Понеділок, 30 Червня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 3

Урожай 2025: українські аграрії відновлюють посіви попри війну, мінні поля та нестабільну погоду

0
Фото - з відкритих джерел

На тлі війни Україна демонструє поступове відновлення агросектору. За прогнозами аналітиків, посівні площі під зерновими зростуть, а експортні коридори в Чорному морі дають надію на стабільний збір урожаю.

Посівна зростає — аграрії працюють попри загрози

У 2025 році Україна збільшує посівні площі — за даними Міністерства аграрної політики, під озимими зерновими висіяно понад 5 мільйонів гектарів, що на 8% більше, ніж минулого року.

“Цьогоріч аграрії проявили справжній героїзм. Робота на мінованих полях — це подвиг. Але, попри це, ми бачимо позитивну динаміку по багатьох регіонах”, — зазначає Микола Сольський, міністр агрополітики.

Врожайність стабільна, але все залежить від погоди

За прогнозами, врожай пшениці може сягнути 22–25 млн тонн, залежно від погодних умов. Ранні весняні заморозки й посухи можуть негативно вплинути на південні регіони, особливо Херсонщину та Запоріжжя.

Очікувані показники:

• Пшениця — 22–25 млн тонн

• Ячмінь — до 5 млн тонн

• Кукурудза — близько 23–24 млн тонн

Чорноморський коридор: більше $7,6 млрд експортованої продукції. 

Чорноморський зерновий коридор, який продовжує функціонувати без участі росії, залишається ключовим логістичним маршрутом. З початку 2025 року вже експортовано понад 76 млн тонн вантажів, серед яких 7,6 млрд — це аграрна продукція. “Ми відвантажуємо зерно з портів Чорного моря безперебійно. Це наш шанс зберегти ринки в Азії та Африці”, — повідомив представник Держмитслужби.

Мінні поля та екологічні загрози

За даними ООН, понад 470 тисяч гектарів орних земель заміновано. Найбільше — у Херсонській, Миколаївській, Харківській і Донецькій областях. Крім того, втрата Каховської ГЕС залишила понад 500 тисяч гектарів без зрошення, що значно ускладнить польові роботи в посушливих зонах.

Попри все — надія на стабільність

Хоча виклики залишаються колосальними, аграрії вірять у силу землі та стійкість фермерського духу. Повернення врожайності до довоєнних рівнів — не питання одного сезону, але 2025 рік уже дає обережну надію.

“Ми не просто вирощуємо пшеницю — ми тримаємо хлібну безпеку Європи”, — каже фермерка з Полтавщини, Олена Романенко. 

Авторка – Марія Омельчук

Майдан знову співає: легендарне караоке повертається — гучніше, ніж будь-коли

0
Фото - Master Management/ Телекритика

Після кількарічної перерви улюблене шоу мільйонів українців знову оживає. Востаннє програму показували ще у 2019 році, і з того часу багато хто з глядачів зберіг її у серці як теплий спогад дитинства або юності.

Адже “Караоке на Майдані” — це більше, ніж просто пісні. Це — народне шоу, де звичайні перехожі ставали зірками просто посеред вулиці.

Цього разу майданчиком для зйомок стала територія Національного комплексу “Експоцентр України” (ВДНГ) — місце, де сучасність і традиції поєднуються у гармонійний простір для подій, емоцій та відкриттів. Тут ідеально зібралася енергія столиці, сонячна погода, щирі обличчя та знайома мелодія, яку підспівували всі — від малого до великого.

Формат шоу залишився вірним собі — відкритий мікрофон для кожного, живий звук, глядацьке голосування, а головне — душевна атмосфера єднання навколо музики. Тут не важливо, який у тебе голос чи досвід — важливо, що ти співаєш від щирого серця. Саме в цьому і була магія “Караоке на Майдані” — і, здається, вона знову оживає.

Повернення програми — це ще й символ відновлення культурного життя країни, попри всі виклики. Музика — це сила, яка надихає, лікує й об’єднує. І зараз, як ніколи, українцям потрібні емоції, спільні моменти та відчуття єдності.

Коли саме вийдуть нові випуски — поки не повідомляється. Але перші кадри зі зйомок вже з’являються в мережі, і видно: шоу повертається з душею, теплом і щирістю.

Нагадаємо, “Караоке” є програмою-рекордсменом на українському телебаченні за тривалістю виходу. Проєкт стартував 17 січня 1999-го на телеканалі “Інтер”, де програма виходила понад 8 років – до 29 липня 2007 року. Канал “1+1” транслював цю програму з 5 серпня 2007 до 13 грудня 2009 року. З 20 грудня 2009 до 20 січня 2019 року програма виходила на каналі СТБ. За 20 років вийшло в ефір 1042 випуски. Весь цей час був незмінним вихід програми – щонеділі зранку.

Автор – Чухоецева Сніжана

Втеча, вибух… і диво: Річард урятував життя — і сам повернувся додому

0

У Києві знайшли Річарда — собаку, який урятував життя своєму господарю під час ракетного удару 17 червня. Того дня песик злякався обстрілу та змусив хлопця бігти за ним. Завдяки цьому Олексій покинув місце, де обвалився його під’їзд.

Ця зворушлива історія стала відомою завдяки бабусі хлопця, Катерині Лісовій. За її словами, під час повітряної тривоги та подальших вибухів її онук Олексій разом із собакою Річардом вибіг із квартири. В одну мить потужна хвиля вибуху налякала пса, і той утік. Олексій, не вагаючись, кинувся його шукати — і саме це, як виявилося, врятувало йому життя. Там, де він перебував до цього, уламки знищили все…

Тут знаходилась квартира онука Катерини Лісової.

В ту жахливу ніч дружини Олексія та синів – півторарічного Олександра і восьмирічного Данила – не було з мамою в Києві…

Після трагедії родина одразу почала пошуки улюбленця. Фото Річарда швидко поширилися соцмережами — люди відгукувалися, підтримували, ділилися дописами.

