Четвер, 14 Серпня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 2

Від Ґронінґена до Львова: мандрівник здолав 1600 км задля підтримки українських дітей

0
Фото - Ridni/ Facebook

24-річний Ліам Віссер з Ґронінґена (Нідерланди) кілька тижнів крутив педалі, щоб подолати майже 1600 км від рідного міста до Львова. Його мета – зібрати кошти для підтримки підлітків та молоді, які постраждали від війни.

Про це повідомили у Львівській міській рад

Як повідомили у міському управлінні “Служба у справах дітей”, вже зібрано 20 тис. євро: 10 068 – Ліам назбирав особисто, ще стільки ж додав благодійник із Нідерландів. Ці кошти підуть на літній табір для українських підлітків, зокрема вихованців “Спільноти-Рідні”, які цього потребують найбільше.

“Мені дуже захотілось підтримати українську молодь. В мене з’явилась думка зробити таку мандрівку на велосипеді, залучити кошти і зробити усе, що лиш від мене залежне, щоб юні українці усміхались. Усе втілилось, і я щасливий. А ще я просто в захваті від вашого міста, воно таке гарне, що я не вірю, що бачу це на власні очі, і маю такий теплий прийом – це дуже зворушливо”, – поділився враженнями Ліам.

Фото – Ridni

На площі Ринок мандрівника зустріли представники міста, благодійного фонду “Рідні” та самі діти, заради яких він вирушив у подорож. “Тепер завдяки Ліаму ми поїдемо відпочивати. Сьогодні ж запрошуємо його в гості до нашої “Спільноти-Рідні”, щоб познайомитися ближче”, – розповіла 15-річна Юля, яка живе в малому груповому будинку.

За словами керівниці департаменту гуманітарної політики Львівської міськради Валентини Бартошик, це приклад того, що підтримка українців важлива навіть на відстані. П’ять тисяч євро підуть безпосередньо на організацію табору, решта – дітям із гарячих точок.

Місце відпочинку ще обирають, але, як зазначив керівник управління “Служба у справах дітей” Володимир Фридрак, воно обов’язково поєднає красу України, смачну національну кухню та традиції.

Як розповідало BitukMedia, понад 2000 км – від Львова до Брюсселя – за 25 діб проїхав на велосипеді французький журналіст Себастьян Гобер. Це був його спосіб зібрати кошти для підрозділу, в складі якого боронить Україну його товариш – французький доброволець Джонатан. 

“Мовчазний урок”: дельфін приніс людям пластиковий пакет — і змусив замислитися

0
Характерне зображення дельфіна, що скидає пластиковий пакет. Фото - Getty Images/ Stuart Westmorland

Під час дайвінг-експедиції на берегах острова Гранд-Терк у Карибському морі стався незвичайний випадок. Дикий дельфін афаліна приніс людям пластиковий пакет. Це був не просто збіг – здається, розумна тварина навмисно нагадала людям про відповідальність за океан.

Про це пише Greenmatters.

Під час дайвінг-експедиції біля острова Гранд-Терк група друзів на чолі з жінкою на ім’я Лейсі стала свідком вражаючої сцени. Коли вони вже завершували занурення і поверталися до берега, до човна несподівано підпливли три дикі дельфіни-афаліни. Один із них мав щось особливе – на плавнику він ніс пластиковий пакет.

Лейсі схопила GoPro-камеру і попливла до корми човна, де перебував інструктор з дайвінгу. Саме туди і підійшов дельфін. Він мовчки завис під мотором, а потім підплив ближче й обережно поклав пакет просто перед людьми. Здавалося, ніби тварина навмисно передає його, щоби вони викинули його належним чином.

Після цього ще одна жінка з команди підняла сміття і передала його інструктору — і в ту ж мить дельфін підняв голову над водою, наче перевіряючи, що люди зробили з його “передачею”. Потім він ще кілька хвилин кружляв біля човна, ніби дякував – і зник у глибині.

Цей емоційний випадок, як зазначає Марк Джей Палмер з Earth Island Institute, неабияк вразив усіх присутніх. Лейсі звернулася до нього, аби поділитися цією історією, бо була впевнена: це був не випадок, а “мовчазний урок” від мешканця океану.

Дельфіни, відомі високим інтелектом, демонструють складну поведінку, що межує з екологічною свідомістю. І, можливо, саме вони першими почали “протестувати” проти засмічення океану пластиковими відходами.

Екологічна ситуація у світовому океані справді досягла критичної точки. Пластикові відходи стають причиною загибелі морських птахів і ссавців.

За даними британської незалежної екологічної платформи Green Match, до 2050 року в морях може стати більше пластику, ніж риби. Вже зараз у Світовому океані плаває від 75 до 199 млн тонн пластикового сміття. Особливо небезпечні дрібні частинки – мікропластик, який складає 92% усього пластикового забруднення.

Серед найпоширеніших знахідок у морі – пластикові пляшки, соломинки, обгортки, сигаретні недопалки і пакети, подібні до того, який “повернув” дельфін. Пластикові пакети становлять особливу небезпеку, адже тварини часто сприймають їх за медуз – улюблену їжу багатьох морських мешканців.

Ця історія – ще одне нагадування про те, що океан не мовчить. І навіть його мешканці вже намагаються достукатися до людства, поки ще не надто пізно. Випадок із “вихованим” дельфіном, який повернув пакет людям, повинен змусити людство задуматися про своє ставлення до природи.

Як розповідало BitukMedia, британські водолази-рятувальники нарешті змогли зняти пластикове кільце із шиї морського котика із кличкою Ком’ютер. За пораненою твариною слідкували шість років біля узбережжя Корнуолла, але не могли обрати момент, аби допомогти.

82 тисячі жовтих шпигунів на завданні: як гумові качки допомогли зібрати $600 тисяч (ВІДЕО)

0
Фото - chicago.explore/ Instagram

У Чикаго (США) гумові качки знову рвонули річкою – і не просто заради видовища. Понад 82 тисячі яскравих іграшкових пташок стали частиною щорічного благодійного “Качиного дербі” (Ducky Derby) та зібрали майже $600 тис. для Спеціальної Олімпіади Іллінойсу.

