Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
Скільки українських університетів помітні на світовій науковій мапі? Цьогоріч міжнародний рейтинг охопив понад три тисячі закладів вищої освіти, серед яких опинилися й 18 українських. Найбільшу кількість наукових публікацій серед них має Київський національний університет імені Тараса Шевченка, але кількість праць — не єдиний показник, за яким оцінюють наукові здобутки.
Про це повідомили в медіа «Освіта та наука».
4 листопада 2026 року Центр досліджень науки і технологій Лейденського університету в Нідерландах оприлюднив результати CWTS Leiden Ranking Open Edition 2026. Цього року до рейтингу увійшли 3049 університетів зі 122 країн світу — на 218 більше, ніж у попередньому випуску.
На відміну від багатьох інших міжнародних рейтингів, Лейденський оцінює саме наукову діяльність університетів. Тут не враховують репутаційні опитування, популярність закладів серед роботодавців чи суб’єктивні оцінки експертів. Основна увага — науковим публікаціям, їхньому цитуванню, міжнародній співпраці та відкритості досліджень.
У відкритій версії рейтингу використовують міжнародну базу наукових даних OpenAlex. Вона дає змогу не лише переглядати підсумкові показники університетів, а й перевіряти, які саме наукові праці лежать в їх основі.
За кількістю наукових праць українські університети розташувалися так: першим став Київський національний університет імені Тараса Шевченка. За 2021–2024 роки в рейтингу врахували 1217 його публікацій. Із них 35 увійшли до 10% найбільш цитованих наукових робіт у відповідних галузях світу. У загальному списку університет посів 1562-ге місце у світі та 468-ме в Європі.
Друге місце серед українських закладів посіла Національний університет «Львівська політехніка» — 928 наукових публікацій за той самий період.
Серед інших українських закладів, представлених у рейтингу:
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»;
- Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
- Сумський державний університет;
- Львівський національний університет імені Івана Франка;
- Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»;
- Національний університет біоресурсів і природокористування України;
- Національний медичний університет імені О. О. Богомольця;
- Ужгородський національний університет;
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича;
- Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара;
- Національний університет «Запорізька політехніка»;
- Державний торговельно-економічний університет.
Водночас кількість публікацій не означає автоматично, що дослідження одного університету якісніші за роботи іншого. Для цього важливо враховувати, наскільки часто наукові праці цитують інші дослідники.
Один із показників рейтингу — PP(top 10%). Він показує, яка частка публікацій університету належить до 10% найбільш цитованих робіт у відповідних наукових галузях світу. Тобто університет із меншою кількістю публікацій може мати вищий відносний науковий вплив, ніж заклад із більшим обсягом досліджень.
Розробники рейтингу радять не оцінювати університети за одним показником, а враховувати як загальну кількість праць, так і їхню впливовість.
Важливо також розуміти, що означає використаний у цьому випадку фільтр Core publications only («лише основні публікації»). Він охоплює англомовні наукові праці, опубліковані в міжнародних журналах і серіях видань, які відповідають критеріям рейтингу. Зокрема, враховують міжнародне охоплення видання та те, наскільки його публікації пов’язані з іншими науковими журналами через цитування.
Цьогорічний випуск має ще одну важливу особливість: 2026 рік став останнім для традиційної версії Лейденського рейтингу. Вона використовувала дані міжнародної бази Web of Science. Від 2027 року CWTS припинить її випускати, залишивши лише Open Edition, що працює на основі відкритої бази OpenAlex.
Відкрита версія рейтингу існує з 2024 року. Її перевага полягає в тому, що користувачі можуть самостійно переглядати не лише підсумкові показники університетів, а й дані про конкретні публікації, на яких ґрунтуються результати.
Водночас самі розробники визнають, що бібліометричні рейтинги мають обмеження. Зокрема, вони звертають увагу на проблему так званих хижацьких журналів, які імітують наукове рецензування, та фабрик наукових статей — організацій, що виготовляють фальшиві або недоброчесні публікації за гроші.
Такі практики можуть спотворювати статистику наукових праць і цитувань. CWTS прямо зазначає, що наразі рейтинг не має механізмів для автоматичного виключення таких матеріалів. Виняток становлять відкликані публікації. Тож навіть міжнародний рейтинг не може гарантувати, що кожна врахована наукова робота відповідає високим стандартам якості.
Менше з тим, присутність 18 українських університетів у Лейденському рейтингу демонструє, що їхні наукові результати представлені в міжнародній системі оцінювання. Водночас ці показники варто розглядати не як остаточну оцінку якості освіти чи престижності закладів, а як один зі способів побачити масштаб їхньої дослідницької роботи та її міжнародний вплив.
Ознайомитися з результатами можна на офіційному сайті CWTS Leiden Ranking Open Edition.
