Мед, пиво, сушені фрукти та запашні трави — з цих інгредієнтів на Вінниччині відроджують напій, який, за переказами, готували ще у XII столітті. Збитень колись подавали на весілля, хрестини та родинні свята, а за потреби могли зберігати до Різдва. Тепер давній рецепт відтворює родина Гродецьких у власній садибі. Що відомо про цей напій і як його готують?
Про це розповідає “Суспільне Вінниця”.
У Гавришівці на Вінниччині родина Гродецьких створила садибу «Баби Гавришихи», де знайомить відвідувачів із традиціями, ремеслами та побутом українців минулих століть. Тут виготовляють катані воскові свічки, відтворюють старовинні музичні інструменти, розповідають про лікарські рослини та готують напої за давніми рецептами.
Садиба приймає гостей близько року. За цей час її відвідали понад 300 людей, зокрема й туристи з європейських країн, розповіла власниця Тетяна Гродецька.
За її словами, родина не отримала від предків предметів побуту чи готових рецептів у спадок, тому відтворює традиції, спираючись на історичні факти та власні дослідження. “Наша садибка відтворює коріння українців. Це звичаї, це обряди, це не лише гастрономія, а й різні ремесла”, – розповіла господиня.
Один з напоїв, який відроджують у садибі, — збитень. За словами Тетяни Гродецької, його готували ще у XII столітті. Основою рецепта є мед і пиво, до яких додають сушені фрукти, трави та прянощі.
Пиво родина варить самостійно — на чорнобривцях. Для збитню також використовують сушену малину, яблука та груші, материнку, м’яту, мелісу, корицю, бадьян і гвоздику.
Цей напій, за словами господині, не був повсякденним частуванням. Його готували до особливих подій — весіль, народин, хрестин і свят. Збитень могли пити гарячим, але існував і спосіб зберігання: напій охолоджували, закривали та запечатували воском, щоб подати згодом, наприклад, на Різдво.
Технологія приготування передбачає використання двох окремих посудин. В одній варять пиво з травами, в іншій готують медову суміш. При цьому мед не можна доводити до кипіння. Він слугує природним підсолоджувачем і допомагає пом’якшити гіркоту рослин.
Коли обидві частини готові, їх з’єднують і ретельно перемішують. Саме цей процес, припускає Тетяна Гродецька, міг дати напою назву — від слова “збивати”. Водночас точне походження назви та технології приготування наразі невідоме. Після змішування напій проціджують і збитень можна смакувати.
Тетяна Гродецька разом із чоловіком прагне не просто показувати відвідувачам старовинні звичаї, а повертати їх у сучасне життя. Особливу увагу приділяють рослинам, які використовували наші предки. Господиня переконана: трави — це не лише засіб для лікування, а й частина культури, що допомагає відновлювати душевну рівновагу.
“Якщо не наше покоління це буде відроджувати, то нашим дітям нічого в спадок не дістанеться. Бо нерідко Україна асоціюється лише з лялькою-мотанкою, і це дуже прикро. А в нас є дуже багато чого цікавого”, — зазначила вона.
Гродецька хоче популяризувати давню українську традицію зіллярства. За її словами, трави використовували не лише для лікування, а й для заспокоєння та відновлення внутрішньої рівноваги. “Я хочу розповідати про це людям і показувати, що трави — це не лише ліки. Вони можуть заспокоювати душу, серце й тіло. Так ми й здружилися з травами”, – каже жінка.
Як розповідало BitukMedia, ветеран російсько-української війни Роман Пелех відновлює зниклий традиційний український алкогольний напій – контабас. Його виготовляють на основі смородинових бруньок. Рецепт знайшли у старезному зошиті на Закарпатті.