Про це розповідає портал UPI.

На сонячному березі річки Чикаго тисячі людей зібралися, аби побачити, як з мосту Колумбус-стріт у воду одночасно пірнуть десятки тисяч качок – усе задля підтримки спортсменів з інтелектуальними порушеннями. Участь у перегонах могла взяти кожна охоча гумова пташка, якщо її “всиновили” за $10.

Кожна така пожертва — це внесок у програми спортивної, оздоровчої та лідерської підтримки людей з інвалідністю. А ще – шанс виграти класні призи. Цьогоріч серед подарунків: позашляховик Chevrolet Trailblazer, $2,5 тис. готівкою, квитки до клубної ложі на матчі бейсбольної команди Chicago Cubs.

“Ducky Derby – це не просто веселощі. Це свято інклюзії й доказ того, наскільки сильні наші спортсмени та як багато вони можуть досягти”, – каже Піт Біл-ДелВеккіо, президент і CEO Special Olympics Illinois.

Подія вже давно перетворилася на велике міське свято: музика, фудтраки, ігри, фотозони – усе для того, щоб добро було гучним і помітним.

Після фінішу всі 82 тисячі качок виловили з води. Їх висушать і збережуть до наступного року – у 2026 гумова армія повернеться!

До слова, Спеціальна Олімпіада Іллінойсу (Special Olympics Illinois) – це частина міжнародного руху Special Olympics, який надає людям з інтелектуальними порушеннями можливість займатися спортом, розвиватися та брати участь у змаганнях на рівні з іншими.

Фото – соцмережі

Special Olympics Illinois охоплює тисячі учасників по всьому штату Іллінойс і організовує сотні подій щороку, зокрема програми зі здоров’я (наприклад, медогляди), фізичної активності, інклюзивного навчання у школах, розвитку молодих лідерів. Всі програми фінансуються за рахунок благодійних внесків, тому заходи на кшталт Ducky Derby мають не тільки розважальну, а й дуже важливу соціальну місію.

Як розповідало BitukMedia, 13-річний шотландець Філіп Міллер знайшов на узбережжі острова Стронсей пластикову качечку. Вона виявилася “учасницею” рекорду Гіннеса 18-річної давнини. За цей час качечка пропливла 681 км.

“Це був МІЙ сніданок!”: крихітний шпіц увімкнув режим “охоронця” і прогнав ведмедя з дому (ВІДЕО)

0
Фото ілюстративне. IStock

У Ванкувері (Канада) крихітний померанський шпіц на ім’я Скаут самотужки вигнав ведмедя, який вдерся до будинку господарів. Потішний момент потрапив на відео з домашніх камер спостереження — і ролик став вірусним.

Про це повідомляє телеканал FOX Weather.

Камери відеонагляду в будинку Кайли Кляйн у Ванкувері зафіксували дивовижну сцену: ведмідь спокійно зайшов до вітальні через прочинені двері, зацікавився диваном… І раптом з коридору вискочила маленька хутряна куля – трирічний шпіц на ім’я Скаут.

Попри крихітні розміри, пес не розгубився: із вереском і гавкотом він кинувся на велетенського непроханого гостя. Ведмідь миттю змінив курс і, не обертаючись, накивав пʼятами. Камери зняли, як він тікає з подвір’я, а Скаут стрибає зі сходів, переслідуючи звіра. За псом біжить господарка й гукає: “Скаут, Скаут! Назад!”

Як розповіла Кайла журналістам, ведмідь навідується вже не вперше. Але цього разу він перетнув всі межі – з’їв сніданок Скаута, що й викликало таку люту реакцію пухнастого охоронця.

“Він явно захищав не лише нас, а й свою миску, – сміється Кайла. — Після цієї нагоди ми стали уважніше стежити за дверима, але пишаємось нашим маленьким героєм. Скаут – маленький, але дуже хоробрий. Ведмідь добре подумає, перш ніж сюди повернутися”.

Відео шаленого “переслідування” вже набрало тисячі переглядів у соцмережах, а Скаут став справжньою зіркою. У наступному відео господиня показала, як пес продовжує “патрулювати” територію навколо дому, голосно гавкаючи в напрямку кущів, де зник ведмідь.

@kaylakleine Replying to @Rae #guarddog #pomeranian #bear #vancouver #fyp ♬ original sound – T.eian

Як розповідало BitukMedia, американець повернувся додому після евакуації з Каліфорнії і знайшов там ведмедя. Лісовий гість оселився у підвалі будинку і “не має жодного наміру з’їжджати”.

Стріляє точно в ціль: ветеран з ампутаціями став студентом і мріє про Паралімпіаду

0
Фото - UNBROKEN Ukraine/ Facebook

37-річний ветеран Іван Роман, який втратив руку, ногу і частково зір через поранення на фронті, вступив до Львівського державного університету фізичної культури. Він мріє стати тренером зі стрільби з лука і вже сьогодні впевнено йде до цієї мети.

Про це повідомили в UNBROKEN.

Пацієнт Центру UNBROKEN Іван Роман з Миколаївщини вперше пішов боронити Україну ще у 2014 році. Під час повномасштабної війни він служив водієм в аеророзвідці. У січні 2024 року під час бойового завдання ворожий FPV-дрон влучив у лобове скло його авто. Іван зазнав тяжких поранень — втратив руку, ногу і майже повністю зір.

Івана рятували в чотирьох містах: Дніпрі, Києві, Івано-Франківську та Львові. До Центру UNBROKEN він потрапив усе ще у важкому стані. Тут йому також виконали низку операцій. Зокрема — реампутацію руки, видалення інфікованого кульшового суглобу та закриття грижі, яка утворилася на животі після поранення.

Попри це, він не зламався. Між операціями у Львові Іван відвідав майстер-клас зі стрільби з лука – спершу з недовірою, адже не уявляв, як можна стріляти з таким травмуванням. Але вже після першого пострілу зрозумів: це — його. Оскільки в нього немає однієї руки, то спершу стріляти йому допомагала тренерка. Але згодом чоловік приловчився натягувати тятиву зубами і тепер самотужки потрапляє у ціль.

