Хто голосніше випустить лють: пройшов чемпіонат із крику в океан (ВІДЕО)

У Сан-Франциско знайшли незвичайний спосіб випустити накопичені емоції — понад сотня людей зібралася на узбережжі, щоб одночасно кричати в океан. Але перед цим учасники влаштували справжнє змагання: переможця визначали за гучністю, тривалістю та стилем крику.

Про це повідомляє San Francisco Gate.

Захід під назвою Guttural Scream at the Sea (“Гортанний крик на морі”) відбувся на оглядовому майданчику Vista Del Mar над Ocean Beach. Його організувала місцева мешканка Даніель Іган, яка відома незвичайними міськими проєктами — від масштабного квесту до загадкової телефонної лінії з порадами та вигаданого нью-йоркського стейк-хаусу.

Ідея виникла з особистої потреби організаторки. “Я відчула, що мені дуже потрібно добре покричати. І подумала, що з іншими людьми це буде веселіше”, – пояснила Іган. За її словами, у сучасному світі достатньо причин для крику, тож вона вирішила зібрати людей і дати їм можливість вивільнити емоції просто біля океану.

На рекламному флаєрі заходу серед приводів для крику згадувалися оренда житла, роздратування через штучний інтелект, невизначена злість і просте відчуття, що кричати – це приємно. Учасникам також запропонували принести свіжі фрукти, щоб поділитися ними після незвичайної акції.

Перед спільним криком відбувся індивідуальний конкурс. Учасники по черзі ставали на лінію в піску й демонстрували, на що здатні їхні голосові звʼязки. Після короткої розминки пролунали найрізноманітніші звуки — від тваринного виття до моторошних вересків і криків, які нагадували голос людини, яка переживає сильний біль.

Судді оцінювали три критерії: гучність, тривалість і стиль. За словами Даніель Іган, більшість криків були саме гортанними, як і передбачала назва заходу, однак учасники додавали до виступів власні особливості. Хтось кричав низько, хтось – на високих нотах, а дехто намагався зробити виконання майже мелодійним.

Одним з учасників став Даніель Сюе. Він пояснив, що хотів виразити “чисту ненависть, лють і всі негативні емоції”, які коли-небудь відчував. Чоловік розповів, що після переїзду до району затоки Сан-Франциско його звільнили з роботи у сфері клінічного виробництва. Водночас він залишився з орендою житла, розірвати договір на яке без додаткової плати було неможливо. “Я страшенно злий”, – сказав Сюе, пояснюючи, чому вирішив долучитися до змагання.

Для іншої учасниці, Ліз Гуллі, крик був радше способом повернути собі давно забуте відчуття радості. Раніше вона любила голосно підтримувати учасників маршового оркестру, однак у повсякденному житті такі можливості трапляються нечасто – хіба що на концертах. Свій виступ вона назвала криком “від серця, від живота” і додала, що в ньому було більше радості, ніж злості.

Друге місце посіла Каяна Ван Хаутен — керівниця мистецької неприбуткової організації. Її крик тривав 6,78 секунди й сягнув 114,3 децибела. Водночас саме вона отримала найвищі оцінки за стиль.

Ван Хаутен планувала почати на високій ноті, а потім перейти на низьку. Проте в момент виступу задум зник. “Можна все спланувати заздалегідь, але коли тобі кажуть “починай”, мозок вимикається, тіло бере гору — і назовні виходить саме те, що має вийти”, – розповіла вона.

Переможницею стала Олівія Гульємотто. Її крик досягнув 121,9 децибела. Для порівняння, світовий рекорд найгучнішого крику становить 129 децибелів. Його, за наведеними даними, утримує британка Джилл Дрейк.

Гульємотто зізналася, що має чималий досвід таких виступів: раніше вона вже кричала на океан, а в дитинстві часто робила це біля озера Ері. На її думку, додаткові бали за стиль могли принести стиснуті в люті кулаки. Однак головною перевагою, ймовірно, стала кількість тем, які вона вкладала у свій крик.

“Світ загалом”, – так вона описала джерело свого роздратування. Серед причин жінка назвала життя далеко від родини, капіталізм, стан довкілля та геноцид.

 

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений KQEDNews (@kqednews)

Після індивідуального конкурсу настав час головної частини заходу. Понад 100 людей одночасно закричали в бік Тихого океану. Спільний крик тривав близько 60 секунд — голоси то посилювалися, то стихали, утворюючи своєрідний хор над морем.

Якщо індивідуальні виступи часто звучали як прояв люті, то масовий крик виявився радше актом єдності. Після нього учасники залишилися біля океану, спілкувалися та ділилися фруктами.

Як розповідало BitukMedia, у Варшаві люди змагалися, хто переконливіше заговорить голосом дикого птаха. Учасникам заборонили записи, свистки та електронні пристрої — єдиним інструментом став власний голос, а судді оцінювали не лише схожість із птахом, а й винахідливість виконання.