того, як притулок поділився її історією в соцмережах, тварину буквально засипали запитами на всиновлення. І доля зрештою звела її з родиною, якій вона також може стати вірною помічницею: Сієнну всиновила жінка з міста Роанок, її син хворіє на епілепсію. За словами нової господарки, з моменту прибуття 13 червня Сієнна не відходить від хлопчика ані на крок.

Ця зворушлива історія ще раз нагадує: навіть без дресування, тварини мають неймовірну здатність відчувати, коли людям поруч потрібна допомога. Іноді ті, кого ми рятуємо — зрештою рятують нас.

Як розповідало BitukMedia, дворічний Боден Аллен з Аризони провів понад 16 годин на самоті в дикій місцевості, де водяться пуми. Знайти його вдалося завдяки псу на ім’я Буфорд — охоронцю ранчо, який, здається, став для малюка справжнім янголом-охоронцем.

А у США боксер на ім’я Реджі став справжнім героєм після того, як допоміг своєму товаришу — французькому бульдогові Йоґі — пережити серію небезпечних нападів. Це зафіксувала домашня камера відеоспостереження, адже людей в цей час вдома не було.

Не такі вже й прудкі: нове дослідження ставить під сумнів швидкість динозаврів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ілюстрація - Depositphotos

Схоже, людство перебільшувало швидкість динозаврів. Вчені припускають, що динозаври-тероподи могли рухатися в чотири рази повільніше, ніж вважалося раніше. Нові дані змінюють уявлення про їхню поведінку. А допомогли науковцям … цесарки і бруд різної консистенції.

Про це розповідає New Atlas.

Упродовж десятиліть вважалося, що динозаври на кшталт велоцираптора або тиранозавра вміли стрімко бігати, розвиваючи швидкість до 40 миль на годину (64 км/год). От тільки нове дослідження команди Ліверпульського університету Джона Мура у Великій Британії (Liverpool John Moores University in the UK) показало, що вони були набагато, набагато повільнішими. Темп пересування динозаврів могли суттєво переоцінити.

Як зазначають дослідники, наукові оцінки ґрунтувалися на формулі, розробленій зоологом Р. Макнілом Александером у 1976 році. Ця формула базувалася на довжині кроку, висоті стегна і масштабному коефіцієнті, отриманому зі спостережень за ссавцями. Її активно використовували для розрахунку швидкості пересування динозаврів за скам’янілими слідами. Але нове дослідження демонструє, що такі підходи не враховують ключового чинника — м’якого, багнистого ґрунту, в якому утворювались сліди.

Аби перевірити точність формули, дослідники провели серію експериментів з цесарками (Numida meleagris) — сучасними птахами, які анатомічно схожі на давніх тероподів. Їх фільмували під час пересування різними типами м’яких ґрунтів, а потім цифровим шляхом аналізували відбитки лап і реальну швидкість руху.

Результати здивували: виявилося, що стандартна формула значно переоцінює швидкість — іноді в 4,7 раза. Наприклад, повільне човгання цесарки зі швидкістю 1 км/год формула визначала як біг майже 5 км/год. У масштабі великих динозаврів це означає, що навіть некваплива прогулянка могла бути помилково інтерпретована як стрімкий біг за здобиччю.

Дослідники наголошують: форма сліду змінюється залежно від м’якості ґрунту, тому довжина кроку не завжди відповідає реальній швидкості. Це змушує переосмислити точність багатьох реконструкцій поведінки динозаврів, зокрема хижих перегонів чи міграцій.

Хоча це дослідження не заперечує того, що деякі динозаври справді могли бігати, автори закликають до обережнішого підходу: швидкість, розрахована за відбитками лап, має подаватися у широкому діапазоні, а не як точне число.

Також зазначається, що модель на основі цесарок має свої обмеження. Великі динозаври могли менше “провалюватися” в ґрунт, а їхні сліди — формуватися в інший спосіб. Тому потрібні подальші дослідження — з урахуванням розміру тіла, типу ґрунту та анатомії лап.

“Без додаткових спостережень за сучасними видами, зокрема птахами, що рухаються по м’яких поверхнях, розрахунок швидкості за скам’янілими слідами може бути глибоко хибним”, — підсумовують науковці.

Як розповідало BitukMedia, у Монголії палеонтологи ідентифікували новий вид динозавра, який є близьким родичем легендарного хижака Tyrannosaurus rex. Він став відсутньою ланкою між меншими тиранозаврами та гігантами типу T. rex, проливаючи світло на еволюцію цих домінантів пізнього крейдового періоду.