Іван з дружиною Ларисою. Фото – UNBROKEN Ukraine/ Facebook

Тепер вже бере участь у змаганнях. А головна мета чоловіка – потрапити до складу Національної паралімпійської збірної України зі стрільби з лука.

Та мріями ветеран не обмежується — цього літа він успішно вступив до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. Іван набрав 193 бали на творчому конкурсі зі стрільби з лука, пройшов співбесіду з чотирьох предметів, вступив “на бюджет” і навчатиметься на денній формі за спеціальністю “Фізична культура та спорт”.

“Я буду намагатися робити від себе максимум, добре вчитися і прогресувати. Я просто у захваті, що у мене вийшло вступити, адже перепон було багато”,
— каже Іван.

Вся команда Центру UNBROKEN щиро вітає свого пацієнта та друга зі вступом: “Бажаємо цікавого навчання та реалізації всіх мрій!”

Як розповідало BitukMedia, з розтрощеною рукою, обширною раною на попереку і пораненою легенею він три доби під постійними обстрілами добирався до точки евакуації. 32-річний Руслан Чайка вижив у пеклі фронту, і тепер його життя в руках львівських хірургів. 

13,5 млрд євро заради 10 хвилин: Італія будує найдовший підвісний міст у світі

0
Візуалізація мосту Webuild, який має зв'язати материкову частину Італії із Сицилією. Зображення - Webuild Image Library/ CNN

Після десятиліть суперечок, затримок і скасувань Італія офіційно дала зелене світло одному з найамбітніших інфраструктурних проєктів Європи — мосту через Мессінську протоку. Він зʼєднає Сицилію з материком. Його довжина перевищить 3,7 км, а загальна вартість сягне 13,5 млрд євро.

Про це розповідає AP.

В Італії затвердили проєкт будівництва найдовшого у світі підвісного мосту. Він має з’єднати материкову частину країни з островом Сицилія. Інвестиція в розмірі 13,5 млрд євро ($15,5 млрд) стала можливою після схвалення міжміністерського комітету з питань стратегічних державних проєктів.

“Це буде найбільший інфраструктурний проєкт Заходу”, – заявив міністр транспорту Маттео Сальвіні. Прем’єрка Джорджія Мелоні додала: “Міст стане інженерним символом світового масштабу”.

Мессінський міст матиме довжину майже 3,7 км, з яких 3,3 км – підвісна частина. Таким чином він на 1 277 м перевершить теперішнього рекордсмена – міст Чанаккале в Туреччині.

Конструкція передбачає три смуги для автотранспорту в кожному напрямку і двоколійну залізницю. Очікується, що щогодини міст зможе пропускати до 6 тис. автомобілів і 200 поїздів. Це зменшить час подорожі через протоку з 1,5 години до 10 хвилин на авто, і зекономить для поїздів до 2,5 годин у дорозі.

Зображення – Webuild Image Library

За оцінками, міст створюватиме близько 120 тис. робочих місць щороку та сприятиме розвитку економічно відсталих регіонів півдня Італії.

Ба більше – влада також розглядає можливість зарахувати міст як внесок до оборонного бюджету країни в межах зобов’язань перед НАТО. Завдяки цьому проєкт може бути віднесений до так званої “подвійної” інфраструктури – цивільної та оборонної. Це дасть змогу Італії враховувати витрати на міст як частину оборонного фінансування (до 1,5% від ВВП).

Сальвіні підтвердив наміри щодо такої класифікації, однак остаточне рішення має ухвалити міністерство оборони й економіки. Наразі понад 600 вчених підписали відкритий лист проти військової класифікації мосту, вказуючи, що це може зробити споруду мішенню.

Тим часом проєкт вже критикують екологи. Вони подали скарги до ЄС через можливу шкоду міграційним шляхам птахів.

Також піднімається питання участі організованої злочинності у підрядах. Спершу планувалося передати контроль за антикорупційними заходами МВС, однак президент країни наполіг на дотриманні чинного антикорупційного законодавства, що стосується всіх великих інфраструктурних проєктів.

Міністр Сальвіні запевнив, що проєкт контролюватимуть за тими ж протоколами, які застосовували під час Експо-2015 у Мілані та підготовки до зимової Олімпіади 2026 року.

Міст Чанаккале 1915, також відомий як міст Дарданелли – автомобільний підвісний міст у провінції Чанаккале на північному заході Туреччини. Розташований на південь від міст Лапсекі та Геліболу, міст перетинає протоку Дарданелли приблизно за 10 км на південь від Мармурового моря. З основним прольотом 2023 м, міст перевершив міст Акасі Кайке в Японії на 32 м, ставши найдовшим висячим мостом у світі. Міст був офіційно відкритий президентом Тайіпом Ердоганом 18 березня 2022 року. Це четвертий міст через Турецькі протоки і перший міст через Дарданелли. Фото – Wikipedia

За даними інформагентства, міст будуватиме консорціум на чолі з італійською компанією Webuild. Вона ще у 2006 році перемогла в першому тендері, але реалізацію тоді скасували. У 2022 році Webuild побудувала міст Чанаккале в Туреччині за схожою конструкцією — з аеродинамічним профілем, схожим на фюзеляж винищувача, та отворами для проходження вітру.

Компанія підкреслює, що підвісні мости добре показують себе в сейсмонебезпечних зонах — приклади є в Японії, Туреччині та Каліфорнії (США). Зокрема, конструкція має бути стійкою до землетрусів на розломі Мессіни, який спричинив катастрофу в 1908 році.

Генеральний директор Webuild П’єтро Саліні зазначив, що “цей міст стане трансформаційним проєктом для всієї країни”.

Перші підготовчі роботи можуть стартувати вже у вересні або жовтні 2025 року – після перевірки фінансової документації Рахунковою палатою Італії. Будівництво заплановано на 2026 рік, а завершення — до 2032–2033 років.