Справжнє диво сталося за кілька днів: українка Ірина, яка зараз мешкає в Шотландії, побачила в мережі світлину схожого собаки біля гаражів. Вона звернула увагу на деталі — і впізнала Річарда.

Фото – Катерина Лісова

Вже за кілька годин його повернули родині. Маленький герой знову вдома — живий і неушкоджений. А головне — разом зі своїм господарем, якого врятував.

“Собачка, прозваний Річард Маленьке Левове Серце, вже прийшов до тями після стресу, бавиться в садку моєї доньки в Коростені”, написала Катерина Лісова на свої сторінці у Facebook.

Тим часом жінка оголосила збір коштів на життєво необхідні речі після втрати молодою родиною житла.

Фото – Катерина Лісова

Ця історія — не лише про порятунок, а й про неймовірний зв’язок між людиною і твариною, про силу спільноти та небайдужість.

Автор – Чухоецева Сніжана

Лист у пляшці: дівчинка отримала відповідь через 31 рік

0
Колаж - The Times

У 1994 році 12-річна школярка з Шотландії кинула в море лист у пляшці. Тепер, через 31 рік, їй несподівано надійшла відповідь — із норвезького острова.

Про це розповідає ВВС.

Унікальна історія подорожі повідомлення через море сколихнула Шотландію: мешканка містечка Портноккі, що в регіоні Морей, отримала відповідь на лист у пляшці, який вона написала ще у віці 12 років. Лист знайшла волонтерка, яка прибирала пляж на одному з островів у Норвегії, і надіслала авторці відповідь — із фото і теплими словами.

Пляшку знайшли у Норвегії. Фото – Pia Brodtmann

У 1994 році школярка Алайна Стівен (тепер — Алайна Бересфорд) написала лист у межах шкільного проєкту про воду. Послання вона написала вручну та поклала у порожню пляшку з-під газованого напою Moray Cup, характерного для північного сходу Шотландії. За словами дівчинки, пляшки потім узяв чоловік її вчительки, який працював рибалкою, і викинув у відкрите море.

Текст листа був простий і щирий:

"Дорогий шукачу! Мене звати Алайна Стівен, мені 12 років, я з Портноккі. Ми вивчаємо воду, і я вирішила надіслати лист у пляшці. Коли ви знайдете це повідомлення, будь ласка, напишіть мені своє ім’я, хобі, де й коли ви знайшли листа, і трохи інформації про своє місце. Щиро ваша, Алайна Стівен. P.S. Я зі Шотландії".

І от через 31 рік, у червні 2025-го, Алайна, тепер 42-річна жінка, отримала несподівану поштову листівку від німкені Пії Бродтманн, яка натрапила на пляшку на норвезькому острові Лісшелльоя, що біля архіпелагу Вега.

"Мене звати Пія, я з Німеччини. Сьогодні я знайшла твоє послання у пляшці на острові Лісшелльоя. Я тут волонтерю протягом чотирьох місяців, прибираючи пляжі. На звороті листівки ти побачиш наші човни Nemo та Fonn, на яких ми живемо, і околиці Веги. Мені цікаво, коли й де саме чоловік твоєї вчительки кинув пляшку у море?" — написала Пія. 
Фото – Alaina Beresford

Постскриптумом вона додала, що їй 27 років, і вона обожнює скелелазіння та вітрильний спорт.

Алайна зізнається, що була вражена — і тим, що лист дійшов, і тим, що після трьох десятиліть папір був майже неушкоджений. Вона мешкає за тією ж адресою, куди й просила надсилати відповіді, хоча за ці роки тимчасово переїжджала, а потім повернулася в дім батьків.

“Я не могла повірити. Це так дивовижно — лист, який я написала у 12 років, знайшли через 31 рік!” — каже Алайна.

Через соціальні мережі вона знайшла Пію та попросила надіслати фото знайденого листа. “Коли побачила фото, була шокована — він прекрасно зберігся, текст легко прочитати. Я не пам’ятаю, як писала його слово в слово, але пам’ятаю пляшку з-під Moray Cup і що чоловік моєї вчительки працював рибалкою”.

Зображення – ВВС

Зараз обидві жінки продовжують спілкування — вже як нові подруги, об’єднані історією одного шкільного листа і довгою подорожжю через Північне море.

Як розповідало BitukMedia, під час звичайної прогулянки стежкою прибережних укріплень у Гданську (Польща) двоє десятирічних хлопців виявили щось, що могло б успішно стати початком пригодницького фільму. Вони знайшли пляшку з листом. Виявилось, що це послання датоване 1959 роком.

В обличчя історії: вчені реконструювали зовнішність жінки, яка жила понад 10 тисяч років тому

0
Фото - Ghent University Archaeology Department

У Бельгії науковці відтворили образ жінки, яка жила понад 10 тис. років тому. Вони виконали точну реконструкцію обличчя мешканки епохи мезоліту, чиї останки виявили у бельгійській печері Марго. Ця робота поєднала передові технології ДНК-аналізу та майстерність палеохудожників.

Про це розповідає CNN.

Команда бельгійських вчених із Університету Гента здійснила прорив у вивченні доісторичних спільнот: дослідники змогли відновити зовнішність жінки доби мезоліту, яка жила на території сучасної Бельгії понад 10 тисяч років тому. Реконструкцію обличчя здійснили на основі зразків ДНК, отриманих із черепа, знайденого ще у 1980-х роках.

Реконструкцією займалися знамениті голландські фахівці – брати Кенніс, які раніше створили образи неандертальців. Їхня робота заснована не тільки на даних антропології, а й на результатах аналізу давньої ДНК. Жінка, яка дістала тимчасове ім’я “Марго” за місцем знахідки, постає з голеною головою, у шкіряній пов’язці з пір’ям і з ритуальними візерунками з охри – такими, якими її могли бачити одноплемінники близько 10 500 років тому.

Фото – Kennis & Kennis

За словами Ізабель Де Гроот, археологині, яка очолює проєкт “Мезолітична Бельгія”, жінка мала блакитні очі та світлішу шкіру, ніж більшість інших європейців того часу. Вона належала до тієї ж популяційної групи, що й відома “Людина з Чеддара”, виявлена у Великій Британії, але мала деякі відмінності в пігментації.