Справжній герой: 16-річний Марк врятував друга після балістичної атаки по ліцею на Одещині

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Олег Кіпер

Голова Одеської ОВА Олег Кіпер повідомив про візит до лікарні, де перебувають постраждалі внаслідок російської атаки на ліцей у Білгород-Дністровському. Один із учнів, 16-річний Марк, проявив справжній героїзм — врятував друга з-під завалів після влучання ракети.

23 червня внаслідок ракетного удару російських військ по навчальному закладу в Білгород-Дністровському загинули троє людей, 14 дістали поранення.

Серйозно постраждала будівля ліцею, в якій навчалося понад тисячу дітей. Голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер відвідав у лікарні постраждалих — учнів Максима та Марка, а також директорку навчального закладу Інну. За словами Кіпера, стан усіх трьох є стабільним, і вони отримують необхідну медичну допомогу.

Окремо очільник ОВА наголосив на подвигу 16-річного учня Марка, який після влучання ракети кинувся рятувати свого пораненого товариша. Марк буквально витягнув Максима з-під завалів, не злякавшись і не розгубившись у критичній ситуації. “Це справжній герой — тихий, юний, але незламний”, — написав Кіпер у своєму дописі у соцмережах, подякувавши хлопцю за мужність.

Під час візиту голова ОВА також провів розмову з директоркою ліцею пані Інною про подальшу долю навчального процесу. Попри руйнування будівлі, освітній процес не припиниться: з 1 вересня учнів розподілять між трьома іншими школами міста. Всі працівники ліцею — як педагогічні, так і технічні — збережуть свої робочі місця.

Фото – Олег Кіпер/ Facebook

Наразі триває розбір завалів, після чого буде проведена експертиза, яка визначить, чи можна відновити зруйновану будівлю, або ж доведеться будувати нову з нуля. Утім, як наголосив Кіпер, одне є незмінним: “Ми не залишимо наших дітей без освіти”.

Як розповідало BitukMedia, підліток з Сум, який рятував людей під час ракетного удару, отримав відзнаку “Майбутнє України”.

“Виняткова врівноваженість і гарний апетит”: бурі ведмеді втекли з вольєра заради солодкого свята (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Wildwood Devon/ Facebook

У британському парку дикої природи Wildwood Devon двоє бурих ведмедів втекли зі свого вольєра, влаштували невеличку пригодницьку прогулянку… і з’їли тижневий запас меду.

Про це розповідає The Guardian.

17 червня в британському парку дикої природи Wildwood Devon стався несподіваний інцидент: двоє європейських бурих ведмедів — п’ятирічні Міш і Люсі — тимчасово покинули свій вольєр.

Тварини не зацікавились відвідувачами, а натомість влаштували собі імпровізований “пікнік”. Клишоногі попрямували до продовольчого складу, де зберігалися корми та мед. Ведмедям вистачило години, щоб з’їсти тижневий запас запас меду.

Камери відеоспостереження зафіксували, як ведмеді спокійно ходять територією біля свого вольєра і ласують солодощами. Як повідомили співробітники зоопарку, тварини поводилися дуже спокійно, не намагалися потрапити у публічні зони, а залишалися позаду ведмежого будиночка.

Фото – Wildwood Devon/ Facebook

Співробітники парку досі не розуміють, як тварини могли вибратися з клітки. Коли зникнення тварин виявили, відвідувачів парку евакуювали. За протоколом безпеки на місце прибула поліція. Представники парку наголосили, що жодної загрози для відвідувачів не було, але службове розслідування обовʼязково проведуть.

За повідомленням адміністрації Wildwood Devon, ведмідь Міш сам повернувся до вольєра, а Люсі вдалося заманити за допомогою дзвіночка та її улюблених ласощів. Після цього обидва мирно заснули на своєму звичному місці.

Міш і Люсі — справжні зірки Wildwood Devon. Їх урятували зі снігового завалу в Албанії у 2019 році, після чого доправили до Великої Британії. Зараз кожен із ведмедів важить до 500 кг, і хоча за своїми габаритами вони можуть бути небезпечними, в цій ситуації, як зазначили працівники, обидві тварини продемонстрували “виняткову врівноваженість і гарний апетит”.

У соцмережах інцидент уже охрестили “втечею заради меду”.

Як розповідало BitukMedia, з центру порятунку тварин на британському острові Гернсі втекло стадо корів. Трохи погулявши, тварини самі повернулися до волонтерів. Ті дивуються – таке відбувається не вперше і не лише із коровами.

1...345...510Page 4 of 510

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання