Юний український шахіст Олександр Савчук здобув бронзу на чемпіонаті світу з бліцу, що проходив у турецькій Анталії. Школяр успішно виступив у категорії до 9 років.
Про це повідомили в Міністерстві молоді та спорту.
У змаганнях серед юнаків до 9 років Олександр набрав 6,5 очка з 9-ти можливих (+6=1-2), поділив 3–5 місця і став бронзовим призером завдяки кращому додатковому коефіцієнту.
Олександр Савчук – вихованець Вінницької шахової школи. “Цей вагомий результат на міжнародній арені — плід великої щоденної праці самого хлопчика, незмінної підтримки його батьків та високої майстерності тренерів”, зазначають у школі.
Фото – CHESSVIN.ORG.UAФото – Міністерстві молоді та спорту/ Facebook
У цій віковій категорії також близьким до медалі був наймолодший найтитулованіший шахіст України Мирон Нетребка. Але у заключному турі Мирон поступився та фінішував шостим.
Чемпіонат світу з шахів серед юнаків та дівчат 9-17 років (рапід та бліц) зібрав у турецькій Анталії 314 юних шахістів з 33 країн.
Як розповідало BitukMedia, 10-річка стала наймолодшою шахісткою в історії, яка перемогла гросмейстера.
22 грудня українська співачка Надя Дорофєєва у День енергетика передала свій Instagram працівнику ДТЕК. Він покаже підписникам зірки роботу людей, які щодня відновлюють електропостачання після російських атак.
За словами музикантки, цей день — насамперед про людей, які без вихідних і без пафосу тримають енергосистему країни в умовах війни. Вона нагадала, що жодну енергосистему у світі ніколи не атакували з такою інтенсивністю, як українську, а лише у 2025 році було зафіксовано понад 4500 атак.
Співачка зазначила, що енергетики відновлюють десятки тисяч кілометрів ліній електропередач, піднімають із руїн електростанції після обстрілів і щоразу знаходять рішення, аби повертати світло мільйонам українських родин.
“Цей день — про чоловіків і жінок, які тримають світло щодня, без пафосу і без вихідних”, — написала Дорофєєва, привітавши українських енергетиків зі святом.
Вона також закликала підписників стежити за сторіс, де працівник ДТЕК покаже свою щоденну роботу. За словами артистки, це можливість побачити зсередини, як саме люди на місцях відновлюють електропостачання після атак.
Сторіз артистки веде Максим Яценко — майстер бригади ДТЕК Дніпровських електромереж, який працює в компанії з 2018 року. Упродовж дня він демонструє робочі будні енергетиків та розповідає, як фахівці відновлюють електропостачання після ворожих ударів.
Як повідомляли в ДТЕК, Максим живе і працює в Нікополі — місті, яке регулярно зазнає обстрілів. Він займається аварійно-відновлювальними роботами та нерідко працює в умовах прямої загрози. Його фронт — це зруйновані електролінії, енергообладнання й оселі, які чекають бодай іскру світла та життя. Особливо складними залишаються ремонти на береговій лінії Дніпра. “Тут працювати доводиться майже навпомацки – під постійною загрозою ворожого вогню. Часу обмаль: півтори-дві години – усе, що є до наступної атаки. За цей період потрібно виявити пошкодження, відновити лінію, перевірити все – і поїхати до того, як прилетить знову”, – розповідають в ДТЕК.
“Відновлення ліній триває цілодобово, бо світло – це життя. На виклики виїжджаємо у касках і бронежилетах. Ніхто не знає, коли і де прилетить, але кожен з нас усвідомлює важливість свої справи”, – каже Максим Яценко.
Раніше Надя Дорофєєва вже передавала свій Instagram парамедикині “Госпітальєрів” Каті Галушці.
Як розповідало BitukMedia, напередодні Різдва українські музиканти виконали “Щедрик” у машинному залі розбитої російськими обстрілами теплоелектростанції ДТЕК Енерго. Цим виступом компанія звернулася до міжнародних партнерів із закликом допомогти відновити та захистити українську енергосистему.
Фото із допрем’єрного показу стрічки. Автор - Артем Попков
Документальний фільм “10 втрачених років”, присвячений багаторічній роботі з повернення українських жінок і дітей із сирійських таборів, вийшов у відкритий доступ. Стрічка розповідає про складну операцію, яку Україна проводила в умовах війни, міжнародних ризиків і терористичної загрози.
Фільм створено у співпраці Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Громадського радіо та проєкту “На лінії вогню”.
Стрічка “10 втрачених років” розкриває деталі п’ятирічної операції з репатріації українських жінок і дітей, які після розгрому “Ісламської держави” опинилися в регіоні, охопленому діяльністю терористичних угруповань.
Над стрічкою працювали воєнна журналістка Ірина Сампан та операторка Євгенія Таранченко, які вирушили в сирійську пустелю, щоб зафіксувати умови утримання українок і поспілкуватися з ними безпосередньо. Зйомки проходили в Україні, а також на території Сирії та Іраку в умовах нестабільної безпекової ситуації, загроз з боку бойовиків ІД та присутності російської агентури.
Євгенія Таранченко та Ірина Сампан (зліва на право)
“Героїні фільму – українки, які разом зі своїми дітьми стали свідками жорстоких страт терористів, пережили голод у період блокади, а згодом — важкі випробування таборами для вдів на півночі Сирії”, – пише пресслужба ГУР.
За даними авторів фільму, в результаті операції вдалося повернути 89 жінок і дітей. Так Україна стала єдиною державою, яка репатріювала з сирійських таборів Аль-Хол і Родж усіх своїх громадянок, які висловили бажання повернутися на Батьківщину.
Начальник ГУР МО України Кирило Буданов у фільмі наголошує, що одним із ключових обов’язків держави є забезпечення безпеки своїх громадян незалежно від обставин, в яких вони опинилися. “Перш за все, ми маємо забезпечити безпеку нашого громадянина, де б він не був. І якою б ціна не була, її треба платити за безпеку наших громадян, бо інакше й держави не буде”, — каже Буданов.
Окрема частина стрічки присвячена історії маленького Камрана — сина однієї з українок, який отримав кульове поранення в Сирії у віці 11 місяців. Через тяжкі пошкодження кісток, м’язів і сухожиль хлопчик досі не може повноцінно ходити й потребує подальшого лікування та реабілітації. Потрібно зібрати 250 тис. грн.
Автори зазначають, що фільм “10 втрачених років” — це не лише хроніка спецоперації, а й розповідь про невидимі наслідки війни, зламане дитинство та відповідальність держави перед своїми громадянами.
Раніше, 14 грудня, у Києві в кінотеатрі “Жовтень” відбувся допрем’єрний показ стрічки. Його відвідали журналісти, правозахисники, громадські діячі та представники сектору безпеки.
Як розповідало BitukMedia, українські історії знову опинилися в центрі уваги Американської кіноакадемії. Одразу чотири фільми, пов’язані з Україною, увійшли до короткого списку премії “Оскар-2026” у різних категоріях.
Поки в Україні зима, у субантарктичних пінгвінів біля української станції “Академік Вернадський” — найвідповідальніший період року. Тут одночасно з’являються на світ пташенята, висиджуються яйця і навіть формуються нові кладки.
Біля української антарктичної станції “Академік Вернадський” на острові Галіндез триває активний період гніздування субантарктичних пінгвінів. Перші пташенята з’явилися тут ще наприкінці листопада, а нині на острові можна побачити весь спектр “сімейного життя” птахів — від щойно народжених малюків до пар, які ще тільки чекають на потомство.
За словами біологині 30-ї Української антарктичної експедиції Зої Швидкої, наразі пінгвінята є вже у 730 гніздах. Загальна кількість малечі сягає майже 1200 пташенят, адже субантарктичні пінгвіни зазвичай відкладають по два яйця.
Водночас частина птахів усе ще продовжує висиджувати кладки, а деякі пари навіть досі несуть яйця. Науковці пояснюють це кількома можливими причинами. Зокрема, окремі пінгвіни могли пізніше прибути на острів або обрали місця для гнізд, які довше залишалися вкритими снігом. Інша причина — втрата першої кладки та повторна спроба вивести потомство.
Такий “розтягнутий у часі” сезон робить нинішній період особливо цікавим для спостережень. Поруч із гніздами з яйцями вже можна побачити пінгвінят, які активно ростуть і потребують постійної турботи батьків.