“Це змінює наше уявлення про генетичну одноманітність мисливців-збирачів у Європі. Ми бачимо, що ще в ті часи серед населення вже існувала генетична і зовнішня різноманітність”, — пояснює Де Гроот.

Згідно з реконструкцією, жінка мала високий носовий міст, масивні надбрівні дуги, що нетипово для жіночої черепної анатомії, і була у віці приблизно між 35 і 60 роками.

Рештки жінки було знайдено в печері Марго в місті Дінан, де в період 1988–1989 років під час розкопок також виявили ще вісім жіночих скелетів. Це незвично, адже більшість поховань тієї доби містять суміш чоловіків, жінок і дітей.

“Багато скелетів були посипані вохрою, що свідчить про ритуальні практики. Деякі тіла були накриті кам’яними уламками, а на одному з черепів виявили порізи, зроблені вже після смерті”, — розповідає Де Гроот.

Поховання використовувалися протягом кількох сотень років, попри те, що ці громади були кочівниками. Це свідчить про розвинену ритуальну та соціальну структуру спільноти.

Після аналізу ДНК дослідники з’ясували точний колір шкіри, волосся й очей жінки. А додаткові елементи — зокрема прикраси та татуювання — реконструювали на основі археологічних даних із інших стоянок у басейні річки Маас.

“На місцях стоянок ми знайшли кам’яні знаряддя праці, кістки диких тварин і рештки риби, що свідчить: ці люди жили з природи й постійно пересувалися”, — коментує археолог Філіп Кромбе.

Понад те, тепер вчені аналізують, чи були родичами поховані разом люди і наскільки рибна дієта впливала на їхнє життя.

Реконструкція обличчя жінки є не лише технологічним досягненням, а й символічним кроком у збереженні пам’яті про найдавніших мешканців Європи, яким ми завдячуємо своєю історією.

Як розповідало BitukMedia, томографія обличчя жінки, яка померла й була муміфікована в Єгипті 1500 років тому, дозволила реконструювати її риси без розмотування самої мумії. З’ясувалося, що у неї було коротке кучеряве волосся.

“Вуличні коти і де їх шукати”: американець написав путівник мандрівника-котомана

0
Фото - Instagram/ owtk

Джефф Богл із Філадельфії (США) кілька років подорожував різними країнами і шукав вуличних котів. Свій досвід він зібрав у книзі “Вуличні коти та де їх шукати”, яка вийде 19 серпня.

Про це повідомляє The Washington Post.

За словами автора, книга об’єднала два його захоплення — котів та подорожі. Ідея народилась після поїздки до Стамбула: тоді він повернувся з тисячами фотографій котів. Пізніше він відібрав понад 20 місць у США, Європі, Азії, на Близькому Сході та у Північній Африці, де можна зустріти вуличних тварин.

Богл присвятив книгу своїй кішці Тіллі, з якою жив у молодості. Вона, за його словами, навчила зупинятися та помічати прості речі. Американець вважає, що коти допомагають сповільнитись у поїздках.

До путівника увійшли не лише описи локацій, а й тематичні місця — котокафе, музеї, фестиваль кішок у Бельгії та готелі, де мешкають відомі хвостаті.

Зображення – Amazon

У книжці — десятки кольорових фотографій пухнастих мешканців вулиць, котиків у кафе, на підвіконнях, на ринках і біля руїн видатних памʼятних місць.

Окремий розділ присвячений правилам спілкування з тваринами — зі зручними порадами для подорожей: як безпечно знайомитися з вуличними котами, як допомогти вуличним тваринам, до кого звернутися у разі потреби, та які організації займаються порятунком котів.

Автор радить не чіпати кицьку одразу, а спочатку сісти, простягнути руку і дати їй її обнюхати. Богл зізнався, що єдиний раз порушив це правило й отримав подряпину

“Ця книга — любовне послання до котів і до тих, хто мріє побачити світ не лише очима туриста, а й серцем друга для кожного мурчика. Вона для тих, хто мріє мандрувати світом слідами котів, підтримувати їх та дізнаватися більше про культурний сенс і турботу про цих незалежних, але таких чутливих створінь” – йдеться в анотації до книги на Amazon.

Твір Джеффа Богла називають ідеальним подарунком для мандрівників, котоманів, волонтерів і всіх, хто не може пройти повз кота на вулиці.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Jeff Bogle (@owtk)

Як розповідало BitukMedia, британські блакитні коти Луї та Тодд стали справжніми мандрівниками: за два роки вони відвідали 10 країн світу. Їхній господар, 27-річний Лазар Йоксімович, витратив на авіаперельоти та ветеринарні документи понад $23 тис. Власник зізнається, що вже не уявляє мандрівок без хвостиків — каже, що його коти обожнюють подорожувати.

Лелеченята з Полтавщини отримали “паспорти”: відбулося кільцювання пташенят Грицика та Одарки

0
Фото з камери відеоспостереження за гніздом Грицика та Одарки, 20.06.2025

У селі Леляки на Полтавщині відбулася науково-природнича подія – кільцювання лелеченят із гнізда знаменитої пари лелек-стрімерів Грицика та Одарки. Онлайн за процедурою стежила майже тисяча глядачів. Тепер чотири пташенята мають офіційні “пташині паспорти” у вигляді кілець на лапках.

Про це розповіла на своїй сторінці у Facebook Ірина Саражинська.

20 червня 2025 року Національний природний парк “Пирятинський” знову став епіцентром події, що поєднала науку, екологію й увагу інтернет-спільноти.

Науковці Віталій Казанник та Анатолій Подобайло в оточенні студентів-практикантів кільцювали чотирьох дітей Грицика та Одарки.

Фото – Іра Саражинська/ Facebook

Маленькі лелеки отримали по два кільця: металеве (на ліву ногу) та пластикове зеленого кольору (на праву ногу), які вільно обертаються навколо ноги пташеняти вище суглоба. Кожне з них має унікальний ідентифікаційний номер. Кільця були надані Андрієм Бокотеєм.

Це вже третє щорічне кільцювання пташенят у цьому ж гнізді. Науковці також провели детальні антропометричні вимірювання: визначили масу тіла, довжину дзьоба (від кінчика до місця росту пір’я) та довжину лівого крила – до першого першорядного махового пера.

Ті самі кільця. Фото – Іра Саражинська/ Facebook

Результати вимірювань:

  • Перше лелеченя: 3130 г, кільця Х1167 (метал), Х0217 (зелене).
  • Друге лелеченя: 3105 г, кільця Х1168 (метал), Х0218 (зелене).
  • Третє лелеченя: 2970 г, кільця Х1169 (метал), Х0219 (зелене).
  • Четверте лелеченя: 2780 г, кільця Х1170 (метал), Х0220 (зелене).

Процес кільцювання – це не лише символічний момент, а й важлива частина наукової роботи: це спосіб дослідити життя птахів без шкоди для них. “Воно як білий рюкзачок у світі пташок — непомітне для лелеки, але дуже інформативне для орнітологів”, – пишуть автори Інстаграм-сторніки @lelekagricko.

Унікальний код відкриває величезний масив інформації про: маршрути міграцій, тривалість життя, вірність гнізду, вибір партнера.

І от тепер цьогоріч народжені лелеченята, ще не здатні до польоту, вже мають свої номери — ніби паспорти, з якими вони вирушать у свою першу велику мандрівку.

Камера спостереження, встановлена біля гнізда, зафіксували яскраві моменти процесу кільцювання. Подія вкотре підтвердила, наскільки важливою є участь громадськості в охороні природи та збереженні біорізноманіття.

Як розповідало BitukMedia, на ставку в американському місті Медісон, штат Вісконсин, трапилось справжнє пташине диво: пара канадських журавлів (Grus canadensis) виховує гусеня канадської гуски. Унікальна сімейна ідилія не лише зворушує, а й дивує навіть досвідчених орнітологів: подібні випадки міжвидового усиновлення серед птахів є надзвичайно рідкісними.

Загиблий у Києві американський волонтер приїхав до України через розчарування Трампом, – NYT

0
Фото - Julie Haugen

62-річний американець Фред Ґренді загинув під час масштабної російської атаки на Київ. Художник і волонтер приїхав до України, бо не міг змиритися з тим, що США можуть відмовитися від підтримки українців у війні. Його серце було з тими, хто бореться за свободу.

Про це розповідає The New York Times.

Фред Ґренді, американський митець і волонтер із штату Орегон, загинув цього тижня внаслідок одного з наймасштабніших повітряних ударів рф по Києву. Разом із ним загинули ще щонайменше 27 людей, а десятки дістали поранення.

Ґренді приїхав до Києва наприкінці травня — буквально напередодні свого 62-річчя. За словами його старшої сестри Сієцькі Рід, він був розчарований політичним розворотом США і не міг залишатися осторонь. За часів колишнього президента Джозефа Байдена Сполучені Штати були найбільшим союзником України. Але президент Трамп підтримав президента росії володимира путіна, повторював тези Кремля та публічно критикував президента України Володимира Зеленського.

“Він (Фред Ґренді, – ред.) був людиною, яка дуже хотіла змінити світ на краще. Я спілкувалася з ним близько п’яти днів тому, і він сказав, що почувається саме там, де має бути. І сподівався залишитися ще на п’ять чи шість місяців, щоб допомагати”, – згадує 75-річна сестра, яка живе неподалік від міста Бенд (штат Орегон, США).

В Україні Фред допомагав розбирати завали після попередніх атак. Жінка додала, що її брат волонтерив у благодійній організації в Києві, хоча не відомо, в якій саме. Декілька організацій залучають волонтерів. Він казав сестрі, що мешкає у готелі. Жартував, що коли дрони пролітали над його готелем, хотів кидатися в них вішаками.

Загибель Ґренді стала рідкісним випадком смерті іноземного цивільного внаслідок ракетного удару. У Державному департаменті США підтвердили факт загибелі американця в Києві 18 червня. Українська влада повідомила, що він помер від осколкових поранень.

Фред Ґренді народився в місті Ґрантс-Пасс, Орегон, і виріс у великій родині з п’ятьма сестрами та братом. Його батько працював електриком на великих інфраструктурних об’єктах, тому сім’я часто переїжджала. Фред усе життя займався творчістю — виготовляв яскраві металеві квіти, вивіски з дерева, шпаківні. Був художником, який “виживав завдяки креативності”, як каже його близька багаторічна подруга Джулі Гауген. Чоловік був одружений один раз, але шлюб не вдався. Дітей не мав. 

Він брехав про свій вік, бо вважав себе вічно 39-річним, згадує сестра. На його сторінці у Facebook — фото з червоним носом клоуна, блискучі піджаки, подорожі в кабріолетах і напис з печива-передбачення: “На вас чекає удача, і ви подолаєте багато труднощів”. У листопаді минулого року він продав свій будинок у штаті Вірджинія, трохи пожив у родичів у Вашингтоні, а потім вирушив у подорож Європою — побував у Франції, Німеччині, Польщі, і зрештою — в Україні.

“Ми страшенно пишаємося ним. І так само боляче від усвідомлення втрати”, — сказала його сестра Сієцька Рід.

Масована атака, що забрала його життя, тривала майже дев’ять годин. Російські ракети й дрони уразили понад два десятки об’єктів у різних районах Києва. Найбільше жертв — у дев’ятиповерховому житловому будинку на заході столиці.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними ООН, загинули понад 13 300 українських цивільних. Але реальні цифри, ймовірно, значно більші, пише The New York Times. І хоча іноземні волонтери вже гинули в боях, Фред Ґренді, імовірно, став першим американським цивільним, убитим саме під час повітряного удару по столиці України.

Його життєва філософія, його доброта і рішучість залишають по собі слід навіть після смерті — як символ людяності у часи темряви.

