11-річний Єнс з Данії зібрав для українських дітей, які втратили свої домівки, понад 34 тис. данських крон. Хлопчик виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко на своїй сторінці у Facebook.
Цього року Єнс зібрав вже 6 тис. крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла суму до 12 тис. Торік хлопчик зібрав ще 28 тим. крон.
Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям: “Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку”.
Фото – Юлія Свириденко/ Facebook
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч з Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
“Це так гарно. Взагалі в мене просто немає слів. 11 років! Сотні курчат. Тисячі крон для українських дітей”, – написав Мортен Бьодсков.
Як розповідало BitukMedia, п’ятикласник виграв на олімпіаді 50 тис. гривень і придбав дрон для ЗСУ.
Оксфордський словник поповнився новим словом. Це “гігіл” (gigil), яке означає “нестримне бажання стиснути або обійняти щось/когось через надмірну милість або чарівність”. Котенята, тримайтесь!
Термін gigil (вимовляється ghee-gill) – запозичення з тагальської мови, яка є однієї з основних для Філіппін. Слово додали до Оксфордського словника, тому що воно не має аналогів в англійській мові і не перекладається.
Дослівний переклад gigil — “почуття, настільки сильне, що викликає непереборне бажання міцно обійняти, ущипнути або притиснути до себе того, кого ми знаходимо таким неймовірно чарівним”. Це те відчуття, коли бачиш щось настільки миле, що аж “зводить щелепи” від емоцій.
Серед аналогів української мови можна було б запропонувати слово “мімімішний”, яке походить від інтернет-мему “мімімі”. Це слово також виражає розчулення, захоплення або милування чимось надзвичайно милим. “Мімімішний” – це про тварин, дітей, милі моменти або речі. Натомість gigil передає саме фізичну реакцію на милість – бажання потискати, обійняти, вщипнути за щічки тощо. Відчуваєте різницю? Отже, якщо хочеш висловити нестримне бажання обійняти щось від надмірної милоти, gigil – ідеальне слово!
Його можна використовувати як іменник, що вказує на почуття, або як прикметник для переживання почуття, наприклад: “That puppy is making me gigil”.
В англійській мові немає точного еквівалента gigil, але можна описати його як “cuteness aggression” (агресія від милості), що іноді вживається в наукових дослідженнях, пише The Guardian.
Крім “гігіл” до до Оксфордського словника додали безліч індонезійських та сінгапурських слів. Більшість з них є назвами азіатських страв. Наприклад, тости “кайя”. Це популярний традиційний сінгапурський та малайзійський варіант сніданку, що є підсмаженим хлібом з джемом з кокосового молока, листям пандану, цукром і яйцями.
Також у словник потрапив вигук “аламак”, який сінгапурці та індонезійці використовують для вираження подиву чи обурення.
Оксфордський словник містить понад 600 тисяч слів. Він є одним із найповніших англомовних збірок. Словник поповнюють щороку.
Як розповідало BitukMedia, Оксфордський словник назвав “доброту” дитячим словом 2024 року. Допомагали експертам визначитись з вибором улюблених слів понад 6 тисяч британських дітей віком від 6 до 14 років.
Жителька Пенсільванії придбала малюнок за 12 доларів на аукціоні колекціонерів. Згодом жінка вирішила, що це може бути набагато цінніше придбання, а малюнок – роботою французького імпресіоніста П’єра Огюста Ренуара.
Хайді Маркоу – власниця антикварної крамнички Salvage Goods Antiques в Істоні, Пенсільванія. Жінка розповідає, що шукала роботи для свого магазину і на аукціоні колекціонерів в окрузі Монтгомері помітила цей малюнок.
“Я не знала, що це, я просто знала, що хочу цей лот”, – розповіла Маркоу ABC News. “Ця робота здавалась мені якоюсь особливою”. У результаті американка купила її лише за 12 доларів. “Були картини, які продавалися по 1000, 2000, 3000 доларів. А ця просто стояла”, – сказала вона NBC10 Philadelphia.
За словами Маркоу, тільки повернувшись додому, вона помітила слабкий підпис, який вказав їй на те, що це може бути робота Ренуара. Вона припускає, що в її розпорядженні опинився портрет дружини художника Алін Шаріго.
Портрет Алін Шаріго, дружини Ренуара, ймовірно, написаний, коли сім’я була в сільській місцевості на сході Франції. Ренуар зберігав портрет до самої смерті. Зображення – Wikipedia
Досвідчений оцінювач творів мистецтва, який Маркоу рекомендували в Sotheby’s, погодився, що цей малюнок може виявитися оригіналом П’єра-Огюста Ренуара. Повідомляють, що тепер роботу дослідить некомерційний інститут Wildenstein Plattner, щоб визначити його автентичність.