Найяскравіші кадри з життя пінгвінячих родин біля “Вернадський” біологиня Зоя Швидка зафільмували — саме зараз там можна побачити справжній антарктичний “дитсадок”.
Як розповідало BitukMedia, повернення пум до національного парку в аргентинській Патагонії призвело до неочікуваних наслідків: великі хижаки почали активно полювати на пінгвінів — і водночас стали значно терпимішими одне до одного.
Уявіть різдвяний будинок із пряників заввишки з триповерхівку. Саме така інсталяція зʼявилася в Лос-Анджелесі — і одразу увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Американські стрімінгові сервіси Disney+ та Hulu відзначили 35-річчя культового фільму “Сам удома” створенням найбільшого у світі пряникового будиночку, натхненного домом родини Маккаллістерів.
Гігантський пряниковий будинок встановили на перехресті Hollywood Boulevard і Vine Street у Лос-Анджелесі. Він майже точно відтворює знаменитий будинок із фільму “Сам удома”.
Розміри інсталяції вражають:
висота — понад 7,8 м;
довжина — 17,7 м;
ширина — 12,8 м.
Перед будинком розміщено офіційний сертифікат Книги Рекордів Гіннеса, датований 18 грудня 2025 року.
За даними Disney+, для створення гігантського пряникового будинку використали:
приблизно 2,6 тонни борошна,
понад 4 200 яєць,
4 400 пряникових “цеглин”,
800 елементів даху,
близько 75 літрів їстівного “клею”,
приблизно 9 кг мастики (фондану).
Усі ці матеріали — справжні харчові інгредієнти, а не декоративні муляжі.
Це не лише рекорд, а й благодійність. Відвідувачів інсталяції закликають приносити нові, нерозпаковані іграшки для благодійної організації Toys for Tots, яка допомагає дітям із малозабезпечених родин.
Фото – Frank Micelotta/PictureGroup for DisneyФото – Frank Micelotta/PictureGroup for DisneyФото – Frank Micelotta/PictureGroup for DisneyФото – Frank Micelotta/PictureGroup for Disney
Титульний фільм франшизи “Сам удома” був знятий у 1990 році режисером Крісом Коламбусом за сценарієм Джона Гʼюза, одразу ставши однією з найулюбленіших різдвяних стрічок у світі. Головну роль Кевіна Маккаллістера зіграв Маколей Калкін — за цю роботу він отримав номінацію на “Золотий глобус”.
До 35-річчя фільму Disney+ та Hulu також запустили тематичні попап-піцерії Little Nero’s у США та спеціальні різдвяні прикраси “Сам удома” в аеропортах країни.
Схоже, різдвяна класика здатна дивувати навіть через 35 років — і робити це з розмахом світового рекорду.
Як розповідало BitukMedia, будинок Кевіна з фільму “Сам удома” виставили на продаж.
Уявіть: одна інʼєкція — і пухлина повністю зникає. Саме такий ефект зафіксували японські вчені, коли ввели лабораторним мишам бактерію, взяту з кишківника японської деревної жаби. Нове дослідження відкриває перспективу принципово іншого підходу до лікування раку — за допомогою природних бактерій.
Дослідження провела команда Японського інституту передових наук і технологій (JAIST). Науковців давно цікавило, чому у диких амфібій і плазунів майже не трапляються спонтанні пухлини — навіть попри стрес, регенерацію, життя у середовищі з безліччю мікробів.
Вчені припустили: річ не лише в клітинах, а й у бактеріях, які живуть у кишківнику цих тварин. Вони дослідили 45 різних бактерій, узятих у жаб, тритонів і ящірок. У результаті відібрали девʼять, які впливали на пухлини. Найпотужнішою виявилася бактерія Ewingella americana, знайдена саме у японської деревної жаби.
Як працює “жабʼяча” бактерія: Мишам із колоректальним раком ввели одну інʼєкцію бактерії у вену. Результат був вражаючий:у всіх мишей пухлини повністю зникли; коли тваринам знову вводили ракові клітини, нові пухлини не зʼявлялися.
Причина — подвійна дія бактерії:
Вона знаходить пухлину сама. Усередині ракових утворень мало кисню — і саме такі умови бактерія “любить”. За добу вона збільшує свою кількість у пухлині у тисячі разів, не зачіпаючи здорові органи.