“Америка – це не тільки Трамп. Америка – це справжні люди. Як Фред…”, – написав на своїй сторінці у Facebook блогери, а тепер і військовослужбовець Сергій Марченко. Він закликає всіх написати пару слів для сім’ї пана Ґренді за те, що “він робив для нас – абсолютно чужих для нього людей. Будь ласка, давайте віддамо шану цьому світлому чоловіку”.

Як розповідало BitukMedia, Фумінорі Цучіко, волонтеру з Японії, який з початку повномасштабної війни підтримує українців, зареєстрували місце проживання у Харкові на основі тимчасової посвідки. Також йому оновили ідентифікаційний код.

Вакцина від ВІЛ? Нова ін’єкція знижує ризик зараження майже до нуля

0
Фото - Gilead Sciences

Вперше в історії США схвалили ін’єкцію, яку потрібно вводити лише двічі на рік і яка майже повністю запобігає інфікуванню ВІЛ. Препарат Yeztugo від компанії Gilead Sciences обіцяє стати проривом у боротьбі з вірусом, що забрав мільйони життів у всьому світі. Однак його майбутнє залежить від ціни, яку виставлять виробники.

Про це розповідає Science Alert.

Управління США з контролю якості продуктів і ліків (FDA) офіційно схвалило препарат Yeztugo – першу ін’єкцію від компанії Gilead Sciences, яку вводять раз на шість місяців для профілактики ВІЛ. У клінічних випробуваннях ін’єкція показала ефективність понад 99,9% у запобіганні зараженню серед дорослих та підлітків. “Це історичний день у багаторічній боротьбі з ВІЛ”, – заявив генеральний директор Gilead Деніел О’Дей.

Діюча речовина препарату – ленакапавір, що діє як потужна превентивна терапія, аналогічна до вакцини. Його вже було схвалено для лікування ВІЛ, але тепер препарат здобув “зелене світло” і для препрофілактичного використання (PrEP).

У Gilead Sciences провели два масштабні клінічні випробування. Перше охоплювало понад 2 тисячі жінок у країнах Африки південніше Сахари. Жодного випадку інфікування – 100% ефективність. У другому дослідженні, яке включало понад 2 тисячі чоловіків та небінарних людей, зафіксували лише два випадки зараження — тобто ефективність склала 99,9%, і знову результат виявився кращим за показники популярної щоденної таблетки Truvada.

Серед побічних ефектів пацієнти найчастіше повідомляли про легкі реакції у місці ін’єкції, головний біль та нудоту.

Ці результати були опубліковані в The New England Journal of Medicine, а журнал Science визнав ленакапавір “Проривом року” у 2024 році.

Попри обнадійливі результати, майбутнє Yeztugo може затьмарити висока ціна. Gilead ще не озвучила остаточну вартість, але аналітики прогнозують, що у США препарат може коштувати близько $25 тис. на рік.

Для порівняння, раніше схвалений довготривалий препарат каботегравір, який вводиться кожні два місяці, обходиться у десятки тисяч доларів на рік і поки що не став масовим рішенням у світі. А ціна ленакапавіру як препарату для лікування ВІЛ наразі становить $39 тис. на рік.

Активісти закликають Gilead знизити ціну, аби нова терапія стала справжнім проривом, а не лише прерогативою для багатих країн.

“Навіть держави з високим рівнем доходу не зможуть забезпечити масове використання препарату за такою ціною”, – наголосив професор Ліверпульського університету Ендрю Гілл, чия команда довела, що препарат можна виробляти лише за $25 на рік на людину.

Gilead уже уклала угоди з шістьма фармкомпаніями для виробництва дженериків Yeztugo у 120 країнах із низьким і середнім рівнем доходу — після затвердження місцевими регуляторами.

Дженерик – це лікарський препарат, який має той самий склад і діючу речовину, що й оригінальний брендований препарат, але виготовляється іншою компанією після завершення терміну патентного захисту. Він так само ефективний, але зазвичай дешевший, бо не включає витрати на розробку та рекламу.

А поки триває підготовка до масового виробництва, компанія також домовилась із Глобальним фондом (створеним ООН у партнерстві зі США, PEPFAR та іншими організаціями) про постачання дози препарату для двох мільйонів людей.

Втім, програму PEPFAR, що тривалий час була ключовим донором у боротьбі з ВІЛ/СНІДом, було частково скорочено за президентства Дональда Трампа, що викликає побоювання щодо подальшого фінансування.

Отже, якщо Yeztugo стане доступним для широкого кола людей, це може змінити правила гри в боротьбі з ВІЛ у світі. Але лише за умови, що ціна буде справді доступною. Як підсумувала заступниця генерального секретаря ООН Вінні Б’яніма: “Це може бути саме той інструмент, який допоможе зупинити нові випадки зараження. Але лише якщо його зроблять доступним для всіх”.

Як розповідало раніше BitukMedia, науковці підтвердили одужання від ВІЛ в уже п’ятого пацієнта у світі. Йому допомогла трансплантація стовбурових клітин. Медики наголошують, що чоловік дійсно видужав, а не перебуває у стані ремісії. 

“Опір забуттю”: НБУ вшанував митців Розстріляного відродження

0
Зображення - НБУ

Національний банк України випустив дві пам’ятні монети, присвячені Миколі Хвильовому та Юліану Шполу — митцям Розстріляного відродження. Це перші монети нового тематичного напряму, що віддає шану поколінню українських інтелектуалів, знищених радянським режимом у 1930-х роках.

Про це йдеться на сайті НБУ.

19 червня 2025 року Національний банк України ввів в обіг дві пам’ятні монети — “Розстріляне відродження. Микола Хвильовий” та “Розстріляне відродження. Юліан Шпол”. Вони відкривають нову серію, присвячену митцям, чиї імена та творчість були на десятиліття стерті з культурної пам’яті тоталітарною машиною.

“Це не просто монети — це документ, свідчення та опір забуттю”, — наголосив Голова НБУ Андрій Пишний під час презентації, що відбулася в межах IX Щорічної дослідницької конференції, організованої спільно з Нацбанком Польщі.