“Ці експерти досить суворі. Тому я налаштована стримано оптимістично”, – каже Маркоу. Якщо буде встановлено, що малюнок дійсно належить Ренуару, планує його продати. Тим більше, що за оригінал можна буде виручити шестизначну або навіть семизначну суму”.
“Це надзвичайно гарна робота, у ній стільки деталей, що вона заслуговує бути десь, де її можна буде побачити”, — каже Маркоу, яка, здається, витягла щасливий квиток.
Експерти вже мають достатньо ресурсів для експертизи творів мистецтва, а віднедавна на них працює ще й штучний інтелект. Ймовірно, довести або заперечити авторство П’єра Огюста Ренуара буде простіше, ніж встановити, чи дійсно Шекспір позував для знайденого британцем портрета. Як розповідало BitukMedia, мийник вікон з Англії намагається довести, що володіє справжнім портретом Шекспіра. Його батько придбав картину у 1960-х роках за £900. Якщо буде підтверджено, що то дійсно великий драматург, ціна картини підстрибне до £100-200 млн.
А от американці зі штату Огайо вже пощастило. Вона придбала в комісійному магазині картину за $3, а пізніше продала її на аукціоні майже за $3 тис. Ціна різко зросла після того, як з’ясувалося, що робота належить імпресіоністу Йоганну Бертельсену.
Американська акторка Анджеліна Джолі зателефонувала та передала записку зі словами підтримки 14-річній Поліні. У лютому дівчинка дістала поранення внаслідок російського ракетного удару по Харківщині. Через травми вона тимчасово не може ходити.
Про це розповіли на сторінці платформи United 24 у Facebook.
Зараз Поліна лікується в “Охматдиті”. Розмовляючи з психологами, дівчина зізналася, що мріє про зустріч з акторкою Анджеліною Джолі.
До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Коли американська зірка дізналася історію 14-річної українки з Ізюма, то зателефонувала їй та передала листівку зі словами підтримки.
“Ми зробили все можливе, щоб допомогти здійснити її другу мрію. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн, а також передала їй записку зі словами підтримки”, – зазначили в United 24.
Найбільша мрія Поліни — знову ходити, й українські лікарі працюють над тим, щоб це стало реальністю.
Поліна Пліска отримала важке поранення в Ізюмі, коли приїхала подавати документи на паспорт. У той день, 4 лютого, російська армія атакувала місто на Харківщині балістичною ракетою “Іскандер-М”. Дівчинка опинилася поряд із місцем влучання, а один з уламків влучив їй у спину.
Того дня в результаті атаки російських терористів загинули шестеро людей, понад 50 людей отримали поранення.
Як розповідало BitukMedia, відома американська акторка Шерон Стоун похвалилася картиною під назвою “Велика маленька мрія”. Її автор – сучасний український художник Артур Солецький.
Океанська риба-місяць (Mola Mola). Фото - з відкритих джерел
Гігантська риба-місяць викинулася на берег на південному узбережжі Західної Австралії. Вона є однією з найважчих живих риб і може сягати понад 3 метрів завдовжки. За словами морського біолога, загибель тварини могла спричинити висока температура океану.
В Австралії морський біолог несподівано знайшов на березі рідкісну для цих місць рибу-місяць (Mola mola). Незвичайну дископодібну рибу винесло на пляж Лоулендс-Біч, який знаходиться приблизно за 450 км на південь від міста Перт.
Місцевий житель Джейсон Фаулер помітив рибу завдовжки 2,5 м, коли рибалив на пляжі зі своєю родиною. “Я оглянув пляж і побачив щось подібне до великої колоди — що було дуже незвично. Тому я спустився туди і був дуже здивований, виявивши величезну рибу-місяць на піску”, – розповів він. Раніше чоловік пірнав на кораловому рифі Нінгалу і бачив Mola mola наживо, тому він одразу зрозумів, що перед ним.
Риба-місяць — найбільша за масою відома кісткова риба у світі: середні дорослі рибини важать близько 1 тонни, а рекордний екземпляр, виловлений біля Азорських островів, сягав маси 2744 кг. Вид поширений у тропічних та помірних водах всього світу. За зовнішнім виглядом Mola mola нагадує голову риби із хвостом, зі сплощеним тілом, її висота (враховуючи плавці) приблизно дорівнює її довжині. Плавці зсунуті назад, утворюючи хвостову пластину. Для поворотів ці тварини випускають сильний струмінь води з рота та зябер. “Місяці” зазвичай мешкають у тропічних водах і зустрічаються на глибині до 840 метрів.
“Відомо, що вони йдуть на глибину у справді холодну воду, де харчуються медузами, кальмарами тощо. Потім вони повертаються на поверхню і лягають на бік, щоб підставити сонцю якомога більшу площу тіла. Вважається, що вони роблять це для того, щоб зігрітися”, – розповів Фаулер, який також є морським екологом. За його словами, дивно, що риба запливла так далеко на південь – зазвичай рибу-місяць можна зустріти в Індонезії та на Гавайях.