Вона вбиває рак двома шляхами.
безпосередньо знищує ракові клітини токсинами;
одночасно “пробуджує” імунну систему – організм починає активно атакувати пухлину власними захисними клітинами.
Досліди показали:
бактерія зникає з крові менш ніж за добу;
запалення, яке вона викликає, тимчасове і минає за кілька днів;
за два місяці спостережень не виявлено ушкоджень органів;
бактерія чутлива до антибіотиків, тобто за потреби її можна швидко знищити.
Поки що всі експерименти проведені лише на мишах. Хоча механізми раку у тварин і людей багато в чому схожі, людський організм складніший, і попереду — роки перевірок.
Утім самі вчені називають відкриття доказом принципу: природні бактерії можуть стати основою нового покоління ліків проти раку, особливо у випадках, коли стандартна терапія не працює.
Наступним кроком дослідники планують перевірити дію бактерії при раку молочної залози, раку підшлункової залози, меланомі та інших видах онкології.
Також вивчають можливість поєднання такого підходу з хіміотерапією та імунотерапією.
Це відкриття ще не обіцянка швидкого дива, але дуже сильний сигнал: природа зберігає відповіді навіть на найскладніші медичні виклики — і наука поступово вчиться їх читати.
Як розповідало BitukMedia, вчені розробили барвник, що підсвічує ракові клітини.
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення
У Київському зоопарку тепер житиме магот, якого доставили волонтери. У Гостомелі врятували мавпу, якого роками тримали вдома, поки тварина не почала поводитися так, як і має поводитися дика макака.
Про це повідомляє Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.
Цього тижня у Гостомелі за участі волонтерів вдалося врятувати самця магота (берберійської макаки), якого утримували в домашніх умовах. За словами зоозахисників, тварину завели “для розваги”, однак з часом вона виросла й почала демонструвати природну поведінку — агресію, страх, неконтрольовану активність.
Саме це часто стає причиною, чому диких тварин намагаються позбутися або залишають напризволяще. У Гостомелі макаку неодноразово бачили на міських вулицях — тікаючи від неналежних умов, вона наражалася на небезпеку.
Наразі магот пройшов повне ветеринарне обстеження та перебуває на обов’язковому 30-денному карантині у ветеринарному шпиталі. Попереду — лікування, тривала реабілітація та адаптація до безпечних умов.
Фахівці зазначають: глибокий стрес — лише одна з проблем тварини. Невідповідне харчування, відсутність належного догляду та постійний психологічний тиск серйозно вплинули на її стан.
Зоозахисники вкотре наголошують: утримання диких тварин у домашніх умовах є неприпустимим. Те, що виглядає “мило” у соцмережах, у реальному житті часто закінчується стражданнями тварин і небезпекою для людей.
Магот із Гостомеля — ще одне нагадування, що дика тварина не може бути іграшкою.
Маготи, або берберійські макаки (Macaca sylvanus) — це вид диких приматів, який мешкає переважно в Північній Африці та на Гібралтарі. Це соціальні, високоінтелектуальні тварини, які живуть групами з чіткою ієрархією та потребують складної соціальної взаємодії. У дорослому віці маготи можуть проявляти агресію, особливо в умовах стресу чи ізоляції, що робить їх утримання в домашніх умовах небезпечним і негуманним. У багатьох країнах маготи перебувають під охороною, а їхнє нелегальне утримання або торгівля є порушенням закону.
Як розповідало BitukMedia, на сміттєзвалищі врятували дев’ятьох лелек, які загрузли у токсичних відходах.
У світі Carol of the Bells асоціюється з родинним теплом і різдвяним затишком. В Україні ж “Щедрик” Миколи Леонтовича сьогодні звучить інакше — на тлі війни, повітряних тривог та зруйнованої енергетичної інфраструктури.
Напередодні Різдва українські музиканти виконали “Щедрик” у машинному залі розбитої російськими обстрілами теплоелектростанції ДТЕК Енерго. Цим виступом компанія звернулася до міжнародних партнерів із закликом допомогти відновити та захистити українську енергосистему.
Для енергетиків, які щодня працюють у зоні ризику та безперервно відновлюють станцію, цей виступ став короткою миттю підтримки й символом надії.