Фото – НБУ

На заході були присутні творці фільму “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” — режисер Тарас Томенко та продюсер Олег Щербина. Їхня стрічка розповідає про трагічну долю мешканців харківського Будинку “Слово” — осередку творчої еліти доби Відродження, перетвореного на місце безмовного терору.

“Ці монети — як вистріли крізь мовчання. Вони виводять із тіні розстріляних митців, які були серцем українського ренесансу”, — сказав Томенко.

Монети номіналом 5 гривень виготовлено з нейзильберу, кожна — тиражем до 75 тис. примірників у сувенірному пакованні. Гурт рифлений, обидві оздоблені кольоровим друком.

Аверс спільний: стилізований напис “СЛОВО”, де в текстурі літер проглядаються паростки озимини — символ нового покоління. Літера “О” прострелена, з неї стікає кров — як образ нищення митців.

На реверсі монети, присвяченої Миколі Хвильовому (справжнє ім’я — Микола Фітільов), на дзеркальному тлі зображено стилізований портрет письменника. Символічна композиція передає глибокий зміст: обличчя ніби ув’язнене серед кам’яних плит неправильної форми, що відображають спроби тоталітарного режиму знищити пам’ять про митця.

“Микола Хвильовий – ключова постать культурного відродження, один із засновників української пореволюційної прози, поет і публіцист. Його діяльність сприяла утвердженню україноцентризму й інтеграції національної культури у світовий контекст. Передчасна загибель митця стала символом краху ідеалів українського націонал-комунізму та завершенням епохи українського національного відродження 1920–1930-х років”, – йдеться на сайті НБУ. 

Монета, присвячена Юліану Шполу (справжнє ім’я — Михайло Яловий), передає його образ через текстуру корозії — як метафору витіснення, але не знищення. Поет, прозаїк, драматург і кіносценарист він належав до провідних діячів літературного процесу в Україні, очолював ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури) та написав перший український формалістичний роман “Золоті лисенята” (1929).

Автори проєкту: Володимир Таран, Олександр і Сергій Харуки, скульптори — Анатолій Демяненко та Володимир Атаманчук.

Починаючи з 20 червня 2025 року, монети можна придбати в інтернет-магазині нумізматичної продукції НБУ, а також у банках-дистриб’юторах, перелік яких є на сайті Нацбанку.

Як розповідало BitukMedia, Національний банк України вшанував традиційне українське мистецтво писанкарства срібною пам’ятною монетою номіналом 10 гривень. Її випущено до знакової події — включення української писанки до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Завдяки посмертному донорству юнак, який загинув у ДТП, врятував три життя

0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

16-річний хлопець, який загинув унаслідок дорожньої аварії, став донором для трьох пацієнтів — двох дітей і дорослої жінки. У Центрі трансплантології Першого медичного об’єднання Львова зазначають: це лише друга трансплантація в історії клініки, коли донором стала дитина.

Про це повідомили у Дитячій лікарні святого Миколая.

Минулого тижня у Львові сталася трагедія — 16-річний юнак потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Попри всі зусилля лікарів, врятувати його не вдалося: на третю добу медики констатували смерть мозку. Однак навіть після смерті хлопець зробив неможливе — врятував життя одразу трьом людям.

Його родина, подолавши неймовірний біль втрати, дала згоду на посмертне донорство. Завдяки цьому рішенню медики Першого медичного об’єднання Львова змогли здійснити трансплантацію двох нирок і печінки.

Кому подароване життя:

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

15-річна Діана з Івано-Франківська з дитинства страждала на хронічний гломерулонефрит. Через важке захворювання нирок дівчинці тричі на тиждень доводилося проходити гемодіаліз – процедуру штучного очищення крові. Першу трансплантацію вона вже пережила, однак аутоімунне захворювання знищило донорський орган. Нову нирку Діані пересадили в Центрі UNBROKEN. Лікарі сподіваються, що друга спроба буде успішною. “Наразі нова нирка добре працює”, пишуть у лікарні. Тепер підлітка мріє про прості речі — наприклад, випити цілу склянку води, адже через несправність власних нирок досі їй дозволяли робити лише по кілька ковточків.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

4-річний Тихон із Дніпра народився з вадами сечовидільної системи, через які змушений був проходити діаліз ще до свого першого дня народження. Завдяки трансплантації нирки він нарешті може жити без катетерів і бути звичайною дитиною. Тепер малюк мріє поплавати в басейні — вперше у своєму житті. Тихон — наймолодший пацієнт в історії лікарні, який отримав донорську нирку.

31-річна жінка із первинним біліарним цирозом — хронічним аутоімунним захворюванням — отримала печінку. Після операції вона почувається добре та готується до виписки.

“І принагідно висловлюємо вдячність батькам загиблого юнака за згоду на посмертне донорство. Співчуваємо вашій утраті. І дякуємо за можливість допомогти тим дітям, яких ще можна врятувати”, пишуть в Центрі трансплантології Першого медичного об’єднання Львова.

BitukMedia приєднується до слів вдячності та висловлює щирі співчуття родині загиблого. Їхній вибір — це приклад людяності, що дає шанс іншим жити.

Як розповідало BitukMedia, українець, який півтора року жив з механічним серцем, отримав другий шанс на життя. Рятівну пересадку донорського органу просто в ніч на Святого Миколая виконали кардіохірурги Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.

Чи зможе гусеня стати журавлем? Пташина пара виховує дитинча іншого виду (ВІДЕО🔥)

0
Фотографка Маржорі Райн першою побачила гусеня в гнізді журавлів. Фото - Marjorie Rhine/ Facebook

На ставку в американському місті Медісон, штат Вісконсин, трапилось справжнє пташине диво: пара канадських журавлів (Grus canadensis) виховує гусеня канадської гуски. Унікальна сімейна ідилія не лише зворушує, а й дивує навіть досвідчених орнітологів: подібні випадки міжвидового усиновлення серед птахів є надзвичайно рідкісними.