Як розповідало BitukMedia, у центрі Флоренції (Італія) нарешті завершиться епоха одного з найсуперечливіших символів міської забудови – будівельного крану заввишки понад 60 м. Його встановили для розширення Галереї Уффіці ще 2006 року, однак будівництво затягнулося, а сам кран став символом бюрократичної безпорадності.

90 років у банановому еквіваленті: найстаріша горила України запрошує до зоопарку на іменинний пікнік

0
Фото - сайт KyivZoo

Горила Тоні – справжній довгожитель і легенда Київського зоопарку. 8 серпня йому виповниться 51 рік, що за людськими мірками понад 90! На честь іменин Київський зоопарк влаштовує пікніки для відвідувачів і головного винуватця свята.

Про це розповідає зоопарк на своїй сторінці у Facebook.

Унікальна подія у столичному зоопарку: 8 серпня єдиній горилі в Україні Тоні виповнюється 51 рік. За людськими підрахунками це понад 90, тож і святкування відповідне. Іменини триватимуть три дні – 8, 9 і 10 серпня.

Святкові пікніки щодня розпочинатимуться об 11:00. Улюбленця публіки пригощатимуть спеціальними смаколиками на літньому майданчику та на Острові звірів. Зоопарк запрошує всіх охочих долучитися до події: “Приходьте привітати нашого іменинника, побачити його ранковий вітамінний сніданок та отримати добрі емоції!”

“Тоні не лише єдина горила в Україні, а й одна з найстаріших у Європі. І як у кожної літньої особи, у нашого “дідуся” є свої вікові особливості, які потребують постійної уваги фахівців. Завдяки щоденній турботі команди зоологів і ветеринарів, збалансованому раціону та спеціальним фізичним вправам Тоні щодня має все необхідне, аби почуватися добре і залишатися активним – у своєму спокійному, розміреному ритмі”, – розповіли у Київському зоопарку.

Як розповідають у зоопарку, найчастіше запитання відвідувачів – “Чому Тоні живе один?” І відповідають – “Усе просто. Тоні має свій характер – незалежний, трохи норовливий і дуже особливий. І саме так йому комфортно”.

Фото – сайт KyivZoo

Тоні народився 8 серпня 1974 року у родині рівнинних горил Фрітца і Делфі у Нюрнберзькому зоопарку. З самого дитинства горила вирізнявся дещо егоцентричним та нетовариським характером. Німецькі фахівці докладали значних зусиль, намагаючись соціалізувати його в різних групах. За 25 років Тоні змінив кілька європейських зоопарків, аж поки у 1999 році не оселився в Києві.

Київські фахівці розраховували звести 25-річного Тоні з самкою Дорою, яка вже мешкала в зоопарку. Але всі спроби об’єднати цих двох виявились марними: тварини постійно конфліктували і фахівці зоопарку були вимушені тримати їх у різних вольєрах.

У 2014 році Тоні з клітки з гратами переселився у затишне світле житло з дерева та скла та невелике зелене літнє подвір’я. Зараз Тоні надано тимчасові просторі світлі 200-метрові апартаменти з виходом на власну зелену фазенду, площею близько 500 кв.м. Самітник не нудьгує. Для благополуччя горили тут є: кам’яниста гряда, дерев’яна платформа, лежанка, гамак, акваріум з рибками, штучний мурашник, баскетбольне кільце, барабан для фруктів, і навіть телевізор з науково-популярними програмами про навколишній світ.

У 2019 році Тоні занедужав, але допомога потрібних фахівців була надана вчасно. Зрештою горила видужав та наразі почувається добре – настільки, наскільки це можливо у його віці.

“За характером Тоні обережний, недовірливий, в міру агресивний, вдумливий та надзвичайно самолюбивий. Він в усьому має бути єдиним і головним. Серед кіперів визнає членами родини лише жінок, з якими спілкується за допомогою жестів та яким дозволяє себе обслуговувати. І жодним чином не допускає наближення співробітників чоловічої статі, яким всіляко висловлює своє несприйняття та неповагу. До відвідувачів ставиться трохи зверхньо, хоча буває що часом зацікавиться кимось і може вступити в спілкування, висловлюючи свій інтерес мімікою та різноманітними жестами”, – зазначається на сайті KyivZoo.

Фото – сайт KyivZoo

За останню чверть століття горила Тоні став улюбленцем не одного покоління відвідувачів і вже давно перетворився на живу легенду. На території зоопарку є навіть графіті з його зображенням.

Як розповідало BitukMedia, Фату, найстаріша у світі горила, яка живе в неволі, відсвяткувала свій 68-й день народження в Берлінському зоопарку. Цю знакову дату західна рівнинна горила зустріла 11 квітня у колі шанувальників та журналістів.

Комп’ютер проти віри: 3D-моделювання ставить під сумнів походження Туринської плащаниці

0
Зображення - Cicero Moraes

Найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання Туринської плащаниці. Цифрова правда, виявлена через століття, суперечить багатовіковій легенді.

Про це розповідає Live Science.

Знаменита Туринська плащаниця – один із найзагадковіших і найсуперечливіших артефактів в історії. Йдеться про довгий шматок старовинної лляної тканини, на якому слабко, але чітко проступає негативний відбиток оголеної чоловічої фігури на повний зріст, що нагадує традиційні зображення Ісуса Христа. На відбитку навіть видно сліди крові, схожі на рани від розп’яття…

Коли була виготовлена плащаниця, яке її походження – науковці, історики та релігійні діячі роками не можуть дійти згоди. Дві найбільш поширені теорії полягають у тому, що це витвір мистецтва, створений в епоху Середньовіччя, або це священна реліквія – справжній саван, в який було обернуто тіло Ісуса після його смерті.

Туринська плащаниця, реліквія, яку багато хто вважає поховальним покривалом Ісуса Христа, ймовірно, ніколи не торкалася справжнього людського тіла. Такого висновку дійшов бразильський графік Сісеро Мораес у дослідженні, нещодавно опублікованому в науковому журналі Archaeometry.