Ініціативу реалізувала команда Svitlo Concert, об’єднавши музикантів з різних регіонів України. У концерті взяли участь 23 виконавці, які грали та співали не на сцені, а в умовах, далеких від концертних.
У ДТЕК Енерго наголошують: компанія інвестує значні ресурси у відновлення теплової генерації, а енергетики працюють 24/7, попри небезпеку та загрози. Водночас масштаби руйнувань потребують довготривалої й посиленої підтримки — як у відновленні, так і в захисті критичної енергетичної інфраструктури.
Саме тому цей виступ став не лише різдвяним жестом, а й зверненням до міжнародних партнерів і друзів України з проханням про подальшу допомогу, “бо “Щедрик” сьогодні — не лише про Різдво. Це про світло, яке потрібно зберегти”.
Зараз ключове завдання – це пошук обладнання для відновлення пошкодженої внаслідок обстрілів енергосистеми. Про це заявив генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко в коментарі виданню The Washington Post.
“Ми втратили значну частину наших потужностей. Зараз ключовим завданням є пошук обладнання на заміну в різних частинах Європи, яке ми можемо швидко доставити до України”, – сказав він.
Проєкт, який обговорювали майже два десятиліття, нарешті став реальністю. У Парижі запустили найдовшу міську канатну дорогу Європи — інноваційне транспортне рішення, яке має з’єднати райони, що роками залишалися “білими плямами” на мапі громадського транспорту.
У французькій столиці офіційно відкрили Paris Téléphérique — або канатну дорогу C1, яка простягається на 4,5 км над південно-східними передмістями Парижа. Це перша міська канатна дорога такого типу в історії столиці Франції.
Маршрут з’єднує лінію метро №9 у Кретей із районом Villa Nova у Вільнев-Сен-Жоржі — територією, яка раніше була слабо забезпечена громадським транспортом.
Будівництво проєкту коштувало 138 млн євро і стало реальністю через 17 років після першої пропозиції. На лінії працюють 105 гондол, кожна з яких вміщує до 10 пасажирів. Загалом канатна дорога здатна перевозити понад 11 тисяч людей щодня.
Гондоли рухаються зі швидкістю близько 21,7 км/год, а повна поїздка займає приблизно 18 хвилин — удвічі швидше, ніж місцевим автобусом, який долає той самий маршрут щонайменше за 35 хвилин. Інтервал між кабінами становить від 23 до 37 секунд.
Канатна дорога повністю інклюзивна: гондоли пристосовані для людей на кріслах колісних, батьків із дитячими візочками та велосипедистів.
Графік роботи: щодня — з 5:30 до 23:30, у суботу — до 00:30.
Скористатися канатною дорогою можна за проїзним Navigo, який діє в Парижі та регіоні Іль-де-Франс. Пасажирам без картки проїзд коштуватиме 2 євро.
Віцепрезидент регіональної ради Іль-де-Франс з питань транспорту Грегуар де Ластейрі пояснив, що канатна дорога стала економічною альтернативою метро: “Підземна лінія метро ніколи б не була реалізована — бюджет понад мільярд євро просто неможливо було профінансувати”, – заявив чиновник.
Як розповідало BitukMedia, Нью-Йорк став першим містом у США, де запровадили плату за затори.
Вони не родичі, але тепер — одна сім’я. Канадські науковці зафіксували надзвичайно рідкісний у дикій природі випадок: полярна ведмедиця всиновила осиротіле ведмежа, прийнявши його як власне. За пів століття спостережень це лише 13-й задокументований випадок такого усиновлення.
Про унікальне спостереження повідомила некомерційна організація Polar Bears International, яка досліджує популяції білих ведмедів у Канаді.
Навесні науковці встановили GPS-ошийник на самицю полярного ведмедя з одним дитинчам. Коли дослідники знову помітили тварину восени, їх здивувала деталь: ведмедиця опікувалася вже двома ведмежатами приблизно одного віку.
Маму ідентифікували як X33991 — вона належить до субпопуляції полярних ведмедів Західної затоки Гудзона. За словами дослідників, за понад 50 років спостережень і вивчення 4 600 ведмедів цієї групи, це лише 13-й підтверджений випадок, коли самиця всиновила чуже дитинча.