Про це розповідає Smithsonian magazine.

Коли місцева фотографка Маржорі Райн побачила, як журавель зігріває під крилами пташеня, вона очікувала побачити традиційного “журавлика”. Натомість звідти визирнуло яскраво-жовте пухнасте гусеня. “Це було щось неймовірне. Мозок просто не міг цього осягнути”, — розповіла вона журналістам.

Фото – Marjorie Rhine/ Facebook

Пара журавлів виховує гусеня, яке повністю сприймає їх як своїх батьків. Орнітологи не мають точної відповіді, як саме це сталося: або гуска знесла яйце у журавлиному гнізді, або ж журавлі зайняли чуже гніздо, в якому вже було яйце… У будь-якому разі після вилуплення гусеня відбулося явище імпринтингу: воно запам’ятало журавлів як своїх батьків і поводиться так, ніби належить до їхнього виду.

Це лише третій зафіксований випадок такого міжвидового усиновлення: попередні сталися у Мічигані (2019 рік) та у тому ж Медісоні (2023 рік). На жаль, у двох попередніх випадках гусенята не вижили. Одне загинуло з невідомої причини, інше — після нападу собаки.

Наразі журавлі піклуються про гусеня так само, як і про власне пташеня: годують, захищають, навчають. Навіть відганяють від нього біологічних батьків — пару гусей, яка намагалася повернути дитинча. “Тато-журавель з могутніми крилами одразу ставав на захист”, — каже фотограф Алан Ґінсберґ, який спостерігав кілька таких конфліктів.

Міжвидова родина. Фото – Alan Ginsberg/ Facebook
Фото – Alan Ginsberg/ Facebook

На воді гусеня почувається чудово, легко плаває навколо своїх незграбних у воді прийомних батьків. Однак на суші йому доводиться нелегко – короткі лапки не дозволяють йому встигати за довгоногими журавлями.

Попереду в гусеняти ще чимало труднощів, вказують орнітологи. Журавлі й гуси мають кардинально різні способи харчування, поведінку й маршрути міграції. Гусеня, яке зазвичай мало б пастись, тепер їсть черв’яків і комах, яких йому приносять журавлі. А коли настане час летіти у вирій, може виникнути інша проблема: журавлі мігрують на більші відстані, пізніше восени та на висоті до 5 тис. футів — значно вище, ніж літають гуси.

Попри це, вчені сподіваються на краще. “Можливо, коли подорослішає, це гусеня приєднається до інших гусей”, — припускає дослідниця Енн Лейсі. А її колега, орнітолог Майкл Ворд додає: “Воно не приречене. Шанси малі — але вони є”.

Цей унікальний випадок став магнітом для орнітологів, фотографів і просто допитливих людей. “Це нагадує мені про радість бути в природі й дивуватися тому, на що вона здатна”, — підсумовує фотограф Ральф Руссо, який роками знімає журавлині родини.

До речі, обидва види — і журавлі, і канадські гуси — ще 50 років тому були майже зниклими в регіоні. Їхня чисельність відновилася завдяки охороні довкілля та обмеженому полюванню: журавлів — з менш ніж 20 тис. у 1979 році до 110 тис. у 2023-му; гусей — з 1,2 млн у 1970-х до близько 7 млн зараз. І сьогодні саме завдяки цій природоохоронній історії ми можемо спостерігати такі маленькі дива.

Як розповідало BitukMedia, у зоопарку Нью-Йорка (США) вперше за 30 років вилупилося пташеня королівського кондора. Аби не вважало людей своєю “родиною”, маля вигодовують за допомогою реалістичної ляльки, схожої на дорослого птаха.

Guinness у келиху… з морозивом: запустили вірусний молочний коктейль на основі легендарного стауту

0
Фото - The Black Tap

У Лондоні презентували незвичну новинку — молочний коктейль на основі Guinness. Його вже назвали “десертом, що перевертає уявлення про пиво”, а в соцмережах точаться суперечки: шедевр чи харчове божевілля? Втім, за калорійністю він поступається… половині пляшки вина.

Про це розповідає видання The Drinks Business.

Знамените темне пиво з Ірландії отримало нове — солодке і калорійне — втілення. У лондонських закладах мережі The Black Tap з’явився Guinness Milkshake, що вже став вірусним у соцмережах.

У складі незвичного коктейлю пів пінти Guinness (або безалкогольної версії Guinness 0.0), м’яке морозиво, крапелька шоколадного соусу і щедра хмарка зі збитих вершків.

У The Black Tap зазначають, що цей десерт “офіційно схвалений Guinness”. І хоча деякі критики встигли назвати напій “монстром” і навіть stout-rageous (гра слів на кшталт “жахливий стаут”), інші — у захваті від незвичного поєднання.

Найсміливішим гурманам ресторан пропонує ще й Guinness CrazyShake — варіацію з “ванільним краєм” келиха, обгорнутим у білий шоколад, тортом з Guinness та шоколадним брауні зверху. За задумом, край келиха стилізовано під “шапку” пива Guinness.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений LickyPlate (@lickyplate)

“Пінта? Десерт? Торт? А навіщо обирати щось одне? Це Guinness, якого ви ще не куштували!” — жартують у The Black Tap.

Багато хто впевнений, що такий коктейль – справжня глікемічна бомба. Попри жваві суперечки в Мережі (на кшталт: “Замовте одразу цукровий діабет до цього коктейлю”), звичайний Guinness Milkshake не такий уже й страшний для фігури. В The Drinks Business вже підрахували його калорійність: приблизно 273 ккал — це менше, ніж у половині пляшки вина:

  • Пів пінти Guinness: 105 ккал
  • Одна кулька ванільного морозива: 83 ккал
  • Збиті вершки: 40 ккал
  • Шоколадний соус: 45 ккал

Для порівняння: півпляшки білого вина містить близько 281 ккал, а червоного — 285 ккал.

Фото – The Black Tap

Втім, молочний коктейль значно перевищує вино за вмістом цукру та насичених жирів, тож це варіант для рідкісного частування, а не щоденної рутини.