Гігантська риба-місяць була знайдена в гирлі річки Мюррей (Австралія) у 2019 році. Фото – Facebook/ Linette Grzelak
Загибель цієї особини Фаулер схильний повʼязувати з недавніми морськими хвилями спеки вздовж узбережжя Вашингтона. Вона вже заподіяла масову загибель риби – 30 тис. риб у січні викинуло на на пляж Гнуреа. А на рифі Нінгалу вперше за всю історію зафіксували знебарвлення глибоких коралів. За словами фахівця, ці види дуже чутливі до змін температури.
Як розповідало BitukMedia, риба-крапля, яку колись визнали “найпотворнішою твариною” у світі, стала рибою року в Новій Зеландії. Цей особливий вид, що складається з пухкої тканини та живе глибоко в океані, переміг у щорічному змаганні довгоперого вугра та карликового морського коника.
Фумінорі Цучіко, волонтеру з Японії, який з початку повномасштабної війни підтримує українців, зареєстрували місце проживання у Харкові на основі тимчасової посвідки.Також йому оновили ідентифікаційний код.
Про це повідомив міський голова Харкова Ігор Терехов.
У регіональному центрі послуг Фумінорі Цучіко оновили також і ідентифікаційний код. Зараз волонтер може не виїжджати за кордон, аби продовжити строк перебування в Україні.
“Тепер він може спокійно залишатися в Харкові та продовжувати свою волонтерську місію, допомагаючи містянам, як робив це від початку повномасштабної війни. Фумінорі, вітаємо тебе вдома!” — написав Ігор Терехов.
Із початком повномасштабного вторгнення Фумінорі Цучіко приїхав до Харкова, аби підтримувати містян, вимушених жити в метро, переховуючись від обстрілів. Японець власним коштом відкрив кафе на Салтівці, в якому надає харків’янам щоденне безоплатне харчування.
Влітку 2023 року Володимир Зеленський вручив японському волонтеру відзнаку “Національна легенда України”.
18 січня 2025 року стало відомо, що волонтер ризикує втратити можливість законного перебування на території України. Він не міг потрапити на прийом до територіального органу Державної міграційної служби в Харкові та отримати посвідку на проживання.
“Я багато разів звертався до міграційної служби в Харкові, але вони мене не приймають. Коли я жартома запитав, чи це через те, що я не даю хабарів, співробітник просто посміхнувся. Наступного тижня я планую піти та спробувати заплатити близько 1000 доларів. Можливо, вони справді візьмуть. Це країна, де можливо все”, – писав Фумінорі Цучіко. Він навіть приїжджав до Офісу президента в Києві, щоб просити про допомогу.
Згодом міський голова Харкова Ігор Терехов повідомив, що волонтер залишиться у Харкові, а його дозвіл на перебування в Україні продовжать.
Нагадаємо, Фумінорі Цучіко родом з Токіо. Він був керівником компанії, а після виходу на пенсію вирішив досліджувати тему нацизму. Так він потрапив до Польщі, а згодом – до України. Він хотів побачити Бабин Яр. 24 лютого 2022 року Фумінорі перебував у Варшаві. На місцевому вокзалі він побачив багато українських біженців і вирішив повернутися до України.
Як розповідало BitukMedia, британський принц Вільям зустрівся з українськими школярами в Естонії. 20 березня у Таллінні принц Уельський відвідав школу Свободи (Freedom School), де навчаються та викладають українські біженці. Він навіть зіграв у баскетбол разом з учнями.
Американські ботаніки виявили незвичайну суперздібність тропічних дерев з роду Dipteryx oleifera в лісах Панами. Виявилося, вони здатні без видимих наслідків зазнавати ударів блискавок. Ба більше – ці удари не лише не шкодять деревам, а й приносять їм відчутну користь.
Дослідження Інституту вивчення екосистем Кері (CIES) показало, що деякі тропічні дерева, такі як Dipteryx oleifera, можуть отримувати зиск від блискавок. У науковій статті стверджується, що такі дерева, можливо, еволюціонували як природні громовідводи.
Еван Гора, лісовий еколог з CIES, вивчає вплив блискавок на тропічні ліси Панами. Він виявив дерево Dipteryx oleifera, яке вижило після сильного удару блискавки: удар вирвав ліану, що в’ється по дереву, і вбив сусідні дерева-конкуренти за сонячне світло та поживні речовини.
Протягом наступних кількох років вчені вивчали наслідки ударів блискавок для Dipteryx oleifera та їхніх сусідів. Вони детально зафіксували понад 90 випадків, щоб зрозуміти, як електричні розряди впливають на здоров’я, зростання та конкурентоспроможність дерев.
Результати аналізу вразили науковців. Передусім блискавки, проходячи крізь дерево, знищують паразитичні ліани, які можуть сповільнювати ріст та послаблювати дерево. Це дозволяє диптериксам звільнитися від “баласту” та спрямувати ресурси на власний розвиток. Висока напруга і температура блискавки часто завдають смертельних втрат сусіднім – менш стійким – рослинам. Це збільшує диптериксам доступ до сонячного світла, води і поживних речовин і значно прискорює їх зростання.