“Усиновлення у полярних ведмедів — надзвичайно рідкісне й незвичне явище. Ми досі не знаємо, чому це відбувається”, — зазначила Аліса МакКолл, директорка з комунікацій у сфері збереження природи та науковиця Polar Bears International.
Дослідник Еван Річардсон з канадського відомства Environment and Climate Change Canada пояснює це винятково сильним материнським інстинктом. “Самиці полярних ведмедів — надзвичайно турботливі матері. Якщо на узбережжі вони чують плач маленького ведмежати, яке втратило матір, їм складно пройти повз. Це дуже цікава й малодосліджена риса поведінки”, – каже біолог.
Науковці припускають, що всиновлене ведмежа втратило матір, але точна причина поки невідома. Для з’ясування обставин дослідники взяли генетичний зразок у дитинчати — це може допомогти встановити долю його біологічної матері.
Полярні ведмеді зазвичай одинаки, а самиці виховують власних дитинчат протягом кількох років, витрачаючи величезні енергетичні ресурси. Тому усиновлення чужого малюка в дикій природі вважається винятковим і ризикованим кроком для матері.
Як розповідало BitukMedia, повернення пум до національного парку в аргентинській Патагонії призвело до неочікуваних наслідків: великі хижаки почали активно полювати на пінгвінів — і водночас стали значно терпимішими одне до одного. Чому це дивує науковців і що це означає для сучасної охорони природи?
Міністерство внутрішніх справ України запустило офіційний застосунок екстреної допомоги 112, який може працювати навіть без мобільного зв’язку. Він вже доступний для користувачів iOS та Android.
Про це повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
За його словами, у разі надзвичайної ситуації користувач може здійснити виклик через застосунок, а оператор 112 сам оцінює обставини та спрямовує на місце події необхідні служби — рятувальників, поліцію, медиків та/або газову службу.
“У критичній ситуації ви телефонуєте через додаток, і оператор 112 координує допомогу”, — зазначив Ігор Клименко.
Важливо: перед початком користування застосунком необхідно пройти авторизацію.
Коли застосунок 112 буде особливо корисним:
у підвалах та укриттях, де є Wi-Fi, але відсутній мобільний сигнал;
у районах зі слабким або нестабільним покриттям;
під час аварій або перебоїв у роботі стільникових мереж.
У МВС повідомляють, що сервіс планують розширювати. Серед наступних оновлень — можливість виклику за допомогою жестової мови, аби зробити застосунок доступним для всіх користувачів.
У відомстві наголошують: усі персональні дані захищені, а сам застосунок відповідає державним стандартам кібербезпеки. Інформація використовується виключно для обробки екстрених викликів.
Повернення пум до національного парку в аргентинській Патагонії призвело до неочікуваних наслідків: великі хижаки почали активно полювати на пінгвінів — і водночас стали значно терпимішими одне до одного. Чому це дивує науковців і що це означає для сучасної охорони природи?
У національному парку Монте-Леон у Патагонії (Аргентина) пуми почали регулярно полювати на магеланських пінгвінів (Spheniscus magellanicus), що призвело до суттєвих змін у поведінці хижаків, йдеться в новому дослідженні.
Пуми зникли з цього регіону ще у XX столітті — їх витіснили вівчарі, які захищали худобу. Після створення нацпарку у 2004 році хижаки поступово повернулися. Однак за час їхньої відсутності екосистема встигла змінитися: зокрема, магеланські пінгвіни, які зазвичай гніздяться лише на островах, заснували материкову колонію чисельністю близько 40 тисяч пар.
Невдовзі після цього вчені почали знаходити рештки пінгвінів у посліді пум, що свідчило: хижаки швидко скористалися новим, легкодоступним джерелом їжі.
Дослідники встановили камери спостереження, відстежували 14 пум із GPS-нашийниками та аналізували місця вбивств пінгвінів упродовж кількох польових сезонів з 2019 по 2023 рік. Дев’ять із відстежуваних пум регулярно полювали на пінгвінів, п’ять — ні.
Результати показали: пуми, які харчуються пінгвінами, частіше контактують між собою, що є нетиповим для цього виду. Загалом було зафіксовано 254 зустрічі між пумами-пінгвіноїдами — і лише чотири між тими, хто не полював на птахів. Більшість контактів відбувалася в межах одного кілометра від колонії пінгвінів.