Подавати Guinness Milkshake будуть у тому самому барі до кінця місяця, але схоже, що його не так вже й складно повторити в домашніх умовах.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Historic Pub Crawls® (@historicpubcrawls)

Як розповідало BitukMedia, спробувати коктейль за £1 тис. пропонує своїм постояльцям та гостям ресторан готелю Merchant, що у Белфасті (Північна Ірландія). І хоча з такою ціною напій ще не в книзі рекордів Гіннеса, він вже перевершив свій власний рекорд.

“Мій символ боротьби”: ветеран, який втратив усі кінцівки, зробив перші кроки на нових протезах (ВІДЕО)

0
Фото - скрін "Суспільне"

У львівському Центрі UNBROKEN втілили мрію 40-річного захисника України Миколи Шота — ветерана, який втратив на війні всі кінцівки. Чоловік отримав нові постійні протези ніг зі спеціальним військовим дизайном, що став для нього символом незламності.

Про це розповіли у Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN.

Цими днями у львівському Центрі UNBROKEN відбулася надзвичайно важлива подія: пацієнт Микола Шот, який під час бойових дій втратив усі кінцівки, зробив перші кроки на нових протезах ніг. Цього моменту він чекав з особливим трепетом

За словами самого Миколи, він дуже хотів, аби його нові протези були не просто функціональними, а й мали глибоке особисте значення. Тому він замовив спеціальний дизайн — куксоприймачі розфарбовані у військовий піксель.

“Це буде мій символ боротьби та незламності. Я хотів, щоб було саме так. І протезист Олесь Солодуха втілив це у реальність”, – вдячністю промовляє Микола.

Команда фахівців Центру UNBROKEN, як завжди, підійшла до завдання не лише професійно, а й з теплом. Над створенням протезів працювали інженери, реабілітологи та медики. А результат — не просто технічний засіб, а важливий крок до повноцінного життя і внутрішнього відновлення.

У перші хвилини ходьби на нових протезах Миколу переповнювали емоції. Реабілітаційний центр показав у своїх соцмережах відео з щирою радістю та першими кроками ветерана.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений UNBROKEN Ukraine (@unbroken.ukraine)

Микола Шот із Новояворівська, що на Львівщині – боєць 93 бригади “Холодний Яр”. Він втратив всі свої кінцівки внаслідок мінометного обстрілу поблизу Часового Яру в лютому 2024-го. Після поранення він перебував у комі та пройшов через численні операції. Перші протези Миколі встановили у США, після чого він повернувся до України для подальшої реабілітації.

Попри важку травму, ветеран докладає неймовірних зусиль, аби адаптуватися до життя в нових обставинах, і мріє взяти участь у Паралімпійських іграх, пише “УП.Життя”.

У центрі Миколу Шота називають “символом незламності”. Кажуть, його шлях до відновлення – один із прикладів нездоланного духу українських захисників.

Як розповідало BitukMedia, юному бійцю провели унікальну реконструкцію обличчя після травми на фронті.

Трохи магії п’ятниці, 13-го: працівники аеропорту знайшли діамант

0
Фото ілюстративне. Автор - CATHERINE MCQUEEN / GETTY IMAGES

Працівники міжнародного аеропорту Піттсбурга (США) довели: людяність і наполегливість можуть творити справжні дива. Після кількох годин пошуків вони знайшли діамант із обручки пасажирки, який зник під час отримання багажу.

Про це розповідає портал UPI.

П’ятниця 13-го стала справжнім випробуванням для мешканки Піттсбурга Ейпріл Шмітт. Повернувшись із ділової поїздки з Лос-Анджелеса, вона підійшла до багажної каруселі в аеропорту, аби забрати валізу, коли її рука потрапила між валізою та краєм конвеєра. Швидко висмикнувши руку, вона не одразу помітила губу. Але вже дорогою додому зрозуміла — зник діамант з її обручки, подарованої чоловіком у 1992 році.

Жінка негайно повернулася до аеропорту та ініціювала пошуки. До неї приєдналися співробітники технічного відділу аеропорту: інженер, електрик та ще двоє їхніх колег. Попри те, що сама Шмітт покинула аеропорт ні з чим після півтори години безуспішних пошуків, чоловіки не здалися: вони зняли панелі з багажної каруселі й прочісували буквально кожен сантиметр простору.

Приблизно через чотири години Шмітт отримала дзвінок — діамант знайдено! “Дві склеєні скотчем разом палички для фарби, якими вичищають бруд з-під каруселі, – ось як вони його насправді і знайшли”, – розповів інженер Том Ріордан.

“Це повернуло мені віру в людяність, чесно кажучи, — сказала Шмітт. — Ці чоловіки не знали мене зовсім. Не знали, як довго я одружена, нічого не знали про мій камінь чи про його цінність — емоційну або фінансову. Але це не мало значення. Вони просто хотіли зробити правильну справу”.

Американка розповіла журналістам, що чоловік освідчився їй з цією обручкою понад 30 років тому, у п’ятницю, 13 березня, і вони пізніше одружилися в п’ятницю, 13 листопада 1992 року. Потім діамант з обручки загубився — і пізніше дивовижним чином був знайдений — і теж у п’ятницю, 13-го, яку забобонні люди вважають нещасливим днем.

Це вже не перший випадок, коли працівники аеропорту Піттсбурга рятують загублені коштовності. У 2023 році інша пасажирка, Крістен Тунно, втратила діамант із каблучки, подарованої їй 99-річною бабусею. Тоді його на підлозі вбиральні знайшла співробітниця служби підтримки клієнтів.

Як розповідало BitukMedia, сміттярі із американського штату Нью-Гемпшир перебрали 20 тонн відходів, аби знайти обручку. Її випадково загубила місцева мешканка, коли її партнер викидав сміття.

А підліток з металошукачем вчасно нагодився на пляжі Південної Кароліни. Хлопець прийшов на допомогу чоловіку, який геть невчасно загубив обручку, з якою збирався зробити коханій пропозицію.