Dipteryx oleifera схильні до ударів блискавок завдяки своїй висоті та широкій кроні — в дерево цього виду поцілює раз на 56 років. І ці дерева зможуть пережити безліч блискавок протягом свого життя. Їхня здатність виживати і отримувати вигоду від блискавок дає їм велику перевагу перед іншими деревами, збільшуючи їхню здатність до розмноження в 14 разів.
Вчені припускають, що витримувати високі температури та електричні розряди без серйозних пошкоджень дозволяють унікальні властивості деревини диптериксів. Це робить їх одними з найвитриваліших представників тропічної флори.
Одним із ключових питань для дослідників стало походження таких незвичайних здібностей. Можливо, стійкість до ударів блискавок – це результат тривалої еволюції, під час якої диптерикси адаптувалися до суворих умов тропічних лісів. Часті грози та висока вологість створюють ідеальне середовище для блискавок, деякі дерева могли розвинути захисні механізми, щоб виживати в цих умовах.
Як розповідало BitukMedia, вчені розгадали таємницю походження прадавніх баобабів. Згідно з дослідженнями ДНК, культові дерева вперше з’явилися на Мадагаскарі 21 млн років тому. Їхнє насіння згодом переносилося океанськими течіями до Австралії, а також до материкової Африки.
Вчені вперше отримали зображення полярних сяйв на Нептуні. Їх зафільмував космічний телескоп “Джеймс Вебб”. Перші натяки на явище помітили ще 1989 року.На цій планеті явище виглядає не зовсім звичним: полярні сяйва проявляються не на полюсах, а в середніх широтах.
У минулому астрономи підозрювали, що на планеті Нептун існує це явище, але підтверджень донедавна не було, повідомили на сайті NASA.
Полярні сяйва виникають, коли частинки, що походять від Сонця, потрапляють у магнітне поле планети та вражають верхні частини атмосфери. Енергія, що виділяється під час цих зіткнень, створює пізнаване світіння.
Астрономи бачили натяки на полярне сяйво на Нептуні в 1989 році, коли повз нього пролітав зонд “Вояджер 2”. Однак підтвердити і зафіксувати явище на планеті було складно, виявилося, що на це здатний лише “Джеймс Вебб”.
Сяйво на Нептуні вдалося зафіксувати завдяки високій чутливості телескопа в ближньому інфрачервоному діапазоні. Отримані знімки показали яскраві блакитні плями, що свідчать про сильну полярну активність.
Перші дані телескоп передав на Землю 2023-го. Вчені побачили на зображеннях ключовий маркер полярних сяйв — триводневий катіон. Спостереження “Джеймса Вебба” також пояснюють, чому явище довго було невидимим: замість полюсів воно проявляється у середніх широтах, оскільки магнітне поле Нептуна нахилено на 47 градусів до осі обертання, через що сонячний вітер по-іншому взаємодіє з атмосферою.
Дослідники наклали дані “Вебба” на зображення Нептуна, зроблене телескопом “Хаббл”. Це допомогло зрозуміти, як виглядають полярні сяйва планети.
Дані також допоможуть краще зрозуміти динаміку магнітного поля Нептуна та його взаємодію із сонячним вітром. Загалом відкриття стало важливою віхою у вивченні крижаних гігантів.
Як розповідало BitukMedia, новітнє дослідження британських астрономів показало, що поширені уявлення про вигляд планет Нептун та Уран — хибні. Нептун насправді такого ж кольору, як і Уран, але його відтінок трохи “глибший”. У багаторічної помилки є пояснення.
МістерПагслі Аддамс, сірий кіт з Міннесоти, став рекордсменом Книги рекордів Гіннеса завдяки своєму найдовшому хвісту у світі завдовжки майже пів метра. Пухнастику вже два роки, його назвали на честь персонажа “Сімейки Адамсів”. Він живе з родиною Кемеронів та іншими мейн-кунами.
Кіт породи мейн-кун з міста Маунд має хвіст завдовжки 1.5 фута (46,99 см), який завжди йому заважає.
Пухнастику Пагслі — два роки. Його назвали на честь культового персонажа “Сімейки Адамсів”. Він живе з родиною Кемеронів та трьома іншими їхніми котами породи мейн-кун.
І хоча він іще навіть не повністю виріс, його власниця Аманда каже, що Пагслі завжди був відомий через свій хвіст. “Коли я вперше відвела його до ветеринара, він зайшов і сказав: “У тебе дуже довгий хвіст”. Я подивилася на нього, дуже уважно подивилася і подумала… “Так… так воно і є, чи не так?”, — цитує довідник господарку Пагслі.