Мораес, який спеціалізується на історичній 3D-реконструкції облич, змоделював, як тканина поводиться при накриванні тривимірного людського тіла, а також — барельєфної (плоскої) скульптури. Після віртуального “обгортання” обох моделей тканиною, дослідник порівняв отримані результати з фотографіями плащаниці, зробленими у 1931 році.

Сісеро Мораєс створив 3D-модель тіла, що обгортають тканиною, і показав, що зображення обличчя виходить далеким від вихідного. Зображення – Cicero Moraes

Результати були красномовні: відбиток на Плащаниці майже точно повторює те, як тканина виглядає на низькорельєфній скульптурі. Натомість, при моделюванні з тілом зображення виходить спотвореним і роздутим через об’єм. Такий ефект Мораес назвав “ефектом маски Агамемнона” – за аналогією зі знаменитою золотою посмертною маскою з Мікен (Греція).

Золота маска Агамемнона. Ця поховальна маска середини 2 тисячоліття до нашої ери, знайдена 1876 року в Мікенах Генріхом Шліманом. Свою назву отримала від легендарного царя Агамемнона, оскільки Шліман був упевнений, що знайшов його могилу. Проте за часом створення маска виявилась давнішою. За різними припущеннями, вона може належати Лінкею, або його правнуку Персею.

“Зображення на плащаниці відповідає скоріше контактній поверхні з барельєфом, а не об’ємним тілом”, — пояснив дослідник. На його думку, образ могли створити за допомогою пігментів або навіть гарячої поверхні — на дерев’яному, кам’яному чи металевому зразку.

Датування вуглецем ще у 1989 році віднесло створення плащаниці до періоду 1260–1390 років, що збігається з епохою, коли в Європі були поширені плоскі релігійні зображення на надгробках і в храмах.

Попри те, що нове дослідження не ставить остаточну крапку в суперечках довкола плащаниці, воно вкотре ставить під сумнів її автентичність. Сам Мораес називає цю реліквію “шедевром християнського мистецтва” й припускає, що її могли створити навмисно в поховальному контексті.

Інші фахівці вважають, що нове дослідження лише підтверджує те, що історики мистецтва знали вже давно. Професор християнської історії Андреа Ніколотті з Турина зазначає: “Ще кілька століть тому було зрозуміло, що зображення на плащаниці — це проєкція, а не контактний відбиток”.

Попри це, Мораес підкреслює, що метод 3D-моделювання є доступним, відтворюваним і наочно демонструє силу цифрових технологій у розкритті історичних та релігійних таємниць.

Як розповідало BitukMedia, на початку березня 2025 року, під час сімейної прогулянки пагорбом в Ізраїлі, трирічна дівчинка підібрала “гарний камінчик”. Випадкова знахідка виявилась стародавнім артефактом – амулетом у вигляді скарабея, що датується середньою бронзовою добою.

88 років – і в ідеальному стані: рідкісне видання “Гобіта” продали за шалені гроші

0
Фото - Auctioneum - Bristol & Bath Auctioneers

Звичайне прибирання в домі обернулося несподіваним відкриттям скарбу — серед пожовклих довідників і ветеринарних фоліантів знайшли перше видання “Гобіта” Дж. Р. Р. Толкіна 1937 року. Його продали на аукціоні за понад 43 тис. фунтів стерлінгів. А все могло закінчитись сміттєвим баком.

Про це розповідає The New York Times.

У Бристолі, Велика Британія, експертка з рідкісних книжок Кейтлін Райлі натрапила на справжню сенсацію. Під час оцінки майна після смерті одного чоловіка вона разом із командою переглядала фото старих книжок – і серед рядів зношених томів її увагу привернув знайомий зелений палітурок.

Виявилося, що перед нею – одне з перших видань “Гобіта” Дж. Р. Р. Толкіна. Це саме той наклад, що вийшов друком у 1937 році у кількості близько 1500 примірників. Видання ще без кольорових ілюстрацій, лише з чорно-білими малюнками самого автора. Видавець замовив кольорові згодом, коли “Гобіт” почав добре продаватися.

Кейтлін зізнається: коли вона усвідомила, що тримає в руках, просто розплакалась від емоцій. “Я буквально не могла повірити своїм очам. Як така рідкість взагалі могла опинитися серед цього мотлоху?” — каже оцінювачка.

За її словами, нічого особливо цінного у будинку не було, й загальна вартість речей не дотягувала навіть до кількох сотень фунтів. Але ця одна книжка змінила все. Книга збереглася у майже ідеальному стані: її або взагалі не читали, або читав лише один, дуже обережний читач.

Про попереднього власника відомо небагато. Відомо лише, що книжка потрапила до оселі з бібліотеки родини Прістлі, пов’язаної з Оксфордським університетом, де викладав сам Толкін. До того ж ця родина листувалася з Клайвом Стейплзом Льюїсом – автором “Хронік Нарнії” та другом Толкіна. Це дозволяє припустити, що перші власники “Гобіта” могли знати письменника особисто або бодай через спільних знайомих.

Втім, найбільшу цінність має не історія власності, а сама книжка. Її виставили на аукціон зі стартовою ціною в 10–12 тис. фунтів. Ціна швидко злетіла до 19 тис., а зрештою примірник пішов з молотка за вражаючі 43 тис. фунтів стерлінгів – це майже 2,4 млн гривень, пише The Guardian.

Фото – Auctioneum – Bristol & Bath Auctioneers 

Нині примірники 1937 року в доброму стані вважаються справжньою рідкістю. Більшість були втрачені або зіпсовані за десятиліття.

Як розповідало BitukMedia, новий вид піраній назвали на честь лиходія з “Володаря перснів”.

Росте як на дріжджах: українець з Індіани виростив сонях, що може побити світовий рекорд (ВІДЕО)

0
Фото - Alex Babich/ Facebook

Сонях на ім’я Кловер з американського міста Форт-Вейн вже виріс на понад 26 футів (понад 8 м) і продовжує рости. До світового рекорду йому залишилось трохи більше 30 см. Його виростив емігрант з України Алекс Бабіч – і тепер чоловік націлений на світове досягнення.

Про це розповідає портал UPI.