Пума полює серед гніздової колонії магеланських пінгвінів в аргентинському національному парку Монте-Леон. Фото – Serota et al. / Proc B
Зазвичай дорослі пуми — самітники, які уникають конкурентів і займають великі індивідуальні території. Однак велика й стабільна кормова база, ймовірно, зменшила конкуренцію, що й дозволило хижакам толерувати присутність одне одного. У результаті щільність пум у парку перевищила більш ніж удвічі всі раніше зафіксовані показники для Аргентини.
Один зі співавторів дослідження, еколог Мітчелл Серота, наголошує: відновлення диких тварин у сучасних умовах не означає простого “повернення в минуле”. “Відновлення природи в змінених людиною ландшафтах створює нові взаємодії, які можуть несподівано змінювати поведінку тварин і структуру популяцій”, — зазначив він.
Екологи вважають, що така поведінка пум може по-різному впливати на пінгвінів: великі колонії, ймовірно, витримають хижацтво, тоді як малі або нові поселення можуть постраждати. Це створює складну ситуацію для природоохоронців, адже взаємодіють два корінні види, але в умовах вже зміненою людиною екосистеми.
У подальших дослідженнях науковці планують з’ясувати, як поява пінгвінів у раціоні пум впливає на інші види здобичі, зокрема гуанако — дикого родича лами.
Як розповідало BitukMedia, на узбережжі Канади камера зафільмувала вовчицю, що витягує з води рибальську пастку, розриває її й забирає здобич. Це випадкова хитрість чи перший у світі доказ того, що дикі вовки можуть користуватися знаряддями?
Фото - Elio Della Ferrera, Arch. PaleoStelvio для ВВС
У національному парку Стельвіо на півночі Італії виявили тисячі відбитків лап динозаврів, яким близько 210 млн років. Знахідка датується тріасовим періодом і вже названа однією з наймасштабніших в Європі.
Сліди, деякі з яких сягають до 40 см у діаметрі, розташовані паралельними рядами та добре зберегли контури пальців і кігтів. Вчені вважають, що вони належали прозауроподам — травоїдним динозаврам із довгими шиями, невеликими головами та гострими кігтями, які могли виростати до 10 м завдовжки.
Відкриття стало можливим після того, як у вересні минулого року фотограф Еліо Делла Феррера помітив сліди, що простягаються на сотні метрів уздовж вертикальної гірської стіни. Саме він повідомив про знахідку науковців.
Палеонтолог з Мілана Крістіано Даль Сассо зізнався, що не очікував такого відкриття у рідному регіоні. За його словами, розташування слідів свідчить, що динозаври пересувалися стадами в гармонії, а деякі відбитки можуть вказувати на складніші форми поведінки — зокрема, збирання тварин у коло, ймовірно, для захисту.
Цікавим є й те, що поруч із деякими слідами задніх лап виявили відбитки передніх кінцівок, що може свідчити: динозаври зупинялися і спиралися на передні лапи, можливо, відпочиваючи.
Зображення стада прозавроподів, що йдуть по мулистій рівнині під час відливу. Найменші за розміром сліди дозволяють припустити, що в череді також були і молоді особини. Ілюстрація – Fabio Manucci, Arch. PaleoStelvio
У тріасовий період місце знахідки було прибережною припливною рівниною, а згодом стало частиною Альпійського гірського ланцюга.
Через важкодоступність району (тут немає туристичних стежок) дослідження планують проводити за допомогою дронів і технологій дистанційного зондування, повідомили в Міністерстві культури Італії.
Нацпарк Стельвіо розташований у долині Фраеле, неподалік кордону зі Швейцарією — саме в цьому регіоні наступного року відбудуться зимові Олімпійські ігри. У Мінкульті Італії символічно пов’язали ці події. “Ніби сама історія вирішила вшанувати найбільшу світову спортивну подію, поєднавши минуле і сучасність у символічній передачі естафети між природою і спортом”, – зазначають у відомстві.
Як розповідало BitukMedia, в Болівії знайшли найбільше у світі поле відбитків динозаврів. Їх там понад 18 тисяч!
Капітула Премії імені Юрія Шевельова оголосила лауреата 2025 року. Ним став Артур Дронь – письменник і ветеран російсько-української війни – за книжку есеїстичної прози “Гемінґвей нічого не знає”.