Після того, як його хвіст став головною темою для розмови, Аманда не могла позбутися думки, що її кіт був особливим.
“Я розповіла про це дітям, і їхньою першою реакцією було дізнатися, чи є за це нинішній рекорд у Книзі рекордів Гіннеса. І знаєте, він є, і, на наш подив, Пагслі його побив“, — розповіла американка.
За її словами, у свої два роки і сам Пагслі, і його хвіст продовжують рости. Аманда описує кота як “дуже пустотливого” вихованця, проте зазначає, що Пагслі відрізняється досить спокійною вдачею, а ще знає команду “Сидіти”. Щоденна рутина в кота максимально проста: їсти, спати та випрошувати щось у господарів.
Хазяйка каже, що у Пагслі “золоте серце” і він не такий полохливий, як інші коти, можливо, тому, що знає, що його захищає довгий хвіст. За словами Аманди, кіт навіть став місцевою знаменитістю – “все завжди хочуть з ним познайомитися”.
Пагслі ділить своє моторошне прізвище зі старшим братом Гомесом Аддамсом, чорним котом породи мейн-кун. Вдома вони часто влаштовують бійки.
Аманда також зазначає, що Пагслі “точно знає” про свій довгий хвіст — у деяких ситуаціях він йому трохи заважає.
Варто зазначити, що хвіст виконує важливі функції для котів: він допомагає підтримувати рівновагу під час стрибків, висловлює емоційний стан та використовується для спілкування з іншими тваринами.
Як розповідало BitukMedia, Міттенс, кицька породи мейн-кун, замість одного запланованого рейсу на літаку між Новою Зеландією та Австралією здійснила три протягом 24 годин. Такий рекорд стався через помилку співробітників авіакомпанії.
Мийник вікон з Англії кілька десятиліть намагається довести, що володіє справжнім портретом Шекспіра. Його батько придбав картину у 1960-х роках за £900. Якщо буде підтверджено, що то дійсно великий драматург, ціна картини підстрибне до £100-200 млн.
Netfix зняв про цю історію документальний фільм. В головних ролях 58-річний Стівен Уодлоу, мийник вікон з Ейлсбері, Бакінгемшир, та картина, придбана в 1960-х роках за 900 фунтів стерлінгів його батьком.
Чоловік витратив більше десяти років, намагаючись довести, що має безцінний, справжній портрет Шекспіра. Впродовж 40 років картина висіла над його телевізором, але Стівену, за його словами, не завжди подобався портрет. “Раніше він мене лякав. Де б ви не були у домі, він дивиться на вас. Він завжди нагадував мені про портрети зі “Скубі-Ду”, — згадує Уодлоу.
Він ніколи не замислювався про історію картини, доки до його батька не завітала відвідувачка — викладачка англійської мови та мистецтва, — яка припустила, що у картині є ще щось. Спочатку жінка подумала, що це репродукція, а потім “дістала із сумочки монокль” і заявила, що чоловік, зображений на портреті, “більш схожий на Шекспіра, ніж сам Шекспір”. Тепер Стівен вважає, що цей портрет може бути відсутньою ланкою в пошуках справжнього зображення Шекспіра.
Містер Уодлоу намагається підтвердити справжність картини відтоді, як у 2012 році під час перегляду документального фільму про драматурга йому зателефонував батько й сказав: “Він схожий на нашого хлопця над телевізором”:
Як пише BBC, на портреті, зважаючи на все, драматург зображений у віці 31 року — причому образ, представлений на картині, не зустрічався на інших відомих портретах Шекспіра.
Картину вже проаналізували кілька експертів. Один з них заявив, що деякі деталі на портреті, наприклад мережива, були додані не одразу.
Мистецтвознавці розходяться в думках, чи це справжній портрет молодого Шекспіра. Фото – Madoc Roberts
“Всі експерти, як технічні, так і історики мистецтва, на 100% згодні з тим, що картина справжня і належить до часів Шекспіра”, – розповів Уодлоу. Головне питання, за його словами, у тому, чи це справді Шекспір.
Не злякавшись мистецького істеблішменту, який, за його словами, відкинув ідею портрета Шекспіра без бороди, Стівен Уодлоу не здається. “Це стало трохи нав’язливою ідеєю довести, що деякі люди неправі”, — зізнався він.
Один з експертів сказав Уодлоу, що якщо це вдасться довести, вартість картини може становити від £100 млн до £200 млн. Інші експерти, однак, сумніваються в тому, що на портреті дійсно Шекспір.
Прорив у цій історії стався, коли паризька компанія Lumiere Technology, відома своєю роботою з такими знаковими шедеврами, як “Мона Ліза”, провела мультиспектральний аналіз портрета. Генеральний директор організації Жан Пеніко вважає, що на портреті, яким володіє Уодлоу, Шекспір міг бути зображений як актор, можливо, навіть в образі одного зі своїх персонажів. “Я дійсно згоден з гіпотезою, що це портрет Шекспіра”, – заявив Пеніко.