Житель штату Індіана, 53-річний Алекс Бабич, виростив соняшник, який вже перевершив рекорд США. Його висота склала 26 футів 8 дюймів (приблизно 8,13 м). Але головне – він досі росте. І якщо сягне 30 футів 2 дюйма (9,18 м), то поб’є світовий рекорд Гіннеса, встановлений у Німеччині у 2014 році.

Бабич виростив рослину у власному саду й назвав її Кловер. Місцева влада Форт-Вейна допомагає захистити майбутнього рекордсмена: надала вишку для обслуговування квітки, аби її не знищили … білки.

Рекорд Гіннеса спершу не входив у плани фермера – аж поки за одну ніч соняшник не підріс на 6 дюймів (понад 15 см!). Саме тоді Бабич і вирішив: час змагатися за першість у світі.

Алекс емігрував до США з України ще в 1991 році після аварії на Чорнобильській АЕС. Тепер він із гордістю розповідає свою історію та намагається віддячити своїй другий батьківщині. “Ми втекли з Чорнобиля, почали нове життя тут, у Форт-Вейні. Нас неймовірно підтримують, і ми дуже вдячні. Наша вдячність – це повернути рекорд до США”, — розповів Бабич в інтерв’ю місцевому телебаченню WANE-TV.

Наразі за соняхом стежать експерти, а Алекс готує офіційну заявку до Книги рекордів Гіннеса.

Якщо рекорд буде офіційно зафіксовано, Алекс Бабич стане першим американцем, який виборе цей титул. Він підкреслює, що представляє не лише США, а й рідне місто Форт-Вейн, яке активно допомагає у спробі.

Українець почав вирощувати соняхи лише шість років тому – як сімейне хобі разом зі своїми дітьми. З простого захоплення це переросло у справжню місію, що вже принесла йому рекорд США та Північної Америки.

Як розповідало BitukMedia, фермери на Київщині створили на соняшниковому полі величезну композицію із тризубом та написом “Слава Україні!”. Для цього висіяли понад 300 тис. насінин соняшника гібридного сорту.

Зоологічний менеджмент: зоопарк прийме небажаних домашніх улюбленців – щоб нагодувати хижаків

0
Фото - Aalborg Zoo/ Facebook

Зоопарк у місті Ольборг, що на півночі Данії, звернувся до власників домашніх тварин із незвичайним проханням: віддати своїх морських свинок, кроликів, курей, а іноді й поні – на корм хижакам. Так у зоопарку прагнуть відтворити “природний харчовий ланцюг” і зберегти інстинкти тварин.

Про це розповідає CNN.

На своїй Facebook-сторінці Aalborg Zoo оприлюднив публічний заклик: “Кури, кролики та морські свинки – важлива частина раціону наших хижаків. Так ми не марнуємо ресурсів і підтримуємо природну поведінку та добробут тварин”, — йдеться в повідомленні поруч з фото рику хижої рисі.

Зоопарк уточнив, що усі передані тварини перед годуванням будуть “гуманно приспані” кваліфікованим персоналом. Потім — стануть їжею для мешканців зоопарку, серед яких азійські леви, європейські рисі та суматранські тигри.

Цей підхід викликав бурхливі обговорення в соціальних мережах. Дехто різко виступив проти, мовляв, перетворення домашніх улюбленців на корм — неприйнятне. Інші ж підтримали зоопарк, відзначаючи важливість підтримки природних інстинктів хижих тварин.

Заступниця директора Aalborg Zoo Пія Нільсен пояснила в коментарі, що така практика – не нова і цілком звична в Данії. “Ми роками годуємо наших хижаків дрібною худобою. Це необхідно, щоб забезпечити тваринам максимально природний раціон: м’ясо з шерстю, кістками тощо”, – каже вона.

За словами Нільсен, багато гостей і партнерів зоопарку самі зголошуються передавати тварин, яким з різних причин потрібна евтаназія. І якщо ці тварини можуть бути корисними в екосистемі, то це має сенс. Серед “пожертв” найчастіше зустрічаються кури, кролики, морські свинки та навіть коні.

Хижаки – центральна ланка в екосистемі, підкреслює Нільсен. Саме вони формують баланс і регулюють популяції. Тож у зоопарку переконані: навіть така незвична практика працює на користь не лише тваринам, а й екологічній освіті відвідувачів.

Дійсно, Данія має вже гучну історію подібної політики. У 2014 році зоопарк  Копенгагена приспав здорового жирафа Маріуса, щоб уникнути інбридингу.

Інбридинг — це схрещування тварин, які є близькими родичами, наприклад, брата і сестри або батька й доньки. Через інбридинг у потомства може з’явитися більше вроджених хвороб, слабкий імунітет, або проблеми з розвитком. Це тому, що родичі мають схожі гени, і якщо серед них є “погані” — вони можуть легко “зустрітися” в дитинчаті. У природі тварини інстинктивно уникають парування з родичами, але в неволі, як-от у зоопарках, це може статися, якщо не контролювати розведення.

Щодо жирафа Маріуса, частину тіла використали для наукових досліджень, решту – на корм левам, тиграм і леопардам. Згодом у тому ж зоопарку евтаназували ще чотирьох левів, щоб дати дорогу новому самцеві для продовження роду.

Як зазначає видання, у Данії ця практика справді сприймається як частина зоологічного менеджменту, але за її межами подібні рішення часто спричиняють обурення.

Як розповідало BitukMedia, зоопарк Columbus Zoo and Aquarium у штаті Огайо ініціював пропозицію до Дня святого Валентина. Будь-хто може купити черв’яка і назвати його на честь колишнього партнера. Потім хробаків з іменами згодують ведмедям-губачам – вони ще ті ласуни.

“Каракурт” атакує: в Україні створили наземного робота для одночасного запуску кількох дронів

0
Наземний комплекс для дистанційного запуску БПЛА "Каракурт". Фото - IRV

Українська компанія IRV представила новий наземний роботизований комплекс (НРК) “Каракурт”. Це інноваційна платформа для дистанційного запуску одразу шістьох FPV-дронів. Розроблений “на фронт” комплекс здатен не лише запускати дрони з віддалених позицій, а й координувати синхронні удари по ворожих цілях на дистанціях до 40 км.