Про це стало відомо 17 грудня під час прямої трансляції церемонії нагородження.
“Гемінґвей нічого не знає” — третя книжка двадцятичотирирічного Артура Дроня і перша прозова у його доробку. Її героями стали люди, яких автор зустрів на війні, а також близькі йому постаті — побратими, товариші, мешканці прифронтових територій.
Під час церемонії нагородження Артур Дронь поділився особистими переживаннями, пов’язаними з виходом книжки: “Я був дуже спокійним, коли писав ту книжку, бо я знав, що вона дуже важлива і потрібна мені, але я був дуже тривожним, коли чекав її з друку, тому що знав, що вона буде важливою і потрібною ще комусь. І тому я дуже чую таку велику вдячність тим, хто її читали і показали мені, чому і кому вона може бути важливою”.
Письменник розповів і про одну з найсильніших реакцій читачів — жінку, яка після київської презентації сказала, що ця книжка про неї та її загиблого чоловіка, який служив і загинув у місцях, описаних у тексті. “Це найкраще, що можна про книжку почути, і я за це дуже вдячний”, – зазначив Артур Дронь під час церемонії нагородження.
Спеціальні відзнаки Премії
Спеціальну відзнаку Капітули цьогоріч отримала Мирослава Пінковська — “за особливий внесок у збереження культурної пам’яті”. Її книжка “Портрет в інтер’єрі долі” (видавництво “Дух і Літера”) раніше увійшла до довгого списку Премії Шевельова–2025.
Спеціальну відзнаку Радіо Культура за майстерність і новаторство в жанрі есею здобув Артем Чех за книжку “Гра в перевдягання”. Нагородою стане створення радіоверсії твору, яка прозвучить в ефірі Радіо Культура.
Ще одну спецвідзнаку Капітули отримала Віра Агеєва — “за літературознавчу есеїстику, що наново відкриває забуті пласти української літератури”.
Премія імені Юрія Шевельова присуджується щороку за художню та наукову есеїстику. Вона названа на честь Юрія Шевельова — мислителя, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає незалежність думки й витонченість стилю.
У Національному природному парку “Тузлівські лимани” зафіксували унікальне природне явище — надзвичайно раннє цвітіння пізньоцвіта анкарського, більш відомого на півдні Одещини під назвою брандушка.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці розповів доктор біологічних наук Іван Русєв, який спостерігає за рослиною понад 30 років.
Ця рослина (Colchicum ancyrense) занесена до Червоної книги України як вразливий вид. У природних умовах вона зазвичай з’являється ближче до Різдва, однак цього року квіти розквітли в середині грудня 2025 року, що стало безпрецедентним випадком за весь період спостережень.
За словами фахівців, більше ніж за 30 років спостережень поблизу міста Татарбунари настільки раннього пробудження брандушки не фіксували жодного разу.
Ареал пізньоцвіта анкарського в регіоні щороку скорочується, і рослина вже колись повністю зникала з території національного парку. Саме тому торік, у воєнний період, адміністрація НПП звернулася до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за спеціальним дозволом на пересадку рослин із незаповідної території.
Дозвіл було отримано, і восени 2025 року брандушку висадили на трьох ділянках парку, де вона історично траплялася раніше. Результат перевершив очікування: рослини не лише прижилися, а й зацвіли значно раніше звичних строків.
Фахівці наголошують, що цей факт має подвійне значення. По-перше, він свідчить про реальну можливість відновлення популяції рідкісної рослини. По-друге, може вказувати на суттєві зміни природних умов, які спровокували настільки раннє пробудження.
У нацпарку зазначають: подія є унікальною і потребує подальшого наукового спостереження, адже воєнний грудень 2025 року виявився аномальним не лише для людей, а й для природи.
Фахівці наголошують, що цей факт має подвійне значення. По-перше, він свідчить про реальну можливість відновлення популяції рідкісної рослини. По-друге, може вказувати на суттєві зміни природних умов, які спровокували настільки раннє пробудження.
У нацпарку зазначають: подія є унікальною і потребує подальшого наукового спостереження, адже воєнний грудень 2025 року виявився аномальним не лише для людей, а й для природи.
Як розповідало BitukMedia, таємнича орхідея, яку охороняли десятиліттями, знову проросла в дикій природі.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