Стівен зізнався, що раніше мріяв заробити на портреті. А зараз він просто хоче довести своє невелике розслідування до кінця. “Звичайно, одного разу хтось захоче його купити. І якщо так буде – і картина потрапить у потрібний будинок і буде показана публіці – тоді так, я з нетерпінням чекаю дня, коли зможу піти на пенсію з кількома фунтами”, – сказав Уодлоу.
Як розповідало BitukMedia, картина у дешевій рамі, яка десятиліттями висіла в будинку італійської родини, може виявитисьоригіналом Пабло Пікассо. Дружина чоловіка, який знайшов портрет у підвалі, називала його “жахливим” і воліла позбутись. Тепер, після багатьох експертиз, шедевр оцінюється у 6 млн євро.
П’ять травмованих левів, врятованих із зони бойових дій в Україні, знайшли нову домівку в Англії. Це африканський лев Рорі та левиці Амані, Ліра, Ванда та Юна. Після 12-годинної подорожі з тимчасових притулків у Бельгії “українці” опинились в заповіднику великих котів біля Ешфорда, штат Кент.
Тваринами опікувався Центр порятунку диких тварин українки Наталії Попової, який за час війни врятував сотні тварин – левів, тигрів, леопардів, вовків, оленів та мавп, яких відправили на лікування та відновлення до інших країн.
Леви прибули у новий дім з тимчасових притулків у Бельгії. Юна до цього жила у маленькій цегляній клітці і перенесла контузію після падіння уламків ракети. Амані та Ліру, ймовірно, ще левенятами використовували для туристичних фотосесій, а Ванду, яка жила у квартирі, знайшли сильно виснаженою від недоїдання. Щодо Рорі, він зазнав жорстокого поводження у приватному звіринці.
“Всі ці п’ять левів колись були обʼєктами незаконної торгівлі домашніми та дикими тваринами”, – пояснив Кемерон Вітнелл, керуючий директор заповідника Big Cat Sanctuary. “Жоден із них не із зоопарку”.
Тепер новий Центр порятунку левів при заповіднику Big Cat Sanctuary надаватиме врятованим тваринам безпечний прихисток. Центр пропонує спеціалізований догляд та шанс тваринам відновитись після травматичного досвіду.
Кемерон Вітнелл був сповнений рішучості привезти п’ятьох левів до Британії, хоча в заповіднику на той час ще не було куди їх помістити.
Кампанія зі збору коштів, ініційована в травні 2024 року, зібрала понад 500 тис. фунтів стерлінгів на покриття витрат з транспортування, ветеринарного обслуговування та будівництво нового будинку для котів.
Тепер співробітники кажуть, що українські леви добре адаптуються до своїх нових вольєрів, спроектованих з урахуванням індивідуальних потреб кожного. Юна та Рорі досі мають проблеми з координацією. Тут, в Англії, вони отримали у свої володіння м’яке ландшафтне середовище, де вони не можуть впасти з висоти, тоді як сестри Амані та Ліра навпаки тепер мають де лазити по деревах. Ванда, найграйливіша і впевнена в собі левиця, має вольєр з водним елементом.
За даними притулку, Юна до порятунку ніколи не ходила по траві, але тепер спеціалісти спостерігають за розвитком та успіхами левиці. “Вона ледве могла ходити. Вона страждала від контузії і струсу мозку. Її стан був настільки важким, що її навіть збиралися піддати евтаназії. Але нам вдалося втрутитися і вивезти її із зони бойових дій”, – розповіли у притулку.
Відтоді Юна швидко реабілітується. “Ми дуже задоволені її прогресом. Тепер вона прекрасна левиця”, каже Кемерон Вітнелл.
Особисто переконатися, як добре влаштувалися в Англії “українці”, зміг посол України у Великій Британії Валерій Залужний.
Фото – Валерій Залужний
“Днями у Кенті відкрили Центр порятунку левів, в якому тепер живуть тварини, евакуйовані з України. П’ять українських левів, які є живими свідками війни. Багато тварин в Україні через бойові дії опинилися в голоді і холоді, без нагляду. Благородну роботу провели волонтери, ветеринари та вся команда The Big Cat Sanctuary, яка створила для українських звірів новий дім. Тепер вони у безпеці”, – написав колишній Головком ЗСУ на своїй сторінці у Facebook.
Як розповідало BitukMedia, левиця Василина, яку небайдужі врятували із селища Пісочина, що на Харківщині, переїхала до Африки. Тепер вона разом зі своїм партнером Ніколою житиме у LIONSROCK, південноафриканському реабілітаційному центрі для великих котів.
Сокальська вишита сорочка з Львівщини увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Йдеться про саму сорочку, назви елементів її крою та легенди, що з нею пов’язані. Це вже десятий елемент з Львівщини, який внесли до цього списку.
Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.
Відповідний указ підписав міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький.