Про це повідомили в виданні “Межа”.

На демо-показі IRON DEMO 2025 вперше продемонстрували унікальний український винахід — наземний роботизований комплекс (НРК) “Каракурт”, створений компанією IRV (Інноваційні розвідувальні вироби). Його основне призначення – дистанційний запуск кількох FPV-дронів із передової.

Основа комплексу – гусеничний НРК “Веприк”. На нього встановили дві направляючі, кожна з яких тримає по три FPV-дрони. Ідея полягає в запуску дронів з віддалених точок, щоб оператори та їхні позиції залишались у безпеці. “Каракурт” може цілодобово чергувати на гарячих напрямках і вмикатися після виявлення ворожих цілей.

Робот діє на відстані до 4 км від пункту управління, а дрони, які запускаються, можуть долати до 30 км — залежно від ваги бойового заряду.

“Каракурт” здатен не лише запускати FPV-дрони поодинці, а й проводити одночасні атаки двома дронами, які керуються з одного пульта. Другий дрон автоматично бере на приціл ту саму ціль, що й перший, але заходить із відставанням у 30–40 метрів. Такий підхід особливо ефективний під час ударів по колонах техніки або залізничних ешелонах.

“Якщо дрони розходяться на 30 метрів, вони можуть вразити різні одиниці техніки або поїзда. Це нівелює похибку в точності і підвищує ефективність”, — пояснює головний інженер IRV Андрій Малишев. За його словами, вже зараз комплекс дозволяє запускати не лише одноразові дрони-камікадзе, а й багаторазові бомбери, які повертаються на позиції. Наразі ведеться розробка системи посадки таких дронів безпосередньо на “Каракурт”.

Наземний комплекс для дистанційного запуску БПЛА “Каракурт”. Фото – IRV

Також у планах – інтеграція штучного інтелекту для автономного польоту роєм. У перспективі це дозволить ще ефективніше вражати складні цілі з меншою участю оператора.

Усі FPV-дрони на “Каракурті” – 13-дюймові, але компанія вже працює над версією під 15-дюймові платформи, що дасть змогу наростити бойову потужність та дальність.

“Найкращий наш показник — 32,5 км в одну сторону з корисним навантаженням 2,6 кг. А тепер додайте до цього ще 4 км дистанції самого НРК — і маємо 34+ км. Якщо зменшити вагу або посилити ретранслятор, можна дійти і до 40 км”, — наголошує Малишев.

Щодо витривалості техніки, то в компанії подбали і про захист дронів від пилу. Критичні елементи обробляють спеціальним аерозольним покриттям, а самі гвинти під час запуску “здувають” залишки бруду.

Ціна одного “Каракурта” – близько 2 млн грн, з яких половина – це вартість дронів, ретрансляторів і ПЗ, а інша – сама роботизована платформа.

У IRV кажуть, що не кодифікують свою розробку, щоб зберегти гнучкість для адаптації під потреби військових. Команда працює напряму з підрозділами, змінює частоти та вдосконалює рішення “на льоту”. “Кодифікація обмежила б можливість змін. А зараз ми швидко адаптуємось під фронт — і це критично”, — пояснює інженер.

Відео тут.

Як розповідало BitukMedia, Одеське КБ “Технарі” представило інноваційного “Мангуста” – багаторазовий дрон-перехоплювач із реактивним двигуном та автоматичним донаведенням. Розробку вже готують до бойових випробувань, а військові зенітно-ракетних бригад буквально стоять у черзі.

Занадто красиві, щоб вижити: яскравих острівних равликів рятують від вимирання

0
Фото - Bernardo Reyes-Tur/ Facebook

Їхня краса – їхній вирок. Барвисті деревні равлики-поліміти зі сходу Куби опинилися на межі зникнення саме через свої неймовірно яскраві мушлі. Їх колекціонують, продають і… майже винищили. Тепер міжнародна команда науковців вирушила у справжню “рятувальну місію”, аби не лише зберегти вид, а й розгадати генетичну загадку їхньої краси.

Про це розповідає BBC.

Шість відомих видів деревних равликів Polymita, що живуть виключно в лісах східної Куби, нині опинилися під загрозою зникнення. Їхні мушлі – ніби витвори мистецтва: яскраві смуги, контрастні візерунки та кольори, яких не побачиш більше ніде у природі. Але саме ця унікальність й привернула увагу колекціонерів.

“Їхня краса мене захоплює як науковця, але саме вона їх і знищує”, — каже професор еволюційної генетики Ангус Девісон із Ноттінгемського університету, Велика Британія. Він досліджує цих равликів спільно з біологом Бернардо Рейес-Туром із Університету Орієнте в Сантьяго-де-Куба.

Найбільш вразливий серед них – Polymita sulphurosa, яскраво-зелений равлик із візерунками у формі синіх “палаючих” смуг та помаранчево-жовтими кільцями. Але й інші види – не менш вражаючі. І всі вони під загрозою зникнення!

Фото – Instagram/ simoclayart

Проблема у тому, що мушлі продають на ринку як декоративні об’єкти. На одному з британських сайтів вчені знайшли оголошення про продаж набору з семи мушель за £160. І хоч міжнародна конвенція CITES забороняє вивозити равликів або їхні мушлі з Куби без дозволу, ці правила часто не працюють, адже продаж поза межами острову все ще не заборонений.

Але навіть без торгівлі ситуація лишається критичною: кліматичні зміни, вирубка лісів і зменшення природного середовища вже серйозно скоротили популяції. “Достатньо, щоб хтось зібрав трохи равликів у певному регіоні — і вся популяція може зникнути”, – пояснює Девісон.

Щоб запобігти цьому, Рейес-Тур створив домашню програму розведення равликів. В умовах тропічного клімату та частих відключень електроенергії це складне завдання. “Вони ще не розмножувались, але тримаються добре”, — каже біолог із Куби.

