Червоне світіння над обрієм, розсип зір і дві туманні плями, за якими ховаються далекі галактики. Українські полярники зафіксували біля станції “Академік Вернадський” в Антарктиці нічне небо, на якому одночасно можна побачити явища зовсім різних масштабів. Що насправді ховається за незвичним кольором сяйва та світлими плямами серед зір?
Світлинами поділився Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ). Автор кадрів — Сергій Якущенко, який працює на острові Галіндез у Західній Антарктиці.
Одна з найпомітніших деталей на фото — червонувате полярне сяйво. Хоча найчастіше його уявляють зеленим, насправді воно може набувати різних кольорів. Відтінок залежить від того, які гази в атмосфері випромінюють світло та на якій висоті це відбувається.


Коли заряджені частинки сонячного вітру потрапляють у верхні шари атмосфери Землі, вони взаємодіють з атомами й молекулами газів, змушуючи їх світитися. Червоні та зелені відтінки полярного сяйва переважно пов’язані з киснем. На висотах понад 200 км атомарний кисень часто створює червоне світіння, а на нижчих висотах — зелене.

Та сяйво — не єдина цікавинка на знімках. Якщо придивитися до зоряного неба, можна помітити дві розмиті світлі плями. Це Велика та Мала Магелланові Хмари — карликові галактики, які супроводжують наш Чумацький Шлях.
Велика Магелланова Хмара розташована приблизно за 160 тис. світлових років від Землі, а Мала — за 200 тис. За сприятливих умов обидві галактики можна побачити неозброєним оком у Південній півкулі.
На фотографіях поєдналися об’єкти, відстані до яких важко уявити. Полярне сяйво виникає у верхніх шарах земної атмосфери, тоді як світло Магелланових Хмар долає космічний простір сотні тисяч років, перш ніж потрапити до об’єктива камери.
Як розповідало BitukMedia, над українською станцією “Академік Вернадський” з’явилися рідкісні перламутрові хмари — одне з найкрасивіших і найзагадковіших атмосферних явищ на планеті. Їхні райдужні переливи виникають лише за збігу кількох виняткових умов.