“Сокальська сорочка — не просто одяг. Це пам’ять. Це жива історія, яка збереглася у руках наших майстринь. Дякую всім, хто доклав великих зусиль, щоб це стало реальністю. Але є ще багато роботи! Дякую кожному й кожній, хто дбає про спадщину. Зараз надважливо зберегти і примножити те, що робить нас нами”, — написав Максим Козицький на своїй сторінці у Facebook.
Фото – Максим Козицький/ Facebook
Він нагадав, що з Львівської області визнали вже десять елементів нематеріальної культурної спадщини:
яворівська дерев’яна забавка;
яворівський пиріг;
різдвяна сферична звізда (Жовківський район);
надсянська говірка;
глинянський візерунковий текстиль;
городоцький шов;
дзвонарство;
бойківська писанка;
засипана капуста (Жидачівщина);
сокальська сорочка.
Сокальська сорочка — це один із найвишуканіших зразків традиційної української вишиванки, що походить із Сокальського району Львівської області. Вона має впізнаваний стиль завдяки характерному чорному або чорно-червоному вишиттю та геометричним орнаментам.
Основний колір вишивки — чорний. Він символізує землю, силу та життєву енергію. Вибір кольору місцеві легенди пов’язують або з вшануванням загиблих від монгольських нападів, або на знак жалоби за невільниками, яких вели в рабство прилеглим поряд “Чорним шляхом”. Сучасні вчені часто мають більш раціональний погляд на такий вибір сокальських вишивальниць: вовна чорних овець не потребує фарбування і не втрачає свого природного кольору. Червоні елементи можуть додаватися для акценту, що надає сорочці ще більшої виразності.
Вишивка дуже густа, здалеку здається суцільним темним полем. Це створює ефект “тіні”, що додає сорочці урочистості. Особливо багато візерунків розташовано на рукавах та грудях.
Сокальська сорочка вважалася оберегом. Вишиті на ній візерунки мали захищати людину від злих сил і надавати силу. Її носили як святковий одяг, а також передавали у спадок.
Як розповідало BitukMedia, кобзарство внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
У селі Леляки Полтавської області вже не перший рік триває цілодобове відеоспостереження за лелекою Грицьком та його подругою Одаркою. Лелечі будні транслюють у прямому ефірі в YouTube. Але цьогорічне повернення до гнізда занепокоїло глядачів – нібито птах, що заселився, не Грицько.
За гніздом Грицька та Одарки стежать вчені Національного природного парку “Пирятинський”, а онлайн-спостереження ведеться вже третій рік поспіль. За період 2022-2024 років Грицько та Одарка стали батьками для 12 пташенят, а в серпні 2024 року птахи вчергове відлетіли у вирій.
22 березня в гніздо нарешті повернувся лелека. Але хто саме?
Зазвичай першим з вирію повертається самець, але цієї весни ситуація змінилася. Дослідники припускають, що у гніздо в селі Леляки повернувся не улюбленець публіки Грицько, а лише Одарка.
Опісля до неї міг приєднатися інший молодий самець, розповів співробітник Національного природного парку “Пирятинський” Анатолій Подобайло у коментарі “Суспільному”. Саме це незнайомий птах і занепокоїв глядачів – аж надто молодо виглядав цей лелека, забарвлення було якесь інше, поводився якось невпевнено, лякався перехожих і не наводив лад у гнізді, як завжди… Так виникла підозра, що новий птах – молодий партнер Одарки. За припущенням науковця, Одарка зрадила Грицька, бо він банально запізнився.
Подробиці цієї мелодраматичної історії виклав доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру “Інститут біології та медицини” Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, за сумісництвом науковий співробітник Національного природного парку “Пирятинський” Анатолій Подобайло.
За його словами, цьогоріч в об’єктив відеокамери, встановленої на гнізді, з якого ведеться стрім, перший раз лелека потрапив 20 березня. То був “залітний” птах: він лише на кілька хвилин опустився у гніздо, трохи в ньому потоптався і зник. Пізніше повернувся, та дістав відкоша від іншого лелеки. Вчений каже, що тим, другим, лелекою була Одарка, а не Грицько. Вперше за час спостережень самка повернулася раніше.
“Незнайомець навідувався до неї разів три чи чотири, і всякий раз вона його прогоняла. А 24 березня, коли Одарки не було вдома, “залицяльник” близько 17-ї години пригніздився на її території. Повернувшись приблизно за тридцять хвилин після цього, господарка застала непрошеного гостя. Цілу годину вона ігнорувала молодого лелеку, але, зрештою, визнала його за свого, і вони вперше спарувались”, – розповів Анатолій Подобайло в інтервʼю Telegraf за 25 березня.