Професор Ангус Девісон
Бернардо Рейес-Тур
Фото – Bernardo Reyes-Tur

Паралельно британська команда досліджує геном равликів. Вони заморожують тканини в кріогенних лабораторіях, аби вивчити біологічні “інструкції” кожного виду. Це дозволяє з’ясувати, скільки насправді існує видів, як вони пов’язані між собою та який генетичний код відповідає за яскраві візерунки мушель.

“Східна Куба – єдине місце на планеті, де мешкають ці равлики. І саме там живуть люди, які їх розуміють і люблять”, — зазначає Девісон. Він сподівається, що результати генетичних досліджень допоможуть зберегти цих унікальних істот, перш ніж вони остаточно зникнуть через людську жадібність і захоплення красою.

Фото – Angus Davison

Як розповідало BitukMedia, британська скрипалька та композиторка Еллі Вілсон захотіла привернути увагу до проблеми стрімкого зникнення деяких видів метеликів. Для цього вона створила унікальну композицію “Метелик та людина”. Музика народжується з мелодії, яку разом із нею “вигадали” представники 80 видів місцевих метеликів.

Три дні поранений у лісі: історія бійця, який вижив і потребує нашої допомоги

0
Фото - UNBROKEN Ukraine

З розтрощеною рукою, обширною раною на попереку і пораненою легенею він три доби під постійними обстрілами добирався до точки евакуації. 32-річний Руслан Чайка вижив у пеклі фронту, і тепер його життя в руках львівських хірургів. Але для рятівної операції їм критично потрібне нове обладнання.

Про це розповіли в UNBROKEN.

Цьогоріч на початку липня, в посадці на межі Донецької та Дніпропетровської областей, Руслан Чайка, командир бойової машини з 110-ої ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка, потрапив під атаку ворожих дронів. Чотири снаряди розірвалися поблизу: уламки розтрощили йому руку, пошкодили поперек, пробили легеню. А один з уламків досі лишається в грудній клітці.

Через постійні обстріли поранений боєць два дні пролежав у посадці, без медичної допомоги, сам на сам із болем. І лише на третій дочекався відносного затишшя, зумів залишити лісосмугу і ще понад добу добирався до точки евакуації.

Руслана доправили до стабілізаційного пункту, звідти до Запоріжжя, потім до Вінниці, де йому виконали операцію на руці, кисть якої була фактично розтрощеною. Зараз військовий у Львові, в Лікарні Святого Луки, що входить до екосистеми UNBROKEN.

Тамтешні лікарі готуються до складної, але мінімально травматичної операції — видалення уламка з грудної клітки, який зачепив легеню. Якщо осколок не забрати вчасно, він може зміститися, знову травмувати легеню або ж спричинити розвиток інфекції.

Цю торакоскопічну операцію команда Лікарні Святого Луки буде виконувати малоінвазивно, тобто у найменш травматичний спосіб. Хірурги витягнуть чужорідне тіло за допомогою лапароскопічної стійки – лише через кілька проколів та без додаткової травматизації пацієнта. Так пацієнт швидше відновиться, а ризики ускладнень – значно нижчі.

Але є проблема: одна з двох лапароскопічних стійок у лікарні вийшла з ладу й не підлягає ремонту. Залишилася лише одна, і її недостатньо, аби оперативно рятувати всіх, хто потребує втручання. А таких пацієнтів зараз сотні — військових і цивільних.

Саме тому благодійна платформа dobro.ua відкрила збір на нову лапароскопічну стійку для Лікарні Святого Луки.

До слова, Лікарня Святого Луки входить до екосистеми UNBROKEN, де від початку війни допомогу отримали вже понад 20 тис. поранених українців.

Як розповідало BitukMedia, у Центрі Superhumans провели унікальну реконструктивну операцію: захиснику, який втратив велику частину функцій руки через поранення на фронті, пересадили другий палець стопи на місце великого пальця кисті.

Дивись, як Шевченко: відкрили пʼятиметровий інтерактивний бюст Кобзаря

0
Фото - Ukraine WOW

У центрі Києва з’явився гігантський Кобзар, який “дивиться” на світ. У парку імені Тараса Шевченка відкрили пʼятиметрову інтерактивну інсталяцію, що дозволяє побачити світ очима поета – з 80 локацій у 37 країнах світу, де встановлені памʼятники Шевченку.

Про це повідомляє Ukraine WOW.

Інсталяція – це гігантське погруддя Тараса Шевченка зі спеціальними вічками, через які кожен охочий може поглянути на світ так, як його бачить Кобзар. Але не з поетичної метафори, а цілком буквально: інсталяція перенесе глядача в 80 місць на мапі світу, де стоять памʼятники Шевченку — від Нью-Йорка до Астани.

Окрім візуального досвіду, інсталяція пропонує й аудіо: поезію Шевченка читає народний артист Богдан Ступка. А ще — тест на знання творчості та особистості поета.

Фото – Ukraine WOW

Проєкт реалізувала ГО Ukraine WOW спільно з Visa Ukraine та МЗС України, аби підкреслити: Тарас Шевченко — не лише символ нації, а й культурний міст у глобальному просторі.

“Чотири роки тому Міністерство закордонних справ України зафіксувало рекорд Тараса Шевченка серед культурних діячів за кількістю встановлених пам’ятників у світі. Цей факт — не просто статистика, він підкреслює присутність України у глобальному контексті. Ми там, де наші цінності, наша памʼять та наше слово, яке воскресив великий Кобзар. І всюди, де є українці, є наш Шевченко, провідник та дороговказ для поколінь українців”, — зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

Автор художнього задуму – український митець Сергій Западня, наукову консультацію здійснювала Юлія Шиленко, головна хранителька фондів Національного музею Тараса Шевченка.

Інсталяція працює до 15 серпня в парку імені Шевченка біля пам’ятника поету. Вхід вільний. Під час повітряних тривог та комендантської години інсталяція не працює.

Як розповідало BitukMedia, унікальну знахідку виявили за кордоном — власноручний автограф Тараса Шевченка одного з його найвідоміших віршів “Мені однаково, чи буду…”. Датований 22 січня 1858 року документ дослідили українські шевченкознавці й експерти з почерку.