Попри це, імена для пари залишаться незмінними. “Лелеки провели першу ніч спільно, продемонструвавши глядачам “лелечі піраміди” в гнізді. Пара склалася, і для нас він – Грицько, а вона – Одарка, попри багато загадкових фактів та питань, на які поки немає відповідей. А, може, й не буде. Але будуть нові спостереження. І, здається, у новому сезоні буде багато чого по-новому, не так, як минулоріч. Будемо спостерігати, бо прогнози – справа невдячна”, – коментує Ірина Саражинська з Національного природного парку “Пирятинський”. Але ймовірність того, що Грицько-перший затримався у дорозі і ще повернеться також залишається.
Як розповідало BitukMedia, самка гавайського альбатроса на ім’я Віздом, яка вважається найстарішим у світі диким птахом, відклала яйце у віці приблизно 74 років. Востаннє вона мала пташеня чотири роки тому.
До Дня Національної гвардії України, який відзначають 26 березня, НБУ ввів в обіг нову пам’ятну монету номіналом 10 гривень. Аверс звичайний для таких монет зразка 2018 року, водночас реверс – тематичний. По колу розміщено написи, які “відображають фундаментальні цінності”.
“Ролик обігових пам’ятних монет “Національна гвардія України” присвячено військовому формуванню, що поєднує бойові та правоохоронні функції і входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Ця монета вшановує внесок нацгвардійців у захист суверенітету, територіальної цілісності, громадського порядку та безпеки України, символізуючи честь, мужність і непохитну вірність закону”, – йдеться на сайті НБУ.
Пам’ятну монету “Національна гвардія України” виготовили зі сплаву на основі цинку з нікелевим покривом.
Аверс монети зробили таким же, як і аверс обігової монети номіналом 10 гривень зразка 2018 року. В обрамленні давньоруського орнаменту розмістили номінал монети, рік карбування та Державний герб України. Цей дизайн розробив Володимир Дем’яненко.
На реверсі по колу розмістили такі написи: честь, мужність, закон та Національна гвардія України.
Головним елементом стало зображення беретного знака Нацгвардії, основою якого є прямий рівносторонній хрест із розбіжними кінцями. У центрі хреста, у восьмиграннику, зображено малий Державний Герб України. На задньому плані – символічний щит, який є втіленням захисту та безпеки. Цей дизайн створила Аліса Іванова.
Презентували монету Голова Національного банку Андрій Пишний та командувач Національної гвардії України Герой України бригадний генерал Олександр Півненко.
Фото – Андрій Пишний / Facebook
“Ця монета — це своєрідний відбиток нашої боротьби, символ честі й мужності кожного гвардійця, який щодня стоїть на захисті України. Ми пишаємося тим, що захищаємо державу і наш народ, і вдячні за те, що наша звитяга стає частиною історії, яку відчуватиме кожен, тримаючи її в руках”, — сказав командувач Нацгвардії, Герой України, бригадний генерал Олександр Півненко.
Нові монети прийматимуть так, як і всі інші монети. Загалом у готівковий обіг введуть майже 10 мільйонів таких монет.
Як розповідало BitukMedia, до третьої річниці повномасштабної війни проти України Нацбанк випустив нову монету “Тримаймо стрій!”.
Кіт видерся на вершину 30-метрової статуї Ісуса Христа у Болівії. На відео, що завірусилося в соцмережах, тварина виглядає з рукава величезної статуї та роззирається навсібіч.
У TikTok ролик вже зібрав понад 5 млн переглядів, мільйон вподобайок та 4 тисячі коментарів.
Висота статуї Крісто-де-ла-Конкордія, розташованої на пагорбі Сан-Педро в Кочабамбі, становить 34,2 м, п’єдесталу — 6,24 м, загальна висота – 40,44 м. Статуя на 2,44 м вища за знамениту статую Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро, що робить її найбільшою статуєю у Південній півкулі. Болівійська статуя встановлена на висоті 256 м над Кочабамбою з абсолютною вистою 2 840 м над рівнем моря.
Le christ de Cochabamba. Фото – Wikipedia
Незрозуміло, як тварина забралася на таку велику висоту. Однак у коментарях користувачі відзначають, що всередині монумента є призначені для туристів сходи.
За словами місцевих жителів, пише портал Hypefresh, кішки часто приходять до підмурку статуї. Один з користувачів стверджує, що тварина на відео — кицька Крісто. Вона нібито мешкає всередині монумента разом зі своїм кошеням.
Як би там не було, залишається незрозумілим, чи все гаразд зараз з пухнастою і чи змогла вона спуститися на землю.
У жовтні 2024-го на вершині 138-метрової піраміди Хеопса помітили вуличного пса. Як він зміг туди забратися, невідомо. У соцмережах жартували, що тепер найбільша з єгипетських пірамід належить тварині.
Як розповідало BitukMedia, кіт, що випадково опинився на вантажному судні, дивом залишився живим. Тварина провела у замкненому контейнері чотири тижні без їжі і води. Безбілетник здійснив подорож з Нідерландів до острова Кюрасао в Карибскому морі.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
